Рішення

від 08.04.2024 по справі 910/2241/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08.04.2024Справа № 910/2241/24 Господарський суд міста Києва у складі судді Трофименко Т.Ю., при секретарі судового засідання Запарі А.В. розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження матеріали справи

за позовом Інституту надтвердих матеріалів ім. В.М. Бакуля НАН України

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Журавка Торг»

про стягнення 614 340,31 грн,

Представники сторін:

Від позивача: Фільов М.І.

Від відповідача: не з`явився

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

До Господарського суду міста Києва надійшов позов Інституту надтвердих матеріалів ім. В.М. Бакуля НАН України до Товариства з обмеженою відповідальністю «Журавка Торг» про стягнення 614 340,31 грн.

Позовні вимоги обґрунтовано неналежним виконанням відповідачем своїх зобов`язань за договором оренди № 49 нерухомого майна, що належить до майнового комплексу НАН України та знаходиться на балансі Інституту надтвердих матеріалів ім. В.М. Бакуля НАН України від 01.06.2018 в частині здійснення розрахунків із орендної плати, за договором № 36 на компенсацію витрат за спожиту електроенергію та послуг з її розподілу від 01.04.2021 в частині оплати за використану електроенергію та за договором № 64 на відшкодування витрат по сплаті податку за землю від 01.06.2018 в частині відшкодування суми податку за землю.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 29.02.2024 позовну заяву залишено без руху, надано позивачу строк для усунення недоліків позовної заяви.

12.03.2024 до суду від позивача надійшло клопотання про усунення недоліків позовної заяви.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 18.03.2024 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі № 910/2241/24, розгляд справи призначено на 08.04.2024. Встановлено відповідачу строк для подання відзиву на позовну заяву.

В судове засідання 08.04.2024 з`явився представник позивача, представник відповідача не з`явився.

Суд зазначає, що ухвала про відкриття провадження у даній справі була надіслана відповідачу рекомендованою кореспонденцією з повідомленням про вручення за № 0600256046469 за адресою, що зазначена в позовній заяві та відповідає адресі місцезнаходження відповідача за даними Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.

Водночас, поштовий конверт із ухвалою суду від 18.03.2024 про відкриття провадження у справі № 910/2241/24, що надсилався на адресу місцезнаходження відповідача, повернувся до суду не врученим, із зазначенням причини повернення «адресат відсутній за вказаною адресою».

Відповідно до п. 5 ч. 6 ст. 242 ГПК України днем вручення судового рішення є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

Отже, з огляду на підставу повернення до суду конверту з ухвалою, надісланою відповідачу, суд доходить висновку, що ухвала про відкриття провадження у справі вважається йому врученою.

Крім того, відповідно до ч. 2 ст. 2 Закону України «Про доступ до судових рішень», усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі не пізніше наступного дня після їх виготовлення і підписання.

Судові рішення, внесені до Єдиного державного реєстру судових рішень, є відкритими для безоплатного цілодобового доступу на офіційному веб-порталі судової влади України (ч. 1 ст. 4 Закону України «Про доступ до судових рішень»).

Відтак, відповідач мав право та не був позбавлений можливості ознайомитись з ухвалою про відкриття провадження у справі в Єдиному державному реєстрі судових рішень (www.reyestr.court.gov.ua).

Відповідно до ч. 4 ст. 13 ГПК України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Згідно з ч. 9 ст. 165 ГПК України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Згідно з ч. 2 ст. 178 ГПК України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.

Зважаючи на те, що відповідач у встановлений строк не подав до суду відзив на позов, а відтак не скористався наданим йому процесуальним правом, за висновками суду, у матеріалах справи достатньо документів, які мають значення для правильного вирішення спору, внаслідок чого справа з метою дотримання процесуальних строків вирішення спору може бути розглянута за наявними у ній документами відповідно до ч. 9 ст. 165 та ч. 2 ст. 178 ГПК України.

Представник позивача у судовому засіданні 08.04.2024 позовні вимоги підтримав у повному обсязі, просив суд позов задовольнити.

Відповідно до ст. 233 ГПК України рішення у даній справі прийнято у нарадчій кімнаті за результатами оцінки доказів, поданих сторонами.

В судовому засіданні 08.04.2024 оголошено вступну та резолютивну частини рішення на підставі ст. 240 ГПК України.

Розглянувши подані документи і матеріали, з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва

УСТАНОВИВ:

01.06.2018 між Інститутом надтвердих матеріалів ім. В.М. Бакуля Національної академії наук України (орендодавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Журавка Торг» (орендар) укладено договір оренди № 49 нерухомого майна, що належить до майнового комплексу НАН України та знаходиться на балансі Інституту надтвердих матеріалів ім. В.М. Бакуля Національної академії наук України (надалі - Договір оренди), за умовами якого позивач зобов`язався передати відповідачу в строкове платне користування державне майно, а саме блок приміщень №№ 2, 3, 4, 7, 8, 9, 12-18 загальною площею 524,5 кв.м., яке знаходиться за адресою: м. Київ, вул. Автозаводська, 2, третій поверх корпусу № 46 для розміщення виробництва робочого одягу (надалі - майно).

