Рішення

від 05.04.2024 по справі 920/41/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД СУМСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД СУМСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

05.04.2024м. СумиСправа № 920/41/24

Господарський суд Сумської області у складі судді Котельницької В.Л., розглянувши матеріали справи №920/41/24 у порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін

за позовомфізичної особи-підприємця Грисенко Сергія Олександровича ( АДРЕСА_1 ; рнокпп НОМЕР_1 ),

до відповідачаТовариства з обмеженою відповідальністю «Колісніченко» (вул. Гагаріна, буд. 9, оф. 317, м. Суми, 40000; код за ЄДРПОУ 40127564),

про стягнення 41035,49 грн

установив:

15.01.2024 позивач звернувся з позовом, відповідно до якого просить стягнути з відповідача 41035,49 грн (сорок одна тисяча тридцять п`ять грн 49 коп.), з яких: 18938,35 грн (вісімнадцять тисяч дев`ятсот тридцять вісім грн 35 коп.)- основний борг, 15248,19 грн.(п`ятнадцять тисяч двісті сорок вісім грн 19 коп.) пеня, 1000,00 грн (одна тисяча грн 00 коп.) штраф, 5760,90 грн (п`ять тисяч сімсот шістдесят грн 90 коп.) інфляційні збитки, 1088,05 грн (одна тисяча вісімдесят вісім грн 05 коп.) 3% річних , а також стягнути судові витрати, а саме: судовий збір у розмірі 3028,00 грн (три тисячі двадцять вісім грн 00 коп.).

16.01.2024 за електронним запитом суду сформований витяг з ЄДРПОУ, за яким відповідач Товариство з обмеженою відповідальністю «Колісніченко», зареєстрований як юридична особа з місцезнаходженням: вул. Гагаріна, буд. 9, оф. 317, м. Суми, 40000.

Ухвалою від 18.04.2024 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі №920/41/24 в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін за наявними у справі матеріалами; установлено учасникам справи строки для надання заяв по суті справи.

18.01.2024 копія зазначеної ухвали надіслана сторонам відповідно до вимог ч. 6-7 ст.6 ГПК України за списком розсилки №328.

05.02.2024 копія ухвали від 18.01.2024 у справі №920/41/24, надіслана на адресу відповідача ТОВ «Колісніченко», вул. Гагаріна, буд. 9, оф. 317, м. Суми, 40000, була повернута відділенням поштового зв`язку з відміткою «за закінченням терміну зберігання».

02.02.2024 копія даної ухвали надіслана відповідачу повторно відповідно до вимог ч.6-7 ст. 6 ГПК України за списком розсилки №328.

09.02.2024 копія ухвали від 18.01.2024 у справі №920/41/24, надіслана на адресу позивача ФОП Грисенко Сергій Олександрович, АДРЕСА_1 , повернута відділенням поштового зв`язку з відміткою «за закінченням терміну зберігання».

15.02.2024 копія ухвали від 18.01.2024 у справі №920/41/24, надіслана повторно на адресу відповідача, що відповідає інформації з ЄДРПОУ: ТОВ «Колісніченко», вул. Гагаріна, буд. 9, оф. 317, м. Суми, 40000, була повернута відділенням поштового зв`язку з відміткою «адресат відсутній за вказаною адресою».

Згідно з п. 4 ч. 6 ст. 242 ГПК України днем вручення судового рішення є день проставлення у поштовому відділенні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду.

Відповідно до ч. 3, 7 ст.120 ГПК України виклики і повідомлення здійснюються шляхом вручення ухвали в порядку, передбаченому цим Кодексом для вручення судових рішень. Учасники судового процесу зобов`язані повідомляти суд про зміну свого місцезнаходження чи місця проживання під час розгляду справи. У разі відсутності заяви про зміну місця проживання ухвала про повідомлення чи виклик надсилається учасникам судового процесу, які не мають офіційної електронної адреси, та за відсутності можливості сповістити їх за допомогою інших засобів зв`язку, які забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, за останньою відомою суду адресою і вважається врученою, навіть якщо відповідний учасник судового процесу за цією адресою більше не знаходиться або не проживає.

Отже, якщо ухвалу про вчинення відповідної процесуальної дії направлено судом за належною адресою, тобто повідомленою суду стороною, і повернуто підприємством зв`язку з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення, інші причини, що не дали змоги виконати обов`язки щодо пересилання поштового відправлення, то вважається, що адресат повідомлений про вчинення відповідної процесуальної дії.

Відповідно до п. 10 ч. 2 ст. 9 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань» відомості про місцезнаходження юридичної особи містяться в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.

Суд зазначає, що до повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому відповідні процесуальні документи надсилаються господарським судом згідно з поштовими реквізитами учасників судового процесу.

