Рішення

від 15.04.2024 по справі 916/3603/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"15" квітня 2024 р.м. Одеса Справа № 916/3603/23

Господарський суд Одеської області у складі судді Цісельського О.В.,

розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження справу № 916/3603/23

за позовом: Гідрометеорологічного центру Чорного та Азовського морів (65062, м. Одеса, бульвар Французький, № 89; код ЄДРПОУ 20992067)

до відповідача: Приватного акціонерного товариства «ІСРЗ» (68093, Одеська обл., м. Чорноморськ, с. Малодолинське, вул. Космонавтів, № 59-Б; код ЄДРПОУ 32333962)

про стягнення 51 851,73 грн,

ВСТАНОВИВ:

1. Короткий зміст позовних вимог та заперечень.

Гідрометеорологічний центр Чорного та Азовського морів звернувся до Господарського суду Одеської області з позовом до Приватного акціонерного товариства «ІСРЗ» про стягнення 51851,73 грн заборгованості за надані позивачем послуги.

В обґрунтування позову посилається на неналежне виконання відповідачем грошових зобов`язань за договорами з надання гідрометеорологічних послуг № 16/19 від 12.02.2020, №15/12 від 30.11.2020 та № 63/21 від 06.12.2021 в частині повної та своєчасної оплати за отримані відповідачем послуги.

Так, позивач вказує, що умови договорів виконав у повному обсязі, за надану інформацію були виставлені рахунки у відповідності до Актів виконаних робіт (послуг) та надані відповідачу для оплати, але сплачені були не всі, у зв`язку з чим у останнього утворилась прострочена заборгованість за надані ГМЦ ЧАМ послуги в розмірі 51851,73 грн.

Як зауважує позивач, у зв`язку з невиконанням умов договорів на адресу ПрАТ «ІСРЗ» неодноразово направлялись претензії, останню претензію від 02.03.2023 № 2 з Актом звірки взаємних розрахунків відповідач відмовився забирати на поштовому відділенні та вимоги і претензії залишені ним без задоволення та відповідь позивачем не отримана.

Позивач зазначає, що листом від 01.06.2022 № 9914-1-105/9914-01 ГМЦ ЧАМ повідомив ПрАТ «ІСРЗ» про припинення дії договору у зв`язку з невиконанням останнім умов.

Відповідач відзив на позов до суду не надав, своїм правом на захист не скористався.

Інші заяви по суті до суду не надходили.

2. Процесуальні питання, вирішені судом.

Згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями Господарського суду Одеської області справу № 916/3603/23 передано на розгляд судді Цісельському О.В.

Ухвалою Господарського суду Одеської області від 23.08.2023 позовну заяву Гідрометеорологічного центру Чорного та Азовського морів (вх. № 4114/23 від 18.08.2023) залишено без руху, встановлено позивачу строк для усунення недоліків позовної заяви протягом семи днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху.

29.08.2023 Гідрометеорологічним центром Чорного та Азовського морів надано до суду заяву про усунення недоліків позовної заяви (вх. № 29546/23), із змісту якої вбачається усунення недоліків, встановлених ухвалою суду від 23.08.2023.

04.09.2023 ухвалою Господарського суду Одеської області прийнято позовну заяву (вх.№ 4114/23 від 18.08.2023) до розгляду та відкрито провадження у справі № 916/3603/23, постановлено справу розглядати за правилами спрощеного позовного провадження, порядку ст.ст.247-252 Господарського процесуального кодексу України без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами. Крім того, даною ухвалою суду було запропоновано сторонам надати у відповідні строки заяви по суті спору, а також роз`яснено сторонам про можливість звернення до суду у строк визначений ч. 7 ст. 252 ГПК України з клопотанням про призначення проведення розгляду справи в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.

Про відкриття провадження у справі позивач повідомлений належним чином 04.09.2023 шляхом направлення ухвали суду до його електронного кабінету.

Стосовно повідомлення відповідача про розгляд справи, суд відзначає, що згідно ч.5 ст. 6 Господарського процесуального кодексу України, суд направляє судові рішення та інші процесуальні документи учасникам судового процесу на їхні офіційні електронні адреси, вчиняє інші процесуальні дії в електронній формі із застосуванням Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи в порядку, визначеному цим Кодексом, Положенням про Єдину судову інформаційно-телекомунікаційну систему та/або положеннями, що визначають порядок функціонування її окремих підсистем (модулів).

При цьому, ч. 6 ст. 6 ГПК України (в редакції на час повідомлення відповідача) встановлено, що адвокати, нотаріуси, приватні виконавці, арбітражні керуючі, судові експерти, державні органи, органи місцевого самоврядування, суб`єкти господарювання державного та комунального секторів економіки та особи, які провадять клірингову діяльність у значенні, наведеному в Законі України «Про ринки капіталу та організовані товарні ринки», реєструють офіційні електронні адреси в Єдиній судовій інформаційно-телекомунікаційній системі в обов`язковому порядку. Інші особи реєструють свої офіційні електронні адреси в Єдиній судовій інформаційно-телекомунікаційній системі в добровільному порядку.

Пунктом 5.8 розділу І Положення про ЄСІТС передбачено, що офіційна електронна адреса - це сервіс Електронного кабінету ЄСІТС, адреса електронної пошти, вказана користувачем в Електронному кабінеті ЄСІТС, або адреса електронної пошти, вказана в одному з державних реєстрів.

Таким чином, у розумінні Положення офіційною електронною адресою є адреса електронної пошти, вказана користувачем в Електронному кабінеті ЄСІТС, або адреса електронної пошти, вказана в одному з державних реєстрів. Подібна позиція висловлена Верховним Судом у постанові від 28.06.2022 у справі №761/21436/20.

У пункті 5.6. Положення про ЄСІТС визначено, що користувач ЄСІТС - особа, що пройшла процедуру реєстрації в підсистемі «Електронний кабінет» (Електронний кабінет ЄСІТС), пройшла автентифікацію та якій надано доступ до підсистем ЄСІТС відповідно до її повноважень.

Особам, які зареєстрували Електронний кабінет, суд надсилає документи у справах, в яких такі особи беруть участь, в електронній формі шляхом їх надсилання до Електронного кабінету таких осіб або в інший спосіб, передбачений процесуальним законодавством, що не позбавляє їх права отримати копію судового рішення у паперовій формі за окремою заявою (пункт 17 розділу ІІІ Положення про ЄСІТС).

Згідно з п. 37 наведеного розділу підсистема «Електронний суд» забезпечує можливість автоматичного надсилання матеріалів справ в електронному вигляді до електронних кабінетів учасників справи та їхніх повірених. До електронних кабінетів користувачів надсилаються у передбачених законодавством випадках документи у справах, які внесені до автоматизованої системи діловодства судів (АСДС) та до автоматизованих систем діловодства, що функціонують в інших органах та установах у системі правосуддя. Документи у справах надсилаються до електронних кабінетів користувачів у випадку, коли вони внесені до відповідних автоматизованих систем у вигляді електронного документа, підписаного кваліфікованим підписом підписувача (підписувачів), чи у вигляді електронної копії паперового документа, засвідченої кваліфікованим електронним підписом відповідального працівника суду, іншого органу чи установи правосуддя.

Ухвала Господарського суду Одеської області про відкриття провадження у справі від 04.09.2023 була надіслана відповідачу на його електронну адресу market@isrz.net, що підтверджується наявною в матеріалах справи довідкою про доставку електронного листа.

