Рішення

від 15.04.2024 по справі 904/3768/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"15" квітня 2024 р.м. Одеса Справа № 904/3768/23

Господарський суд Одеської області у складі судді Цісельського О.В.,

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження справу № 904/3768/23

за позовом: Приватного підприємства «Торговий дім «Галпідшипник» (79035, м. Львів, вул. Зелена, № 238-З, код ЄДРПОУ 19170443) в особі філії Приватного підприємства «Торговий дім «Галпідшипник» у м. Харкові (61177, м. Харків, вул. Залютинська, № 10, код ЄДРПОУ 26355982)

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю «Ресвіткспро» (65000, м. Одеса, вул. Бугаївська, № 35/2, код ЄДРПОУ 42741492)

про стягнення 93 731,08 грн,

ВСТАНОВИВ:

1. Короткий зміст позовних вимог та заперечень.

Приватне підприємство «Торговий дім «Галпідшипник» в особі філії приватного підприємства «Торговий дім «Галпідшипник» у м. Харкові звернулося до суду з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальності «Вестагропартс» (наразі ТОВ «Ресвіткспро») про стягнення 93 731,08 грн заборгованості за договором поставки технічних запчастин від 04.01.2021 №0002, укладеного між сторонами.

В обґрунтування заявлених вимог позивач посилається на неналежне виконання відповідачем зобов`язань за договором поставки технічних запчастин від 04.01.2021 №0002, в частині повного та своєчасного здійснення розрахунків за поставлений позивачем товар.

Як стверджує позивач, ним виконано свої зобов`язання за спірним договором в повному обсязі, проте відповідач не виконав умови договору, зокрема не здійсним розрахунки за отриманий товар в повному обсязі, у зв`язку з чим у останнього виникла заборгованість перед позивачем за поставлений товар на суму 93731,08 грн.

При цьому, за ствердженням позивача, несплата поставлений товарі відповідачем порушує його права та законні інтереси, відмова відповідача від виконання своїх зобов`язань за договором в повному обсязі є необґрунтованою, а шляхом переговорів між сторонами не вдалося врегулювати господарський спір.

Відповідач відзив на позов до суду не надав, своїм правом на захист не скористався.

Інші заяви по суті справи до суду не надходили.

2. Процесуальні питання, вирішені судом

12.07.2023 Приватне підприємство «Торговий дім «Галпідшипник» в особі філії приватного підприємства «Торговий дім «Галпідшипник» у м. Харкові звернулося до Господарського суду Дніпропетровської області з позовною заявою (вх. № 3524/23) до Товариства з обмеженою відповідальності «Вестагропартс» про стягнення 93 731,08 грн.

14.07.2023 ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області передано справу №904/3768/23 за територіальною підсудністю до Господарського суду Одеської області.

Згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями Господарського суду Одеської області справу № 904/3768/23 передано на розгляд судді Цісельському О.В.

Ухвалою Господарського суду Одеської області від 28.08.2023 позовну заяву Приватного підприємства «Торговий дім «Галпідшипник» в особі філії Приватного підприємства «Торговий дім «Галпідшипник» у м. Харкові (вх. № 4162/23 від 22.08.2023) залишено без руху, встановлено позивачу строк для усунення недоліків позовної заяви протягом семи днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху.

05.09.2023 Приватним підприємством «Торговий дім «Галпідшипник» в особі філії Приватного підприємства «Торговий дім «Галпідшипник» у м. Харкові надано до суду заяву про усунення недоліків позовної заяви (вх. № 30412/23), із змісту якої вбачається усунення недоліків, встановлених ухвалою суду від 28.08.2023.

Як встановлено судом з відомостей Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань, 03.07.2023 відповідач здійснив державну реєстрацію змін найменування з Товариства з обмеженою відповідальності «Вестагропартс» на Товариство з обмеженою відповідальністю «Ресвіткспро», а також місцезнаходження юридичної особи, яким наразі є 65000, Одеська область, місто Одеса, вул. Бугаївська, будинок 35/2.

Ухвалою Господарського суду Одеської області від 11.09.2023 було прийнято позовну заяву (вх.№ 4162/23 від 22.08.2023) до розгляду та відкрито провадження у справі № 904/3768/23. Справу постановлено розглядати за правилами спрощеного позовного провадження, в порядку ст.ст.247-252 ГПК України без виклику сторін. Роз`яснено сторонам про можливість звернення до суду у строк визначений ч. 7 ст. 252 ГПК України з клопотанням про призначення проведення розгляду справи в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.

