Рішення

від 25.01.2024 по справі 910/12194/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Симона Петлюри, 16/108, м. Київ, 01032, тел. (044) 235-95-51, е-mail: inbox@ko.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"25" січня 2024 р. м. Київ Справа №910/12194/23

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Алюпласт Україна» (07400, Київська обл., м. Бровари, бул. Незалежності, 53)

до Товариства з обмеженою відповідальністю «К.С.Камертон» (04119, м. Київ, вул. Дегтярівська, буд. 21, літера «М»)

про стягнення 614601,43 грн

Суддя Третьякова О.О.

Секретар судового засідання Капля Є.В.

Представники:

від позивача: не з`явився

від відповідача: не з`явився

Обставини справи:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Алюпласт Україна» (далі позивач) звернулось до Господарського суду міста Києва із позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю «К.С.Камертон» (далі відповідач) про стягнення 614601,43 грн попередньої оплати за комунальні послуги.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилався на виникнення у відповідача заборгованості в розмірі 614601,43 грн внаслідок переплати позивачем відповідачу вартості комунальних послуг за договором про надання послуг №БС-06/22П від 01.01.2022 у зв`язку з суборендою нежитлових приміщень, які знаходяться за адресою: Київська обл., м.Бровари, бул. Незалежності, 53, на підставі договору суборенди №БС-06/20 від 01.01.2020.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 08.08.2023 у справі №910/12194/23 зазначений позов передано за підсудністю на розгляд Господарському суду Київської області.

Ухвалою Господарського суду Київської області від 12.10.2023 у справі №910/12194/23 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі, постановлено здійснювати розгляд справи у порядку загального позовного провадження, підготовче засідання призначено на 09.11.2023. Ухвала суду від 12.10.2023 про відкриття провадження у справі направлена позивачу та відповідачу на їх електронні адреси, наявні у матеріалах справи для здійснення зв`язку із сторонами, та відповідачу додатково поштовим відправленням від 17.10.2023 №0600053545723, яке відділенням поштового зв`язку за місцезнаходженням відповідача було повернуто до суду 23.11.2023, причина повернення (невручення відповідачу) за закінченням терміну зберігання.

У підготовче засідання 09.11.2023 з`явився позивач, відповідач не з`явився, про причини неявки суд не повідомив, протокольною ухвалою підготовче засідання відкладено на 23.11.2023. Про відкладення підготовчого засідання відповідача повідомлено ухвалою суду від 09.11.2023, яка 14.11.2023 направлена відповідачу на електронну адресу, наявну в матеріалах справи, та поштовим відправленням від 14.11.2023 №0600060405627, яке відділенням поштового зв`язку за місцезнаходженням відповідача було повернуто до суду 20.12.2023, причина повернення (невручення відповідачу) за закінченням терміну зберігання.

23.11.2023 до Господарського суду Київської області від позивача надійшли письмові докази понесення позивачем витрат на професійну правничу допомогу у справі.

У підготовче засідання 23.11.2023 з`явився позивач, відповідач не з`явився, про причини неявки суд не повідомив, відзив на позов не подав, протокольною ухвалою закрито підготовче провадження та призначено справу для судового розгляду по суті на 07.12.2023. Про призначення справи до судового розгляду по суті відповідача повідомлено ухвалою суду від 23.11.2023, яка 28.11.2023 направлена відповідачу на електронну адресу, наявну в матеріалах справи, та поштовим відправленням від 28.11.2023 №0600064098982, яке відділенням поштового зв`язку за місцезнаходженням відповідача було повернуто до суду 03.01.2024, причина повернення (невручення відповідачу) за закінченням терміну зберігання.

У судове засідання 07.12.2023 сторони не з`явились, від позивача 05.12.2023 надійшло клопотання про проведення судового засідання без участі представника позивача, відповідач про причини неявки суд не повідомив, ухвалою суду від 07.12.2023 судове засідання відкладено на 11.01.2024. Ухвала суду від 07.12.2023 про відкладення судового засідання направлена сторонам 11.12.2023 на їх електронні адреси, наявні в матеріалах справи, та додатково відповідачу поштовим відправленням від 11.12.2023 №0600068069960, яке відділенням поштового зв`язку за місцезнаходженням відповідача було повернуто до суду 17.01.2024, причина повернення (невручення відповідачу) за закінченням терміну зберігання.