Примірники повідомлень про вручення рекомендованої кореспонденції або повернуті органами зв`язку з позначками «адресат відсутній», «закінчення терміну зберігання» тощо з урахуванням конкретних обставин справи можуть вважатися належними доказами виконання господарським судом обов`язку щодо повідомлення учасників судового процесу про вчинення цим судом певних процесуальних дій. Відсутність сторони за адресою чи незабезпечення одержання за такою адресою кореспонденції створює саме для учасника справи негативні наслідки, які він зобов`язаний передбачити та самостійно вжити заходи щодо їх ненастання.

Сам лише факт не отримання учасником провадження кореспонденції, якою суд, з додержанням вимог процесуального закону, надсилав ухвалу для вчинення відповідних дій за належною адресою та яка повернулася в суд у зв`язку з її неотриманням адресатом, не може вважатися поважною причиною не виконання ухвали суду, оскільки зумовлено не об`єктивними причинами, а суб`єктивною поведінкою сторони щодо отримання кореспонденції, яка надходила на його адресу.

З огляду на викладене, враховуючи термін зберігання поштової кореспонденції відділенням поштового зв`язку та її повернення до суду із відмітками поштового відділення «адресат відсутній за вказаною адресою» та «за закінченням терміну зберігання», суд дійшов висновку, що відповідно до п. 4 ч. 6 ст. 242 ГПК України ухвала суду у справі вважається врученою відповідачу в день проставлення у поштовому відділенні штампу із відповідною відміткою.

Суд також враховує правову позицію Верховного Суду, викладену у постанові від 29.03.2021 у справі № 910/1487/20, де зазначено, що направлення листа рекомендованою кореспонденцією на дійсну адресу є достатнім для того, щоб вважати повідомлення належним, оскільки отримання зазначеного листа адресатом перебуває поза межами контролю відправника, а, у даному випадку, суду (близька за змістом правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 25.04.2018 у справі №800/547/17 (П/9901/87/18) (провадження № 11-268заі18), постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 27.11.2019 у справі № 913/879/17, від 21.05.2020 у справі № 10/249-10/19, від 15.06.2020 у справі № 24/260-23/52-б).

Судом протягом всього періоду розгляду справи здійснювалися спроби повідомлення відповідача за всіма відомими суду засобами зв`язку з відповідачем; матеріали справи не містять відомостей про будь-які інші засоби зв`язку з відповідачем.

При цьому у ухвалі суду у справі роз`яснено про те, що інформація у цій справі доступна на офіційному вебпорталі судової влади України в мережі Інтернет за вебадресою: https://su.arbitr.gov.ua/sud5021/.

Згідно з частиною 2 статті 2 Закону України «Про доступ до судових рішень» усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі не пізніше наступного дня після їх виготовлення і підписання. Для цих цілей існує .

Відповідно до частин 1, 3 статті 4 Закону України «Про доступ до судових рішень» судові рішення, внесені до Реєстру, є відкритими для безоплатного цілодобового доступу на офіційному вебпорталі судової влади України. Для реалізації права доступу до судових рішень, внесених до Реєстру, користувачу надаються можливості пошуку, перегляду, копіювання та роздрукування судових рішень або їхніх частин.

Отже у відповідача були всі дані, необхідні для пошуку та відстеження руху справи, та реальна можливість отримання такої інформації також із вказаного відкритого джерела (у Єдиному державному реєстрі судових рішень на офіційному вебсайті https://reyestr.court.gov.ua/).

Таким чином, судом було вчинено всі необхідні дії щодо повідомлення відповідача про відкриття провадження у справі та надано можливість викласти свої, зокрема, заперечення проти задоволення позовних вимог, натомість відповідач не вживав заходів щодо реалізації наданого йому права навести свої доводи та міркування, заперечення проти позову, передбачене статтею 42 Господарського процесуального кодексу України, зокрема, шляхом подання відзиву на позовну заяву та надання доказів.

Враховуючи незабезпечення відповідачем отримання поштової кореспонденції за своїм офіційним місцезнаходженням, не повідомлення суду інших засобів зв`язку з відповідачем, суд прийшов до висновку, що вказані дії свідчать про відмову від отримання відповідачем судових повісток (ухвал суду).

Таким чином, суд вважає, що відповідач повідомлений належним чином про дату, час і місце розгляду справи.

Відзив на позовну заяву відповідачем не подано.

Будь-яких інших заяв, клопотань або заперечень від учасників справи не надходило.

Згідно з ч. 9 ст. 165 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Частиною 1 статті 252 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження здійснюється судом за правилами, встановленими цим Кодексом для розгляду справи в порядку загального позовного провадження, з особливостями, визначеними у цій главі.

Згідно ч. 8 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України при розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, а у випадку розгляду справи з повідомленням (викликом) учасників справи також заслуховує їх усні пояснення.