Цією ж ухвалою суд запропонував учасникам провадження у встановлені строки надіслати (надати) до суду: відповідачу - відзив на позовну заяву (одночасно з надісланням (наданням) відзиву до суду надіслати (надати) іншим учасникам справи копію відзиву та доданих до нього документів, а відповідні докази представити суду), та позивачу - відповідь на відзив.

Відповідно до частини п`ятої статті 252 Господарського процесуального кодексу України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої із сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.

Про судовий розгляд справи № 904/3768/23 сторони повідомлені належним чином. Позивачу та відповідачу направлено копію ухвали суду від 11.09.2023 на зазначені позивачем в позовній заяві електронні адреси.

Відповідачу - Товариству з обмеженою відповідальністю «Ресвіткспро» ухвала суду про відкриття провадження у справі від 11.09.2023 була надіслана в межах строку, встановленого Господарським процесуальним кодексом України, на його офіційну електронну адресу: resvixpro@ukr.net, відомості щодо якої містяться в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.

Ухвала про відкриття провадження у справі № 904/3768/23 від 11.09.2023 в електронному вигляді була доставлена до електронної скриньки ТОВ «Ресвіткспро» 12.09.2023, що підтверджується довідкою про доставку електронного листа (вих. № 904/3768/23/33990/23), яка наявна в матеріалах справи.

Відповідно до частини п`ятої статті 6 ГПК України суд направляє судові рішення та інші процесуальні документи учасникам судового процесу на їхні офіційні електронні адреси, вчиняє інші процесуальні дії в електронній формі із застосуванням Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи (далі - ЄСІТС) в порядку, визначеному цим Кодексом, Положенням про ЄСІТС та/або положеннями, що визначають порядок функціонування її окремих підсистем (модулів).

Особам, які зареєстрували офіційні електронні адреси в ЄСІТС, суд вручає будь-які документи у справах, в яких такі особи беруть участь, виключно в електронній формі шляхом їх направлення на офіційні електронні адреси таких осіб, що не позбавляє їх права отримати копію судового рішення у паперовій формі за окремою заявою (частина сьома статті 6 ГПК України).

Згідно з частинами п`ятою, шостою та сьомою статті 242 ГПК України:

- учасникам справи, які не були присутні в судовому засіданні, або якщо судове рішення було ухвалено поза межами судового засідання чи без повідомлення (виклику) учасників справи, копія судового рішення надсилається протягом двох днів з дня його складення у повному обсязі в електронній формі у порядку, визначеному законом, - у випадку наявності в особи офіційної електронної адреси, або рекомендованим листом з повідомленням про вручення, якщо така адреса відсутня;

- днем вручення судового рішення є, зокрема, день отримання судом повідомлення про доставлення копії судового рішення на офіційну електронну адресу особи.

- якщо копію судового рішення вручено представникові, вважається, що його вручено й особі, яку він представляє.

З 05.10.2021 офіційно розпочали функціонування три підсистеми (модулі) ЄСІТС: «Електронний кабінет», «Електронний суд» підсистема відеоконференцзв`язку, у зв`язку з чим відповідно до частини шостої статті 6 ГПК України адвокати, нотаріуси, приватні виконавці, арбітражні керуючі, судові експерти, державні органи, органи місцевого самоврядування та суб`єкти господарювання державного та комунального секторів економіки реєструють офіційні електронні адреси в ЄСІТС в обов`язковому порядку. Інші особи реєструють свої офіційні електронні адреси в ЄСІТС в добровільному порядку.

Відповідно до пункту 17 глави 1 розділу ІІІ Положення про ЄСІТС особам, які зареєстрували «Електронний кабінет», суд надсилає документи у справах, в яких такі особи беруть участь, в електронній формі шляхом їх надсилання до "Електронного кабінету" таких осіб або в інший спосіб, передбачений процесуальним законодавством, що не позбавляє їх права отримати копію судового рішення у паперовій формі за окремою заявою.

Визначення терміну «офіційна електронна адреса» міститься у п/п. 5.8. п. 5 Положення про порядок функціонування окремих підсистем (модулів) Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи, затвердженого рішенням Вищої ради правосуддя від 17.08.2021 №1845/0/15-21, згідно з яким офіційна електронна адреса - сервіс Електронного кабінету ЄСІТС, адреса електронної пошти, вказана користувачем в Електронному кабінеті ЄСІТС, або адреса електронної пошти, вказана в одному з державних реєстрів.

Абзацом п`ятим пункту 37 глави 2 розділу ІІІ Положення про ЄСІТС передбачено, що особам, які не мають зареєстрованих «Електронних кабінетів», документи у передбачених цим пунктом випадках можуть надсилатися засобами підсистем ЄСІТС на адресу електронної пошти, вказану такими особами під час подання документів до суду.

