Рішення

від 15.04.2024 по справі 916/4329/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"15" квітня 2024 р.м. Одеса Справа № 916/4329/23

Господарський суд Одеської області у складі судді Цісельського О.В.,

розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження справу № 916/4329/23

за позовом: Акціонерного товариства «Херсонська Теплоелектроцентраль» (73000, м. Херсон, Бериславське шосе, буд. 1, код ЄДРПОУ 00131771)

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю «Синевір» (73000, м. Херсон, Військовий проїзд, буд. 6, код ЄДРПОУ 33014738)

про стягнення 265 445,31 грн,

ВСТАНОВИВ:

1. Короткий зміст позовних вимог та заперечень.

Акціонерне товариство «Херсонська Теплоелектроцентраль» звернулось до Господарського суду Одеської області із позовною заявою про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Синевір» 265445,31 грн заборгованості у зв`язку із неналежним виконанням відповідачем взятих на себе за умовами укладеного 01.11.2020 договору з власником (користувачем) будівлі про надання послуг з постачання теплової енергії № 140 зобов`язань в частині своєчасної та остаточної оплати вартості спожитої протягом грудня 2021 року - березня 2022 року теплової енергії.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що умовами договору № 140 визначено умови, порядок надання послуг, порядок розрахунків, тощо.

У зв`язку з неналежним виконанням умов договору № 140 в період з грудня 2021 року по березень 2022 року у відповідача виникла заборгованість з оплати за спожиті послуги, проте, за ствердженням позивача, відповідачем сплачено у січні 2022 року лише 10798,32 грн.

На переконання позивача, оскільки положеннями договору визначено порядок та строки виконання боржником своїх обов`язків, то з моменту його укладення останнім прийнято зобов`язання за договором, які мають виконуватись належним чином та у відповідності до його умов та вимог чинного законодавства України.

У відзиві на позов (вх. № 37028/23 від 18.10.2023) відповідач зазначив, що послуга з постачання теплової енергії в будівлю ТОВ «Синевір» надавалась позивачем до 24.02.2022, але з початком збройної агресії РФ та окупації м. Херсона з 28.02.2022 постачання послуги було припинене і наразі не відновлено.

Відповідач зауважує, що станом на 26.09.2023 повного розрахунку за спожиту протягом трьох місяців опалювального сезону 2021-2022 теплової енергії ним не проведено з огляду на тимчасове припинення господарчої діяльності та обумовлену цим фактом відсутність коштів.

Додатково відповідач наголошує, що дійсні обсяги спожитої теплової енергії за період грудень 2021 лютий 2022 вірно вказані в розрахунку споживання, проте останній не погоджується з розміром тарифів та обґрунтуванням тарифу з посиланням на постанову НКРЕ, оскільки постановами НКРЕП № 3215 від 24.12.2019 та № 2737 від 22.12.2021 встановлені інші тарифи для забезпечення послугами інших споживачів, а наказом АТ «Херсонська ТЕЦ» № 274 від 26.11.2021 встановлені коригуючи коефіцієнти.

Відповідач вважає, що розрахунки вартості наданих послуг теплопостачання здійснені позивачем з порушенням вимог ч. 6 ст. 27 ГК України та ст. 632 ЦК України, а вимоги позивача необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.

Позивач у відповіді на відзив (вх. № 38697/23 від 30.10.2023) стосовно тверджень відповідача про відсутність тарифів на теплову енергію, зауважив, що органи місцевого самоврядування наділені повноваженнями встановлювати тарифи, у зв`язку з чим виконавчим комітетом Херсонської міської ради рішенням № 895 від 16.12.2021 було встановлено тарифи, яке є публічною інформацією та розміщено на сайті Херсонської міської ради. Зазначений тариф на теплову енергію було введено в дію з 01.12.2021.

Позивач звертає увагу, що відповідач не здійснював своєчасно розрахунки за теплову енергію в порушення умов договору №140, та ним було сплачено лише в січні 2022 року 10798,32 грн, проте, ані в січні, ані в лютому 2022 року останній не цікавився порядком нарахувань, коригувань та іншими питаннями з постачання теплової енергії.

Щодо нарахувань відповідно до постанови КМУ № 1209 від 10.11.2021 позивач пояснив, що підставою для зміни розміру нарахувань за послугу з постачання теплової енергії є умова, коли ціна природного газу (без урахування зміни тарифів на послуги з транспортування та розподілу природного газу, торговельної надбавки (націнки) постачальника), придбаного виконавцем у відповідному місяці опалювального періоду, є відмінною (більшою або меншою) від ціни природного газу (без урахування, зміни тарифів на послуги з транспортування та розподілу природного газу, торговельної надбавки (націнки) постачальника), врахованої у структурі тарифу на теплову енергію та відповідно тарифу на послугу з постачання теплової енергії, встановлених уповноваженими органами для відповідної категорії споживачів. При цьому, позивач навів розрахунок вартості послуги з постачання теплової енергії.