Ураховуючи достатність часу, наданого учасникам справи для підготовки та подання витребуваних судом документів, приймаючи до уваги принципи змагальності та диспозитивної господарського процесу, закріплені пунктом 4 частини третьої статті 129 Конституції України, статтями 13, 14, 74 Господарського процесуального кодексу України, суд вважає, що господарським судом, в межах наданих йому повноважень, сторонам були створені усі належні умови для надання доказів у справі та є підстави для розгляду справи по суті за наявними у ній матеріалами.

Судовий процес на виконання ч. 3 ст. 222 ГПК України не фіксувався за допомогою звукозаписувального технічного засобу.

Відповідно до статей 209, 210 ГПК України судом з`ясовані всі обставини, на які учасники справи посилалися як на підставу своїх вимог і заперечень, та досліджені всі докази, наявні в матеріалах справи.

Згідно зі статтею 233 ГПК України рішення у справі прийнято у нарадчій кімнаті за результатами оцінки доказів, поданих сторонами.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд установив наступне.

01.05.2021 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Полтаваавтотранс» (орендодавець) та фізичною особою підприємцем Грисенко Сергієм Олександровичем (орендар, позивач) укладено договір оренди №3 частини нерухомого майна (нежитлового приміщення) (далі договір оренди)

Відповідно до п. 1.1. договору оренди орендодавець передає, а орендар приймає у тимчасове оплачуване користування частину нерухомого майна (нежитлові приміщення) загальною площею 311,27 кв.м., іменовані далі за текстом «об`єкти оренди», а саме: об`єкт оренди площею 157,97 кв.м. за адресою: м. Полтава, вул. Великотерновська, 7 та об`єкт оренди площею 153,3 кв.м. за адресою: м. Полтава, площа Слави, 5.

Згідно з п. 2.4. договору оренди орендар має право передавати об`єкт оренди або його частину в користування третім особам (у тому числі за договором суборенди, піднайму) без письмової згоди орендодавця.

Пунктами 3.1 та 3.2 договору оренди даний договір вступає в силу з моменту його підписання сторонами і діє до закінчення строку оренди. Початок строку оренди: з дати підписання акту приймання-передачі, закінчення строку оренди (останній день оренди): 30 листопада 2023 року.

Об`єкт оренди передається орендарю в користування на підставі акту приймання - передачі, якій складається і підписується сторонами протягом п`яти робочих днів 3 дати підписання цього договору.

01.05.2021 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Полтаваавтотранс» та фізичною особою підприємцем Грисенко Сергієм Олександровичем підписаний акт прийому-передачі об`єкту оренди в орендне користування за яким орендодавець передав, а орендар прийняв у строкове платне користування на строк, визначений п. 3.2. договору оренди, об`єкт оренди - нерухоме майно (нежитлові приміщення), загальною площею 311,27 кв.м.

19.07.2021 між фізичною особою підприємцем Грисенко Сергієм Олександровичем (далі орендар, позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Колісніченко» (далі суборендар, відповідач) укладено договір №46 суборенди частини нерухомого майна (нежитлового приміщення) (далі договір суборенди).

Відповідно до п. 1.1 та п. 1.2 договору суборенди орендар передає, а суборендар приймає, у відповідності до умов даного договору, у тимчасове платне користування частину нерухомого майна (нежитлове приміщення) загальною площею 20,4 м2, а саме одну кімнату на першому поверсі, що знаходиться за адресою: м. Полтава, вул. Великотирновська, 7, (надалі об`єкт суборенди). Цільове призначення об`єкта суборенди: розміщення офісу.

Пунктами 2.3.3. та 2.3.4. договору суборенди визначено, що суборендар зобов`язаний розпочати цільове використання об`єкта суборенди з дати підписання сторонами акта приймання-передачі об`єкта суборенди. Своєчасно та в повному обсязі сплачувати суборендну плату, компенсацію комунальних та оплату експлуатаційних витрат.

Відповідно до п. 3.1 та п. 3.2. договору суборенди даний договір набуває чинності з моменту його підписання уповноваженими представниками сторін та скріплення їх підписів печатками сторін та діє до 30 червня 2022 року включно. Орендар зобов`язаний передати суборендарю, а суборендар зобов`язаний прийняти в користування об`єкт суборенди 19.07.2021.

Згідно з п. 4.1 договору передача в суборенду та повернення об`єкта суборенди оформлюється актом прийому-передачі, в якому фіксується стан об`єкту суборенди. Строк суборенди (нарахування орендної плати), відповідно до умов цього договору починається з дати підписання сторонами акта приймання-передачі і закінчується в момент підписання сторонами акта приймання-передачі (повернення) об`єкта суборенди. Акт приймання-передачі (повернення) об`єкта суборенди після закінчення (дострокового закінчення) строку суборенди повинен бути підписаний сторонами протягом 3-х (трьох) робочих днів від дати закінчення строку суборенди. Обов`язок з підготовки акта приймання-передачі (повернення) об`єкта суборенди покладається на орендаря. Акт приймання-передачі об`єкта суборенди є Додатком №2 до даного договору.