Судове засідання 11.01.2024 не відбулось у зв`язку з оголошенням повітряної тривоги, ухвалою суду від 12.01.2024 судове засідання перепризначено на 25.01.2024. Ухвала суду від 12.01.2024 направлена сторонам 16.01.2024 на їх електронні адреси, наявні в матеріалах справи, та додатково відповідачу поштовим відправленням від 16.01.2024 №0600078290568.

У судове засідання 25.01.2024 сторони не з`явились, від позивача надійшло клопотання про розгляд справи без представника позивача, відповідач про причини неявки суд не повідомив, при цьому судом були вчинені належні дії для повідомлення усіх сторін про розгляд справи.

Щодо повідомлення відповідача про розгляд справи суд також зазначає, що Європейський суд з прав людини в рішенні від 10.07.1984 у справі «Гінчо проти Португалії» передбачив, що держави-учасниці Ради Європи зобов`язані організовувати свою правову систему таким чином, щоб забезпечити додержання положень п.1 ст.6 Конвенції та вимог щодо судового розгляду упродовж розумного строку. Прецедентна практика Європейського суду з прав людини виходить з того, що реалізуючи п.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо доступності правосуддя та справедливого судового розгляду кожна держава-учасниця цієї Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони і обмеження, зміст яких не допустити судовий процес у безладний рух. Слід зазначити, що Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях наголошує на тому, що право на суд не є абсолютним. Воно може бути піддане обмеженням, тому що право на доступ до суду за самою своєю природою потребує регулювання з боку держави. Кожна з сторін, яка задіяна в ході судового розгляду, зобов`язана з розумним інтервалом часу цікавитись провадженням у її справі.

За приписами ч.1 ст.9 Господарського процесуального кодексу України ніхто не може бути позбавлений права на інформацію про дату, час і місце розгляду своєї справи або обмежений у праві отримання в суді усної або письмової інформації про результати розгляду його судової справи. Відповідно до ч.1 ст.2 та ч.1 ст.4 Закону України «Про доступ до судових рішень» усі судові рішення, внесені до Реєстру, є відкритими для безоплатного цілодобового доступу на офіційному веб-порталі судової влади України.

Враховуючи наведене, суд зазначає, що відповідач про наявність справи №910/12194/23 був повідомлений судом неодноразово шляхом направлення відповідачу рекомендованих поштових відправлень з відповідними ухвалами суду за місцезнаходженням відповідача відповідно до даних Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань. При цьому відповідно до ч.7 ст.120 Господарського процесуального кодексу України учасники судового процесу зобов`язані повідомляти суд про зміну свого місцезнаходження чи місця проживання під час розгляду справи. У разі відсутності заяви про зміну місця проживання ухвала про повідомлення чи виклик надсилається учасникам судового процесу, які не мають електронного кабінету та яких неможливо сповістити за допомогою інших засобів зв`язку, що забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, за останньою відомою суду адресою і вважається врученою, навіть якщо відповідний учасник судового процесу за цією адресою більше не знаходиться або не проживає чи не перебуває.

Відповідач не повідомляв суд про зміну свого місцезнаходження, що також вказує на те, що адреса місцезнаходження відповідача не змінювалась. Крім того, відповідно до ч.4 ст.13 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій. Отже, одержувати чи не одержувати адресовану відповідачу поштову кореспонденцію у відділенні поштового зв`язку за місцезнаходженням відповідача є правом самого відповідача, яким відповідач розпоряджається на власний розсуд, однак у разі невчинення самим відповідачем дій щодо фактичного одержання у розумний строк адресованої відповідачу поштової кореспонденції вказана суб`єктивна поведінка відповідача не може розглядатись як порушення прав відповідача та відповідач має самостійно нести ризик невчинення ним дій щодо фактичного одержання у розумний строк адресованої відповідачу поштової кореспонденції.

Відповідач у судові засідання не з`являвся, відзив на позов не подав, про поважні причини неявки та неподання відзиву суд не повідомляв.

