ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
РІШЕННЯ
"15" квітня 2024 р.м. Одеса Справа № 910/15502/23
Господарський суд Одеської області у складі судді Цісельського О.В.,
розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження справу № 910/15502/23
за позовом: Акціонерного товариства «Банк Альянс» (вул. Січових Стрільців, буд.50, м. Київ, 04053)
до відповідачів: 1) Товариства з обмеженою відповідальністю «ДІДІ ГРУП» (вул. Базарна, буд. 12, нежиле приміщення № 4, м. Одеса, 65014);
2) ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 )
про стягнення 717 739,73 грн,
ВСТАНОВИВ:
1. Короткий зміст позовних вимог та заперечень.
Акціонерне товариство «Банк Альянс» звернулося до суду з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «ДІДІ ГРУП» та до ОСОБА_1 про стягнення солідарно заборгованості за договором № ID107128-VKL/8 про відкриття відновлювальної кредитної лінії від 23.10.2021 у розмірі 717 739,73 грн., з яких: 500 000 грн - сума простроченої заборгованості, 217 739,73 грн - сума простроченої заборгованості за відсотками.
Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем-1 зобов`язань за кредитним договором № ID107128-VKL/8 від 23.10.2021 в частині повернення коштів в погоджений договором строк. За вказане зобов`язання з повернення грошових коштів поручився відповідач-2 на підставі договору поруки № ID107128-VKL/8/П1 від 23.10.2021.
Позивач у справі зазначив, що відповідно до умов кредитного договору банком було відкрито позичальнику відновлювальну кредитну лінію в розмірі 500000,00 грн з щомісячною сплатою процентів за користування кредитними коштами. Згідно заяви на видачу траншу № 2 позичальник отримав 26.01.2022 транш в сумі 500000,00 грн на строк до 23.08.2022 зі сплатою відсотків згідно кредитного договору.
Відтак, за ствердженням позивача, банк виконав свої зобов`язання у повному обсязі, надавши ТОВ «ДІДІ ГРУП» кошти в розмірі та на умовах, визначених кредитним договором, проте, в порушення умов кредитного договору, а також вимог ст.ст. 1048, 1049, 1054 ЦК України, позичальником взяті на себе зобов`язання по кредитному договору не виконано, кредит у визначений термін не погашений, проценти за користування кредитними коштами не сплачені, внаслідок чого утворилась заборгованість, а банк набув право стягнути існуючу заборгованість.
Додатково банк зазначив, що відповідно до умов договору поруки ОСОБА_1 поручився перед банком та зобов`язався відповідати за виконання позичальником його зобов`язань та повернути отримані останнім кошти в порядку та на умовах кредитного договору у строк не пізніше 22.10.2022, а відтак, поручитель та позичальник відповідають перед банком як солідарні боржники. Проте, поручитель також не виконав вимогу банку щодо повернення коштів.
Відповідачі відзив на позов не надали, своїм правом на захист не скористалися.
Інші заяви по суті справи до суду не надходили.
2. Процесуальні питання, вирішені судом.
03.10.2023 Акціонерне товариство «Банк Альянс» звернулося до Господарського суду міста Києва з позовною заявою (вх. № 15502/23) до Товариства з обмеженою відповідальністю «ДІДІ ГРУП» та ОСОБА_1 про солідарне стягнення 717 739,73 грн.
09.10.2023 ухвалою Господарського суду міста Києва матеріали справи № 910/15502/23 за позовом Акціонерного товариства «Банк Альянс№ до Товариства з обмеженою відповідальністю «ДІДІ ГРУП» та ОСОБА_1 про стягнення 717 739,73 грн. передано за виключною підсудністю до Господарського суду Одеської області.
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 21.11.2023 позовна заява вх.№5682/23 була передана на розгляд судді Цісельському О.В.
Ухвалою Господарського суду Одеської області від 27.11.2023 було прийнято справу № 910/15502/23 до провадження, постановлено справу № 910/15502/23 розглядати за правилами спрощеного позовного провадження, в порядку ст.ст.247-252 ГПК України без виклику сторін. Роз`яснено сторонам про можливість звернення до суду у строк визначений ч. 7 ст. 252 ГПК України з клопотанням про призначення проведення розгляду справи в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.
Позивачу - АТ «Акцент-Банк» ухвала суду від 27.11.2023 була надіслана на електронну адресу - alliancebank@) alliancebank.org.ua, що була зазначена позивачем у позовній заяві та доставлено до електронного кабінету.
Відповідачу-1 - ТОВ «ДІДІ ГРУП» ухвала суду від 27.11.2023 була надіслана в межах строку, встановленого Господарським процесуальним кодексом України, на його юридичну адресу: нежиле приміщення № 4, буд. 12, вул. Базарна, м. Одеса, 65014.
Відповідачу-2 - ОСОБА_1 ухвала суду від 27.11.2023 була надіслана в межах строку, встановленого Господарським процесуальним кодексом України, на його адресу реєстрації згідно відповіді з Єдиного державного демографічного реєстру: АДРЕСА_1 .
Як вбачається з матеріалів справи, надіслані відповідачам рекомендованим листом з позначкою «Судова повістка» ухвали про прийняття справи до провадження були повернуті поштовою установою на адресу суду з відбитком календарного штемпелю на конвертах та відміткою «адресат відсутній за вказаною адресою», про що свідчить наявні в матеріалах справи поштові повідомлення.
Згідно ч. 6 ст. 242 ГПК України, днем вручення судового рішення є: 1) день вручення судового рішення під розписку; 2) день отримання судом повідомлення про доставлення копії судового рішення на офіційну електронну адресу особи; 3) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про вручення судового рішення; 4) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду; 5) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.
Відтак, в силу пункту 5 частини 6 статті 242 ГПК України, день невдалої спроби вручення поштового відправлення за адресою місцезнаходження відповідача, яка зареєстрована у
Суд також враховує правову позицію Верховного Суду, викладену у постанові від 29.03.2021 у справі № 910/1487/20, де зазначено, що направлення листа рекомендованою кореспонденцією на дійсну адресу є достатнім для того, щоб вважати повідомлення належним, оскільки отримання зазначеного листа адресатом перебуває поза межами контролю відправника, а, у даному випадку, суду (близька за змістом правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 25.04.2018 у справі № 800/547/17 (П/9901/87/18) (провадження № 11-268заі18), постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 27.11.2019 у справі № 913/879/17, від 21.05.2020 у справі № 10/249-10/19, від 15.06.2020 у справі № 24/260-23/52-б).
Суд зазначає, що до повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому відповідні процесуальні документи надсилаються господарським судом згідно з поштовими реквізитами учасників судового процесу, наявними в матеріалах справи.
Водночас законодавство України, в тому числі Господарський процесуальний кодекс України, не зобов`язує й сторону у справі, зокрема позивача, з`ясовувати фактичне місцезнаходження іншої сторони (сторін) у справі (якщо воно не співпадає з її місцезнаходженням, визначеним згідно із згаданою статтею 93 Цивільного кодексу України) та зазначати таке фактичне місцезнаходження в позовній заяві чи інших процесуальних документах.
Крім того пунктом сьомим статті 120 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що учасники судового процесу зобов`язані повідомляти суд про зміну свого місцезнаходження чи місця проживання під час розгляду справи. У разі відсутності заяви про зміну місця проживання ухвала про повідомлення чи виклик надсилається учасникам судового процесу, які не мають офіційної електронної адреси, та за відсутності можливості сповістити їх за допомогою інших засобів зв`язку, які забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, за останньою відомою суду адресою і вважається врученою, навіть якщо відповідний учасник судового процесу за цією адресою більше не знаходиться або не проживає.
Отже, оскільки ухвала суду про прийняття справи до провадження у справі направлена судом за належними адресами відповідачів і повернута поштою, суд доходить висновку, що відповідачі повідомлені про відкриття провадження у справі та прийняття позовної заяви до розгляду.
При цьому, враховуючи неотримання відповідачами ухвали суду засобами поштового зв`язку, судом протягом всього строку розгляду справи вживалися додаткові заходи щодо належного та фактичного повідомлення відповідачів про розгляд даної справи судом за всіма відомими суду засобами зв`язку з відповідачами, а саме ухвали суду направлялись на відомі суду електронні адреси відповідачів.
