Рішення

від 15.04.2024 по справі 917/2264/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Капітана Володимира Кісельова, 1, м. Полтава, 36000, тел. (0532) 61 04 21

E-mail: inbox@pl.arbitr.gov.ua, https://pl.arbitr.gov.ua/sud5018/

Код ЄДРПОУ 03500004

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15.04.2024 Справа № 917/2264/23

Господарський суд Полтавської області у складі судді Тимощенко О.М., при секретарі судового засідання Отюгова О.І., розглянувши справу № 917/2264/23

за позовною заявою Приватного акціонерного товариства «ДТЕК Павлоградвугілля»", вул. Соборна, 76, м. Павлоград, Дніпропетровська область, 51400

до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю «ДЕЛЬТА-ФОРЕСТ», вул. Небесної Сотні, 91, м. Полтава, 36022

про стягнення 35 490,50 грн заборгованості

Без виклику учасників справи

ВСТАНОВИВ:

25.12.2023 року до Господарського суду Полтавської області через систему «Електронний суд» надійшла позовна заява Приватного акціонерного товариства «ДТЕК Павлоградвугілля» до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю «ДЕЛЬТА-ФОРЕСТ» про стягнення 35 490,50 грн збитків у вигляді податкового кредиту (вх. № 2437/23).

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що внаслідок невиконання відповідачем обов`язку щодо реєстрації податкових накладних у позивача відсутня можливість включення сум ПДВ у розмірі 35 490,50 грн до податкового кредиту, що призвело до завдання збитків на вищезазначену суму.

Згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями Господарського суду Полтавської області від 01.01.2024 року справа №917/2264/23 була передана на розгляд судді Тимощенко О. М.

Ухвалою від 09.01.2024 року суд залишив позовну заяву Приватного акціонерного товариства «ДТЕК Павлоградвугілля» без руху та надав позивачу строк 3 дні з дня вручення даної ухвали для усунення вказаних у ній недоліків позовної заяви.

Для усунення зазначених судом недоліків у поданій позовній заяві позивачу необхідно було надати: відомості про наявність або відсутність електронного кабінету у відповідача; документи, які підтверджують відправлення відповідачеві копії позовної заяви з додатками.

11.01.2024 року до суду через систему «Електронний суд» від позивача надійшла заява про усунення недоліків позовної заяви (вх. № 396) на виконання вимог ухвали суду від 09.01.2024 року про залишення позовної заяви без руху.

Відповідно до даної заяви, позивачем було зазначено про відсутність у відповідача електронного кабінету та надано докази направлення позовної заяви з додатками на поштову адресу відповідача.

Ухвалою від 16.01.2024 року суд прийняв позовну заяву до розгляду і відкрив провадження у справі. Ухвалив здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін (без проведення судового засідання). Встановив відповідачеві строк для подання відзиву на позов з урахуванням вимог ст. 165 ГПК України протягом 15 днів з дня отримання ухвали; після отримання від позивача відповіді на відзив подати до суду заперечення в строк 5 днів з дня отримання такої відповіді від позивача з урахуванням вимог ст.167,184 ГПК України. Встановив позивачу строк для подання відповіді на відзив з урахуванням вимог ст. 166 ГПК України - 5 днів з моменту отримання від відповідача відзиву на позов.

Також, відповідно до ч. 7 ст. 42 ГПК України, суд зазначив у вищезазначеній ухвалі про обов`язок відповідача зареєструвати свій електронний кабінет та про можливість ознайомлення з матеріалами справи через Єдину судову інформаційно-комунікаційну систему або її окрему підсистему (модуль), що забезпечує обмін документами.

Копія ухвали від 16.01.2024 року, яка направлялася на адресу місцезнаходження відповідача відповідно до витягу з ЄДРЮОФОПГФ (вул. Небесної Сотні, 91, м. Полтава, 36022) повернулася до суду без вручення з відміткою поштового відділення «адресат відсутній за вказаною адресою» (а. с. 33 - 36).

Згідно пункту 5 частини 6 статті 242 Господарського процесуального кодексу України днем вручення судового рішення є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

Таким чином, керуючись приписами п. 5 ч. 6 ст. 242 Господарського процесуального кодексу України суд приходить до висновку, що днем вручення відповідачу ухвали суду від 16.01.2024 року є 26.01.2024 року.

Відповідач відзив на позов не надав. Встановлені строки для його подання закінчилися.

