Рішення

від 15.04.2024 по справі 910/1815/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

15.04.2024Справа №910/1815/24

Суддя Господарського суду міста Києва Бойко Р.В., розглянувши в порядку письмового провадження справу за позовом Публічного акціонерного товариства Акціонерний банк "Укргазбанк"

до Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Інтер-Плюс"

про стягнення заборгованості розмірі 31 351,01 грн,

ВСТАНОВИВ:

У лютому 2024 року Публічне акціонерне товариство Акціонерний банк "Укргазбанк" звернулось до Господарського суду міста Києва із позовом до Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Інтер-Плюс" про стягнення заборгованості розмірі 31 351,01 грн.

В обґрунтування позовних вимог Публічне акціонерне товариство Акціонерний банк "Укргазбанк" вказує, що Приватним акціонерним товариством "Страхова компанія "Інтер-Плюс" належним чином не виконано своїх зобов`язань за Договором про відкриття рахунку в цінних паперах №11/232/05 від 30.03.2005 по сплаті за депозитарний облік прав на цінні папери за період з січня 2014 року по грудень 2023 року, у зв`язку з чим у відповідача виник борг у розмірі 15 750,00 грн.

Крім того, у зв`язку з неналежним виконанням відповідачем своїх грошових зобов`язань за спірним договором, позивач стверджує про наявність правових підстав для стягнення з Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Інтер-Плюс" пені у розмірі 6 367,92 грн, інфляційних втрат у розмірі 7 153,05 грн, 3% річних у розмірі 2 080,04 грн, нарахованих за період з 17.02.2014 по 28.01.2024.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 20.02.2024 відкрито провадження у справі №910/1815/24; вирішено здійснювати її розгляд за правилами спрощеного позовного провадження без виклику (повідомлення) сторін (без проведення судового засідання); визначено сторонам у справі строки для подання відзиву на позов, відповіді на відзив та заперечень на відповідь на відзив.

Частиною 5 статті 176 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що ухвала про відкриття провадження у справі надсилається учасникам справи, а також іншим особам, якщо від них витребовуються докази, в порядку, встановленому статтею 242 цього Кодексу, та з додержанням вимог частини четвертої статті 120 цього Кодексу.

Як вбачається із наявного в матеріалах справи повідомлення про доставлення процесуального документа до електронного кабінету особи, ухвала суду від 20.02.2024 про відкриття провадження у справі №910/1815/24 була доставлена до електронного кабінету Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Інтер-Плюс" 20.02.2024 о 23 год. 47 хв., про що судом було отримано інформацію 21.01.2024 о 18год. 55 хв.

Згідно пункту 2 частини 6 статті 242 Господарського процесуального кодексу України днем вручення судового рішення є день отримання судом повідомлення про доставлення копії судового рішення до електронного кабінету особи. Якщо судове рішення надіслано до електронного кабінету пізніше 17 години, судове рішення вважається врученим у робочий день, наступний за днем його відправлення, незалежно від надходження до суду повідомлення про його доставлення.

Таким чином, керуючись приписами п. 2 ч. 6 ст. 242 Господарського процесуального кодексу України, суд приходить до висновку, що днем вручення позивачу ухвали суду від 20.02.2024 є 21.02.2024.

Статтею 113 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що строки, в межах яких вчиняються процесуальні дії, встановлюються законом, а якщо такі строки законом не визначені, - встановлюються судом.

За приписами ч. 8 ст. 165 Господарського процесуального кодексу України відзив подається в строк, встановлений судом, який не може бути меншим п`ятнадцяти днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі. Суд має встановити такий строк подання відзиву, який дозволить відповідачу підготувати його та відповідні докази, а іншим учасникам справи - отримати відзив не пізніше першого підготовчого засідання у справі.

Пунктом 4 резолютивної частини ухвали Господарського суду міста Києва від 20.02.2024 у справі №910/1815/24 встановлено Приватному акціонерному товариству "Страхова компанія "Інтер-Плюс" строк на подання відзиву з долученими до нього доказами та з доказами його направлення позивачу - протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення даної ухвали.

Отже, Приватне акціонерне товариство "Страхова компанія "Інтер-Плюс" вправі було подати відзив на позов у строк до 07.03.2024 включно.

08.03.2024 засобами поштового зв`язку від Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Інтер-Плюс" надійшов відзив на позов (зданий до установи поштового зв`язку 05.03.2024), в якому відповідач заперечує проти задоволення позовних вимог та вказує, що операція із зарахуванням цінних паперів ПАТ "ДРРЗ" на рахунок у цінних паперах відповідача саме 20.06.2013 є незаконною та неможливою, адже відповідно до рішення Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку від 16.04.2013 №642, яке було опубліковано 19.04.2013 у відомостях НКЦПФР №76, з 16.04.2013 зупинено облік цінних паперів ПАТ "ДРРЗ", а тому з 16.04,2013 прості електронні іменні акції ПАТ "ДРРЗ" у кількості 260 шт., на загальну номінальну вартість 26 000,00 грн не могли ані зараховуватись на рахунок у цінних паперах відповідача, ані зберігатись (обліковуватись) на ньому, тому, на думку Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Інтер-Плюс", у нього відсутній обов`язок щодо оплати за депозитарний облік прав на цінні папери ПАТ "ДРРЗ", облік яких зупинено відповідно до рішення НКЦПФР.

