Рішення

від 03.04.2024 по справі 910/1846/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

03.04.2024Справа № 910/1846/24Суддя Господарського суду міста Києва Спичак О.М., за участю секретаря судового засідання Тарасюк І.М., розглянувши у судовому засіданні справу

За позовом ОСОБА_1

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Піар Кепітал Груп»

про визнання трудових відносин припиненими

Представники сторін:

від позивача: Бойкініч Р.С.;

від відповідача: не з`явився.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

15.02.2024 до Господарського суду міста Києва надійшла позовна заява ОСОБА_1 з вимогами до Товариства з обмеженою відповідальністю «Піар Кепітал Груп» про визнання трудових відносин припиненими.

В обґрунтування позовних вимог позивач стверджує, що відповідачем не було виконано вимоги трудового законодавства та не здійснено дій, спрямованих на вирішення питання про звільнення позивача з посади директора Товариства з обмеженою відповідальністю «Піар Кепітал Груп», чим було порушено його охоронювані законом права.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 19.02.2024 відкрито провадження у справі №910/1846/24, постановлено здійснювати розгляд справи за правилами загального позовного провадження, підготовче засідання призначено на 20.03.2024, встановлено учасникам справи строки для подання заяв по суті справи.

У підготовчому засіданні 20.03.2024 судом було постановлено протокольну ухвалу (без виходу до нарадчої кімнати) про закриття підготовчого провадження та призначення справи до судового розгляду по суті на 03.04.2024.

Представник позивача у судовому засіданні 03.04.2024 надав усні пояснення по справі, позовні вимоги підтримав у повному обсязі.

Представник відповідача у судове засідання 13.03.2024 не з`явився, про призначене судове засідання був повідомлений належним чином за адресою, яка вказана у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань ( АДРЕСА_1 ), що підтверджується інформацією з офіційного сайту АТ «Укрпошта» щодо відстеження пересилання поштових відправлень (за ідентифікатором пошуку 0600256774582).

За таких обставин, відповідач вважається належним чином повідомлений про розгляд Господарським судом міста Києва справи №910/1846/24.

Відповідач своїм правом на подання відзиву на позовну заяву у визначений судом у відповідності до господарського процесуального закону строк не скористався.

Відповідно до ч. 4 ст. 13 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Відповідно до ч. 9 ст. 165 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Згідно з ч. 2 ст. 178 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.

У судовому засіданні 13.03.2024 судом було закінчено розгляд справи по суті та оголошено вступну і резолютивну частини рішення суду.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 з 01.06.2011 було прийнято на посаду директора Товариства з обмеженою відповідальністю «Піар Кепітал Груп» за наказом №3 від 27.05.2011, що підтверджується інформацією, внесеною в трудову книжку ОСОБА_1 (копія трудової книжки долучена позивачем до позовної заяви), та інформацією, наявною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.

Позивачка у позовній заяві вказує, що у жовтні 2011 року вона прийняла рішення звільнитись з займаної посади, у зв`язку з чим нею було направлено на адресу учасників Товариства з обмеженою відповідальністю «Піар Кепітал Груп» та за місцем знаходження самого товариства відповідну заяву про звільнення з посади директора товариства.

Як вбачається з трудової книжки ОСОБА_1 , вона була звільнена з посади директора Товариства з обмеженою відповідальністю «Піар Кепітал Груп» з 31.10.2011 на підставі наказу №4 від 31.10.2011.

У позовній заяві позивачка пояснила, що після звільнення нею було передано учасникам Товариства з обмеженою відповідальністю «Піар Кепітал Груп» печатка товариства, договори, звіти, установчі, фінансові та інші бухгалтерські документи.

Крім того, згідно з Довідкою 5-ОК остання виплата заробітної плати позивачці за займану посаду директора була здійснена у жовтні 2011 року.

Втім, з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань вбачається, що в ньому міститься запис про те, що наразі директором Товариства з обмеженою відповідальністю «Піар Кепітал Груп» все ще є ОСОБА_1 .