Пунктом 5.1. договору встановлено, що суборендар зобов`язаний вносити суборендну плату за користування об`єктом суборенди в розмірах та в строки, обумовлені даним довором. Додатково Суборендар здійснює компенсацію вартості комунальних послуг та сплачує вартість експлуатаційних послуг.

Орендна плата за користування об`єктом суборенди зазначається сторонами у додаткових угодах до цього договору. Окрім щомісячної суборендної плати суборендар одноразово сплачує орендарю гарантійний внесок у розмірі місячної орендної плати сума якого зазначається у додатковій угоді до цього договору. Якщо не було порушено умов договору суборенди, гарантійний внесок зараховується суборендарю як оплата ним орендарю за останній місяць користування об`єктом суборенди (п. 5.3 договору суборенди).

Відповідно до п. 5.5 договору суборенди в суму суборендної плати не входить компенсація комунальних та вартість експлуатаційних послуг.

Згідно з п. 5.6. договору суборенди суборендна плата сплачується суборендарем щомісяця не пізніше 25-го числа на підставі виставленого орендарем рахунку в період з 20 по 25 число поточного місяця. Суборендар зобов`язаний сплатити рахунок протягом 3-х банківських днів з дати його отримання. Рахунок являється підтверджуючим актом прийому-здачі виконаних робіт і є невід`ємною частиною цього договору.

За пунктом 5.6. договору суборенди вартість комунальних послуг: електропостачання, водопостачання, водовідведення, опалення, вивіз побутових відходів, інтернет та інше, визначаються на підставі показників окремих лічильників, установлених за рахунок суборендаря, а якщо лічильники не встановлені - витрати обчислюються пропорційно площі об`єкта суборенди щодо площі будівлі, в якій розташований об`єкт суборенди та зазначаються у додатковій угоді до цього договору. Суборендар зобов`язаний компенсувати орендарю комунальні послуги згідно з виставленим рахунком протягом 3-х банківських днів з дати його виставлення. Розмір компенсації вартості спожитих комунальних послуг, сплачених суборендарем, підлягає коригуванню на кінець кожного місяця суборенди за результатами фактичних витрат та фактично спожитих послуг. Коригування проводиться орендарем до 15 числа місяця, наступного за звітним.

Будь-які зміни та доповнення до договору вносяться за взаємною письмовою згодою сторін. Сторони узгоджують можливість дострокового припинення даного договору, на вимогу однієї із сторін, за умови письмового попередження іншої сторони за 30 календарних днів і проведення повного розрахунку за договором (п. 9.1 та п. 9.2 договору).

Відповідно до п. 9.11 договору суборенди при розірванні (припиненні) даного договору суборендар зобов`язаний провести повний розрахунок з орендарем відповідно до умов даного договору. Суборендар зобов`язаний оплатити суборендну плату, компенсувати вартість спожитих комунальних та оплатил експлуатаційні послуги за весь фактичний час використання об`єкту суборенди до моменту його передачі (повернення). Якщо на суборендаря був оформлений телефон, суборендар зобов`язаний надати орендарю письмове підтвердження від оператора зв`язку про оплату всіх отриманих від оператора послуг.

Згідно з п. 10.5 договору суборенди за прострочення оплати платежів з суборендної плати, експлуатаційних витрат та компенсації комунальних послуг, сум коригування суборендної плати на індекс інфляції, орендар має право вимагати, а суборендар зобов`язаний протягом 3-х (трьох) банківських днів від дня отримання такої вимоги від орендаря, сплатити останньому пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, яка діяла в період прострочення, від несплаченої суми за весь час прострочення.

Відповідно до п. 6 ст.232 ГК України, сторони узгоджують, що нарахування пені за прострочення виконання зобов`язання, не припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано. Пеня може нараховуватись упродовж трьох років.

Згідно з п. 10.6. договору у випадку прострочення оплати платежів з суборендної плати, витрат на утримання об`єкту суборенди та компенсації комунальних послуг, сум коригування суборендної плати на індекс інфляції, більше, ніж на 1 (один) календарний день, орендар додатково має право вимагати, а суборендар за такою вимогою орендаря зобов`язаний додатково сплатити штраф у розмірі 200,00 (двісті) гривень, у випадку прострочення більше, ніж на 3 календарних дні, розмір штрафу становитиме 500,00 (п`ятсот) гривень, у випадку прострочення на 5 календарних днів і більше, розмір штрафу становитиме 1000,00 (одна тисяча) гривень. Суборендар зобов`язаний сплатити штраф протягом 3 (трьох) банківських днів, від дня отримання відповідної вимоги.

19.07.2021 між позивачем та відповідачем підписано акт прийому-передачі об`єкту суборенди в орендне користування.