Тобто чинним процесуальним законодавством передбачено два способи належного повідомлення сторони - шляхом направлення рекомендованим листом з повідомленням про вручення та в електронній формі - через «Електронний кабінет», у тому числі шляхом направлення листа на офіційну електронну пошту засобами підсистем ЄСІТС у випадках, передбачених пунктом 37 глави 2 розділу ІІІ Положення про ЄСІТС.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 29.06.2022 у справі № 906/184/21.

Відтак, в силу положення пункту 2 частини 6 статті 242 Господарського процесуального кодексу України, день отримання судом повідомлення про доставлення копії судового рішення на офіційну електронну адресу особи, вважається днем вручення відповідачу ухвали суду про відкриття провадження у справі.

Окрім того, ухвала суду про відкриття провадження у справі від 11.09.2023 була надіслана відповідачу на його юридичну адресу: 65000, м. Одеса, вул. Бугаївська, № 35/2, проте ухвала повернута на адресу суду з відміткою пошти «адресат відсутній за вказаною адресою», про що свідчить рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення від 20.09.2023.

Враховуючи термін зберігання поштової кореспонденції відділенням поштового зв`язку та її повернення до суду із відміткою поштового відділення «адресат відсутній за вказаною адресою», суд дійшов висновку, що відповідно до п. 4 ч. 6 ст. 242 ГПК України ухвала суду від 11.09.2023 вважається врученою відповідачу в день проставлення у поштовому відділенні штампу із відміткою «адресат відсутній за вказаною адресою».

Зберігання відділенням Українського державного підприємства поштового зв`язку «Укрпошта» поштових відправлень суду, які є «Судовими повістками» в розумінні чинного законодавства України в період більше, ніж три робочі дні, а також їх повернення із непередбачених для «Судових повісток» причин є неправомірним. Більше того, такі дії зумовлюють порушення права позивача на своєчасне вирішення справи судом.

Враховуючи відсутність в матеріалах справи підтверджень наявності порушень оператором поштового зв`язку вимог Правил надання послуг поштового зв`язку, суд вважає, що у разі якщо ухвалу про вчинення відповідної процесуальної дії направлено судом за належною адресою, тобто, повідомленою суду стороною, і повернуто підприємством зв`язку з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про вчинення відповідної процесуальної дії.

Сам лише факт не отримання заявником кореспонденції, якою суд, з додержанням вимог процесуального закону, надсилав ухвалу для вчинення відповідних дій за належною адресою та яка повернулася в суд у зв`язку з її неотриманням адресатом, не може вважатися поважною причиною не виконання ухвали суду, оскільки зумовлений не об`єктивними причинами, а суб`єктивною поведінкою сторони щодо отримання кореспонденції, яка надходила на його адресу.

Суд також звертає увагу на те, що направлення листів рекомендованою кореспонденцією на дійсні адреси є достатнім для того, щоб вважати повідомлення належним. При цьому, отримання зазначених листів адресатом перебуває поза межами контролю відправника.

При цьому, інформація у цій справі доступна на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет за веб-адресою: http://od.arbitr.gov.ua.

Так, за приписами частини 1 статті 9 Господарського процесуального кодексу України ніхто не може бути позбавлений права на інформацію про дату, час і місце розгляду своєї справи або обмежений у праві отримання в суді усної або письмової інформації про результати розгляду його судової справи. Будь-яка особа, яка не є учасником справи, має право на доступ до судових рішень у порядку, встановленому законом.

Відповідно до частини 2 статті 2 Закону України «Про доступ до судових рішень» усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі не пізніше наступного дня після їх виготовлення і підписання.

Згідно з ч. ч. 1, 2 ст. 3 Закону України «Про доступ до судових рішень» для доступу до судових рішень судів загальної юрисдикції Державна судова адміністрація України забезпечує ведення Єдиного державного реєстру судових рішень. - автоматизована система збирання, зберігання, захисту, обліку, пошуку та надання електронних копій судових рішень.

Судові рішення, внесені до Реєстру, є відкритими для безоплатного цілодобового доступу на офіційному веб-порталі судової влади України (ч. 1 ст. 4 Закону України «Про доступ до судових рішень»).

Враховуючи вищевикладене, суд зазначає, що відповідач має доступ до судових рішень та мав можливість ознайомитись з ухвалою суду у Єдиному державному реєстрі судових рішень (www.reyestr.court.gov.ua).

Суд враховує, що учасники судового провадження, безвідносно до отримання/неотримання поштової кореспонденції, в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження, про що неодноразово наголошував Європейський суд з прав людини, зокрема, у рішенні від 03.04.2008 по справі «Пономарьов проти України», рішенні від 26.04.2007 по справі «Олександр Шевченко проти України», рішенні від 14.10.2003 по справі «Трух проти України».

