Рішення

від 03.04.2024 по справі 910/19994/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03.04.2024Справа № 910/19994/23Господарський суд міста Києва у складі судді Трофименко Т.Ю., при секретарі судового засідання Запарі А.В., розглянув у відкритому судовому засіданні справу

за позовом Регіонального відділення Фонду державного майна України по місту Києву

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Київстрой»

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача - Державне видавництво «Преса України» Державного управління справами

про стягнення 157 119,15 грн та виселення,

Представники учасників справи:

від позивача: Павленко А.В.,

від відповідача: не з`явились

від третьої особи: не з`явились

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

До Господарського суду міста Києва надійшла позовна заява Регіонального відділення Фонду державного майна України по місту Києву до Товариства з обмеженою відповідальністю «Київстрой» про стягнення 157 119,15 грн та виселення.

Позовні вимоги обґрунтовано порушенням відповідачем умов договору оренди № 8994 нерухомого майна, що належить до державної власності від 21.12.2021 в частині повної та своєчасної сплати орендних платежів. Також позивач зазначає про незаконне користування відповідачем орендованим державним нерухомим майном після припинення дії договору, у зв`язку з чим наявні підстави для виселення відповідача та стягнення з нього неустойки у розмірі 119 503,63 грн у зв`язку з неповерненням майна.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 01.01.2024 позовну заяву Регіонального відділення Фонду державного майна України по місту Києву передано на розгляд судді Івченка А.М.

У зв`язку з тимчасовою непрацездатністю судді Івченка А.М., розпорядженням керівника апарату Господарського суду міста Києва від 10.01.2024 призначено повторний автоматизований розподіл справи № 910/19994/23, за результатами розгляду якого справу передано на розгляд судді Трофименко Т.Ю.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 16.01.2024 (із урахуванням ухвали від 15.04.2024 про виправлення описок) прийнято вказаний позов до розгляду та відкрито провадження у справі № 910/19994/23, підготовче засідання призначено на 19.02.2024. Також цією ухвалою залучено до участі у справі третю особу, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача - Державне видавництво «Преса України» Державного управління справами. Встановлено відповідачу строк для подання відзиву на позовну заяву, а третій особі - строк для подання пояснень по суті позовних вимог.

В підготовче засідання 19.02.2024 з`явились представники позивача та третьої особи. Представник відповідача не з`явився, однак про дату, час та місце підготовчого засідання повідомлений належним чином, письмового відзиву на позову та будь-яких заяв та клопотань не подавав.

Представник позивача у підготовчому засіданні відповів на поставлені судом запитання щодо розрахунку заборгованості та штрафних санкцій за договором. При цьому, суд звернув увагу представника позивача на необхідності уточнення здійсненого ним розрахунку пені. Представник третьої особи повідомив про звернення із окремим позовом до відповідача про стягнення заборгованості в частині, що підлягає сплаті на користь третьої особи як балансоутримувача нерухомого майна.

Оскільки відповідач у встановлений строк не подав до суду відзив на позов, а відтак не скористався наданими йому процесуальними правами, враховуючи, що судом здійснено всі необхідні та достатні дії для забезпечення правильного і своєчасного розгляду справи по суті, з огляду на відсутність заяв/клопотань у присутніх в підготовчому засіданні представників учасників справи та наміру третьої особи подавати письмові пояснення по суті позовних вимог, суд дійшов висновку про закриття підготовчого провадження у справі та призначення справи до розгляду по суті на 18.03.2024, про що поставлено ухвалу від 19.02.2024, занесену до протоколу судового засідання.

15.03.2024 до суду від позивача надійшов детальний розрахунок заборгованості із пені.

В судове засідання 18.03.2024 з`явився представник позивача. Представники відповідача та третьої особи не з`явились, про дату, час та місце розгляду справи належним чином повідомлені.

Представник позивача надав суду пояснення по суті позовних вимог, відповів на поставлені судом запитання.

Суд, заслухавши представника позивача, не виходячи до нарадчої кімнати, ухвалив оголосити в судовому засіданні перерву до 03.04.2024.

В судове засідання 03.04.2024 з`явився представник позивача. Представники відповідача та третьої особи не з`явились, про дату, час та місце розгляду справи належним чином повідомлені.

Згідно з ч. 1 ст. 202 Господарського процесуального кодексу України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час та місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті.