19.07.2021 між фізичною особою підприємцем Грисенко Сергієм Олександровичем та Товариством з обмеженою відповідальністю «Колісніченко» підписано додаткову угоду «Розрахунок оплати» до договору суборенди (далі додаткова угода).

Пунктом 1 додаткової угоди сторони домовилися викласти пункт 5.3 договору суборенди в наступній редакції:

« 5.3. За користування Об`єктом суборенди Суборендар зобов`язаний сплачувати Орендарю орендну плату в розмірі: 230,00 грн (двісті тридцять грн 00 коп.) за один метр квадратний суборенди 20,4 м2 * 230,00 грн;

Гарантійний внесок у розмірі місячної орендної плати становить: 4692,00 грн (чотири тисячі шістсот дев`яносто дві грн 00 коп.)».

Відповідно до п. 2 додаткової угоди сторони домовилися про те, що протягом терміну дії договору суборенди, на підставі пункту 5.9. договору суборенди, суборендар сплачує (відшкодовує) орендарю вартість комунальних послуг у наступному обсязі: електроенергія відповідно до показників лічильника згідно тарифу ТОВ «Полтаваенергозбут»; опалення: згідно з тарифом, пропорційно площі 20,4 м2; водопостачання та водовідведення відповідно до тарифу «Водоканалу» 1 м3; за користування інтернет послугами 180,00 грн за один календарний місяць; за користуванням відеонаглядом 150,00 грн за один календарний місяць; вивіз побутових відходів 35,00 грн у місяць; всього за місяць: згідно з отриманих рахунків.

На виконання умов договору суборенди позивач у період з липня 2021 року по січень 2022 року виставив відповідачу рахунки на оплату в сумі 42158,69 грн, а саме: від 31.07.2021 №78 в сумі 5093,20 грн, від 31.08.2021 №172 в сумі 5091,98 грн, від 30.09.2021 №239 в сумі 5836,63 грн, від 31.10.2021 №307 в сумі 7197,31 грн, від 30.11.2021 №378 в сумі 6772,92 грн, від 31.12.2021 №438 в сумі 7552,55 грн, від 12.01.2022 №1 в сумі 4614,10 грн.

12.01.2022 відповідач звернувся до позивача із заявою про дострокове розірвання договору суборенди з 12.01.2022, зауваживши, що заборгованість за договором суборенди, при її наявності, буде сплачена відповідачем до 01.02.2022, а у випадку несплати суборендар погоджується на стягнення боргу, пені та відсотків за прострочення оплати в судовому порядку.

Позивач у позовній заяві зазначив, що 12.01.2022 відповідач звільнив орендоване приміщення без попереднього повідомлення та підписання документів про повернення приміщення з суборенди.

25.07.2023 відповідно до поштового опису-вкладення в цінний лист та накладної №3601102340137 позивач направив відповідачу претензію №12/7 від 12.07.2023, в якій зазначив, що станом на 10 липня 2023 року сума несплаченої заборгованості з оплати орендної плати та витрат за користування комунальними послугами відповідача складає 18938,35 грн. Зазначений борг ФОП Грисенко С.О. вимагав сплатити в п`ятиденний строк з моменту отримання претензії. До претензії позивач повторно додав неоплачені рахунки за листопад 2021 року січень 2022 року, а також два примірники акту звірки взаєморозрахунків, один примірник якого просив повернути після підписання.

Відповіді на претензію відповідач не надав, незважаючи на умови договору оренди щодо своєчасної оплати, станом на 05.01.2024 відповідачем сплачено 23220,34 грн. Сума несплаченої відповідачем заборгованості з оплати суборендної плати та витрат за користування комунальними послугами склала 18938,35 грн.

У зв`язку з неналежним виконанням умов договору позивач звернувся з позовом та просить стягнути з відповідача 18938,35 грн основного боргу, 15248,19 грн пені, 1000,00 грн штрафу, 5760,90 грн інфляційних збитків, 1088,05 грн 3% річних.

Згідно з п. 1 ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до ч. 1 ст. 174 Господарського кодексу України господарські зобов`язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Частиною 1 ст. 627 Цивільного кодексу України передбачено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Частина 1 статті 626 Цивільного кодексу України встановлює, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Згідно зі статтею 526 ЦК України, яка кореспондуються зі статтею 193 Господарського кодексу України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ч. 1 ст. 173 Господарського кодексу України господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Договір є обов`язковим для виконання сторонами (ст. 629 Цивільного кодексу України).

Відповідно до статті 599 ЦК України, зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

За частиною 1 статті 759 ЦК України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов`язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

Згідно з частинами 1, 4 статті 286 ГК України орендна плата - це фіксований платіж, який орендар сплачує орендодавцю незалежно від наслідків своєї господарської діяльності. Розмір орендної плати може бути змінений за погодженням сторін, а також в інших випадках, передбачених законодавством. Строки внесення орендної плати визначаються в договорі.