Наведене вказує про обізнаність ТОВ «Ресвіткспро» про розгляд Господарським судом Одеської області даної справи.

За наведених обставин суд доходить висновку, що судом було вчинено всі необхідні дії щодо повідомлення відповідача про відкриття провадження у справі, вчинення відповідних процесуальних дій та надано можливість викласти свої, зокрема, заперечення проти задоволення позовних вимог, натомість відповідач не вживав заходів щодо реалізації наданого йому права навести свої доводи та міркування, заперечення проти заяв, доводів і міркувань інших осіб, передбачене статтею 42 Господарського процесуального кодексу України, зокрема, шляхом подання відзиву на позовну заяву та надання доказів.

Отже, судом дотримані вимоги процесуального закону щодо належного та своєчасного повідомлення учасників про розгляд даної справи.

Згідно з ч.ч. 5, 7 ст. 252 ГПК України ст. 252 Господарського процесуального кодексу України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої із сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням /викликом/ сторін. Клопотання про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін відповідач має подати в строк для подання відзиву, а позивач - разом з позовом або не пізніше п`яти днів з дня отримання відзиву.

Клопотань про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням /викликом/ сторін від учасників справи до суду не надходило.

Водночас суд зауважує, що відповідно до пунктів 3 та 4 ст. 13 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, 1950 року, учасником якої є Україна, закріплено право кожного на розгляд його справи судом упродовж розумного строку. Тобто зловживання процесуальними правами, спрямоване на свідоме невиправдане затягування судового процесу, порушує права інших учасників цього процесу та вимоги названих Конвенції і Кодексу.

При цьому, такий розумний строк визначений у статті 248 Господарського процесуального кодексу України, яка визначає, що суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.

Слід також відзначити, що у частині 2 статті 129 Конституції України визначено одним із принципів судочинства змагальність сторін та свободу в наданні ними своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Як вказано у Рішенні Конституційного суду України від 02.11.2004 №15-рп/2004 верховенство права - це панування права в суспільстві. Одним з проявів верховенства права є те, що право не обмежується лише законодавством як однією з його форм, а включає й інші соціальні регулятори, зокрема норми моралі, традиції, звичаї тощо, які легітимовані суспільством і зумовлені історично досягнутим культурним рівнем суспільства. Всі ці елементи права об`єднуються якістю, що відповідає ідеології справедливості, ідеї права, яка значною мірою дістала відображення в Конституції України.

Застосовуючи практику Європейського суду з прав людини під час розгляду справи ч.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, слід зазначити, що право особи на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку кореспондується з обов`язком добросовісно користуватися наданими законом процесуальними правами, утримуватись від дій, що зумовлюють затягування судового процесу, та вживати надані процесуальним законом заходи для скорочення періоду судового провадження (п.35 рішення від 07.07.1989 Європейського суду з прав людини у справі «Юніон Еліментарія Сандерс проти Іспанії» (Alimentaria Sanders S.A. v. Spain).

Обов`язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням ч.1 ст.6 даної Конвенції (§ 66, 69 рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 у справі «Смірнова проти України»). Роль національних суддів полягає у швидкому та ефективному розгляді справ (§51 рішення Європейського суду з прав людини від 30.11.2006 у справі «Красношапка проти України»).

Всі ці обставини судам слід враховувати при розгляді кожної справи, оскільки перевищення розумних строків розгляду справ становить порушення прав, гарантованих п.1 ст.6 Конвенції про захист прав і основних свобод людини, а збільшення кількості звернень до Європейського суду з прав людини не лише погіршує імідж нашої держави на міжнародному рівні, але й призводить до значних втрат державного бюджету.

Разом з цим, на підставі Указів Президента України №64/2022 від 24.02.2022 «Про введення воєнного стану в Україні» та №259/2022 від 14.03.2022, №133/2022 від 18.04.2022, №341/2022 від 17.05.2022, №573/2022 від 12.08.2022, №757/2022 від 07.11.2022, №58/2023 від 06.02.2023, №254/2023 від 01.05.2023, №451/2023 від 26.07.2023, № 734/2023 від 06.11.2023, 49/2024 від 05.02.2024 «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні» починаючи з 24.02.2022 на території України діє режим воєнного стану.

Частиною 1 статті 7 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» визначено, що кожному гарантується захист його прав, свобод та інтересів у розумні строки незалежним, безстороннім і справедливим судом, утвореним законом.