Зважаючи на те, що відповідача та третю особу було належним чином повідомлено про дату, час та місце судового засідання, а їх неявка не перешкоджає всебічному, повному та об`єктивному розгляду всіх обставин справи, суд вважає за можливе розглянути справу по суті в цьому судовому засіданні за відсутності представників вказаних учасників справи.

Представник позивача позовні вимоги підтримав у повному обсязі та просив суд задовольнити позов.

Відповідно до ст. 233 Господарського процесуального кодексу України рішення у даній справі прийнято у нарадчій кімнаті за результатами оцінки доказів, поданих сторонами.

В судовому засіданні 03.04.2024 оголошено вступну та резолютивну частини рішення на підставі ст. 240 ГПК України.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва

ВСТАНОВИВ:

21.12.2021 між Регіональним відділенням Фонду державного майна України по місту Києву (орендодавець), Державним видавництвом «Преса України» Державного управління справами та Товариством з обмеженою відповідальністю «Київстрой» (орендар) укладено договір оренди № 8994 нерухомого майна, що належить до державної власності (надалі - Договір), відповідно до п. 1.1. незмінюваних умов якого (надалі - Умов) орендодавець і балансоутримувач передають, а орендар приймає у строкове платне користування майно, зазначене у п. 4 Умов, вартість якого визначено у п. 6 Умов.

Відповідно до п. 4 Умов об`єктом оренди є нежитлові приміщення (кабінети №№ 306, 308, 310, 312, 314, 316) загальною площею 116,10 кв.м. на третьому поверсі редакційно-видавничого корпусу за адресою: м. Київ, проспект Перемоги, 50 (надалі - об`єкт оренди, майно).

Відповідно до п. 2.1. Умов орендар вступає у строкове платне користування майном у день підписання акту приймання-передачі майна.

Пунктом 9.1. Договору визначено, що місячна орендна плата, визначена за результатами проведення аукціону від 26.11.2021 № LLE001-UA-20211104-47741 становить 11 112,00 грн без ПДВ. До складу орендної плати не входять витрати на утримання орендованого майна (комунальних послуг, послуг з управління об`єктом нерухомості, витрат на утримання прибудинкової території та місць загального користування, вартість послуг з ремонту та технічного обслуговування інженерного обладнання та внутрішньобудинкових мереж, ремонту будівлі, у тому числі: покрівлі, фасаду, вивіз сміття тощо), а також компенсації витрат балансоутримувача за користування земельною ділянкою. Орендар несе ці витрати на основі окремих договорів, укладених із балансоутримувачем та/або безпосередньо з постачальниками комунальних послуг в прядку, визначеному п. 6.5. цього договору (п. 3.1. Договору).

Відповідно до п. 3.2. Договору, якщо орендна плата визначена за результатами аукціону, орендна плата за січень-грудень року оренди, що настає за роком, на який припадає перший місяць оренди, визначається шляхом коригування орендної плати за перший місяць оренди на річний індекс інфляції року, на який припадає перший місяць оренди. Орендна плата за січень-грудень третього року оренди і кожного наступного календарного року оренди визначається шляхом коригування місячної орендної плати, що сплачувалась у попередньому році, на річний індекс інфляції такого року.

За умовами п. 3.3. Договору орендар сплачує орендну плату до державного бюджету та балансоутримувачу у співвідношенні: балансоутримувачу - 30% суми орендної плати, а 70% орендної плати в державний бюджет, до 15 числа поточного місяця оренди - для орендарів, які отримали майно в оренду за результатами аукціону.

Орендар сплачує орендну плату на підставі рахунків балансоутримувача. Балансоутримувач виставляє рахунок на загальну суму орендної плати із зазначенням частини орендної плати, яка сплачується на рахунок балансоутримувача, і частини орендної плати, яка сплачується до державного бюджету. Податок на додану вартість нараховується на загальну суму орендної плати. Орендар сплачує балансоутримувачу належну йому частину орендної плати разом із податком на додану вартість, нарахованим на загальну суму орендної плати. Балансоутримувач надсилає орендарю рахунок не пізніше ніж за п`ять робочих днів до дати платежу. Протягом п`яти робочих днів після закінчення поточного місяця оренди балансоутримувач передає орендарю акт виконаних робіт на надання орендних послуг разом із податковою накладною за умови реєстрації орендаря платником ПДВ (п. 3.4. Договору).

