Рішення

від 15.04.2024 по справі 910/547/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15.04.2024Справа № 910/547/24Господарський суд міста Києва у складі судді Трофименко Т.Ю., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справу

за позовом Керівника Солом`янської окружної прокуратури міста Києва

в інтересах держави в особі Київської міської ради

до Товариства з обмеженою відповідальністю «АСТРУМ ХОЛД»

про стягнення 182 051,79 грн,

ОБСТАВИНИ СПРАВИ

До Господарського суду міста Києва надійшла позовна заява Керівника Солом`янської окружної прокуратури міста Києва в інтересах держави в особі Київської міської ради до Товариства з обмеженою відповідальністю «АСТРУМ ХОЛД» про стягнення 182 051,79 грн безпідставно збережених коштів за користування земельною ділянкою.

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що відповідач, будучи власником нерухомого майна, яке розташоване на земельній ділянці комунальної власності площею 0,1562 га (кадастровий номер 8000000000:72:213:0002) по АДРЕСА_1 , не здійснив державної реєстрації права оренди на вказану земельну ділянку, використовує її безоплатно та без достатньої правової підстави, що є підставою для стягнення з відповідача в порядку ст. 1212 Цивільного кодексу України безпідставно збережених коштів у розмірі орендної плати.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 22.01.2024 позовну заяву залишено без руху, надано строк для усунення недоліків позовної заяви.

29.01.2024 до суду від прокуратури надійшла заява про усунення недоліків позовної заяви.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 30.01.2024 прийнято вказаний позов до розгляду, відкрито провадження у справі № 910/547/24 та вирішено здійснювати її розгляд за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін (без проведення судового засідання); визначено сторонам строки на подання заяв по суті спору.

08.02.2024 до суду через систему «Електронний Суд» від відповідача надійшов відзив на позовну заяву.

19.02.2024 через відділ діловодства суду від позивача надійшли пояснення.

22.03.2024 через відділ діловодства суду від прокуратури надійшли пояснення.

Враховуючи, що матеріали справи містять достатньо документів, які мають значення для правильного вирішення спору, суд вважає, що справа може бути розглянута за наявними у ній документами відповідно до ч. 5 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України.

Згідно з ч. 4 ст. 240 Господарського процесуального кодексу України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва,

ВСТАНОВИВ:

23.04.2021 приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Брагіною Наталією Вікторівною на підставі договору № 368 купівлі-продажу єдиного майнового комплексу від 23.04.2021 р. проведено державну реєстрацію права власності за Товариством з обмеженою відповідальністю «Аструм Холд» на єдиний майновий комплекс (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна - 381602880000), розташований за адресою: м. Київ, вул. Амосова Миколи, буд. 9.

На замовлення Товариства з обмеженою відповідальністю «Аструм Холд», як власника єдиного майнового комплексу, ТОВ «Земпроект-Груп» виготовлено проєкт землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 0,1562 га, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 .

Відповідно до витягу з Державного земельного кадастру про земельну ділянку вiд 24.10.2022 № HB-0001139652022 земельна ділянка з кадастровим номером 8000000000:72:213:0002, розташована за адресою: АДРЕСА_1 , зареєстрована 04.11.2021, її площа складає 0,1562 га.

Отже, земельна ділянка з кадастровим номером 8000000000:72:213:0002 сформована та є об`єктом цивільних прав.

Як вказує прокурор, частина майнового комплексу, що належить відповідачу та складається з технологічного корпусу (котельня) площею 533,5 кв.м., технологічної будівлі (мазутосховище) площею 131,8 кв.м. та технологічної будівлі (ГРП) площею 22,4 кв.м., розташована на вищевказаній земельній ділянці, що підтверджується розділом 2 пояснювальної записки та графічними матеріалами до проєкту землеустрою щодо відведення земельних ділянок від 30.10.2021 та інформацією витягу з Державного земельного кадастру від 24.10.2022.

Водночас, відповідно до інформаційної довідки № 361671617 з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно речові права ТОВ «Аструм Холд» на земельну ділянку площею 0,1562 га з кадастровим номером 8000000000:72:213:0002 на АДРЕСА_1 не зареєстровані.

