Рішення

від 11.04.2024 по справі 910/1275/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

11.04.2024Справа № 910/1275/24За позовом ОСОБА_1

до Товариства з обмеженою відповідальністю "РСБ Компані"

про визнання трудових відносин припиненими

Суддя Усатенко І.В.

Секретар судового засідання Літовка М.В.

Представники сторін:

від позивача: ОСОБА_2

від відповідача: не з`явились,

У судовому засіданні 11.04.2024 в порядку ст. 240 Господарського процесуального кодексу України було проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

ОСОБА_1 звернулася до Господарського суду міста Києва з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю "РСБ Компані" про визнання трудових відносин між позивачем та Товариством з обмеженою відповідальністю "РСБ Компані" припиненими з дати набрання законної сили рішення по даній справі у зв`язку зі звільненням з посади директора (керівника) Товариства з обмеженою відповідальністю "РСБ Компані" за власним бажанням в порядку частини 1 ст. 38 Кодексу законів про працю України.

Ухвалою суду від 06.02.2024 позовну заяву залишено без руху, надано позивачу строк для усунення недоліків позовної заяви.

12.02.2024 від позивача через канцелярію суду надійшла заява про усунення недоліків позовної заяви на виконання ухвали від 06.02.2024.

Ухвалою суду від 19.02.2024 відкрито провадження у справі № 910/1275/24, вирішено розгляд справи здійснювати у порядку загального позовного провадження. Підготовче засідання у справі призначити на 14.03.2024.

Суд протокольною ухвалою оголосив перерву в підготовчому засіданні 14.03.2024 до 28.03.2024 року.

Ухвалою від 28.03.2024 закрито підготовче провадження у справі, призначено справу до розгляду по суті на 11.04.2024.

В судове засідання 11.04.2024 представник відповідача не з`явився, про дату та час судового розгляду був повідомлений належним чином. Процесуальні документи направлялись відповідачу за адресою його місцезнаходження та повертались до суду без вручення "за закінченням терміну зберігання". Отже, згідно приписів ст. 242 ГПК України, відповідач належним чином був повідомлений про розгляд справи, проте не скористався своїм правом на подання відзиву.

За змістом ст. 202 Господарського процесуального кодексу України, неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

За наведених обставин, суд дійшов висновку про можливість розгляду справи у судовому засіданні 11.04.2024, за відсутності представника відповідача, запобігаючи при цьому безпідставному затягуванню розгляду справи.

Представник позивача в судовому засіданні 11.04.2024 підтримав позовні вимоги, викладені у позовній заяві та інших заявах по суті спору.

Відповідно до ст. 217 ГПК України про закінчення з`ясування обставин та перевірки їх доказами суд зазначає в протоколі судового засідання і переходить до судових дебатів.

В судових дебатах представник позивача підтримав позовні вимоги у повному обсязі.

Заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши наявні в матеріалах справи докази, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні дані, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд м. Києва, -

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Загальних зборів учасників Товариства з обмеженою відповідальністю "РСБ Компані" від 05.08.2016 (протокол № 5) призначено на посаду директора ОСОБА_1 з 08.08.2016.

Відповідно до інформації з витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, керівником ТОВ "РСБ Компані" є ОСОБА_1 з 08.08.2016, а учасниками відповідача є Меілутіс Менеджмент Лімітед, розмір частки засновника 475000,00 грн (50%) та Ербургхс Холдінгс Лімітед розмір частки засновника 475000,00 грн (50%).

Позивачем складено заяву від 12.10.2023 про звільнення з посади директора ТОВ "РСБ Компані" за власним бажанням.

12.10.2023 позивачем складено повідомлення про скликання загальних зборів Товариства з обмеженою відповідальністю "РСБ Компані" (місце проведення загальних зборів: м. Київ, вул. Жилянська, буд. 118; час початку зборів:10.00 год., 21.11.2023. Порядок денний: вирішення питання про звільнення з посади директора ОСОБА_1 .

Як зазначає позивач, вищезазначене повідомлення та заява про звільнення були направлені учасникам товариства на їх юридичні адреси 13.10.2023, що підтверджується наявним в матеріалах справи фіскальними чеками. Також повідомлення про скликання загальних зборів та заява про звільнення направлені ТОВ "РСБ Компані"13.10.2023 (докази в матеріалах справи).