Відповідно до п. 3.7. Договору орендна плата, перерахована несвоєчасно або не в повному обсязі, стягується орендодавцем (в частині, належній державному бюджету) та/або балансоутримувачем (в частині, належній балансоутримувачу). Орендодавець і балансоутримувач можуть за домовленістю звернутися із позовом про стягнення орендної плати та інших платежів за цим договором, за якими у орендаря є заборгованість, в інтересах відповідної сторони цього договору.

На суму заборгованості орендаря із сплати орендної плати нараховується пеня в розмірі подвійної облікової ставки НБУ на дату нарахування пені від суми заборгованості за кожний день прострочення перерахування орендної плати (п. 3.8. Договору).

Строк дії Договору - п`ять років з дати набрання чинності цим договором (п. 12 Умов).

Договір набирає чинності з дня його підписання сторонами. Строк оренди за цим Договором починається з дати підписання акта приймання-передачі і закінчується датою припинення цього договору (п. 12.1. Договору).

Пунктом 12.7. Договору передбачено, що цей договір може бути припинений достроково, зокрема, з підстави допущення орендарем прострочення сплати орендної плати на строк більше трьох місяців або сумарна заборгованість з орендної плати більша, ніж плата за три місяці.

Про наявність однієї з підстав для дострокового припинення договору з ініціативи орендодавця, передбаченої п. 12.7. цього Договору, орендодавець повідомляє орендареві та іншій стороні договору листом. У листі повинен міститись опис порушення і вимога про його усунення в строк не менш як 15 та не більш як 30 робочих днів з дати реєстрації листа (у строк п`яти робочих днів, якщо порушення стосується прострочення сплати орендної плати або перешкоджання у здійсненні орендодавцем або балансоутримувачем контролю за використанням майна). Якщо протягом встановленого у приписі часу орендар не усунув порушення, орендодавець надсилає орендарю лист, у якому повідомляє орендареві про дострокове припинення договору на вимогу орендодавця. Договір вважається припиненим на п`ятий робочий день після надіслання орендодавцем орендарю повідомлення про дострокове припинення цього договору (п. 12.8. Договору).

Майно вважається повернутим орендодавцю/балансоутримувачу з моменту підписання балансоутримувачем та орендарем акта повернення з оренди орендованого майна (п. 12.12 Договору).

За Актом приймання-передачі від 21.12.2021 третя особа передала, а відповідач прийняв в строкове платне користування нерухоме майно за Договором, характеристика якого наведена у п. 1 цього акта.

Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач зазначив, що відповідачем допущено порушення договірних зобов`язань зі сплати орендних платежів до державного бюджету України, про що відповідачу надсилались відповідні листи із вимогами сплатити заборгованість. У зв`язку з тим, що заборгованість залишилась несплаченою відповідачем, позивач ініціював питання щодо дострокового припинення дії Договору, про що на адресу відповідача надіслав відповідне повідомлення. Оскільки відповідач не звільнив орендовані приміщення, акт приймання-повернення майна не підписав, а також не оплатив наявну заборгованість по орендним платежам, позивач звернувся із даним позовом до суду, у якому просить виселити відповідача із орендованого майна та стягнути з нього борг по орендній платі у розмірі 29 075,12 грн, пеню у розмірі 6 653,11 грн, інфляційні втрати у розмірі 1 887,29 грн та неустойку у розмірі 119 503,63 грн за користування майном після припинення Договору.

Оцінюючи подані позивачем докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та, враховуючи те, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд зазначає таке.

Згідно зі ст. 173 Господарського кодексу України господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (ч. 1 ст. 627 Цивільного кодексу України).

Частиною 1 ст. 628 Цивільного кодексу України визначено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства

Відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України, договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 Цивільного кодексу України).

Згідно зі ст. 526 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Частиною 1 ст. 193 Господарського кодексу України встановлено, що суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов`язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов`язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином (ч. 7 ст. 193 Господарського кодексу України).

Як встановлено ч. 1 ст. 283 Господарського кодексу України, за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у володіння та користування майно для здійснення господарської діяльності.

