Рішення

від 04.04.2024 по справі 927/27/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРНІГІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

Іменем України

04 квітня 2024 року м. Чернігів справа № 927/27/24

Господарський суд Чернігівської області у складі судді А.С. Сидоренка, за участю секретаря судового засідання Солончевої О.П., розглянувши у відкритому судовому засіданні за правилами загального позовного провадження матеріали позовної заяви

за позовом заступника керівника Прилуцької окружної прокуратури (17500, м. Прилуки Чернігівської області, вул. В`ячеслава Чорновола, 50-а; код 02910114 (ІНФОРМАЦІЯ_1 )) в інтересах держави в особі Чернігівської обласної державної адміністрації (Чернігівської обласної військової адміністрації) (код 00022674) 14000, м. Чернігів, вул. Шевченка, 7 (post@regadm.gov.ua) Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача: Департамент культури і туризму, національностей та релігій Чернігівської обласної державної адміністрації (код 02231672) 14000, м. Чернігів, вул. Коцюбинського, 70 (dep@cult.gov.ua)до Ічнянської міської ради (код 04061748) 16703, м. Ічня Прилуцького району Чернігівської області, пл. Т.Г.Шевченка, 1 (ichnyamr_post@cg.gov.ua) (ichnyamr@ukr.net) Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача: Головне управління Держгеокадастру у Чернігівській області (код 39764881) 14000, м. Чернігів, вул. П`ятницька, 11-а (chernihiv@land.gov.ua)про усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою

за участі представників сторін:

від позивача: Лозицька Я.А. (в порядку самопредставництва)

від відповідача: не з`явився

В підготовчому засіданні прийняв участь прокурор Чернігівської обласної прокуратури Лепська Г.П., посв. №073884 від 01.03.2023

ВСТАНОВИВ:

02 січня 2024 року до Господарського суду Чернігівської області надійшла позовна заява заступника керівника Прилуцької окружної прокуратури в інтересах держави в особі Чернігівської обласної державної адміністрації (Чернігівської обласної військової адміністрації) до Ічнянської міської ради про усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою.

Ухвалою Господарського суду Чернігівської області від 08.01.2024 (суддя М.О.Демидова) постановлено:

прийняти позовну заяву до розгляду та відкрити провадження у справі;

здійснювати розгляд справи за правилами загального позовного провадження;

підготовче засідання призначити на 30 січня 2024 року на 13:10;

залучити до участі у справі як третю особу, що не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача - Департамент культури і туризму, національностей та релігії Чернігівської обласної державної адміністрації;

залучити до участі у справі як третю особу, що не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача - Головне управління Держгеокадастру у Чернігівській області;

встановити відповідачу строк у п`ятнадцять днів з дня вручення даної ухвали для подання відзиву на позов із урахуванням вимог ст. 165 Господарського процесуального кодексу України. У разі подання відзиву на позов його копія разом з копіями доданих до нього доказів має бути надіслана позивачу у справі, а докази надсилання додані до матеріалів справи разом із відзивом;

запропонувати прокурору та позивачу у строк до п`яти днів з дня отримання відзиву подати до суду відповідь на відзив, надіславши одночасно копію даної відповіді на відзив відповідачу у справі, а докази надсилання надати суду;

запропонувати третім особам подати до суду письмові пояснення по суті позовних вимог; одночасно надіслати (надати) прокурору, позивачу та відповідачу копію пояснень та доданих до них документів, а докази такого направлення надати суду до початку судового засідання;

повідомити сторін, що у разі надходження до суду відзиву відповідача на позовну заяву позивач має право подати до суду відповідь на відзив, а відповідач - заперечення на відповідь позивача у строк до п`яти днів з дня отримання відповідних документів (позивачем відзиву на позовну заяву; відповідачем - відповіді на відзив).

16.01.2024 до Господарського суду Чернігівської області надійшли пояснення від 10.01.2024 № 9-25-0.6-141/2-24 Головного управління Держгеокадастру у Чернігівській області на позовну заяву.

17.01.2024, у встановлений судом процесуальний строк, через систему "Електронний суд" до Господарського суду Чернігівської області надійшов відзив від 17.01.2024 на позовну заяву, яким відповідач просить відмовити в задоволенні позову.