Відповідно до ч.9 ст.165 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Враховуючи викладене, суд вважає за можливе розглянути справу за наявними матеріалами за відсутності сторін.

Розглянувши подані документи і матеріали, проаналізувавши позовні вимоги та з`ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких вони ґрунтуються, оцінивши наявні докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому їх дослідженні, суд

встановив:

01.01.2020 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Алюпласт Україна» (позивачем) в якості суборендаря та Товариством з обмеженою відповідальністю «К.С.Камертон» (відповідачем) в якості орендаря був укладений договір суборенди приміщення №БС-06/20 (далі договір суборенди №БС-06/20), відповідно до умов пункту 1.1 якого орендар (відповідач) передає, а суборендар (позивач) приймає у тимчасове платне користування приміщення (далі за текстом Об`єкт суборенди), якими володіє орендар на підставі договору оренди нежитлових приміщень від 24.12.2019.

Перелік приміщень, які входять до складу Об`єкта суборенди, визначено в п.1.1 цього договору суборенди №БС-06/20. Адресою цих приміщень у складі Об`єкта суборенди є: 07400, Київська обл., м.Бровари, бул.Незалежності, буд.53. Копія договору суборенди №БС-06/20 міститься в матеріалах справи.

Фактична передача відповідачем Об`єкта суборенди позивачу в суборенду за цим договором суборенди №БС-06/20 підтверджується наявною в матеріалах справи копією акта приймання-передачі приміщення від 01.01.2020, складеного між позивачем як суборендарем та відповідачем як орендарем про передачу Об`єкта суборенди позивачу.

В пункті 4.1 договору суборенди №БС-06/20 сторони встановили, що термін дії цього договору суборенди складає з 01.01.2020 по 30.11.2022 включно та не може перевищувати строку оренди за вищезазначеним договором оренди.

Пунктом 9.6 цього договору суборенди №БС-06/20 в редакції додаткової угоди №6 від 01.12.2020 сторони передбачили, що для забезпечення виробничих потреб в енергоносіях, воді та водовідведенні суборендар (позивач) укладає окремий договір з орендарем (відповідачем) на постачання електроенергії, води та забезпечення водовідведенням.

Додатковими угодами до договору суборенди №БС-06/20 сторони вносили зміни та доповнення до вказаного договору суборенди №БС-06/20, зокрема:

-додатковою угодою №12 від 30.09.2022 сторони погодили розмір орендної плати суборендарю на період з 01.10.2022 по 31.10.2022, встановивши її на цей період в розмірі 370618,42 грн;

-додатковою угодою №13 від 31.10.2022 сторони погодили розмір орендної плати суборендарю на листопад 2022 в розмірі 237265,14 грн та на грудень 2022 в розмірі 357713,95 грн.

Крім того, на виконання вищевказаних умов пункту 9.6 договору суборенди №БС-06/20 щодо необхідності укладення окремого договору про забезпечення Об`єкта суборенди електроенергією, водою та водовідведенням, позивач в якості споживача та відповідач в якості постачальника уклали між собою також договір про надання послуг від 01.01.2022 №БС-06/22П, надалі - договір про надання послуг №БС-06/22П.

Відповідно до п.2.1, 3.1 та 3.2 цього договору про надання послуг №БС-06/22П відповідач як постачальник зобов`язався забезпечити можливість позивача як споживача отримати електроенергію, постачання води та приймання каналізаційних стоків, а позивач як споживач зобов`язався відшкодувати вартість спожитої води та електроенергії згідно з показниками лічильників та діючими тарифами і цінами та сплачувати вартість експлуатаційних витрат.

Відповідно до п.4.1 цього договору про надання послуг №БС-06/22П термін його дії становить з 01.01.2022 по 31.12.2022.