Згідно з ч. 6 ст. 283 Господарського кодексу України до відносин оренди застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ст. 759 Цивільного кодексу України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов`язаний передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

За користування майном з наймодавця справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму (ч. 1 ст. 762 Цивільного кодексу України).

Частиною 5 ст. 762 Цивільного кодексу України визначено, що плата за користування майном вноситься щомісячно, якщо інше не встановлено договором.

Статтею 286 Господарського кодексу України встановлено, що орендна плата - це фіксований платіж, який орендар сплачує орендодавцю незалежно від наслідків своєї господарської діяльності. Розмір орендної плати може бути змінений за погодженням сторін, а також в інших випадках, передбачених законодавством.

Правові, економічні та організаційні відносини, пов`язані з передачею в оренду майна, що перебуває в державній та комунальній власності, майна, що належить Автономній Республіці Крим, а також передачею права на експлуатацію такого майна регулює Закон України «Про оренду державного та комунального майна» (надалі - в редакції, чинній станом на момент виникнення спірних правовідносин)

Частинами 1, 2 ст. 17 Закону України «Про оренду державного та комунального майна» визначено, що орендна плата встановлюється у грошовій формі і вноситься у строки, визначені договором. Орендна плата визначається за результатами аукціону.

Орендар за користування об`єктом оренди вносить орендну плату незалежно від наслідків провадження господарської діяльності (ч. 4 ст. 17 Закону України «Про оренду державного та комунального майна»).

Згідно зі статтями 73, 74 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Обов`язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб`єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з`ясувати обставини, які мають значення для справи.

З поданих матеріалів судом встановлено, що на виконання умов Договору орендодавець передав, а орендар в свою чергу прийняв в користування (оренду) об`єкт оренди за актом приймання-передачі в оренду нерухомого майна, що належить до державної власності від 21.12.2021.

Доказів сплати відповідачем коштів орендної плати, починаючи з грудня 2021 року у встановлені Договором терміни матеріали справи не містять.

Листом від 20.02.2023 № 30-05/1263 позивач повідомив відповідача про наявну заборгованість із орендної плати у розмірі 21 038,32 грн, а також нараховану за кожний день прострочення платежу пеню у розмірі 2 266,70 грн, у зв`язку з чим просив сплатити вказані суми боргу протягом 10 днів з дня отримання цього листа.

Вказаний лист отримано відповідачем 01.03.2023, що підтверджується наявним в матеріалах справи повідомленням про вручення поштового відправлення № 0103283299949, однак залишене ним без відповіді та задоволення. Доказів протилежного матеріали справи не містять.

08.03.2023 позивач направив на адреси відповідача та третьої особи повідомлення № 30-06/1727 про відмову від договору оренди нерухомого майна № 8994, що належить до державної власності від 21.12.2021, у якому посилаючись на порушення умов п. 3.3. Договору, на підставі п. 12.7.1. Договору та ст. 782 Цивільного кодексу України повідомив про відмову від вказаного договору та зобов`язав відповідача протягом трьох робочих днів з дня отримання цього повідомлення повернути балансоутримувачу державне нерухоме майно, вказане в п. 1.1. Умов, підписавши акт повернення з оренди нерухомого майна, що належить до державної власності з обов`язковим зазначенням дати підписання.

Вказане повідомлення було отримано відповідачем 15.03.2023, що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення № 0103283296699, втім докази повернення позивачу орендованого майна відсутні.

06.07.2023 позивач направив відповідачу лист № 30-05/4554, у якому повідомив про припинення дії Договору з 15.03.2023 та просив сплатити наявну заборгованість із орендної плати у розмірі 29 075,12 грн, пені у розмірі 7285,91 грн та неустойку за весь час користування приміщенням з дати припинення дії Договору у розмірі 54 510,43 грн.

Отримавши вказаний лист 20.07.2023, підтвердженням чого є повідомлення про вручення поштового відправлення № 0600032125279, відповідач наявну заборгованість не сплатив, орендоване майно не повернув.

З матеріалів справ вбачається, що розмір заборгованості відповідача по орендній платі за період з грудня 2021 року по березень 2023 (до 15.03.2023) становить 29 075,12 грн. При цьому, із розрахунку позивача вбачається, що відповідачем було здійснено часткову оплату коштів.