Так, згідно довідки суду про доставку електронного документа вих. № 916/3603/23/32183/23 документ в електронному вигляді «Ст.176 Ухвала про відкриття провадження у справі (спрощене)» від 04.09.2023 по справі № 916/3606/23 (суддя Цісельський О.В.) було надіслано 05.09.2023 одержувачу - Приватному акціонерному товариству «ІСРЗ» на його електронну адресу, та документ доставлено до електронної скриньки 05.09.23.

Відповідно до п. 2 ч. 6 ст. 242 ГПК України, днем вручення судового рішення є день отримання судом повідомлення про доставлення копії судового рішення на офіційну електронну адресу особи.

Таким чином, Приватне акціонерне товариство «ІСРЗ» повідомлене про відкриття провадження у справі та прийняття позовної заяви до розгляду.

Стаття 42 Господарського процесуального кодексу України передбачає, що прийняття участі у судовому засіданні є правом сторони.

Особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 120 ГПК України.

У цьому випаду судом також враховано, що за приписами частини 1 статті 9 ГПК України ніхто не може бути позбавлений права на інформацію про дату, час і місце розгляду своєї справи або обмежений у праві отримання в суді усної або письмової інформації про результати розгляду його судової справи. Будь-яка особа, яка не є учасником справи, має право на доступ до судових рішень у порядку, встановленому законом.

Відповідно до частини 2 статті 2 Закону України «Про доступ до судових рішень» усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі не пізніше наступного дня після їх виготовлення і підписання. Згідно з ч. ч. 1, 2 ст. 3 названого Закону, для доступу до судових рішень судів загальної юрисдикції Державна судова адміністрація України забезпечує ведення Єдиного державного реєстру судових рішень. - автоматизована система збирання, зберігання, захисту, обліку, пошуку та надання електронних копій судових рішень. Судові рішення, внесені до Реєстру, є відкритими для безоплатного цілодобового доступу на офіційному веб-порталі судової влади України (ч. 1 ст. 4 Закону України «Про доступ до судових рішень»).

Враховуючи наведене, господарський суд зазначає, що відповідач не був позбавлений права та можливості ознайомитись з процесуальними документами у справі № 916/3603/23 у Єдиному державному реєстрі судових рішень (www.reyestr.court.gov.ua).

Суд враховує, що учасники судового провадження, безвідносно до отримання/неотримання поштової кореспонденції, в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження, про що неодноразово наголошував Європейський суд з прав людини, зокрема, у рішенні від 03.04.2008 по справі «Пономарьов проти України», рішенні від 26.04.2007 по справі «Олександр Шевченко проти України», рішенні від 14.10.2003 по справі «Трух проти України».

За наведених обставин суд доходить висновку, що судом було вчинено всі необхідні дії щодо повідомлення відповідача про розгляд справи, вчинення відповідних процесуальних дій та надано можливість викласти свої, зокрема, заперечення проти задоволення позовних вимог, натомість відповідач не вживав заходів щодо реалізації наданого йому права навести свої доводи та міркування, заперечення проти заяв, доводів і міркувань інших осіб, передбачене статтею 42 Господарського процесуального кодексу України, зокрема, шляхом подання відзиву на позовну заяву та надання доказів.

Отже, судом дотримані вимоги процесуального закону щодо належного та своєчасного повідомлення учасників про розгляд даної справи.

Суд зауважує, що попри те, що конституційне право на суд є правом, його реалізація покладає на учасників справи певні обов`язки. Практика ЄСПЛ визначає, що сторона, яка задіяна у ході судового розгляду справи, зобов`язана з розумним інтервалом часу сама цікавитися провадженням у її справі, добросовісно користуватися належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов`язки. Як зазначено у рішенні ЄСПЛ у справі «Пономарьов проти України» від 03.04.2008, сторони мають вживати заходи, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження.

Заявник зобов`язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватися від використання прийомів, які пов`язані із зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання (рішення ЄСПЛ у справі «Юніон Аліментарія Сандерс С. А. проти Іспанії» від 07.07.1989).

Крім того, у рішенні ЄСПЛ у справі «Тойшлер проти Германії» від 04.10.2001 наголошено, що обов`язком заінтересованої сторони є прояв особливої старанності при захисті своїх інтересів.

Витративши значні ресурси, Україна створила інформаційне поле, де зацікавлена особа легко знайде інформацію про судову справу. Функціонує . На сайті судової влади доступні персоналізовані відомості про автоматичний розподіл справ та розклад засідань. Працює підсистема «Електронний кабінет» ЄСІТС. Все безкоштовно і доступно.

Використання цих інструментів та технологій забезпечує добросовісній особі можливість звертатися до суду, брати участь у розгляді справи у зручній формі та з мінімальними витратами. Тобто держава Україна забезпечила можливість доступу до правосуддя і право знати про суд.

Надсилання рішення рекомендованим листом з повідомлення про вручення є способом забезпечення права учасника справи знати про ухвалене судом рішення. Суд, який добросовісно інформує учасника справи з наміром забезпечити здійснення правосуддя, не повинен нести «ризик незнання» учасника.

Метою усіх судів є ефективний захист порушених прав (стаття 2 КАС України, стаття 2 ЦПК України, стаття 2 ГПК України). Суд, який не може здійснювати правосуддя, не є ефективним захисником, а отже не може реалізувати мети, заради якої він існує.

З огляду на це, тлумачення і застосування усіх процесуальних правових норм повинно відбуватися у спосіб, що забезпечує можливість досягнення мети судів. Нема користі від формального дотримання правових норм, якщо це перешкоджає меті правосуддя.

Відповідно до ч. 5, 7 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої із сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін. Клопотання про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін відповідач має подати в строк для подання відзиву, а позивач - разом з позовом або не пізніше п`яти днів з дня отримання відзиву.

Клопотань про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін суду не надходило.

Враховуючи викладене, суд вважає, що вжив всі залежні від нього заходи для повідомлення учасників справи своєчасно та належним чином про розгляд справи і забезпечення реалізації ними своїх прав.

Водночас суд зауважує, що відповідно до пунктів 3 та 4 ст. 13 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, 1950 року, учасником якої є Україна, закріплено право кожного на розгляд його справи судом упродовж розумного строку. Тобто зловживання процесуальними правами, спрямоване на свідоме невиправдане затягування судового процесу, порушує права інших учасників цього процесу та вимоги названих Конвенції і Кодексу.

При цьому, такий розумний строк визначений у статті 248 Господарського процесуального кодексу України, яка визначає, що суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.

Слід також відзначити, що у частині 2 статті 129 Конституції України визначено одним із принципів судочинства змагальність сторін та свободу в наданні ними своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Як вказано у Рішенні Конституційного суду України від 02.11.2004 №15-рп/2004 верховенство права - це панування права в суспільстві. Одним з проявів верховенства права є те, що право не обмежується лише законодавством як однією з його форм, а включає й інші соціальні регулятори, зокрема норми моралі, традиції, звичаї тощо, які легітимовані суспільством і зумовлені історично досягнутим культурним рівнем суспільства. Всі ці елементи права об`єднуються якістю, що відповідає ідеології справедливості, ідеї права, яка значною мірою дістала відображення в Конституції України.

Застосовуючи практику Європейського суду з прав людини під час розгляду справи ч.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, слід зазначити, що право особи на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку кореспондується з обов`язком добросовісно користуватися наданими законом процесуальними правами, утримуватись від дій, що зумовлюють затягування судового процесу, та вживати надані процесуальним законом заходи для скорочення періоду судового провадження (п.35 рішення від 07.07.1989р. Європейського суду з прав людини у справі «Юніон Еліментарія Сандерс проти Іспанії» (Alimentaria Sanders S.A. v. Spain).