З матеріалів справи вбачається, що у серпні 2023 року позивачка звернулась до державного реєстратора Шевченківської районної в місті Києві державної адміністрації з проханням внести до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань відомості про зміну директора Товариства з обмеженою відповідальністю «Піар Кепітал Груп» шляхом виключення відомостей про позивачку як про директора вказаного товариства.

Однак, держаним реєстратором було прийнято рішення про відмову на підставі п. 5 ч. 1 ст. 28 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань», ч. 2 ст. 15 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань», ч. 1 ст. 15 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань», п. 6 ч.1 ст. 15 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань»,, п. 4 ч. 1 ст. 28 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань», п. 1 ч. 1 ст. 28 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань».

Також, у серпні 2023 року позивачкою на адреси учасників (засновників) Товариства з обмеженою відповідальністю «Піар Кепітал Груп» були направлені повідомлення про скликання загальних зборів для вирішення питання про звільнення ОСОБА_1 з посади директора товариства.

Як вказує позивачка, загальні збори були призначені на 06.10.2023. Однак, учасники товариства на загальні збори не з`явились, загальні збори не відбулись, питання про звільнення ОСОБА_1 з посади директора Товариства з обмеженою відповідальністю «Піар Кепітал Груп» не вирішено.

За таких обставин позивачка просить суд визнати припиненими трудові відносини ОСОБА_1 з Товариством з обмеженою відповідальністю «Піар Кепітал Груп» з 06.10.2023 у зв`язку із звільненням ОСОБА_1 із займаної посади директора Товариства з обмеженою відповідальністю «Піар Кепітал Груп» на підставі ч.1 ст. 38 Кодексу законів про працю України.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, господарський суд дійшов висновку про наступне.

Відповідно до статті 43 Конституції України кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується. Використання примусової праці забороняється.

Статтею 16 Цивільного кодексу України, положення якої кореспондуються з положеннями статті 20 Господарського кодексу України, передбачено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Названими нормами матеріального права визначено способи захисту прав та інтересів, і цей перелік не є вичерпним.

Відповідно до позиції Верховного Суду, викладеної у постанові від 28.05.2020 по справі № 910/7164/19, для того, щоб право на доступ до суду було ефективним, особа повинна мати чітко визначену та дієву можливість оскаржити подію, яка на її думку порушує її права й охоронювані законом інтереси.

За загальним правилом створення (обрання) виконавчого органу товариства відбувається за рішенням загальних зборів учасників або в окремих випадках - наглядової ради товариства. Це рішення породжує між особами, яких воно стосується, корпоративні відносини, у яких обрана особа наділяється повноваженнями з управління.

Ці корпоративні відносини також є підставою для виникнення відносин представництва товариства перед третіми особами, а також трудових відносин, що регулюються законодавством про працю, та виникають у зв`язку з укладенням в установленому порядку з одноосібним виконавчим органом (членом колегіального виконавчого органу) трудового договору (контракту).

Водночас в обох випадках - коли особу обрано до складу виконавчого органу (між товариством та особою встановлені відносини управління товариством) та укладено трудовий договір (встановлені трудові відносини) і коли існують тільки відносини з управління товариством без укладення трудового договору - саме відносини з управління товариством, у яких директору надані відповідні повноваження, за здійснення яких він несе встановлену законом відповідальність, становлять основу відносин між товариством та цією особою.

Позовні вимоги про визнання трудових правовідносин припиненими, або про звільнення, або про припинення трудових правовідносин та/або правовідносин представництва у такому спорі спрямовані насамперед на припинення правовідносин з управління, які існують між директором та товариством. Вказана позиція викладена Великою Палатою Верховного Суду від 06.09.2023 у справі № 127/27466/20.

Згідно зі статтею 38 Кодексу законів про працю України працівник має право розірвати трудовий договір, укладений на невизначений строк, попередивши про це власника або уповноважений ним орган письмово за два тижні. У разі, коли заява працівника про звільнення з роботи за власним бажанням зумовлена неможливістю продовжувати роботу, власник або уповноважений ним орган повинен розірвати трудовий договір у строк, про який просить працівник. Якщо працівник після закінчення строку попередження про звільнення не залишив роботи і не вимагає розірвання трудового договору, власник або уповноважений ним орган не вправі звільнити його за поданою раніше заявою, крім випадків, коли на його місце запрошено іншого працівника, якому відповідно до законодавства не може бути відмовлено в укладенні трудового договору. Працівник має право у визначений ним строк розірвати трудовий договір за власним бажанням, якщо власник або уповноважений ним орган не виконує законодавство про працю, умови колективного чи трудового договору.

