Рішення

від 11.04.2024 по справі 154/53/24

ЛУЦЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 154/53/24

Провадження № 2/161/1978/24

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

11 квітня 2024 року місто Луцьк

Луцький міськрайонний суд Волинської області

у складі: головуючого судді Крупінської С.С.

при секретарі Федоровій В.М.

розглянувши в порядку загального позовного провадження у відкритому підготовчому судовому засіданні в залі суду в місті Луцьку цивільну справу за позовом Володимирської міської ради до ОСОБА_1 про стягнення безпідставно збережених коштів внаслідок несплати орендної плати за користування земельною ділянкою, -

В С Т А Н О В И В:

Володимирська міська рада звернулася судз позовомдо ОСОБА_1 про стягнення безпідставно збережених коштів внаслідок несплати орендної плати за користування земельною ділянкою. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що на території Володимир-Волинської міської територіальної громади розміщена земельна ділянка з кадастровим номером 0710200000:01:005:2397 площею 0,1989 га, з цільовим призначенням для розміщення та експлуатації основних, підсобних і допоміжних будівель та споруд підприємств переробної, машинобудівної та іншої промисловості. Відомості про право комунальної власності за Володимирською міською радою на вказану земельну ділянку внесено до Державного земельного кадастру від 01.03.2019 р. № 30562798 та у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 06.02.2019 року. Згідно інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкту нерухомого майна від 14.12.2022 року вбачається, що на вказаній земельній ділянці розміщений об`єкт нерухомості нежитлове приміщення мойка автомобільна, загальною площею 15,9 кв.м.-«Л-1», що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 та належить на праві власності ОСОБА_1 на підставі договору купівлі-продажу від 16.09.2019 р. Зазначає, що з моменту оформлення права власності на нерухоме майно ОСОБА_1 права на землю не оформив, користується земельною ділянкою без правовстановлюючих документів для обслуговування нежитлового приміщення, плату за користування за даною земельною ділянкою не здійснює. Розмір безпідставно збережених коштів, який відповідає орендній платі за користування земельною ділянкою у період з 01.09.2020 року по 30.04.2023 року було нараховано на сформовану земельну ділянку площею 0,1989 га відповідно до витягу з Державного земельного кадастру. Внаслідок цього територіальна громада міста Володимир в особі Володимирської міської ради була позбавлена можливості отримати дохід у розмірі 34198,40 грн. від здачі земельної ділянки в оренду за вказаний період.

У зв`язку з цим, вважає, що вони мають право на стягнення безпідставно збережених коштів за користування вказаної земельної ділянки в розмірі 34198,40 , які просять стягнути з відповідача та судові витрати по справі.

Представник позивача подав суду клопотання про проведення підготовчого судового засідання у його відсутності. Позовні вимоги підтримав, просив позов задовольнити.

Відповідач в судове засідання не з`явився, надав суду відзив на позовну заяву в якому визнав обгрунтованість позовних вимог, однак заперечив щодо суми безпідставно збережених коштів внаслідок несплати орендної плати за користування земельною ділянкою, також просив застосувати строк позовної давності.

Дослідивши письмові докази по справі, суд приходить до наступного висновку.

З матеріалів справи судом встановлено, що рішенням Володимир-Волинської міської ради від 11.07.2019 року №33/26 було затверджено умови продажу об`єкта малої приватизації комунальної власності нерухоме майно, мойка автомобільна з естакадою та відстойником, загальною площею 15,9 кв.м. «Л-1», по АДРЕСА_1 (а.с.8).

Згідно п.1.7 вказаного рішення покупець в місячний термін після укладення договору купівлі-продажу об`єкта за результатами проведення аукціону зобов`язаний звернутися до Володимир-Волинської міської ради із заявою про оформлення прав на земельну ділянку кадастровий номер якої 0710200000:01:005:2397.

Так, за результатами проведення аукціону 16.09.2019 року між Володимир-Волинською міською радою та ОСОБА_1 був укладений та нотаріально посвідчений договір купівлі-продажу майна, а саме : мойки автомобільної з естакадою для автомобілів та відстойником) загальною площею 15,9 кв.м. «Л-1», яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 .(а.с.9-10)

Відповідно до п.1.1 Договору приміщення, що відчужується за цим договором, розташоване на земельній ділянці площею 0,1989 га, кадастровий номер 0710200000:01:005:2397.

