Рішення

від 02.04.2024 по справі 925/1824/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

18005, м. Черкаси, бульвар Шевченка, 307, тел. канцелярії (0472) 31-21-49, inbox@ck.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 квітня 2024 року Справа № 925/1824/23

Господарський суд Черкаської області у складі головуючого судді Васяновича А.В.,

секретар судового засідання Ібрагімова Є.Р.,

за участі представників сторін:

від Черкаської окружної прокуратури Пидорич Д.М. заступник начальника відділу Черкаської обласної прокуратури,

від першого позивача представник не з`явився,

від другого позивача Куслій Т.Є. - представник,

від першого відповідача представник не з`явився,

від другого відповідача представник не з`явився,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом заступника керівника Черкаської окружної прокуратури

м. Черкаси, в інтересах держави в особі:

1. Департаменту охорони здоров`я та медичних послуг Черкаської

міської ради, м Черкаси

2. Південного офісу Держаудитслужби, м. Одеса

до 1. Комунального некомерційного підприємства Третя Черкаська

міська лікарня швидкої медичної допомоги, м. Черкаси

2. товариства з обмеженою відповідальністю Біоенерджітранс,

смт. Іванків, Іванківського району, Київської області

про визнання недійсними додаткових угод та стягнення 392 105 грн.

39 коп.,

ВСТАНОВИВ:

До Господарського суду Черкаської області з позовом звернувся заступник керівника Черкаської окружної прокуратури в інтересах держави в особі: Департаменту охорони здоров`я та медичних послуг Черкаської міської ради, Південного офісу Держаудитслужби до Комунального некомерційного підприємства Третя Черкаська міська лікарня швидкої медичної допомоги та товариства з обмеженою відповідальністю Біоенерджітранс про:

1.визнання недійсною додаткову угоду №3 від 27 вересня 2022 року до договору про постачання електричної енергії споживачу №69 від 21 лютого 2022 року, укладеного між Комунальним некомерційним підприємством Третя Черкаська міська лікарня швидкої медичної допомоги та товариством з обмеженою відповідальністю Біоенерджітранс;

2.визнання недійсною додаткову угоду №4 від 04 жовтня 2022 року до договору про постачання електричної енергії споживачу №69 від 21 лютого 2022 року, укладеного між Комунальним некомерційним підприємством Третя Черкаська міська лікарня швидкої медичної допомоги та товариством з обмеженою відповідальністю Біоенерджітранс;

3.стягнення з товариства з обмеженою відповідальністю Біоенерджітранс грошових коштів в сумі 392 105 грн. 39 коп. в дохід місцевого бюджету Черкаської територіальної громади.

Ухвалою Господарського суду Черкаської області від 04 січня 2024 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі. Справу вирішено розглядати за правилами загального позовного провадження.

Підготовче засідання було призначено на 11 год. 00 хв. 06 лютого 2024 року.

Проте, судове засідання призначене на 11 год. 00 хв. 06 лютого 2024 року не відбулося, у зв`язку з оголошенням на території Черкаської області в цей час повітряної тривоги.

Ухвалою суду від 06 лютого 2024 року призначено розгляд справи в підготовчому засіданні на 11 год. 00 хв. 04 березня 2024 року.

29 січня 2024 року від другого відповідача надійшло клопотання про зупинення провадження у справі до розгляду справи №922/2321/22 Великою Палатою Верховного Суду.

Ухвалою суду, занесеною до протоколу судового засідання від 04 березня 2024 року, клопотання другого відповідача про зупинення провадження у справі залишено без задоволення.

При цьому було з`ясовано, що постановою Великої Палати Верховного Суду від 24 січня 2024 року касаційну скаргу заступника керівника Харківської обласної прокуратури задоволено.

Рішення Господарського суду Харківської області від 07 березня 2023 року та постанову Східного апеляційного господарського суду від 26 червня 2023 року у справі № 922/2321/22 скасовано.

Ухвалено нове рішення.

Також ухвалою суду від 04 березня 2024 року, занесеною до протоколу судового засідання, суд закрив підготовче провадження та призначив справу до судового розгляду по суті. Розгляд справи по суті призначено на 10 год. 00 хв. 02 квітня 2024 року.

Прокурор та представник другого позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримали та просили суд позов задовольнити повністю.

Перший позивач та відповідачі у судове засідання не з`явилися, про причини неявки суд не повідомили.

Ухвалу суду від 04 березня 2024 року було доставлено відповідачам до їх електронних кабінетів 07 березня 2024 року, що підтверджується довідками про доставку електронного листа виготовлених з комп`ютерної програми Діловодство спеціалізованого суду.

Перший відповідач відзиву на позовну заяву суду не надав.

Згідно ч. 9 ст. 165 ГПК України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Другий відповідач позов не визнає з підстав наведених у своєму відзиві.

Зокрема, другий відповідач зазначав, що у випадках зміни умов договору при закупівлі електричної енергії не застосовуються обмеження щодо строків зміни ціни за одиницю товару, а тому сторони можуть змінювати ці умови в будь-який час. При цьому перевищення ціни за одиницю товару більше ніж на 10% за весь період дії договору не суперечить вимогам Закону України Про публічні закупівлі.

Враховуючи вищенаведене, другий відповідач просив суд у задоволенні позову відмовити повністю.

У відповіді на відзив прокурор зазначав, що в розумінні Закону України Про публічні закупівлі зміна ціни договору внаслідок недобросовісної конкуренції та зловживань робить результат закупівлі знівельованим та тягне за собою неефективне використання коштів державного бюджету.

Доводи другого відповідача щодо права сторін вносити зміни до ціни за одиницю товару спростовується правовою позицією Верховного Суду, викладеною у своїх постановах від 23.11.2023 у справі №917/1009/22 та від 18.07.2023 у справі №916/944/22, у яких вказано, що коливання цін на ринку не може бути беззаперечною підставою для автоматичного перегляду (збільшення) погодженої сторонами ціни за одиницю товару.

Також прокурор наголошував на тому, що додаткова угода №3 від 27 вересня 2022 року є фіктивною, оскільки за ціною визначеною додатковою угодою №3 товар не поставлявся.

Отже, за спірною додатковою угодою не настали жодні правові наслідки для сторін договору, при цьому, всупереч вимогам п. 2 ч. 5 ст. 41 Закону України Про публічні закупівлі, починаючи з 01 вересня 2022 року сторони договору здійснили підняття ціни товару спочатку на 9,5%, а потім на 9,34%, тобто на 18,84%, оформивши це двома додатковими угодами №3 та №4.

Тобто, з 01 вересня 2022 року ціна за 1 кВт електроенергії за договором від 21 лютого 2022 року №69 відразу зросла на 18,84%, що не відповідає положенням п. 2 ч. 5 ст. 41 Закону України Про публічні закупівлі про можливість підняття ціни за одиницю товару в межах 10%.

Враховуючи вищенаведене, прокурор вважає доводи другого відповідача, викладені у відзиві, необґрунтованими та такими, що не ґрунтуються на нормах законодавства і суперечать позиціям Верховного Суду, викладеним у постановах від 12.09.2019 у справі №915/1868/18, від 18.07.2023 у справі №916/944/22 та від 23.11.2023 у справі №917/1009/22.

У своїх письмових поясненнях другий позивач зазначав, що Південним офісом Держаудитслужби було виявлено порушення першим відповідачем законодавства у сфері публічних закупівель.

Відповідно до інформації, оприлюдненої в електронній системі закупівель, порушення законодавства у сфері публічних закупівель, виявлені за результатами моніторингу процедури закупівлі не усунуто та висновок про результати моніторингу процедури закупівлі 2022-02-14-007164-b не оскаржено в судовому порядку.

Другий позивач позов прокурора підтримує.

В судовому засіданні, яке відбулося 02 квітня 2024 року згідно ч. 1 ст. 240 ГПК України було оголошено вступну та резолютивну частини судового рішення зі справи №925/1824/23.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення прокурора та представника другого позивача, а також дослідивши докази, суд вважає, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню виходячи з наступного:

Звертаючись до суду з даним позовом, прокурор в обґрунтування своїх вимог зазначав, що сторонами в порушення вимог п. 2 ч. 5 ст. 41 Закону України Про публічні закупівлі було укладено додаткові угоди від 27 вересня 2022 року №3 та №4 від 04 жовтня 2022 року до договору, якими збільшено ціну за одиницю товару з 01 вересня 2022 року більше ніж на 10 відсотків (ціна фактично збільшилась з 5,30 грн. з ПДВ до 6,03 грн. з ПДВ за 1 кВт електроенергії, тобто на 13,77%).

Крім того прокурор зазначав, що додаткова угода №3 від 27 вересня 2022 року №3 є фіктивною, оскільки за нею не настали жодні правові наслідки для сторін договору поставки електроенергії від 21 лютого 2022 року №69, оскільки товар не поставлявся, кошти не сплачувались, а правова мета укладання сторонами додаткової угоди від 27 вересня 2022 року №3 є іншою ніж та, що безпосередньо передбачена правочином.

При цьому, замість поставки товару за цінами, встановленими додатковою угодою №3, фактично відбулось збільшення ціни за одиницю електроенергії за договором більше ніж на 10% починаючи з 01 вересня 2022 року, що суперечить положенням п. 2 ч. 5 ст. 41 Закону України Про публічні закупівлі.