Однак, 21.11.2023 Загальні збори учасників товариства не відбулись та станом на день подання позову у справі № 910/1275/24 відповідного рішення про звільнення позивача з посади директора відповідача не було прийнято, що і стало підставою для звернення до суду із позовом.

Відповідач не скористався своїм правом на подання відзиву, про наслідки був повідомлений належним чином ухвалою суду про відкриття провадження у справі.

Відповідно до ч. 2, 3 ст. 4 Господарського процесуального кодексу України юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням. До господарського суду у справах, віднесених законом до його юрисдикції, мають право звертатися також особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб.

Як встановлено у ст. 5 Господарського процесуального кодексу України, здійснюючи правосуддя, господарський суд захищає права та інтереси фізичних і юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного права чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону.

Кожен суб`єкт господарювання та споживач має право на захист своїх прав і законних інтересів (стаття 20 Господарського кодексу України).

Згідно зі ст. 38 Кодексу законів про працю України працівник має право розірвати трудовий договір, укладений на невизначений строк, попередивши про це власника або уповноважений ним орган письмово за два тижні. У разі, коли заява працівника про звільнення з роботи за власним бажанням зумовлена неможливістю продовжувати роботу (переїзд на нове місце проживання; переведення чоловіка або дружини на роботу в іншу місцевість; вступ до закладу освіти; неможливість проживання у даній місцевості, підтверджена медичним висновком; вагітність; догляд за дитиною до досягнення нею чотирнадцятирічного віку або дитиною з інвалідністю; догляд за хворим членом сім`ї відповідно до медичного висновку або особою з інвалідністю I групи; вихід на пенсію; прийняття на роботу за конкурсом, а також з інших поважних причин), роботодавець повинен розірвати трудовий договір у строк, про який просить працівник. Якщо працівник після закінчення строку попередження про звільнення не залишив роботи і не вимагає розірвання трудового договору, роботодавець не вправі звільнити його за поданою раніше заявою, крім випадків, коли на його місце запрошено іншого працівника, якому відповідно до законодавства не може бути відмовлено в укладенні трудового договору. Працівник має право у визначений ним строк розірвати трудовий договір за власним бажанням, якщо роботодавець не виконує законодавство про працю, умови колективного чи трудового договору.

Відповідно до ч. 1 статті 29 Закону України "Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю" загальні збори учасників є вищим органом товариства.

Пунктами 10.1, 10.1.1, 10.2, 10.2.1 Статуту Товариства з обмеженою відповідальністю "РСБ Компані", затвердженого загальними зборами учасників (протокол № 6 від 04.04.2016) (далі - Статут) визначено, що вищим органом товариства є загальні збори учасників товариства. В загальних зборах мають право брати участь усі учасники, статус яких підтверджений чинним законодавством. Учасники беруть участь у загальних зборах безпосередньо або через своїх представників. Загальні збори володіють винятковою компетенцією, питання якої не можуть бути передані іншим органам товариства, і загальною компетенцією, питання якої можуть бути передані іншим органам товариства за рішенням загальних зборів. До виключної компетенції загальних зборів відноситься наступне: обрання виконавчого органу, органу контролю та їх відкликання (припинення повноважень).

Згідно з ч. 1, 2 та 4 статті 98 Цивільного кодексу України загальні збори учасників товариства мають право приймати рішення з усіх питань діяльності товариства, у тому числі і з тих, що належать до компетенції інших органів товариства, якщо інше не встановлено законом. Рішення загальних зборів приймаються простою більшістю від числа присутніх учасників, якщо інше не встановлено установчими документами або законом. Порядок скликання загальних зборів визначається в установчих документах товариства. Учасники товариства, що володіють не менш як десятьма відсотками голосів, можуть вимагати скликання загальних зборів.

Відповідно до ч. 1-3 статті 99 Цивільного кодексу України загальні збори товариства своїм рішенням створюють виконавчий орган та встановлюють його компетенцію і склад. Виконавчий орган товариства може складатися з однієї або кількох осіб. Виконавчий орган, що складається з кількох осіб, приймає рішення у порядку, встановленому абзацом першим частини другої статті 98 цього Кодексу. Повноваження члена виконавчого органу можуть бути в будь-який час припинені або він може бути тимчасово відсторонений від виконання своїх повноважень.