Щодо відсутності інформації стосовно коригуючих коефіцієнтів позивач зауважив, що в липні-серпні 2022 року підприємство було захоплено окупантами, керівництво та працівники покинули підприємство відмовившись співпрацювати, а після деокупації міста Херсона працівники прибувши на підприємство з`ясували, що відсутня частина матеріальних цінностей, документації тощо. Також були відсутні інформаційні носії (жорсткі диски, на яких зберігалась інформація, в тому числі публічна, веб-порталі та сторінки АТ «Херсонська ТЕЦ» в мережі інтернет), сервери, комп`ютерна техніка.

Позивач вважає, що доводи відповідача є безпідставними, так як правова позиція останнього заснована на помилковому тлумаченні норм чинного законодавства.

Інші заяви по суті до суду не надходили.

2. Процесуальні питання, вирішені судом.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 04.10.2023 позовна заява вх. № 4888/23 була передана на розгляд судді Цісельському О.В.

09.10.2023 ухвалою Господарського суду Одеської області прийнято позовну заяву (вх.№ №4888/23 від 04.10.2023) до розгляду та відкрито провадження у справі, вирішено розглядати справу № 916/4329/23 за правилами спрощеного позовного провадження, в порядку ст.ст.247-252 ГПК України без виклику сторін.

Крім того, учасникам справи роз`яснено про можливість звернення до суду у строк визначений ч. 7 ст. 252 ГПК України з клопотанням про призначення проведення розгляду справи в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.

18.10.2023 від відповідача до суду надійшов відзив на позовну заяву (вх. № 37027/23), який судом був прийнятий до розгляду та долучений до матеріалів справи разом із доданими до нього документами.

30.10.2023 позивачем надано до суду відповідь (вх. № 38697/23) на відзив, яка судом також була прийнята до розгляду та долучена до матеріалів справи разом із відповідними доказами.

Згідно з ч.ч.5, 7 ст. 252 ГПК України ст.252 Господарського процесуального кодексу України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої із сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням /викликом/ сторін. Клопотання про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін відповідач має подати в строк для подання відзиву, а позивач - разом з позовом або не пізніше п`яти днів з дня отримання відзиву.

Клопотань про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням /викликом/ сторін від учасників справи до суду не надходило.

В силу вимог ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен при вирішенні судом питання щодо його цивільних прав та обов`язків має право на судовий розгляд упродовж розумного строку.

Розумність тривалості провадження повинна визначатися з огляду на обставини справи та з урахуванням таких критеріїв: складність справи, поведінка заявника та відповідних органів влади, а також ступінь важливості предмета спору для заявника (рішення Суду у справах «Савенкова проти України», no. 4469/07, від 02.05.2013, «Папазова та інші проти України», no. 32849/05, 20796/06, 14347/07 та 40760/07, від 15.03.2012).

Європейський суд щодо тлумачення положення «розумний строк» в рішенні у справі «Броуган (Brogan) та інші проти Сполученого Королівства» роз`яснив, що строк, який можна визначити «розумним», не може бути однаковим для всіх справ, і було б неприродно встановлювати один строк в конкретному цифровому виразі для усіх випадків. Таким чином, у кожній справі виникає проблема оцінки розумності строку, яка залежить від певних обставин.

При цьому, такий розумний строк визначений у статті 248 Господарського процесуального кодексу України, яка визначає, що суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.

Разом з цим, на підставі Указів Президента України №64/2022 від 24.02.2022 «Про введення воєнного стану в Україні» та №259/2022 від 14.03.2022, №133/2022 від 18.04.2022, №341/2022 від 17.05.2022, №573/2022 від 12.08.2022, №757/2022 від 07.11.2022, №58/2023 від 06.02.2023, №254/2023 від 01.05.2023, №451/2023 від 26.07.2023, № 734/2023 від 06.11.2023 № 49/2024 від 05.02.2024 «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні» починаючи з 24.02.2022 на території України діє режим воєнного стану.

Статтею 1 Закону України «Про правовий режим воєнного стану» встановлено, що воєнний стан - це особливий правовий режим, що вводиться в Україні або в окремих її місцевостях у разі збройної агресії чи загрози нападу, небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності та передбачає надання відповідним органам державної влади, військовому командуванню, військовим адміністраціям та органам місцевого самоврядування повноважень, необхідних для відвернення загрози, відсічі збройної агресії та забезпечення національної безпеки, усунення загрози небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності, а також тимчасове, зумовлене загрозою, обмеження конституційних прав і свобод людини і громадянина та прав і законних інтересів юридичних осіб із зазначенням строку дії цих обмежень.

Відповідно до статті 26 Закону України «Про правовий режим воєнного стану», правосуддя на території, на якій введено воєнний стан, здійснюється лише судами. На цій території діють суди, створені відповідно до Конституції України. Скорочення чи прискорення будь-яких форм судочинства забороняється. У разі неможливості здійснювати правосуддя судами, які діють на території, на якій введено воєнний стан, законами У країни може бути, змінено територіальна підсудність судових справ, що розглядаються в цих судах, або в установленому законом порядку змінено місце знаходження судів.

Отже, навіть в умовах воєнного або надзвичайного стану конституційні права на судовий захист не можуть бути обмежені.

Частиною 1 статті 7 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» визначено, що кожному гарантується захист його прав, свобод та інтересів у розумні строки незалежним, безстороннім і справедливим судом, утвореним законом.