Вказане, на думку прокурора, свідчить про фіктивність укладення сторонами додаткової угоди від 27 вересня 2022 року №3, що є підставою для визнання її недійсною в судовому порядку згідно положень ст. 215 ЦК України, оскільки сторонами правочину не було додержано вимог ч. 5 ст. 203 ЦК України.

Разом з тим, додаткова угода №4 від 04 жовтня 2022 року також має бути визнана недійсною, як така, що не відповідає вимогам п. 2 ч. 5 ст. 41 Закону України Про публічні закупівлі.

Загальна кількість недопоставленої, проте оплаченої електроенергії за період лютий 2022 року лютий 2023 року складає 73 362,6086 кВт/год., тобто на загальну суму 392 105,39 грн.

При цьому прокурор зазначав, що додатковими угодами від 27 вересня 2022 року №3 та від 04 жовтня 2022 року №4 ціну за одиницю товару сторони збільшили але не змінили обсяг товару та загальну суму договору.

Комунальне некомерційне підприємство Третя Черкаська міська лікарня швидкої медичної допомоги Черкаської міської ради фінансується та функціонує за рахунок коштів міського бюджету.

Як наслідок, грошові кошти в сумі 392 105 грн. 39 коп. підлягають стягненню з другого відповідача на підставі ч. 1 ст. 670 ЦК України до місцевого бюджету Черкаської територіальної громади.

Судом враховано, що підставу позову становлять обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги щодо захисту права та охоронюваного законом інтересу.

Правові підстави позову - це зазначена у позовній заяві нормативно-правова кваліфікація обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги.

Як вбачається з матеріалів справи та було встановлено господарським судом під час її розгляду, за результатами переговорної процедури закупівлі №UA-2022-02-14-007164-b 21 лютого 2022 року між комунальним некомерційним підприємством Третя Черкаська міська лікарня швидкої медичної допомоги (споживач) та товариством з обмеженою відповідальністю Біоенерджітранс (постачальник) було укладено договір про постачання електричної енергії споживачу.

Згідно п. 2.1 договору за цим договором постачальник зобов`язався продати електричну енергію споживачу для забезпечення потреб електроустановок споживача, включно з тарифом на послуги з передачі та розподілу електричної енергії, а споживач оплатити постачальнику вартість використаної (купованої) електричної енергії та здійснювати інші платежі згідно з умовами цього договору. .

Відповідно до п. 5.1 договору споживач розраховується з постачальником за електричну енергію за цінами, що визначаються відповідно до механізму визначення ціни електричної енергії, згідно з обраною споживачем пропозицією, яка є додатком 2 до цього договору.

Загальна вартість договору складає 6 360 000 грн. з ПДВ 1 060 000 грн., в тому числі:

-місцевий бюджет 6 604 000 грн. з ПДВ;

-власні надходження 320 000 грн. з ПДВ.

Спосіб визначення ціни (тарифу) електричної енергії зазначається в комерційній пропозиції (п. 5.2 договору), а ціна електричної енергії має зазначатись постачальником у рахунках про оплату електричної енергії за цим договором, у тому числі, у разі її зміни (п. 5.4. договору).

Відповідно до п. 13.8 договору у випадку коливання ціни електричної енергії на ринку в бік збільшення, постачальник має право письмово звернутись до споживача з відповідною пропозицією, при цьому, така пропозиція в кожному окремому випадку, коли на ринку відбувається об`єктивне коливання ціни за одиницю товару в бік збільшення, повинна бути обґрунтована і документально підтверджена. Постачальник разом з письмовою пропозицією щодо внесення змін до договору надає документ (або документи), що підтверджує збільшення середньоринкової ціни (діапазону цін тощо) за одиницю товару в тих межах/розмірах, на які постачальник пропонує змінити ціну товару. Документ (або документи), що підтверджує збільшення ціни товару, повинен містити дані щодо середньоринкової ціни (діапазону цін тощо) за одиницю товару на день укладення цього договору (допускається надання документального підтвердження щодо середньоринкової ціни (діапазону цін тощо) за одиницю товару в межах 10 днів щодо дати укладення цього договору) та середньоринкової ціни (діапазону цін тощо) за одиницю товару на момент письмового звернення постачальника щодо збільшення ціни і повинен бути наданий у формі належним чином оформленої довідки/інформації (або в іншій документальній формі), виданої торгово-промисловою палатою України, або регіональною торгово-промисловою палатою, або органами державної статистики. У випадку прийняття рішення споживачем щодо внесення змін до цього договору у вказаній частині до розрахунку ціни за одиницю товару приймається ціна за одиницю товару, що визначена сторонами у момент укладення цього договору (з урахуванням внесених раніше змін до цього договору, та якщо такі обставини мали місце). При цьому, максимальна сума, на яку сторонами може бути здійснено підвищення ціни за одиницю товару визначається як різниця між середньоринковою ціною (діапазоном цін тощо) за одиницю товару на момент письмового звернення постачальника щодо зміни ціни та середньоринкової ціни (діапазону цін тощо) за одиницю товару в день укладення цього договору (допускається надання документального підтвердження щодо середньоринкової ціни (діапазону цін тощо) за одиницю товару в межах 10 днів щодо дати укладення цього договору), або станом на момент внесення змін до цього Договору в частині ціни за одиницю товару, якщо такі зміни до цього договору вже були раніше здійснені сторонами. В будь-якому випадку підвищення ціни за одиницю товару здійснюється з урахуванням вимог п. 2 ч. 4 ст. 36 Закону України Про публічні закупівлі.

Споживач має право відмовитись від зміни ціни за одиницю товару у випадках, якщо постачальником не надано належне документальне підтвердження підвищення ціни, передбачене цим пунктом.

Зміни до договору можуть бути внесені у випадках, передбачених згідно ст. 36 Закону України Про публічні закупівлі (п. 13.9 договору).

Загальний обсяг електроенергії, що поставляється споживачу в договорі не було визначено.

В подальшому, між сторонами укладено ряд додаткових угод до договору про постачання електричної енергії споживачу №69 від 21 лютого 2022 року, а саме:

додаткова угода від 16 березня 2022 року №1, згідно умов якої було внесено зміни до пунктів 5.1, 5.7, 5.4, 5.13, 6.1, 7.2, 13.1, 13.8, 13.9, Розділ Термін надання рахунку та строк оплати, Розділ Інші умови викладено в новій редакції, доповнено договір п.13.10.

Зокрема, згідно п. 5.1 договору (викладеного у новій редакції) споживач розраховується з постачальником за електричну енергію за цінами, що визначаються відповідно до механізму визначення ціни електричної енергії, згідно з обраною споживачем пропозицією, яка є додатком 2 до цього договору.

Загальна вартість договору складає 6 360 000 грн. з ПДВ 1 060 000 грн., в тому числі:

-місцевий бюджет 6 040 000 грн. з ПДВ;

-власні надходження 320 000 грн. з ПДВ.

Пункт 13.1. договору викладено в наступній редакції: Цей договір укладається на строк, зазначений в комерційній пропозиції, яку обрав споживач, та набирає чинності з моменту погодження (акцептування) споживачем заяви-приєднання, яка є додатком 1 до цього договору, та сплаченого акту прийому/передачі поставленої електричної енергії постачальника. Відповідно ч. 3 ст. 631 Цивільного кодексу України умови договору розповсюджують свою дію на відносини, які виникли між сторонами з 01 лютого 2022 року.

Пункт 13.9 договору викладено у наступній редакції: Зміни до договору можуть бути внесені у випадках, передбачених згідно ст. 41 Закону України Про публічні закупівлі.

Зі змісту пункту 13.8. договору вбачається, що в останнє речення першого абзацу внесено зміни в наступній редакції: В будь-якому випадку підвищення ціни за одиницю товару здійснюється з урахуванням вимог п. 2 ч. 5 ст. 41 Закону України Про публічні закупівлі.

- додаткова угода від 19 вересня 2022 року №2 (змінено п. 5.1 в частині розміру оплати коштів з місцевого бюджету в сумі 5 606 032 грн. з ПДВ та з власних надходжень - 753 968 грн., без зміни загальної суми договору);

- додаткова угода від 27 вересня 2023 року №3, згідно у мов якої визначено, що згідно з п. 13.8, 13.9 договору у випадку коливання ціни електричної енергії на ринку в бік збільшення, постачальник має право письмово звернутись до споживача з відповідною пропозицією, при цьому, така пропозиція в кожному окремому випадку, коли на ринку відбувається об`єктивне коливання ціни за одиницю товару в бік збільшення, повинна бути обґрунтована і документально підтверджена.

На підставі цінової довідки Харківської торгово-промислової палати від 20 вересня 2022 року №674-2/22 про збільшення середньозваженої ціни одиниці електроенергії на ринку на 51,77% сторони домовились внести зміни до договору № 69 про постачання електричної енергії споживачу та змінити ціну за одиницю товару (1 кВт. год.) на 5,65 грн. з ПДВ (до 10% від попередньої ціни за одиницю товару без врахування фіксованого тарифу на послуги з передачі електричної енергії та розподілу електричної енергії).

Викладено слова з Розділу Ціна електричної енергії Комерційної пропозиції договору в наступній редакції: Ціна за одиницю товару (1 кВт год.) складає 5,65 грн. з ПДВ, в тому числі РДН ОЕС України - на підставі Цінової довідки Харківської торгово-промислової палати від 20 вересня 2022 року №674-222 - 3,22 грн. за 1 кВт год.