15.10.2019 року ОСОБА_1 звернувся із заявою про надання дозволу на розроблення технічної документації на вказану земельну ділянку для подальшого оформлення договору оренди (а.с.13).

З витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності від 05.03.2019 року, індексний номер витягу 158491155 вбачається, що земельна ділянка кадастровий номер 0710200000:01:005:2397 є комунальною власністю Володимир-Волинської міської ради (а.с.7).

Відповідно до глави 15 Земельного кодкексу України , право користування земельною ділянкою комунальної власності реалізується через право постійного користування або право оренди.

Відповідно до положень ст.80 Земельного кодексу України, право користування земельною ділянкою комунальної власності реалізується через право постійного користування або право оренди.

Рішенням Володимир-Волинської міської ради від 12.12.2019 року № 35/27 було вирішено передати в оренду ОСОБА_1 земельну ділянку площею 0,1989 га, кадастровий номер 0710200000:01:005:2397, за адресою АДРЕСА_1 , для розміщення та експлуатації основних, підсобних і допоміжних будівель та спору підприємств переробної, машинобудівної та іншої промисловості терміном 5 років, у зв`язку з придбанням майна, яке знаходиться на земельній ділянці та зобов`язано в місячний термін укласти з міською радою договори оренди земельних ділянок (а.с.16) .

Проте, відповідач не зареєстрував речове право на вказану земельну ділянку.

23.01.2023 року та 28.04.2023 року виконавчим комітетом Володимирської міської ради Волинської області ОСОБА_1 були надіслані листи з рекомендацією в найкоротший термін укласти договір оренди земельної ділянки та зареєструвати речове право відповідно до Закону України «Про державну реєстрвцію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», однак вони відповідачем були проігноровані (а.с.21-24).

Надаючи свою правову оцінку відносинам, що склалися між сторонами, суд зазначає таке.

Статтею 13 Конституції України визначено, що земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави. Право власності на землю гарантується. Це право набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону.

Спірні правовідносини, які виникли між сторонами регулюються, зокрема, положеннями Земельного кодексу України, Закону України "Про оренду землі", Господарського кодексу, Цивільного кодексу України, Податкового кодексу України.

Статтею 2 Закону України "Про оренду землі" унормовано, що відносини, пов`язані з орендою землі, регулюються Земельним кодексом України, Цивільним кодексом України, цим Законом, законами України, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до них, а також договором оренди землі.

Відповідно до ч.1 ст. 93 ЗК України, ст. 1 Закону України "Про оренду землі" право оренди земельної ділянки - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для провадження підприємницької та іншої діяльності.

За приписами ч.1 ст. 124 Земельного кодексу України передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування згідно з їх повноваженнями, визначеними статтею 122 цього Кодексу, чи договору купівлі-продажу права оренди земельної ділянки (у разі продажу права оренди) шляхом укладення договору оренди земельної ділянки чи договору купівлі-продажу права оренди земельної ділянки.

У разі надання земельної ділянки в оренду укладається договір оренди земельної ділянки, яким за положенням ч. 1 ст. 21 Закону України "Про оренду землі" визначається орендна плата за землю як платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою.

Право оренди земельної ділянки виникає з моменту державної реєстрації цього права (стаття 125 Земельного кодексу України).

Частинами 1, 2 ст. 123 Земельного кодексу України (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) передбачено, що надання земельних ділянок державної або комунальної власності у користування здійснюється Верховною Радою Автономної Республіки Крим, Радою міністрів Автономної Республіки Крим, органами виконавчої влади або органами місцевого самоврядування. Рішення зазначених органів приймається на підставі проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок у разі: надання земельної ділянки із зміною її цільового призначення; формування нової земельної ділянки (крім поділу та об`єднання).