Згідно з ч. 8 ст. 165 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) відзив подається в строк, встановлений судом, який не може бути меншим п`ятнадцяти днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі. Згідно із ст. 118 ГПК України право на вчинення процесуальних дій втрачається із закінченням встановленого законом або призначеного судом строку.

Відповідно до ч. 9 ст. 165 ГПК України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Інші заяви по суті справи до суду не надійшли.

Відповідно до частини п`ятої статті 252 ГПК України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої із сторін про інше.

За ч. 13 ст. 8 ГПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.

За ч. 2 ст. 252 ГПК України розгляд справи по суті в порядку спрощеного провадження починається через тридцять днів з дня відкриття провадження у справі, якщо судове засідання не проводиться. За ст. 248 ГПК України суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.

Під час розгляду справи по суті судом були досліджені всі письмові докази, що містяться в матеріалах справи.

Відповідно до ч. 2 ст. 233 ГПК України дане рішення прийнято, складено та підписано в нарадчій кімнаті.

Датою ухвалення рішення є дата його проголошення (незалежно від того, яке рішення проголошено - повне чи скорочене). Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення (ч. 5 ст. 240 ГПК України).

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд встановив наступне.

Між Приватним акціонерним товариством «ДТЕК Павлоградвугілля» (далі позивач, покупець) та Товариством з обмеженою відповідальністю «ДЕЛЬТА-ФОРЕСТ» (далі відповідач, постачальник) укладено договір поставки №2676-ПУ від 01.02.2018 року (далі договір, а. с. 6 - 12).

З умовами вказаного договору постачальник зобов`язався поставити у власність покупця продукцію та/або обладнання виробничо-технічного призначення (далі продукція), в асортименті, кількості, в строки, по ціні і з якісними характеристиками, узгодженими сторонами в даному договорі і специфікаціях, які є невід`ємною частиною до даного договору (п. 1.1 договору).

На виконання договору ТОВ «ДЕЛЬТА-ФОРЕСТ» у березні квітня 2020 року здійснило поставку товару за видатковими накладними №№:

- 173 від 20.03.2020 року на суму 62 316,00 грн (ПДВ 10 386,00);

- 226 від 27.04.2020 року на суму 74 740,80 грн (ПДВ 12 456,80 грн);

- 225 від 27.04.2020 року на суму 75 886,20 грн (ПДВ 12 647,70 грн) (а. с. 13, 14).

Згідно з п. 4.3. договору, на дату виникнення податкових зобов`язань постачальник оформлює податкову накладну в електронній формі. Реєстрація податкових накладних та розрахунків коригування до них, у випадках, передбачених законодавством, здійснюється постачальником протягом 3-х календарних днів з дати виникнення податкових зобов`язань.

В обґрунтування позовних вимог позивач вказував, що відповідач не зареєстрував податкові накладні у відповідні строки. За таких обставин, право на податковий кредит в сумі 35 490,50 грн було втрачено позивачем.

Предметом доказування у даній справі є наявність збитків у позивача з вини відповідача.

Судом досліджено всі докази, наявні у матеріалах справи.

Згідно з ч. 2-3 ст. 13 ГПК України учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

За приписами ч. 1 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Статтею 76 ГПК України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

За приписами ч. 1 ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Причиною спору в даній справі стало питання про наявність або відсутність підстав для стягнення зазначеної суми збитків у зв`язку з непроведенням відповідачем реєстрації податкових накладних.

За приписами статті 16 ЦК України одним із способів захисту цивільних прав та інтересів судом є відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди.

Відповідно до частин першої, другої статті 22 ЦК України:

- особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування;

- збитками є: 1) втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); 2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Згідно з частиною першою статті 225 Господарського кодексу України до складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються: вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства; додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб`єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов`язання другою стороною; неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов`язання другою стороною; матеріальна компенсація моральної шкоди у випадках, передбачених законом.

Тобто збитки - це об`єктивне зменшення будь-яких майнових благ сторони, що обмежує її інтереси як учасника певних господарських відносин і проявляється у витратах, зроблених кредитором, втраті або пошкодженні майна, а також у неодержаних кредитором доходах, які б він одержав, якби зобов`язання було виконано боржником (пункт 6.14 постанови Великої Палати Верховного Суду від 14.04.2020 у справі № 925/1196/18).