Згідно з частиною 3 зазначеної статті судова система забезпечує доступність правосуддя для кожної особи відповідно до Конституції та в порядку, встановленому законами України.

Відповідно до ч.1 ст.13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін.

При цьому, суди повинні забезпечувати безпеку учасників судового провадження, запобігти створенню перешкод для реалізації ними права на судовий захист та визначених законом процесуальних прав в умовах воєнного стану, коли реалізація учасниками справи своїх прав і обов`язків є суттєво ускладненою. Судовий захист є одним із найефективніших правових засобів захисту інтересів фізичних та юридичних осіб.

З огляду на наведене, рішення у справі прийнято судом з урахуванням об`єктивних обставин та в умовах неможливості розгляду відповідного спору у визначений ст.248 Господарського процесуального кодексу України строк.

З урахуванням вищенаведеного, суд вважає, що зібраних у справі документів та доказів достатньо для розгляду справи по суті за наявними у ній матеріалами. Крім того, суд, призначаючи справу до розгляду, надавав можливість учасникам у справі реалізувати свої процесуальні права на подання доказів в обґрунтування своїх вимог та заперечень.

Матеріали справи свідчать про те, що судом було створено всім учасникам судового процесу належні умови для доведення останніми своїх правових позицій, надання ними доказів, які, на їх думку, є достатніми для обґрунтування своїх вимог та заперечень. Окрім того, судом було вжито всіх заходів, в межах визначених чинним законодавством повноважень, щодо всебічного, повного та об`єктивного дослідження всіх обставин справи.

Відповідно до ч.9 ст.165 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Відповідно до ч. 2 ст. 178 ГПК України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.

Згідно статті 114 ГПК України, суд має встановлювати розумні строки для вчинення процесуальних дій. Строк є розумним, якщо він передбачає час, достатній, з урахуванням обставин справи, для вчинення процесуальної дії, та відповідає завданню господарського судочинства.

Таким чином, суд продемонстрував достатню старанність, щоб дозволити сторонам, які повинні знати про правила, що застосовуються до надіслання судових повідомлень учасникам справи, визначитися з провадженням у відкритій господарській справі та скористатись своїми правами і обов`язками, передбаченими статтями 42, 46 ГПК України, вважає їх повідомленими належним чином.

Враховуючи достатність часу, наданого учасникам справи для подання доказів, приймаючи до уваги принципи змагальності та диспозитивної господарського процесу, закріплені у статті 129 Конституції України та статтях 13, 14, 74 Господарського процесуального кодексу України, суд вважає, що господарським судом, в межах наданих йому повноважень, створені належні умови учасникам судового процесу в реалізації ними прав, передбачених Господарським процесуальним кодексом України, висловлення своєї правової позиції у спорі та надання відповідних доказів, що є підставою для розгляду справи по суті за наявними в ній матеріалами у відповідності до вимог частини 2 статті 178 Господарського процесуального кодексу України.

Під час розгляду справи по суті судом були досліджені всі письмові докази, що містяться в матеріалах справи.

У відповідності до ч. 4 ст. 240 Господарського процесуального кодексу України, у разі неявки всіх учасників справи у судове засідання, яким завершується розгляд справи, розгляду справи без повідомлення /виклику/ учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.

15.04.2024 судом було постановлено рішення в нарадчій кімнаті у відповідності до ч. 4 ст. 240 Господарського процесуального кодексу України, без його проголошення.

3. Обставини, встановлені судом під час розгляду справи.

04 січня 2021 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Вестагропартс» (наразі ТОВ «Ресвіткспро», покупець) та Приватним підприємством «Торговий дім «Галпідшипник» в особі філії Приватного підприємства «Торговий дім «Галпідшипник» у м. Харкові було укладено договір № 0002 поставки технічних запчастин, за умовами п. 1.1. якого постачальник бере на себе зобов`язання в порядку та на умовах, визначених даним договором, поставити у власність покупця товар для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім та іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти та оплатити такий товар, зокрема, запасні частини та комплектуючі до обладнання та техніки покупця, а саме: підшипники, паси, шківи, гумові та технічні ущільнення, ланцюги, зірочки, муфти, втулки, системи лінійного переміщення, інструмент, мастила та ін. запчастини та комплектуючі (далі - товар).

Згідно з п. 1.3. договору постачальник має право постачати товар окремими партіями, оформленими видатковими (товарними) накладними, а покупець зобов`язаний прийняти та оплатити такий товар.