Згідно з частиною 3 зазначеної статті судова система забезпечує доступність правосуддя для кожної особи відповідно до Конституції та в порядку, встановленому законами України.

Відповідно до ч.1 ст.13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін.

При цьому, суди повинні забезпечувати безпеку учасників судового провадження, запобігти створенню перешкод для реалізації ними права на судовий захист та визначених законом процесуальних прав в умовах воєнного стану, коли реалізація учасниками справи своїх прав і обов`язків є суттєво ускладненою. Судовий захист є одним із найефективніших правових засобів захисту інтересів фізичних та юридичних осіб.

З огляду на наведене, рішення у справі прийнято судом з урахуванням об`єктивних обставин та в умовах неможливості розгляду відповідного спору у визначений ст.248 Господарського процесуального кодексу України строк.

Матеріали справи свідчать про те, що судом було створено всім учасникам судового процесу належні умови для доведення останніми своїх правових позицій, надання ними доказів, які, на їх думку, є достатніми для обґрунтування своїх вимог та заперечень. Окрім того, судом було вжито всіх заходів, в межах визначених чинним законодавством повноважень, щодо всебічного, повного та об`єктивного дослідження всіх обставин справи.

Водночас суд зауважує, що відповідно до пунктів 3 та 4 ст. 13 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Таким чином, суд продемонстрував достатню старанність, щоб дозволити сторонам, які повинні знати про правила, що застосовуються до надіслання судових повідомлень учасникам справи, визначитися з провадженням у відкритій господарській справі та скористатись своїми правами і обов`язками, передбаченими статтями 42, 46 ГПК України, вважає їх повідомленими належним чином.

Під час розгляду справи по суті судом були досліджені всі письмові докази, що містяться в матеріалах справи.

У відповідності до ч. 4 ст. 240 Господарського процесуального кодексу України, у разі неявки всіх учасників справи у судове засідання, яким завершується розгляд справи, розгляду справи без повідомлення /виклику/ учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.

15.04.2024 судом було постановлено рішення в нарадчій кімнаті у відповідності до ч. 4 ст. 240 Господарського процесуального кодексу України, без його проголошення.

3. Обставини, встановлені судом під час розгляду справи.

01.11.2020 між Акціонерним товариством «Херсонська теплоелектроцентраль» (виконавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Синевір» (споживач) було укладено договір № 140 з власником (користувачем) будівлі про надання послуги з постачання теплової енергії, відповідно до п.1 якого виконавець зобов`язується надавати споживачеві послугу з постачання теплової енергії для потреб опалення/ на індивідуальний тепловий пункт для потреб опалення (послуга) відповідної якості та в обсязі відповідно до теплового навантаження, а споживач зобов`язується своєчасно та в повному обсязі оплачувати надану послугу в строки і на умовах, що визначені цим договором.

Відповідно до п.3 договору послуга надається на об`єкт споживача за адресою: м. Херсон, Військовий проїзд, 6 з опалювальною площею будівлі 1726,80 кв.м.

Згідно п.п 7, 8 договору надання послуги здійснюється безперервно. Постачання теплової енергії для потреб централізованого опалення здійснюється в опалювальний період безперервно.

Відповідно до п. 21, 22 договору споживач вносить плату виконавцю, яка складається з: плати за послугу, що розраховується виходячи з розміру затвердженого тарифу на послугу та обсягу спожитої послуги. Внески за встановлення, обслуговування та заміну вузлів комерційного обліку послуги включаються до плати виконавцю і в рахунку відображаються окремо. У разі застосування двоставкового тарифу на послугу з постачання теплової енергії плата за послугу з постачання теплової енергії визначається як сума плати, розрахованої виходячи з умовно-змінної частини тарифу (протягом опалювального періоду) та обсягу споживання або за нормою споживання, встановленою органом місцевого самоврядування, що підлягає щомісячному коригуванню виконавцем послуги за фактичною кількістю годин постачання теплової енергії та фактичною середньомісячною температурою зовнішнього повітря (у випадку, визначеному Законом України «Про комерційний облік теплової енергії та водопостачання»), а також умовно-постійної частини тарифу (протягом року).

Ціною (вартістю) послуги є встановлений відповідно до законодавства тариф на теплову енергію, який визначається як сума тарифів на виробництво, транспортування та постачання теплової енергії. Станом на дату укладення цього договору, тариф на послугу становить 1700,95 грн за 1 Гкал з ПДВ. Обсяги закупівлі послуг можуть бути зменшені залежно від реального фінансування видатків. У разі прийняття уповноваженим органом рішення про зміну ціни/тарифу на зазначену послугу виконавець у строк, що не перевищує 15 днів з дати введення їх у дію, повідомляє про це споживачу з посиланням на рішення відповідних органів. У разі зміни зазначеного тарифу протягом строку дії цього договору новий розмір тарифу застосовується з моменту його введення в дію без внесення сторонами додаткових змін до цього договору.

Згідно з п. 23 договору тривалість розрахункового періоду для визначення обсягу спожитої послуги, здійснення розподілу обсягу спожитих послуг, оплати послуги виконавцю становить з 20 по 20 число місяця, але не може перевищувати місяць.