Пунктом 3 додаткової угоди №3 сторони домовились, що відповідно до п. 3 ст. 631 Цивільного кодексу України умови даної додаткової угоди застосовуються з 01 вересня 2022 року.

-додаткова угода від 04 жовтня 2022 року №4 відповідно до умов якої, згідно з п. 13.8, 13.9 договору у випадку коливання ціни електричної енергії на ринку в бік збільшення, постачальник має право письмово звернутись до споживача з відповідною пропозицією, при цьому, така пропозиція в кожному окремому випадку, коли на ринку відбувається об`єктивне коливання ціни за одиницю товару в бік збільшення, повинна бути обґрунтована і документально підтверджена.

На підставі цінової довідки Харківської торгово-промислової палати від 27 вересня 2022 року №707/22 про збільшення середньозваженої ціни одиниці електроенергії на ринку на 9,77% сторони домовились внести зміни до договору №69 про постачання електричної енергії споживачу та змінити ціну за одиницю товару (1 кВт. год.) на 6,03 грн. з ПДВ (до 10% від попередньої ціни за одиницю товару без врахування фіксованого тарифу на послуги з передачі електричної енергії та розподілу електричної енергії).

Викладено слова з Розділу Ціна електричної енергії Комерційної пропозиції договору в наступній редакції: Ціна за одиницю товару (1 кВт год.) складає 6,03 грн. з ПДВ, в тому числі РДН ОЕС України - на підставі цінової довідки Харківської торгово-промислової палати від 27 вересня 2022 року №707/22 - 3,54 грн. за 1 кВт год.

Сторони домовились, що відповідно до п. 3 ст. 631 Цивільного кодексу України умови даної додаткової угоди застосовуються з 01 вересня 2022 року. Всі інші умови договору залишено без змін.

-додаткова угода від 31 грудня 2022 року №6 (додаткової угоди №5 не укладалось - пропущена нумерація) - продовжено строк дії договору до 31 березня 2023 року;

-додаткова угода від 02 лютого 2023 року №7, згідно якої п. 5.1 договору викладено в наступній редакції: Загальна вартість договору на 2022 рік складає 6 360 000,00 грн. з ПДВ 1 060 000,00 грн., в тому числі: місцевий бюджет 6 032 768 грн. 24 коп. з ПДВ; власні надходження 327 231 грн. 76 коп. з ПДВ.

Загальна вартість договору на 2023 рік складає 1 271 994,35 грн. з ПДВ 211 999,72 грн., у тому числі: місцевий бюджет 1 230 994 грн. 35 коп. з ПДВ; власні надходження 41 000 грн. 00 коп. з ПДВ.

З урахуванням ст. 48 Бюджетного кодексу України зобов`язання споживача за цим договором в частині оплати поставленої електричної енергії виникають у 2022-2023 роках, та в межах асигнувань, встановлених кошторисом. Всі інші умови залишено без змін.

-додаткова угода від 02 лютого 2023 року №8, згідно умов якої, на підставі постанов НКРЕКП від 21 грудня 2022 року №1788 та 1812 сторони домовились змінити ціну за одиницю товару (1 к Вт/год.) на 6,10 грн. (в межах зміни тарифу на послуги з передачі електричної енергії НЕК Укренерго та ПАТ Черкасиобленерго).

Пункт 5.1 договору викладено в наступній редакції: Загальна вартість договору на 2022 рік складає 6 360 000,00 грн. з ПДВ 1 060 000,00 грн., в тому числі: місцевий бюджет 6 032 768 грн. 24 коп. з ПДВ; власні надходження 327 231 грн. 76 коп. з ПДВ.

Загальна вартість договору на 2023 рік складає 1 286 764,50 грн. з ПДВ 214 460,75 грн., у тому числі: місцевий бюджет 1 245 284 грн. 50 коп. з ПДВ; власні надходження 41 480 грн. 00 коп. з ПДВ.

З урахуванням ст. 48 Бюджетного кодексу України зобов`язання споживача за цим договором в частині оплати поставленої електричної енергії виникають у 2022-2023 роках, та в межах асигнувань, встановлених кошторисом. Сторони домовились, що відповідно до п. 3 ст. 631 ЦК України умови даної додаткової угоди застосовуються з 01 січня 2023 року. Всі інші умови залишено без змін.

- додаткова угода від 20 лютого 2023 року №9 згідно умов якої, на підставі постанов НКРЕКП від 21 грудня 2022 року №1788 та 1812 сторони домовились змінити ціну за одиницю товару (1 к Вт/год.) на 6,10 грн. (в межах зміни тарифу на послуги з передачі електричної енергії НЕК Укренерго та ПАТ Черкасиобленерго).

Пункт 5.1 договору викладено в наступній редакції: Споживач розраховується з постачальником за електричну енергію за цінами, що визначаються відповідно до механізму визначення ціни електричної енергії, згідно з обраною споживачем пропозицією, яка є додатком 2 до цього договору.

Загальна вартість договору на 2022 рік складає 6 360 000 грн. з ПДВ 1 060 000 грн., в тому числі:

-місцевий бюджет 6 032 768,24 грн. з ПДВ;

-власні надходження 327 231,76 грн. з ПДВ.

Загальна вартість договору на 2023 рік складає 1 271 990,30 грн. з ПДВ 211 998,30 грн., у тому числі: місцевий бюджет 1 230 992 грн. 20 коп. з ПДВ; власні надходження 40 998 грн. 10 коп. з ПДВ.

Сторони домовились, що відповідно до п. 3 ст. 631 Цивільного кодексу України умови даної додаткової угоди застосовуються з 01 січня 2023 року (п. 3 додаткової угоди).

У пункті 4 додаткової угоди №9 зазначено, що сторони домовились додаткову угоду №8 до договору №69 про постачання електричної енергії споживачу від 21 лютого 2022 року вважати неукладеною.

Всі інші умови залишено без змін.

Правовідносини в сфері державних закупівель регулюються Законом України Про публічні закупівлі, метою якого є забезпечення ефективного та прозорого здійснення закупівель, створення конкурентного середовища у сфері публічних закупівель, запобігання проявам корупції у цій сфері, розвиток добросовісної конкуренції.

Згідно п. 1 ч. 1 ст. 2 Закону України Про публічні закупівлі замовниками є органи державної влади (органи законодавчої, органи виконавчої, судової влади), та правоохоронні органи держави, органи влади Автономної Республіки Крим, органи місцевого самоврядування, об`єднання територіальних громад.

Відповідно до ст. 5 Закону України Про публічні закупівлі закупівлі здійснюються за такими принципами: добросовісна конкуренція серед учасників; максимальна економія, ефективність та пропорційність; відкритість та прозорість на всіх стадіях закупівель; недискримінація учасників та рівне ставлення до них; об`єктивне та неупереджене визначення переможця процедури за купівлі/спрощеної закупівлі; запобігання корупційним діям і зловживанням.

Відповідно до частини першої статті 41 Закону №922-VIII договір про закупівлю укладається відповідно до норм Цивільного та Господарського кодексів України з урахуванням особливостей, визначених цим Законом.

Згідно із частиною першою статті 628, статтею 629 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до частин першої, другої, третьої статті 632 ЦК України ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін. Зміна ціни після укладення договору допускається лише у випадках і на умовах, встановлених договором або законом. Зміна ціни в договорі після його виконання не допускається.

За частиною другою статті 189 Господарського кодексу України (далі - ГК України) ціна є істотною умовою господарського договору.

Згідно з частиною першою статті 651 ЦК України зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до частини першої статті 652 ЦК України у разі істотної зміни обставин, якими сторони керувалися при укладенні договору, договір може бути змінений за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті зобов`язання. Зміна обставин є істотною, якщо вони змінилися настільки, що якби сторони могли це передбачити, вони не уклали б договір або уклали б його на інших умовах.

Згідно із частинами третьою, четвертою статті 653 ЦК України у разі зміни договору зобов`язання змінюється з моменту досягнення домовленості про зміну договору, якщо інше не встановлено договором чи не обумовлено характером його зміни. Сторони не мають права вимагати повернення того, що було виконане ними за зобов`язанням до моменту зміни договору, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до статті 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно із частинами першою, другою статті 334 ЦК України право власності у набувача майна за договором виникає з моменту передання майна, якщо інше не встановлено договором або законом. Переданням майна вважається вручення його набувачеві або перевізникові, організації зв`язку тощо для відправлення, пересилання набувачеві майна, відчуженого без зобов`язання доставки.

Відповідно до частини четвертої статті 41 Закону № 922-VIII умови договору про закупівлю не повинні відрізнятися від змісту тендерної пропозиції (у тому числі ціни за одиницю товару) переможця процедури закупівлі, крім випадків визначення грошового еквівалента зобов`язання в іноземній валюті та/або випадків перерахунку ціни за результатами електронного аукціону в бік зменшення ціни тендерної пропозиції учасника без зменшення обсягів закупівлі.

Згідно з пунктом 2 частини п`ятої статті 41 Закону № 922-VIII істотні умови договору про закупівлю не можуть змінюватися після його підписання до виконання зобов`язань сторонами в повному обсязі, крім випадку збільшення ціни за одиницю товару до 10% пропорційно збільшенню ціни такого товару на ринку у разі коливання ціни такого товару на ринку за умови, що така зміна не призведе до збільшення суми, визначеної в договорі про закупівлю, - не частіше ніж один раз на 90 днів з моменту підписання договору про закупівлю. Обмеження щодо строків зміни ціни за одиницю товару не застосовується у випадках зміни умов договору про закупівлю бензину та дизельного пального, газу та електричної енергії.