Ухвала суду від 27.11.2023 була надіслана відповідачам в межах строку, встановленого Господарським процесуальним кодексом України, на офіційну електронну адресу Товариства з обмеженою відповідальністю «ДІДІ ГРУП»: oleg-dronov84@ukr.net, відомості щодо якої містяться в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.
Відповідно до наявних у справі довідок про доставку електронного листа (вих. № 910/15502/23/1595/24; вих № 910/15502/23/1596/24), ухвала суду від 27.11.2023 була направлена на наявні в матеріалах справи електронні адреси відповідачів та доставлена до електронної скриньки ТОВ «ДІДІ ГРУП» та ОСОБА_1 - 28.11.2023.
Відповідно до частини п`ятої статті 6 ГПК України (в редакції на дату повідомлення) суд направляє судові рішення та інші процесуальні документи учасникам судового процесу на їхні офіційні електронні адреси, вчиняє інші процесуальні дії в електронній формі із застосуванням Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи (далі - ЄСІТС) в порядку, визначеному цим Кодексом, Положенням про ЄСІТС та/або положеннями, що визначають порядок функціонування її окремих підсистем (модулів).
Особам, які зареєстрували офіційні електронні адреси в ЄСІТС, суд вручає будь-які документи у справах, в яких такі особи беруть участь, виключно в електронній формі шляхом їх направлення на офіційні електронні адреси таких осіб, що не позбавляє їх права отримати копію судового рішення у паперовій формі за окремою заявою (частина сьома статті 6 ГПК України).
Визначення терміну «офіційна електронна адреса» міститься у п/п. 5.8. п. 5 Положення про порядок функціонування окремих підсистем (модудів) Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи, затвердженого рішенням Вищої ради правосуддя від 17.08.2021 №1845/0/15-21, згідно з яким офіційна електронна адреса - сервіс Електронного кабінету ЄСІТС, адреса електронної пошти, вказана користувачем в Електронному кабінеті ЄСІТС, або адреса електронної пошти, вказана в одному з державних реєстрів.
Абзацом п`ятим пункту 37 глави 2 розділу ІІІ Положення про ЄСІТС передбачено, що особам, які не мають зареєстрованих «Електронних кабінетів», документи у передбачених цим пунктом випадках можуть надсилатися засобами підсистем ЄСІТС на адресу електронної пошти, вказану такими особами під час подання документів до суду.
Тобто чинним процесуальним законодавством передбачено два способи належного повідомлення сторони - шляхом направлення рекомендованим листом з повідомленням про вручення та в електронній формі - через «Електронний кабінет», у тому числі шляхом направлення листа на офіційну електронну пошту засобами підсистем ЄСІТС у випадках, передбачених пунктом 37 глави 2 розділу ІІІ Положення про ЄСІТС.
Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 29.06.2022 у справі № 906/184/21.
Відтак, в силу положення пункту 2 частини 6 статті 242 Господарського процесуального кодексу України, день отримання судом повідомлення про доставлення копії судового рішення на офіційну електронну адресу особи, вважається днем вручення відповідачу ухвали суду про відкриття провадження у справі.
Суд зауважує, що попри те, що конституційне право на суд є правом, його реалізація покладає на учасників справи певні обов`язки. Практика ЄСПЛ визначає, що сторона, яка задіяна у ході судового розгляду справи, зобов`язана з розумним інтервалом часу сама цікавитися провадженням у її справі, добросовісно користуватися належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов`язки. Як зазначено у рішенні ЄСПЛ у справі «Пономарьов проти України» від 03.04.2008, сторони мають вживати заходи, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження.
Заявник зобов`язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватися від використання прийомів, які пов`язані із зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання (рішення ЄСПЛ у справі «Юніон Аліментарія Сандерс С. А. проти Іспанії» від 07.07.1989).
Крім того, у рішенні ЄСПЛ у справі «Тойшлер проти Германії» від 04.10.2001 наголошено, що обов`язком заінтересованої сторони є прояв особливої старанності при захисті своїх інтересів.
Витративши значні ресурси, Україна створила інформаційне поле, де зацікавлена особа легко знайде інформацію про судову справу. Функціонує . На сайті судової влади доступні персоналізовані відомості про автоматичний розподіл справ та розклад засідань. Працює підсистема «Електронний кабінет» ЄСІТС. Все безкоштовно і доступно.
Використання цих інструментів та технологій забезпечує добросовісній особі можливість звертатися до суду, брати участь у розгляді справи у зручній формі та з мінімальними витратами. Тобто держава Україна забезпечила можливість доступу до правосуддя і право знати про суд.
Надсилання рішення рекомендованим листом з повідомлення про вручення є способом забезпечення права учасника справи знати про ухвалене судом рішення. Суд, який добросовісно інформує учасника справи з наміром забезпечити здійснення правосуддя, не повинен нести «ризик незнання» учасника.
Метою усіх судів є ефективний захист порушених прав (стаття 2 КАС України, стаття 2 ЦПК України, стаття 2 ГПК України). Суд, який не може здійснювати правосуддя, не є ефективним захисником, а отже не може реалізувати мети, заради якої він існує.
З огляду на це, тлумачення і застосування усіх процесуальних правових норм повинно відбуватися у спосіб, що забезпечує можливість досягнення мети судів. Нема користі від формального дотримання правових норм, якщо це перешкоджає меті правосуддя.
Окрім того, з метою повідомлення відповідачів про розгляд справи 12.01.2024 на офіційній сторінці Господарського суду Одеської області веб-порталу «Судова влада України» (розділ «Оголошення про виклик») розміщене відповідне оголошення, яке також долучено судом до матеріалів справи. З опублікуванням оголошення за змістом ст. 122 ГПК України відповідачі вважаються повідомленими про розгляд справи.
Враховуючи викладене, суд вважає, що вжив всі залежні від нього заходи для повідомлення учасників справи своєчасно та належним чином про розгляд справи і забезпечення реалізації ними своїх прав.
Отже, суд констатує небажання відповідача протягом строку розгляду справи висловити свою правову позицію у даному спорі.
У цьому випаду судом також враховано, що за приписами частини 1 статті 9 ГПК України ніхто не може бути позбавлений права на інформацію про дату, час і місце розгляду своєї справи або обмежений у праві отримання в суді усної або письмової інформації про результати розгляду його судової справи. Будь-яка особа, яка не є учасником справи, має право на доступ до судових рішень у порядку, встановленому законом.
Відповідно до частини 2 статті 2 Закону України «Про доступ до судових рішень» усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі не пізніше наступного дня після їх виготовлення і підписання. Згідно з ч. ч. 1, 2 ст. 3 названого Закону, для доступу до судових рішень судів загальної юрисдикції Державна судова адміністрація України забезпечує ведення Єдиного державного реєстру судових рішень. - автоматизована система збирання, зберігання, захисту, обліку, пошуку та надання електронних копій судових рішень. Судові рішення, внесені до Реєстру, є відкритими для безоплатного цілодобового доступу на офіційному веб-порталі судової влади України (ч. 1 ст. 4 Закону України «Про доступ до судових рішень»).
Враховуючи наведене, господарський суд зазначає, що відповідачі не були позбавлені права та можливості ознайомитись з процесуальними документами у справі № 910/15502/23 у Єдиному державному реєстрі судових рішень (www.reyestr.court.gov.ua).
Суд враховує, що учасники судового провадження, безвідносно до отримання/неотримання поштової кореспонденції, в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження, про що неодноразово наголошував Європейський суд з прав людини, зокрема, у рішенні від 03.04.2008 по справі «Пономарьов проти України», рішенні від 26.04.2007 по справі «Олександр Шевченко проти України», рішенні від 14.10.2003 по справі «Трух проти України».
За наведених обставин суд доходить висновку, що судом було вчинено всі необхідні дії щодо повідомлення відповідачів про відкриття провадження у справі, вчинення відповідних процесуальних дій та надано можливість викласти свої, зокрема, заперечення проти задоволення позовних вимог, натомість відповідачі не вживали заходів щодо реалізації наданого їм права навести свої доводи та міркування, заперечення проти заяв, доводів і міркувань інших осіб, передбачене статтею 42 Господарського процесуального кодексу України, зокрема, шляхом подання відзиву на позовну заяву та надання доказів.