Особа, зацікавлена в одержанні у користування земельної ділянки із земель державної або комунальної власності за проектом землеустрою щодо її відведення, звертається з клопотанням про надання дозволу на його розробку до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, які відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, передають у власність або користування такі земельні ділянки. У клопотанні зазначаються орієнтовний розмір земельної ділянки та її цільове призначення. До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування та розмір земельної ділянки, письмова згода землекористувача, засвідчена нотаріально (у разі вилучення земельної ділянки).

За змістом статті 125 Земельного кодексу України право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав.

Зважаючи на ці положення, новий власник чи орендар земельної ділянки не звільняється від необхідності оформлення права на земельну ділянку відповідно до вимог законодавства.

Аналіз наведених норм матеріального права дає підстави для висновку, що з моменту виникнення права власності на нерухоме майно у власника виникає обов`язок оформити та зареєструвати речове право на відповідну земельну ділянку, розташовану під цією будівлею.

З матеріалів справи слідує, що позивач, як власник нерухомого майна, користується земельною ділянкою 0710200000:01:005:2397 з 16.09.2019 по даний час.

Водночас, відповідачем не надано доказів та не обґрунтовано, що ним були вчинені дії, спрямовані на набуття права оренди земельної ділянки, на якій розташоване нерухоме майно.

Згідно з ч. 1 ст. ст. 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу (ч. 2 ст. 509 ЦК України).

Відповідно до ч. 3 ст. 11 ЦК України цивільні права та обов`язки можуть виникати безпосередньо з актів цивільного законодавства.

Відповідно до ст. 1 Закону України "Про оренду землі" оренда землі - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для проведення підприємницької та інших видів діяльності.

Статтею 206 Земельного кодексу України передбачено, що використання землі в Україні є платним. Об`єктом плати за землю є земельна ділянка. Плата за землю справляється відповідно до закону.

Статтею 14 Податкового кодексу України визначено, що плата за землю - це обов`язковий платіж у складі податку на майно, що справляється у формі земельного податку та орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності. Орендна плата за земельні ділянки державної і комунальної власності - обов`язковий платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою.

Оскільки будь-яких доказів на підтвердження того, що відповідач є власником чи постійним землекористувачем земельної ділянки кадастровий номер 0710200000:01:005:2397 не надано, відповідач не є суб`єктом плати за землю у формі земельного податку, а тому формою здійснення плати за землю для нього як особи, яка користується земельною ділянкою, є орендна плата (Дана правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 07.07.2020 у справі №922/3208/19).

З огляду на встановлене, суд приходить до висновку, що у відповідача виник обов`язок оформити та зареєструвати речове право на відповідну земельну ділянку, яка знаходиться під належним йому нерухомим майном, проте відповідач вказаних дій не вчинив та фактично користуючись цією ділянкою, плату за користування земельною ділянкою у встановленому законодавчими актами розмірі не вносив.

Предмет позову у даній справі є вимога позивача про стягнення з відповідача на підставі ст. 1212 ЦК України безпідставно збережених коштів у розмірі орендної плати за земельну ділянку без оформлення документів, які би посвідчували право користування нею.

Загальні підстави для виникнення зобов`язання у зв`язку з набуттям, збереженням майна без достатньої правової підстави визначені нормами глави 83 ЦК України. Предметом регулювання глави 83 ЦК України є відносини, що виникають у зв`язку з безпідставним отриманням чи збереженням майна і не врегульовані спеціальними інститутами цивільного права.

Згідно з ч. 1 ст. 1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.

Особа, яка набула майно або зберегла його у себе без достатньої правової підстави, зобов`язана відшкодувати всі доходи, які вона одержала або могла одержати від цього майна з часу, коли ця особа дізналася або могла дізнатися про володіння цим майном без достатньої правової підстави (ч. 1 ст. 1214 ЦК України).

Частиною 2 ст. 1212 ЦК України встановлено, що положення цієї глави застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.