Суд зазначає, що факт наявності заборгованості відповідача перед позивачем за договором оренди нерухомого майна, що належить до державної власності у розмірі 29 075,12 грн підтверджується матеріалами справи та відповідачем не спростований.

За таких обставин, позивачем доведено, що строк оплати орендних платежів у загальному розмірі 29 075,12 грн є таким, що настав, доказів оплати відповідачем вказаної суми матеріали справи не містять.

Стаття 610 Цивільного кодексу України визначає, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відтак, оскільки відповідачем порушено свої договірні зобов`язання щодо повної та своєчасної сплати орендних платежів до державного бюджету, вимога позивача про стягнення з відповідача заборгованості по сплаті орендних платежів у розмірі 29 075,12 грн за період з грудня 2021 року по березень 2023 (до 15.03.2023) визнається обґрунтованою та задовольняється судом повністю.

Позивачем також нараховано до стягнення з відповідача пеню у розмірі 6 653,11 грн та інфляційні втрати у розмірі 1887,29 грн за несвоєчасну сплату орендних платежів.

Частиною 1 ст. 611 Цивільного кодексу України визначено, що у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Статтею 549 Цивільного кодексу України визначено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання; пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно з приписами ст. ст. 216 - 218 Господарського кодексу України, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за порушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій. Господарськими санкціями визнаються заходи впливу на правопорушника у сфері господарювання, в результаті застосування яких для нього настають несприятливі економічні та/або правові наслідки. Господарські санкції застосовуються в установленому законом порядку за ініціативою учасників господарських відносин. Підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.

Одним із видів господарських санкцій згідно з ч. 2 ст. 217 Господарського кодексу України є штрафні санкції, до яких віднесено штраф та пеню (ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України).

Розмір штрафних санкцій відповідно до ч. 4 ст. 231 Господарського кодексу України встановлюється законом, а в разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в передбаченому договором розмірі. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов`язання або в певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов`язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Відповідно до ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Пунктом 3.8. Договору передбачено, що на суму заборгованості орендаря із орендної плати нараховується пеня у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку на дату нарахування пені від суми заборгованості за кожен день прострочення перерахування орендної плати.

Як вбачається із наданих позивачем розрахунків, пеня за прострочення виконання відповідачем його грошового зобов`язання нарахована за період з 24.03.2023 по 15.04.2023 на загальну суму боргу по орендній платі, яка виникла за період з грудня 2021 року по лютий 2023 року - 26 454,42 грн, та надалі - за загальний період з 16.04.2023 по 21.09.2023 на загальну суму боргу 29 075,12 грн, яка збільшилась з урахуванням нарахованої плати за 15 днів березня 2023 року.

Суд визнає даний розрахунок пені необґрунтованим та таким, що не відповідає вимогам законодавства та умовам Договору, оскільки пеня мала б розраховуватись щодо простроченої суми орендної плати за кожний окремий період, за який нараховувалась орендна плата, та із розрахунку відповідно до ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України (із врахуванням п. 7 розділу ІХ «Прикінцеві положення» Господарського кодексу України, за яким під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 232, 269, 322, 324 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину, тобто до 30.06.2023 - дата скасування карантину на території України). Наприклад, на суму заборгованості, яка виникла у січні 2022 року пеня мала б нараховуватись з 16.02.2022 по 30.06.2023; на суму заборгованості, яка виникла у лютому 2022 році, пеня мала б нараховуватись на цю суму (без урахування суми боргу за січень) з 16.03.2022 по 30.06.2023) і так далі.

Відтак, здійснивши перерахунок пені, не виходячи за межі визначеного позивачем періоду прострочення, суд встановив, що обґрунтованим розміром пені, яка підлягає стягненню з відповідача за прострочення сплати орендних платежів за визначений позивачем період прострочення з 24.03.2024 по 21.09.2023 є 1923,54 грн. Відтак, позовні вимоги у цій частині підлягають частковому задоволенню.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Інфляційні нарахування на суму боргу, сплата яких передбачена частиною другою статті 625 Цивільного кодексу України, не є штрафною санкцією, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті. Зазначені нарахування здійснюються окремо за кожен період часу, протягом якого діяв відповідний індекс інфляції, а одержані таким чином результати підсумовуються за весь час прострочення виконання грошового зобов`язання. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція). (п.п. 3.1, 3.2 постанови Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов`язань» №14 від 17.12.2013).