Отже, судом дотримані вимоги процесуального закону щодо належного та своєчасного повідомлення учасників про розгляд даної справи.
Згідно з ч.ч.5, 7 ст. 252 ГПК України ст.252 Господарського процесуального кодексу України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої із сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням /викликом/ сторін. Клопотання про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін відповідач має подати в строк для подання відзиву, а позивач - разом з позовом або не пізніше п`яти днів з дня отримання відзиву.
Клопотань про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням /викликом/ сторін від учасників справи до суду не надходило.
В силу вимог ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен при вирішенні судом питання щодо його цивільних прав та обов`язків має право на судовий розгляд упродовж розумного строку.
Розумність тривалості провадження повинна визначатися з огляду на обставини справи та з урахуванням таких критеріїв: складність справи, поведінка заявника та відповідних органів влади, а також ступінь важливості предмета спору для заявника (рішення Суду у справах «Савенкова проти України», no. 4469/07, від 02.05.2013, «Папазова та інші проти України», no. 32849/05, 20796/06, 14347/07 та 40760/07, від 15.03.2012).
Європейський суд щодо тлумачення положення «розумний строк» в рішенні у справі «Броуган (Brogan) та інші проти Сполученого Королівства» роз`яснив, що строк, який можна визначити «розумним», не може бути однаковим для всіх справ, і було б неприродно встановлювати один строк в конкретному цифровому виразі для усіх випадків. Таким чином, у кожній справі виникає проблема оцінки розумності строку, яка залежить від певних обставин.
Разом з цим, на підставі Указів Президента України №64/2022 від 24.02.2022 «Про введення воєнного стану в Україні» та №259/2022 від 14.03.2022, №133/2022 від 18.04.2022, №341/2022 від 17.05.2022, №573/2022 від 12.08.2022, №757/2022 від 07.11.2022, №58/2023 від 06.02.2023, №254/2023 від 01.05.2023, №451/2023 від 26.07.2023, № 734/2023 від 06.11.2023, 49/2024 від 05.02.2024 «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні» починаючи з 24.02.2022 на території України діє режим воєнного стану.
Статтею 1 Закону України «Про правовий режим воєнного стану» встановлено, що воєнний стан - це особливий правовий режим, що вводиться в Україні або в окремих її місцевостях у разі збройної агресії чи загрози нападу, небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності та передбачає надання відповідним органам державної влади, військовому командуванню, військовим адміністраціям та органам місцевого самоврядування повноважень, необхідних для відвернення загрози, відсічі збройної агресії та забезпечення національної безпеки, усунення загрози небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності, а також тимчасове, зумовлене загрозою, обмеження конституційних прав і свобод людини і громадянина та прав і законних інтересів юридичних осіб із зазначенням строку дії цих обмежень.
При цьому, статтею 3 Конституції України визначено, що людина, її життя і здоров`я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю. Права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Держава відповідає перед людиною за свою діяльність. Утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов`язком держави.
Відповідно до статті 26 Закону України «Про правовий режим воєнного стану», правосуддя на території, на якій введено воєнний стан, здійснюється лише судами. На цій території діють суди, створені відповідно до Конституції України. Скорочення чи прискорення будь-яких форм судочинства забороняється. У разі неможливості здійснювати правосуддя судами, які діють на території, на якій введено воєнний стан, законами У країни може бути, змінено територіальна підсудність судових справ, що розглядаються в цих судах, або в установленому законом порядку змінено місце знаходження судів.
Отже, навіть в умовах воєнного або надзвичайного стану конституційні права на судовий захист не можуть бути обмежені.
Відповідно до статті 248 ГПК України суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.
Частиною 1 статті 7 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» визначено, що кожному гарантується захист його прав, свобод та інтересів у розумні строки незалежним, безстороннім і справедливим судом, утвореним законом.
Згідно з частиною 3 зазначеної статті судова система забезпечує доступність правосуддя для кожної особи відповідно до Конституції та в порядку, встановленому законами України.
Відповідно до ч.1 ст.13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін.
При цьому, суди повинні забезпечувати безпеку учасників судового провадження, запобігти створенню перешкод для реалізації ними права на судовий захист та визначених законом процесуальних прав в умовах воєнного стану, коли реалізація учасниками справи своїх прав і обов`язків є суттєво ускладненою. Судовий захист є одним із найефективніших правових засобів захисту інтересів фізичних та юридичних осіб.
З огляду на наведене, рішення у справі прийнято судом з урахуванням об`єктивних обставин та в умовах неможливості розгляду відповідного спору у визначений ст.248 Господарського процесуального кодексу України строк.
Матеріали справи свідчать про те, що судом було створено всім учасникам судового процесу належні умови для доведення останніми своїх правових позицій, надання ними доказів, які, на їх думку, є достатніми для обґрунтування своїх вимог та заперечень. Окрім того, судом було вжито всіх заходів, в межах визначених чинним законодавством повноважень, щодо всебічного, повного та об`єктивного дослідження всіх обставин справи.
Водночас суд зауважує, що відповідно до пунктів 3 та 4 ст. 13 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Відповідно до ч.9 ст.165 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.
Відповідно до ч. 2 ст. 178 ГПК України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.
Згідно статті 114 ГПК України, суд має встановлювати розумні строки для вчинення процесуальних дій. Строк є розумним, якщо він передбачає час, достатній, з урахуванням обставин справи, для вчинення процесуальної дії, та відповідає завданню господарського судочинства.
Таким чином, суд продемонстрував достатню старанність, щоб дозволити сторонам, які повинні знати про правила, що застосовуються до надіслання судових повідомлень учасникам справи, визначитися з провадженням у відкритій господарській справі та скористатись своїми правами і обов`язками, передбаченими статтями 42, 46 ГПК України, вважає їх повідомленими належним чином.
Отже, оскільки відповідачі правом на подання заперечення щодо розгляду справи в спрощеному провадженні, а також відзиву на позов не скористалися, враховуючи вжиті судом заходи із забезпечення повідомлення відповідачів про розгляд судом справи №910/15502/23 засобами поштового зв`язку, суд, зважаючи на достатність в матеріалах справи доказів, дійшов висновку в контексті гарантій ст. 6 ратифікованої Україною Конвенції про захист прав і основоположних свобод людини 1950 року щодо розумного строку розгляду справи, про необхідність розгляду справи по суті за наявними матеріалами.
Під час розгляду справи по суті судом були досліджені всі письмові докази, що містяться в матеріалах справи.
У відповідності до ч. 4 ст. 240 Господарського процесуального кодексу України, у разі неявки всіх учасників справи у судове засідання, яким завершується розгляд справи, розгляду справи без повідомлення /виклику/ учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.
15.04.2024 судом було постановлено рішення в нарадчій кімнаті у відповідності до ч. 4 ст. 240 Господарського процесуального кодексу України, без його проголошення.
3. Обставини, встановлені судом під час розгляду справи.
23.10.2021 між AT «Банк Альянс» (банк, кредитор) та Товариством з обмеженою відповідальністю «ДІДІ ГРУП» (позичальник) був укладений договір про надання кредиту шляхом підписання заяви №ID107128-VKL/8 про приєднання до договору обслуговування корпоративних клієнтів AT «Банк Альянс» (надалі - публічний договір).
Пунктом 1.1 договору визначено, що банк в порядку та на умовах договору та цієї заяви про приєднання (разом заява про приєднання та договір - також кредитний договір) за наявності вільних коштів зобов`язується надати позичальнику грошові кошти (надалі - відновлювальна кредитна лінія або ВКЛ) в межах ліміту, встановленому цією заявою про приєднання, загальною сумою ВКЛ або частинами (траншами), а позичальник зобов`язується прийняти, належним чином використати та повернути кредит і сплатити проценти за користування ВКЛ, а також інші платежі відповідно до умов кредитного договору.