Обов`язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням ч.1 ст.6 даної Конвенції (§ 66, 69 рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005р. у справі «Смірнова проти України»). Роль національних суддів полягає у швидкому та ефективному розгляді справ (§51 рішення Європейського суду з прав людини від 30.11.2006р. у справі «Красношапка проти України»).

Всі ці обставини судам слід враховувати при розгляді кожної справи, оскільки перевищення розумних строків розгляду справ становить порушення прав, гарантованих п.1 ст.6 Конвенції про захист прав і основних свобод людини, а збільшення кількості звернень до Європейського суду з прав людини не лише погіршує імідж нашої держави на міжнародному рівні, але й призводить до значних втрат державного бюджету.

При цьому, такий розумний строк визначений у статті 248 Господарського процесуального кодексу України, яка визначає, що суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.

Разом з цим, на підставі Указів Президента України №64/2022 від 24.02.2022 «Про введення воєнного стану в Україні» та №259/2022 від 14.03.2022, №133/2022 від 18.04.2022, №341/2022 від 17.05.2022, №573/2022 від 12.08.2022, №757/2022 від 07.11.2022, №58/2023 від 06.02.2023, №254/2023 від 01.05.2023, №451/2023 від 26.07.2023, № 734/2023 від 06.11.2023, 49/2024 від 05.02.2024 «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні» починаючи з 24.02.2022 на території України діє режим воєнного стану.

Відповідно до статті 248 ГПК України суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.

Частиною 1 статті 7 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» визначено, що кожному гарантується захист його прав, свобод та інтересів у розумні строки незалежним, безстороннім і справедливим судом, утвореним законом.

Згідно з частиною 3 зазначеної статті судова система забезпечує доступність правосуддя для кожної особи відповідно до Конституції та в порядку, встановленому законами України.

Відповідно до ч.1 ст.13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін.

При цьому, суди повинні забезпечувати безпеку учасників судового провадження, запобігти створенню перешкод для реалізації ними права на судовий захист та визначених законом процесуальних прав в умовах воєнного стану, коли реалізація учасниками справи своїх прав і обов`язків є суттєво ускладненою. Судовий захист є одним із найефективніших правових засобів захисту інтересів фізичних та юридичних осіб.

З огляду на наведене, рішення у справі прийнято судом з урахуванням об`єктивних обставин та в умовах неможливості розгляду відповідного спору у визначений ст.248 Господарського процесуального кодексу України строк.

З урахуванням вищенаведеного, суд вважає, що зібраних у справі документів та доказів достатньо для розгляду справи по суті за наявними у ній матеріалами. Крім того, суд, призначаючи справу до розгляду, надавав можливість учасникам у справі реалізувати свої процесуальні права на подання доказів в обґрунтування своїх вимог та заперечень.

Матеріали справи свідчать про те, що судом було створено всім учасникам судового процесу належні умови для доведення останніми своїх правових позицій, надання ними доказів, які, на їх думку, є достатніми для обґрунтування своїх вимог та заперечень. Окрім того, судом було вжито всіх заходів, в межах визначених чинним законодавством повноважень, щодо всебічного, повного та об`єктивного дослідження всіх обставин справи.

Відповідно до ч.9 ст.165 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Відповідно до ч. 2 ст. 178 ГПК України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.

Згідно статті 114 ГПК України, суд має встановлювати розумні строки для вчинення процесуальних дій. Строк є розумним, якщо він передбачає час, достатній, з урахуванням обставин справи, для вчинення процесуальної дії, та відповідає завданню господарського судочинства.

Таким чином, суд продемонстрував достатню старанність, щоб дозволити сторонам, які повинні знати про правила, що застосовуються до надіслання судових повідомлень учасникам справи, визначитися з провадженням у відкритій господарській справі та скористатись своїми правами і обов`язками, передбаченими статтями 42, 46 ГПК України, вважає їх повідомленими належним чином.

Враховуючи достатність часу, наданого учасникам справи для подання доказів, приймаючи до уваги принципи змагальності та диспозитивної господарського процесу, закріплені у статті 129 Конституції України та статтях 13, 14, 74 Господарського процесуального кодексу України, суд вважає, що господарським судом, в межах наданих йому повноважень, створені належні умови учасникам судового процесу в реалізації ними прав, передбачених Господарським процесуальним кодексом України, висловлення своєї правової позиції у спорі та надання відповідних доказів, що є підставою для розгляду справи по суті за наявними в ній матеріалами у відповідності до вимог частини 2 статті 178 Господарського процесуального кодексу України.

Під час розгляду справи по суті судом були досліджені всі письмові докази, що містяться в матеріалах справи.

У відповідності до ч. 4 ст. 240 Господарського процесуального кодексу України, у разі неявки всіх учасників справи у судове засідання, яким завершується розгляд справи, розгляду справи без повідомлення /виклику/ учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.

15.04.2024 судом було постановлено рішення в нарадчій кімнаті у відповідності до ч. 4 ст. 240 Господарського процесуального кодексу України, без його проголошення.

3. Обставини, встановлені судом під час розгляду справи.

12.02.2020 між Гідрометеорологічним центром Чорного та Азовського морів Державної служби України з надзвичайних ситуацій (ГМЦ ЧАМ, виконавець) та Приватним акціонерним товариством «ІСРЗ» (ПрАТ «ІСРЗ», замовник) укладено договір № 16/19 (49-43-20) з надання гідрометеорологічних послуг, відповідно до п. 1.1. замовник доручає та зобов`язується сплатити, а виконавець зобов`язується надавати гідрометеорологічні послуги (інформацію) згідно додатку 1, що є невід`ємною частиною даного договору. Код СРV згідно ДК 021:2015 71350000-6 «науково-технічні послуги в галузі інженерії» а саме 71351612-6 «гідрометеорологічні послуги».

Надання інформаційних гідрометеорологічних послуг здійснюється відповідно до Закону України №443-ХІV від 18.02.1999 «Про гідрометеорологічну діяльність» (п. 1.3. договору № 16/19 від 12.02.2020).

Пунктами 2.1., 2.2. договору передбачено, що вартість гідрометеорологічних послуг за даним договором (ціна договору) становить орієнтовно 41684,30 грн, у тому числі ПДВ 20% 6947,38 грн. Домовленість про вартість гідрометеорологічних послуг оформляється протоколом узгодження ціни (додаток № 2), що є невід`ємною частиною договору.

Пунктами 3.1., 3.2. договору встановлено, що оплата фактично наданих гідрометеорологічних послуг проводиться щомісяця. Підставою для оплати є рахунок, що виставляється виконавцем на підставі актів виконаних робіт, складених на останнє число звітного місяця. Пред`явлений рахунок підлягає оплаті не пізніше 10 банківських днів з моменту отримання замовником.

Згідно з п/п 4.2.1. п. 4.2. договору замовник зобов`язується вчасно, у повному обсязі проводити оплату за отриману гідрометеорологічну інформацію (послуги).

Відповідно до п.п. 9.1., 9.2. договору він набуває чинності з моменту його підписання сторонами та скріплення печатками і діє до 31.12.2020, а в частині розрахунків до повного виконання. Відповідно до ст. 631 Цивільного кодексу України сторони встановили, що умови договору застосовуються до відносин між ними, які виникли до його укладення, а саме з 01.03.2020 року.

Перелік, кількість та ціна гідрометеорологічних послуг (гідрометеорологічна інформація), що надавалась відповідачу у 2020 році, наведена в додатку 1, що є невід`ємною частиною договору.