Згідно ч. 7 ст. 116 Господарського процесуального кодексу України строк не вважається пропущеним, якщо до його закінчення заява, скарга, інші документи чи матеріали або грошові кошти здані на пошту чи передані іншими відповідними засобами зв`язку.

20.03.2024 засобами поштового зв`язку від Публічного акціонерного товариства Акціонерний банк "Укргазбанк" надійшла відповідь на відзив (здана до установи поштового зв`язку 18.03.2024), в якій позивач вказує, що відповідно до Закону України "Про державне регулювання ринку цінних паперів в Україні", на виконання пункту 3 розділу І Порядку передачі пінних паперів на депозитарне обслуговування до Центрального депозитарію цінних паперів, затвердженого рішенням Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку від 26.03.2013 №430, та на підставі рішення від 28.05.2013 №899 "Щодо погодження плану-графіка передачі цінних паперів на депозитарне обслуговування до ПАТ "Національний депозитарій України" пінні папери ПАТ "Донецький рудо-ремонтний завод" (код за ЄДРПОУ 33012950) 20.06.2013 були передані на депозитарне обслуговування від ПАТ "Розрахунковий центр" до ПАТ "Національний депозитарій України" (зараховані на рахунок власника цінних паперів що був відкритий у рамках програмного модуля для взаємодії з системою депозитарного обліку Центрального депозитарію). Відтак позивач вказує, що на даний час Договір про відкриття рахунку в цінних паперах №11/232/05 від 30.03.2005 не є розірваним, рахунок у цінних паперах не закритий, а його обслуговування зі сторони Публічного акціонерного товариства Акціонерний банк "Укргазбанк" продовжує здійснюватись.

04.04.2024 засобами поштового зв`язку від Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Інтер-Плюс" надійшли заперечення на відповідь на відзив (здані до установи поштового зв`язку 28.03.2024), в яких відповідач вказує, що нормативно-правові акти, на які посилається позивач у відповіді на відзив, жодним чином не відносяться та не впливають на правовідносини сторін за Договором про відкриття рахунку в цінних паперах №11/232/05 від 30.03.2005, а також не спростовуються тієї обставини, що 27.06.2013 з рахунку у цінних паперах відповідача на підставі рішення НКЦПФР від 16.04.2013 №642 були списані цінні папери ПАТ "ДРРЗ" у кількості 260 шт. і станом на 11.10.2013 на рахунку у цінних паперах відповідача акції ПАТ "ДРРЗ" відсутні.

09.04.2024 через відділ діловодства суду від Публічного акціонерного товариства Акціонерний банк "Укргазбанк" надійшли пояснення, в яких позивач вказує, що документальним підтвердженням наявності на певний момент часу прав на цінні папери та прав за цінними паперами депонента (у разі зарахування цінних паперів на депозит нотаріуса - відповідного кредитора) є виписка з рахунка в цінних паперах депонента, яка видається депозитарною установою на вимогу депонента або в інших випадках, установлених законодавством та договором про обслуговування рахунка в цінних паперах.

Оскільки сторонами було надано всі передбачені Господарським процесуальним кодексом України заяви по суті спору, суд вбачає за можливе розглянути справу за наявними в ній матеріалами.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва встановив наступне.

30.03.2005 між Відкритим акціонерним товариством Акціонерний банк "Укргазбанк", правонаступником якого є Публічне акціонерне товариство Акціонерний банк "Укргазбанк" (зберігач) та Закритим акціонерним товариством "Страховий дім "Актон" (після зміни організаційно-правової форми та перейменування - Приватне акціонерне товариство "Страхова компанія "Інтер-Плюс") (депонент) було укладено Договір про відкриття рахунку в цінних паперах №11/232/05 (надалі - Договір), у відповідності до п. 1 якого депонент доручає, а зберігач зобов`язується надавати депоненту послуги відносно відкриття та ведення рахунку в цінних паперах (ЦП), зберігання належних депоненту ЦП, проведення операції по даному рахунку, отримання прибутку по ЦП на викладених нижче умовах згідно Положення про депозитарну діяльність, затвердженого рішенням ДКЦПФР від 26.05.1998 за №61, внутрішньому положенню зберігача ЦП та інших внутрішніх документах зберігача, чинному законодавству України та на підставі розпоряджень депонента.

У пункті 2.1 Договору визначено обов`язки зберігача, якими, зокрема є: відкрити депоненту рахунок у ЦП протягом трьох робочих днів, після подання депонентом належним чином оформлених документів згідно з вимогами зберігача та чинного законодавства України; здійснювати зберігання та облік ЦП депонента, що зберігаються у зберігача; здійснювати ведення рахунку в ЦП шляхом виконання операцій згідно та в строки обумовлені внутрішніми документами зберігача, якщо порядок виконання операцій не суперечить чинному законодавству України.