За умовами пункту 1.2 договору визначено, що ВКЛ надається на поточний рахунок позичальника НОМЕР_1 , відкритий у АТ «Банк Альянс2, з цільовим призначенням на поповнення оборотних коштів і здійснення поточних платежів позичальника, в межах встановленого ліміту кредиту відновлювальної кредитної лінії.
У пункті 2.1 договору сторони погодили, ліміт кредиту - 500 000,00 грн.
Валюта кредиту - гривня (п. 2.2 договору).
Вартість: розмір разової комісійної винагороди за видачу ВКЛ - 1% (п. 2.3.1 договору).
Відповідно до пункту 2.4 договору, строк траншу та відповідний розмір процентної ставки: диференційована, встановлюється у наступних розмірах:
- для траншів строком до 30 днів -20% річних (підпункт 2.4.1 договору);
- для траншів строком до 60 днів - 22% річних (підпункт 2.4.2 договору);
- для траншів строком до 90 днів -25% річних (підпункт 2.4.3 договору);
- для траншів строк до 180 днів - 28% річних (підпункт 2.4.4 договору).
Строк траншу визначається у заяві про видачу траншу, яка є невід`ємною частиною договору.
Відповідно до п. 2.6 кредитного договору за користування кредитними коштами/кожним траншем відповідно в разі порушення позичальником строків їх повернення (всіх належних до сплати платежів, в т.ч. комісії, проценти, штрафні санкції) - процентна ставка встановлюється у розмірі, що дорівнює подвійному розміру відсоткової ставки, зазначеної в п. 2.4 даної заяви про приєднання (для кожного траншу відповідно), і нараховується виключно на прострочену суму ВКЛ/траншу, починаючи з дня виникнення такого порушення та закінчуючи днем погашення простроченої суми ВКЛ/траншу (день погашення простроченої суми ВКЛ/траншу не враховується). Такий розмір процентної ставки є іншим розміром процентів (ст. 625 ЦК України), що встановлений кредитним договором, в разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання по поверненню ВКЛ/траншу (в т.ч. після настання кінцевого терміну повернення заборгованості), який погоджений сторонами в даній заяві про приєднання.
Період сплати процентів: з 01 по 10 число кожного місяця. Період сплати комісії (за наявності) з 01 по 10 число кожного місяця (п. 2.7 кредитного договору).
Строк користування відновлювальною кредитною лінією встановлюється сторонами на 12 місяців (включно) з дати укладання договору. Не пізніше цього строку позичальник зобов`язаний повністю погасити заборгованість за ВКЛ, на кінець операційного дня, в останній день строку кредитування (п. 2.8 кредитного договору).
Згідно з п.п. 4.2, 4.2.1 кредитного договору заява про приєднання є договором приєднання у визначенні ст. 634, ст.642 Цивільного кодексу України, умови договору комплексного обслуговування корпоративних клієнтів АТ «Банк Альянс» визначаються банком та доводяться до загалу шляхом розміщення його на офіційному сайті банку http://alliancebank.org.ua та укладається лише шляхом приєднання до договору в цілому.
Дата підписання заяви про приєднання шляхом накладення електронних підписів обох сторін вважається датою укладання договору (п.4.6. кредитного договору).
Договір підписано сторонами з використанням електронних цифрових підписів без жодних заперечень та зауважень.
Договір є системою затверджених і оприлюднених норм, що встановлюють порядок та умови надання банком клієнту послуг, перелік та склад яких визначений укладеним з ним договором та цим договором (п.3.1 публічного договору).
Згідно з п. 3.2 публічного договору положення цього договору застосовуються до відносин між банком та клієнтом щодо надання клієнту послуг за відповідною заявою про приєднання і є невід`ємною частиною договору і не застосовуються окремо від умов договору (п.3.2 договору).
Також, пунктом 3.2. публічного договору, зокрема, серед інших послуг передбачена послуга у вигляді надання кредиту у формі відновлюваної кредитної лінії.
Підписанням заяви про приєднання клієнт підтверджує згоду на отримання послуг на умовах та в порядку, передбачених цим договором. Підписанням заяви про приєднання клієнт приєднується до договору згідно із ст. 634 Цивільного кодексу України (п.3.7 публічного договору).
Відповідно до п. 3.9. публічного договору, укладаючи відповідну заяву про приєднання, клієнт і банк приймають на себе обов`язки та набувають права, передбачені цим договором.
Банк на підставі укладеної з клієнтом заяви про приєднання, надає останньому послуги в порядку та на умовах визначених законодавством України в тому числі нормативно-правовими актами Національного банку України, цим договором, за умови наявності відповідної технічної можливості для надання послуг та їх оплати клієнтом в розмірі, визначеному відповідно до діючих, на момент надання таких послуг, тарифів банку (п.3.10 публічного договору).
Відповідно до пп.10.3.8 п.10.3 публічного договору днем надання/отримання ВКЛ вважається момент (день) зарахування кредитних коштів на поточний рахунок позичальника, відкритий в банку.
Підпунктами 10.3.12.1., 10.3.12.3., 10.3.12.4., 10.3.12.8. п. 10.3 публічного договору встановлено, що кожен транш надається позичальникові на підставі поданої ним заяви на видачу траншу, за формою, викладеною у Додатку № 1 до заяви про приєднання. Сторони погодились, що позичальник подає заяву до банку у формі електронного документу за допомогою засобів електронного зв`язку банку та позичальника. При формуванні заяв або вчиненні інших дій за цим договором банк і позичальник використовують підписи сторін у вигляді КЕП/УЕП. Підписання договорів та угод таким чином прирівнюється до укладення договорів та угод у письмовій формі. Надання траншу здійснюється шляхом перерахування суми траншу з позичкового рахунку на поточний рахунок позичальника у банку.
Згідно п. 10.3.13.2 публічного договору за користування ВКЛ позичальник сплачує проценти в розмірі, зазначеному у заяві про приєднання. Проценти нараховуються щомісячно методом факт/факт в останній робочий день поточного місяця з дати видачі ВКЛ по останній календарний день поточного місяця включно, а в подальшому з першого числа поточного місяця по останній календарний день поточного місяці включно, та в день остаточного погашення заборгованості за ВКЛ.
В разі порушення строків повернення кредитних коштів (в тому числі його частини), що передбачені договором, процентна ставка за користування ВКЛ встановлюється у розмірі, що дорівнює подвійному розміру відсоткової ставки, зазначеної у заяві про приєднання, і нараховується виключно на прострочену суму ВКЛ/траншу, починаючи з дня виникнення такого порушення та закінчуючи днем погашення простроченої суми ВКЛ (день погашення простроченої суми ВКЛ не враховується). Такий розмір процентної ставки є іншим розміром процентів (ст. 625 ЦК України), що встановлений цим договором, в разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання по поверненню ВКЛ та/або її частини (в т.ч. після настання кінцевого терміну повернення заборгованості відповідно до умов договору), який погоджений сторонами.
Сторони усвідомлюють та підтверджують, що таке збільшення розміру процентної ставки не є зміною умов цього договору та/або зміною процентної ставки за цим договором, що здійснюється кредитором в односторонньому порядку, і, відповідно, не потребує укладення окремого договору про внесення змін до цього договору.
Відповідно до п. 10.3.13.3 публічного договору сторони встановили наступну черговість погашення заборгованості за цим договором: 1) в першу чергу сплачуються прострочені проценти за користування ВКЛ; 2) в другу чергу сплачуються прострочені комісії; 3) в третю чергу сплачується прострочена заборгованість по сплаті ВКЛ; 4) в четверту чергу сплачуються нараховані проценти за користування ВКЛ; 5) в п`яту чергу сплачуються нараховані комісії; 6) в шосту чергу сплачується строкова заборгованість по ВКЛ; 7) в сьому чергу сплачуються штрафні санкції; 8) в восьму чергу сплачуються інші платежі за цим договором. Кредитор має право змінити вищезазначену черговість погашення заборгованості в односторонньому порядку.
Згідно з п. 15.1 договору банк та клієнт погодили, що всі правочини (у тому числі підписання договорів, угод, листів, повідомлень) можуть вчинятися сторонами або кожною стороною окремо з використанням Удосконаленого електронного підпису та/або Кваліфікованого електронного підпису (далі УЕП та КЕП відповідно).