Цивільним кодексом України, як основним актом цивільного законодавства, не передбачено механізму здійснення розрахунку інфляційних втрат кредитора у зв`язку із простроченням боржника у виконанні грошового зобов`язання.

Водночас, ч. 1 ст. 8 Цивільного кодексу України визначено, що якщо цивільні відносини не врегульовані цим Кодексом, іншими актами цивільного законодавства або договором, вони регулюються тими правовими нормами цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, що регулюють подібні за змістом цивільні відносини (аналогія закону).

Частиною 5 ст. 4 Цивільного кодексу України передбачено, що інші органи державної влади України у випадках і в межах, встановлених Конституцією України та законом, можуть видавати нормативно-правові акти, що регулюють цивільні відносини.

Законом України «Про індексацію грошових доходів населення» визначено індексацію грошових доходів населення як встановлений законами та іншими нормативно-правовими актами України механізм підвищення грошових доходів населення, що дає можливість частково або повністю відшкодувати подорожчання споживчих товарів і послуг (стаття 1 Закону). Статтею 2 цього Закону передбачено як об`єкти індексації грошові доходи громадян, одержані ними в гривнях на території України, що не мають разового характеру, перелік яких визначено у частині першій цієї статті; водночас, частиною другою статті 2 цього Закону законодавець передбачив право Кабінету Міністрів України встановлювати інші об`єкти індексації, поряд з тими, що зазначені у частині першій цієї статті.

З метою реалізації Закону України «Про індексацію грошових доходів населення» Кабінет Міністрів України постановою №1078 від 17.07.2003 затвердив Порядок проведення індексації грошових доходів населення (далі - Порядок), пунктом 1 якого передбачено, що цей Порядок визначає правила обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації та сум індексації грошових доходів населення. Індекс споживчих цін обчислюється Держстатом і не пізніше 10 числа місяця, що настає за звітним, публікується в офіційних періодичних виданнях. Сума індексації грошових доходів громадян визначається як результат множення грошового доходу, що підлягає індексації, на величину приросту індексу споживчих цін, поділений на 100 відсотків (пункти 1-1, 4 Порядку).

Отже, при розрахунку інфляційних втрат у зв`язку із простроченням боржником виконання грошового зобов`язання до цивільних відносин, за аналогією закону, підлягають застосуванню норми Закону України «Про індексацію грошових доходів населення» та приписи Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №1078 від 17.07.2003, та Методика розрахунку базового індексу споживчих цін, затверджена наказом Державного комітету статистики України №265 від 27.07.2007.

Порядок індексації грошових коштів для цілей застосування статті 625 ЦК України визначається із застосуванням індексу споживчих цін (індексу інфляції) за офіційними даними Державного комітету статистики України у відповідний місяць прострочення боржника, як результат множення грошового доходу на величину приросту споживчих цін за певний період, поділену на 100 відсотків (абзац п`ятий пункту 4 постанови КМУ №1078).

Така правова позиція викладена у постанові Об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 26.06.2020 у справі №905/21/19.

У постанові від 20.11.2020 у справі № 910/13071/19 Верховний Суд у складі Об`єднаної палати Касаційного господарського суду роз`яснив, що сума боргу, внесена за період з 1 до 15 числа включно відповідного місяця, індексується за період з урахуванням цього місяця, а якщо суму внесено з 16 до 31 числа місяця, то розрахунок починається з наступного місяця. За аналогією, якщо погашення заборгованості відбулося з 1 по 15 число включно відповідного місяця - інфляційна складова розраховується без урахування цього місяця, а якщо з 16 до 31 числа місяця - інфляційна складова розраховується з урахуванням цього місяця.

Отже, якщо період прострочення виконання грошового зобов`язання складає неповний місяць, то інфляційна складова враховується або не враховується в залежності від математичного округлення періоду прострочення у неповному місяці.

Методику розрахунку інфляційних втрат за неповний місяць прострочення виконання грошового зобов`язання доцільно відобразити, виходячи з математичного підходу до округлення днів у календарному місяці, упродовж якого мало місце прострочення, а саме:

- час прострочення у неповному місяці більше півмісяця (> 15 днів) = 1 (один) місяць, тому за такий неповний місяць нараховується індекс інфляції на суму боргу;

- час прострочення у неповному місяці менше або дорівнює половині місяця (від 1, включно з 15 днями) = 0 (нуль), тому за такий неповний місяць інфляційна складова боргу не враховується.