У пункті 2.3 Договору визначено обов`язки депонента, якими, зокрема є: виконувати вимоги чинного законодавства України та внутрішніх документів зберігача; сплачувати послуги зберігача у відповідності з тарифами, умовами та строками, передбаченими даним договором.

Пунктом 3 Договору передбачено, що депонент сплачує послуги зберігача згідно з даним договором та у відповідності з затвердженими тарифами зберігача (дод. №1), котрі є невід`ємною частиною даного договору та не суперечать вимогам, встановленим ДКЦПФР згідно з Антимонопольним комітетом України. Оплата послуг зберігача включає в себе абонентську плату та вартість послуг в залежності від виконаних дій та/або операцій, згідно з тарифами зберігача. Види, кількість та загальна вартість послуг, наданих депоненту згідно з даним договором, в т.ч. проведених за відповідний період, належним чином відображаються в Акті прийому-передачі наданих послуг за певний період, котрий підписують сторони. Плата за послуги, надані зберігачем, вноситься депонентом щомісячно до 15 числа наступного за тим місяця, в якому надавались послуги згідно акту прийому-передачі наданих послуг. В окремих випадках акт прийому-передачі наданих послуг може надаватися в строки за домовленістю сторін. Згідно п. 2.2 абзацом 4 даного договору, тарифи за депозитарне обслуговування можуть змінюватись, про що зберігач зобов`язаний письмово сповістити депонента не пізніше як за десять робочих днів до моменту вступу в силу нових тарифів. У випадку, якщо сторони не дійдуть спільної згоди щодо нових тарифів, депонент має право розірвати договір в порядку, зазначеному в п. 7 даного договору.

Згідно п. 6 Договору у випадку затримки сплати вартості наданих послуг зберігача депонент сплачує зберігачу пеню в розмірі 0,5% від загальної суми (за кожен день прострочення), що підлягає до сплати. Якщо платіж за надані депоненту депозитарні послуги прострочено більш ніж на 30 днів, то така дія депонента вважається відмовою від виконання умов даного договору та зобов`язує депонента сплатити штраф у розмірі 50% від суми заборгованості депонента, визначеної на день фактичної сплати.

У Додатку №1 до Договору сторонами було погоджено тарифи на депозитарні послуги.

Зокрема, у п. 3.1 Додатку №1 встановлено, що вартість послуги за зберігання цінних паперів на рахунку за повний або неповний місяць складає 150,00 грн, оплата яких проводиться протягом 15 календарних днів місяця, наступного за місяцем проведення операції.

Як свідчать матеріали справи, на виконання умов Договору, позивач відкрив відповідачу рахунок в цінних паперах, який станом на дату розгляду справи має номер 003232.

17.07.2012 між Публічним акціонерним товариством Акціонерний банк "Укргазбанк" (зберігач) та Приватним акціонерним товариством "Страхова компанія "Інтер-Плюс" (депонент) укладено Додаткову угоду №1 до Договору, якою викладено Договір у новій редакції.

Пунктом 1.1 Договору в редакції Додаткової угоди №1 передбачено, що депонент доручає, а зберігач зобов`язується надавати депоненту послуги щодо відкриття та ведення рахунку у цінних паперах, зберігання належних депоненту цінних паперів, обслуговування операцій за цим рахунком, отримання доходів за цінними паперами на викладених нижче умовах відповідно до Положення про депозитарну діяльність, затвердженого рішенням Державної комісії з цінних паперів та фондового ринку №999 від 17.10.2006, Внутрішнього положення зберігача, чинного законодавства України та на підставі розпоряджень депонента.

У пункті 2.1 Договору в редакції Додаткової угоди №1 визначено, зокерма обов`язки зберігача відкрити депоненту рахунок у цінних паперах протягом 3 робочих днів після подання депонентом документів, яких вимагає чинне законодавство України; здійснювати зберігання та облік цінних паперів депонента, що зберігаються у зберігача; здійснювати ведення рахунку у цінних паперах шляхом виконання операцій згідно з порядком та у термін, обумовлений внутрішніми документами зберігача, якщо порядок виконання операцій не суперечить чинному законодавству України; зберігати цінні папери депонента окремо від цінних паперів інших депонентів у разі відокремленого способу зберігання; закрити рахунок у цінних паперах депонента, на якому відсутні цінні папери, без розпорядження депонента про закриття рахунку у цінних паперах у разі припинення здійснення ним діяльності зберігання цінних паперів і невиконання депонентом вимог підпункту 2.4.6 пункту 2.4 цього договору.

У пункті 2.4 Договору в редакції Додаткової угоди №1 встановлено зокрема наступні обов`язки депонента: дотримуватись вимог внутрішніх документів зберігача, які обумовлені в витягах із них, що стосуються взаємин депонента і зберігача; оплачувати послуги зберігача згідно з розцінками, умовами та строками передбаченими цим договором та тарифами зберігача.