Підставою для відшкодування збитків відповідно до частини першої статті 611 ЦК України та статті 224 Господарського кодексу України є порушення зобов`язання.

Доведення наявності таких збитків та їх розміру, а також причинно-наслідкового зв`язку між правопорушенням і збитками покладено на позивача. Причинний зв`язок як обов`язковий елемент відповідальності за заподіяні збитки полягає в тому, що шкода повинна бути об`єктивним наслідком поведінки завдавача шкоди, отже, доведенню підлягає те, що протиправні дії заподіювача є причиною, а збитки є наслідком такої протиправної поведінки (пункти 6.15, 6.16 постанови Великої Палати Верховного Суду від 14.04.2020 у справі № 925/1196/18).

Зважаючи на зазначені норми, для застосування такого заходу відповідальності як стягнення збитків необхідна наявність усіх елементів складу господарського правопорушення: 1) протиправної поведінки (дії чи бездіяльності) особи (порушення зобов`язання); 2) шкідливого результату такої поведінки - збитків; 3) причинного зв`язку між протиправною поведінкою та збитками; 4) вини особи, яка заподіяла шкоду. У разі відсутності хоча б одного з цих елементів відповідальність у вигляді відшкодування збитків не настає (пункт 14 постанови Верховного Суду від 03.08.2018 у справі № 917/877/17).

Протиправною вважається поведінка, яка порушує імперативні норми права або санкціоновані законом умови договору, внаслідок чого порушуються права іншої особи (така поведінка особи може виявлятися у прийнятті нею неправомірного рішення або у неправомірній поведінці - діях або бездіяльності). Під збитками розуміється матеріальна шкода, що виражається у зменшенні майна потерпілого в результаті порушення належного йому майнового права, та (або) применшенні немайнового блага тощо. Причинний зв`язок між протиправною поведінкою та заподіяними збитками виражається в тому, що протиправні дії заподіювача є причиною, а збитки є наслідком такої протиправної поведінки. Вина заподіювача збитків є суб`єктивним елементом відповідальності і полягає в психічному ставленні особи до вчинення нею протиправного діяння і проявляється у вигляді умислу або необережності.

Згідно пункту 201.1 статті 201 Податкового кодексу України на дату виникнення податкових зобов`язань платник податку зобов`язаний скласти податкову накладну в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, кваліфікованого електронного підпису уповноваженої платником особи та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних у встановлений цим Кодексом термін.

Пунктом 201.7 статті 201 Податкового кодексу України визначено, що податкова накладна складається на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг, а також на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата (аванс).

Пункт 187.1 статті 187 Податкового кодексу України передбачає, що датою виникнення податкових зобов`язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше:

а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на рахунок платника податку в банку/небанківському надавачу платіжних послуг як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг, оплата яких здійснюється електронними грошима, - дата зарахування електронних грошей платнику податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, на електронний гаманець, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку;

б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що Засвідчує факт постачання послуг платником податку. Для документів, складених в електронній формі, датою оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку, вважається дата, зазначена у самому документі як дата його складення відповідно до Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", незалежно від дати накладення електронного підпису.

Відповідно до пункту 201.10 статті 201 Податкового кодексу України при здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов`язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою.

Реєстрація податкових накладних та/або розрахунків коригування до податкових накладних у Єдиному реєстрі податкових накладних повинна здійснюватися з урахуванням граничних строків:

для податкових накладних/розрахунків коригування до податкових накладних, складених

з 1 по 15 календарний день (включно) календарного місяця, - до останнього дня (включно) календарного місяця, в якому вони складені;

для податкових накладних/розрахунків коригування до податкових накладних, складених

з 16 по останній календарний день (включно) календарного місяця, - до 15 календарного дня (включно) календарного місяця, наступного за місяцем, в якому вони складені.

Згідно пункту 198.6 статті 198 Податкового кодексу України податкові накладні, отримані з Єдиного реєстру податкових накладних, є для отримувача товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Податкова накладна, складена та зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту (абзац другий пункту 201.10 статті 201 ПКУ).

Приписами ст.13-14 ЦК України встановлено, що цивільні права та цивільні обов`язки учасники правовідносин мають вчиняти у встановлений законодавством, договором спосіб, не порушуючи прав та обов`язків інших осіб.

Відповідач не виконав вимог податкового законодавства та не здійснив реєстрацію податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних, наведене відповідачем не спростовано, доказів реєстрації накладних на суму позову не подано.