Прокурор зазначив, що відповідач набувши в 2021 році у власність нерухоме майно, право власності або користування на земельну ділянку, на якій воно розташоване, не оформив. Договір оренди вказаної земельної ділянки у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно не зареєстрований.

При цьому, Головне управління ДПС у місті Києві листом від 04.01.2024 повідомило про відсутність декларацій по платі за землю (земельний податок та/або орендна плата за земельні ділянки державної або комунальної власності) ТОВ «Аструм Холд» та сплати земельного податку та/або орендної плати за 2021-2023 роки.

Отже, звертаючись із даним позовом до суду, прокурор вказав, що відповідач, як власник нерухомого майна на земельній ділянці площею 0,1562 га з кадастровим номером 8000000000:72:213:0002 на АДРЕСА_1 , використовує вказану земельну ділянку безоплатно та без достатньої правової підстави, що є підставою для стягнення з ТОВ «Аструм Холд» безпідставно збережених коштів у розмірі орендної плати, що за період з 04.11.2021 по 31.12.2023 становить 182 051,79 грн.

Відповідач проти задоволення позовних вимог заперечував, вказуючи, що ним після набуття права власності на єдиний майновий комплекс було вжито всіх необхідних заходів з метою отримання земельної ділянки площею 0,1562 га з кадастровим номером 8000000000:72:213:0002 на АДРЕСА_1 у користування, втім Київська міська рада безпідставно ухилялась від вчасного прийняття рішення про передачу вказаної земельної ділянки та укладення договору оренди. Враховуючи зазначене, відповідач вважає, що у даному випадку з його боку відсутні елементи складу правопорушення та відсутня його вина у завданні збитків. Крім того, відповідач зазначає, що законодавством визначено порядок сплати орендної плати за користування земельною ділянкою виключно на підставі договору оренди земельної ділянки, а оскільки між ним та Київською міською радою відсутні господарські правовідносини, відповідно, й немає підстав для стягнення з відповідача коштів орендної плати. Також відповідач заперечує проти заявленого розміру безпідставно збережених коштів та способу його визначення, а також вказує на відсутність підстав для звернення прокурора із даним позовом.

Київська міська рада у своїх поясненнях підтримала позовні вимоги прокурора та зазначила, що відповідач, як власник нерухомого майна, яке розташоване на спірній земельній ділянці, у період з 04.11.2021 по 31.12.2023 користувався цією земельною ділянкою за відсутності оформленого згідно із законодавством права користування земельною ділянкою, у зв`язку з чим місцевий бюджет недоотримав кошти у вигляді орендної плати за використання землі. Відтак, за доводами позивача, відповідач є фактичним користувачем земельної ділянки площею 0,1562 га з кадастровим номером 8000000000:72:213:0002 на АДРЕСА_1 , який без достатньої правової підстави за рахунок Київської міської ради (власника земельної ділянки) зберіг у себе кошти, які мав сплатити за користування нею, а тому зобов`язаний повернути ці кошти власникові земельної ділянки на підставі ч. 1 ст. 1212 Цивільного кодексу України. Київська міська рада погодилась із розрахунком, наданим прокурором, та зазначила що з відповідача необхідно стягнути 182 051,79 грн безпідставно збережених коштів за користування земельною ділянкою.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов таких висновків.

Щодо підстав представництва прокурором інтересів держави у даній справі.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з п. 3 ч. 1 ст. 131-1 Конституції України прокуратура здійснює представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.

Частинами 3, 4 ст. 53 ГПК України унормовано, що у визначених законом випадках прокурор звертається до суду з позовною заявою, бере участь у розгляді справ за його позовами, а також може вступити за своєю ініціативою у справу, провадження у якій відкрито за позовом іншої особи, до початку розгляду справи по суті, подає апеляційну, касаційну скаргу, заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами.

Прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах. Невиконання цих вимог має наслідком застосування положень, передбачених статтею 174 цього Кодексу.

Правові засади організації і діяльності прокуратури України, статус прокурорів, порядок здійснення прокурорського самоврядування, а також систему прокуратури України визначає Закон України «Про прокуратуру».