Із системного тлумачення наведених норм ЦК України, ГК України та Закону №922-VIII вбачається, що ціна товару є істотною умовою договору про закупівлю. Зміна ціни товару в договорі про закупівлю після виконання продавцем зобов`язання з передачі такого товару у власність покупця не допускається.

Зміна ціни товару в бік збільшення до передачі його у власність покупця за договором про закупівлю можлива у випадку збільшення ціни такого товару на ринку, якщо сторони договору про таку умову домовились. Якщо сторони договору про таку умову не домовлялись, то зміна ціни товару в бік збільшення у випадку зростання ціни такого товару на ринку можлива, лише якщо це призвело до істотної зміни обставин, в порядку статті 652 ЦК України, якщо вони змінилися настільки, що якби сторони могли це передбачити, вони не уклали б договір або уклали б його на інших умовах.

У будь-якому разі ціна за одиницю товару не може бути збільшена більше ніж на 10% від тієї ціни товару, яка була визначена сторонами в договорі за результатами процедури закупівлі, незалежно від кількості та строків зміни ціни протягом строку дії договору. Тобто під час дії договору про закупівлю сторони можуть неодноразово змінювати ціну товару в бік збільшення за наявності умов, встановлених у статті 652 ЦК України та пункті 2 частини п`ятої статті 41 Закону № 922-VIII, проте загальне збільшення такої ціни не повинно перевищувати 10% від тієї ціни товару, яка була визначена сторонами при укладенні договору за результатами процедури закупівлі.

В іншому випадку не досягається мета Закону №922-VIII, яка полягає в забезпеченні ефективного та прозорого здійснення закупівель, створенні конкурентного середовища у сфері публічних закупівель, запобіганні проявам корупції в цій сфері та розвитку добросовісної конкуренції, оскільки продавці з метою перемоги можуть під час проведення процедури закупівлі пропонувати ціну товару, яка нижча за ринкову, а в подальшому, після укладення договору про закупівлю, вимагати збільшити цю ціну, мотивуючи коливаннями ціни такого товару на ринку.

При цьому судом було враховано правові висновки наведені в постанові Великої Палати Верховного Суду від 24 січня 2024 року у справі №922/2321/22.

Як зазначалося вище, підставою для укладення додаткової угоди №3 від 27 вересня 2022 року було зростання ціни на електроенергію, що підтверджується ціновою довідкою Харківської торгово-промислової палати від 20 вересня 2022 року №674-2/22 про збільшення середньозваженої ціни одиниці електроенергії на ринку на 51,77%.

У вказаній довідці (а.с. 79-80) зазначено, що згідно з інформацією з офіційного сайту АТ Оператор ринку середньозважені ціни на майданчику ринку на добу наперед (РДН) у торговій зоні ОЕС (об`єднаної енергетичної системи) України, які склались за 21 лютого 2022 року та 01 вересня 2022 року та порівняння між вказаними датами наведені у таблиці (ціни вказані без урахування ПДВ та тарифу на передачу електричної енергії). Відповідно до таблиці встановлено, що станом на 21 лютого 2022 року середньозважена ціна становила 2 125,19 грн. за 1 МВт/год., а станом на 01 вересня 2022 року - 3 225,50 грн. за 1 МВт/год., що в порівнянні складає +51,77%.

Вказані дані зібрані Харківською торгово-промисловою палатою на підставі листа-заяви ТОВ Біоенерджітранс від 16 вересня 2022 року №1-02/606, згідно з якою останніми поставлено наступне завдання на дослідження Надання інформації про рівень середньозважених цін на електричну енергію на добу наперед (РДН) у торговій зоні ОЕС (об`єднаної енергетичної системи) України згідно з інформацією AT Оператор ринку, які склались за 21 лютого 2022 року та 01 вересня 2022 року та порівняння між вказаними датами.

З огляду на вказане, сторонами договору укладено додаткову угоду №3 умовами якої змінено ціну за одиницю товару з 5,30 грн. за 1 кВт/год. до 5,65 грн. за 1 кВт/год., тобто на 6,6%.

Судом враховано, що чинне законодавство про публічні закупівлі не визначає, які органи, установи чи організації мають право надавати інформацію щодо коливання цін на ринку і які документи можуть підтверджувати таке коливання. Такі органи і такі документи можуть визначатися замовником при формуванні тендерної документації, а сторонами при укладенні договору (відповідно до тендерної документації).

Виходячи з норм чинного законодавства, до суб`єктів надання такої інформації можна віднести, зокрема, Державну службу статистики України, на яку постановою Кабінету Міністрів України від 10 вересня 2014 року №442 Про оптимізацію системи центральних органів виконавчої влади покладено функцію з контролю за цінами в частині здійснення моніторингу динаміки цін (тарифів) на споживчому ринку; державне підприємство Державний інформаційно-аналітичний центр моніторингу зовнішніх товарних ринків, яке на замовлення суб`єкта господарювання виконує цінові/товарні експертизи, зокрема, щодо відповідності ціни договору наявній кон`юнктурі певного ринку товарів; Торгово-промислову палату України, яка у межах власних повноважень надає послуги щодо цінової інформації.

Таким чином, довідки та експертні висновки Торгово-промислової палати України можуть використовуватися для підтвердження коливання ціни товару на ринку.

Прокурор в своєму позові зазначає, що перевіркою даних сайту AT Оператор ринку вбачається ріст середньозваженої ціни за одиницю електроенергії в період між датою укладення договору та додатковою угодою №3 у розмірі з 2 125,19 грн. за 1 МВт/год. (21 лютого 2022 року) до 3 602,03 грн. за 1 МВт/год. (27 вересня 2022 року), що надавало сторонам право на підняття ціни за одиницю товару в межах 10%.

Тобто, прокурор визнає в позові факт зростання ціни електроенергії на ринку в період між датою укладення договору та датою укладання додаткової угоди №3 та визнає право сторін в такому випадку на зміну умов договору.

Водночас, суд вважає, що за період з 21 лютого 2022 року по 01 вересня 2022 року відбулося значне коливання (зростання) ціни на ринку електроенергії (+51,77%).

При цьому, слід також враховувати, ту обставину, що 24 лютого 2022 року було введено воєнний стан в Україні і на момент укладання договору сторони не могли цього передбачити, а тому значне підвищення ціни на електроенергію відбулося не прогнозовано.

Зростання ціни електроенергії на ринку більше ніж на 50% без внесення змін до договору робить для постачальника його виконання вочевидь невигідним.

Отже, суд вважає, що сторонами під час укладання додаткової угоди №3 не було порушено вимог п. 2 ч. 5 ст. 41 Закону України Про публічні закупівлі.

З підстав того, що п.3 додаткової угоди №3 не відповідає положенням частини третьої статті 632 ЦК України прокурор позову не заявляв.

Водночас, прокурор стверджує, що додаткова угода №3 від 27 вересня 2022 року за своєю правовою природою є фіктивним правочином.

Судом враховано, що загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину, передбачені у статті 203 ЦК України. Підстави недійсності правочину визначені у статті 215 ЦК України.

За змістом частини п`ятої статті 203 ЦК України правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Відповідно до змісту статті 234 ЦК України фіктивним є правочин, який вчинено без наміру створення правових наслідків, які обумовлювалися цим правочином. Фіктивний правочин визнається судом недійсним.

Для визнання правочину фіктивним суди повинні встановити наявність умислу в усіх сторін правочину. При цьому необхідно враховувати, що саме по собі невиконання правочину сторонами не означає, що укладено фіктивний правочин. Якщо сторонами не вчинено будь-яких дій на виконання такого правочину, суд ухвалює рішення про визнання правочину недійсним без застосування будь-яких наслідків.

У фіктивних правочинах внутрішня воля сторін не відповідає зовнішньому її прояву, тобто обидві сторони, вчиняючи фіктивний правочин, знають заздалегідь, що він не буде виконаний, тобто мають інші цілі, ніж передбачені правочином. Такий правочин завжди укладається умисно.

Основними ознаками фіктивного правочину є: введення в оману (до або в момент укладення угоди) третьої особи щодо фактичних обставин правочину або дійсних намірів учасників; свідомий намір невиконання зобов`язань договору; приховування справжніх намірів учасників правочину.

Укладення договору, який за своїм змістом суперечить вимогам закону, оскільки не спрямований на реальне настання обумовлених ним правових наслідків, є порушенням частин першої та п`ятої статті 203 ЦК України, що за правилами статті 215 цього Кодексу є підставою для визнання його недійсним відповідно до статті 234 ЦК України.

Суд не погоджується з доводами прокурора стосовно того, що оскільки 04 жовтня 2022 року сторони уклали додаткову угоду №4, за умовами якої ціна товару з 01 вересня 2022 року збільшилася до 6,03 грн. за 1 кВт.год. електроенергії, а тому додаткова угода №3 від 27 вересня 2022 року є фіктивною, оскільки за нею не настали жодні правові наслідки для сторін, і правова мета укладання сторонами цієї спірної додаткової угоди була іншою ніж та, що безпосередньо передбачена правочином.

При цьому суд зазначає, що всі додаткові угоди є невід`ємною частиною самого договору, проте, матеріалами справи не підтверджується тієї обставини, що станом на 27 вересня 2022 року сторони достеменно були переконані в тому, що 04 жовтня 2022 року між ними буде укладено інший правочин (додаткова угода №4), з іншими умовами.

