ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
РІШЕННЯ
"08" квітня 2024 р.м. Одеса Справа № 916/5374/23
Господарський суд Одеської області у складі судді Бездолі Д.О.
секретар судового засідання Христенко А.О.
розглянувши справу за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю Газопостачальна компанія Нафтогаз Україна (вул. Шолуденка, 1, м. Київ, 04116)
до відповідача: Приватного підприємства Янтар (вул. Генерала Цвєтаєва, 18, м. Одеса, 65007)
про стягнення 26719,91 грн,
за участю представників учасників справи:
від позивача: Жигадло І.Б.;
від відповідача: не з`явився.
УСТАНОВИВ:
08.12.2023 через систему «Електронний кабінет» Товариство з обмеженою відповідальністю Газопостачальна компанія Нафтогаз Україна звернулось до Господарського суду Одеської області з позовною заявою до Приватного підприємства Янтар, в якій просить суд стягнути з відповідача на користь позивача грошові кошти у розмірі 26719,91 грн, з яких: пеня в сумі 22490,14 грн; 3% річних в сумі 1534,64 грн; інфляційні втрати в сумі 2695,13 грн.
Позиції учасників справи
В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на обставину порушення відповідачем строків оплати вартості природного газу, який було спожито відповідачем на підставі укладеного між сторонами договору постачання природного газу від 22.02.2021 № 101/ПГ-1956-К.
25.01.2024 від відповідача надійшло клопотання (а.с. 5-9, т.2), в якому останній просить суд застосувати до вимог позивача про стягнення пені позовну давність, а в решті вимог відмовити, виходячи із засад справедливості, доброчесності та балансу приватного і державного інтересів, з урахуванням повідомлених у клопотанні обставин використання майна відповідача.
05.02.2024 позивачем були подані суду письмові пояснення (а.с. 10-16, т.2), в яких останній відзначив про дотримання ним строків позовної давності для заявлення вимог про стягнення з відповідача суми пені, а також наголосив на обставині неналежного виконання відповідачем зобов`язань за договором.
19.02.2024 до суду від відповідача надійшла заява про розгляд справи за його відсутності (а.с. 23-24, т.2).
Процесуальні дії у справі
Ухвалою Господарського суду Одеської області від 19.12.2023 позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю Газопостачальна компанія Нафтогаз Україна було залишено без руху із встановленням позивачу десятиденного строку для усунення виявлених судом недоліків.
Ухвалою суду від 27.12.2023 позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю Газопостачальна компанія Нафтогаз Україна було прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі № 916/5374/23; постановлено справу розглядати в порядку спрощеного позовного провадження з викликом сторін; судове засідання для розгляду справи по суті призначено на 25 січня 2024 року о 14:00.
Ухвалою суду від 27.12.2023 судом було задоволено клопотання позивача про участь у судових засіданнях при розгляді справи в режимі відеоконференції.
25.01.2024 суд протокольною ухвалою оголосив перерву у судовому засіданні до 19.02.2024 об 11:15.
Судове засідання 19.02.2024 не відбулось, у зв`язку з перебуванням судді Бездолі Д.О. на лікарняному. Ухвалою суду від 29.02.2024 судом було призначено судове засідання у справі на 18 березня 2024 року о 12:20.
18.03.2024 суд постановив протокольну ухвалу про перерву у судовому засіданні до 08.04.2024 о 12:00.
У судовому засіданні 08.04.2024 судом було проголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Обставини справи
22.02.2021 між Товариством з обмеженою відповідальністю Газопостачальна компанія Нафтогаз Україна (далі - постачальник) та Приватним підприємством Янтар (далі - споживач) був укладений договір постачання природного газу № 101/ПГ-1956-К (а.с. 30-37, т.1; далі - договір), згідно з п. 1.1. якого постачальник зобов`язався поставити споживачеві природний газ власного видобутку (природний газ, видобутий на території України) та/або імпортований природний газ, а споживач зобов`язався прийняти його та оплатити на умовах цього договору.
У пункті 1.9. договору визначено місцезнаходження точки комерційного обліку споживача.
Пунктом 3.9. договору передбачено, що остаточний розрахунок по оплаті вартості фактично поставленого газу здійснюється до 20 числа місяця, наступного за розрахунковим періодом, на підставі акту (актів) приймання-передачі природного газу. У випадку, якщо протягом розрахункового періоду обсяг постачання газу перевищив 10 тис.куб.м, остаточний розрахунок за фактично поставлений газ здійснюється з урахуванням п. 3.1.1. договору.