За положеннями ст. 23 Закону України «Про прокуратуру» представництво прокурором інтересів громадянина або держави в суді полягає у здійсненні процесуальних та інших дій, спрямованих на захист інтересів громадянина або держави, у випадках та порядку, встановлених законом. Прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу. Наявність таких обставин обґрунтовується прокурором у порядку, передбаченому частиною четвертою цієї статті, крім випадку, визначеного абзацом четвертим цієї частини. Наявність підстав для представництва має бути обґрунтована прокурором у суді. Прокурор зобов`язаний попередньо, до звернення до суду, повідомити про це громадянина та його законного представника або відповідного суб`єкта владних повноважень. У разі підтвердження судом наявності підстав для представництва прокурор користується процесуальними повноваженнями відповідної сторони процесу. Наявність підстав для представництва може бути оскаржена громадянином чи її законним представником або суб`єктом владних повноважень.

Аналіз положень ч. 3 ст. 23 Закону України «Про прокуратуру» дає підстави для висновку, що прокурор може представляти інтереси держави в суді лише у двох випадках: якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження; у разі відсутності такого органу.

Так, захищати інтереси держави повинні насамперед відповідні суб`єкти владних повноважень, а не прокурор. Щоб інтереси держави не залишилися незахищеними, прокурор виконує субсидіарну роль, замінює у судовому провадженні відповідного суб`єкта владних повноважень, який всупереч вимогам закону не здійснює захисту або робить це неналежно. У кожному такому випадку прокурор повинен навести (а суд перевірити) причини, які перешкоджають захисту інтересів держави належним суб`єктом, і які є підставами для звернення прокурора до суду.

«Інтереси держави» охоплюють широке і водночас чітко не визначене коло законних інтересів, які не піддаються точній класифікації, а тому їх наявність повинна бути предметом самостійної оцінки суду у кожному випадку звернення прокурора з позовом. Надмірна формалізація «інтересів держави», особливо у сфері публічних правовідносин, може призвести до необґрунтованого обмеження повноважень прокурора на захист суспільно значущих інтересів там, де це дійсно потрібно.

Аналогічну правову позицію викладено у постанові Верховного Суду від 25.04.2018 у справі № 806/1000/17.

Разом із цим, чинним законодавством чітко не визначено, що необхідно розуміти під «нездійсненням або неналежним здійсненням суб`єктом владних повноважень своїх функцій», у зв`язку із чим прокурор у кожному випадку обґрунтовує та доводить наявність відповідних фактів самостійно з огляду на конкретні обставини справи.

Нездійснення захисту полягає у тому, що уповноважений суб`єкт владних повноважень за наявності факту порушення інтересів держави, маючи відповідні повноваження для їх захисту, всупереч цим інтересам за захистом до суду не звернувся.

Така поведінка (бездіяльність) уповноваженого державного органу може вчинятися з умислом чи з необережності; бути наслідком об`єктивних (відсутність коштів на сплату судового збору, тривале не заповнення вакантної посади юриста) чи суб`єктивних (вчинення дій на користь можливого відповідача, інших корупційних або кримінально караних дій) причин.

Представництво прокурором у суді законних інтересів держави здійснюється у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень.

Прокурор може підтвердити наявність підстав для представництва інтересів держави в суді шляхом надання належного обґрунтування, підтвердженого достатніми доказами, зокрема, але не виключно, повідомленням прокурора на адресу відповідного суб`єкта владних повноважень про звернення до суду, запитами, а також іншими документами, що свідчать про наявність підстав для відповідного представництва.

Представництво прокурором у суді законних інтересів держави здійснюється і у разі, якщо захист цих інтересів не здійснює, або неналежним чином здійснює відповідний орган. При цьому прокурор не зобов`язаний встановлювати причини, за яких позивач не здійснює захист своїх інтересів.

При цьому прокурор не може вважатися альтернативним суб`єктом звернення до суду і замінювати належного суб`єкта владних повноважень, який може і бажає захищати інтереси держави.