На підставі договору про надання послуг №БС-06/22П відповідач виставив позивачу рахунки для сплати авансу за споживання електроенергії у періодах жовтня-грудня 2022 та для сплати вартості послуг з відшкодування експлуатаційних витрат по використанню електроенергії за жовтень-грудень 2022, а саме:

-рахунок №1833 від 22.09.2022 на сплату відшкодування витрат з постачання електроенергії в жовтні 2022 на суму 14400000,00 грн,

-рахунок №2259 від 08.11.2022 на сплату вартості послуг з відшкодування експлуатаційних витрат по використанню електроенергії в жовтні 2022 в сумі 96106,62 грн,

-рахунок №2115 від 25.10.2022 на сплату відшкодування витрат з постачання електроенергії в листопаді 2022 на суму 1248000,00 грн,

-рахунок №2490 від 13.12.2022 на суму 191931,36 грн на сплату відшкодування витрат з постачання електроенергії в листопаді 2022, сплату вартості послуг з відшкодування експлуатаційних витрат по використанню електроенергії в листопаді 2022 та сплату відшкодування технологічних втрат в електромережі за листопад 2022,

-рахунок №2348 від 28.11.2022 на суму 1512000,00 грн на сплату відшкодування витрат з постачання електроенергії в грудні 2022.

На підставі вказаних рахунків відповідача та договору про надання послуг №БС-06/22П позивач здійснив відповідачу оплат на загальну суму 3 842 506,62 грн авансу за споживання електроенергії у періодах жовтня-грудня 2022 та вартості послуг з відшкодування експлуатаційних витрат по використанню електроенергії за жовтень-грудень 2022, що підтверджується наданими позивачем копіями виписок АТ «Райффайзен Банк», а саме:

Дата платежуСумаНомер документа27.09.2022576000,0074707.10.2022432000,0078312.10.2022432000,0079909.11.202296106,6288609.11.20221797,5088728.10.2022499200,0084404.11.2022374400,0086815.11.2022372602,5090430.11.2022604800,0093505.12.2022453600,00955Всього:3 842 506,62 В той же час, фактично у періодах жовтня-грудня 2022 позивачем було спожито електроенергію та послуги з відшкодування експлуатаційних витрат по використанню електроенергії всього на загальну суму 3 146 216,49 грн, що підтверджується наявними у матеріалах справи копіями актів надання послуг за жовтень-грудень 2022, які підписані позивачем та відповідачем за ці періоди, а саме:

Період споживанняНомер та дата акта надання послугСума наданих послугЖовтень 2022№2018 від 31.10.20221534309,12Жовтень 2022№2019 від 31.10.20221797,50Листопад 2022№2230 від 30.11.20221433086,32Листопад 2022№2231 від 30.11.20226845,04Грудень 2022№2321 від 31.12.2022169220,48Грудень 2022№2322 від 31.12.2022958,03Всього:3 146 216,49

Таким чином, за наслідками періодів жовтня-грудня 2022 у позивача станом на 31.12.2022 утворилась переплата в сумі 696290,13 грн за договором про надання послуг №БС-06/22П по оплаті відповідачу спожитої електроенергії та послуг з відшкодування експлуатаційних витрат по використанню електроенергії за жовтень-грудень 2022 (3842506,62-3146216,49=696290,13).

В той же час, позивач виставлений відповідачем рахунок №2537 від 22.12.2022 на суму 135,59 грн за послуги з водовідведення фактично оплатив відповідачу лише 18.01.2023, що підтверджується копією платіжного доручення позивача №10 від 18.01.2023 на суму 135,59 грн. Тобто у позивача станом на 31.12.2022 за договором про надання послуг №БС-06/22П існувала заборгованість по оплаті послуг з водовідведення в сумі 135,59 грн та існувала переплата в сумі 696290,13 грн по оплаті електроенергії та послуг з відшкодування експлуатаційних витрат по використанню електроенергії за жовтень-грудень 2022.

Таким чином, за наслідками періодів жовтня-грудня 2022 у позивача станом на 31.12.2022 за договором про надання послуг №БС-06/22П утворилась сукупна переплата в загальній сумі 696154,54 грн (сальдо на користь позивача) (696290,13-135,59=696154,54), розмір якої 18.01.2023 збільшився на 135,59 грн у зв`язку з оплатою позивачем відповідачу коштів в сумі 135,59 грн відповідно до платіжного доручення позивача №10 від 18.01.2023 на суму 135,59 грн.

При цьому, враховуючи, що відповідно до п.4.1 договору про надання послуг №БС-06/22П строк дії цього договору закінчився 31.12.2022, то є підстави для висновку про те, що після цієї дати відпала підстава для набуття відповідачем за рахунок позивача переплати, яка утворилась за цим договором.