Отже, відповідно до трудового законодавства України, керівник товариства (директор), як будь-який інший працівник, має право звільнитися за власним бажанням, попередивши власника або уповноважений ним орган письмово за два тижні. Разом з тим, особливість звільнення директора полягає в тому, що воно відбувається за рішенням загальних зборів учасників товариства. Вказана позиція викладена Верховним Судом у постанові від 24.12.2019 у справі № 758/1861/18.

Відповідно до частин 1, 2, 4 ст. 98 Цивільного кодексу України загальні збори учасників товариства мають право приймати рішення з усіх питань діяльності товариства, у тому числі і з тих, що належать до компетенції інших органів товариства. Рішення загальних зборів приймаються простою більшістю від числа присутніх учасників, якщо інше не визначено установчими документами або законом. Порядок скликання загальних зборів визначається в установчих документах товариства.

Згідно з ч. 1-3 статті 99 Цивільного кодексу України загальні збори товариства своїм рішенням створюють виконавчий орган та встановлюють його компетенцію і склад. Виконавчий орган товариства може складатися з однієї або кількох осіб. Виконавчий орган, що складається з кількох осіб, приймає рішення у порядку, встановленому абзацом першим частини другої статті 98 цього Кодексу. Повноваження члена виконавчого органу можуть бути в будь-який час припинені або він може бути тимчасово відсторонений від виконання своїх повноважень.

Суд зазначає, що Конституційний Суд України у рішеннях від 07.07.2004 № 14-рп/2004, від 16.10.2007 № 8-рп/2007 та від 29.01.2008 № 2-рп/2008 зазначив, що визначене статтею 43 Конституції України право на працю розглядає як природну потребу людини своїми фізичними і розумовими здібностями забезпечувати своє життя. Це право передбачає як можливість самостійно займатися трудовою діяльністю, так і можливість працювати за трудовим договором чи контрактом.

Свобода праці передбачає можливість особи займатися чи не займатися працею, а якщо займатися, то вільно її обирати, забезпечення кожному без дискримінації вступати у трудові відносини для реалізації своїх здібностей. За своєю природою право на працю є невідчужуваним і по суті означає забезпечення саме рівних можливостей для його реалізації.

Незважаючи на те, що право на працю безумовно є правом, а не обов`язком, для належної реалізації свого права на звільнення за власним бажанням керівник (директор) товариства має 1) не тільки написати заяву про звільнення за власним бажанням на підставі статті 38 КЗпП України та подати/надіслати її всім учасникам товариства, а й 2) за власною ініціативою, як виконавчий орган товариства, скликати загальні збори учасників товариства, на вирішення яких і поставити питання щодо свого звільнення.

У випадку відсутності рішення загальних зборів учасників товариства про звільнення керівника, керівнику із метою захисту своїх прав надано можливість звернутися до суду із вимогою про визнання трудових відносин припиненими.

Аналогічну позицію висловив Верховний Суд від 24.12.2019 у постанові по справі №758/1861/18.

Як вбачається з матеріалів справи та не заперечується сторонами, позивачка є звільненою з посади директора Товариства з обмеженою відповідальністю «Піар Кепітал Груп» з 31.10.2011 на підставі наказу №4 від 31.10.2011, про що свідчить запис в трудовій книжці Товариства з обмеженою відповідальністю «Піар Кепітал Груп».

При цьому, існування наразі запису в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань про те, що директором Товариства з обмеженою відповідальністю «Піар Кепітал Груп» все ще є ОСОБА_1 не є беззастережним доказом того, що позивачка все ще є директором вказаного товариства.

Так, зміна відомостей про юридичну особу в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань здійснюється за заявницьким принципом (за заявою сторони), а невнесення змін про керівника Товариства з обмеженою відповідальністю «Піар Кепітал Груп» у зв`язку із звільненням ОСОБА_1 з посади директора з 31.10.2011 може вказувати, що уповноважена особа товариства не зверталась до державного реєстратора з відповідною заявою.