Зі змісту ст. 1212 ЦК України слідує, що зобов`язання із набуття або збереження майна без достатньої правової підстави має місце за наявності таких умов: по-перше, є факт набуття або збереження майна. Це означає, що особа набуває нові цінності, збільшує кількість та вартість належного їй майна або зберігає майно, яке неминуче мало б вибути із її володіння; по-друге, мало місце набуття або збереження майна за рахунок іншої особи. Тобто збільшення або збереження майна у особи є наслідком втрати або недоотримання цього майна іншою особою; по-третє, обов`язково має бути наявною відсутність правової підстави для набуття або збереження майна за рахунок іншої особи. Тобто мала місце помилка, обман, випадковість або інші підстави набуття або збереження майна, які не можна віднести до підстав виникнення цивільних прав та обов`язків (ст. 11 ЦК України).

Отже, оскільки до моменту оформлення власником об`єкта нерухомого майна права оренди земельної ділянки, на якій розташований цей об`єкт, відносини з фактичного користування земельною ділянкою без укладеного договору оренди та недоотримання власником земельної ділянки доходів у вигляді орендної плати є за своїм змістом кондикційними, відповідач як фактичний користувач земельної ділянки, що без достатньої правової підстави за рахунок власника цієї ділянки зберіг у себе кошти, які мав заплатити за користування нею, зобов`язаний повернути ці кошти власнику земельної ділянки на підставі ч.1 ст.1212 ЦК України.

Аналогічні правові висновки викладено в постановах Великої Палати Верховного Суду від 04.12.2019 у справі №917/1739/17, від 23.05.2018 у справі № 629/4628/16-ц, від 20.11.2018 у справі №922/3412/17, а також у постановах Верховного Суду України від 30.11.2016 у справі №922/1008/15, від 07.12.2016 у справі №922/1009/15, від 12.04.2017 у справах № 922/207/15, №922/5468/14.

Згідно з частинами 1-4, 9 статті 791 ЗК України формування земельної ділянки полягає у визначенні земельної ділянки як об`єкта цивільних прав. Формування земельної ділянки передбачає визначення її площі, меж та внесення інформації про неї до Державного земельного кадастру. Формування земельних ділянок здійснюється: у порядку відведення земельних ділянок із земель державної та комунальної власності; шляхом поділу чи об`єднання раніше сформованих земельних ділянок; шляхом визначення меж земельних ділянок державної чи комунальної власності за проектами землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, проектами землеустрою щодо впорядкування території для містобудівних потреб, проектами землеустрою щодо приватизації земель державних і комунальних сільськогосподарських підприємств, установ та організацій; за проектами землеустрою щодо організації території земельних часток (паїв). Сформовані земельні ділянки підлягають державній реєстрації у Державному земельному кадастрі. Земельна ділянка вважається сформованою з моменту присвоєння їй кадастрового номера. Формування земельних ділянок (крім випадків, визначених у частинах 6-7 цієї статті) здійснюється за проектами землеустрою щодо відведення земельних ділянок. Земельна ділянка може бути об`єктом цивільних прав виключно з моменту її формування (крім випадків суборенди, сервітуту щодо частин земельних ділянок) та державної реєстрації права власності на неї.

Отже, земельна ділянка є сформованою з моменту присвоєння їй кадастрового номера та реєстрації її у Державному земельному кадастрі.

З урахуванням правової позиції Верховного Суду, зокрема, викладеної у постановах від 11.02.2019 у справі №922/391/18, від 11.06.2019 у справі №922/551/18, від 01.10.2019 у справі №922/2082/18, для вирішення спору про стягнення безпідставно збережених коштів у вигляді орендної плати за земельну ділянку, необхідно з`ясувати, зокрема, чи є земельна ділянка об`єктом цивільних прав, а також установити обґрунтованість порядку та підстав нарахування орендної плати за користування земельною ділянкою.

При цьому, згідно з абзацом 3 частини 1 статті 13 Закону України "Про оцінку земель" нормативна грошова оцінка земельних ділянок проводиться у разі визначення розміру орендної плати за земельні ділянки, зокрема, комунальної власності. Крім того, згідно з абзацом 1 пункту 289.1 Податкового кодексу України для визначення розміру орендної плати використовується нормативна грошова оцінка земельних ділянок.