Перевіривши розрахунок інфляційних втрат, нарахованих на суми прострочених відповідачем орендних платежів, суд встановив його помилковість, оскільки за перерахунком суду загальна сума інфляційних втрат складає 1 422,83 грн, у зв`язку з чим позовні вимоги в цій частині підлягають частковому задоволенню.

Судом також встановлено, що у зв`язку з простроченням відповідачем сплати орендної плати на строк більше трьох місяців, позивачем було реалізоване своє право на одностороннє припинення Договору, визначене п. 12.7.1. цього договору, про що відповідачу надіслано повідомлення від 08.03.2023 № 30-06/1727.

Приписами ст. 782 Цивільного кодексу України визначено, що наймодавець має право відмовитися від договору найму і вимагати повернення речі, якщо наймач не вносить плату за найм речі протягом трьох місяців підряд. У разі відмови наймодавця від договору найму договір є розірваним з моменту одержання наймачем повідомлення наймодавця про відмову від договору.

Відповідно до ч. 2 ст. 24 Закону України «Про оренду державного та комунального майна» договір оренди може бути достроково припинений за згодою сторін. Договір оренди може бути достроково припинений за рішенням суду та з інших підстав, передбачених цим Законом або договором.

Так, суд встановив, що позивачем дотримано встановлений умовами Договору та приписами законодавства порядок дострокового припинення договору, відтак, Договір вважається припиненим між сторонами 15.03.2023.

Відповідно до ч. 1 ст. 785 Цивільного кодексу України у разі припинення договору найму наймач зобов`язаний негайно повернути наймодавцеві річ у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено в договорі.

Повернення наймачем предмета договору найму оформляється відповідним документом (актом), який підписується сторонами договору. З цього моменту договір найму припиняється (ч. 2 ст. 795 Цивільного кодексу України).

Частиною 1 ст. 25 Закону України «Про оренду державного та комунального майна» установлено, що у разі припинення договору оренди орендар зобов`язаний протягом трьох робочих днів з дати припинення договору повернути орендоване майно в порядку, визначеному договором оренди.

В п. 4.2. Договору погоджено, що протягом трьох робочих днів з моменту припинення цього договору балансоутримувач зобов`язаний оглянути майно і зафіксувати його поточний стан, а також стан розрахунків за цим договором. Балансоутримувач складає акт повернення з оренди орендованого майна у трьох оригінальних примірниках і надає підписані балансоутримувачем примірники орендарю. Орендар зобов`язаний підписати три примірники акта повернення з оренди орендованого майна не пізніше ніж протягом наступного робочого дня з моменту їх отримання від балансоутримувача та одночасно повернути балансоутримувачу два примірники підписаних орендарем актів разом із ключами від об`єкта оренди (у разі, коли доступ до об`єкта оренди забезпечується ключами) та звільнити майно одночасно із поверненням підписаних орендарем актів.

Майно вважається повернутим з оренди з моменту підписання балансоутримувачем та орендарем акта повернення з оренди орендованого майна (п. 4.3. Договору).

Оскільки позивач належним чином повідомив відповідача про його обов`язок повернути майно балансоутримувачу шляхом підписання відповідного акта прийому-передачі (повернення) майна, в той час як відповідачем цієї вимоги не було виконано та доказів підписання акту про повернення орендованого майна суду не надано, суд дійшов висновку про порушення відповідачем положень чинного законодавства та умов Договору в частині звільнення орендованого майна, а тому наявні підстави для примусового виселення орендаря із орендованого приміщення, у зв`язку з чим відповідна вимога позивача підлягає задоволенню.

Крім того, у зв`язку з невиконанням відповідачем зобов`язання з повернення об`єкта оренди позивачем нараховано та заявлено до стягнення неустойку в порядку ст. 785 Цивільного кодексу України за період неправомірного користування майном з 16.09.2023 по 21.09.2023 у розмірі 119 503,63 грн.

Частиною 2 ст. 785 Цивільного кодексу України передбачено санкцію за порушення зобов`язання повернення речі, а саме, наймодавець має право вимагати від наймача сплати неустойки у розмірі подвійної плати за користування річчю за час прострочення.