Депонент оплачує послуги зберігача за цим договором згідно затверджених зберігачем тарифів, які викладені у додатку №2 до цього договору (п. 3.1 Договору в редакції Додаткової угоди №1).

Відповідно п. 3.4 Договору в редакції Додаткової угоди №1 у випадку незгоди депонента із зміненими у відповідності до пунктів 3.2. та 3.3. цього договору тарифами зберігача, депонент має право звернутись до зберігача для закриття рахунку в цінних паперах та припинення надання послуг за цим договором, але вказана у цьому пункті незгода депонента не впливає на застосування до правовідносин сторін змінених у відповідності до пунктів 3.2 та 3.3 тарифів починаючи з дати набрання чинності зміненими тарифами, зазначеної у відповідному письмовому повідомленні зберігача.

У пункті 3.5 Договору в редакції Додаткової угоди №1 сторонами погоджено, що оплата послуг зберігача здійснюється депонентом до 15-го числа місяця, наступного за звітним періодом проведення операції на підставі виставленого зберігачем Акту-рахунку прийому-здачі депозитарних послуг, згідно з додатком №1.

Пунктом 6.7 Договору в редакції Додаткової угоди №1 визначено, що за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань, які передбачені цим договором, депонент зобов`язаний сплатити зберігачу пеню, яка обчислюється від суми простроченого платежу, у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період за який сплачується пеня. До погашення заборгованості депонентом зберігач призупиняє проведення будь-яких операцій за розпорядженнями депонента по рахунку у цінних паперах.

За умовами пунктів 8.1, 8.2 Договору в редакції Додаткової угоди №1 цей договір набуває чинності з моменту підписання та діє протягом трьох років. Договір вважається пролонгованим на кожний наступний термін, якщо за тридцять днів до закінчення терміну дії цього договору, сторони не виявили бажання у письмовій формі його розірвати.

У Додатку №2 до Договору в редакції Додаткової угоди №1 сторонами погоджено тарифи на послуги зберігача цінних паперів, яким зокрема передбачено вартість зберігання без документарних цінних паперів на рахунку юридичним особам у розмірі 150,00 грн за повний або неповний місяць.

Виписками про операції з цінними паперами за період з 30.03.2005 по 11.10.2013 та з 05.06.2013 по 30.01.2024 підтверджується розміщення на рахунку Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Інтер-Плюс" в цінних паперах № НОМЕР_1 , відкритому у Публічному акціонерному товаристві Акціонерний банк "Укргазбанк" акцій простих електронних іменних у кількості 260 штук загальною номінальною вартістю 26 000,00 грн, код ISIN НОМЕР_2, емітентом яких Публічне акціонерне товариство "Донецький рудо-ремонтний завод".

Спір у справі виник у зв`язку з твердженнями позивача про невиконання відповідачем свого обов`язку із оплати наданих банком, як депозитарною установою, послуг зберігання цінних паперів, у зв`язку з чим наявні правові підстави для стягнення з Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Інтер-Плюс" боргу, що виник з січня 2014 року по грудень 2023 року, у розмірі 15 750,00 грн, пені у розмірі 6 367,92 грн, інфляційних втрат у розмірі 7 153,05 грн, 3% річних у розмірі 2 080,04 грн.

Дослідивши зміст укладеного між позивачем та відповідачем договору, суд прийшов до висновку, що даний правочин за своєю правовою природою є договором про обслуговування рахунка в цінних паперах, а відтак між сторонами виникли правовідносини, які підпадають під правове регулювання, в тому числі Глави 14 Цивільного кодексу України та Закону України "Про депозитарну систему України".

Правові засади функціонування депозитарної системи України, порядок реєстрації та підтвердження прав на емісійні цінні папери та прав за ними у системі депозитарного обліку цінних паперів, порядок проведення розрахунків за правочинами щодо емісійних цінних паперів, а також основні засади, порядок діяльності, повноваження, права та обов`язки Центрального депозитарію з цінних паперів регулюються Законом України "Про депозитарну систему України".

Згідно з приписами ст. 1 Закону України "Про депозитарну систему України" власник рахунка у цінних паперах - особа, якій професійним учасником депозитарної системи України та/або Національним банком України відкрито рахунок у цінних паперах.

Частиною 1 ст. 194 Цивільного кодексу України передбачено, що цінним папером є документ установленої форми з відповідними реквізитами, що посвідчує грошове або інше майнове право, визначає взаємовідносини емітента цінного папера (особи, яка видала цінний папір) і особи, яка має права на цінний папір, та передбачає виконання зобов`язань за таким цінним папером, а також можливість передачі прав на цінний папір та прав за цінним папером іншим особам.