Домовленість про вартість інформаційних гідрометеорологічних послуг оформлена Протоколом вартості договору з надання гідрометеорологічних послуг ПрАТ «ІСРЗ» у 2020 році (додаток 2), що є невід`ємною частиною договору.

На виконання умов договору № 16/19 (49-43-20) від 12.02.2020 позивачем було надано відповідачу послуги на загальну суму 8755,78 грн, що підтверджується актом № 1656 здачі-приймання гідрометеорологічних послуг від 30.11.2020 на суму 3520,73 грн та актом № 1773 здачі-приймання гідрометеорологічних послуг від 31.12.2020 на суму 5235,05 грн, наявними у матеріалах справи.

З метою сплати послуг наданих за вищевказаними актами позивачем були виставлені відповідачу відповідні рахунки на оплату: № 1656 від 30.11.2020 на суму 3520,73 грн; № 1773 від 31.12.2020 на суму 5235,05 грн.

30.11.2020 між Гідрометеорологічним центром Чорного та Азовського морів Державної служби України з надзвичайних ситуацій (ГМЦ ЧАМ, виконавець) та Приватним акціонерним товариством «ІСРЗ» (ПрАТ «ІСРЗ», замовник) укладено договір № 15/21 з надання гідрометеорологічних послуг, відповідно до п. 1.1. замовник доручає та зобов`язується сплатити, а виконавець зобов`язується надавати гідрометеорологічні послуги (інформацію) згідно додатку 1, що є невід`ємною частиною даного договору. Код СРV згідно ДК 021:2015 71350000-6 «науково-технічні послуги в галузі інженерії» а саме 71351612-6 «гідрометеорологічні послуги».

Надання інформаційних гідрометеорологічних послуг здійснюється відповідно до Закону України №443-ХІV від 18.02.1999 «Про гідрометеорологічну діяльність» (п. 1.3. договору № 15/21 від 30.11.2020).

Пунктами 2.1., 2.2. договору передбачено, що вартість гідрометеорологічних послуг за даним договором (ціна договору) становить орієнтовно 57115,74 грн, у тому числі ПДВ 20% 9519,29 грн. Домовленість про вартість гідрометеорологічних послуг оформляється протоколом узгодження ціни (додаток № 2), що є невід`ємною частиною договору.

Пунктами 3.1., 3.2. договору встановлено, що оплата фактично наданих гідрометеорологічних послуг проводиться щомісяця. Підставою для оплати є рахунок, що виставляється виконавцем на підставі актів виконаних робіт, складених на останнє число звітного місяця. Пред`явлений рахунок підлягає оплаті не пізніше 10 банківських днів з моменту отримання замовником.

Згідно з п/п 4.2.1. п. 4.2. договору замовник зобов`язується вчасно, у повному обсязі проводити оплату за отриману гідрометеорологічну інформацію (послуги).

Відповідно до п.п. 9.1., 9.2. договору він набуває чинності з моменту його підписання сторонами та скріплення печатками і діє до 31.12.2021, а в частині розрахунків до повного виконання. Відповідно до ст. 631 Цивільного кодексу України сторони встановили, що умови договору застосовуються до відносин між ними, які виникли до його укладення, а саме з 01.01.2021 року.

Додатками до договору № 15/21 від 30.11.2020, як невід`ємними частинами договору, так само є Перелік, кількість та ціна гідрометеорологічних послуг (гідрометеорологічна інформація) та Протокол вартості договору з надання гідрометеорологічних послуг ПрАТ «ІСРЗ» у 2021 році (додаток 1, додаток 2).

На виконання умов договору № 15/21 від 30.11.2020 позивачем було надано відповідачу послуги на загальну суму 40161,75 грн, що підтверджується актами здачі-приймання гідрометеорологічних послуг: № 149 від 28.02.2021 на суму 6691,72 грн; № 213 від 31.03.2021 на суму 5454,43 грн; № 402 від 30.06.2021 на суму 5409,96 грн; № 500 від 31.07.2021 на суму 4283,56 грн; № 601 від 31.08.2021 на суму 4099,24 грн; № 699 від 30.09.2021 на суму 5041,32 грн; № 859 від 31.10.2021 на суму 4345,00 грн; № 934 від 30.11.2021 на суму 4836,52 грн, наявними у матеріалах справи.

При цьому, акти здачі-приймання гідрометеорологічних послуг, окрім двох актів, підписані та скріплені печаткою відповідача. В актах № 699 від 30.09.2021 та № 934 від 30.11.2021 відсутні підписи уповноваженої особи ПрАТ «ІСРЗ».

З метою сплати послуг наданих за вищевказаними актами позивачем були виставлені відповідачу відповідні рахунки на оплату: № 149 від 28.02.2021 на суму 6691,72 грн; № 213 від 31.03.2021 на суму 5454,43 грн; № 402 від 30.06.2021 на суму 5409,96 грн; № 500 від 31.07.2021 на суму 4283,56 грн; № 601 від 31.08.2021 на суму 4099,24 грн; № 699 від 30.09.2021 на суму 5041,32 грн; № 859 від 31.10.2021 на суму 4345,00 грн; № 934 від 30.11.2021 на суму 4836,52 грн.

06.12.2021 між Гідрометеорологічним центром Чорного та Азовського морів Державної служби України з надзвичайних ситуацій (ГМЦ ЧАМ, виконавець) та Приватним акціонерним товариством «ІСРЗ» (ПрАТ «ІСРЗ», замовник) укладено договір № 63/21 (49-118-21) з надання гідрометеорологічних послуг, відповідно до п. 1.1. замовник доручає та зобов`язується сплатити, а виконавець зобов`язується надавати гідрометеорологічні послуги (інформацію) згідно додатку 1, що є невід`ємною частиною даного договору. Код СРV згідно ДК 021:2015 71350000-6 «науково-технічні послуги в галузі інженерії» а саме 71351612-6 «гідрометеорологічні послуги».

Надання інформаційних гідрометеорологічних послуг здійснюється відповідно до Закону України №443-ХІV від 18.02.1999 «Про гідрометеорологічну діяльність» (п. 1.3. договору № 63/21 від 06.12.2021).

Пунктами 2.1., 2.2. договору передбачено, що вартість гідрометеорологічних послуг за даним договором (ціна договору) становить орієнтовно послуг у 2022 році в сумі 16660,56 грн, у тому числі ПДВ 20% 2776,76 грн. Домовленість про вартість гідрометеорологічних послуг оформляється протоколом узгодження ціни (додаток № 2), що є невід`ємною частиною договору.

Пунктами 3.1., 3.2. договору встановлено, що оплата фактично наданих гідрометеорологічних послуг проводиться щомісяця. Підставою для оплати є рахунок, що виставляється виконавцем на підставі актів виконаних робіт, складених на останнє число звітного місяця. Пред`явлений рахунок підлягає оплаті не пізніше 10 банківських днів з моменту отримання замовником.

Згідно з п/п 4.2.1. п. 4.2. договору замовник зобов`язується вчасно, у повному обсязі проводити оплату за отриману гідрометеорологічну інформацію (послуги).

Відповідно до п.п. 9.1., 9.2. договору він набуває чинності з моменту його підписання сторонами та скріплення печатками і діє до 31.12.2022, а в частині розрахунків до повного виконання. Відповідно до ст. 631 Цивільного кодексу України сторони встановили, що умови договору застосовуються до відносин між ними, які виникли до його укладення, а саме з 01.01.2022 року.

Додатками до договору № 15/21 від 30.11.2020, як невід`ємними частинами договору, також є Перелік, кількість та ціна гідрометеорологічних послуг (гідрометеорологічна інформація) та Протокол вартості договору з надання гідрометеорологічних послуг ПрАТ «ІСРЗ» у 2022 році (додаток 1, додаток 2).