В частині 3 статті 285 ЦК України передбачено, що орендар зобов`язаний своєчасно і в повному обсязі сплачувати оренду плату.

Частиною 1 статті 762 ЦК України встановлено, що за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму. Якщо розмір плати не встановлений договором, він визначається з урахуванням споживчої якості речі та інших обставин, які мають істотне значення.

Відповідно до частини 5 статті 762 ЦК України плата за користування майном вноситься щомісячно, якщо інше не встановлено договором.

Зі змісту частини 1 статті 759 ЦК України вбачається, що обов`язку орендодавця щодо передачі майна кореспондує обов`язок орендаря по здійсненню орендних платежів.

Відповідно до ст. 774 ЦК України передання наймачем речі у володіння та користування іншій особі (піднайм) можливе лише за згодою наймодавця, якщо інше не встановлено договором або законом. Строк договору піднайму не може перевищувати строку договору найму. До договору піднайму застосовуються положення про договір найму.

Відповідач доказів сплати заборгованості з оплати суборендної плати та витрат за користування комунальними послугами в сумі 18938,35 грн не подав, обґрунтованих заперечень не надав, заборгованість відповідача за договором суборенди підтверджена матеріалами справи.

Таким чином, за договором суборенди позивач наділений правом на свою користь отримувати суборендну плату та витрати за користування комунальними послугами, а відповідач зобов`язаний сплачувати зазначені послуги, на підставі чого вимоги позивача щодо стягнення 18938,35 грн основного боргу за договором суборенди по неоплаченим рахункам за період з листопада 2021 року по січень 2022 року підтвердженні матеріалами справи, а тому визнаються судом законними та обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Щодо стягнення з відповідача інфляційних втрат та 3% річних суд зазначає наступне:

Відповідно до розрахунку позивача останній просить стягнути з відповідача 5760,90 грн інфляційних збитків за період з 01.02.2022 по 30.11.2023 та1088,05 грн 3% річних за період з 01.02.2022 по 31.12.2023.

Якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін) (ч. 1 ст. 530 ЦК України).

Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Згідно зі ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ч. 1 ст.612 ЦК України).

Відповідно до ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

За змістом ч. 2 ст. 625 ЦК нарахування інфляційних витрат на суму боргу та 3% річних входять до складу грошового зобов`язання і є особливою мірою відповідальності боржника (спеціальний вид цивільно-правової відповідальності) за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат (збитків) кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отримання компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Перевіривши обставини, пов`язані з правильністю здійснення розрахунку 3 % річних, інфляційних втрат за допомогою «Калькулятора підрахунку заборгованості та штрафних санкцій» на офіційному вебсайті «Платформа: Ліга Закон» за посиланням https://ips.ligazakon.net/calculator/ff, враховуючи встановлений судом факт неналежного виконання відповідачем умов договору щодо своєчасної та повної сплати суборендної плати та витрат за користування комунальними послугами за договором суборенди, суд вважає правомірними та обґрунтованими вимоги позивача щодо стягнення з відповідача 5760,90 грн інфляційних втрат, 1088,05 грн 3% річних.

Щодо стягнення з відповідача пені та штрафу суд зазначає наступне:

Згідно зі ст. 546, 549 Цивільного кодексу України, виконання зобов`язань за договором можуть забезпечуватись, зокрема, неустойкою (штрафом, пенею). Неустойка (штраф, пеня) є грошова сума або інше майно, яке боржник повинен передати кредитору в разі порушення боржником зобов`язання.

Згідно зі ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями є господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойки, штраф, пеня), яка сплачується у разі порушення учасником господарських відносин правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежне виконання господарського зобов`язання.

Відповідно до поданого розрахунку позивачем нараховано відповідачу 15248,19 грн пені за період з 01.02.2022 по 31.12.2023 та 1000,00 грн штрафу.

В обґрунтування заявлених вимог щодо стягнення пені та штрафу позивач посилається на пункти 10.5 та 10.6. договору суборенди.

Зазначеними пунктами договору суборенди сторони встановили, що за прострочення оплати платежів з суборендної плати, експлуатаційних витрат та компенсації комунальних послуг, сум коригування суборендної плати на індекс інфляції, орендар має право вимагати, а суборендар зобов`язаний протягом 3-х (трьох) банківських днів від дня отримання такої вимоги від орендаря, сплатити останньому пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, яка діяла в період прострочення, від несплаченої суми за весь час прострочення. Відповідно до п. 6 ст.232 ГК України, сторони узгоджують, що нарахування пені за прострочення виконання зобов`язання, не припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано. Пеня може нараховуватись упродовж трьох років (п. 10.5 та 10.5.1 договору суборенди).