Після отримання від покупця замовлення на товар постачальник надає покупцю рахунок, в якому визначає найменування, кількість, ціну товару та строки його поставки. Покупець протягом 5-ти робочих днів після отримання рахунку фактури погоджує запропоновані постачальником умови поставки шляхом:

- здійснення передоплати вартості товару в сумі згідно рахунку. Якщо в рахунку встановлений строк оплати, то передоплата здійснюється в строк згідно рахунку;

- надання постачальнику офіційного листа із підтвердженням поставки товару на визначених в рахунку умовах та гарантією своєчасної та повної оплати вартості товару.

Пунктом 5.1. договору визначено, що оплата товару здійснюється покупцем на умовах передоплати 100 % вартості товару, якщо інші умови розрахунку не погоджені сторонами.

Пунктом 5.3. договору встановлено, що у випадку відвантаження товару без попередньої оплати, отриманий товар повинен бути оплачений покупцем у повному обсязі впродовж 30-ти банківських днів з дати поставки товару, якщо інші терміни оплати не погоджені сторонами, зокрема в Специфікації.

Згідно з п. 7.3 договору приймання - передача товару по кількості та якості/комплектності товару здійснюється представниками сторін в місці поставки та оформлюється шляхом підписання накладних в 2-х оригінальних примірниках (по одному для кожної сторони).

Цей договір набирає чинності з дня його підписання обома сторонами та діє до "31" грудня 2022 року включно, а в частині виконання зобов`язань, що виникли у період його дії - до їх повного виконання сторонами (п. 12.1. Договору).

Пунктом 12.2. договору унормовано, що якщо протягом місяця до закінчення строку дії даного договору жодна з сторін не надасть іншій стороні письмове підтвердження припинення договору, строк дії останнього вважається подовженим на один календарний рік на тих самих умовах, що не потребує укладення сторонами будь-яких інших письмових документів. Така пролонгація договору можлива не більше 2 разів поспіль.

Як зазначає позивач, на виконання своїх договірних зобов`язань в період 2021 року поставив відповідачу товар на загальну суму 93731,08 грн, в підтвердження чого додав до позовної заяви копії накладних на відпуск товарно-матеріальних цінностей (копії наявні в матеріалах справи): № 7051 від 08.07.2021 на суму 10417,20 грн (залишок заборгованості - 497,80 грн); № 7119 від 09.07.2021 на суму 600,00 грн; № 7377 від 15.07.2021 на суму 2268,00 грн; № 7398 від 15.07.2021 на суму 532,80 грн; № 7432 від 16.07.2021 на суму 2178,00 грн; № 7435 від 16.07.2021 на суму 9691,20 грн; № 7454 від 16.07.2021 на суму 1130,40 грн; № 7585 від 20.07.2021 на суму 2108,88 грн; № 7586 від 20.07.2021 на суму 6780,00 грн; № 7606 від 20.07.2021 на суму 9691,20 грн; № 7634 від 21.07.2021 на суму 1470,00 грн; № 7766 від 23.07.2021 на суму 12060,00 грн; № 7785 від 26.07.2021 на суму 4020,00 грн; № 7810 від 26.07.2021 на суму 7760,40 грн; № 7984 від 29.07.2021 на суму 1212,00 грн; № 8050 від 30.07.2021 на суму 2946,00 грн; № 8090 від 02.08.2021 на суму 5280,00 грн; № 8153 від 03.08.2021 на суму 4615,20 грн; № 8818 від 18.08.2021 на суму 5280,00 грн; № 8978 від 25.08.2021 на суму 756,00 грн; № 9237 від 30.08.2021 на суму 1824,00 грн; № 9752 від 09.09.2021 на суму 552,00 грн; № 9753 від 09.09.2021 на суму 2839,20 грн; № 9867 від 13.09.2021 на суму 348,00 грн; № 10081 від 16.09.2021 на суму 7290,00 грн.

Судом встановлено, що зазначені вище накладні на відпусктоварно-матеріальних цінностей філією ПП «Торговий дім «Галпідшипник» у м. Харкові відповідачу товару та його отримання ТОВ «Вестагропартс» підписані уповноваженими представниками сторін, скріплені відтисками печаток суб`єктів господарювання, містять в собі всі визначені законодавством обов`язкові реквізити, в повному об`ємі відображають зміст та обсяг здійснених сторонами на їх підставі, згідно умов підписаного договору поставки, господарських операцій.

Непроведення відповідачем належних розрахунків з позивачем виступило підставою для його звернення до господарського суду з позовом про примусове стягнення суми існуючої заборгованості.

Під час розгляду справи відповідачем доказів погашення заборгованості суду не надано.

4. Норми права, з яких виходить господарський суд при прийнятті рішення.

Частиною першою статті 11 Цивільного кодексу України встановлено, що цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки, зокрема, з договорів та інших правочинів.