Відповідно до ч. 1 ст. 5 Закону України "Про депозитарну систему України" рахунок у цінних паперах депонента відкривається депозитарною установою на підставі договору про обслуговування рахунка в цінних паперах власнику цінних паперів, співвласникам цінних паперів або нотаріусу, на депозит яких внесено цінні папери, а також самій депозитарній установі (на підставі наказу керівника цієї депозитарної установи) або Національному банку України відповідно до законодавства. Договір про обслуговування рахунка в цінних паперах укладається між депонентом та депозитарною установою, відповідно до якого депозитарна установа в установленому Комісією порядку на рахунку у цінних паперах веде облік цінних паперів, що належать власникові, співвласникам цінних паперів, у разі зарахування цінних паперів на депозит нотаріуса - відповідному кредиторові, а також облік прав зазначених осіб на цінні папери, що обліковуються на певному рахунку у цінних паперах, та обмеження таких прав.

За змістом ст. 6 Закону України "Про депозитарну систему України" депозитарний облік цінних паперів - облік цінних паперів, прав на цінні папери та їх обмежень на рахунках у цінних паперах (далі - депозитарний облік). Депозитарний облік у системі депозитарного обліку цінних паперів ведеться у кількісному виразі. При цьому облік прав на цінні папери конкретного власника ведеться виключно депозитарними установами (крім обліку прав на цінні папери, які обліковуються на рахунку номінального утримувача), Національним банком України у визначених цим Законом випадках і депозитаріями-кореспондентами, номінальними утримувачами чи їх клієнтами, а облік цінних паперів і прав за цінними паперами - виключно Центральним депозитарієм або Національним банком України.

Частиною 1 ст. 8 Закону України "Про депозитарну систему України" визначено, що підтвердженням прав на цінні папери та прав за цінними паперами, що існують в електронній формі, а також обмежень прав на цінні папери у певний момент часу є обліковий запис на рахунку в цінних паперах, що відкривається депозитарною установою, а якщо права на відповідні цінні папери обліковуються на рахунку в цінних паперах номінального утримувача - обліковий запис на рахунку в цінних паперах власника цінних паперів в обліковій системі номінального утримувача, клієнта номінального утримувача.

Згідно з ч. 2 ст. 8 Закону України "Про депозитарну систему України" виписка з рахунка в цінних паперах номінального утримувача є документальним підтвердженням наявності на певний момент часу прав на цінні папери на рахунку номінального утримувача, що належать клієнтам номінального утримувача або клієнтам клієнта номінального утримувача, та не є підтвердженням права власності на цінні папери.

Наявними в матеріалах справи банківськими виписками про операції з цінними паперами за період з 30.03.2005 по 11.10.2013 та з 05.06.2013 по 30.01.2024 підтверджується, що на рахунку Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Інтер-Плюс" в цінних паперах № НОМЕР_1 , відкритому у Публічному акціонерному товаристві Акціонерний банк "Укргазбанк", обліковуються акції прості електронні іменні у кількості 260 штук загальною номінальною вартістю 26 000,00 грн, код ISIN НОМЕР_2, емітентом яких Публічне акціонерне товариство "Донецький рудо-ремонтний завод".

Суд обізнаний з рішенням Національної комісії із цінних паперів та фондового ринку №642 від 16.04.2023, згідно з яким з 16.04.2013 обіг цінних паперів ПАТ "Донецький рудо-ремонтний завод" (код за ЄДРПОУ 33012950) зупинено, проте зупинення обігу цінних паперів не зупиняє обліку таких цінних паперів за депонентом, в тому числі за відповідачем, та відповідно надання позивачем послуг за Договором.

Доказів розірвання Договору та/або закриття рахунку у цінних паперах НОМЕР_1 матеріали справи не містять, як і не надано відповідачем доказів ініціювання даних питань у спірний період.

Частиною 4 статті 18 Закону України "Про депозитарну систему України" передбачено, що депозитарна установа в порядку та за умови дотримання вимог, встановлених Комісією, має право надавати своїм клієнтам послуги з обліку цінних паперів та їх обмежень, реєстрації переходу права власності на відповідні цінні папери на підставі відповідних договорів з іноземними фінансовими установами, що здійснюють облік цінних паперів, їх обмежень, реєстрацію переходу права власності на цінні папери згідно із законодавством держави, в якій зазначені установи зареєстровані.

Позивач стверджує, а у суду з огляду на надані банківські виписки відсутні підстави для сумнівів у таких твердженнях, що у період з січня 2014 року по грудень 2023 року ним було надано відповідачу послуги зберігання належних депоненту (Приватному акціонерному товариству "Страхова компанія "Інтер-Плюс") цінних паперів.

У п. 3.1.1 Додатку №1 в редакції Додаткової угоди №1 встановлено, що вартість послуги за зберігання цінних паперів на рахунку за повний або неповний місяць складає 150,00 грн.

Позивачем відповідно до умов Договору на адресу відповідача направлялись Акти-рахунки за період з лютого 2016 року по грудень 2023 року включно, що підтверджується наявними в матеріалах справи списками згрупованих рекомендованих відправлень та фіскальними чеками, проте такі Акти-рахунки не підписані та не оплачені відповідачем.