У випадку прострочення оплати платежів з суборендної плати, витрат на утримання об`єкту суборенди та компенсації комунальних послуг, сум коригування суборендної плати на індекс інфляції, більше, ніж на 1 (один) календарний день, орендар додатково має право вимагати, а суборендар за такою вимогою орендаря зобов`язаний додатково сплатити штраф у розмірі 200,00 (двісті) гривень, у випадку прострочення більше, ніж на 3 календарних дні, розмір штрафу становитиме 500,00 (п`ятсот) гривень, у випадку прострочення на 5 календарних днів і більше, розмір штрафу становитиме 1000,00 (одна тисяча) гривень. Суборендар зобов`язаний сплатити штраф протягом 3 (трьох) банківських днів, від дня отримання відповідної вимоги (п. 10.6 договору суборенди).

Перевіривши обставини, пов`язані з правильністю здійснення розрахунку пені та штрафу, враховуючи встановлений судом факт неналежного виконання відповідачем умов договору суборенди щодо своєчасної та повної сплати суборендної плати та витрат за користування комунальними послугами за договором суборенди, суд вважає, законними, правомірними та обґрунтованими вимоги позивача щодо стягнення з відповідача 15248,19 грн пені за період з 01.02.2022 по 31.12.2023 та 1000,00 грн штрафу.

Водночас, частиною 1 статті 233 ГК України передбачено право суду зменшити розмір стягуваних санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов`язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов`язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.

Аналогічне положення міститься в ч. 3 ст. 551 ЦК України, відповідно до якої розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Правовий аналіз наведених норм свідчить, що вони не є імперативними та застосовуються за визначених умов на розсуд суду, і відповідно питання про зменшення розміру неустойки вирішується судом на підставі аналізу конкретної ситуації, тобто, сукупності з`ясованих ним обставин, що свідчать про наявність підстав для вчинення зазначеної дії.

Таким чином, розмір штрафних санкцій (неустойки) може бути зменшений за рішенням господарського суду. При цьому, статті 551 ЦК України, 233 ГК України та положення ГПК України не містять норм, які б ставили можливість суду використати право на зменшення заявлених до стягнення з боржника штрафних санкцій в залежність від наявності відповідного клопотання з цього приводу сторони у справі. Тобто суд може реалізувати своє право та прийняти рішення про зменшення розміру неустойки за власною ініціативою.

Відповідна правова позиція викладена Верховним Судом у постанові від 03.11.2020 у справі № 927/184/13-г.

Отже, вирішення питання про зменшення неустойки та розмір, до якого вона підлягає зменшенню, закон відносить на розсуд суду.

Відповідно до ч. 3, 4 ст. 13 ГПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Загальновідомим та нормативно врегульованим є питання щодо існування на території України надзвичайних обставин, а саме введення воєнного стану, що неодмінно впливає на спроможність своєчасного ведення розрахунків, обмежує безперешкодне провадження господарської діяльності.

24 лютого 2022 року у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України Указом Президента України № 64/2022 введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року, який на час розгляду справи не скасований.

Воєнний стан це особливий правовий режим, що вводиться в Україні або в окремих її місцевостях у разі збройної агресії чи загрози нападу, небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності та передбачає надання відповідним органам державної влади, військовому командуванню, військовим адміністраціям та органам місцевого самоврядування повноважень, необхідних для відвернення загрози, відсічі збройної агресії та забезпечення національної безпеки, усунення загрози небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності, а також тимчасове, зумовлене загрозою, обмеження конституційних прав і свобод людини і громадянина та прав і законних інтересів юридичних осіб із зазначенням строку дії цих обмежень. У зв`язку із введенням в Україні воєнного стану тимчасово, на період дії правового режиму воєнного стану, можуть обмежуватися конституційні права і свободи людини і громадянина, передбачені статтями 30 34, 38, 39, 41 44, 53 Конституції України, а також вводитися тимчасові обмеження прав і законних інтересів юридичних осіб у межах та обсязі, що необхідні для забезпечення можливості запровадження та здійснення заходів правового режиму воєнного стану, які передбачені частиною першою статті 8 Закону України «Про правовий режим воєнного стану».

28 лютого 2022 року Торгово-промислова палата України на підставі ст.ст. 14, 14-1 Закону України "Про торгово-промислові палати в Україні" від 02.12.1997 №671/97-ВР, Статуту ТПП України засвідчила форс - мажорні обставини (обставин непереборної сили): військову агресію Російської Федерації проти України, що стало підставою введення воєнного стану з 24.02.2022 року відповідно до Указу Президента України від 24.02.2022 року №64/2022 "Про введення воєнного стану в Україні". Враховуючи викладене, Торгово-промислова палата України підтверджує, що зазначені обставини з 24 лютого 2022 року до їх офіційного закінчення, є надзвичайними, невідворотними та об`єктивними обставинами для об`єктів господарської діяльності та/або фізичних осіб по договору, окремим податковим та/чи іншим зобов`язанням/обов`язком, виконання яких настало згідно з умовами договору (контракту, угоди тощо) обов`язків згідно із законодавчими чи іншими нормативними актами виконання відповідно яких стало неможливим у встановлений термін внаслідок таких форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили).