У п. 24 договору зазначено, що виконавець формує та не пізніше 10 числа місяця, наступного за розрахунковим, надає рахунок на оплату послуги. Рахунок надається на паперовому носії. Рахунок на оплату спожитої послуги надається не пізніше ніж за десять днів до граничного строку внесення плати за спожиту послугу.

Відповідно до п.п. 25, 26 договору споживач здійснює оплату за цим договором щомісяця не пізніше 30 числа місяця, наступного за розрахунковим періодом, що є граничним строком внесення плати за спожиту послугу. Оплата за спожиту теплову енергію згідно рахунку та актів виконаних робіт.

Згідно з пп. 3 п. 30 договору споживач зобов`язаний оплачувати надану послугу за ціною/тарифом, що визначені встановленими відповідно до законодавства у строки, встановлені цим договором.

Пунктами 40-43 договору передбачено, що він набирає чинності з моменту укладення і діє до 31.12.2020. Сторони, керуючись ч. 3 ст. 631 Цивільного кодексу України, домовились, що всі умови цього договору розповсюджують свою дію на відносини, які виникли між сторонами з 01 січня 2020р. Якщо за один місяць до закінчення строку дії договору жодна із сторін не повідомить письмово іншій стороні про відмову від договору, договір вважається продовженим на черговий однорічний строк.

Припинення дії цього договору не звільняє сторони від обов`язку виконання зобов`язань, які на дату такого припинення залишилися невиконаними. Умови цього договору, крім ціни (вартості) послуги, можуть бути змінені виключно за згодою сторін. У разі зміни тарифу на теплову енергію з моменту його введення в дію застосовується відповідна нова ціна (вартість) послуги відповідно до Порядку зміни умов договору та ціни (тарифу).

Згідно наданих позивачем рахунків за спожиту теплову енергію № 5 та актів на виконані роботи № 5 відповідачем спожито теплову енергію:

у грудні 2021 року 6,04 Гкал, що за тарифом на теплову енергію 5 099,06 грн за 1 Гкал, розрахованим відповідно до постанови КМУ № 1209 від 10.11.2021, становить з ПДВ 30798,35 грн;

у січні 2022 року 20,04 Гкал, що за тарифом на теплову енергію 5 099,06 грн за 1 Гкал, розрахованим відповідно до постанови КМУ № 1209 від 10.11.2021, становить з ПДВ 163087,64 грн.;

у лютому 2022 року 10,12 Гкал, що за тарифом на теплову енергію 5 099,06 грн за 1 Гкал, розрахованим відповідно до постанови КМУ № 1209 від 10.11.2021, становить з ПДВ 82357 грн.

23.05.2023 позивач звернувся до відповідача з вимогою від 15.05.2023 за №06-1/495 про сплату заборгованості у сумі 265445,31 грн. у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги.

Супровідним листом від 22.08.2023 №06-1/963 позивач надіслав відповідачу рахунки та акти виконаних робіт з грудня 2021 по лютий 2022 та акт взаємних розрахунків за теплову енергію, про що свідчить наявний у справі опис вкладення на ім`я Товариства з обмеженою відповідальністю «Синевір», накладна за №7300800028255 та фіскальний чек.

Також у матеріалах справи наявні відомості-звіти про відпуск теплової енергії та параметри теплоносія за показаннями тепло лічильника за грудень 2021 року, січень - лютий 2022 року за адресою відповідача проїзд Військовий, 6.

Відповідно до наявної у справі довідки, складеної позивачем, відповідач за спожиту у спірному періоді теплову енергію розрахувався частково у розмірі 10798,32 грн у січні 2022 року. На підтвердження здійснення відповідачем іншої оплати матеріали справи доказів не містять.

Оскільки відповідачем не виконані договірні зобов`язання в частині повного та своєчасного розрахунку з оплати наданих позивачем послуг, позивач звернувся до суду з позовною заявою про стягнення з відповідача суми основного боргу у розмірі 265445,31 грн.

4. Норми права, з яких виходить господарський суд при прийнятті рішення.

Відповідно до ч.1 ст.173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

За змістом ч.1 ст.174 Господарського кодексу України, господарські зобов`язання можуть виникати з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Відповідно до ч.1 ст. 175 ГК України майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов`язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов`язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Відповідно до ч. 7 ст. 179 Господарського кодексу України господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів.

Частиною 1 статті 193 ГК України визначено, що суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ч.1 ст.275 ГК України, за договором енергопостачання енергопостачальне підприємство (енергопостачальник) відпускає електричну енергію, пару, гарячу і перегріту воду (далі - енергію) споживачеві (абоненту), який зобов`язаний оплатити прийняту енергію та дотримуватися передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного обладнання, що ним використовується.

Частиною шостою статті 276 ГК України передбачено, що розрахунки за договорами енергопостачання здійснюються на підставі цін (тарифів), встановлених відповідно до вимог закону.

Підставою виникнення цивільних прав та обов`язків є, зокрема, договори та інші правочини (п.1 ч.2 ст. 11 ЦК України).

Частина 1 статті 202 ЦК України визначає, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

За ст. 509 ЦК України передбачено, що зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Згідно з ст. 525 ЦК України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст.530 Цивільного кодексу України якщо у зобов`язаннях встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

За відсутності інших підстав припинення зобов`язання, передбачених договором або законом, зобов`язання, в тому числі й грошове, припиняється його виконанням, проведеним належним чином (стаття 599 Цивільного кодексу України).