Суд зазначає, що непідписання відповідачем актів за умови відсутності письмової вмотивованої відмови, є фактом визнання відповідачем повного виконання позивачем своїх зобов`язань за договором, послуги вважаються наданими/виконаними у повному обсязі та прийнятими відповідачем без зауважень, відповідно останній зобов`язаний здійснити оплату послуг з обслуговування рахунку в цінних паперах за тарифами, за якими позивачем проводились нарахування.

Таким чином, Приватне акціонерне товариство "Страхова компанія "Інтер-Плюс" повинне було оплатити Публічному акціонерному товариству Акціонерний банк "Укргазбанк" послуги із зберігання цінних паперів у період з січня 2014 року по грудень 2023 року вартістю 18 000,00 грн (120 місяців х 150,00 грн).

При цьому судом враховано, що позивач стверджує, а у суду відсутні обґрунтовані сумніви у таких твердженнях, що Приватним акціонерним товариством "Страхова компанія "Інтер-Плюс" було частково виконано свої зобов`язання з оплати наданих у спірний період послуг, а саме сплачено кошти у загальному розмірі 2 250,00 грн, в той час як відповідачем дані обставини не заперечувались (розмір боргу, обставини часткової оплати послуг). Приватне акціонерне товариство "Страхова компанія "Інтер-Плюс" лише стверджувало про відсутність у нього обов`язку оплачувати послуги зберігання цінних паперів через зупинення з 16.04.2013 обігу цінних паперів ПАТ "Донецький рудо-ремонтний завод" (код за ЄДРПОУ 33012950).

Із наданого позивачем розрахунку вбачається, що Приватним акціонерним товариством "Страхова компанія "Інтер-Плюс" оплачено послуги зберігання цінних паперів за Договором, надані у період з квітня по липень 2014 року, з вересня по листопад 2014 року, з січня по травень 2015 року та за липень 2015 року. Такі дії відповідача суперечать його доводам про відсутність у нього обов`язку із оплати зберігання спірних цінних паперів у зв`язку з зупиненням їх обігу з 16.04.2013.

Положеннями ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України визначено, що якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

У пункті 3.5 Договору в редакції Додаткової угоди №1 сторонами погоджено, що оплата послуг зберігача здійснюється депонентом до 15-го числа місяця, наступного за звітним періодом проведення операції на підставі виставленого зберігачем Акту-рахунку прийому-здачі депозитарних послуг, згідно з додатком №1.

Приписами статті 251 Цивільного кодексу України передбачено, що строком є певний період у часі, зі спливом якого пов`язана дія чи подія, яка має юридичне значення. Терміном є певний момент у часі, з настанням якого пов`язана дія чи подія, яка має юридичне значення.

Отже сторонами у п. 3.5 Договору в редакції Додаткової угоди №1 погоджено термін виконання зобов`язання із оплати послуг - до 15-го числа місяця, наступного за звітним.

При цьому, у даному випадку суд не застосовує приписи частини 5 статті 254 Цивільного кодексу України, у відповідності до якої якщо останній день строку припадає на вихідний, святковий або інший неробочий день, що визначений відповідно до закону у місці вчинення певної дії, днем закінчення строку є перший за ним робочий день, оскільки дана норма визначає порядок обрахунку строку, який визначений у календарних днях, а не терміну, який визначений певним числом місяця.

Наведене тлумачення законодавства суд обґрунтовує тим, що сторони, погоджуючи строк (у календарних днях від певної події), не мають можливості перебачити, на який саме день припаде закінчення такого строку. В той же час, погоджуючи термін (число місяця), сторони не позбавлені можливості визначити за допомогою календаря на який саме день припаде настання строку виконання зобов`язання, а відтак у відповідності ст.ст. 6, 627, 628 Цивільного кодексу України не позбавлені можливості визначити, що сторона договору має виконати своє зобов`язання до відповідного числа місяця.

Із стилістики викладення положень ст.ст. 251, 252, 253, 254, 530 Цивільного кодексу України вбачається, що законодавець не передбачав можливість застосування приписів ст. 254 Цивільного кодексу України при визначенні закінчення терміну, оскільки норми ст.ст. 253, 254 цього Кодексу чітко визначають, що мова йде про строк та не містять жодного посилання на термін, на противагу нормі ст. 530 Кодексу, де законодавець посилається і на строк, і на термін.

Так, відповідач як добросовісний суб`єкт господарських правовідносин, маючи на меті належним чином виконати своє зобов`язання з оплати послуг до 15-го числа місяця, наступного за звітним, міг завчасно встановити останній робочий (банківський) день, у який таке зобов`язання підлягало виконанню.

Тобто станом на дату укладення Договору, враховуючи погодження сторонами терміну оплати (а не строку), сторони мали можливість достеменно встановити відповідні числа місяця, в які підлягали виконанню зобов`язання з оплати послуг за кожен місяць протягом всього терміну дії договору.

Оскільки відповідач міг завчасно визначити останній день виконання зобов`язання з оплати послуг у кожному місяці для його виконання до 15-го числа місяця, наступного за звітним, то відповідно підстави для застування частини 5 статті 254 Цивільного кодексу України та перенесення термінів оплати (у разі їх припадання на вихідний / святковий / неробочий день) відсутні.