В той же час, позивач визнає та матеріалами справи підтверджується, що у позивача перед відповідачем виникла заборгованість за договором суборенди №БС-06/20 по оплаті орендної плати за грудень 2022 в сумі 81688,70 грн.

Так, додатковою угодою №13 від 31.10.2022 до договору суборенди №БС-06/20 сторони погодили, що розмір орендної плати за грудень 2022 становить 357713,95 грн.

При цьому пунктом 5.2 договору суборенди №БС-06/20 сторони встановили для суборендаря гарантійний платіж в сумі 276025,25 грн, який відповідно до п.5.2.1 цього договору складається із гарантійного платежу по договору №С-40/18 від 01.01.2018 в сумі 244996,38 грн, який сторони в договорі суборенди №БС-06/20 зарахували як гарантійний платіж по договору суборенди №БС-06/20, а решту гарантійного платежу в сумі 31028,87 грн позивач зобов`язався оплатити відповідачу в строк до 31.01.2020.

Фактичне внесення позивачем відповідачу гарантійного платежу підтверджується копією банківської виписки АТ «Райффайзен Банк» від 12.06.2023, відповідно до якої 09.01.2020 позивачем сплачено відповідачу грошові кошти в сумі 31028,87 грн, № документа 18, дата операції 09.01.2020, призначення платежу «гарантійний платіж на дату уклад.договору №БС-06/20 від 01.01.2020».

Відповідно до п.5.4 договору суборенди №БС-06/20 гарантійний платіж підлягає поверненню суборендарю тільки при припиненні дії цього договору, відповідно до п.5.3 цього договору та після сплати суборендарем всієї заборгованості по цьому договору, якщо інше не передбачено умовами цього Договору або сторони не погодять відповідною додатковою угодою до даного договору.

В пункті 4.1 договору суборенди №БС-06/20 сторони встановили, що термін дії цього договору суборенди складає з 01.01.2020 по 30.11.2022, однак додатковою угодою №13 від 31.10.2022 сторони погодили розмір орендної плати суборендарю на листопад 2022 в розмірі 237265,14 грн та на грудень 2022 в розмірі 357713,95 грн, із чого вбачається, що сторони вказаною додатковою угодою №13 від 31.10.2022 дію договору суборенди №БС-06/20 пролонгували до кінця грудня 2022.

Отже, враховуючи погоджений сторонами в договорі суборенди №БС-06/20 розмір орендної плати на грудень 2022 в сумі 357713,95 грн та внесений позивачем відповідачу гарантійний платіж в сукупному розмірі 276025,25 грн, то є підстави для висновку про те, що у позивача перед відповідачем станом на 31.12.2022 утворилась заборгованість за договором суборенди №БС-06/20 по оплаті орендної плати за грудень 2022 (сальдо на користь відповідача) в сумі 81688,70 грн (357713,95 - 276025,25=81688,70).

Вказані обставини утворення у позивача за договором про надання послуг №БС-06/22П станом на 31.12.2022 сукупної переплати в сумі 696154,54 грн та утворення у позивача за договором суборенди №БС-06/20 станом на 31.12.2022 заборгованості в сумі 81688,70 грн підтверджуються також актом звірки розрахунків за період з 01.01.2022 по 31.12.2022 між позивачем та відповідачем, який підписаний зі сторони відповідача і не оспорюється позивачем та відповідно до якого за даними відповідача станом на 31.12.2022 загальна заборгованість на користь позивача становить 614465,84 грн, що відповідає вищевказаному розміру сукупної переплати позивача за договором про надання послуг №БС-06/22П станом на 31.12.2022, зменшеному на розмір заборгованості позивача за договором суборенди №БС-06/20 станом на 31.12.2022 (696154,54-81688,70=614465,84).

Листом від 22.02.2023 позивач звернувся до відповідача з вимогою про повернення надмірно

Таким чином, матеріалами справи підтверджується, що станом на 31.12.2022 у позивача перед відповідачем за договором про надання послуг №БС-06/22П утворилась переплата в сумі 696154,54 грн (сальдо на користь позивача), розмір якої 18.01.2023 збільшився на 135,59 грн і становив 696290,13 грн; крім того, у позивача перед відповідачем за договором суборенди №БС-06/20 станом на 31.12.2022 утворилась заборгованість в сумі 81688,70 грн (сальдо на користь відповідача).