Позовні вимоги розраховані позивачем наступним чином: 10 386,00 грн (сума ПДВ за поставлений товар за видатковою накладною №173 від 20.03.2020 року) + 12 456,80 грн (сума ПДВ за поставлений товар за видатковою накладною №226 від 27.04.2020 року) + 12 647,70 грн (сума ПДВ за поставлений товар за видатковою накладною №225 від 27.04.2020 року) = 35 490,50 грн.

Оскільки відповідач не виконав вимог статті 201 ПК України, у зв`язку з чим позивач був позбавлений права і можливості включити суми ПДВ до складу податкового кредиту та, відповідно, скористатися своїм правом на зменшення податкового зобов`язання на суму 35 490,50 грн.

При цьому хоча обов`язок продавця зареєструвати податкову накладну є обов`язком платника податку у публічно-правових відносинах, а не обов`язком перед покупцем, невиконання такого обов`язку фактично завдало позивачу збитків.

Тому має місце прямий причинно-наслідковий зв`язок між бездіяльністю відповідача щодо виконання визначеного законом обов`язку зареєструвати податкові накладні і неможливістю включення сум ПДВ до податкового кредиту позивача та, відповідно, неможливістю зменшення податкового зобов`язання на вказану суму, яка фактично є збитками позивача. Отже, наявні усі елементи складу господарського правопорушення.

Подібні правові висновки викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 05.06.2019 зі справи № 908/1568/18, так і в постанові Верховного Суду від 10.01.2022 у справі №910/3338/21.

Згідно з правовою позицією Об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 03 серпня 2018 року у справі № 917/877/17 бездіяльність контрагента щодо виконання визначеного законом обов`язку зареєструвати податкові накладні зумовлює неможливість покупця послуг включення сум ПДВ до податкового кредиту, а також, відповідно, зменшення податкового зобов`язання на зазначену суму, тобто зазначена сума, фактично, є збитками цієї особи.

Якщо відповідач не виконав встановлений законом обов`язок з реєстрації податкових накладних чи виконав його неналежним чином, що підтверджується рішенням про відмову в реєстрації податкової накладної / розрахунку коригування кількісних і вартісних показників до податкової накладної в ЄРПН, то це викликає неможливість включення сум ПДВ до податкового кредиту позивача та, відповідно, неможливість зменшення податкового зобов`язання на вказану суму, яка фактично є збитками позивача. Подібні правові висновки викладені у постановах Великої Палати Верховного Суду від 05.06.2019 у справі №908/1568/18, від 01.03.2023 у справі №925/556/21, об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 03.08.2018 у справі №917/877/17, Верховного Суду від 03.12.2018 у справі №908/76/18, від 10.01.2022 у справі №910/3338/21, від 31.01.2023 у справі №904/72/22 (стосується коригування відповідачем суми ПДВ), від 15.06.2023 року у справі № 914/2524/21, від 22.01.2024 року у справі № 906/267/23 та інших.

При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду ( ч. 4 ст. 236 ГПК України).

Підсумовуючи викладене, враховуючи фактичні обставини справи та наведені вище норми законодавства, суд дійшов висновку про задоволення позову як обґрунтованого, підтвердженого доданими до матеріалів справи доказами та не спростованого відповідачем.

Позивач у позові прохає також покласти на відповідача судові витрати, понесені ним у цій справі.

Суд встановив, що за подачу цього позову позивач сплатив 2684,00 грн судового збору за платіжною інструкцією №3251555 від 22.12.2023 року (а. с. 4).

Відповідно до ч.1 ст. 129 ГПК України судовий збір покладається на відповідача повністю.

Керуючись статтями 129,232-233,237-238,240 ГПК України, суд,-

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги задовольнити.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «ДЕЛЬТА-ФОРЕСТ» (вул. Небесної Сотні, 91, м. Полтава, 36022, ідентифікаційний код 39997842) на користь Приватного акціонерного товариства «ДТЕК Павлоградвугілля»" (вул. Соборна, 76, м. Павлоград, Дніпропетровська область, 51400, ідентифікаційний код 00178353) 35 490,50 грн та 2684,00 грн витрат по сплаті судового збору.

Видати наказ із набранням цим рішенням законної сили.

Рішення складено та підписано 15.04.2024 року.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду (ч.1,2 ст.241 ГПК України). Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо у судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції (ст.ст.257 ГПК України).

Суддя О. М. Тимощенко