Відповідно до статті 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Згідно зі ст. 626 Цивільного кодексу України, договором є домовленість сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Частиною першою статті 627 Цивільного кодексу України передбачено, що відповідно до статті 6 цього кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно з ч.1 ст. 628 Цивільного кодексу України, зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України, договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Статтею 632 ЦК України визначено, що у випадках, встановлених законом, застосовуються ціни (тарифи, ставки тощо), які встановлюються або регулюються уповноваженими органами державної влади або органами місцевого самоврядування, зміна ціни після укладення договору допускається лише у випадках і на умовах, встановлених договором або законом.

Згідно зі ст. 638 ЦК України договір вважається укладеним, коли між сторонами в потрібній у належних випадках формі досягнуто згоди за всіма істотними умовами. Істотними є умови про предмет договору, а також ті, які визнані такими за законом або необхідні для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою однієї зі сторін має бути досягнуто згоди.

Відповідно до частини 1 статті 901 ЦК України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Частиною 1 статті 902 ЦК України, в свою чергу, встановлено, що виконавець повинен надати послугу особисто.

При цьому положеннями статті 903 ЦК України визначено, якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов`язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Відповідно до ст.1 Закону України «Про теплопостачання», теплова енергія - товарна продукція, що виробляється на об`єктах сфери теплопостачання для опалення, підігріву питної води, інших господарських і технологічних потреб споживачів, призначена для купівлі-продажу; тариф (ціна) на теплову енергію - грошовий вираз витрат на виробництво, транспортування, постачання одиниці теплової енергії (1 Гкал) з урахуванням рентабельності виробництва, інвестиційної та інших складових, що визначаються згідно із методиками, розробленими національною комісією, що здійснює державне регулювання у сфері комунальних послуг; споживач теплової енергії - фізична або юридична особа, яка використовує теплову енергію на підставі договору.

Регулювання тарифів на виробництво, транспортування та постачання теплової енергії з урахуванням змін цін на енергоносії та інших витрат визначено статтею 15 цього ж Закону одним із основних завданнями державного регулювання діяльності у сфері теплопостачання.

Частиною 6 статті 19 Закону України «Про теплопостачання» встановлено, що споживач повинен щомісячно здійснювати оплату теплопостачальній організації за фактично отриману теплову енергію.

Статтею 20 Закону України «Про теплопостачання», визначено, що тарифи на теплову енергію повинні забезпечувати відшкодування всіх економічно обґрунтованих витрат на виробництво, транспортування та постачання теплової енергії. Тарифи на теплову енергію, реалізація якої здійснюється суб`єктами господарювання, що займають монопольне становище на ринку, є регульованими. Тарифи на виробництво теплової енергії, у тому числі на теплоелектроцентралях, теплоелектростанціях, атомних електростанціях і когенераційних установках та установках з використанням альтернативних джерел енергії, на транспортування та постачання теплової енергії встановлюються національною комісією, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, та органами місцевого самоврядування у межах повноважень, визначених законодавством.

Відповідно до абз.13 ст.20 Закону України «Про теплопостачання» тариф на теплову енергію для споживача визначається як сума тарифів на виробництво, транспортування та постачання теплової енергії.

Із змісту ч.3 ст. 24, ч.2 ст.25 Закону України «Про теплопостачання» вбачається, що основними обов`язками споживача теплової енергії є: своєчасне укладання договору з теплопостачальною організацією на постачання теплової енергії; додержання вимог договору та нормативно-правових актів. Теплопостачальні, теплотранспортні і теплогенеруючі організації зобов`язані: забезпечувати надійне постачання обсягів теплової енергії відповідно до умов договору та стандартів; здійснювати перерахунок за спожиту теплову енергію із споживачами з урахуванням авансового платежу та показань приладів комерційного обліку теплової енергії протягом місяця після закінчення опалювального періоду

За приписами ч. 6 ст. 25 Закону України «Про теплопостачання» у разі відмови споживача оплачувати споживання теплової енергії заборгованість стягується в судовому порядку.

Згідно із частиною п`ятою статті 21 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» від 09.11.2017 № 2189-VIII ціною послуги з постачання теплової енергії є тариф на теплову енергію для споживача, який визначається як сума тарифів на виробництво, транспортування та постачання теплової енергії. Органи, уповноважені законом встановлювати порядки (методики) формування тарифів на транспортування, постачання теплової енергії, визначають особливості врахування в тарифах на теплову енергію для споживача витрат на утримання та обслуговування теплових пунктів (індивідуальних та центральних) з метою недопущення подвійної компенсації споживачами таких витрат.

Відповідно до ч.1 ст.2 Закону України «Про державне регулювання у сфері комунальних послуг» органом державного регулювання у сфері комунальних послуг є національна комісія, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг. Порядок організації діяльності національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, визначається Законом України «Про Національну комісію, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг».

5. Висновки господарського суду за результатами вирішення спору.