У зв`язку із закінченням 31.12.2022 строку дії договору про надання послуг №БС-06/22П та договору суборенди №БС-06/20, позивач листом від 22.02.2023 №14 звернувся до відповідача з вимогою про повернення коштів в розмірі 614601,43 грн, що відповідало розміру переплати позивача за договором про надання послуг №БС-06/22П в сумі 696290,13 грн, зменшеному на розмір заборгованості позивача за договором суборенди №БС-06/20 в сумі 81688,70 грн (696290,13-81688,70=614601,43). Факт направлення вказаного листа позивачем відповідачу підтверджується накладною «Укрпошти» від 23.02.2023 з описом вкладення у цінний лист.

Звертаючись з даним позовом до суду, позивач вказує на те, що відповідач переплату в сумі 614601,43 грн за договором про надання послуг №БС-06/22П позивачу не повернув, і відповіді на вимогу позивача про повернення вказаних коштів також не надав.

Відповідач не скористався правом на подання відзиву.

Надаючи правову оцінку вказаним обставинам справи, які підтверджуються наявними у справі письмовими доказами, суд виходить з того, що згідно з ч.2 ст.11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є, зокрема, договори та інші правочини.

Відповідно до ч.1 ст.509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Статтею 193 Господарського кодексу України встановлено обов`язок суб`єктів господарювання та інших учасників господарських відносин виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться, до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Відповідно до ст. 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов`язками наділені обидві сторони договору. Договір є відплатним, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає із суті договору.

Статтею 631 Цивільного кодексу України передбачено, що строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов`язки відповідно до договору.

Відповідно до обставин даної справи, строк дії договору суборенди №БС-06/20 та договору про надання послуг №БС-06/22П закінчився 31.12.2022, при цьому станом на 31.12.2022 у позивача перед відповідачем за договором про надання послуг №БС-06/22П утворилась переплата в сумі 696154,54 грн, розмір якої 18.01.2023 збільшився на 135,59 грн і становив 696290,13 грн, а за договором суборенди №БС-06/20 станом на 31.12.2022 у позивача утворилась заборгованість в сумі 81688,70 грн.

При цьому статтею 1212 Цивільного кодексу України визначено, що особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.

Із вказаного випливає, що зобов`язання повернути безпідставно набуте майно виникає в особи безпосередньо з норми ст. 1212 Цивільного кодексу України на підставі факту набуття нею майна (коштів) без достатньої правової підстави або факту відпадіння підстави набуття цього майна (коштів) згодом.

Оскільки строк дії договору про надання послуг №БС-06/22П закінчився 31.12.2022, то суд приходить до висновку про те, що після цієї дати у відповідача відпали підстави для збереження переплати, яка утворилась за договором про надання послуг №БС-06/22П.

В той же час, враховуючи закінчення також 31.12.2022 строку дії договору суборенди №БС-06/20 та утворення у позивача за договором суборенди №БС-06/20 станом на 31.12.2022 заборгованості перед відповідачем в сумі 81688,70 грн, то суд лист позивача від 22.02.2023 №14 (з вимогою про повернення відповідачем коштів в розмірі 614601,43 грн, що відповідало розміру переплати позивача за договором про надання послуг №БС-06/22П в сумі 696290,13 грн, зменшеному на розмір заборгованості позивача за договором суборенди №БС-06/20 в сумі 81688,70 грн) розцінює одночасно і як вимогу про повернення відповідачем частини переплати позивача за договором про надання послуг №БС-06/22П в сумі 614601,43 грн і як односторонню заяву позивача про зарахування решти переплати позивача за договором про надання послуг №БС-06/22П в сумі 81688,70 грн в рахунок погашення заборгованості позивача за договором суборенди №БС-06/20 в сумі 81688,70 грн, яка утворилась станом на 31.12.2022.

Так, відповідно до ч.1 ст. 601 Цивільного кодексу України зобов`язання припиняється зарахуванням зустрічних однорідних вимог, строк виконання яких настав, а також вимог, строк виконання яких не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги.