18.01.2024 через систему "Електронний суд" до Господарського суду Чернігівської області надійшли заперечення від 17.01.2024 прокурора на пояснення Головного управління Держгеокадастру у Чернігівській області.

23.01.2024, у встановлений судом процесуальний строк (сформована в системі 22.01.2024), через систему "Електронний суд" до Господарського суду Чернігівської області надійшла відповідь від 22.01.2024 на відзив, зі змісту якої вбачається, що прокурор вважає доводи відповідача такими, що не відповідають нормам діючого законодавства України, дійсним обставинам справи та доказам, доданим до позову.

23.01.2024, у встановлений судом процесуальний строк (сформована в системі 22.01.2024), через систему "Електронний суд" до Господарського суду Чернігівської області надійшла відповідь від 22.01.2024 на відзив, зі змісту якої вбачається, що позивач не погоджується з фактами (обставинами), викладеними відповідачем у відповідній заяві по суті справи.

Третя особа - Департамент культури і туризму, національностей та релігії Чернігівської обласної державної адміністрації процесуальним правом на подання письмових пояснень щодо позову не скористалась.

Листом від 29.01.2024 № 927/27/24/183/24 Господарського суду Чернігівської області учасники справи були повідомлені про те, що у зв`язку з тимчасовою непрацездатністю судді Демидової М.О. призначене на 30.01.2024 на 13:10 підготовче засідання проводитись не буде.

На підставі розпорядження від 16.02.2024 № 02-01/41/24 керівника апарату Господарського суду Чернігівської області "Щодо призначення повторного автоматизованого розподілу справи № 927/27/24" був призначений повторний автоматичний розподіл справи № 927/27/24, внаслідок якого для її розгляду визначено суддю А.С.Сидоренка .

Ухвалою Господарського суду Чернігівської області від 21.02.2024 постановлено:

прийняти до розгляду справу № 927/27/24 за позовом заступника керівника Прилуцької окружної прокуратури в інтересах держави в особі Чернігівської обласної державної адміністрації (Чернігівської обласної військової адміністрації) до Ічнянської міської ради про усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою;

підготовче засідання призначити на 12 березня 2024 року на 11:00;

повідомити прокурора та позивача про призначення судового засідання, а також про те, що у разі їх неявки в судове засідання без поважних причин або неповідомлення ними про причини неявки, суд залишає позовну заяву без розгляду, крім випадку, якщо від них надійде заява про розгляд справи за їх відсутності і їх нез`явлення не перешкоджає вирішенню спору;

повідомити відповідача про призначення судового засідання, а також про те, що його неявка не перешкоджає проведенню судового засідання та розгляду позовної заяви;

повідомити третіх осіб про призначення судового засідання, а також про те, що їх неявка не перешкоджає проведенню судового засідання та розгляду позовної заяви;

проведення судового засідання здійснити в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду за допомогою системи відеоконференцзв`язку "EаsyCon" (https://easycon.com.ua/) відповідно до Положення про порядок функціонування окремих підсистем (модулів) Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи, затвердженого Рішенням Вищої ради правосуддя від 17 серпня 2021 року № 1845/0/15-21.

Ухвала суду від 21.02.2024 направлена прокурору, сторонам та третім особам до їх електронних кабінетів в підсистемі Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи "Електронний суд" та згідно довідок про доставку електронного листа, роздрукованих з комп`ютерної програми "Діловодство спеціалізованого суду", доставлена до електронних кабінетів 22.02.2024 19:36.

Відповідно до ч. 6 ст. 242 Господарського процесуального кодексу України, днем вручення судового рішення є, зокрема день отримання судом повідомлення про доставлення копії судового рішення до електронного кабінету особи. Якщо судове рішення надіслано до електронного кабінету пізніше 17 години, судове рішення вважається врученим у робочий день, наступний за днем його відправлення, незалежно від надходження до суду повідомлення про його доставлення.

Враховуючи вищенаведені положення ч. 6 ст. 242 Господарського процесуального кодексу України, ухвала суду від 21.02.2024 є такою, що отримана прокурором, сторонами та третіми особами 23.02.2024.