У відповідності до частини першої статті 73 Господарського процесуального кодексу України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно вимог ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. У разі посилання учасника справи на невчинення іншим учасником справи певних дій або відсутність певної події, суд може зобов`язати такого іншого учасника справи надати відповідні докази вчинення цих дій або наявності певної події. У разі ненадання таких доказів суд може визнати обставину невчинення відповідних дій або відсутності події встановленою.

У відповідності до ст.76 Господарського процесуального кодексу України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Зі змісту ст.77 Господарського процесуального кодексу України вбачається, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються.

Статтею 86 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Як встановлено судом, правовідносини між Комунальним підприємством «Теплопостачання міста Одеси», як теплопостачальною організаціє, та Селекційно-генетичним інститутом - національним центром насіннєзнавства та сортовивчення, як споживачем, виникли на підставі укладеного між ними 01 листопада 2006 року договору № 3115 на постачання теплової енергії.

Господарський суд, проаналізувавши наведені вище норми матеріального права в аспекті спірних правовідносин, зазначає, що між сторонами виникли господарські зобов`язання, підставою яких є письмовий договір з власником (користувачем) будівлі про надання послуг з постачання теплової енергії № 140 від 01.11.2020.

Укладений між сторонами по справі договір, за яким позивач здійснює постачання теплової енергії відповідачу, є підставою для виникнення у сторін господарських зобов`язань відповідно до ст.ст. 173, 174 ГК України (ст.ст. 11, 202, 509 ЦК України), і згідно ст. 629 ЦК України є обов`язковим для виконання сторонами.

При цьому суд зазначає, що згідно вимог ст. 204 Цивільного кодексу України укладений сторонами договір, як правочин є правомірним, оскільки його недійсність прямо не встановлена законом, і його недійсність не була визнана судом, а тому зазначений договір в силу вимог ст. 629 Цивільного кодексу України є обов`язковим для виконання сторонами, і зобов`язання за ним мають виконуватися належним чином відповідно до закону та умов договору.

Так, матеріали справи не містять доказів звернення сторін з намірами припинити дію договору у порядку, передбаченому п. 41 договору, розірвання, припинення або визнання недійсним договору, у зв`язку з чим суд вважає, що він є чинним, таким, що продовжений на підставі положень 41 договору та обов`язковим до виконання сторонами у справі.

Приписами надання послуги з постачання теплової енергії, затвердженими постановою Кабінету Міністрів України від 21.08.2019 № 830 (в редакції постанови Кабінету Міністрів України від 08.09.2021 № 1022), а саме пунктами 8 та 9 визначено, що постачання теплової енергії для потреб опалення здійснюється в опалювальний період та постачання теплової енергії для потреб опалення здійснюється в опалювальний період безперервно, крім часу перерв, визначених частиною першою статті 16 Закону України «Про житлово-комунальні послуги».

До повноважень органів місцевого самоврядування належать прийняття рішення про початок та закінчення опалювального періоду з урахуванням кліматичних умов згідно з будівельними нормами і правилами, правилами технічної експлуатації теплових установок і мереж, державними санітарними нормами і правилами та іншими нормативними документами (пункт 8 частини 3 статті 4 Закону України «Про житлово-комунальні послуги».

Відповідно до розпорядження Херсонської міської ради від 23.10.2021 № 359р початком опалювального сезону 2021-2022 рр. визначено 01.11.2021 (відповідно до публічно розміщеного розпорядження).

Відповідно до рішення Виконавчого комітету Херсонської міської ради від 25.03.2022 № 117 періодом закінчення опалювального сезону 2021-2022 р.р. для об`єктів соціально-культурної сфери, а також для споживачів теплової енергії від централізованого опалення, незалежно від організаційно-правових форм та форм власності, визначено 31.03.2022 (відповідно до публічно розміщеного рішення).

Враховуючи вищевикладене, господарський суд доходить висновку, що АТ «Херсонська ТЕЦ» належним чином виконано взяті на себе за умовами укладеного договору зобов`язання в частині безперервного постачання теплової енергії ТОВ «Синевір» протягом грудня 2021 року - лютого 2022 року. У той же час, безперервність передбачає постачання теплової енергії протягом усього періоду опалюваного сезону.

Докази звернення відповідача до позивача щодо неналежного надання послуг з теплопостачання або щодо неправомірних нарахувань щодо вартості наданих послуг у матеріалах справи відсутні. Більш того визначені позивачем обсяги спожитої відповідачем теплової енергії у спірний період ТОВ «Синевір» визнані та підтверджені, про що зазанчено у відзиві на позов.

Отже, матеріалами справи підтверджено, а відповідачем не спростовано факт надання позивачем послуг з постачання теплової енергії на об`єкти відповідача в період з грудня 2021 року по лютий 2022 року на загальну суму 276243,63 грн.

Щодо заперечень відповідача стосовно розміру тарифів на теплову енергію та її обґрунтування суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Господарським кодексом України, Законом України «Про ціни та ціноутворення», іншими законодавчими актами встановлено, що в Україні діють вільні та регульовані ціни. Наведені норми свідчать, що вартість послуг з постачання теплової енергії відноситься до сфери регульованих цін і встановлюється уповноваженим державним органом.