Наявність умислу в усіх сторін правочину судом не встановлено. Доказів того, що внутрішня воля сторін цього спірного правочину не відповідала зовнішньому її прояву суду не надано.

З урахуванням наведеного, підстав для визнання додаткової угоди №3 від 27 вересня 2022 року недійсною суд не вбачає.

Щодо решти вимог судом враховано наступне:

Як вже зазначалося вище 04 жовтня 2022 року між сторонами було укладено спірну додаткову угоду №4, якою було збільшено ціну за одиницю товару до 6,03 грн. за 1 кВт/год. з ПДВ, тобто в порівнянні з первісною ціною - 5,3 грн. за 1 кВт/год. з ПДВ в цілому з 01 вересня 2022 року ціна збільшилася на 13,77%.

Як на доказ коливання ціни товару на ринку другий відповідач посилався на цінову довідку Харківської торгово-промислової палати №707/22 від 27 вересня 2022 року.

У вказаній довідці (а.с. 81-82) зазначено, що згідно з інформацією з офіційного сайту АТ Оператор ринку середньозважені ціни на майданчику ринку на добу наперед (РДН) у торговій зоні ОЕС (об`єднаної енергетичної системи) України, які склались за 01 вересня 2022 року та 24 вересня 2022 року та порівняння між вказаними датами наведені у таблиці (ціни вказані без урахування ПДВ та тарифу на передачу електричної енергії). Відповідно до таблиці встановлено, що станом на 01 вересня 2022 року середньозважена ціна склала 3 225,50 грн. за 1 МВт/год., а станом на 24 вересня 2022 року - 3 540,61 грн. за 1 МВт/год., що в порівнянні складає +9,77%.

За даними AT Оператор ринку у період між укладенням додаткових угод №3 та №4 до договору середньозважені ціни на електричну енергію на добу наперед (РДН) у торговій зоні ОЕС об`єднаної енергетичної системи) України були наступними:

27 вересня 2022 року 3 602,03 грн. за 1 МВт/год. без ПДВ;

28 вересня 2022 року 3 579,89 грн. за 1 МВт/год. без ПДВ;

29 вересня 2022 року 3 532,35 грн. за 1 МВт/год. без ПДВ;

30 вересня 2022 року - 3 539,92 грн. за 1 МВт/год. без ПДВ;

01 жовтня 2022 року 3 538,17 грн. за 1 МВт/год. без ПДВ;

02 жовтня 2022 року 3 449,14 грн. за 1 МВт/год. без ПДВ;

03 жовтня 2022 року 3 524,53 грн. за 1 МВт/год. без ПДВ;

04 жовтня 2022 року 3 528,57 грн. за 1 МВт/год. без ПДВ.

Отже, в період з 27 вересня 2022 року по 04 жовтня 2022 року ціна за одиницю електроенергії на ринку знижувалася в межах -2,5 %.

Водночас, як вже зазначалося вище, відповідно до пункту 2 частини п`ятої статті 41 Закону № 922-VIII ціна за одиницю товару не може бути збільшена більше ніж на 10% від тієї ціни товару, яка була визначена сторонами в договорі за результатами процедури закупівлі, незалежно від кількості та строків зміни ціни протягом строку дії договору.

З урахуванням вищевикладеного, додаткова угода №4 від 04 жовтня 2022 року, підлягає визнанню недійсною, як така, що укладена всупереч п. 2 ч. 5 ст. 41 Закону України Про публічні закупівлі.

Згідно із частиною першою статті 216 ЦК України недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов`язані з його недійсністю. У разі недійсності правочину кожна із сторін зобов`язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, - відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування.

Відповідно до частини першої статті 1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.

Згідно з пунктом 1 частини третьої статті 1212 ЦК України положення цієї глави застосовуються також до вимог про повернення виконаного за недійсним правочином.

При цьому судом було враховано відповідний правовий висновок Великої Палати Верховного Суду наведений у постанові від 24 січня 2024 року у справі №922/2321/22.

Велика Палата Верховного Суду при розгляді справи №755/10947/17 у постанові від 30 січня 2019 року зазначила, що незалежно від того, чи перераховані усі постанови, у яких викладена правова позиція, від якої відступила Велика Палата, суди під час вирішення тотожних спорів мають враховувати саме останню правову позицію Великої Палати.

Оскільки додаткова угода №4 є недійсною та не породжує правових наслідків для сторін, правовідносини між ними щодо ціни електричної енергії, поставленої за договором мали регулюватись умовами договору, з урахуванням, зокрема, додаткових угод №3 від 27 вересня 2022 року та №9 від 20 лютого 2023 року.

У процесуальному законодавстві діє принцип jura novit curia (суд знає закони), який полягає в тому, що:

1) суд знає право;

2) суд самостійно здійснює пошук правових норм щодо спору безвідносно до посилання сторін;

3) суд самостійно застосовує право до фактичних обставин спору (da mihi factum, dabo tibi jus).

(Велика Палата Верховного Суду у справі №904/5726/19, постанова від 15 червня 2021 року).

Активна роль суду в цивільному процесі проявляється, зокрема, у самостійній кваліфікації судом правової природи відносин між позивачем та відповідачем, виборі і застосуванні до спірних правовідносин відповідних норм права, повного і всебічного з`ясування обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Позовна заява обов`язково повинна містити предмет позову та підстави позову. Предмет позову - це певна матеріально-правова вимога позивача до відповідача, стосовно якої позивач просить прийняти судове рішення, яке опосередковується відповідним способом захисту прав або інтересів. Підстави позову - це обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги щодо захисту права та охоронюваного законом інтересу. Водночас правові підстави позову - це зазначена в позовній заяві нормативно-правова кваліфікація обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги.

Таким чином, при вирішенні спору суд в межах своїх процесуальних функціональних повноважень та в межах позовних вимог встановлює зміст (правову природу, права та обов`язки ін.) правовідносин сторін, які випливають із встановлених обставин, та визначає правову норму, яка підлягає застосуванню до цих правовідносин. Законодавець указує саме на норму права, що є значно конкретизованим, аніж закон.

Більше того, з огляду на положення ГПК України така функціональність суду носить імперативний характер. Підсумок такої процесуальної діяльності суду знаходить своє відображення в судовому рішенні, зокрема у його мотивувальній й резолютивній частинах.

Отже, обов`язок надати правову кваліфікацію відносинам сторін виходячи з фактів, установлених під час розгляду справи, та визначити, яка правова норма підлягає застосуванню для вирішення спору, покладено саме на суд, що є складовою класичного принципу jura novit curia.

Таким чином помилкове посилання прокурора на ч.1 ст.670 ЦК України, в частині вимог про стягнення грошових коштів, не впливає на результати розгляду даної справи.

З матеріалів справи вбачається, що за період з лютого по грудень 2022 року на підставі актів приймання-передачі електричної енергії постачальником було передано по договору від 21 лютого 2021 року електричної енергії у обсягах 1 193 289 кВт/год. на загальну суму 6 582 203, 81 грн. з ПДВ в наступних об`ємах:

-в період з лютого по березень 2022 року 220 302 кВт/год. за ціною 5,3 за 1 кВт/год. на суму 1 167 600,60 грн.;

-в період з квітня по серпень 2022 року 570 212 кВт/год. за ціною 5,24 за 1 кВт/год. на суму 2 987 910,88 грн.;

-в період з вересня по грудень 2022 року 402 774, 999 кВт/год. за ціною 6,024 за 1 кВт/год. на суму 2 426 316,60 грн.

За період: січень лютий 2023 року було поставлено 201 331,4615 кВт електроенергії за ціною 6,10 грн. ПДВ на суму 1 228 121, 91 грн.

Оскільки додаткова угода №4 є недійсною, то з вересня 2022 року по 01 січня 2023 року поставка електроенергії мала здійснюватися за ціною з урахуванням умов чинної додаткової угоди №3, а саме 5,65 грн. за 1 кВт/год. з урахуванням ПДВ.

При цьому судом було також враховано, що додаткова угода №9 до договору, якою сторони встановили ціну на електроенергію з 01 січня 2023 року на рівні 6,10 грн. за 1 кВт/год. (а.с.78) є чинною, та в установленому законом порядку не визнавалася недійсною.

Отже, за поставлену електричну енергію в період лютий серпень 2022 року в обсязі 790 514 кВт/год. за ціною 5,30 грн. першим відповідачем мало бути сплачено 4 189 724 грн. 20 грн.

За поставлену електричну енергію в період з вересня по грудень 2022 року в обсязі 402 774, 999 кВт/год. за ціною 5,65 грн. мало бути сплачено 2 275 678 грн. 74 грн.

Всього - 6 465 402 грн. 94 коп.

Різниця між фактично сплаченими коштами в розмірі 6 582 204 грн. 17 коп. та сумою, яка б мала бути сплачена згідно умов договору 6 465 402 грн. 94 коп. в цей період є безпідставно отриманими коштами на загальну суму 116 801, 23 грн. (6 582 204 грн. 17 коп. - 6 465 402 грн. 94 коп.).

Факт сплати Комунальним некомерційним підприємством Третя Черкаська міська лікарня швидкої медичної допомоги другому відповідачу за постачання електричної енергії грошових коштів підтверджується наявними в матеріалах справи платіжними дорученнями.