На виконання умов договору № 63/21 (49-178-21) від 06.12.2021 та на підтвердження надання відповідачу послуг на загальну суму 2934,20 грн, позивачем було надано акти здачі-приймання гідрометеорологічних послуг: № 50 від 31.01.2022 на суму 1150,39 грн; № 135 від 31.03.2022 на суму 1046,53 грн; № 166 від 30.04.2022 на суму 491,52 грн; № 199 від 31.05.2022 на суму 245,76 грн.

Однак долучені до матеріалів справи акти здачі-приймання гідрометеорологічних послуг відповідачем, як замовником таких послуг, не підписані. Доказів скерування таких актів відповідачу для підписання, позивач суду не надав.

З метою сплати послуг наданих за вищевказаними актами позивачем були виставлені відповідачу відповідні рахунки на оплату: № 50 від 31.01.2022 на суму 1150,39 грн; № 135 від 31.03.2022 на суму 1046,53 грн; № 166 від 30.04.2022 на суму 491,52 грн; № 199 від 31.05.2022 на суму 245,76 грн.

01.06.2022 позивач звернувся до відповідача з листом № 9914-1-105/9914-01, в якому зазначив про припинення надання послуг за договорами від 30.11.2020 № 15/21 та від 06.12.2021 № 63/12/49-178-21 з 01.06.2022 доки відповідачем не буде погашена заборгованість.

02.03.2023 ГМЦ ЧАМ було надіслано ПрАТ «ІСРЗ» претензію № 2, де позивач просив сплатити борг у сумі 51851,73 грн, який розрахований станом на 02.03.2023 за отримані відповідачем послуги по вищевказаним договорам. Як вбачається з відмітки листоноші на довідці Укрпошти поштове відправлення не було вручено відповідачу у зв`язку з відмовою адресата від отримання.

4.Норми права, з яких виходить господарський суд при прийнятті рішення.

Згідно зі ст.11 ЦК України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки; підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до ст.15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права в разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Згідно ст.16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: визнання права; визнання правочину недійсним; припинення дії, яка порушує право; відновлення становища, яке існувало до порушення; примусове виконання обов`язку в натурі; зміна правовідношення; припинення правовідношення; відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; відшкодування моральної (немайнової) шкоди; визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.

Вказані положення ЦК кореспондуються з положеннями ст. 20 ГК України.

Відповідно до ст. 175 Господарського кодексу України, майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов`язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов`язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управлена сторона має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Відповідно до ч. 7 ст. 179 Господарського кодексу України (далі - ГК України) господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів.

Згідно зі ст. 193 Господарського кодексу України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом. Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов`язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов`язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Відповідно до частини 2 статті 193 Господарського кодексу України кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

У відповідності до ч. 1 ст. 509 Цивільного кодексу України, зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Згідно з частиною 2 статті 509 Цивільного кодексу України, зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 Цивільного кодексу України.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 526 Цивільного кодексу України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства. В силу вимог ч. 1 ст. 525 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Аналогічні вимоги щодо виконання зобов`язань містяться і у ч.ч. 1, 7 ст. 193 Господарського кодексу України.

Згідно ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно зі статтею 599 Цивільного кодексу України зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

У відповідності до ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Згідно зі статтею 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

У відповідності до ст. 626 Цивільного кодексу України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Нормами ст. 627 ЦК України встановлено свободу договору, тобто, відповідно до ст. 6 цього Кодексу, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Стаття 628 ЦК України передбачає, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Крім того, згідно зі статтею 629 Цивільного кодексу України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до статті 631 ЦК України строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов`язки відповідно до договору. Договір набирає чинності з моменту його укладення. Сторони можуть встановити, що умови договору застосовуються до відносин між ними, які виникли до його укладення. Закінчення строку договору не звільняє сторони від відповідальності за його порушення, яке мало місце під час дії договору.

Статтею 901 Цивільного кодексу України передбачено, що за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором. Положення цієї глави можуть застосовуватися до всіх договорів про надання послуг, якщо це не суперечить суті зобов`язання.

Відповідно до частини 1 статті 903 Цивільного кодексу України якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов`язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про метеорологічну діяльність» гідрометеорологічна діяльність - діяльність національної гідрометеорологічної служби, інших юридичних осіб незалежно від форм власності та фізичних осіб, спрямована на здійснення спостережень за гідрометеорологічними умовами, геофізичними процесами в атмосфері, аналізу й узагальнення отриманих даних, активних впливів на гідрометеорологічні процеси, забезпечення гідрометеорологічною інформацією, прогнозами і попередженнями про небезпечні та стихійні гідрометеорологічні явища органів державної влади, органів місцевого самоврядування, населення, а також гідрометеорологічне обслуговування заінтересованих юридичних та фізичних осіб; гідрометеорологічне обслуговування - надання користувачам за плату на договірних засадах гідрометеорологічної та іншої інформації.

У ст. 3 Закону України «Про метеорологічну діяльність» визначено, що основними принципами державної політики у сфері гідрометеорологічної діяльності є: - державне регулювання та контроль у сфері гідрометеорологічної діяльності; - поєднання державних і громадських інтересів в отриманні та використанні інформації про фактичний стан і очікувані зміни гідрометеорологічних умов і стану навколишнього природного середовища; - системність, комплексність, безперервність і репрезентативність гідрометеорологічних спостережень і прогнозування; - додержання вимог стандартів, нормативів та правил метрології, застосування засобів вимірювання, приладів, устаткування, що є безпечними для здоров`я та життя працівників гідрометеорологічної служби, населення і навколишнього природного середовища; - попереджувальний і невідкладний характер гідрометеорологічного забезпечення і обслуговування щодо небезпечних та стихійних гідрометеорологічних явищ; - пріоритетність вимог екологічної безпеки; - безплатність гідрометеорологічного забезпечення органів державної влади, органів місцевого самоврядування і населення інформацією загального користування та платність гідрометеорологічного обслуговування, надання гідрометеорологічних послуг юридичним і фізичним особам; - провадження гідрометеорологічної діяльності на основі принципів міжнародного співробітництва та пріоритету норм міжнародного права.

Відповідно до ст. 17 Закону України «Про метеорологічну діяльність» гідрометеорологічне обслуговування та надання інших послуг у сфері гідрометеорологічної діяльності здійснюється підприємствами, установами та організаціями, що належать до сфери управління центральних органів виконавчої влади, що забезпечують формування та реалізують державну політику у сфері гідрометеорологічної діяльності, за плату в обсягах і формах, що визначається на договірних засадах. Перелік гідрометеорологічної інформації та інших послуг, що надаються за плату, встановлюється Кабінетом Міністрів України за поданням центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері гідрометеорологічної діяльності.

Відповідно до статті 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення. Господарська операція - це дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов`язань, власному капіталі підприємства.

Положення ч. 1 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» передбачають, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Відповідно до ч. 2 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов`язкові реквізити: назву документа (форми); дату складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

5. Висновки господарського суду за результатами вирішення спору.

Відповідно до ст. 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Статтею 73 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування.

Згідно з ст. 74 Господарського процесуального кодексу України обов`язок доказування і подання доказів віднесено на сторони. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до ст. 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Предметом доказування у даній справі є обставини, пов`язані з укладенням договорів з надання гідрометеорологічних послуг, строку їх дії, порядок та строки надання послуг, факт надання та передачі послуг замовнику, загальна вартість наданих послуг, настання строку їх оплати, наявність часткової чи повної оплати, допущення прострочення оплати.