Згідно пункту 15.11 договору під КЕП розуміється удосконалений електронний підпис, який створюється з використанням засобу кваліфікованого електронного підпису і базується на кваліфікованому сертифікаті відкритого ключа.
23.10.2021 між Акціонерним товариством «Банк Альянс» (банк/кредитор) та ОСОБА_1 (поручитель) було укладено договір поруки №ID107128-VKL/8/П1, за умовами п.1 якого сторони погодили, що в порядку та на умовах, передбачених цим договором, поручитель поручається перед банком за виконання ТОВ «ДІДІ ГРУП» ідентифікаційний код юридичної особи 42035271, далі - позичальник, зобов`язань за заявою №ID107128-VKL/8 від 23.10.2021р. про приєднання до договору банківського обслуговування корпоративних клієнтів в АТ «Банк Альянс» (продукт «Відновлювальна кредитна лінія Зручна»), включаючи всі зміни та доповнення до нього (в т.ч., але не виключно й ті, що збільшують розмір основного зобов`язання), які будуть укладені в майбутньому між банком та позичальником, надалі за текстом - «Кредитний договір» (далі договір поруки).
За умовами п.2 договору поруки, згідно цього договору, порукою забезпечуються наступні зобов`язання позичальника, що випливають з Кредитного договору:
2.1. повернути отримані кредитні кошти (далі - кредит) в розмірі 500 000,00 в порядку та на умовах, передбачених Кредитним договором, у строки (погашення кредиту здійснюється не пізніше « 22» жовтня 2022 року (включно), в т.ч. з урахуванням випадків автопролонгації кредитного договору, з урахуванням випадків дострокового погашення), передбачені Кредитним договором;
2.2. щомісячно сплачувати проценти за користування кредитом: для траншів строком до 30 днів - 20% річних; строком до 60 днів - 22% річних; строком до 90 днів -25% річних; строком до 180 днів - 28% річних, з урахуванням порядку та розміру їх зміни згідно умов Кредитного договору, та в строки, що встановлені Кредитним договором;
2.3. сплатити будь-які комісії, передбачені Кредитним договором;
2.4. використати грошові кошти (кредит) на цілі, передбачені Кредитним договором;
2.5. у разі порушення умов Кредитного договору сплатити неустойку, штраф, пеню в строки, у розмірі та у випадках, передбачених Кредитним договором;
2.6. відшкодувати збитки, витрати та іншу заборгованість, що можуть виникнути у банку, в зв`язку з укладенням та виконанням Кредитного договору, та які передбачені умовами Кредитного договору;
2.7. виконати інші зобов`язання позичальника, які випливають з Кредитного договору.
Пунктом 4 договору поруки сторони домовились, що за виконання зобов`язань за Кредитним договором поручитель та позичальник відповідають перед банком як солідарні боржники.
За умовами пункту 5 договору поруки, поручитель відповідає перед банком у тому ж обсязі, що і позичальник, включаючи сплату кредиту, процентів за користування кредитом, комісій, пені, інших платежів та витрат, передбачених Кредитним договором, відшкодування збитків. Наступним сторони домовилися, що у разі збільшення або зменшення обсягу зобов`язань позичальника за Кредитним договором (в тому числі зміни розміру суми кредиту, строків виконання зобов`язань за Кредитним договором, тощо), обсяг поруки згідно умов цього договору без додаткового повідомлення поручителя та укладання додаткового договору до цього договору збільшується або зменшується відповідно до обсягу забезпеченого порукою основного зобов`язання таким чином, щоб поручитель відповідав перед банком за виконання позичальником своїх зобов`язань за Кредитним договором в повному обсязі.
Відповідно до п. 7 договору поруки у випадку невиконання позичальником будь-якого зобов`язання, передбаченого кредитним договором (в т.ч. хоча б одноразового порушення порядку повернення кредиту, хоча б одноразової прострочки сплати процентів, тощо) банк направляє поручителю відповідну вимогу із зазначенням невиконаного(их) зобов`язання шляхом направлення листа (вимоги) за допомогою програмного комплексу «Клієнт-Банк» (або іншого програмного комплексу, до якого поручитель підключений банком) та/або рекомендованою чи кур`єрською поштою на адресу поручителя, що зазначена в реквізитах цього договору або шляхом особистого вручення поручителю з відміткою про отримання.
Згідно з п. 8 договору поруки поручитель зобов`язаний виконати зобов`язання (в т.ч. про дострокове погашення заборгованості), як солідарний боржник, протягом 5 (п`яти) календарних днів з дати відправлення (надсилання) банком поручителю вимоги або з дати отримання поручителем вимоги банка, в залежності від того, яка із зазначених дат настане раніше. Датою отримання поручителем вимоги банка, направленої рекомендованою чи кур`єрською поштою, є дата її особистого вручення або дата поштового штемпеля відділення зв`язку одержувача на повідомленні про врученні такої поштової кореспонденції.
У разі повернення вимоги (листа) на адресу банку з іншими поштовими відмітками (в тому числі закінчення терміну зберігання, відсутність адресату за вказаною адресою, відмова адресата від одержання та інше), датою отримання поручителем вимоги банку є дата відправлення такого повідомлення.
Поручитель підтверджує, що він ознайомлений з умовами Кредитного договору (у т.ч. про розмір та строки виконання зобов`язань за Кредитним договором) та підписанням цього договору підтверджує свою згоду на забезпечення порукою виконання зобов`язань позичальника за Кредитним договором зі всіма можливими змінами та доповненнями до нього, включаючи також ті, що можуть бути укладені в майбутньому (п. 11 договору поруки).
Відповідно до пункту 14 договору поруки, цей договір вступає в дію з дати його укладання, за умови його підписання сторонами і діє до повного виконання зобов`язань за Кредитним договором.
Договір поруки підписано сторонами з використанням електронних цифрових підписів.
Відповідно до заяви на видачу траншу №2 від 26.01.2022 позичальник отримав 26.01.2021 транш в сумі 500000,00 грн на строк - 90 днів.
Судом встановлено, що банк належним чином виконав свої зобов`язання, надавши позичальнику (відповідачу-1) кредит у розмірі 500000,00 грн, що підтверджується банківськими виписками з рахунку позичальника за період з 26.01.2022 по 16.09.2023, копії яких долучені банком до позовної заяви.
09.06.2023 АТ «Банк Альянс» звернулось до ТОВ «ДІДІ ГРУП» та ОСОБА_1 з листами-вимогами №32/1469 та №32/1468 від 08.06.2023 про усунення порушення, в яких вимагало протягом 10 робочих днів погасити заборгованість за кредитним договором №ID107128-VKL/8 в повному обсязі. Листи-вимоги позивачем направлялись засобами поштового АТ «Укрпошта», докази їх належного направлення на адреси відповідачів (опис вкладення, фіскальний чек та поштова накладна) наявні в матеріалах справи.
ТОВ «ДІДІ ГРУП» та ОСОБА_1 відповідь на вимогу не надали, заборгованість не сплатили.
За вказаних обставин, позивач звернувся до суду із заявленими позовними вимогами, про солідарне стягнення з відповідачів за кредитним договором на загальну суму 717739,73 грн, з яких: 500000,00 грн сума простроченої заборгованості по кредиту та 217739,73 грн сума простроченої заборгованості за процентами.
4. Норми права, з яких виходить господарський суд при прийнятті рішення.
Відповідно до ч. 1, п. 1 ч. 2 ст. 11 ЦК України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Відповідно до ст. 15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.
Згідно з ч. 1 ст. 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Відповідно до ч. 1 ст. 173 Господарського кодексу України господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.
За змістом ч. 1 ст. 174 Господарського кодексу України господарські зобов`язання можуть виникати з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.
Згідно з ч. 1 ст. 175 Господарського Кодексу України, майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов`язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов`язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку. Майнові зобов`язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Відповідно до ч. 2 ст. 345 ГК України кредитні відносини здійснюються на підставі кредитного договору, що укладається між кредитором і позичальником у письмовій формі. У кредитному договорі передбачаються мета, сума і строк кредиту, умови і порядок його видачі та погашення, види забезпечення зобов`язань позичальника, відсоткові ставки, порядок плати за кредит, обов`язки, права і відповідальність сторін щодо видачі та погашення кредиту.