Аналогічну правову позицію викладено, зокрема, у постановах Верховного Суду від 05.12.2018 у справі № 923/129/17, від 25.04.2018 у справі №806/1000/17 та від 20.09.2018 у справі № 924/1237/17, від 02.10.2018 у справі № 4/166«б», від 23.10.2018 у справі №906/240/18, від 01.11.2018 у справі №910/18770/17, від 05.11.2018 у справі №910/4345/18, від 30.01.2019 у справі №47/66-08, у справі № 923/35/19 від 31.10.2019, у справі № 925/383/18 від 23.07.2020.

Так, звертаючись до відповідного компетентного органу до подання позову в порядку, передбаченому ст. 23 Закону України «Про прокуратуру», прокурор фактично надає йому можливість відреагувати на стверджувань порушення інтересів держави, зокрема, шляхом призначення перевірки фактів порушення законодавства, виявлених прокурором, вчинення дій для виправлення ситуації, а саме подання позову або аргументованого повідомлення прокурора про відсутність такого порушення.

Невжиття компетентним органом жодних заходів протягом розумного строку після того, як цьому органу стало відомо або повинно було стати відомо про можливе порушення інтересів держави, має кваліфікуватися як бездіяльність відповідного органу. Розумність строку визначається судом з урахуванням того, чи потребували інтереси держави невідкладного захисту (зокрема, через закінчення перебігу позовної давності чи можливість подальшого відчуження майна, яке незаконно вибуло із власності держави), а також таких чинників, як: значимість порушення інтересів держави, можливість настання невідворотних негативних наслідків через бездіяльність компетентного органу, наявність об`єктивних причин, що перешкоджали такому зверненню, тощо.

Таким чином, прокурору достатньо дотриматися порядку, передбаченого ст. 23 Закону України «Про прокуратуру», і якщо компетентний орган протягом розумного строку після отримання повідомлення самостійно не звернувся до суду з позовом в інтересах держави, то це є достатнім аргументом для підтвердження судом підстав для представництва. Якщо прокурору відомі причини такого не звернення, він обов`язково повинен зазначити їх в обґрунтуванні підстав для представництва, яке міститься в позові. Але якщо з відповіді зазначеного органу на звернення прокурора такі причини з`ясувати неможливо чи такої відповіді взагалі не отримано, то це не є підставою вважати звернення прокурора необґрунтованим.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 26.05.2020 у справі № 912/2385/18.

Крім того, саме лише посилання в позовній заяві на те, що уповноважений орган не здійснює або неналежним чином здійснює відповідні повноваження, для прийняття заяви для розгляду недостатньо. В такому разі, прокурор повинен надати належні та допустимі докази відповідно до вимог процесуального закону.

Прокурор зазначив, що у спірних правовідносин саме Київська міська рада є уповноваженим органом на здійснення відповідних повноважень із розпорядження землями комунальної власності у межах міста Києва. Водночас, прокурор вказує, що Київською міською радою, як органом місцевого самоврядування, захист інтересів держави щодо стягнення з ТОВ «Аструм Холд» коштів за користування земельною ділянкою свідомо не здійснюється, при цьому, відповідні порушення вказаний орган усвідомлює.

Відповідно до ст. ст. 16, 60 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» обов`язком органу місцевого самоврядування є здійснення в інтересах територіальної громади та від її імені права суб`єкта комунальної власності (у тому числі правомочності щодо володіння, користування та розпорядження об`єктом права комунальної власності).

Згідно зі ст. 9 Закону України «Про охорону земель» до повноважень Київської міської ради у галузі охорони земель належить, зокрема, організація і здійснення контролю за використанням та охороною земель комунальної власності, економічне стимулювання раціонального використання та охорони земель відповідно до закону.

Із аналізу наведених правових норм вбачається, що державою гарантується належне функціонування місцевого самоврядування, матеріальною основою якого є, у тому числі, земля, правомочності власника щодо якої від імені та виключно в інтересах територіальної громади виконує відповідна рада. Отже порушення прав територіальної громади, яка є невід`ємною частиною держави, беззаперечно свідчить про порушення державних інтересів.