Відповідно до п. 6.2. договору в разі порушення споживачем порядку та строків оплати поставленого постачальником газу/інших платежів споживач сплачує постачальнику пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла протягом періоду, за який сплачується пеня, за кожний день прострочення.
Згідно з п. 10.1. договір набирає чинності з моменту його підписання та скріплення печатками (за наявності) та діє у частині постачання природного газу до 31.12.2021, а в частині розрахунків між сторонами - до повного їх виконання. За взаємною згодою сторін договір може бути припинено достроково. При цьому, сторона, яка має намір розірвати договір, письмово попереджає про це іншу сторону за 30 календарних днів до запланованої дати розірвання. Договір вважається продовженим на кожний наступний календарний рік, якщо за місяць до закінчення строку дії договору жодною зі сторін не буде заявлено про припинення його дії або перегляд його умов. При цьому сторони мають внести зміни до договору щодо планових об`ємів постачання газу на продовжений строк.
Як вбачається з матеріалів справи (а.с. 38-158, т.1), у період березень 2021 року січень 2023 року позивачем було поставлено відповідачу природний газ, з урахуванням вартості послуг з транспортування, на загальну суму 146055,27 грн, яка в повному обсязі була сплачена відповідачем, водночас, оплата за спожитий природний газ у грудні 2022 року та січні 2023 року відповідачем була здійснена з порушення строків оплати, визначених договором.
У зв`язку з допущеним відповідачем простроченням, позивач нарахував та заявив до стягнення з відповідача в межах цієї справи пеню в сумі 22490,14 грн, 3% річних в сумі 1534,64 грн та інфляційні втрати в сумі 2695,13 грн. Розрахунки спірних сум позивачем було здійснено в межах наступного періоду (а.с. 23-25, т.1):
- за зобов`язаннями грудня 2022 року: пеня та 3% річних за період з 21.01.2023 по 13.03.2023; інфляційні втрати за лютий 2023 року;
- за зобов`язаннями січня 2023 року пеня за період з 21.02.2023 по 20.08.2023; 3% річних за період з 21.02.2023 по 14.09.2023; інфляційні втрати за період березень-червень 2023 року.
Відповідач заперечень щодо вірності здійсненого позивачем розрахунку не подав, а також не заперечив щодо обставини порушення строків оплати спожитого у грудні 2022 року та січні 2023 року природного газу. В цей же час, відповідач вважає, що покладення на нього відповідальності за прострочення виконання зобов`язання у спірних правовідносинах є несправедливим, враховуючи, що частина приміщення, вказаного у п. 1.9. договору, ним була передана у безоплатне користування іншій особі, на підтвердження чого відповідач долучив відповідний акт від 29.08.2022 (а.с. 8, т.2) та лист співкористувача на адресу позивача з прохання не застосовувати до відповідача штрафні санкції за договором (а.с. 9, т. 2).
Законодавство, застосоване судом до спірних відносин
Відповідно до ст. 175 Господарського кодексу України майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов`язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов`язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.
Положеннями п.1 ч.2 ст.11 Цивільного кодексу України передбачено, що однією із підстав виникнення цивільних прав та обов`язків є договір, а в силу вимог ч.1 ст.629 Цивільного кодексу України, договір є обов`язковим для виконання сторонами.
Відповідно до ст. 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.
Відповідно до вимог ч. 1 ст. 526 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. В силу вимог ч.1 ст.525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Аналогічні вимоги щодо виконання зобов`язань містяться і у ч.ч. 1, 7 ст. 193 Господарського кодексу України.
Статтею 610 Цивільного кодексу України встановлено, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).
Згідно з ч.1 ст.530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
За ст. 525 ЦК України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно до ч. 1 ст. 230 ГК України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.
Водночас, частиною 3 ст. 551 ЦК України передбачено, що розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.
Згідно з ч. 2 ст. 233 ГК України, якщо порушення зобов`язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.
Згідно з ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Відповідно до ст. 257, 258 ЦК України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки. Для окремих видів вимог законом може встановлюватися спеціальна позовна давність: скорочена або більш тривала порівняно із загальною позовною давністю. Позовна давність в один рік застосовується, зокрема, до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені).
Частиною 5 статті 261 ЦК України визначено, що за зобов`язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання.
Згідно з п.12. Прикінцевих та перехідних положень ЦК України (в редакції Закону України від 30.03.2020 №540-IX "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)") під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 257, 258, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину.