Відповідно до частини 2 статті 20 та частини 3 статті 23 Закону України "Про оцінку земель" дані про нормативну грошову оцінку окремої земельної ділянки оформляються як витяг з технічної документації з нормативної грошової оцінки земель. Витяг з технічної документації про нормативну грошову оцінку окремої земельної ділянки видається центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 23.05.2018 у справі №629/4628/16-ц дійшла висновку, що обов`язковими для визначення орендної плати є відомості у витягах з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельних ділянок, про що також наголошено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 13.02.2019 у справі №320/5877/17 (пункт 71).

Таким чином витяг з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки є належним та допустимим доказом, що підтверджує дані про нормативно-грошову оцінку, що є основою для розрахунку орендної плати.

З матеріалів справи вбачається, що земельна ділянка по АДРЕСА_1 , на якій знаходиться об`єкт нерухомості, з 01.03.2019 року по даний час належить позивачу, є сформованою, має кадастровий номер 0710200000:01:005:2397, має чітко визначені межі та площу 0,1989 га, що підтверджено витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності від 05.03.2019 року індексний номер витягу 158491155, форма власності земельної ділянки комунальна (а.с.7).

В матеріалах справи наявний витяг із технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки від 23.09.2020 року за 2020 рік, відомості з якого є обов`язковими при визначенні орендної плати, згідно якого нормативна грошова оцінка земельної ділянки з кадастровим номером 0710200000:01:005:2397, площею 0,1989 га становить 401121,63 грн.

Також станом на 27.12.2022 року нормативна грошова оцінка земельної ділянки кадастровий номер 0710200000:01:005:2397 становить 425826,6 грн., що підтверджується витягом із технічної документації (а.с.45).

В даних правовідносинах мова йде про стягнення з відповідача безпідставно збережених ним сум орендної плати, яку він мав би сплачувати за фактичне користування земельною ділянкою, тому площа цієї фактично використовуваної земельної ділянки має визначальне значення для розрахунку таких сум.

Відтак, має значення площа, яку фактично використовував відповідач і підтвердження її належними доказами.

Також, на необхідність підтвердження розміру земельної ділянки, якою фактично користувалася особа, до якої подано позов органом місцевого самоврядування про стягнення неодержаних доходів у розмірі орендної плати, зокрема, актом обстеження (визначення меж, площі та конфігурації) земельної ділянки звернула увагу Велика Палата у постанові від 20.11.2018 у справі №922/3412/17 та у постанові від 04.12.2019 зі справи №917/1739/17, а також Верховний Суд у постанові від 20.12.2019 у справі №917/266/19.

Водночас, у постанові Верховного Суду від 16.03.2021 у справі №924/730/20 зазначено, що основні критерії, які ідентифікують земельну ділянку, - площа, цільове призначення, категорія земель і кадастровий номер. Оскільки відповідачами не було сформовано земельну ділянку іншої площі та конфігурації, тому вони відповідно до положень статті 120 ЗК України користуються земельною ділянкою саме тієї площі, яка була сформована та використовувалася попереднім власником об`єкта нерухомого майна.

26.05.2023 року комісією по визначенню збитків власникам землі та землекористувачам було складено акт про визначення розміру збитків заподіяних Володимирській міській раді ОСОБА_1 за користування земельною ділянкою площею 0,1989 га по АДРЕСА_1 , за період з 01.09.2020 року по 30.04.2023 року в сумі 34198,40 грн. (а.с.39-40)

Як свідчать матеріали справи позивачем, згідно розрахунку розміру орендної плати, здійснено нарахування на площу земельної ділянки у розмірі 0,1989 га (а.с.41-42)

З огляду на зазначене, суд вважає доведеною та такою, що підтверджується належними доказами обставину користування відповідачем земельною ділянкою площею 0,1989 га, а також визнає обґрунтованим розрахунок розміру безпідставно збережених коштів, який здійснений позивачем.

Постановою Кабінету Міністрів України від 11.03.2020 №211 "Про поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2", з урахуванням постанови Кабінету Міністрів України №392 від 20.05.2020 "Про встановлення карантину з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2", з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19 з 12.03.2020 на всій території України встановлено карантин.