У випадку, що розглядається, інтерес держави полягає у необхідності забезпечення прав та інтересів територіальної громади, як власника землі, що є основним національним багатством та перебуває під особливою охороною держави, забезпечення раціонального використання та охорони земель.

Використання відповідачем земельної ділянки для розміщення та експлуатації нерухомого майна без оформлення правовстановлюючих документів на землю та без сплати до місцевого бюджету обов`язкових орендних платежів (плати за землю) порушує інтереси територіальної громади в особі Київської міської ради, яка в даному випадку незаконно позбавлена можливості ефективно та виключно в інтересах територіальної громади регулювати земельні відносини з метою створення умов для поліпшення соціальної інфраструктури міста.

Крім того спірні правовідносини фактично пов`язані зі сферою формування та виконання місцевого бюджету, до якого мають своєчасно та в повному обсязі надходити кошти від використання земельної ділянки, що безпосередньо стосується прав та економічних інтересів територіальної громади міста Києва. Так, доходи місцевих бюджетів формуються за рахунок власних, визначених законом, джерел та закріплених у встановленому законом порядку загальнодержавних податків, зборів та інших обов`язкових платежів. Наповненість та збільшення бюджету, у тому числі місцевого, як складової частини державних фінансових ресурсів, є запорукою стабільної економіки держави.

Київрада, як уповноважений власник земель територіально громади, повинна та могла бути обізнаною про безоплатне використання ТОВ «Аструм Холд» земельної ділянки площею 0,1562 га з кадастровим номером 8000000000:72:213:0002 на АДРЕСА_1 , оскільки відповідно до листа Департаменту земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) від 13.09.2023 № 0570202/1-12222 відповідач звертався до Київської міської ради з заявою щодо надання йому дозволу на розробку проєкту землеустрою щодо відведення зазначеної земельної ділянки, на якій розташоване нерухоме майно, право власності на яке належить ТОВ «Аструм Холд».

Поряд з цим із матеріалів справи вбачається, що Київська міська прокуратура зверталась до Київської міської ради з листами від 27.11.2023 № 44-15533ВИХ-23, від 08.12.2023 № 44-16011ВИХ-23, в яких повідомляла позивача про порушення вимог земельного законодавства при використанні відповідачем земельної ділянки комунальної форми власності. Однак Департамент земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) листом від 13.12.2023 № 05708-16731 повідомив, що Київською міською радою не вживались заходи цивільно-правового характеру щодо порушеного у листах прокуратури питання.

Отже, Київська міська рада, усвідомлюючи наявність порушення земельного законодавства, що полягає у безоплатному користуванні земельною ділянкою комунальної форми власності суб`єктом господарювання без правовстановлюючих документів на неї, після отримання повідомлення прокуратури протягом розумного строку не вжила заходів щодо стягнення з ТОВ «Аструм Холд» недоотриманої орендної плати до місцевого бюджету. Тому 04.01.2024, на виконання вимог ч. 4 ст. 23 Закону України «Про прокуратуру», Солом`янська окружна прокуратура міста Києва повідомила Київську міську раду листом № 44-128-ВИХ24 про намір звернутися до суду з даним позовом в інтересах держави.

За таких обставин суд дійшов висновку про те, що заявлений прокурором позов спрямований на виконання конституційної функції прокуратури, як органу держави, а отже, цей позов подано правомірно та у відповідності до ст. 23 Закону України «Про прокуратуру» в інтересах держави.

Щодо встановлених судом фактичних обставин справи, оцінки поданих доказів та законодавства, що підлягає застосуванню.

Згідно зі ст. 80 Земельного кодексу України суб`єктами права на землі комунальної власності є територіальні громади, які реалізують це право безпосередньо або через органи місцевого самоврядування.

Відповідно до ч. 2 ст. 120 Земельного кодексу України якщо жилий будинок, будівля або споруда розміщені на земельній ділянці, що перебуває у користуванні, то в разі набуття права власності на ці об`єкти до набувача переходить право користування земельною ділянкою, на якій вони розміщені, на тих самих умовах і в тому ж обсязі, що були у попереднього землекористувача.