Відповідно до частини першої статті 173 Господарського кодексу України господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

За змістом частини першої статті 174 Господарського кодексу України господарські зобов`язання можуть виникати з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Згідно з частиною першою статті 175 Господарського Кодексу України майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов`язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов`язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку. Майнові зобов`язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до вимог статті 193 Господарського кодексу України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов`язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором. Зобов`язана сторона має право відмовитися від виконання зобов`язання у разі неналежного виконання другою стороною обов`язків, що є необхідною умовою виконання.

Частиною 1 ст. 265 ГК України встановлено, що за договором поставки одна сторона - постачальник зобов`язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов`язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно з частиною першою статті 509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Статтею 525 Цивільного кодексу України визначено, що одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

У відповідності до ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та закону, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться.

Частиною першою статті 530 Цивільного кодексу України передбачено, що, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

В силу статті 538 Цивільного кодексу України виконання свого обов`язку однією із сторін, яке відповідно до договору обумовлене виконанням другою стороною свого обов`язку, є зустрічним виконанням зобов`язання, при якому сторони повинні виконувати свої обов`язки одночасно, якщо інше не встановлено умовами договору, актами цивільного законодавства тощо.

Приписами ст. 610 Цивільного кодексу України передбачено: порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання). Якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно зі статтею 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Відповідно до ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Договір є обов`язковим для виконання сторонами (стаття 629 Цивільного кодексу України).

У відповідності до ст. 655 Цивільного кодексу України, за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

У відповідності до ст. 664 Цивільного кодексу України обов`язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент: надання товару в розпорядження покупця, якщо товар має бути переданий покупцеві за місцезнаходженням товару.

Частиною 1 ст. 691 ЦК України передбачено, що покупець зобов`язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу, або, якщо вона не встановлена у договорі і не може бути визначена виходячи з його умов, - за ціною, що визначається відповідно до статті 632 цього Кодексу, а також вчинити за свій рахунок дії, які відповідно до договору, актів цивільного законодавства або вимог, що звичайно ставляться, необхідні для здійснення платежу.

Статтею 692 ЦК України визначено, що покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Відповідно до частини першої статті 712 Цивільного кодексу України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін (частина друга статті 712 Цивільного кодексу України).

Відповідно до частини 11 статті 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Відповідно до ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі та повинні мати такі обов`язкові реквізити: назву документа (форми); дату складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

5. Висновки господарського суду за результатами вирішення спору.

Відповідно до вимог ч.1 ст.73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно ч.1 ст.74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

У відповідності до ст.76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Зі змісту ст.77 ГПК України вбачається, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються.

Статтею 86 ГПК України встановлено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Матеріалами справи підтверджено, що між сторонами у справі укладений договір, який за своїм змістом та правовою природою є договором поставки.

Суд встановив, що в даному випадку відносини між ПП «Торговий дім «Галпідшипник» в особі філії ПП «Торговий дім «Галпідшипник» у м. Харкові та ТОВ «Ресвіткспро» носять договірний характер, укладений між ними договір № 0002 поставки технічних запчастин від 04.01.2021 предметом судових розглядів не виступав, недійсним судом не визнавався, договірними сторонами розірваний не був.

З огляду на зазначене, суд, з урахуванням положень ст. 204 ЦК України, приймає до уваги договір № 0002 поставки технічних запчастин від 04.01.2021 як належну підставу у розумінні норм ст. 11 ЦК України для виникнення у позивача та відповідача взаємних цивільних прав та обов`язків з поставки товару.

Як встановлено судом, на підставі вищезазначених накладних на відпуск товарно-матеріальних цінностей позивачем було поставлено, а відповідачем без жодних зауважень та заперечень прийнято товар на загальну суму 93731,08 грн.

Суд при ухваленні рішення враховує та бере до уваги те, що підписання відповідачем накладних, які є первинними обліковими документами у розумінні Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» і фіксують факт здійснення господарської операції та встановлення договірних відносин, є підставою виникнення у відповідача обов`язку щодо здійснення з позивачем розрахунків за отриманий товар. При цьому накладні, за якими відбувалось відвантаження товару, підписані відповідачем та скріплені печаткою. Видаткова накладна - це документ, що засвідчує факт переходу права власності від продавця до покупця, при цьому вказаний документ, містить вартість товару, право власності на яке переходить.

Відповідач набувши право власності на товар, що відчужувався на підставі вищезазначених накладних, тим самим погодився із такою його ціною.

Отримання відповідачем поставленого товару є підставою виникнення у останнього зобов`язання оплатити поставлений товар відповідно до умов договору поставки, а також чинного законодавства на підставі оформлених відповідно до умов договору накладних.

