Рішення

від 08.04.2024 по справі 910/591/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

08.04.2024Справа № 910/591/24Господарський суд міста Києва у складі судді Алєєвої І.В., за участю секретаря судового засідання Голуба О.М., розглянувши в порядку загального позовного провадження справу

за позовом Комунального підприємства «Теплогарант»

до Товариства з обмеженою відповідальністю «ТВХ2000»

про стягнення 1 328 383, 88 грн.

За участю представників сторін, згідно протоколу судового засідання від 08.04.2024.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Комунального підприємства «Теплогарант» звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «ТВХ2000» про стягнення 1 328 383, 88 грн

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на невиконання відповідачем передбаченого договором обов`язку поставки товару за Договором про закупівлю товару від 26.05.2022 № 91.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 23.01.2024 відкрито провадження у справі та вирішено здійснювати розгляд справи за правилами загального позовного провадження. Підготовче провадження у справі призначено на 19.02.2024.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 19.02.2024 продовжено строк підготовчого провадження по справі. Розгляд справи відкладено на 25.03.2024.

Відповідач не подав до суду відзив на позов, тобто не скористався наданим їм процесуальним правом, передбаченим статтею 178 Господарського процесуального кодексу України.

Згідно з ч. 2 ст. 178 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.

Приймаючи до уваги, що відповідач не подав до суду відзив на позов, а відтак не скористався наданим їм процесуальним правом, за висновками суду, у матеріалах справи достатньо документів, які мають значення для правильного вирішення спору, внаслідок чого справа може бути розглянута за наявними у ній документами відповідно до частини 2 статті 178 Господарського процесуального кодексу України.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 25.03.2024 закрито підготовче провадження по справі та призначено справу до судового розгляду по суті на 08.04.2024.

Представник позивача у судовому засіданні 08.04.2025 надав пояснення суду та просив позовні вимоги задовольнити.

Представник відповідача в судове засідання 08.04.2024 не з`явились, хоча про час та місце розгляду справи повідомлені належним чином.

В судовому засіданні 08.04.2024 судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Дослідивши матеріали справи, об`єктивно оцінивши надані суду докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва,

УСТАНОВИВ:

26.05.2022 між позивачем (покупець) та відповідачем (постачальник) укладено Договір про закупівлю товарів № 91, за яким постачальник зобов`язується поставити та передати у власність покупцю твердопаливний котел потужністю 0,8 МВт (далі - Товар), визначений у Специфікації (Додаток № 1) до договору, що є його невід`ємною частиною, а покупець зобов`язується прийняти товар та сплатити його вартість (п. 1.1. Договору).

Відповідно до п. 3.3. Договору, сума Договору становить 1 315 000, 00 грн.

Згідно п. 4.2. Договору покупцем сплачує передплату 100 % вартості в розмірі 1 315 000, 00 грн, шляхом перерахування коштів на банківський рахунок постачальника в день підписання договору.

31.05.2022 позивач платіжним дорученням № 623 перерахував відповідачу повну вартість товару у розмірі 1 315 000, 00 грн.

Строк поставки товару згідно п. 5.2. Договору по 31.08.2022 включно.

З врахуванням військового стану в країні сторонами додатковими угодами неодноразово переносився строк поставки товару.

Кінцевим терміном поставки товару згідно Додаткової угоди № 5 від 27.03.2023 було 31.08.2023 включно (п. 5.2. Додаткової угоди до договору).

Однак, 31.08.2023 сторонами за взаємною згодою укладено Додаткову угоду № 6 про розірвання Договору про закупівлю товару № 91 від 26.05.2022, у зв`язку з відсутністю у покупця подальшої виробничої потреби у закупівлі твердопаливного котла потужністю 0,8 МВт та досягнуто згоди вважати Договір розірваним з 01.09.2023 і узгоджено, що проведена покупцем 100 % передплата в сумі 1 315 000, 00 грн підлягає поверненню постачальником на рахунок позивача не пізніше 31.10.2023.

Позивач вказує, що відповідач станом на 01.01.2024 не повернув позивачу передоплату у вказаному розмірі.

Згідно пункту 7.8. Договору якщо постачальник, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений Договором строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.

Враховуючи викладене позивач направив відповідача листа № 703 від 06.11.2023 щодо порушення договірних зобов`язань з вимогою невідкладеного повернення коштів за договорами, зокрема і спірним договором у даній справі на загальну суму 1 315 000, 00 грн.

Вказана вимога відповідачем задоволена не була, що і стало підставою для звернення до господарського суду з даним позовом.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Статтею 11 ЦК України визначено, що цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки; підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Згідно із ст. 6 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (ст. 627 ЦК України).

Відповідно до ч. 1 ст. 265 ГК України, за договором поставки одна сторона - постачальник зобов`язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов`язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно ч. 1 ст. 712 ЦК України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін (ч. 2 ст. 712 ЦК України).

Так, відповідно до ст. 655 ЦК України, за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Статтею 626 ЦК України визначено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Згідно зі ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Із змісту ст. 525 ЦК України випливає, що одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 526 ЦК України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Аналогічна правова норма передбачена ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України.

Із приписів ч. 1 ст. 177 ЦК України випливає, що об`єктом цивільних прав є речі, у тому числі гроші.

Господарським судом встановлено та підтверджується матеріалами справи, що позивачем згідно умов договору було перераховано грошові кошти у розмірі 1 315 000, 00 грн, однак відповідач не виконав свої зобов`язання за договором щодо поставки позивачу товару на вказану суму.

З урахуванням наведених норм закону та умов договору Господарський суд міста Києва вважає, що позовна вимоги про стягнення з відповідача на користь позивача 1 315 000, 00 грн є обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню.