Оскільки зменшення розміру заявленої до стягнення неустойки (пені) є правом суду, а за відсутності у законі переліку таких виняткових обставин, суд, оцінивши матеріали справи, враховуючи співмірність негативних наслідків для відповідача з інтересами позивача, зменшує розмір пені з 15248,19 грн до 1000,00 грн.

Згідно з частинами першою, третьою статті 13 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Відповідно до частини першої статті 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставини, які мають значення для вирішення справи.

Згідно з частиною першою, третьою статті 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Статтею 76 ГПК України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Частиною першою статті 77 ГПК України передбачено, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

У відповідності до статті 78 ГПК України достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.

Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання (стаття 79 ГПК України).

Зазначені вище норми процесуального закону спрямовані на реалізацію статті 13 ГПК України.

Згідно з ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Відповідно до матеріалів справи позивачем доведено належними та допустимими доказами ті обставини, на які він посилався, як на підставу позову. Водночас з урахуванням наведених вище обставин зменшення пені, суд задовольняє позовні вимоги в частині стягнення 18938,35 грн основного боргу, 1000,00 грн пені, 1000,00 грн штрафу, 5760,90 грн інфляційних збитків, 1088,05 грн 3% річних. В іншому суд відмовляє.

При ухваленні рішення в справі, суд, у тому числі, вирішує питання щодо розподілу судових витрат між сторонами.

Статтею 123 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: 1)на професійну правничу допомогу; 2)пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; 3) пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 4) пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

Позивачем заявлено до стягнення з відповідача судовий збір в сумі 3028,00 грн, що сплачений при зверненні з позовом за квитанцією до платіжної інструкції на переказ готівки №0.0.3396229531.1 від 05.01.2024.

Нормою статті 129 ГПК України встановлено, що судовий збір покладається: 1) у спорах, що виникають при укладанні, зміні та розірванні договорів, - на сторону, яка безпідставно ухиляється від прийняття пропозицій іншої сторони, або на обидві сторони, якщо судом відхилено частину пропозицій кожної із сторін; 2) у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Судовий збір, від сплати якого позивач у встановленому порядку звільнений, стягується з відповідача в дохід бюджету пропорційно розміру задоволених вимог, якщо відповідач не звільнений від сплати судового збору. Якщо інше не передбачено законом, у разі залишення позову без задоволення, закриття провадження у справі або залишення без розгляду позову позивача, звільненого від сплати судового збору, судовий збір, сплачений відповідачем, компенсується за рахунок держави в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Відповідно до ч. 9 ст. 129 ГПК України у випадку зловживання стороною чи її представником процесуальними правами або якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони, суд має право покласти на таку сторону судові витрати повністю або частково незалежно від результатів вирішення спору.

Згідно з ч. 9 ст. 129 ГПК України позивачу за рахунок відповідача відшкодовується 3028,00 грн судового збору.

Керуючись статтями 123, 129, 231, 232, 233, 236-238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

вирішив:

1.Позов задовольнити частково.

2.Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Колісніченко» (вул. Гагаріна, буд. 9, оф. 317, м. Суми, 40000; код за ЄДРПОУ 40127564) на користь фізичної особи - підприємця Грисенко Сергія Олександровича ( АДРЕСА_1 ; рнокпп НОМЕР_1 ) 18938,35 грн (вісімнадцять тисяч дев`ятсот тридцять вісім грн 35 коп.) основного боргу, 1000,00 грн (одна тисяча грн 00 коп.) пені, 1000,00 грн (одна тисяча грн 00 коп.) штрафу, 5760,90 грн (п`ять тисяч сімсот шістдесят грн 90 коп.) інфляційних збитків, 1088,05 грн (одна тисяча вісімдесят вісім грн 05 коп.) 3% річних, а також 3028,00 грн (три тисячі двадцять вісім грн. 00 коп.) витрат зі сплати судового збору.

3.В іншому відмовити.

4.Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду (ч.ч. 1, 2 ст. 241 ГПК України). Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до суду апеляційної інстанції. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення (ч.1 ст. 256, ст. 257 ГПК України).

Суд звертає увагу учасників справи, що відповідно до частини 7 статті 6 ГПК України особам, які зареєстрували офіційні електронні адреси в Єдиній судовій інформаційно-телекомунікаційній системі, суд вручає будь-які документи у справах, в яких такі особи беруть участь, виключно в електронній формі шляхом їх направлення на офіційні електронні адреси таких осіб, що не позбавляє їх права отримати копію судового рішення у паперовій формі за окремою заявою.

Повний текст рішення складено та підписано 15.04.2024.

СуддяВ.Л. Котельницька