Згідно з ч. 1 ст. 141 Земельного кодексу України набуття іншою особою права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, які розташовані на земельній ділянці, є підставою припинення права користування земельною ділянкою у попереднього землекористувача.

За змістом ч. 1 ст. 116 Земельного кодексу України громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом, або за результатами аукціону.

Згідно з ч. 1 ст. 122 Земельного кодексу України сільські, селищні, міські ради передають земельні ділянки у власність або у користування із земель комунальної власності відповідних територіальних громад для всіх потреб.

Статтею 124 Земельного кодексу України визначено, що передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування згідно з їх повноваженнями, визначеними статтею 122 цього Кодексу.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про оренду землі» оренда землі - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для проведення підприємницької та інших видів діяльності. Договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов`язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов`язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства (ст. 13 Закону України «Про оренду землі»).

Згідно зі ст. 125 Земельного кодексу України право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав та оформлюються відповідно до Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» (ст. 126 Земельного кодексу України).

Наявними в матеріалах справи доказами підтверджується, що на земельній ділянці площею 0,1562 га з кадастровим номером 8000000000:72:213:0002 на АДРЕСА_1 розташована частина об`єкту нерухомого майна, на яке за відповідачем 04.11.2021 зареєстровано право власності. Вказані обставини відповідачем не заперечуються.

Водночас матеріали справи не містять доказів належного оформлення ТОВ «Аструм Холд» права користування земельною ділянкою площею 0,1562 га з кадастровим номером 8000000000:72:213:0002 на АДРЕСА_1 шляхом укладення відповідних договорів оренди з Київською міською радою та державної реєстрації такого права, що свідчить про те, що відповідач фактично користується вказаною земельною ділянкою без відповідних правових підстав.

Поряд з цим відповідно до ст. 206 Земельного кодексу України використання землі в Україні є платним. Об`єктом плати за землю є земельна ділянка. Плата за землю справляється відповідно до закону. У разі надання земельної ділянки в оренду укладається договір оренди земельної ділянки, яким за положенням ч. 1 ст. 21 Закону України "Про оренду землі" визначається орендна плата за землю як платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою.

Плата за землю справляється у вигляді земельного податку або орендної плати, що визначається залежно від грошової оцінки земель.

Слід зазначити, що із дня набуття права власності на об`єкт нерухомого майна власник цього майна стає фактичним користувачем земельної ділянки, на якій розташований цей об`єкт, а тому саме із цієї дати у власника об`єкта нерухомого майна виникає обов`язок сплати за користування земельною ділянкою, на якій таке майно розташовано. При цьому до моменту оформлення власником об`єкта нерухомого майна права на земельну ділянку, на якій розташований цей об`єкт, такі кошти є безпідставно збереженими. Відповідний висновок викладено у постанові Верховного Суду від 05.08.2022 у справі № 922/2060/20.

Верховний Суд у постановах від 16.09.2020 у справі № 922/3361/19, від 02.06.2020 у справі № 922/2417/19, від 12.03.2019 у справі № 916/2948/17, від 09.04.2019 у справі № 922/652/18 неодноразово зазначав, що при розгляді справ про стягнення безпідставно збережених коштів у вигляді недоотриманої плати підлягають встановленню обставини, зокрема, чи є земельна ділянка сформованим об`єктом цивільних прав протягом усього періоду, зазначеного у позові.

Згідно зі ст. 79 Земельного кодексу України земельна ділянка є сформованою з моменту присвоєння їй кадастрового номера та реєстрації її у Державному земельному кадастрі.

Враховуючи, що в даному випадку земельна ділянка площею 0,1562 га з кадастровим номером 8000000000:72:213:0002 на АДРЕСА_1 , як об`єкт цивільних прав, сформована та зареєстрована у Державному земельному кадастрі 04.11.2021, то стягненню з ТОВ «Аструм Холд», підлягають кошти саме у вигляді недоотриманої орендної плати, починаючи з 04.11.2021.

Відповідно до ст. 14.1.125, 14.1.136, 288.5 Податкового кодексу України орендна плата за земельні ділянки державної та комунальної власності є обов`язковим платежем, а його розмір визначається на підставі законодавчих актів, тобто є регульованою ціною. Згідно зі ст. 284 Податкового кодексу України органи самоврядування встановлюють ставки плати за землю, що сплачується на відповідній території.