При укладенні договору сторони дійшли згоди (п. 10.1 Договору оренди), що він діє з 01.06.2018 до 30.04.2021 включно.

В подальшому між сторонами були підписані Додаткові угоди до договору оренди. Відповідно до Додаткової угоди №4 від 12.07.2021 до договору оренди строк дії договору сторони продовжили до 31.05.2023.

На момент укладення договору сторони визначили (п. 3.1 договору оренди), що розмір орендної плати становить 33 704,38 грн з ПДВ.

Крім орендної плати орендар сплачує орендодавцю по розрахункам орендодавця: відшкодування комунальних платежів, відшкодування податку на землю, витрати на утримання будинку та прилеглої території, інші витрати.

Орендна плата, відповідно до п. 3.4 Договору оренди, перераховується орендарем у повному обсязі (незалежно від наслідків своєї господарської діяльності) відповідно до вимог чинного законодавства за весь час фактичного користування приміщенням щомісячно не пізніше 20 числа поточного місяця.

Орендна плата за кожний наступний місяць визначається шляхом коригування орендної плати за попередній місяць на індекс інфляції за наступний місяць (п. 3.3 Договору оренди).

01.09.2020 між сторонами укладено додаткову угоду № 3 до Договору оренди, якою погоджено, що на період дії карантину нарахування орендної плати здійснюється в розмірі 50% суми нарахованої орендної плати з урахуванням індексації.

Крім того, між Інститутом надтвердих матеріалів ім. В.М. Бакуля Національної академії наук України та Товариством з обмеженою відповідальністю «Журавка-Торг» 01.04.2018 укладено договір №64 про відшкодування витрат по сплаті податку за землю, за умовами якого відповідач зобов?язався відшкодовувати щомісячно, до 15 числа наступного місяця позивачу в повному обсязі суму податку за землю, обчислену пропорційно тій частині площі, що знаходиться фактично у користуванні відповідача.

Також між Інститутом надтвердих матеріалів ім. В.М. Бакуля Національної академії наук України та Товариством з обмеженою відповідальністю «Журавка-Торг» 01.04.2021 укладено договір № 36 на компенсацію витрат за спожиту електроенергію та послуг з її розподілу. За умовами даного договору відповідач зобов`язався сплачувати позивачу вартість заявленої електроенергії та послуг по її розподілу в повному обсязі в термін до останнього числа поточного місяця.

З матеріалів справи вбачається, що позивач свої зобов?язання за Договором оренди щодо надання майна в орендне користування та виставлення рахунків відповідачу виконував належним чином.

Відповідач свої зобов`язання за Договором оренди та договорами №64 про відшкодування витрат по сплаті податку за землю, № 36 на компенсацію витрат за спожиту електроенергію та послуг з її розподілу, в частині сплати орендної плати за період з грудня 2022 року по жовтень 2023 року виконав неналежним чином, у зв`язку з чим станом на день розгляду справи його заборгованість по орендній платі перед позивачем становить 282 465,27 грн, а в частині відшкодування вартості спожитої електроенергії в сумі 329 023,34 грн, в частині відшкодування земельного податку в сумі 2 851,60 грн.

Оцінюючи подані позивачем докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що позовні вимоги є такими, що підлягають задоволенню в повному обсязі з наступних підстав.

Згідно зі ст. 11 Цивільного кодексу України (надалі - ЦК України) цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки; підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до частин 1, 2 ст. 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Частинами 1, 3, 5 ст. 626 ЦК України встановлено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов`язками наділені обидві сторони договору. Договір є відплатним, якщо інше не встановлено договором, законом, або не випливає із суті договору.

У відповідності до положень ст.ст. 6, 627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно зі ст. 628 ЦК України, зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно зі ст. 629 ЦК України, договір є обов`язковим до виконання сторонами.

Як визначено ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України (надалі - ГК України), суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до приписів ст. 526 ЦК цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Спір у справі виник у зв`язку із неналежним, на думку позивача, виконанням відповідачем свого грошового зобов`язання за Договорами щодо своєчасної сплати орендних платежів, відшкодування земельного податку та витрат за електроенергію

Суд встановив, що між сторонами виникли правовідносини, які підпадають під правове регулювання Глави 58 Цивільного кодексу України та Глави 30 Господарського кодексу України.

Відповідно до ч. 1 ст. 283 ГК України за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у володіння та користування майно для здійснення господарської діяльності.

У ч. 1 ст. 759 ЦК України вказано, що за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов`язується передати наймачеві майно у володіння та користування за плату на певний строк.

Суд враховує, що матеріали справи не містять акту приймання-передачі майна, який відповідно до п. 2.1. Договору є підтвердженням надання майна у строкове платне користування, втім, з огляду на наявні в матеріалах справи докази фактичного виконання умов Договору, зокрема, підписаного сторонами акту здачі-прийому виконаних робіт (послуг по оренді приміщення), та відсутність будь-яких заперечень відповідача щодо фактичного користування майном за Договором оренди, суд дійшов висновку, що позивачем було передано визначене вказаним договором майно у користування відповідачу.