Таким чином, з матеріалів справ вбачається, що спір у справі виник не у зв`язку з тим, що товариством не було звільнено з посади директора ОСОБА_1 (обставини її звільнення з 31.10.2011 не заперечуються та підтверджуються наявними в матеріалах справи доказами), а у зв`язку з наявним записом в Єдиному державному реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань про те, що ОСОБА_1 є директором Товариства з обмеженою відповідальністю «Піар Кепітал Груп».

Оскільки ОСОБА_1 є звільненою з посади директора Товариства з обмеженою відповідальністю «Піар Кепітал Груп» з 31.10.2011, суд дійшов висновку частково задовольнити позовні вимоги ОСОБА_1 та визнати припиненими трудові відносини ОСОБА_1 з Товариством з обмеженою відповідальністю «Піар Кепітал Груп» з 31.10.2011 у зв`язку із звільненням ОСОБА_1 із займаної посади директора Товариства з обмеженою відповідальністю «Піар Кепітал Груп» на підставі ч.1 ст. 38 Кодексу законів про працю України.

Суд зазначає, що у викладі підстав для прийняття рішення суду необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави; обсяг цього обов`язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 28.05.2020 у справі №909/636/16.

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів учасників справи та їх відображення у судовому рішенні, суд першої інстанції спирається на висновки, що зробив Європейський суд з прав людини від 18.07.2006р. у справі «Проніна проти України», в якому Європейський суд з прав людини зазначив, що п.1 ст.6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі ст.6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.

У рішенні Європейського суду з прав людини «Серявін та інші проти України» (SERYAVINOTHERS v.) вказано, що усталеною практикою Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain) від 9 грудня 1994 року, серія A, N 303-A, п. 29). Хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов`язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень (див. рішення у справі «Суомінен проти Фінляндії» (Suominen v. Finland), N 37801/97, п. 36, від 1 липня 2003 року). Ще одне призначення обґрунтованого рішення полягає в тому, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті. Крім того, вмотивоване рішення дає стороні можливість оскаржити його та отримати його перегляд вищестоящою інстанцією. Лише за умови винесення обґрунтованого рішення може забезпечуватись публічний контроль здійснення правосуддя (див. рішення у справі «Гірвісаарі проти Фінляндії» (Hirvisaari v. Finland), №49684/99, п. 30, від 27 вересня 2001 року).

Аналогічна правова позиція викладена у постанові від 13.03.2018 Верховного Суду по справі №910/13407/17.

З огляду на вищевикладене, всі інші доводи та міркування учасників судового процесу не досліджуються судом, так як з огляду на встановлені фактичні обставини справи, суд дав вичерпну відповідь на всі питання, що входять до предмету доказування у даній справі та виникають при кваліфікації спірних відносин як матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах.

Судовий збір покладається на відповідача (ст. 129 Господарського процесуального кодексу України).

Керуючись статтями 74, 76-80, 129, 236-242 Господарського процесуального кодексу України,

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Визнати припиненими трудові відносини ОСОБА_1 з Товариством з обмеженою відповідальністю «Піар Кепітал Груп» з 31.10.2011 у зв`язку із звільненням ОСОБА_1 із займаної посади директора Товариства з обмеженою відповідальністю «Піар Кепітал Груп» на підставі ч.1 ст. 38 Кодексу законів про працю України.

3. В іншій частині позову відмовити.

4. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Піар Кепітал Груп» (04111, м. Київ, вул. Салютна, буд. 17, кв. 42; ідентифікаційний код: 37617115) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 ; ідентифікаційний номер: НОМЕР_1 ) судовий збір у розмірі 3028 (три тисячі двадцять вісім) грн 00 коп.

5. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

Рішення господарського суду набирає законної сили відповідно до ст. 241 Господарського процесуального кодексу України. Згідно з ч. 1 ст. 256 та ст. 257 Господарського процесуального кодексу України апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повний текст складено та підписано 15.04.24.

Суддя О.М. Спичак