Законом України від 30.03.2020 №540-ІХ "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічна: гарантій у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби COVID-19 розділ "Прикінцеві та перехідні положення" Цивільного кодексу України доповнено, зокрема, пунктом 12 такого змісту: "Під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України: метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби COVID-19), строки, визначені статтями 257, 258, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину".

Зазначений Закон України від 30.03.2020 №540-ІХ набрав чинності 02.04.2020.

Постановою Кабінету Міністрів України від 27 червня 2023 року № 651 "Про відміну на всій території України карантину, встановленого з метою запобігання поширення на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричини коронавірусом SARS-CoV-2"відмінено з 24 години 00 хвилин 30 червня 2023 року на всій території України карантин, встановлений з метою запобігання поширенні, території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2.

Указом Президента України № 64/2022 від 24.02.2022у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки" і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України "Про правовий режим воєнного стану введено в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року, дію якого неодноразово продовжено, зокрема, Законом України Про затвердження Указу Президента України "Про продовження строку дії воєнного стану в Україні" від 06.02.2024 № 3564-ІХ , яким затверджено Указ Президента "Про продовження строку дії воєнного стану в Україні" від 05.02.2024 № 49/2024 та строк дії воєнного стану в Україні продовжується з 05:30 14.02.2024 на 90 діб, тобто до 14 травня 2024 року.

За приписами пункту 19 Прикінцевих та перехідних положень Цивільного кодексу України у період дії воєнного стану в Україні, введеного Указом Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" від 24 лютого 2022 року № 64/2022, затвердженим Законом України "Про затвердження Указу Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" від 24 лютого 2022 року № 2102-IX, перебіг позовної давності, визначений цим Кодексом, зупиняється на строк дії такого стану.

Таким чином, враховуючи те, що на всій території України було запроваджено карантин, а під час дії карантину строки, визначені статтею 257 ЦК України, продовжуються на строк дії такого карантину, введення на території України воєнного стану з 24 лютого 2022 року, який було неодноразово продовжено та який діє й на час розгляду, а перебіг позовної давності, визначений ЦК України, зупиняється на строк дії такого стану, то позивач звернувся до суду із позовом 02.01.2024 року, тобто у межах встановленого Законом строку давності, оскільки на час набрання чинності Законом він (строк давності) не сплинув.

Таким чином, зважаючи на доведеність і обґрунтованість заявлених вимог позов підлягає задоволенню.

У зв`язку з повним задоволенням позову, на підставі ст. 141 ЦПК України, з відповідача на користь позивача слід також стягнути судовий збір у розмірі 2684 грн., який був сплачений при зверненні до суду.

Керуючись ст.ст. 10, 12, 27, 77, 81, 141, 137, 263-265,280-289ЦПК України України, ст.ст.11,509,1212,1214 ЦК України, ст.ст.93,122-125,206 ЗК України, ст.4 Податкового кодексу України, Закону України «Про оренду», Закону України «Про оцінку земель», суд,-

В И Р І Ш И В:

Позов задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_1 в користь Володимирської міської ради 34198 (тридцять чотири тисячі сто дев`яносто вісім) грн.40 коп. безпідставно збережених коштів за період з 01.09.2020 року по 30.04.2023 року шляхом перерахування на розрахунковий рахунок: UA908999980314080544000003552, отримувач ГУК у Волинській області/ м.Володимир, ЄДРПОУ 38009371, код платежу 24060300 «Інші надходження».

Стягнути з ОСОБА_1 в користь Володимирської міської ради 2684 (дві тисячі шістсот вісімдесят чотири) грн.00 коп. сплаченого судового збору на р/р: UA058201720344200042000022087, банк-Державна казначейська служба України), Виконавчий комітет Володимирської міської ради, код ЄДРПОУ 04051282.

Рішення може бути оскаржене до Волинського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, зазначений строк обчислюється з дня складення повного тексту рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду .

Сторонами по справі є: позивач Володимирська міська рада, код ЄДРПОУ 35387610, адреса: 44700, Волинська область, м.Володимир, вул.Данила Галицького,5;

Відповідач: ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , адреса проживання: АДРЕСА_2 .

Повний текст рішення виготовлено 11 квітня 2024 року.

Суддя Луцького міськрайонного суду

Волинської області С.С.Крупінська