Таким чином, грошові кошти в сумі 116 801,23 грн. є такими, що були безпідставно одержані другим відповідачем, підстава їх набуття відпала, а тому другий відповідач зобов`язаний їх повернути в даному випадку в дохід місцевого бюджету Черкаської територіальної громади.

При цьому судом було враховано правові висновки викладені у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 09 серпня 2023 року зі справи №924/1283/21, а також ті обставини, що перший позивач здійснює управління підпорядкованими установами, підприємствами, організаціями та закладами охорони здоров`я, організацію їх матеріально-технічного та фінансового забезпечення, підготовки документів по укладанню контрактів з керівниками підпорядкованих комунальних підприємств, установ, закладів та організацій.

Фінансування видатків департаменту здійснюється з міського бюджету згідно з кошторисом на утримання департаменту, реалізації мети (цілей, завдань) та напрямів, визначених положенням про департамент.

Перший відповідач є лікарняним закладом охорони здоров`я - комунальним унітарним некомерційним підприємством, що надає послуги вторинної/спеціалізованої медичної допомоги.

Комунальне некомерційне підприємство Третя Черкаська міська лікарня швидкої медичної допомоги Черкаської міської ради фінансується та функціонує за рахунок коштів міського бюджету.

Наслідком порушення вимог Закону Про публічні закупівлі є нераціональне використання саме бюджетних коштів.

Використання коштів місцевого бюджету становить суспільний інтерес та стосується прав та інтересів великого кола осіб.

В решті вимог про стягнення 275 304 грн. 16 коп. позов задоволенню не підлягає.

Щодо питання представництва прокурором інтересів держави в суді слід зазначити, що стаття 23 Закону України Про прокуратуру визначає, що представництво прокурором держави в суді полягає у здійсненні процесуальних та інших дій, спрямованих на захист інтересів держави, у випадках та порядку, встановлених законом (частина 1). Наявність підстав для представництва має бути обґрунтована прокурором у суді.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 26 травня 2020 року у справі №912/2385/18 звернула увагу, що захищати інтереси держави повинні насамперед відповідні компетентні органи, а не прокурор. Прокурор не повинен вважатися альтернативним суб`єктом звернення до суду і замінювати компетентний орган, який може і бажає захищати інтереси держави.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 26 червня 2019 року у справі №587/430/16-ц зазначила, що системне тлумачення абзацу 1 частини 3 статті 23 Закону дозволяє дійти висновку, що прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави у двох випадках: 1) якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені повноваження здійснювати такий захист у спірних правовідносинах; 2) якщо немає органу державної влади, органу місцевого самоврядування чи іншого суб`єкта владних повноважень, до компетенції якого віднесені повноваження здійснювати захист законних інтересів держави у спірних правовідносинах.

Прокурор, звертаючись до суду з позовом, має обґрунтувати та довести підстави для представництва, однією з яких є бездіяльність компетентного органу.

Бездіяльність компетентного органу означає, що він знав або повинен був знати про порушення інтересів держави, але не звертався до суду з відповідним позовом у розумний строк.

Звертаючись до відповідного компетентного органу до подання позову в порядку, передбаченому ст. 23 Закону України Про прокуратуру, прокурор фактично надає йому можливість відреагувати на стверджуване порушення інтересів держави, зокрема, шляхом призначення перевірки фактів порушення законодавства, виявлених прокурором, вчинення дій для виправлення ситуації, а саме подання позову або аргументованого повідомлення прокурора про відсутність такого порушення.

Невжиття компетентним органом жодних заходів протягом розумного строку після того, як цьому органу стало відомо або повинно було стати відомо про можливе порушення інтересів держави, має кваліфікуватися як бездіяльність відповідного органу. Розумність строку визначається судом з урахуванням того, чи потребували інтереси держави невідкладного захисту (зокрема, через закінчення перебігу позовної давності чи можливість подальшого відчуження майна, яке незаконно вибуло із власності держави), а також таких чинників, як: значимість порушення інтересів держави, можливість настання невідворотних негативних наслідків через бездіяльність компетентного органу, наявність об`єктивних причин, що перешкоджали такому зверненню, тощо.

Судом враховано, що інтереси держави охоплюють широке і водночас чітко не визначене коло законних інтересів, які не піддаються точній класифікації, а їх наявність повинна бути предметом самостійної оцінки суду у кожному випадку звернення прокурора з позовом. Надмірна формалізація інтересів держави, особливо у сфері публічних правовідносин, може призвести до необґрунтованого обмеження повноважень прокурора на захист суспільно значущих інтересів там, де це дійсно потрібно.

Аналогічні висновки наведені у постановах Верховного Суду від 25.04.2018 у справі №806/1000/17, від 26.07.2018 у справі №926/1111/15, від 19.09.2019 у справі №815/724/15, від 28.01.2021 у справі №380/3398/20, від 05.10.2021 у справі №380/2266/21, від 02.12.2021 у справі №320/10736/20.

Верховний Суд у постанові від 04 листопада 2022 року у справі №420/18905/21 зазначав, що громада володіє деякими ознаками суб`єкта публічно-правових відносин, яка може мати власні (публічні) інтереси, що є відмінними від інтересів конкретної (приватної) особи. При цьому Конституцією України (статті 13, 23, 41, 43, 89 та 95) передбачено, що суспільні (публічні) інтереси підлягають самостійному захисту, а також обов`язковому врахуванню при прийнятті найважливіших рішень на рівні держави або відповідної територіальної громади. Хоча у Конституції України не йдеться про захист прокурором інтересів суспільства, але інтерес держави є насамперед інтересом більшості членів суспільства, якому вона служить. Отже, інтерес держави охоплює суспільні (публічні) інтереси. Тому прокурор може захищати і суспільні інтереси, зокрема, громад з тих самих підстав, що й інтереси держави.

Щодо повноважень у органу місцевого самоврядування, обласних та районних державних адміністрацій, їх структурних підрозділів для звернення до суду з позовними заявами у сфері публічних закупівель, де вони не є стороною договору, судом враховано висновки, наведені у постановах Верховного Суду від 27.03.2019 у справі №905/1250/18, від 02.04.2019 у справі №917/194/18, від 29.01.2019 у справі №913/176/18, від 28.03.2019 у справі №913/205/18, від 24.07.2018 у справі №905/794/17.

Органи місцевого самоврядування, основною функцією яких є публічне управління, як правило, безпосередньо не вступають у господарські відносини з метою реалізації певних повноважень у відповідних сферах, а делегують владні повноваження з розпорядження і використання бюджетних коштів, уповноважуючи їх на цільове та ефективне використання коштів.

Будь-які бюджетні зобов`язання та платежі з бюджету здійснюються лише за наявності відповідного бюджетного призначення, якщо інше не передбачено законом про Державний бюджет України (ч.1 ст.23 БК).

Бюджетне призначення - повноваження головного розпорядника бюджетних коштів, надане цим Кодексом, законом про Державний бюджет України (рішенням про місцевий бюджет), яке має кількісні, часові і цільові обмеження та дозволяє надавати бюджетні асигнування (п.8 ч.1 ст.2 БК).

Бюджетне асигнування - повноваження розпорядника бюджетних коштів, надане відповідно до бюджетного призначення, на взяття бюджетного зобов`язання та здійснення платежів, яке має кількісні, часові та цільові обмеження (п.6 ч.1 ст.2 БК).

Верховний Суд у постанові від 23 вересня 2021 року у справі №907/576/19 зазначив, що замовниками, у розумінні Закону Про публічні закупівлі є суб`єкти, які створені державою або територіальною громадою для забезпечення потреб суспільства, яких має забезпечувати держава та які витрачають для здійснення закупівлі товарів, робіт і послуг публічні фінанси.

Як вже зазначалося вище, наслідком порушення вимог Закону Про публічні закупівлі є нераціональне використання бюджетних коштів, що в свою чергу свідчить про наявність саме публічного (державного) інтересу, а не приватного інтересу суб`єкта закупівлі.

Суб`єкт владних повноважень - орган державної влади (у тому числі без статусу юридичної особи), орган місцевого самоврядування, їх посадова чи службова особа, інший суб`єкт при здійсненні ними публічно-владних управлінських функцій на підставі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, або наданні адміністративних послуг (п.7 ч.1 ст.4 КАС).

Територіальна громада міста Черкаси в особі Черкаської міської ради є засновником 15 комунальних некомерційних підприємств (далі - КНП), які є закладами охорони здоров`я. КНП створені з метою провадження медичної практики, надання медичної допомоги дорослим та дітям, що мешкають на території міста Черкаси, та є неприбутковими організаціями, здійснюють господарську некомерційну діяльність, спрямовану на досягнення соціальних та інших результатів без мети одержання прибутку, а також беруть участь у виконанні державних і місцевих програм у сфері охорони здоров`я.

Рішенням Черкаської міської ради від 25 лютого 2021 року №4-10 затверджено Статут Комунального некомерційного підприємства Третя Черкаська міська лікарня швидкої медичної допомоги в новій редакції та визначено, що Комунальне некомерційне підприємство Третя Черкаська міська лікарня швидкої медичної допомоги (далі - підприємство) є лікарняним закладом охорони здоров`я - комунальним унітарним некомерційним підприємством, що надає послуги вторинної/спеціалізованої медичної допомоги будь-яким особам в порядку та на умовах, встановлених законодавством України та цим Статутом.