Крім того, позивачем заявлено вимоги про стягнення 6808, 88 грн 3 % річних та 6575, 00 грн інфляційних втрат за період з 31.10.2023 по 01.01.2024.

Наявними в матеріалах справи доказами підтверджується порушення відповідачем зобов`язань за Договором, а отже відповідач є таким, що прострочив виконання грошового зобов`язання за Договором.

Відповідальність за порушення грошового зобов`язання передбачена статтею 625 ЦК України.

Так, за приписами ч. 1 ст. 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом (ч. 2 ст. 625 ЦК України).

Відтак, враховуючи положення ч. 2 ст. 625 ЦК України, нарахування інфляційних втрат на суму боргу та 3 % річних входять до складу грошового зобов`язання і є особливою мірою відповідальності боржника (спеціальний вид цивільно-правової відповідальності) за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат (збитків) кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отримання компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Вимагати сплати суми боргу з врахуванням індексу інфляції, а також 3 % річних є правом кредитора, яким останній наділений в силу нормативного закріплення зазначених способів захисту майнового права та інтересу.

Нарахування інфляційних втрат здійснюються окремо за кожен період часу, протягом якого діяв відповідний індекс інфляції, а одержані таким чином результати підсумовуються за весь час прострочення виконання грошового зобов`язання.

Верховний Суд у складі Об`єднаної палати Касаційного господарського суду у постанові від 20 листопада 2020 року у справі № 910/13071/19 роз`яснила, що сума боргу, внесена за період з 1 до 15 числа включно відповідного місяця, індексується за період з урахуванням цього місяця, а якщо суму внесено з 16 до 31 числа місяця, то розрахунок починається з наступного місяця. За аналогією, якщо погашення заборгованості відбулося з 1 по 15 число включно відповідного місяця - інфляційна складова розраховується без урахування цього місяця, а якщо з 16 до 31 числа місяця - інфляційна складова розраховується з урахуванням цього місяця.

Отже, якщо період прострочення виконання грошового зобов`язання складає неповний місяць, то інфляційна складова враховується або не враховується в залежності від математичного округлення періоду прострочення у неповному місяці.

Методику розрахунку інфляційних втрат за неповний місяць прострочення виконання грошового зобов`язання доцільно відобразити, виходячи з математичного підходу до округлення днів у календарному місяці, упродовж якого мало місце прострочення, а саме:

- час прострочення у неповному місяці більше півмісяця (> 15 днів) = 1 (один) місяць, тому за такий неповний місяць нараховується індекс інфляції на суму боргу;

- час прострочення у неповному місяці менше або дорівнює половині місяця (від 1, включно з 15 днями) = 0 (нуль), тому за такий неповний місяць інфляційна складова боргу не враховується.

Згідно з імперативними вимогами статті 13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» та статті 236 Господарського процесуального кодексу України, висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, є обов`язковими для всіх суб`єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить відповідну норму права; при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Як вже зазначалось позивачем вказано період по нарахуванню 3 % річних і інфляційних втрат з 31.10.2023 по 01.01.2024.

Згідно укладеної між сторонами Додаткової угоди № 6 від 31.08.2023 до договору, повернення відповідачем позивачу попередньої оплати у розмірі 1 315 000, 00 грн повинно було бути здійснено не пізніше 31.10.2023.

Відповідно до ст. 253 ЦК України перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов`язано його початок.

Оскільки, за Додатковою угодою № 6 від 31.08.2023 останнім днем повернення відповідачем позивачу вказаної вище передоплати визначено 31.10.2023, враховуючи приписи ст. 253 ЦК України, прострочення відповідача з повернення передоплати розпочалось з 01.11.2023, тому в межах періоду визначеного позивачем, господарський суд здійснює перерахунок 3 % річних та інфляційних втрат з 01.11.2023 по 01.01.2024.

За розрахунком суду з відповідача на користь позивача підлягає стягненню 3 % річних у розмірі 6700, 80 грн та інфляційні втрати у розмірі 6575, 00 грн.

Згідно ч. 1 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Частиною 1 ст. 80 ГПК України учасники справи подають докази у справі безпосередньо до суду.

Відповідно до ст. 86 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

З огляду на вищезазначене, приймаючи до уваги встановлені судом обставини, суд дійшов висновку про наявність правових підстав для часткового задоволення позовних вимог, з покладенням судового збору в цій частині на відповідача в порядку ст. 129 Господарського процесуального кодексу України.

Керуючись ст. ст. 129, 236-238, 240 Господарського процесуального кодексу України, суд,

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги задовольнити частково.

2. Стягнути з ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ТВХ2000» (01133, місто Київ, вул. Болбочана Петра, будинок 6-А, ідентифікаційний код 44591688) на користь КОМУНАЛЬНОГО ПІДПРИЄМСТВА «ТЕПЛОГАРАНТ» (41615, Сумська обл., Конотопський р-н, місто Конотоп, вул. Садова, будинок 39А, ідентифікаційний код 32325215) заборгованість у розмірі 1 315 000 (один мільйон триста п`ятнадцять тисяч) 00 коп., 3 % річних у розмірі 6700 (шість тисяч сімсот) грн 80 коп., інфляційні втрати у розмірі 6575 (шість тисяч п`ятсот сімдесят п`ять) грн 00 коп. та витрати зі сплати судового збору у розмірі 19 924 (дев`ятнадцять тисяч дев`ятсот двадцять чотири) грн 14 коп.

3. В іншій частині в задоволенні позовних вимог відмовити.

4. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення підписано 15.04.2024.

Суддя І.В. Алєєва