Пунктами 11.1, 11.1.1, 11.2 Статуту передбачено, що директор є одноосібним виконавчим органом товариства, який здійснює оперативне управління його поточною діяльністю і ухвалює рішення з усіх питань, не віднесених до компетенції інших органів. Директор підзвітний загальним зборам учасників і несе перед ними відповідальність за ефективність роботи товариства та виконання затверджених загальними зборами бюджетів, бізнес-план інвестиційних проектів, програм розвитку, а також інших рішень, прийнятих вищим органом товариства. Директор несе відповідальність за правові наслідки вчинення дій від імені товариства, згідно чинного законодавства України. Директор призначається (обирається) загальними зборами. На посаду директора можуть висуватись кандидатури як учасників товариства, так й осіб, що не є учасниками товариства.

Отже, питання щодо звільнення директора вирішується тільки за рішенням загальних зборів учасників, тому позивач, як директор товариства, не має самостійних повноважень щодо вирішення питань про своє звільнення з посади директора.

Згідно п. 10.1.2, 10.4, 10.6 Статуту передбачено, що відповідальність за організацію проведення загальних зборів учасників, незалежно від того, хто ініціював їх скликання, є виконавчий орган. Позачергові загальні збори скликаються головою товариства або органом контролю, або виконавчим органом, або учасниками, що володіють 20 чи більше відсотків голосів. Про проведення загальних зборів учасники інформуються шляхом направлення їм (поштою або за допомогою факсимільного зв`язку чи електронної пошти, або наручно) письмового повідомлення із зазначенням часу і місця проведення загальних зборів та порядку денного. Загальні збори учасників визнаються правомочними, якщо в них беруть участь учасники, яким належить більш ніж 60% голосів від загальної кількості голосів.

Відповідно до частин 2, 3 статті 32 Закону України "Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю" виконавчий орган товариства скликає загальні збори учасників шляхом надсилання повідомлення про це кожному учаснику товариства. Виконавчий орган товариства зобов`язаний повідомити учасників товариства не менше ніж за 30 днів до запланованої дати проведення загальних зборів учасників, якщо інший строк не встановлений статутом товариства.

Процедура звільнення за ініціативою працівника визначена ст. 38 Кодексу законів про працю України, ст.ст. 30, 39 Закону України "Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю", відповідно до яких праву директора на звільнення за власним бажанням кореспондує обов`язок учасників товариства розглянути заяву директора про звільнення.

Судом було встановлено, що позивачем дотримано приписи законодавства щодо порядку скликання загальних зборів учасників товариства, що передбачено статтею 32 Закону України "Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю" та Статутом, а також порядку звільнення з посади за власним бажанням, що передбачений статтею 38 КЗпП України.

Однак, до цього часу заява позивача про звільнення зборами учасників відповідача у встановленому порядку не розглянута, рішення про звільнення не прийнято.

Відповідно до ст. 43 Конституції України кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується. Використання примусової праці забороняється.

Конституційний Суд України у Рішеннях від 07.07.2004 № 14-рп/2004, від 16.10.2007 № 8-рп/2007 та від 29.01.2008 № 2-рп/2008 зазначав, що визначене ст. 43 Конституції України право на працю розглядає як природну потребу людини своїми фізичними і розумовими здібностями забезпечувати своє життя. Це право передбачає як можливість самостійно займатися трудовою діяльністю, так і можливість працювати за трудовим договором чи контрактом.

Свобода праці передбачає можливість особи займатися чи не займатися працею, а якщо займатися, то вільно її обирати, забезпечення кожному без дискримінації вступати у трудові відносини для реалізації своїх здібностей. За своєю природою право на працю є невідчужуваним і по суті означає забезпечення саме рівних можливостей для його реалізації.

Незважаючи на те, що право на працю безумовно є правом, а не обов`язком, для належної реалізації свого права на звільнення за власним бажанням керівник (директор) товариства має не тільки написати заяву про звільнення за власним бажанням на підставі статті 38 КЗпП України та подати/надіслати її всім учасникам товариства, а й за власною ініціативою, як виконавчий орган товариства, скликати загальні збори учасників товариства, на вирішення яких поставити питання щодо свого звільнення.