Відповідно до ст. 20 Закону України «Про оцінку земель» за результатами бонітування ґрунтів, економічної оцінки земель та нормативної грошової оцінки земельних ділянок складається технічна документація, а за результатами проведення експертної грошової оцінки земельних ділянок складається звіт. Дані про нормативну грошову оцінку окремої земельної ділянки оформляються як витяг з технічної документації з нормативної грошової оцінки земель. Технічна документація з нормативної грошової оцінки земельних ділянок у межах населених пунктів затверджується відповідною сільською, селищною і міською радою.

Згідно з ч. 3 ст. 23 Закону України «Про оцінку земель» витяг з технічної документації про нормативну грошову оцінку окремої земельної ділянки видається органами, що здійснюють ведення Державного земельного кадастру.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 09.11.2021 у справі № 905/1680/20 вказувала, що витяг з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки - це роздруковані за допомогою програмного забезпечення актуальні дані про земельну ділянку, які є у Державному земельному кадастрі та технічній документації з нормативної грошової оцінки земель станом на певну дату. Витяг з нормативної грошової оцінки земельної ділянки може бути доказом проведення такої оцінки та визначати дані про таку оцінку як на момент його видачі, так за попередній період за умови, що нормативно-грошова оцінка земельної ділянки була сталою та не зазнала змін у цей період.

Положеннями п. 288.5.1 ст. 288 Податкового кодексу України визначено, що розмір орендної плати встановлюється у договорі оренди, але річна сума платежу для земельних ділянок, нормативно грошову оцінку яких проведено, - у розмірі не більше 3 відсотків їх нормативної грошової оцінки.

Як вбачається з розрахунку розміру орендної плати, наданого прокурором, у період з 04.11.2021 по 31.12.2021 нормативна грошова оцінка землі становила 3 788 690,79 грн, у період з 01.01.2022 по 28.02.2022 нормативна грошова оцінка землі становила 4 167 559,87 грн, у період з 01.01.2023 по 31.12.2023 - 4 792 693,85 грн. відповідно до відомостей станом на 04.11.2021 щодо коду виду цільового призначення земельної ділянки 11.02 Для розміщення та експлуатації основних, підсобних і допоміжних будівель та споруд підприємств переробної, машинобудівної та іншої промисловості згідно з витягом з Державного земельного кадастру про земельну ділянку від 24.10.2022 № НВ-0001139652022; відповідно до витягу № НВ-9927378812023 із технічної документації з нормативної грошової оцінки земельної ділянки (дата формування витягу: 05.09.2023) з урахуванням відповідних коефіцієнтів індексації: у 2021 - 1,1; у 2022 році -1,15.

При цьому розрахунок орендної ставки за користування ТОВ «Аструм Холд» земельною ділянкою прокурор здійснив в розмірі 3 % від нормативної грошової оцінки земельної ділянки згідно з додатками 11 до рішення Київської міської ради «Про бюджет міста Києва на 2021 рік» від 24.12.2020 № 24/24; рішення Київської міської ради «Про бюджет міста Києва на 2022 рік» від 09.12.2021 № 3704/3745; рішення Київської міської ради «Про бюджет міста Києва на 2023 рік» від 08.12.2022 № 5828/5869.

Суд, перевіривши наданий прокурором розрахунок орендної плати за період з 04.11.2021 по 31.12.2023, вважає правомірним нарахування відповідачу плати за користування земельною ділянкою в сумі 182 051,79 грн, в той час як заперечення відповідача щодо такого розрахунку судом відхиляються, як такі, що спростовуються наявними доказами.

Щодо посилань відповідача на відсутність між сторонами господарських відносин та, як наслідок, відсутність обов`язку відповідача сплачувати кошти орендної плати за користування земельною ділянкою, суд зазначає, що предметом вказаного позову є стягнення безпідставно збережених коштів за фактичне користування земельною ділянкою комунальної власності з 04.11.2021 по 31.12.2023, а не стягнення орендної плати.