Крім того, постановою Кабінету Міністрів України від 10.11.2021 №1209 внесено зміни до Правил користування тепловою енергією, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 3 жовтня 2007 року №1198, у зв`язку із чим, відповідно до п.36 Правил №830 теплопостачальна організація зобов`язується змінювати розмір нарахувань за теплову енергію у зв`язку із щомісячною зміною ціни природного газу, що використовується для виробництва теплової енергії для потреб відповідної категорії споживачів, згідно з вимогами цих Правил."

Також, зазначеною постановою Кабінету міністрів України внесено зміни до п.48 Правил №830 , у зв`язку із чим виконавець зобов`язується змінити розмір нарахувань за послугу з постачання теплової енергії у зв`язку із щомісячною зміною ціни природного газу, що використовується для виробництва теплової енергії та надання послуги з постачання теплової енергії відповідній категорії споживачів, згідно з вимогами цих Правил.

Зазначені Правила також доповнено п.59, відповідно до якого у разі щомісячної зміни для виконавця протягом опалювального періоду згідно із умовами договору постачання природного газу ціни природного газу (без урахування зміни тарифів на послуги з транспортування та розподілу природного газу, торговельної надбавки (націнки) постачальника), що використовується для виробництва теплової енергії та надання послуги з постачання теплової енергії, виконавець змінює розмір нарахувань за послугу з постачання теплової енергії для відповідної категорії споживачів.

Підставою для зміни розміру нарахувань за послугу з постачання теплової енергії є умова, коли ціна природного газу (без урахування зміни тарифів на послуги з транспортування та розподілу природного газу, торговельної надбавки (націнки) постачальника), придбаного виконавцем у відповідному місяці опалювального періоду, є відмінною (більшою або меншою) від ціни природного газу (без урахування зміни тарифів на послуги з транспортування та розподілу природного газу, торговельної надбавки (націнки) постачальника), врахованої у структурі тарифу на теплову енергію та відповідно тарифу на послугу з постачання теплової енергії, встановлених уповноваженими органами для відповідної категорії споживачів.

Рішенням Виконавчого комітету Херсонської міської ради від 16.12.2021 № 895 встановлено з 01.12.2021 для АТ «Херсонська ТЕЦ» тарифи на теплову енергію, її виробництво, транспортування та постачання теплової енергії для потреб бюджетних установ та інших споживачів м. Херсона на опалювальний період 2021 - 2022 років для наступних категорій споживачів у розмірах, зокрема:

- тариф на теплову енергію для потреб інших споживачів - 4249,22 грн/Гкал без ПДВ, згідно з додатком 1, за такими складовими: тариф на виробництво теплової енергії - 3386,76 грн/Гкал без ПДВ, згідно з додатком 2; тариф на транспортування теплової енергії - 841,22 грн/Гкал без ПДВ, згідно з додатком 3; тариф на постачання теплової енергії - 21,24 грн/Гкал без ПДВ, згідно з додатком 4.

На спростування тверджень відповідача суд наголошує, що вказане рішення Виконавчого комітету Херсонської міської ради опубліковане 20.12.2021 та розміщене на офіційному сайті Херсонської міської ради за посиланням: https://miskrada.kherson.ua/wp-content/uploads/2021/12/v895-2021.pdf.

Суд відхиляє заперечення відповідача, оскільки тарифи на послугу з постачання теплової енергії, теплову енергію та її транспортування для потреб населення, бюджетних установ та інших споживачів м. Херсона були встановлені Акціонерному товариству «Херсонська теплоелектроцентраль» рішенням Виконавчого комітету Херсонської міської ради № 895 від 16.12.2021.

Крім того, в розрахунку враховано, що зміна розміру нарахувань за теплову енергію, послуги з постачання теплової енергії та постачання гарячої води споживачам (крім населення, бюджетних установ, релігійних організацій) у зв`язку із щомісячною зміною ціни природного газу (без урахування зміни тарифів на послуги транспортування та розподілу природного газу, торговельної надбавки (націнки) постачальника) виконується згідно з постановою КМУ від 10.11.2021 № 1209.

Для перерахунку вартості послуги з постачання теплової енергії застосовується К - коефіцієнт перерахунку, що визначається за такою формулою: К=Вп/Вт

де Вп - перерахована планована вартість одиниці теплової енергії (з урахуванням прибутку), на основі якої встановлено тарифи для відповідної категорії споживачів (з урахуванням диференціації таких тарифів), що враховує перераховану вартість теплової енергії та незмінних інших складових тарифу,

Вт - планована вартість одиниці послуги з постачання теплової енергії (з урахуванням прибутку) для відповідної категорії споживачів відповідно до встановлених уповноваженими органами тарифів (з урахуванням диференціації таких тарифів).

Так, коефіцієнт перерахунку К: листопад 2021 2,1634, січень 2022 1,596, лютий 2022 1,596, березень 2022 1,408. Вартість 1 Гкал для потреб інших споживачів (рішення Херсонської міської ради від 16.12.2021 № 895) - 4249,22 грн без ПДВ.

При цьому, відповідачем вартість спожитої теплової енергії була сплачена частково у січні 2022 року в розмірі 10798,32 грн.