До початку підготовчого засідання 12.03.2024 до Господарського суду Чернігівської області надійшло клопотання від 11.03.2024 № 15-667/8 Департаменту культури і туризму, національностей та релігії Чернігівської обласної державної адміністрації про розгляд справи за відсутності повноважного представника третьої особи; одночасно Департамент повідомив про підтримання позовних вимог в повному обсязі.

12.03.2024 о 10:23 в мережі Інтернет (Telegram-канал "Суспільне Чернігів") з`явилось повідомлення про оголошення повітряної тривоги в Чернігівській області, яка тривала до 11:32.

Згідно наказу голови Господарського суду Чернігівської області від 12.07.2022 № 24-од, з метою забезпечення вимог цивільного захисту населення під час повітряної тривоги, зобов`язано суддів та працівників суду під час оголошення повітряної тривоги здійснювати евакуацію із залишенням приміщення суду до безпечного місця розташування; встановлено, що в разі оголошення повітряної тривоги під час проведення судового засідання, таке засідання має негайно припинятися; крім того, організовано службу судових розпорядників щодо додаткового оповіщення голосом всіх працівників суду та відвідувачів стосовно повітряної тривоги та місця можливої евакуації.

Враховуючи даний факт та вищезгаданий наказ голови суду, призначене на 12.03.2024 на 11:00 підготовче засідання по даній справі не проводилось; даний факт підтверджується також Актом від 12.03.2024 № 34-24 щодо оголошення повітряної тривоги.

Ухвалою від 12.03.2024 суд повідомив прокурора, позивача, відповідача та третіх осіб про призначення підготовчого засідання на 04.04.2024 о 09:40.

25.03.2024 через систему "Електронний суд" до Господарського суду Чернігівської області від відповідача надійшла заява від 25.03.2024 про визнання позову в повному обсязі.

03.04.2024 від третьої особи на стороні позивача надійшло клопотання №15-930/8 від 02.04.2024 про розгляд справи без участі її представника.

03.04.2024 від третьої особи на стороні відповідача надійшла заява №9-25-0.62026/2-24 від 03.04.2024 про розгляд справи без участі її представника.

Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 46 Господарського процесуального кодексу України позивач вправі відмовитися від позову (всіх або частини позовних вимог), відповідач має право визнати позов (всі або частину позовних вимог) - на будь-якій стадії судового процесу.

Аналогічне положення зазначено у ч. 1 ст. 191 Господарського процесуального кодексу України, відповідно до якої позивач може відмовитися від позову, а відповідач - визнати позов на будь-якій стадії провадження у справі, зазначивши про це в заяві по суті справи або в окремій письмовій заяві.

Згідно з ч. 4 ст. 191 Господарського процесуального кодексу України у разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову. Якщо визнання відповідачем позову суперечить закону або порушує права чи інтереси інших осіб, суд постановляє ухвалу про відмову у прийнятті визнання відповідачем позову і продовжує судовий розгляд.

Суд приймає визнання відповідачем позову, оскільки це не суперечить закону, не порушує права чи інтереси інших осіб та вчинене уповноваженою особою.

Відповідно до ч. 3 ст. 185 Господарського процесуального кодексу України за результатами підготовчого провадження суд ухвалює рішення суду у випадку визнання позову відповідачем.

У підготовчому засіданні 04.04.2024 на підставі ч. 6 ст. 240 Господарського процесуального кодексу України суд проголосив вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши подані документи і матеріали, з`ясувавши фактичні обставини справи, дослідивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд ВСТАНОВИВ:

Рішенням виконавчого комітету Чернігівської обласної ради народних депутатів від 28.04.1987 № 119 «Про взяття на державний облік пам`яток історії і культури, археології і архітектури» взято під державну охорону пам`ятки історії і культури, археології та архітектури, розташовані на території Чернігівської області, згідно додатків 1-3.

Відповідно до додатку № 2 до згаданого рішення до нововиявлених пам`яток Чернігівської області, включено в тому числі Поселення «ІЦурівка-1», с. Щурівка, Городнянська сільська рада, Ічнянський район.