Таким чином, Приватне акціонерне товариство "Страхова компанія "Інтер-Плюс" протягом всього строку дії Договору зобов`язане було оплачувати щомісячно надані йому послуги до 15-го числа місяця, наступного за місяцем надання послуг.

Доказів оплати Приватним акціонерним товариством "Страхова компанія "Інтер-Плюс" наданих йому Банком у період з січня 2014 року по грудень 2023 року послуг в іншій частині - 15 750,00 грн (18 000,00 грн загальної вартості послуг - 2 250,00 грн часткової оплати) відповідачем суду не надано.

Частинами 1 та 2 статті 13 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом.

Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом (ч. 3 ст. 13 Господарського процесуального кодексу України).

Аналогічні приписи закріплені у ч. 1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України.

Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій (ч. 4 ст. 13 Господарського процесуального кодексу України).

Керуючись наведеними положеннями господарського процесуального закону, суд приходить до висновку, що матеріалами справи підтверджується наявність у Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Інтер-Плюс" перед позивачем боргу з оплати наданих послуг у загальному розмірі 15 750,00 грн.

Статтею 193 Господарського кодексу України встановлено, що суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Зазначене також кореспондується з положеннями статей 525, 526 Цивільного кодексу України.

Стаття 629 Цивільного кодексу України передбачає, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до статті 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Отже, наявність та розмір боргу Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Інтер-Плюс" у розмірі 15 750,00 грн з оплати наданих з січня 2014 року по грудень 2023 року послуг підтверджуються наявними в матеріалах справи доказами та відповідачем не були спростовані, у зв`язку з чим вимога Публічного акціонерного товариства Акціонерний банк "Укргазбанк" про стягнення суми основного боргу підлягає задоволенню.

Крім того, у зв`язку з неналежним виконанням відповідачем своїх грошових зобов`язань за спірним договором, позивач стверджує про наявність правових підстав для стягнення з Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Інтер-Плюс" пені, інфляційних втрат та 3% річних.

Судом встановлено, що відповідач у встановлений Договором строк свого грошового зобов`язання з оплати одержаних послуг не виконав, допустивши прострочення виконання зобов`язання, тому дії відповідача є порушенням договірних зобов`язань (ст. 610 Цивільного кодексу України), і він вважається таким, що прострочив (ст. 612 Цивільного кодексу України), відповідно є підстави для застосування встановленої законом відповідальності.

Пунктом 3 частини 1 статті 611 Цивільного кодексу України встановлено, що у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Приватне акціонерне товариство "Страхова компанія "Інтер-Плюс" не навело обставин, з якими законодавство пов`язує можливість звільнення його від відповідальності за порушення зобов`язання.

Штрафними санкціями у Господарському кодексі України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання (частина 1 статті 230 Господарському кодексі України).

У статті 549 Цивільного кодексу України визначено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання; штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання; пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Пунктом 6.7 Договору в редакції Додаткової угоди №1 визначено, що за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань, які передбачені цим договором, депонент зобов`язаний сплатити зберігачу пеню, яка обчислюється від суми простроченого платежу, у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період за який сплачується пеня.

Із наданого Публічним акціонерним товариством Акціонерний банк "Укргазбанк" розрахунку пені вбачається, що позивачем нараховується пеня за період з 29.01.2023 по 28.01.2024 на всю заявлену ним до стягнення суму боргу.

З аналізу умов пункту 6.7 Договору в редакції Додаткової угоди №1 вбачається, що сторонами було визначено розмір пені (подвійна облікова ставка Національного банку України, що діяла у період за який сплачується пеня), порядок нарахування пені (від суми простроченого платежу), однак не визначено строк нарахування пені.

У постанові від 09.03.2021 у справі №924/441/20 Верховний Суд дійшов висновку, що приписами частини 6 статті 232 Господарського кодексу України передбачено період часу, за який нараховується пеня і який не повинен перевищувати шести місяців від дня, коли відповідне зобов`язання мало бути виконане. Водночас, хоча законом або укладеним сторонами договором може бути передбачено більшу або меншу тривалість цього строку, але такий строк, з урахуванням положень ст.ст. 251, 252 Цивільного кодексу України має бути визначений. При цьому перебіг вказаного строку починається з дня, наступного за останнім днем, у який зобов`язання мало бути виконане, і початок перебігу такого строку не може бути змінений за згодою сторін. Зазначене стосується і строку позовної давності, який за своєю суттю є строком, згідно положень ст. 256 Цивільного кодексу України, і також може бути збільшений за домовленістю сторін, але обов`язково повинен мати конкретно визначений період, зважаючи на положення ст.ст. 251, 252 Цивільного кодексу України.

Судом, враховано, що відповідно до п. 7 Прикінцевих положень Господарського кодексу України під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 232, 269, 322, 324 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину.