Так, судом встановлено, що між Гідрометеорологічним центром Чорного та Азовського морів та Приватним акціонерним товариством «ІСРЗ» укладені договори з надання гідрометеорологічних послуг № 16/19 (49-43-20) від 12.02.2020, № 15/21 від 30.11.2020 та № 63/21 (49-178-21) від 06.12.2021, відповідно до умов яких позивач взяв на себе зобов`язання надати гідрометеорологічні послуги (інформацію), які узгоджені сторонами у додатку 1, а відповідач зобов`язувався прийняти та оплатити надані послуги.

Регулювання відносин, що виникають у зв`язку із наданням послуг здійснюється Господарським кодексом України, Цивільним кодексом України, іншими нормативно-правовими актами і безпосередньо договором.

Судом встановлено, що укладені правочини за своїм змістом та правовою природою є договорами про надання послуг, які підпадають під правове регулювання норм глави 61 розділу ІІІ Книги п`ятої Цивільного кодексу України.

Як вказує позивач, на виконання умов спірних договорів ним були надані послуги в повному обсязі, відповідно до наданих актів здачі-приймання гідрометеорологічних послуг та відповідних рахунків.

Проте, при оцінки матеріалів справи суд зазначає що позивачем не надано до суду доказів що підтверджують факт надання відповідних послуг за договорам з гідрометеорологічних надання послуг, саме на визначену позивачем суму в розмірі 51851,73 грн.

Відповідно до п. п. 4, ч. 2 ст. 42 ГПК України, учасники справи зобов`язані подавати усі наявні у них докази в поряду та строки, встановлені законом або судом, виконувати процесуальні дії у встановлені законом або судом строки.

Порядок та строки подання таких доказів визначені у ст. ст. 80, 164 ГПК України. Так, відповідно до ч. 2 ст. 80 ГПК України, позивач, особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб, повинні подати докази разом з поданням позовної заяви. Відповідно до ч. 2 ст. 164 ГПК України, позивач зобов`язаний додати до позовної заяви всі наявні в нього докази, що підтверджують обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги (якщо подаються письмові чи електронні докази позивач може додати до позовної заяви копії відповідних доказів).

Верховний Суд в пункті 60 постанови від 25.06.2020 у справі №924/233/18 акцентував, що позивач як особа, яка вважає, що її право порушено самостійно визначає докази, які на його думку підтверджують заявлені вимоги. Проте обов`язок надання правового аналізу заявлених вимог, доказів на їх підтвердження та спростування доводів учасників справи, покладений на господарський суд.

Судом встановлено, що на виконання умов спірних договорів позивачем в період з листопада 2020 року по жовтень 2021 року було надано відповідачу послуги, що передбачені переліком послуг та визначені у додатку 1 до договорів, про що складено відповідні акти здачі-приймання гідрометеорологічних послуг та для оплати вартості наданих послуг, позивачем було виставлено відповідачу рахунки.

В свою чергу отримання відповідачем вказаних послуг за договорами є підставою виникнення у відповідача зобов`язання оплатити надані послуги відповідно до умов договору та вимог чинного законодавства.

Оплату послуг, за умовами договорів відповідач зобов`язаний здійснювати щомісячно на підставі виставлених рахунків не пізніше 10 банківських днів з моменту отримання їх замовником.

Як встановлено судом з матеріалів справи, за договором № 16/19 (49-43-20) з надання гідрометеорологічних послуг від 12.02.2020 позивачем були надані відповідачу гідрометеорологічні послуги на загальну суму 8755,78 грн, що підтверджується підписаними з боку відповідача наступними актами здачі-приймання послуг: № 1656 від 30.11.2020 на суму 3520,73 грн та № 1773 від 31.12.2020 на суму 5235,05 грн.

Доказів сплати відповідачем заборгованості за договором № 16/19 (49-43-20) від 12.02.2020 у розмірі 8755,78 грн матеріали справи не містять, що також не спростовано з боку відповідача

Оскільки, заборгованість відповідача перед позивачем в сумі 8755,78 грн станом на день прийняття рішення не погашена, а розмір вказаної заборгованості відповідає фактичним обставинам справи, факт надання позивачем гідрометеорологічних послуг документально підтверджено, отримання відповідачем таких послуг не спростовано, тому, суд дійшов висновку, що позовна вимога про стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості за договором № 16/19 (49-43-20) від 12.02.2020 в сумі 8755,78 грн є обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню.

Щодо вимог про стягнення заборгованості за договором № 15/21 від 30.11.2020 в сумі 40161,75 грн, суд зазначає наступне.

Матеріалами справи беззаперечно підтверджено, що за договором № № 15/21 з надання гідрометеорологічних послуг від 30.11.2020 позивачем були надані відповідачу гідрометеорологічні послуги на загальну суму 30283,91 грн, що підтверджується наступними актами здачі-приймання послуг: № 149 від 28.02.2021 на суму 6691,72 грн, № 213 від 31.03.2021 на суму 5454,43 грн; № 402 від 30.06.2021 на суму 5409,96 грн, № 500 від 31.07.2021 на суму 4283,56 грн, № 601 від 31.08.2021 на суму 4099,24 грн, № 859 від 31.10.2021 на суму 4345,00 грн, які підписані представниками сторін у справі та скріплені печатками.

Вищевказані акти відповідають вимогам статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», будь-які істотні недоліки у них відсутні, відтак суд приймає зазначені акти як належні докази на підтвердження надання послуг позивачем та їх прийняття відповідачем.

Доказів на підтвердження наявності у відповідача заперечень щодо наданих позивачем послуг та/або відмови відповідача від приймання наданих позивачем послуг, а також претензій щодо виконання позивачем умов даного договору суду не надано.

Відтак, приймаючи до уваги умови п. 3.2. укладеного сторонами договору, суд приходить до висновку, що строк виконання відповідачем своїх грошових зобов`язань за вищевказаними актами є таким, що настав. Докази сплати відповідачем заборгованості в матеріалах справи відсутні.

Дослідивши надані до матеріалів справи докази (договір № 15/21 від 30.11.2020, рахунки, акти здачі-приймання послуг), беручи до уваги, що відповідно до п. 3.2. договору строк оплати настав, підписання відповідачем актів здачі-приймання послуг без заперечення, а також відсутність доказів оплати наданих послуг, суд визнає обґрунтованою та підтвердженою матеріалами справи вимогу про стягнення 30283,91 грн заборгованості.

При цьому, дослідивши надані позивачем акти здачі-приймання гідрометеорологічних послуг № 699 від 30.09.2021 на суму 5041,32 грн та № 934 від 30.11.2021 на суму 4836,52 грн, суд унеможливлений дійти до беззаперечного висновку щодо підтвердження факту надання позивачем відповідних послуг відповідачу, оскільки наведені акти не підписані з боку ПрАТ «ІСРЗ». Доказів їх належного направлення позивачем на адресу відповідача та відповідно їх отримання останнім до матеріалів справи не надано.

В свою чергу, доказів надання позивачем гідрометеорологічних послуг замовникові в порядку, передбаченому п/п 4.1.2. договору, зокрема телефоном/факсом або шляхом надіслання на вказану електронну пошту відповідача, матеріали справи також не містять.

Таким чином, факт надання позивачем відповідачу послуг на суму 9877,84 грн. за договором №15/21 від 30.11.2020 є недоведеним.

Щодо вимог про стягнення заборгованості за договором № 63/21 (49-178-21) від 06.12.2021 в сумі 2934,20 грн, суд дійшов наступних висновків.