Частинами 1, 2, 4 ст. 202 ЦК України передбачено, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Правочини можуть бути односторонніми та дво- чи багатосторонніми (договори). Дво- чи багатостороннім правочином є погоджена дія двох або більше сторін.
У відповідності з ч. ч. 1, 5 ст. 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.
Відповідно до ч. 1, 2 ст. 207 Цивільного кодексу України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
Згідно з ст.509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу. Зобов`язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.
Статтями 525, 526 ЦК України, що кореспондуються за змістом з положеннями ст. 193 ГК України, передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Ст. 530 Цивільного кодексу України встановлено, що якщо у зобов`язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.
Відповідно до статті 543 Цивільного кодексу України у разі солідарного обов`язку боржників (солідарних боржників) кредитор має право вимагати виконання обов`язку частково або в повному обсязі як від усіх боржників разом, так і від будь-кого з них окремо. Кредитор, який одержав виконання обов`язку не в повному обсязі від одного із солідарних боржників, має право вимагати недоодержане від решти солідарних боржників. Солідарні боржники залишаються зобов`язаними доти, доки їхній обов`язок не буде виконаний у повному обсязі. Солідарний боржник не має права висувати проти вимоги кредитора заперечення, що ґрунтуються на таких відносинах решти солідарних боржників з кредитором, у яких цей боржник не бере участі. Виконання солідарного обов`язку у повному обсязі одним із боржників припиняє обов`язок решти солідарних боржників перед кредитором.
Відповідно до ч. 1 ст. 546 Цивільного кодексу України виконання зобов`язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, при триманням, завдатком.
Відповідно до ч. 1 ст. 553 Цивільного кодексу України, за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов`язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов`язання боржником.
Згідно з ч. 1, 2 ст. 554 Цивільного кодексу України, у разі порушення боржником зобов`язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя. Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки.
Порука припиняється після закінчення строку поруки, встановленого договором поруки. Якщо такий строк не встановлено, порука припиняється у разі виконання основного зобов`язання у повному обсязі або якщо кредитор протягом трьох років з дня настання строку (терміну) виконання основного зобов`язання не пред`явить позову до поручителя. Якщо строк (термін) виконання основного зобов`язання не встановлений або встановлений моментом пред`явлення вимоги, порука припиняється, якщо кредитор протягом трьох років з дня укладення договору поруки не пред`явить позову до поручителя. Для зобов`язань, виконання яких здійснюється частинами, строк поруки обчислюється окремо за кожною частиною зобов`язання, починаючи з дня закінчення строку або настання терміну виконання відповідної частини такого зобов`язання (ч.4 ст. 559 ЦК України).
За ст. 610 ЦК України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).
Згідно з ч.1 ст.611 ЦК України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.
Згідно з ч. 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Частиною 1 статті 627 ЦК України визначено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
За змістом статей 626, 628 Цивільного кодексу України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Згідно з ч.1 ст.634 ЦК України договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.
Частиною 1 ст. 638 Цивільного кодексу України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Згідно з частиною другою статті 639 Цивільного кодексу України, якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася.
Абзац другий частини другої статті 639 Цивільного кодексу України передбачає, що договір, укладений за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем за згодою обох сторін вважається укладеним в письмовій формі.
Згідно з ст. 1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.
Відповідно до ч. 1 ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.
Відповідно до ч. 1 ст. 1049 Цивільного кодексу України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.
Позика вважається повернутою в момент передання позикодавцеві речей, визначених родовими ознаками, або зарахування грошової суми, що позичалася, на його банківський рахунок (ч. 3 ст. 1049 Цивільного кодексу України).
Відповідно до частини 1 статті 1054 Цивільного кодексу України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.
Частиною 2 ст.1054 Цивільного кодексу України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.
Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (ст. 1055 Цивільного кодексу України).
Відповідно до ч.ч.1-2 ст.1056-1 ЦК України процентна ставка за кредитом може бути фіксованою або змінюваною. Тип процентної ставки визначається кредитним договором. Розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів на дату укладення договору.
Відповідно до ст. 2 Закону України «Про банки і банківську діяльність», банком є юридична особа, яка на підставі банківської ліцензії має виключне право надавати банківські послуги, відомості про яку внесені до Державного реєстру банків. Банківський кредит - будь-яке зобов`язання банку надати певну суму грошей, будь-яка гарантія, будь-яке зобов`язання придбати право вимоги боргу, будь-яке продовження строку погашення боргу, яке надано в обмін на зобов`язання боржника щодо повернення заборгованої суми, а також на зобов`язання на сплату процентів та інших зборів з такої суми.
Згідно зі ст. 55 Закону України «Про банки і банківську діяльність», відносини банку з клієнтом регулюються законодавством України, нормативно-правовими актами Національного банку України та угодами (договорами) між клієнтом та банком.
У статті 3 Закону України «Про електронну комерцію» зазначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.
Частиною п`ятою статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» встановлено, що пропозиція укласти електронний договір (оферта) може включати умори, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до нього.
Особі, якій адресована пропозиція укласти електронний договір (оферта), має надаватися безперешкодний доступ до електронних документів, що включають умови договору, шляхом перенаправлення (відсилання) до них. Включення до електронного договору умов, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до такого документа, якщо сторони електронного договору мали змогу ознайомитися з ним, не може бути підставою для визнання правочину нікчемним.
Положеннями статті 12 Закону України «Про електронну комерцію» визначено, що якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.
Згідно п.4 статті 18 Закону України «Про електронні довірчі послуги» КЕП має таку саму юридичну силу, як і власноручний підпис, та має презумпцію його відповідності власноручному підпису.
5. Висновки господарського суду за результатами вирішення спору.
Судом встановлено, що між сторонами було укладено кредитний договір шляхом подання відповідачем-1 заяви № ID107128-VKL/8 від 23.10.2021 про приєднання до договору банківського обслуговування корпоративних клієнтів АТ «Банк Альянс».
Укладений між банком та відповідачем-1 договір, який за своєю суттю відноситься до кредитного договору, є підставою для виникнення у сторін за цим договором кредитних правовідносин відповідно до ст.ст. 173, 174 Господарського кодексу України (ст.ст. 11, 202, 509 Цивільного кодексу України), і згідно ст. 629 Цивільного кодексу України є обов`язковим для виконання його сторонами.
Господарський суд враховує правову позицію, викладену у постанові Верховного Суду у складі суддів Об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 19.03.2021 у справі №904/2073/19, відповідно до якої договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.
Так, кредитний договір є окремим видом цивільно-правових договорів, який визначає взаємні зобов`язання і відповідальність між комерційним банком і клієнтом з метою одержання останнім кредиту. Кредитний договір є консенсуальним, оплатним та двостороннім. Предметом кредитного договору є грошові кошти (кредит) в будь-якій валюті. Кредитний договір вважається укладеним з моменту досягнення згоди за всіма істотними умовами договору. Правовідносини з надання кредиту за своєю правовою природою є договірними правовідносинами, регулюються самостійно сторонами шляхом укладення договору. На кожну із сторін, яка підписує договір, покладається обов`язок узгодження всіх спірних питань, які виникають під час укладення договору, до моменту його підписання, та самостійного аналізу можливих негативних наслідків при підписанні такого договору, а також кожна сторона не позбавлена права відмовитись від підписання договору, якщо його умови чи частина суперечить інтересам сторони або нормам чинного законодавства.
Електронні правочини оформлюються шляхом фіксації волі сторін та його змісту. Така фіксація здійснюється за допомогою складання документу, який відтворює волю сторін. На відміну від традиційної письмової форми правочину воля сторін електронного правочину втілюється в електронному документі.
Подібні висновки викладені у постановах Верховного Суду від 12 січня 2021 року у справі №524/5556/19, від 09 вересня 2020 року у справі №732/670/19. від 23 березня 2020 року у справі №404/502/18, від 07 жовтня 2020 року №127/33824/19; від 16 грудня 2020 року у справі №561/77/19.