Оскільки після закінчення строку дії договору 31.05.2023 ні одна із його сторін не заявила про його зміну або припинення, Договір було пролонговано на новий строк.

Відповідно до ч. 1 ст. 762 ЦК України за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму.

Частинами 1, 4 ст. 286 ГК України визначено, що орендна плата - це фіксований платіж, який орендар сплачує орендодавцю незалежно від наслідків своєї господарської діяльності. Розмір орендної плати може бути змінений за погодженням сторін, а також в інших випадках, передбачених законодавством. Строки внесення орендної плати визначаються в договорі.

Відповідно до ст. 530 ЦК України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Отже, з урахуванням положень ст. 530 ЦК України та приписів п. 3.4 Договору оренди, п. 2.2 Договору про відшкодування витрат по сплаті податку за землю, п. 3.2 Договору на компенсацію витрат за спожиту електроенергію по та послуг з її розподілу відповідач повинен був сплачувати орендну плату до 20-го числа кожного поточного місяця, відшкодування вартості податку за землю- до 15-го числа місяця, наступного за місяцем оренди, а компенсацію витрат за спожиту електроенергію до останнього числа поточного місяця.

Позивач стверджує, що відповідач не сплатив орендну плату за користування об`єктом оренди у період з грудня 2022 року по жовтень 2023 року в сумі 282 465,27 грн, в частині відшкодування вартості спожитої електроенергії в сумі 329 023,34 грн, в частині відшкодування земельного податку в сумі 2851,60 грн., у зв`язку з чим станом на 01.12.2023 виникла заборгованість у загальному розмірі 614 340,21 грн.

Правильність наведених сум підтверджується зібраними в матеріалах справи доказами, а відповідач своїм правом на спростування таких тверджень позивача не скористався.

За таких обставин, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню в повному обсязі.

Відповідно до ст. 73 ГПК України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд встановлює наявність чи відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставини, які мають значення для вирішення справи.

Згідно зі ст. 74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Відповідно до ст.13 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

За приписами ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Необхідність доводити обставини, на які учасник справи посилається як на підставу своїх вимог і заперечень в господарському процесі, є складовою обов`язку сприяти всебічному, повному та об`єктивному встановленню усіх обставин справи, що передбачає, зокрема, подання належних доказів, тобто таких, що підтверджують обставини, які входять у предмет доказування у справі, з відповідним посиланням на те, які обставини цей доказ підтверджує. Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 05.02.2019 у справі № 914/1131/18, від 26.02.2019 у справі № 914/385/18, від 10.04.2019 у справі № 904/6455/17, від 05.11.2019 у справі № 915/641/18.

Верховний Суд неодноразово наголошував щодо необхідності застосування категорій стандартів доказування та відзначав, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Зокрема, це й принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони (постанова Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 29.01.2021 по справі № 922/51/20).

Крім того, відповідно до ст. 79 ГПК України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Стандарт доказування "вірогідність доказів", на відміну від "достатності доказів", підкреслює необхідність співставлення судом доказів, які надає позивач та відповідач. Тобто з введенням в дію нового стандарту доказування необхідним є не надати достатньо доказів для підтвердження певної обставини, а надати саме ту їх кількість, яка зможе переважити доводи протилежної сторони судового процесу.

Тлумачення змісту цієї статті свідчить, що нею покладено на суд обов`язок оцінювати докази, обставини справи з огляду на їх вірогідність, яка дозволяє дійти висновку, що факти, які розглядаються, скоріше були (мали місце), аніж не були.

Відповідачем позовні вимоги не спростовані, заперечень не надано.

З урахуванням встановленого вище, приймаючи до уваги, що відповідачем не надано суду належних доказів на спростування викладених у позові обставин, суд дійшов висновку, що позовні вимоги про стягнення 614 340,21 грн підлягають задоволенню.

Відповідно до ст. 129 ГПК України витрати по сплаті судового збору покладаються на відповідача.

Керуючись ст.ст. 73-79, 129, 236-238, 252 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Журавка Торг» (вул. Дубровицька, 28, м. Київ, 04114; ідентифікаційний код 40126602) на користь Інституту надтвердих матеріалів ім. В.М. Бакуля Національної академії наук України (вул Автозаводська, 2, м. Київ, 04074; ідентифікаційний код 05417377) 282 465 грн. 27 коп. заборгованості по орендній платі, 329 023 грн. 34 коп. заборгованості по оплаті спожитої електроенергії, 2 851 грн. 60 коп. відшкодування податку за землю та 9 215 грн. 10 коп. витрат зі сплати судового збору.

3. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення до Північного апеляційного господарського суду. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Дата складання та підписання повного тексту рішення: 15.04.2024.

Суддя Т. Ю. Трофименко