З матеріалів справи вбачається, що надані позивачем акти здачі-приймання гідрометеорологічних послуг за договором № 63/21 (49-178-21) від 06.12.2021, а саме: № 50 від 31.01.2022, № 135 від 31.03.2022, № 166 від 30.04.2022, №199 від 31.05.2022, не підписані з боку відповідача, як замовника за спірним договором, а тому ці акти не можна вважати доказами надання гідрометеорологічних послуг за договором.

Доказів того, що рахунки та акти здачі-приймання гідрометеорологічних послуг направлялись позивачем відповідачу будь-яким належним способом, позивачем суду не надано.

Будь-які інші первинні документи, які б підтверджували факт надання позивачем послуг за договором № 63/21 (49-178-21) від 06.12.2021 матеріали справи не містять.

Виходячи з наведеного, суд приходить до висновку про недоведеність позивачем належними та допустимими доказами факту надання послуг за договором № 63/21 (49-178-21) з надання гідрометеорологічних послуг від 06.12.2021 відповідачу, що зумовлює висновок суду про необґрунтованість позову в частині стягнення заборгованості за договором № 63/21 (49-178-21) від 06.12.2021 у розмірі 2934,20 грн.

Обґрунтовуючи вищенаведені висновки, суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Договір про надання послуг характеризується особливим об`єктом, який, по-перше, має нематеріальний характер, а по-друге, нероздільно пов`язаний з особистістю послугонадавача. Тобто, у зобов`язаннях про надання послуг результат діяльності виконавця немає матеріального змісту, як це має місце при виконанні роботи, а полягає у самому процесі надання послуги.

Згідно з договором про надання послуг важливим є не сам результат, а дії, які до нього призвели. З урахуванням наведених особливостей слід зазначати, що стаття 177 Цивільного кодексу України серед переліку об`єктів цивільних прав розглядає послугу як самостійний об`єкт, при цьому її характерною особливістю, на відміну від результатів робіт, є те, що послуга споживається замовником у процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності виконавцем. Тобто характерною ознакою послуги є відсутність результату майнового характеру, невіддільність від джерела або від одержувача та синхронність надання й одержання послуги.

Для кваліфікації послуги головним є предметний критерій: предметом договору про надання послуг є процес надання послуги, що не передбачає досягнення матеріалізованого результату, але не виключає можливість його наявності. Якщо внаслідок надання послуги й створюється матеріальний результат, то він не є окремим, віддільним від послуги як нематеріального блага, об`єктом цивільних прав, через що відповідний результат не є обігоздатним сам по собі. Близька за змістом правова позиція міститься у постанові Великої Палати Верховного Суду від 25.01.2022 зі справи №761/16124/15-ц, а також у постанові Верховного Суду від 05.12.2022 у справі №914/2654/20.

Як зазначено в постанові Верховного Суду від 05.07.2019 зі справи № 910/4994/18, оцінка господарських операцій повинна проводитися на підставі комплексного, всебічного аналізу специфіки та умов вчинення конкретного правочину, з обов`язковим урахуванням його господарської мети, економічної доцільності, а також використання отриманих товарів чи послуг у подальшій діяльності підприємства. Обов`язковою умовою підтвердження реальності здійснення господарських операцій є фактична наявність у сторін договору первинних документів, фізичних, технічних та технологічних можливостей для здійснення відповідних операцій та зв`язок між фактом придбання послуги і подальшою господарською діяльністю.

Відповідно до Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» та Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 № 88 первинні документи - це документи, створені у письмовій або електронній формі, які містять відомості про господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення. До первинних документів належать такі документи, як видаткова накладна, товарно-транспортна накладна, акт виконаних робіт, прибутковий та видатковий касовий ордер, та інші. Мета складання первинних документів - зафіксувати факт господарської операції.

За загальним правилом фактом підтвердження здійснення господарської операції є саме первинні документи бухгалтерського обліку, до яких належать усі документи в їх сукупності, складені щодо господарської операції, що відповідають вимогам закону, зокрема статті 9 Закону України «Про бухгалтерській облік та фінансову звітність в Україні» та пункту 2.4. Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, та відображають реальні господарські операції.

Отже, за висновками суду, документом, який підтверджує як факт надання позивачем гідрометеорологічних послуг, так і факт виникнення у відповідача зобов`язання з їх оплати, є акт здачі-приймання послуг та саме цей документ є первинним бухгалтерським документом, який засвідчує здійснення господарських операцій і містить інформацію про вартість наданих послуг.

Відповідно до ст. 9 цього Закону первинні та зведені облікові документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі та повинні мати такі обов`язкові реквізити, якщо інше не передбачено окремими законодавчими актами України: назву документа (форми); дату складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Отже, первинні документи повинні містити відомості, які підтверджують вчинення господарської операції, на виконання якої вони складаються, у зв`язку з чим вчинення певної господарської операції фіксуватиметься документально, що в сукупності свідчить про підтвердження між учасниками такої операції певних прав та обов`язків, зокрема, і щодо обов`язку сплатити певну суму коштів, яка складатиме еквівалент певної вартості наданих послуг.

Відтак, статусу належним чином оформленого первинного документа акт здачі-приймання гідрометеорологічних послуг набуває за наявності в ньому всіх обов`язкових реквізитів, визначених у ст. 9 вказаного Закону (у т.ч. й особистих підписів осіб, які брали участь у здійсненні господарської операції).

Суд критично оцінює надані позивачем акти здачі-приймання гідрометеорологічних послуг від 30.09.2021 № 699, від 30.11.2021 № 934, від 31.01.2022 № 50, від 31.03.2022 № 135, від 30.04.2022 № 166, від 31.05.2022 №199, оскільки із змісту копій поданих позивачем актів вбачається, що в них відсутні особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції від імені відповідача, при цьому матеріали справи не містять жодних доказів направлення (надання) відповідачу таких актів для підписання, а відтак останні не відповідають вимогам достовірності первинних документів зазначеним у Законі Україні «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні».

Разом з тим інших належних та допустимих доказів на підтвердження факту надання позивачем та отримання відповідачем послуг, що складають в загальному розмірі 12812,04 грн матеріали справи не містять та позивачем, у порядку встановлено ГПК України, суду надано не було.

Відтак, за висновком суду, відсутні підстави стверджувати про прийняття фактично наданих послуг за вищезазначеними судом актами без зауважень у зв`язку з відсутністю мотивованої відмови.

Що стосується відповідних рахунків, долучених до спірних актів, суд зазначає, що за своєю правовою природою рахунок на оплату не є первинним документом, а є документом, який містить тільки платіжні реквізити, на які потрібно перераховувати грошові кошти в якості оплати за надані послуги, тобто, носить інформаційний характер. Рахунок є розрахунковим документом, який містить тільки платіжні реквізити, на які потрібно перерахувати кошти.

Така правова позиція є сталою в судовій практиці і викладена в постановах Верховного Суду від 28.03.2018 у справі №910/32579/15, від 22.05.2018 у справі №923/712/17, від 21.01.2019 у справі №925/2028/15, від 02.07.2019 у справі №918/537/18, від 29.08.2019 у справі №905/2245/17, від 26.02.2020 у справі №915/400/18 від 07.02.2018 у справі №910/49/17, від 29.04.2020 зі справи № 915/641/19.

Матеріали справи не містять інших первинних документів, які б підтвердили факт надання послуг відповідачу у сумі 12812,04 грн.

З урахуванням наведеного, тягар доведення належного виконання позивачем свого обов`язку за договорами № 15/21 від 30.11.2020 та № 63/21 від 06.12.2021 (в частині надання гідрометеорологічних послуг) покладається на позивача.