Зарахування зустрічних вимог може здійснюватися за заявою однієї із сторін (ч.2 ст.601 Цивільного кодексу України).

Суд при цьому враховує, що зарахування зустрічних однорідних вимог як односторонній правочин, є волевиявленням суб`єкта правочину, спрямованим на настання певних правових наслідків у межах двосторонніх правовідносин. Інститут заліку покликаний оптимізувати діяльність двох взаємозобов`язаних, хоч і за різними підставами, осіб. Ця оптимізація полягає в усуненні зустрічного переміщення однорідних цінностей, які складають предмети взаємних зобов`язань, зменшує ризик сторін, який виникає при здійсненні виконання, а також їх витрати, пов`язані з виконанням (відповідна правова позиція міститься, зокрема, в постанові Верховного Суду від 05.04.2018 у справі №910/13205/17).

Таким чином, позивачем доведено, а відповідачем не спростовано, що у зв`язку із закінченням 31.12.2022 строку дії договору про надання послуг №БС-06/22П у відповідача в силу ст.1212 Цивільного кодексу України виникло зобов`язання по поверненню позивачу переплати позивача за договором про надання послуг №БС-06/22П в сумі 696290,13 грн, яке було частково припиненим, а саме на суму 81688,70 грн шляхом зарахування в рахунок зустрічного зобов`язання позивача по оплаті заборгованості позивача за договором суборенди №БС-06/20 в сумі 81688,70 грн, і таким чином зобов`язання відповідача по поверненню позивачу переплати позивача за договором про надання послуг №БС-06/22П залишилось невиконаним в сумі 614601,43 грн (696290,13 грн - 81688,70 грн=614601,43).

Відповідач факту виникнення у нього зобов`язання по поверненню позивачу переплати, яка утворилась за договором про надання послуг №БС-06/22П в сумі 614601,43 грн як зазначено вище, не заперечив та не спростував, правом на подання відзиву на позов не скористався, доказів належного виконання вказаного зобов`язання та повернення позивачу коштів (переплати за договором про надання послуг №БС-06/22П) не надав.

Таким чином, оскільки строк виконання зобов`язання по поверненню позивачу переплати, яка утворилась за договором про надання послуг №БС-06/22П в сумі 614601,43 грн, настав, що позивачем доведено, а відповідачем не спростовано, суд дійшов висновку про те, що основний борг відповідача в сумі 614601,43 грн матеріалами справи підтверджений та підлягає стягненню з відповідача.

За правилами ст.13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

За змістом ч.1 ст.14 Господарського процесуального кодексу України суд розглядає справу не інакше як, зокрема, на підставі доказів поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Відповідно до ч.1 ст.73 Господарського процесуального кодексу України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Ці дані встановлюються такими засобами, зокрема, письмовими, речовими і електронними доказами (п. 1 ч.2 ст. 73 Господарського процесуального кодексу України).

Як встановлено в ст.79 Господарського процесуального кодексу України, наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Приймаючи до уваги вищевикладене, суд прийшов до висновку про повне задоволення позовних вимог, а саме з відповідача на користь позивача підлягає стягненню 614601,43 грн основного боргу.

Позивачем за подання позовної заяви сплачено судовий збір в сумі 9219,02 грн, що відповідає 1,5 відсотка ціни позову (614601,43 х0,015=9219,02).

Отже, у зв`язку із повним задоволенням судом позовних вимог сплачений позивачем судовий збір відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України покладається судом на відповідача в сумі 9219,02 грн.

Крім того, позивачем заявлено у цій справі про розподіл витрат позивача на професійну правничу допомогу в розмірі 10000,00 грн.

Клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката позивача, які підлягають розподілу між сторонами, відповідачем суду не було заявлено.

Розглянувши заявлені позивачем витрати позивача на професійну правничу допомогу в розмірі 10000,00 грн, суд приходить до наступних висновків.

Згідно з ч.8 ст.129 Господарського процесуального кодексу України розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Відповідно до ст.123 Господарського процесуального кодексу України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.