Згідно з паспортом пам`ятки поселення «Щурівка-1», ІV-V, І-ІІ ст. складеним 11.10.1986 (місцезнаходження: Чернігівська область, Ічнянський район, Городнянська сільська рада, с. Щурівка, за 3,2 км. на північний схід від села, за 600 м вище плотини міжрайонного ставка. Поселення розташоване на пониженому мисоподібному виступі з правої сторони обводненого широкого і глибокого яру. Мис, на якому розташовано поселення, утворений вигином яру. Схил має значний ухил в південному напрямку. В нижніх шарах знайдено велику кількість кераміки постзарубенецького періоду. Контури будівель в шарі чорнозему не простежуються, а фіксуються по концентрації матеріалу. Досліджена будівля з керамікою І-ІІ ст. Верхній шар пам`ятки є матеріалом черняхівської культури: ліпна та кружальна кераміка, уламки амфор, залізний серп, криця, розтиральник, точильний брус, прясла. Поселення «Щурівка-1» дає уявлення про заселення території Прилуцького району в першій половині 1 тис.

Територія пам`ятки була вперше заселена на початку 1 тис. племенами постзарубенецької культури, пізніше - в середині 1 тис. племенами черняхівської культури; Пам`ятка відкрита A.B. Шекуном в 1986 році в цьому ж році проведені перші розкопки.

До вказаного паспорта додано схематичний план поселення, на якому графічно зображено його територію.

Поселення «Щурівка-1» (охоронний № 2251-Чр) було нанесене на карту землекористування як землі історико-культурного призначення з підтвердженням у статистичній звітності 6-зем у 1993 році при погодженні проекту роздержавлення земель сільськогосподарського підприємства Рассвет с. Щурівка на підставі листа Чернігівського обласного історичного музею від 02.11.1993 №337.

Як зазначено у листі Чернігівського обласного історичного музею № 337 від 02.11.1993 на адресу Чернігівського філіалу інституту землеустрою, направлено інформацію, відповідно до якої на карту землекористування сільськогосподарського підприємства «Рассвет» с. Щурівка Ічнянського району нанесені пам`ятки археології, із зазначенням їх площі, охоронної зони і номеру за державним обліком станом на 01.11.1993 та наголошено, що всі види земельних робіт, пов`язані з переміщенням ґрунту на території пам`яток та вилучення таких земель, заборонено.

У відповідності до п.1 виписки із протоколу № 2 від 12.02.1993 зборів уповноважених колгоспників колгоспу «Рассвет» збори колгоспників вирішили створити на базі колгоспу «Рассвет» колективне сільськогосподарське підприємство «Щурівка».

В подальшому, при погодженні проекту роздержавлення земель сільськогосподарського підприємства «Щурівка» Щурівської сільської ради Ічнянського району на карту землекористування було нанесено 21 об`єкт археології, в тому числі пам`ятка археології місцевого значення поселення «Щурівка-1» (IV-V, І-ІІ;ст) (охоронний № 2251-Чр).

Так, відповідно до умовних позначень на карті землекористування з плану роздержавлення земель колективного сільськогосподарського підприємства «Щурівка», заштриховано та позначено по контуру червоним кольором як землі історико-культурного призначення 21 земельну ділянку.

Пам`ятка археології - поселення «Щурівка-1» позначена на карті землекористування однією земельною ділянкою під номером № 10. Розташування земельної ділянки на карті землекористування колективного сільськогосподарського підприємства «Щурівка» та дані «Схематичного плану пам`ятки археології поселення «Щурівка-1» свідчать, що в межах земельної ділянки з позначеною площею перебуває пам`ятка археології місцевого значення поселення «Щурівка-1» (IV-V, І-ІІ ст) (охоронний № 2251-Чр).