Згідно з правовою позицією Верховного Суду, викладеною у постанові від 30.10.2019 у справі № 924/80/19, законодавство у сфері орендних правовідносин пов`язує припинення обов`язків орендаря з фактом поверненням об`єкту договору оренди, тобто з моментом підписання акта приймання-передачі. У разі невиконання обов`язку, передбаченого частиною першою статті 785 Цивільного кодексу України, цивільним законодавством визначена можливість стягнення неустойки за весь час прострочення виконання зобов`язання щодо повернення об`єкта оренди. Таким чином, право на стягнення неустойки, встановленої частиною другою статті 785 Цивільного кодексу України, пов`язується з простроченням орендарем виконання зобов`язання з повернення орендованого майна за актом приймання-передачі.

В розумінні загальних та спеціальних норм права, санкція (неустойка) яка передбачена статтею 785 Цивільного кодексу України є мірою відповідальності, визначеною законодавцем за неправомірне користування майном після припинення договору. З огляду на те, що зазначена міра відповідальності застосовується до триваючого правопорушення (неповернення майна орендодавцю), санкція також має характер тривалості у часі (зобов`язання сплатити подвійну плату за користування річчю за весь час неправомірного користування майном).

Зважаючи на встановлені обставини, суд доходить висновку про наявність правових підстав для стягнення з відповідача неустойки за весь період невиконання обов`язку з повернення майна в розмірі подвійної орендної плати за користування майном.

Оскільки, як перевірено судом, розмір неустойки розрахований позивачем правильно, позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню у повному обсязі.

При цьому, припинення договору оренди не звільняє орендаря від обов`язку сплатити заборгованість за орендною платою, якщо така виникла, у повному обсязі, ураховуючи пеню та неустойку (за наявності) (п. 3.10. Договору).

Відповідно до ст. 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Статтею 86 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Отже, враховуючи вище наведені норми права та встановлені фактичні обставини спірних правовідносин, суд дійшов висновку про наявність правових підстав для часткового задоволення позову.

Відповідно до ст. 129 ГПК України витрати по сплаті судового збору покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

На підставі викладеного, керуючись статтями 74, 76-80, 129, 236 - 242 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва,

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Київстрой» (вул. Січових Стрільців, 37/41, офіс 35/1, м. Київ, 04053; ідентифікаційний код 43690046) на користь Регіонального відділення Фонду державного майна України по місту Києву (бульвар Т. Шевченка, 50-Г, м. Київ, 01032; ідентифікаційний код 19030825) суму основного боргу по орендній платі у розмірі 29 075,12 грн, пеню у розмірі 1 923,54 грн, інфляційні втрати у розмірі 1 422,83 грн та неустойку за несвоєчасне повернення майна у розмірі 119 503,63 грн, які перерахувати відповідно до Державного бюджету України за реквізитами: отримувач: ГУК у м. Києві/Шевченківський район/22080300; Банк отримувача: Казначейство України (ЕАП); код отримувача: ЄДРПОУ: 37993783, номер рахунку: UA778999980313020094000026011, код класифікації доходів бюджету: 22080300, призначення платежу: надходження від орендної плати за користування іншим державним майном.

3. Виселити Товариство з обмеженою відповідальністю «Київстрой» (вул. Січових Стрільців, 37/41, офіс 35/1, м. Київ, 04053; ідентифікаційний код 43690046) з державного нерухомого майна - нежитлових приміщень (кабінети №№ 306, 308, 310, 312, 314, 316) загальною площею 116,10 кв.м. на третьому поверсі редакційно-видавничого корпусу за адресою: м. Київ, проспект Перемоги (Берестейський), 50.

4. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Київстрой» (вул. Січових Стрільців, 37/41, офіс 35/1, м. Київ, 04053; ідентифікаційний код 43690046) на користь Регіонального відділення Фонду державного майна України по місту Києву (бульвар Т. Шевченка, 50-Г, м. Київ, 01032; ідентифікаційний код 19030825) витрати по сплаті судового збору у розмірі 5 279,15 грн.

5. В іншій частині позову відмовити.

6. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення до Північного апеляційного господарського суду. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Дата складання та підписання повного тексту рішення: 15.04.2024.

Суддя Т. Ю. Трофименко