Відповідач заперечень щодо викладених у кредитному договорі умов не висловлював, питання про зміну умов договору не порушував. Сторони погодили умови договору та встановили відповідні зобов`язання з урахуванням загальних принципів цивільного законодавства. Згідно з положеннями статті 526 ЦК України, статей 193, 198 ГК України, зобов`язання повинні виконуватись належним чином і у встановлений строк, відповідно до умов і порядку укладеного між сторонами договору та згідно з вимогами закону, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Договір є обов`язковим для виконання сторонами (стаття 629 ЦК України), а в силу приписів статті 204 ЦК України правомірність правочину презюмується.
Під час розгляду справи судом встановлено, що між позивачем та відповідачем на підставі кредитного договору від 23.10.2021 № ID107128-VKL/8 виникли зобов`язальні правовідносини, згідно з якими позивач зобов`язався надати відповідачу-1 кредит, а відповідач-1, в свою чергу, зобов`язався повернути кредитні кошти та сплатити проценти в обумовлені цим договором терміни.
Судом встановлено, що банк у повному обсязі виконав зобов`язання за кредитним договором, та надав позичальнику кредитні кошти, що підтверджується виписками з рахунків позичальника, які додані до позовної заяви. Зокрема, на підтвердження розміру заборгованості банк долучив до матеріалів позовної заяви первинну бухгалтерську документацію - виписки з особових рахунків позичальника з електронних реєстрів бухгалтерського обліку. Банківські виписки з рахунків позичальника є належними та допустимими доказами у справі, що підтверджують рух коштів по конкретному банківському рахунку, вміщують записи про операції, здійснені протягом операційного дня, та є підтвердженням виконаних за день операцій. Аналогічного висновку дійшов Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду у справі № 554/4300/16-ц.
За приписами п.60 Положення про організацію бухгалтерського обліку, бухгалтерського контролю під час здійснення операційної діяльності в банках України, затвердженого постановою Правління Національного банку України 04.07.2018 №75 (далі - Положення) особові рахунки є регістрами аналітичного обліку, що вміщують записи про операції, здійснені протягом операційного дня.
Банк забезпечує ведення синтетичного обліку за допомогою рахунків II, III, IV порядків Плану рахунків бухгалтерського обліку банків України, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 11.09.2017 за №89 (зі змінами). Детальна інформація про кожного контрагента та кожну операцію фіксується на рівні аналітичного обліку на аналітичних рахунках. Аналітичні рахунки повинні містити обов`язкові параметри, визначені нормативно-правовими актами Національного банку України. Дані аналітичних рахунків повинні бути тотожними відповідним рахункам синтетичного обліку.
Згідно п.61 положення форма особових рахунків затверджується банком самостійно залежно від можливостей програмного забезпечення. Особові рахунки та виписки з них мають містити такі обов`язкові реквізити: 1) номер особового рахунку; 2) дату здійснення останньої (попередньої) операції; 3) дату здійснення поточної операції; 4) код банку, у якому відкрито рахунок; 5) код валюти; 6) суму вхідного залишку за рахунком; 7) код банку-кореспондента; 8) номер рахунку кореспондента; 9) номер документа; 10) суму операції (відповідно за дебетом або кредитом); 11) суму оборотів за дебетом та кредитом рахунку; 12) суму вихідного залишку.
Виписки з особових рахунків клієнтів є підтвердженням виконаних за день операцій і призначаються для видачі або відсилання клієнту (п.62 положення).
Виписки з аналітичних рахунків з обліку внутрішньобанківських операцій роздруковуються на паперових носіях у разі потреби з періодичністю, визначеною згідно з внутрішнім положенням банку (п.66 положення).
Отже, виписка з особового рахунку клієнта є регістром аналітичного обліку, вміщує записи про операції, здійснені протягом операційного дня, та є підтвердженням виконаних за день операцій.
З урахуванням вищевикладеного, судом прийнято банківські виписки як належні докази підтвердження видачі кредиту, а також факт неналежного виконання відповідачем-1 умов договору.
Про належне виконання позивачем своїх зобов`язань за кредитним договором також свідчить відсутність з боку відповідача-1 претензій та повідомлень про порушення позивачем умов даного кредитного договору.
В матеріалах справи відсутні докази які підтверджують, що ТОВ «ДІДІ ГРУП» здійснило погашення кредиту та процентів в строки, передбачені кредитним договором.
Так, на момент звернення позивача до суду із цим позовом, виходячи з наявних в матеріалах справи банківських виписок з особового рахунку позичальника, підтверджується прострочення повернення позичальником кредиту у розмірі 500 000,00 грн.
Відповідачами не надано суду жодних доказів на спростування наведених позивачем обґрунтувань та погашення вказаної заборгованості за кредитним договором.
Приймаючи до уваги, що бездіяльність відповідача-1 у вигляді неповернення кредиту та несплати передбачених договором процентів суперечить вищевказаним нормам права та договору, враховуючи, що тягар доказування виконання зобов`язання в частині сплати заборгованості за кредитним договором в даному випадку покладено на відповідачів, і останні не скористалися правом подачі відзиву на спростування доводів позивача, не надали суду доказів погашення боргу, суд, перевіривши розрахунок позивача, дійшов висновку, що вимоги АТ «Банк Альянс» про стягнення простроченої заборгованості за кредитним договором в сумі 500 000,00 грн є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.
Позивачем також заявлено вимоги про солідарне стягнення з відповідачів заборгованості за процентами у розмірі 217 739,73 грн, розрахованих за період дії кредитного договору та по 31.08.2023.
Суд зазначає, що у постанові Великої Палати Верховного Суду від 28.03.2018 № 444/9519/12 вказано, що право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 Цивільного кодексу України. В охоронних правовідносинах права та інтереси позивача забезпечені частиною другою статті 625 Цивільного кодексу України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов`язання.
Відповідно до умов п. 2.6. укладеного між сторонами кредитного договору банк не позбавлений права на одержання належних йому процентів за неправомірне користування кредитом, нарахованих за ставкою на підставі пункту 2.4, у зв`язку із простроченням виконання позичальником грошового зобов`язання, оскільки ці проценти охоплюються диспозицією частини 2 статі 625 Цивільного кодексу України.
Аналогічні правові висновки викладені у постановах Верховного Суду від 05.03.2019 №5017/1987/2012.
До того ж, суд зазначає, що у даній справі сторонами передбачено іншу домовленість, яка, на відміну від загального правила щомісячної виплати процентів лише у межах погодженого сторонами строку кредитування, встановленого абзацом 2 частини 1 статті 1048 Цивільного кодексу України, допускає нарахування банком процентів за користування кредитними коштами по день повного погашення заборгованості.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 13.12.2018 №913/11/18.
Нарахування процентів за користування кредитом припиняється у день фактичного повернення кредиту, незалежно від закінчення строку дії кредитного договору (п. 123 Постанови Великої Палати Верховного Суду від 18.01.2022 року у справі № 910/17048/17).
Як вбачається з розрахунку заборгованості, долученого банком до позовної заяви, та банківських виписок з рахунку позичальника, позивачем за період з 01.02.2022 по 31.08.2023 нараховано проценти за користування кредитом у розмірі 217739,73 грн.
Перевіривши наданий позивачем розрахунок процентів за користування позичальником кредитними коштами, суд дійшов висновку про його вірність та обґрунтованість, у зв`язку із чим задовольняє позовні вимоги про стягнення 217739,73 грн.
Крім того, як вже було встановлено судом, для забезпечення виконання кредитного договору між банком, відповідачем-1 та ОСОБА_1 23.10.2021 було укладено договір поруки № ID107128-VKL/8/П1.
Так, порука є додатковим (акцесорним) способом забезпечення виконання зобов`язань, має зобов`язальний, договірний характер. На правовідносини поруки поширюються загальні положення про зобов`язання та про договори (розділи І та II кн. 5 ЦК).
Враховуючи характер поруки (похідний, залежний від основного зобов`язання), істотними умовами договору поруки є: визначення зобов`язання, яке забезпечується порукою, його зміст та розмір, зокрема реквізити основного договору, предмет, строк виконання тощо.