Відповідно до частин 1, 2 ст. 1212 Цивільного кодексу України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.

Згідно зі ст. 1214 Цивільного кодексу України особа, яка набула майно або зберегла його у себе без достатньої правової підстави, зобов`язана відшкодувати всі доходи, які вона одержала або могла одержати від цього майна з часу, коли ця особа дізналася або могла дізнатися про володіння цим майном без достатньої правової підстави. З цього часу вона відповідає також за допущене нею погіршення майна.

Таким чином предметом регулювання глави 83 Цивільного кодексу України є відносини, що виникають у зв`язку з безпідставним отриманням чи збереженням майна і не врегульовані спеціальними інститутами цивільного права. Положення глави 83 Цивільного кодексу України застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.

Кондикційні зобов`язання виникають за наявності одночасно таких умов: набуття чи збереження майна однією особою (набувачем) за рахунок іншої (потерпілого); набуття чи збереження майна відбулося за відсутності правової підстави або підстава, на якій майно набувалося, згодом відпала. У разі виникнення спору стосовно набуття майна або його збереження без достатніх правових підстав договірний характер спірних правовідносин унеможливлює застосування до них судом положень глави 83 Цивільного кодексу України.

Отже за змістом приписів глави 83 Цивільного кодексу України для кондикційних зобов`язань характерним є, зокрема, приріст майна в набувача без достатніх правових підстав. Вина заподіювача шкоди не має значення, оскільки важливим є факт неправомірного набуття (збереження) майна однією особою за рахунок іншої. Обов`язок набувача повернути потерпілому безпідставно набуте (збережене) майно чи відшкодувати його вартість не є заходом відповідальності, оскільки набувач зобов`язується повернути тільки майно, яке безпідставно набув (зберігав), або вартість цього майна.

З урахуванням викладеного суд дійшов висновку, що ТОВ «Аструм Холд», як фактичний користувач земельної ділянки у період з 04.11.2021 по 31.12.2023, без достатньої правової підстави за рахунок власника цієї ділянки зберіг у себе кошти, які мав заплатити за користування нею, а тому відповідач зобов`язаний повернути ці кошти власнику земельної ділянки на підставі частини першої статті 1212 ЦК України.

Аналогічний за змістом висновок викладено в постанові Великої Палати Верховного Суду від 23.05.2018 року у справі 629/4628/16-ц, постановах Верховного Суду України від 30.11.2016 у справі № 922/1008/15, від 16.09.2020 у справі № 922/3361/19, від 24.06.2020 у справі 922/2414/19, від 17.03.2020 у справі № 917/353/19.

Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом (ч. 3 ст. 13 Господарського процесуального кодексу України).

Аналогічні приписи закріплені у ч. 1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України.

Згідно ч. 4 ст. 13 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

За приписами ст. 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

За таких обставин суд вважає, що з ТОВ «Аструм Холд» підлягають стягненню безпідставно збережені кошти в розмірі 182 051,79 грн, відтак, позов прокурора є обґрунтованим та підлягає задоволенню.

Суд зазначає, що решта доводів відповідача була досліджена судом, однак наведених вище висновків стосовно обґрунтованості позовних вимог не спростовує.

Відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України судовий збір покладається на відповідача.

На підставі викладеного, керуючись статтями 74, 76-80, 129, 236 - 242 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Аструм Холд» (вул. Амосова Миколи, 9, м. Київ, 03038; ідентифікаційний код 40202426) на користь Київської міської ради (вул. Хрещатик, 36, м. Київ, 01044; ідентифікаційний код 22883141) 182 051,79 грн безпідставно збережених коштів.

3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Аструм Холд» (вул. Амосова Миколи, 9, м. Київ, 03038; ідентифікаційний код 40202426) на користь Київської міської прокуратури (вул. Предславинська, 45/9, м. Київ, 03150; ідентифікаційний код 02910019) 3 028,00 грн витрат зі сплати судового збору.

4. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення до Північного апеляційного господарського суду. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Дата складання та підписання повного тексту рішення: 15.04.2024.

Суддя Т. Ю. Трофименко