Згідно з ст.126 цього Кодексу витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Аналогічна правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 27.06.2018 у справі №826/1216/16, постанові Верховного Суду від 30.09.2020 у справі №379/1418/18 та від 23.11.2020 у справі №638/7748/18.

Також, згідно з ч.5 ст.129 Господарського процесуального кодексу України під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує:

1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи;

2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес;

3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо;

4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

Суд також враховує висновок, що міститься в п.21 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі № 755/9215/15-ц та в п.5.40 постанови Великої Палати Верховного Суду від 12.05.2020 у справі № 904/4507/18), відповідно до якого при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.

Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі ст.41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, застосовує аналогічний підхід та вказує, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, якщо вони були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі "East/West" проти України").

Суд відмічає, що у поданій до суду позовній заяві позивач вказував, що орієнтовна сума витрат позивача на професійну правничу допомогу у цій справі складає 10000,00 грн.

Представництво інтересів позивача у справі здійснював адвокат Луцюк В.В. на підставі довіреності від 13.04.2023.

На підтвердження понесених витрат на професійну правничу допомогу позивачем 23.11.2023 було надано суду також копії:

- договору про надання правничої допомоги від 03.07.2023, укладеного між позивачем та адвокатським бюро «Володимира Луцюка». Відповідно до п.3.1 цього договору вартість послуг адвокатського бюро за цим договором складає 10000,00 грн;

- рахунка на оплату №219 від 06.11.2023 на суму 10000,00 грн, виставленого адвокатським бюро «Володимира Луцюка» позивачу за договором про надання правничої допомоги від 03.07.2023;

- платіжної інструкції від 08.11.2023 №635 на суму 10000,00 грн та банківської виписки АТ «Райффайзен Банк» про оплату позивачем адвокатському бюро «Володимира Луцюка» грошових коштів в сумі 10000,00 грн за правову допомогу згідно з вказаним рахунком на оплату №219 від 06.11.2023.

Надаючи правову оцінку доводам позивача про розподіл судових витрат позивача на професійну правничу допомогу та наданим доказам, суд відмічає, що вказані витрати позивача в сумі 10000,00 грн пов`язані з розглядом справи та підтверджені належними доказами, а також відповідають заявленій позивачем в позовній заяві орієнтовній сумі цих витрат. При цьому не вбачається, щоб заявлений позивачем розмір цих витрат був би необґрунтованим, завищеним чи неспіврозмірним, враховуючи ціну позову та обсяг підготовленої адвокатом позивача позовної заяви з доказами у цій справі, та враховуючи також те, що спір у цій справі виник внаслідок, як зазначено вище, неправильних дій відповідача.

Отже, розподілу підлягають судові витрати позивача на професійну правничу допомогу в загальній сумі 10000,00 грн.

На підставі наведеного та відповідно до ч.4 ст.129 Господарського процесуального кодексу України витрати позивача на професійну правничу допомогу в загальній сумі 10000,00 грн у зв`язку з повним задоволенням позову покладаються судом на відповідача.

Керуючись ст. 2, 4, 7, 8, 11, 13, 14, 18, 20, 73-80, 126, 129, 233, 236-238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд

вирішив:

1. Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю Алюпласт Україна» до Товариства з обмеженою відповідальністю «К.С.Камертон» про стягнення 614601,43 грн основного боргу задовольнити повністю.

2. Стягнути Товариства з обмеженою відповідальністю «К.С.Камертон» (04119, м.Київ, вул. Дегтярівська, буд.21, літера «М», ідентифікаційний код 24367886) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Алюпласт Україна» (07400 Київська обл., м.Бровари, бул.Незалежності, буд.53, ідентифікаційний код 33296856) 614601 (шістсот чотирнадцять тисяч шістсот одну) грн 43 коп. основного боргу, 9219 (дев`ять тисяч двісті дев`ятнадцять) грн 02 коп. витрат зі сплати судового збору та 10000 (десять тисяч) грн 00 коп. витрат на професійну правничу допомогу.

3. Наказ видати після набрання судовим рішенням законної сили.

Рішення Господарського суду Київської області набирає законної сили у строк та порядку, які передбачені ст.241 Господарського процесуального кодексу України, та може бути оскаржено до Північного апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення складено та підписано 15.04.2024.

Суддя О.О. Третьякова