Пунктом 1.3 Статуту визначено, що підприємство створене на базі відокремленої частини комунальної власності територіальної громади міста Черкаси.

Засновником підприємства є територіальна громада міста Черкаси в особі Черкаської міської ради (далі-засновник), яка в установленому чинним законодавством порядку представляє спільні інтереси територіальної громади міста Черкаси та здійснює управління об`єктом комунальної власності.

Засновником делеговано в межах та обсягах, визначених чинним законодавством України та цим Статутом, окремі повноваження органу формування політики та управління у сфері охорони здоров`я Черкаської міської ради (далі-орган управління). Підприємство є підпорядкованим, підзвітним та підконтрольним засновнику та органу управління.

Згідно п. 7.4 Статуту до повноважень органу управління відноситься:

7.4.1.здійснення контролю за реалізацією фінансових планів підприємства;

7.4.2.здійснення контролю за діяльністю підприємства;

7.4.3.затвердження фінансових документів підприємства відповідно до вимог чинного законодавства України;

7.4.4.заслуховування звітів про роботу керівника підприємства;

7.4.5.здійснення контролю за використанням та збереженням належного підприємству майна з правом вилучити у підприємства майно, яке не використовується або використовується неефективно або не за призначенням, та розпорядитися ним у межах своїх повноважень;

7.4.6.погодження створення та реорганізації структурних підрозділів підприємства;

7.4.7.погодження створення та реорганізації філій та інших відокремлених підрозділів підприємства (далі - філії); такі філії діють відповідно до положення про них, погодженого із органом управління та затвердженого наказом керівника підприємства;

7.4.8.здійснювати інші повноваження, встановлені законодавством.

З огляду на викладене, Департамент охорони здоров`я та медичних послуг Черкаської міської ради, як орган управління КНП Третя Черкаська міська лікарня швидкої медичної допомоги, в межах повноважень повинен забезпечувати контроль за діяльністю підприємства.

Згідно Статуту КНП Третя Черкаська міська лікарня швидкої медичної допомоги має право укладати угоди (договори), набувати майнових та особистих немайнових прав, нести обов`язки, бути особою, яка бере участь у справі, що розглядається в судах України, міжнародних та третейських судах.

Згідно зі ст. 2 Закону України Про місцеве самоврядування в Україні місцеве самоврядування здійснюється територіальними громадами сіл, селищ, міст як безпосередньо, так і через сільські, селищні, міські ради та їх виконавчі органи, а також через районні та обласні ради, які представляють спільні інтереси територіальних громад сіл, селищ, міст.

Рішенням Черкаської міської ради від 13 серпня 2020 року №2-6038 затверджено Положення про департамент охорони здоров`я та медичних послуг Черкаської міської ради (далі - положення).

Згідно п. 1.1 положення Департамент охорони здоров`я та медичних послуг Черкаської міської ради є виконавчим органом Черкаської міської ради, підконтрольний та підзвітний Черкаській міській раді, її виконавчому комітету та міському голові міста Черкаси.

Департамент утворений та діє на підставі рішення Черкаської міської ради, яким затверджено це положення.

Департамент є самостійною юридичною особою, зареєстрованою у встановленому порядку, може бути позивачем та відповідачем в судах (п. 1.3 положення) та забезпечує реалізацію державної політики у сфері охорони здоров`я на території міста Черкаси (п. 1.6 та п. 2.3.23 Положення).

Згідно п. 7 ч. 1 ст. 4 КАС України суб`єкт владних повноважень - орган державної влади (у тому числі без статусу юридичної особи), орган місцевого самоврядування, їх посадова чи службова особа, інший суб`єкт при здійсненні ними публічно-владних управлінських функцій на підставі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, або наданні адміністративних послуг;

Накази департаменту, прийняті у межах його компетенції, обов`язковими для виконання закладами та підприємствами хорони здоров`я міста Черкаси (п. 3.3. положення).

Як вже було зазначено судом, фінансування видатків департаменту, згідно п. 6.6 положення, здійснюється з міського бюджету згідно з кошторисом на утримання департаменту, реалізації мети (цілей, завдань) та напрямів, визначених цим положенням.

Згідно п. 2.3.1. положення, Департамент здійснює управління підпорядкованими установами, підприємствами, організаціями та закладами охорони здоров`я, організацію їх матеріально-технічного та фінансового забезпечення, підготовки документів по укладанню контрактів з керівниками підпорядкованих комунальних підприємств, установ, закладів та організацій (за дорученням міського голови).

Водночас, Велика Палата Верховного Суду у постанові від 21.06.2023 у справі № 905/1907/21 погодилася з тим, що використання коштів місцевого бюджету становить суспільний інтерес та стосується прав та інтересів великого кола осіб - мешканців Черкаської області. Завданням органу місцевого самоврядування є забезпечення раціонального використання майна та інших ресурсів, що перебувають у комунальній власності. Неефективне витрачання коштів місцевого бюджету, зокрема шляхом укладення підконтрольним органу місцевого самоврядування комунальним закладом незаконних правочинів, може порушувати економічні інтереси територіальної громади Черкаської області.

Цими висновками Велика Палата Верховного Суду відступила від протилежних висновків Верховного Суду, викладених у постановах від 14.07.2022 у справі №909/1285/21 (підпункт 1.2 пункту 5.27) та від 01.02.2023 у справі № 924/996/21, у яких Суд відхилив доводи прокурора щодо наявності в органів місцевого самоврядування повноважень здійснювати захист законних інтересів держави у правовідносинах, пов`язаних із закупівлею комунальними закладами товарів за бюджетні кошти, з посиланням на те, що наявність корпоративних відносин між органом місцевого самоврядування та комунальним підприємством виключає наявність владних повноважень між ними або між органом місцевого самоврядування як засновником комунального підприємства та третіми особами, які здійснюють господарське правопорушення, на яке повинне реагувати комунальне підприємство як суб`єкт господарських відносин, а також з посиланням на те, що відповідні органи місцевого самоврядування не були сторонами договорів про закупівлю.

З наведеного слідує, що Департамент охорони здоров`я та медичних послуг Черкаської міської ради є суб`єктом владних повноважень, який здійснює управління підпорядкованими закладами охорони здоров`я, в даному випадку - КНП Третя Черкаська міська лікарня швидкої медичної допомоги, та наділений правом на звернення до суду.

Так, Черкаською окружною прокуратурою з метою встановлення наявності підстав для здійснення представництва інтересів держави в суді в особі Департаменту охорони здоров`я та медичних послуг Черкаської міської ради надіслано запит в порядку ст. 23 Закону України Про прокуратуру від 24 травня 2023 року №54-166-2836 вих 23 (а.с. 123-127) щодо вжитих останнім заходів, спрямованих на усунення порушень законодавства під час поведеної переговорної процедури закупівлі №UA-2022-02-14-007164-b, які зафіксовані у висновку Південного офісу Держаудитслужби від 19 жовтня 2022 року.

У відповіді від 30 червня 2023 року № 8354-01-11 (а.с. 128) перший позивач вказав, що замовник не погоджується з інформацією, викладеною у даному висновку та оскаржує його до Черкаського окружного адміністративного суду. Також, вказано, що адміністративний позов та ухвала про призначення справи до розгляду буде надано додатково.

Враховуючи тривале не надання першим позивачем вказаних документів, Черкаською окружною прокуратурою додатково направлено першому позивачу запит від 10 серпня 2023 року №54-166-4413 вих 23 (а.с. 129-132), у якому з-поміж іншого зазначено, що обставини укладення та виконання договору про закупівлю мають встановлюватись саме в порядку господарського судочинства, при цьому розгляд справи про законність дій Держаудитслужби України, що розглядаються в межах адміністративного судочинства, не перешкоджають об`єктивному з`ясуванню обставин про недійсність правочину.

Відтак, Департаментом у відповіді на вказаний запит від 04 вересня 2023 року №13269-01-11 (а.с. 133) вказано про повернення Черкаським окружним адміністративним судом позовної заяви першого відповідача на висновок Південного офісу Держаудитслужби (ухвала від 08 серпня 2023 року № 580/5720/23), а про вжиті заходи щодо усунення порушень законодавства під час укладення додаткових угод до договору від 21 лютого 2022 року №69 жодної інформації не зазначено.

Наявність порушень в діях відповідачів під час укладення додаткових угод Південним офісом Держаудитслужби констатовано у висновку від 19 жовтня 2022 року про результати моніторингу закупівлі № UA-2022-02-14-007164-b.

Відповідно до ч. 3 ст. 7 Закону України Про публічні закупівлі центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері державного фінансового контролю, здійснює контроль у сфері публічних закупівель у межах своїх повноважень, визначених Конституцією, цим Законом та іншими законами України.

Здійснення державного фінансового контролю забезпечує центральний орган виконавчої влади, уповноважений Кабінетом Міністрів України на реалізацію державної політики у сфері державного фінансового контролю (ст. 1 Закону України Про основні засади здійснення державного фінансового контролю в Україні).

Правові та організаційні засади здійснення державного фінансового контролю в Україні унормовано положеннями Закону України Про основні засади здійснення державного фінансового контролю в Україні та приписами Положення про Державну аудиторську службу України, затвердженого постановою КМУ від 03 лютого 2016 №43 (надалі - Положення).