Враховуючи викладене, а також інформацію Департаменту культури і туризму, національностей та релігій Чернігівської обласної державної адміністрації, облікову картку, паспорт вказаної пам`ятки із доданим схематичним планом розміщення пам`ятки поселення «Щурівка-1» с. Щурівка встановлено таке:

- офіційний облік, надання статусу, об`єкта культурної спадщини та дослідження пам`ятки археології поселення «Щурівка-1» с. Щурівка розпочато в 1986 році;

- ця пам`ятка археології знаходиться в Чернігівській області, Ічнянського району (на даний час Прилуцький район), за межами населеного пункту за 3,2 км. на північний схід від села Щурівка, за 600 м вище плотини міжрайонного ставка

Наказом Держгеокадастру № 45 від 15.03.2018 «Про проведення інвентаризації земель сільськогосподарського призначення державної власності» ДП «Центр державного земельного кадастру» Київської обласної філії проведено інвентаризацію несформованих земельних ділянок сільськогосподарського призначення державної власності на території Ічнянської OTT Ічнянського (на даний час Прилуцького) району Чернігівської області.

Наказом Головного управління Держгеокадастру у Чернігівській області № 25-5806/14-18-СГ від 27.07.2018 затверджено технічну документацію із землеустрою щодо інвентаризації земельних ділянок сільськогосподарського призначення державної власності, відомості про які відсутні у Державному земельному кадастрі, що розташовані на території Ічнянської міської ради Ічнянського (на даний час Прилуцького) району Чернігівської області загальною площею 170,0370 га. В тому числі, в ході проведення інвентаризації була сформована та зареєстрована в ДЗК як землі запасу сільськогосподарського призначення ділянка з кадастровим номером 7421789000:02:001:0385.

Наказом Головного, управління Держгеокадастру у Чернігівській області № 25-7564/14-18-сг від 27.09.2018 передано Ічнянській міській раді Ічнянського (Прилуцького на даний час) району Чернігівської області у комунальну власність земельні ділянки сільськогосподарського призначення державної власності загальною площею 9175,0532 га, які розташовані за межами населених пунктів на території Ічнянської міської об`єднаної територіальної громади Ічнянського (Прилуцького на даний час) району Чернігівської (області згідно з актом приймання-передачі земельної ділянки.

27.09.2018 на виконання виданого наказу, керівниками ГУ Держгеокадастру у Чернігівській області та Ічнянської міської ради підписано акт приймання - передачі земельних ділянок із державної у комунальну власність згідно з додатком.

Згідно додатку до вказаного акту приймання - передачі під № 533 передано на користь Ічнянської територіальної громади земельну ділянку земель запасу площею 8,5252 га (кадастровий номер 7421789000:02:001:0385), яка розташована на території Щурівської сільської ради Ічнянського району (на даний час територія Ічнянської міської ради Прилуцького району).

Зазначені наказ Головного управління Держгеокадастру у Чернігівській області № 25-7564/14-18-сг від 27.09.2018 та акт приймання-передачі земельних ділянок стали підставою для реєстрації права комунальної власності на земельну ділянку з кадастровим номером 7421789000:02:001:0385.

Так, державним реєстратором Ічнянської міської ради Чернігівської області Загребельним Я.М., прийнято рішення:

- індексний номер №56798254 від 22.02.2021 про державну реєстрацію за територіальною громадою в особі Ічнянської міської ради права комунальної власності на земельну ділянку площею 8,5252 га кадастровий номер 7421789000:02:001:0385, про що вчинено запис про право власності від 22.02.2021 №40719498, реєстраційний номер об`єкту нерухомого майна 2299160374217 (інформаційна довідка №359977946 від 26.12.2023).

Відповідно до довідки від 03.10.2018 № 243-П/1 Департаментом культури і туризму, національностей та релігій Чернігівської ОДА за зверненням Головного управління Держгеокадастру у Чернігівській області (на той час - розпорядника земель сільськогосподарського призначення за межами населених пунктів) із урахуванням застережень та обмежень, визначених законодавством у сфері охорони культурної спадщини, було погоджено технічну документацію із землеустрою щодо інвентаризації земель та земельних ділянок сільськогосподарського призначення державної власності (за межами населених пунктів) на території Ічнянської міської ОТГ з урахуванням Перспективного плану формування території Чернігівської області, затвердженого розпорядженням КМУ від 12.08.2015 № 899 (в редакції розпорядження КМУ від 01.02.2017 № 57-р) із змінами, внесеними згідно з розпорядженням КМУ № 555-р від 09.08.2017).