Так, постановою Кабінетом Міністрів України №211 від 11.03.2020 з 12.03.2020 по всій території України було введено карантин з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строк його дії був продовженим до 30.06.2023 (згідно постанови Кабінетом Міністрів №383 від 25.04.2023).

Таким чином, оскільки згідно положень ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України обмежено нарахування пені піврічним строком, то правомірним є нарахування пені на суму боргу, що виник починаючи із 15.09.2019 (за півроку до запровадження карантину) по листопад 2022 року, у розмірі 6 000,00 грн за період з 29.01.2023 по 30.06.2023 включно. Щодо боргу, який виник з січня 2023 року по січень 2024 року (тобто за надані з грудня 2022 року послуги), - правомірним є нарахування пені із врахуванням положень ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України, якими обмежено нарахування пені піврічним строком.

Станом на день звернення позивача до суду розмір неустойки, яка нараховується за несвоєчасне виконання саме грошового зобов`язання, регулюється положеннями Закону України "Про несвоєчасне виконання грошових зобов`язань" та встановлений у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України.

Здійснивши перерахунок заявленої до стягнення пені у інформаційно-пошуковій системі "Ліга:Закон" з врахуванням визначених судом періодів в межах заявленого позивачем періоду, протягом якого є правомірним нарахування пені, суд приходить до висновку, що правомірним є нарахування Приватному акціонерному товариству "Страхова компанія "Інтер-Плюс" пені на прострочений борг у розмірі 1 566,60 грн.

Публічним акціонерним товариством Акціонерний банк "Укргазбанк" також заявлено до стягнення інфляційні втрати у розмірі 20 282,10 грн та 3% річних, нараховані за період з 16.02.2012 по 18.12.2023 суми боргу за кожен місяць у вказаному періоді.

Відповідно до частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Передбачені вказаними нормами законодавства наслідки прострочення виконання боржником грошового зобов`язання у вигляді відшкодування інфляційних втрат та 3% річних, що нараховуються на суму основного боргу не є штрафними санкціями, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті та отриманні від боржника компенсації (плати) за користування ним коштами, належними до сплати кредиторові.

Отже, з наведених норм права вбачається, що у разі несвоєчасного виконання боржником грошового зобов`язання у нього в силу закону (частини другої статті 625 Цивільного кодексу України) виникає обов`язок сплатити кредитору, поряд із сумою основного боргу, суму інфляційних втрат, як компенсацію знецінення грошових коштів за основним зобов`язанням внаслідок інфляційних процесів у період прострочення їх оплати, а також три проценти річних від суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Здійснивши перевірку наданих позивачем розрахунків 3% річних та інфляційних втрат у межах заявлених позивачем періодів, тоді як відповідачем контррозрахунку наведених компенсаційних виплат надано не було, суд вважає обґрунтованим стягнення з відповідача інфляційних втрат у сумі 7 153,05 грн та 3% річних у розмірі 2 080,04 грн.

Заяви про застосування строків позовної давності матеріали справи не містять, що виключає можливість застосування строків позовної давності, визначених ст.ст. 257, 258 Цивільного кодексу України, до вимог Публічного акціонерного товариства Акціонерний банк "Укргазбанк".

Таким чином, позов Публічного акціонерного товариства Акціонерний банк "Укргазбанк" підлягає частковому задоволенню, а з Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Інтер-Плюс" підлягає стягненню борг у розмірі 15 750,00 грн, пеня у розмірі 1 566,60 грн, інфляційні втрати у сумі 7 153,05 грн та 3% річних у розмірі 2 080,04 грн. В іншій частині в задоволенні позову слід відмовити.

Сплачений позивачем судовий збір відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись статтями 13, 74, 129, 232, 236-241, 252 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва -

ВИРІШИВ:

1. Позов Публічного акціонерного товариства Акціонерний банк "Укргазбанк" задовольнити частково.

2. Стягнути з Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Інтер-Плюс" (04116, м. Київ, вул. Кирило-Мефодіївська, буд. 14/2; ідентифікаційний код 32586973) на користь Публічного акціонерного товариства Акціонерний банк "Укргазбанк" (03087, м. Київ, вул. Єреванська, буд. 1; ідентифікаційний код 23697280) борг у розмірі 15 750 (п`ятнадцять тисяч сімсот п`ятдесят) грн 00 коп., пеню у розмірі 1 566 (одна тисяча п`ятсот шістдесят шість) грн 60 коп., інфляційні втрати у розмірі 7 153 (сім тисяч сто п`ятдесят три) грн 05 коп., 3% річних у розмірі 2 080 (дві тисячі вісімдесят) грн 04 коп. та судовий збір у розмірі 2 564 (дві тисячі п`ятсот шістдесят чотири) грн 27 коп. Видати наказ.

3. В іншій частині в задоволенні позову відмовити.

4. Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку на подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.У відповідності до положень ст.ст. 256, 257 Господарського процесуального кодексу України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення безпосередньо до Північного апеляційного господарського суду.

Повний текст рішення складено 15.04.2024.

Суддя Р.В. Бойко