Отже, неявка учасників ТОВ "РСБ Компані" на збори учасників для розгляду питання щодо звільнення позивача є прямим порушенням гарантованого йому Конституцією України права на працю та на припинення трудових відносин.

У випадку відсутності рішення загальних зборів учасників товариства про звільнення керівника, керівнику з метою захисту своїх прав надано можливість звернутися до суду з вимогою про визнання трудових відносин припиненими (правова позиція, викладена у постанові Верховного Суду від 3 липня 2019 року у справі № 520/11437/16-ц, у постанові Верховного Суду від 24 грудня 2019 року, у справі № 758/1861/18).

Уповноважений на звільнення директора орган ТОВ "РСБ Компані" проігнорував повідомлення позивача про його звільнення і не розглянув по суті заяву позивача про звільнення протягом передбачених законодавством строків, не виконав покладених на нього Статутом обов`язків. З огляду на викладене, своєю бездіяльністю, яка виразилася в не розгляді та не вжитті заходів для прийняття рішення про звільнення позивача в межах статутної діяльності товариства відповідачем були порушені трудові права позивача, зокрема, його право бути звільненим із займаної посади за власним бажанням, та право на вільне обрання місця для його реалізації.

Докази звільнення ОСОБА_1 з посади директора ТОВ "РСБ Компані" та, відповідно, прийняття рішення зборами учасників товариства та внесення змін до відомостей про юридичну особу про зміну керівника, у т.ч. станом на час звернення до суду та розгляду справи по суті Господарським судом міста Києва, у матеріалах справи відсутні.

Відповідно до ч. 1 ст. 16 Цивільного кодексу України, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту суб`єктивного права, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення. З цією метою суд повинен з`ясувати характер спірних правовідносин сторін (предмет та підставу позову), характер порушеного права позивача та можливість його захисту в обраний ним спосіб.

На підставі вище викладеного, суд вважає, що обраний позивачем спосіб захисту його порушеного права - визнання трудових відносин з відповідачем припиненими є цілком правомірним, оскільки позивачем вичерпано процедурні можливості реалізувати своє право на припинення трудових відносин з Товариством.

Згідно зі ст. 73, 74, 76 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів (ч. 4 ст. 74 ГПК України).

Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи, а вірогідні докази - це ті, які на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування.

Відповідно до ст. 79 ГПК України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування.

Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (ст. 86 ГПК України).

У рішенні Суду у справі Трофимчук проти України №4241/03 від 28.10.2010 Європейським судом з прав людини зазначено, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довод сторін.

Суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог, в зв`язку з чим позов підлягає задоволенню у повному обсязі.

Відповідно до ст. 129 ГПК України судовий збір підлягає стягненню з відповідача на користь позивача.

Керуючись ст. 74, 76-80, 129, 236, 237, 238, 240-242 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1.Позов задовольнити повністю.

2.Визнати трудові відносини між ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; ідентифікаційний номер: НОМЕР_1 ; ІНФОРМАЦІЯ_1 ) та Товариством з обмеженою відповідальністю "РСБ Компані" (01032, м. Київ, вул. Жилянська, буд. 118, ідентифікаційний код: 38810800) припиненими з дати набрання законної сили рішенням по даній справі, у зв`язку зі звільненням ОСОБА_1 з посади директора Товариства з обмеженою відповідальністю "РСБ Компані" за власним бажанням в порядку ч.1 ст. 38 Кодексу законів про працю України.

3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "РСБ Компані" (01032, м. Київ, вул. Жилянська, буд. 118, ідентифікаційний код: 38810800) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; ідентифікаційний номер: НОМЕР_1 ; ІНФОРМАЦІЯ_1 ) судовий збір у розмірі 3028 (три тисячі двадцять вісім) грн. 00 коп.

4.Після набрання рішенням законної сили видати накази.

Відповідно до частини 1 статті 241 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів, а на ухвалу суду - протягом десяти днів з дня його (її) проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення (частина 1 статті 256 Господарського процесуального кодексу України).

Повне рішення складено 15.04.2024

Суддя І.В.Усатенко