Отже, виходячи з умов укладеного між сторонами договору, суд дійшов висновку, що строк оплати покупцем товару, який було отримано згідно накладних на відпуск товарно-матеріальних цінностей, за якими здійснюється стягування грошових коштів, настав, а саме: відповідач був зобов`язаний здійснити або попередню оплату у розмірі 100% вартості замовленого товару, або впродовж 30 банківських днів з дати поставки відповідного товару.

Натомість відповідачем всупереч наведених вище норм процесуального закону не надано суду жодних доказів, які б спростовували правомірність та обґрунтованість позовних вимог та вказували б на відсутність перед позивачем підтвердженої матеріалами справи заборгованості. Доказів оплати вартості отриманого товару відповідач суду також не надав.

Оскільки матеріали справи не містять доказів сплати відповідачем основного боргу, а факт заборгованості відповідача перед позивачем за договором належним чином доведений, документально підтверджений та відповідачем не спростований, суд приходить до висновку, що позовні вимоги про стягнення з відповідача основного боргу в розмірі 93731,08 грн. є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Згідно з ч.1 ст. 79 Господарського процесуального кодексу України, наявність обставин, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування.

У відповідності до ст. 80 Господарського процесуального кодексу України, учасники справи подають докази у справі безпосередньо до суду. Відповідач повинен подати докази разом з поданням відзиву на позов.

Всупереч наведеним нормам, відповідач не надав суду жодних належних та допустимих доказів належного виконання ним грошових зобов`язань за договором № 0002 поставки технічних запчастин від 04.01.2021 та доказів, які підтверджують здійснення ним повної оплати за отриманий товар, а також доказів, які підтверджують неможливість здійснення ним своєчасної та повної оплати, а тому дії відповідача щодо несвоєчасної сплати коштів за поставлений товар є порушенням положень договору та норм чинного законодавства.

Суд зазначає, що відповідач в ході вирішення спору фактично не виконав вимоги закону щодо доведення тих обставин на які він посилається, як на підставу своїх заперечень.

При цьому, суд звертає увагу на те, що наданий позивачем Акт звірки взаєморозрахунків за договором не може бути належним доказом у даній справі оскільки містить лише підпис постачальника.

Європейський суд з прав людини неодноразово наголошував, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення. Проте, якщо подання сторони є вирішальним для результату проваджень, воно вимагає конкретної та прямої відповіді (Руїс Торіха проти Іспанії).

Завданням національних судів є забезпечення належного вивчення документів, аргументів і доказів, представлених сторонами (Ван де Гурк проти Нідерландів).

Ще одне призначення обґрунтованого рішення полягає в тому, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті (Гірвісаарі проти Фінляндії).

Згідно ж із статтею 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Отже, вказані рішення Європейського суду з прав людини суд застосовує у даній справі як джерело права.

З урахуванням вказаних вище обставин, оцінивши докази у справі в їх сукупності, законодавство, що регулює спірні правовідносини, з огляду на те, що відповідач не надав суду належних та допустимих доказів, які б спростовували заявлені позовні вимоги та свідчили про відсутність у нього обов`язку щодо оплати вартості отриманого товару, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог, як обґрунтованих, підтверджених належними доказами та наявними матеріалами справи, у зв`язку з чим з відповідача слід стягнути на користь позивача 93731.08 грн.

Згідно з положеннями статті 129 ГПК України, судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 129 ГПК України витрати позивача по сплаті судового збору покладаються на відповідача.

Керуючись ст.ст. 2, 13, 76, 79, 86, 129, 233, 237-240 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Позов - задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Ресвіткспро» (65000, м. Одеса, вул. Бугаївська, № 35/2, код ЄДРПОУ 42741492) на користь Приватного підприємства «Торговий дім «Галпідшипник» (79035, м. Львів, вул. Зелена, № 238-З, код ЄДРПОУ 19170443) в особі філії Приватного підприємства «Торговий дім «Галпідшипник» у м. Харкові (61177, м. Харків, вул. Залютинська, № 10, код ЄДРПОУ 26355982) суму основної заборгованості у розмірі 93 731 (дев`яносто три тисячі сімсот тридцять одна) грн 08 коп та витрати зі сплати судового збору в розмірі 2 684 (дві тисячі шістсот вісімдесят чотири) грн 00 коп.

Рішення суду набирає законної сили в порядку ст.241 ГПК України.

Наказ видати в порядку ст.327 ГПК України.

Повний текст рішення складено 15 квітня 2024 р.

Суддя О.В. Цісельський