Статтею 2 цього Закону визначено, що головними завданнями органу державного фінансового контролю є: здійснення державного фінансового контролю за використанням і збереженням державних фінансових ресурсів, необоротних та інших активів, правильністю визначення потреби в бюджетних коштах та взяттям зобов`язань, ефективним використанням коштів і майна, станом і достовірністю бухгалтерського обліку і фінансової звітності у міністерствах та інших органах виконавчої влади, державних фондах, фондах загальнообов`язкового державного соціального страхування, бюджетних установах і суб`єктах господарювання державного сектору економіки, а також на підприємствах, в установах та організаціях, які отримують кошти з бюджетів усіх рівнів, державних фондів, за дотриманням бюджетного законодавства, дотриманням законодавства про закупівлі, діяльністю суб`єктів господарської діяльності незалежно від форми власності, які не віднесені законодавством до підконтрольних установ, за судовим рішенням, ухваленим у кримінальному провадженні.

Згідно з ч. 2 ст. 2 Закону державний фінансовий контроль забезпечується органом державного фінансового контролю через проведення аудиту, інспектування, перевірки та моніторингу закупівлі.

Статтею 5 Закону України Про основні засади здійснення державного фінансового контролю в Україні визначено, що контроль за дотриманням законодавства у сфері закупівель, який згідно ст. 2 цього Закону є одним з головних завдань органу державного фінансового контролю, здійснюється шляхом проведення моніторингу закупівлі у порядку, встановленому Законом України Про публічні закупівлі, проведення перевірки закупівель, а також під час державного фінансового аудиту та інспектування.

Відповідно до п.п. 8, 10 ст. 10 Закону України Про основні засади здійснення державного фінансового контролю в Україні органу державного фінансового контролю надається право, зокрема, порушувати перед відповідними державними органами питання про визнання недійсними договорів, укладених із порушенням законодавства, у судовому порядку стягувати у дохід держави кошти, отримані підконтрольними установами за незаконними договорами, без установлених законом підстав та з порушенням законодавства; звертатися до суду в інтересах держави, якщо підконтрольною установою не забезпечено виконання вимог щодо усунення виявлених під час здійснення державного фінансового контролю порушень законодавства з питань збереження і використання активів. Виключно до компетенції суду належить питання про визнання недійсними договорів, укладених із порушенням законодавства, зокрема, у сфері публічних закупівель.

У зв`язку з цим, орган Держаудитслужби може бути позивачем у справі про визнання недійсними договорів.

Аналогічні висновки неодноразово висловлювались Верховним Судом, зокрема об`єднаною палатою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду у постановах від 07.12.2018 у справі №924/1256/17 та від 18.06.2021 у справі №927/491/19, Касаційним господарським судом у складі Верховного Суду у постановах від 20.09.2018 у справі №924/1237/17, від 13.02.2019 у справі №906/296/18, від 20.02.2019 у справі №912/894/18, від 10.04.2019 у справі №909/569/18, від 15.05.2019 у справі №911/1497/18, від 21.05.2019 у справі №912/895/18, від 29.05.2019 у справі №909/545/18, від 20.1 1.2019 у справі №912/2887/18, від 20.07.2020 у справі №911/1534/19, від 06.10.2020 у справі №905/121/19 тощо.

З викладеною правовою позицією узгоджується постанова Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 20.09.2018 у справі № 925/1237/17, у якій обґрунтовано констатується, що положення нормативно- правових актів не можуть визначати конкретні предмети та підстави позовів, з якими уповноважений орган має право звертатись до суду, оскільки це було б неправомірним обмеженням повноважень такого органу у визначенні способу захисту та забезпеченні здійснення судового захисту інтересів держави.

Крім того, згідно з Положенням про Державну аудиторську службу України, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 03 лютого 2016 року № 43, Державна аудиторська служба є центральним органом виконавчої влади, який забезпечує реалізацію державної політики у сфері державного фінансового контролю, відповідно до покладених на неї завдань здійснює державний фінансовий контроль за використанням і збереженням державних фінансових ресурсів, дотриманням законодавства про закупівлі, вживає в установленому порядку заходів до усунення виявлених під час здійснення державного фінансового контролю порушень законодавства та притягнення до відповідальності винних осіб, в тому числі, звертається до суду в інтересах держави у разі незабезпечення виконання вимог щодо усунення виявлених під час здійснення державного фінансового контролю порушень законодавства з питань збереження і використання активів.

Враховуючи викладене, Державна аудиторська служба України є центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері державного фінансового контролю, зокрема, при здійсненні державних закупівель.

Згідно пунктів 1,3, 13 Положення, Південний офіс Держаудитслужби підпорядковується Держаудитслужбі та є її міжрегіональним територіальним органом. Офіс є юридичною особою публічного права. Основним завданням Офісу є реалізація повноважень Держаудитслужби на території Миколаївської, Одеської, Херсонської областей, а також на території інших областей за дорученням Голови Держаудитслужби та його заступників, Автономної Республіки Крим та в місті Севастополі.

Підсумовуючи наведене, Південний офіс Держаудитслужби є органом, уповноваженим державою здійснювати відповідні функції щодо реалізації державної політики у сфері закупівель (аналогічний висновок щодо належності визначення прокурором офісу Державної аудиторської служби як позивачем у справі, викладено у постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 15.05.2019 у справі 911/1497/18).

З огляду на вказане, Черкаською окружною прокуратурою на адресу вказаного уповноваженого органу надіслано запит в порядку ст. 23 Закону України Про прокуратуру від 14 вересня 2023 року №54-166-5023вих-23 (а.с.135-139), у якому повідомлено про їх повноваження та витребувано інформацію про вжиті Південним офісом Держаудитслужби заходи, спрямовані на усунення порушень законодавства, зафіксованих висновком №UA-2022-02-14-007164-b від 19.10.2022, в тому числі, шляхом звернення до суду з позовом про визнання недійсними додаткових угод до договору від 21.02.2022 № 69, якими всупереч вимог п. 2 ч. 5 ст. 41 Закону України Про публічні закупівлі піднято ціну за одиницю електроенергії більше ніж на 10%, а також вжити заходи, спрямовані на стягнення з ТОВ Біоенерджітранс коштів за фактично сплачений, проте непоставлений товар за договором від 21.02.2022 № 69.

Згідно відповіді другого позивача від 03 жовтня 2023 року №16544-23 (а.с.140-142) встановлено, що останній обмежився позицією щодо повноважень органів ДАСУ на притягнення до адміністративної відповідальності уповноважених осіб замовника, а також зазначено, що наразі в законодавстві відсутня пряма норма на здійснення ними повноважень задля звернення до суду безпосередньо з позовами про розірвання договорів.

Отже, незважаючи на виявлені прокуратурою порушення вимог законодавства України про публічні закупівлі, які призвели до безпідставного витрачання бюджетних коштів, Департамент охорони здоров`я та медичних послуг Черкаської міської ради та Південний офіс Держаудитслужби з відповідним позовом до суду не зверталися.

Таким чином, враховуючи нездійснення Департаментом охорони здоров`я та медичних послуг Черкаської міської ради та Південним офісом Держаудитслужби в розумні строки заходів для звернення до суду з позовом стосовно захисту інтересів громади, а також враховуючи повноваження прокурора самостійно визначати, у чому полягає порушення інтересів держави і визначати орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах, суд дійшов висновку, що прокурор в даному випадку належним чином обґрунтував та довів підстави для представництва інтересів держави в суді, а тому підстав для залишення позову без розгляду не вбачається.

Судові витрати підлягають розподілу між сторонами відповідно до вимог ст. 129 ГПК України.

На підставі викладеного, та керуючись ст. ст. 129, 237, 238, 240 ГПК України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Визнання недійсною додаткову угоду №4 від 04 жовтня 2022 року до договору про постачання електричної енергії споживачу №69 від 21 лютого 2022 року, укладеного між Комунальним некомерційним підприємством Третя Черкаська міська лікарня швидкої медичної допомоги та товариством з обмеженою відповідальністю Біоенерджітранс.

3.Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю Біоенерджітранс, вул. Івана Проскури, 86, смт Іванків, Іванківського району, Київської області, ідентифікаційний код 38286732 грошові кошти в сумі 116 801 грн. 23 коп. в дохід місцевого бюджету Черкаської територіальної громади.

4.Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю Біоенерджітранс, вул. Івана Проскури, 86, смт Іванків, Іванківського району, Київської області, ідентифікаційний код 38286732 на користь Черкаської обласної прокуратури, бул. Шевченка, 286, м. Черкаси, ідентифікаційний код 02911119, р/р UA138201720343160001000003751 в Державній казначейській службі України в м. Київ 2 218 грн. 06 коп. судового збору.

5.Стягнути з Комунального некомерційного підприємства Третя Черкаська міська лікарня швидкої медичної допомоги, вул. Самійла Кішки, 210, м. Черкаси, ідентифікаційний код 05503705 на користь Черкаської обласної прокуратури, бул. Шевченка, 286, м. Черкаси, ідентифікаційний код 02911119, р/р UA138201720343160001000003751 в Державній казначейській службі України в м. Київ 2 218 грн. 06 коп. судового збору.

6.В решті вимог в позові відмовити.

Видати відповідні накази після набрання рішення законної сили.

Рішення суду набирає законної сили в порядку та строк визначені ст. 241 ГПК України.

Рішення суду може бути оскаржено до Північного апеляційного господарського суду в порядку та строки передбачені розділом ІV ГПК України.

Повне рішення складено 15 квітня 2024 року.

Суддя А.В.Васянович