Проаналізувавши умови, зміст прав та обов`язків сторін договору, на підставі яких виникли зобов`язання сторін, судом встановлено, що позивачем належним чином виконано умови договору в частині надання відповідачу послуг з постачання теплової енергії для потреб опалення. Проте, відповідачем порушено умови договору в частині проведення розрахунків за надані послуги.

Так, відповідач в порушення приписів ст.ст. 525, 526, 610, 629, 692, 714 ЦК України, ст.193 ГК України та умов договору вартість спожитої теплової енергії в розмірі 265445,31 грн не оплатив, не дивлячись на те, що згідно ч.1 ст.530 ЦК України та п. 25 договору строк виконання відповідного грошового зобов`язання настав. Протилежного суду не доведено.

У відповідності до ст.79 ГПК України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Частинами ч.ч.1, 2, 3 ст.13 ГПК України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Змагальність означає таку побудову судового процесу, яка дозволяє всім особам - учасникам певної справи відстоювати свої права та законні інтереси, свою позицію у справі. Принцип змагальності є процесуальною гарантією всебічного, повного та об`єктивного з`ясування судом обставин справи, ухвалення законного, обґрунтованого і справедливого рішення у справі.

Принцип рівності сторін у процесі вимагає, щоб кожній стороні надавалася розумна можливість представляти справу в таких умовах, які не ставлять цю сторону у суттєво невигідне становище відносно другої сторони (п.87 Рішення Європейського суду з прав людини у справі «Салов проти України» від 06.09.2005).

У Рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Надточий проти України» від 15.05.2008 зазначено, що принцип рівності сторін передбачає, що кожна сторона повинна мати розумну можливість представляти свою сторону в умовах, які не ставлять її в суттєво менш сприятливе становище в порівнянні з опонентом.

У рішенні від 03.01.2018 «Віктор Назаренко проти України» (заява № 18656/13) ЄСПЛ наголосив, що принцип змагальності та принцип рівності сторін, які тісно пов`язані між собою, є основоположними компонентами концепції справедливого судового розгляду у розумінні пункту 1 статті 6 Конвенції. Вони вимагають справедливого балансу між сторонами: кожній стороні має бути надана розумна можливість представити свою справу за таких умов, що не ставлять її чи його у явно гірше становище порівняно з протилежною стороною. Під загрозою стоїть впевненість сторін у функціонуванні правосуддя, яке ґрунтується, зокрема, на усвідомленні того, що вони матимуть змогу висловити свої думки щодо кожного документа в матеріалах справи (рішення у справі Беер проти Австрії (Beer v. Austria).

В процесі розгляду справи судом було прийнято, досліджено та надано оцінку всім доводам учасників справи, надано можливість сторонам обґрунтувати свої правові позиції щодо позову. Відповідачем належних доказів, які б спростовували наявність заборгованості у визначеному розмірі, згідно приписів ст.ст. 74, 76-77 ГПК України, суду не надано та у встановленому законом порядку позовні вимоги позивача не спростовано.

Отже, приймаючи до уваги встановлення судом під час розгляду справи обставин наявності у відповідача заборгованості перед позивачем за спожиту теплову енергію у спірний період на підставі договору з власником (користувачем) будівлі про надання послуги з постачання теплової енергії від 01.11.2021 №140 у розмірі 265445,31 грн, враховуючи, що бездіяльність відповідача, яка виражається у несплаті цих коштів, суперечить вищевказаним нормам права та договору, а також те, що в установленому порядку відповідач обставини, які повідомлені позивачем, не спростував, суд дійшов висновку, що позов є обґрунтованим, нормативно і документально доведеним.

З урахуванням викладеного, перевіривши наданий позивачем розрахунок заборгованості за договором, оцінивши за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів щодо їх належності, допустимості та достовірності, враховуючи, що в матеріалах справи відсутні, а відповідачем всупереч ст. 73, 74 ГПК України не надано доказів, які б могли спростувати наявність у нього заборгованості перед позивачем з оплати за спожиту теплову енергію за період з грудня 2021 року по лютий 2022 року в розмірі 265445,31 грн, суд дійшов переконливого висновку, що позовні вимоги про стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості за користування тепловою енергією є обґрунтованими та доведеними належними і допустимими доказами, тому суд задовольняє вказані позовні вимоги в повному обсязі.

У зв`язку із задоволенням позову витрати по сплаті судового збору за розгляд позову, відповідно до вимог ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, покладаються на відповідача.

Керуючись ст.ст. 2, 13, 76, 79, 86, 129, 233, 237-240 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Синевір» (73000, м. Херсон, Військовий проїзд, буд. 6, код ЄДРПОУ 33014738) на користь Акціонерного товариства «Херсонська теплоелектроцентраль» (73000, м. Херсон, Бериславське шосе, буд. 1, код ЄДРПОУ 00131771) заборгованість за спожиту теплову енергію в розмірі 265 445 (двісті шістдесят п`ять тисяч чотириста сорок п`ять) грн 33 коп та судовий збір в розмірі 3 185 (три тисячі сто вісімдесят п`ять) грн 34 коп.

Рішення суду набирає законної сили відповідно до ст.241 ГПК України.

Наказ видати відповідно до ст.327 ГПК України.

Повний текст рішення складено 15 квітня 2024 р.

Суддя О.В. Цісельський