А відтак, на переконання суду, посилання позивача про надання та отримання відповідачем спірних послуг за договором № 15/21 з надання гідрометеорологічних послуг 30.11.2020 на підставі актів здачі-прийняття послуг № 699 від 30.09.2021 та № 934 від 30.11.2021, а також за договором № 63/21 (49-178-21) з надання гідрометеорологічних послуг від 06.12.2021 в цій частині є безпідставними.

Отже, враховуючи викладене вище та те, що наведені судом акти здачі-приймання гідрометеорологічних послуг не підписані з боку відповідача, позивачем не надано суду будь-яких інших належних і допустимих доказів в розумінні ст. 77 ГПК України на підтвердження викладених у позовній заяві обставин щодо надання відповідачу спірних послуг у визначених ним обсягах та прийняття відповідачем таких послуг, суд, керуючись принципом вірогідності доказів, дійшов висновку щодо недоведеності викладених позивачем у позовній заяві обставин щодо здійснення господарської операції по наданню відповідачу послуг на загальну суму 12812,04 грн, а тому суд відмовляє в задоволені позовних вимог в цій частині.

Пункт 3 частини 2 статті 129 Конституції України визначає одним із принципів судочинства змагальність сторін та свободу в наданні ними своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Згідно з частинами 1, 3 статті 74, частиною 1 статті 77 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Отже, обов`язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб`єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з`ясувати обставини, які мають значення для справи.

Статтею 76 Господарського процесуального кодексу України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 Господарського процесуального кодексу України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Будь-які подані учасниками процесу докази підлягають оцінці судом на предмет належності і допустимості. Вирішуючи питання щодо доказів, господарські суди повинні враховувати інститут допустимості засобів доказування, згідно з яким обставини справи, що відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування. Що ж до належності доказів, то нею є спроможність відповідних фактичних даних містити інформацію стосовно обставин, які входять до предмета доказування з даної справи.

Важливим елементом змагальності процесу є стандарти доказування - спеціальні правила, яким суд має керуватися при вирішення справи. Ці правила дозволяють оцінити, наскільки вдало сторони виконали вимоги щодо тягаря доказування і наскільки вони змогли переконати суд у своїй позиції, що робить оцінку доказів більш алгоритмізованою та обґрунтованою.

На сьогодні у праві існують такі основні стандарти доказування: «баланс імовірностей» (balance of probabilities) або «перевага доказів» (preponderance of the evidence); «наявність чітких та переконливих доказів» (clear and convincing evidence); «поза розумним сумнівом» (beyond reasonable doubt).

Відповідно до статті 79 Господарського процесуального кодексу України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Тлумачення змісту цієї статті свідчить, що нею покладено на суд обов`язок оцінювати докази, обставини справи з огляду на їх вірогідність, яка дозволяє дійти висновку, що факти, які розглядаються скоріше були (мали місце), аніж не були.

Слід зауважити, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Цей принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Одночасно цей принцип не передбачає обов`язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний (постанови Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 02.10.2018 у справі № 910/18036/17, від 23.10.2019 у справі № 917/1307/18, від 18.11.2019 у справі № 902/761/18, від 04.12.2019 у справі № 917/2101/17).

Доказів на підтвердження повної оплати наданих позивачем послуг на суму 39039,69 грн відповідач не надав, доводи позивача щодо наявності боргу, шляхом надання належних доказів, не спростував.

На думку суду надані позивачем докази, про які суд вказував вище, є вірогідними. Відповідач не подав доказів на спростування вірогідності доказів наданих позивачем та не подав доказів, які б суд міг визнати більш вірогідними ніж ті, що наявні у матеріалах справи.

При цьому, встановивши обставини даної справи та надавши відповідну правову оцінку зібраним у справі доказам із застосуванням стандарту доказування, суд дійшов висновку про те, що позовні вимоги Гідрометеорологічного центру Чорного та Азовського морів про стягнення вартості наданих ним послуг за актами здачі-приймання гідрометеорологічних послуг, які не підписані відповідачем, у загальному розмірі 12812,04 грн задоволенню не підлягають, з підстав їх недоведеності та необґрунтованості, в аспекті ст. 78, 79 Господарського процесуального кодексу України, за викладених в позовній заяві обставин з урахуванням висновків суду.

Надаючи оцінку доводам учасників судового процесу судом враховано, що обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи (ч.5 ст.236 Господарського процесуального кодексу України).

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів учасників справи та їх відображення у судовому рішенні, суд першої інстанції спирається на висновки, що зробив Європейський суд з прав людини від 18.07.2006 у справі «Проніна проти України», в якому Європейський суд з прав людини зазначив, що п. 1 ст. 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі ст. 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.

У рішенні Європейського суду з прав людини «Серявін та інші проти України» вказано, що усталеною практикою Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain) від 9 грудня 1994 року, серія A, N 303-A, п. 29). Хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов`язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень (див. рішення у справі «Суомінен проти Фінляндії» (Suominen v. Finland), N 37801/97, п. 36, від 1 липня 2003 року). Ще одне призначення обґрунтованого рішення полягає в тому, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті. Крім того, вмотивоване рішення дає стороні можливість оскаржити його та отримати його перегляд вищестоящою інстанцією. Лише за умови винесення обґрунтованого рішення може забезпечуватись публічний контроль здійснення правосуддя (див. рішення у справі «Гірвісаарі проти Фінляндії» (Hirvisaari v. Finland), №49684/99, п. 30, від 27 вересня 2001 року).

Враховуючи усе вищевикладене, оцінюючи докази у справі в їх сукупності, законодавство, що регулює спірні правовідносини, суд дійшов висновку, що позовні вимоги Гідрометеорологічного центру Чорного та Азовського морів обґрунтовані частково у зв`язку з недоведеністю заборгованості за послуги згідно вищезазначених судом актів, проте в іншій частині вимог відповідають фактичним обставинам справи та вимогам чинного законодавства, тому підлягають частковому задоволенню.

Згідно з положеннями статті 129 ГПК України, судовий збір покладається у спорах, що виникають при укладанні, зміні та розірванні договорів, - на сторону, яка безпідставно ухиляється від прийняття пропозицій іншої сторони, або на обидві сторони, якщо судом відхилено частину пропозицій кожної із сторін. У спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Таким чином, витрати позивача зі сплати судового збору в розмірі 2020,81 грн покладаються на відповідача пропорційно розміру задоволених вимог, в іншій частині залишаються за позивачем.

Керуючись ст.ст. 2, 13, 76, 79, 86, 129, 232, 233, 237 - 240 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Позов - задовольнити частково.

2. Стягнути з Приватного акціонерного товариства «ІСРЗ» (68093, Одеська обл., м. Чорноморськ, с. Малодолинське, вул. Космонавтів, № 59-Б; код ЄДРПОУ 32333962) на користь Гідрометеорологічного центру Чорного та Азовського морів (65062, м. Одеса, бульвар Французький, № 89; код ЄДРПОУ 20992067) суму основної заборгованості у розмірі 39 039 (тридцять дев`ять тисяч тридцять дев`ять) грн 69 коп та витрати зі сплати судового збору в розмірі 2 020 (дві тисячі двадцять) грн 81 коп.

3. В решті позовних вимог - відмовити.

Рішення суду набирає законної сили в порядку ст.241 ГПК України.

Наказ видати відповідно до ст.327 ГПК України.

Повний текст рішення складено 15 квітня 2024 р.

Суддя О.В. Цісельський