Аналогічної правової позиції дотримується Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду у постанові від 31.07.2019 у справі №922/2913/18.
Отже, порука є спеціальним додатковим заходом майнового характеру, спрямованим на забезпечення виконання основного зобов`язання. Підставою поруки є договір, що встановлює зобов`язальні правовідносини між особою, яка забезпечує виконання зобов`язання боржника, та кредитором боржника.
За інформацією з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, ОСОБА_1 є керівником та засновником ТОВ «ДІДІ ГРУП».
Уклавши договір поруки, ОСОБА_1 поручився перед АТ «Банк Альянс» за виконання ТОВ «ДІДІ ГРУП» своїх зобов`язань за кредитним договором.
При цьому, при солідарному обов`язку кредиторові надається право за своїм розсудом вимагати виконання зобов`язання в повному обсязі або частково від усіх боржників разом або від кожного окремо. Пред`явивши вимогу до одного із солідарних боржників і не одержавши задоволення, кредитор має право пред`явити вимогу до іншого солідарного боржника.
З огляду на викладене вище, враховуючи умови укладеного між сторонами договору поруки та вимоги чинного законодавства, суд доходить до висновку, що у даному випадку відповідачі мають відповідати перед позивачем за невиконання грошових зобов`язань з повернення кредиту як солідарні боржники.
Враховуючи відсутність в матеріалах справи доказів виконання поручителем своїх зобов`язань за договором поруки № ID107128-VKL/8/П1 від 23.10.2021, суд дійшов висновку щодо обґрунтованості позовних вимог банку до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості у розмірі 717739,73 грн (500000,00 грн простроченої заборгованості за кредитом та 217739,73 грн простроченої заборгованості за процентами).
Згідно ст.4 ГПК України, право на звернення до господарського суду в установленому цим Кодексом порядку гарантується. Ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи у господарському суді, до юрисдикції якого вона віднесена законом. Юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням. Відмова від права на звернення до господарського суду є недійсною.
Аналіз наведених норм дає змогу дійти висновку, що кожна особа має право на захист свого порушеного, невизнаного або оспорюваного права чи законного інтересу, який не суперечить загальним засадам чинного законодавства. Порушення, невизнання або оспорення суб`єктивного права є підставою для звернення особи за захистом свого права із застосуванням відповідного способу захисту.
Завданням суду при здійсненні правосуддя, в силу ст.2 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» є, зокрема, захист гарантованих Конституцією України та законами, прав і законних інтересів юридичних осіб.
Реалізуючи передбачене ст. 64 Конституції України право на судовий захист, звертаючись до суду, особа вказує в позові власне суб`єктивне уявлення про порушене право чи охоронюваний інтерес та спосіб його захисту.
Вирішуючи спір, суд повинен надати об`єктивну оцінку наявності порушеного права чи інтересу на момент звернення до господарського суду, а також визначити, чи відповідає обраний позивачем спосіб захисту порушеного права тим, що передбачені законодавством, та чи забезпечить такий спосіб захисту відновлення порушеного права позивача.
Статтею 13 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Згідно з усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v.Spain) від 9 грудня 1994 року, серія А, № 303А, п. 29).
Хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов`язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень (див. рішення у справі «Суомінен проти Фінляндії» (Suominen v.Finland), № 37801/97, п. 36, від 1 липня 2003 року).
Ще одне призначення обґрунтованого рішення полягає в тому, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті. Крім того, вмотивоване рішення дає стороні можливість оскаржити його та отримати його перегляд вищестоящою інстанцією. Лише за умови винесення обґрунтованого рішення може забезпечуватись публічний контроль здійснення правосуддя (див. рішення у справі «Гірвісаарі проти Фінляндії» (Hirvisaari v.Finland), № 49684/99, п. 30, від 27 вересня 2001 року) (рішення Європейського суду з прав людини «Серявін та інші проти України»).
Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п. 1 ст. 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (справа «Серявін проти України», рішення від 10.02.2010).
За приписами ст.ст. 73, 74 Господарського процесуального кодексу України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.
Відповідно до ст.ст. 76-79 Господарського процесуального кодексу України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи. Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Статтею 86 ГПК України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Контррозрахунку, доказів сплати вказаної заборгованості або належних та допустимих доказів, які би її спростовували, відповідачами суду не подано.
Суд враховує позицію, викладену у постанові Верховного Суду від 08.06.2022 у справі №913/618/21, що доказувати факт здійснення відповідачем оплати, заявленої позивачем до стягнення, має саме відповідач, а не позивач.
Отже, приймаючи до уваги встановлення судом під час розгляду справи обставин наявності у відповідачів перед позивачем заборгованості за тілом кредиту та заборгованості за процентами, враховуючи, що бездіяльність відповідачів, яка виражається у несплаті цих коштів, суперечить вищевказаним нормам права та договору, а також те, що в установленому порядку відповідачі обставини, які повідомлені позивачем, не спростували, суд дійшов висновку, що позов є обґрунтованим, нормативно та документально доведеним, та підлягає задоволенню в повному обсязі
Пунктом 2 ч.1 ст. 129 ГПК України передбачено, що судовий збір у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Суд також вказує, що солідарне стягнення судового збору нормами Господарського процесуального кодексу України та Закону України «Про судовий збір» не передбачено.
При цьому, згідно з абз. 3 п. 4.1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України» від 21 лютого 2013 року № 7 у разі коли позов майнового характеру задоволено солідарно за рахунок двох і більше відповідачів, то судові витрати також розподіляються між відповідачами порівну. Солідарне стягнення суми судових витрат законом не передбачено.
Отже, судовий збір у розмірі 10766,10 грн покладається на ТОВ «ДІДІ ГРУП» та ОСОБА_1 порівну, по 5383,05 грн.
Керуючись ст.ст. 2, 13, 76, 79, 86, 129, 233, 237-240 Господарського процесуального кодексу України, суд -
ВИРІШИВ:
1. Позов - задовольнити повністю.
2. Стягнути солідарно з Товариства з обмеженою відповідальністю «ДІДІ ГРУП» (вул. Базарна, буд. 12, нежиле приміщення № 4, м. Одеса, 65014, код ЄДРПОУ 42035271) та ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ) на користь Акціонерного товариства «Банк Альянс» (вул. Січових Стрільців, буд.50, м. Київ, 04053, код ЄДРПОУ 14360506) прострочену заборгованість по кредиту в сумі 500 000 (п`ятсот тисяч) грн 00 коп та прострочену заборгованість за процентами в сумі 217 739 (двісті сімнадцять тисяч сімсот тридцять дев`ять) грн. 73 коп.
3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «ДІДІ ГРУП» (вул. Базарна, буд. 12, нежиле приміщення № 4, м. Одеса, 65014, код ЄДРПОУ 42035271) на користь Акціонерного товариства «Банк Альянс» (вул. Січових Стрільців, буд.50, м. Київ, 04053, код ЄДРПОУ 14360506) судовий збір в сумі 5 383 (п`ять тисяч триста вісімдесят три) грн 05 коп.
4. Стягнути з ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ) на користь Акціонерного товариства «Банк Альянс» (вул. Січових Стрільців, буд.50, м. Київ, 04053, код ЄДРПОУ 14360506) судовий збір в сумі 5 383 (п`ять тисяч триста вісімдесят три) грн 05 коп.
Рішення суду набирає законної сили в порядку ст.241 ГПК України.
Наказ видати в порядку ст.327 ГПК України.
Повний текст рішення складено 15 квітня 2024 р.
Суддя О.В. Цісельський
Суд | Господарський суд Одеської області |
Дата ухвалення рішення | 15.04.2024 |
Оприлюднено | 17.04.2024 |
Номер документу | 118355669 |
Судочинство | Господарське |
Категорія | Справи позовного провадження Справи у спорах, що виникають із правочинів, зокрема, договорів Невиконання або неналежне виконання зобов’язань банківської діяльності кредитування |
Господарське
Господарський суд Одеської області
Цісельський О.В.
Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці
© 2016‒2023Опендатабот
🇺🇦 Зроблено в Україні