Пунктом 19 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України (в редакції Закону України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо дії норм на період дії воєнного стану» від 15.03.2022 № 2120-IX) у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану строки, визначені статтями 257-259, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк його дії".
Згідно з п. 19 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України (в редакції Закону України «Про внесення змін до Цивільного кодексу України щодо вдосконалення порядку відкриття та оформлення спадщини» від 08.11.2023 № 3450-IX) у період дії воєнного стану в Україні, введеного Указом Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" від 24 лютого 2022 року № 64/2022, затвердженим Законом України "Про затвердження Указу Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" від 24 лютого 2022 року № 2102-IX, перебіг позовної давності, визначений цим Кодексом, зупиняється на строк дії такого стану.
Постановою Кабінету Міністрів України від 11.03.2020 №211 "Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2" було установлено з 12 березня 2020 на всій території України карантин.
Постановою Кабінету Міністрів України від 27 червня 2023 року № 651 «Про відміну на всій території України карантину, встановленого з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2» відмінено з 24 години 00 хвилин 30 червня 2023 року на всій території України карантин, встановлений з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2.
Указом Президента України від 24 лютого 2022 року № 64/2022, затвердженим Законом України «Про затвердження Указу Президента України "Про введення воєнного стану в Україні", введено в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб. Цей строк був продовжений на підставі відповідних Указів Президента України та триває і станом на цей час.
Відповідно до ст. 617 ЦК України особа, яка порушила зобов`язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов`язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили. Не вважається випадком, зокрема, недодержання своїх обов`язків контрагентом боржника, відсутність на ринку товарів, потрібних для виконання зобов`язання, відсутність у боржника необхідних коштів.
Частиною 3 статті 13 ГПК України визначено, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Відповідно до ч. 3 ст. 75 ГПК України обставини, визнані судом загальновідомими, не потребують доказування.
Позиція суду
Судом встановлена обставина невчасного виконання відповідачем зобов`язання щодо оплати поставленого позивачем природного газу у грудні 2022 року та січні 2023 року. У зв`язку із тим, що ця бездіяльність відповідача суперечить вищевказаним нормам права та договору, у позивача виникло право на стягнення з відповідача пені, 3% річних та індексу інфляції.
Розрахунки заявлених позивачем пені, 3% річних та індексу інфляції, які долучені позивачем до позовної заяви (а.с.25-25, т.1), судом перевірені, встановлено їх вірність, відповідність нормам законодавства України. Між цим, враховуючи, що у спірних правовідносинах сторін прострочення виконання зобов`язання відповідача за договором мало місце з 21.01.2023 та 21.02.2023, а позивач з позовом до суду звернувся 08.12.2023, суд дійшов висновку про відсутність підстав для застосування до цих вимог позивача позовної давності.
Водночас, вирішуючи питання щодо можливості зменшення суми пені, заявленої позивачем до стягнення, суд, виходячи із загальних засад, встановлених у статті 3 Цивільного кодексу України, а саме: справедливості, добросовісності та розумності, зазначає таке.
Так, при зменшенні розміру пені, суд бере до уваги інтереси сторін, що заслуговують на увагу, і оцінює співвідношення розміру заявленої до стягнення пені, зокрема, із розміром збитків позивача. Якщо порушення зобов`язання відповідачем не потягло за собою значні збитки для інших господарюючих суб`єктів, то суд може з урахуванням інтересів сторін зменшити розмір належної до сплати пені. При цьому як необхідність використання права на зменшення розміру штрафних санкцій, так і розмір, до якого вони підлягають зменшенню, закон відносить на розсуд суду.
Водночас, за своєю правовою природою штрафні санкції виконують стимулюючу функцію, спонукаючи боржника до належного виконання своїх зобов`язань під загрозою застосування до нього цього виду відповідальності та стягується в разі порушення такого зобов`язання. Отже, питання про зменшення розміру неустойки вирішується судом на підставі аналізу конкретної ситуації, тобто сукупності з`ясованих ним обставин, що свідчать про наявність підстав для вчинення зазначеної дії.
При цьому, наявність у кредитора можливості стягувати із боржника надмірні грошові суми як неустойку змінює її дійсне правове призначення. Оскільки неустойка має на меті, в першу чергу, стимулювати боржника до виконання основного грошового зобов`язання та не може лягати непомірним тягарем для боржника і бути джерелом отримання невиправданих додаткових прибутків для кредитора.
Вирішуючи питання щодо доцільності зменшення суми пені у цій справі суд також враховує: ступінь виконання відповідачем своїх зобов`язань за спірним договором (здійснення оплати у повному обсязі); те, що матеріали справи не містять доказів на підтвердження того, що позивач або інші особи зазнали збитків у зв`язку із простроченням виконання зобов`язання у спірних відносинах; те, що заборгованість відповідача виникла під час дії в Україні воєнного стану та з урахуванням повідомлених відповідачем обставин щодо використання об`єкту відповідача, що підтверджені відповідними доказами (а.с. 8-9, т.2). З іншого боку суд враховує, що в матеріалах справи відсутні докази на підтвердження актуального майнового стану відповідача, відсутність в матеріалах справи доказів на підтвердження настання для відповідача безпосередньо у спірних правовідносинах форс-мажорних обставин, а також те, що відповідач при укладенні договору з позивачем на власний розсуд погодився з умовами, які передбачають застосування санкцій за прострочення виконання зобов`язання з оплати природного газу.
За цих обставин, суд доходить висновку щодо можливості зменшення розміру заявлених штрафних санкцій у вигляді пені, що підлягає до стягнення з відповідача, на 90% від заявленої позивачем суми пені за несвоєчасну оплату вартості поставленого природного газу, при цьому, таке зменшення суд вважає оптимальним балансом інтересів сторін у спорі, що запобігатиме настанню для них негативних наслідків.
Приймаючи до уваги вищевикладене, позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю Газопостачальна компанія Нафтогаз Україна до Приватного підприємства Янтар слід задовольнити частково та стягнути з відповідача на користь позивача пеню в сумі 2249,01 грн, 3% річних в сумі 1534,64 грн та інфляційні втрати в сумі 2695,13 грн.
Розподіл судових витрат
Згідно з ч. 1 ст. 129 ГПК України, судовий збір у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
У відповідності до ч. 9 ст. 129 ГПК України у випадку зловживання стороною чи її представником процесуальними правами або якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони, суд має право покласти на таку сторону судові витрати повністю або частково незалежно від результатів вирішення спору.
У п. 4.3. постанови від 21.02.2013 № 7 "Про деякі питання практики застосування розділу VI господарського процесуального кодексу України" пленум Вищого господарського суду України роз`яснив, що у разі коли господарський суд зменшує розмір неустойки (штрафу, пені), витрати позивача, пов`язані зі сплатою судового збору, відшкодовуються за рахунок відповідача у сумі, сплаченій позивачем за позовною вимогою, яка підлягала б задоволенню, якби зазначений розмір судом не було зменшено.
Приймаючи до уваги вищезазначене, а також з огляду на те, що спір між сторонами виник внаслідок неправильних дій відповідача, витрати по сплаті судового збору покладаються на Приватне підприємство Янтар в повному обсязі.
Керуючись ст. 129, 130, 232, 233, 236, 237, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд
ВИРІШИВ:
1. Позов задовольнити частково.
2. Стягнути з Приватного підприємства Янтар (вул. Генерала Цвєтаєва, 18, м. Одеса, 65007, код ЄДРПОУ 30376692) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Газопостачальна компанія Нафтогаз Україна (вул. Шолуденка, 1, м. Київ, 04116, код ЄДРПОУ 40121452) пеню в сумі 2249 /дві тисячі двісті сорок дев`ять/грн 01 коп, 3% річних в сумі 1534 /одну тисячу п`ятсот тридцять чотири/грн 64 коп, інфляційні втрати в сумі 2695 /дві тисячі шістсот дев`яносто п`ять/грн 13 коп та судовий збір в сумі 2147 /дві тисячі сто сорок сім/грн 20 коп.
3. В іншій частині позову відмовити.
Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
Рішення суду набирає законної сили в порядку ст. 241 ГПК України та може бути оскаржено в апеляційному порядку до Південно-західного апеляційного господарського суду шляхом подачі апеляційної скарги у строки, визначені ст. 256 ГПК України.
Повний текст рішення складено 15 квітня 2024 р.
Суддя Д.О. Бездоля
Суд | Господарський суд Одеської області |
Дата ухвалення рішення | 08.04.2024 |
Оприлюднено | 17.04.2024 |
Номер документу | 118355738 |
Судочинство | Господарське |
Категорія | Справи позовного провадження Справи у спорах, що виникають із правочинів, зокрема, договорів Невиконання або неналежне виконання зобов’язань купівлі-продажу поставки товарів, робіт, послуг енергоносіїв |
Господарське
Господарський суд Одеської області
Бездоля Д.О.
Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці
© 2016‒2023Опендатабот
🇺🇦 Зроблено в Україні