Згідно вказаної довідки на земельній ділянці №15 площею 8,5252 га, яка знаходиться на території Ічнянської міської ради (колишньої Щурівської сільської ради), міститься частина пам`ятки археології місцевого значення поселення «Щурівка-1» (№ 2251-Чр). При цьому у довідці вказано, що відповідно до ч. ч. 2, 5 ст. 17 Закону України «Про охорону культурної спадщини», п. 2 ст. 83 Земельного кодексу України, пам`ятки археології та земельні ділянки, на яких вони розташовані, є державною власністю і не підлягають передачі в комунальну чи приватну власність.

Згідно технічної документації із землеустрою щодо інвентаризації земель та земельних ділянок сільськогосподарського призначення державної власності (за межами населених пунктів) на території Ічнянської міської ОТГ, земельній ділянці №15 площею 8,5252 на території Ічнянської міської (колишньої Щурівської сільської ради) було присвоєно кадастровий номер 7421789000:02:001:0385.

Вказані відомості також підтверджуються технічною документацією із землеустрою щодо інвентаризації земель сільськогосподарського призначення державної власності на території Ічнянської ОТГ Ічнянського району Чернігівської області, виконаної у 2018 році ДП «Центр Державного земельного кадастру», кадастровим планом земельної ділянки згідно з яким на земельній ділянці з кадастровим номером 7421789000:02:001:0385 на підставі Закону України «Про охорону культурної спадщини» встановлено обмеження у використанні «Охоронна зона навколо об`єкта культурної спадщини».

Зокрема, у «Пропозиції щодо узгодження даних, отриманих у результаті проведення інвентаризації земель» та даних за результатами проведення польових робіт в натурі (на місцевості) встановлено, що земельні ділянки, а саме - «Ділянка № 15» (Щурівська сільська рада) площею 8,5252 га, мають обмеження у виді - охоронної зона навколо об`єкта культурної спадщини, код 01.02, які передбачені Класифікатором обмежень та обтяжень у використанні земельних ділянок, затвердженого наказом Держкомзему від 29.12.2008 № 643, у відповідності до додатку 6 Порядку ведення ДЗК, затвердженого Постановою КМУ № 1051 від 17.10.2012. Межі та площі вказаних земельних ділянок зображено на їх ортофотопланах та викопіюваннях, наявних у вищевказаній технічній документації із землеустрою щодо інвентаризації земель.

В «Акті перенесення в натуру (на місцевість) меж охоронних зон, зон санітарної охорони, санітарно-захисних зон і зон особливого режиму використання земель за їх наявності» від 06.07.2018, встановлено що при складанні даної документації, через земельну ділянку, в тому числі через земельну ділянку «Ділянка № 15» (Щурівська сільська рада) площею 8,5252 га, проходять межі охоронної зони навколо об`єкта культурної спадщини.

У «Перелік обмежень щодо використання земельних ділянок на території Ічнянської міської ОТГ Ічнянського району Чернігівської області» від 06.07.2018, включено Ділянку № 15 (Щурівська сільська рада) площею 8,5252 га, яка має охоронну зону навколо об`єкта культурної спадщини.

На кадастровому плані Ділянки № 15 (Щурівська сільська рада) площею 8,5252 га, кадастровий номер 7421789000:02:001:0385, зазначено, що ділянка на підставі Закону України «Про охорону культурної спадщини» по всій площі має обмеженні у використанні - «Охоронна зона навколо об`єкта культурної спадщини».

При виготовленні до технічної документації щодо інвентаризації земель викопіювань про місце розташування спірної земельної ділянки № 15 (Щурівська сільська рада) площею 8,5252 га, використано графічну частину проекту роздержавлення земель колективного сільськогосподарського підприємства «Щурівка» (с. Щурівка), яка була надана Чернігівським науково-дослідним та проектним інститутом землеустрою до Прилуцької окружної прокуратури відповідно до листа від 06.02.2023 №10-28- 0.17-52/2-23.

Як вказує прокурор порівняння опису місця розташування пам`ятки поселення «Щурівка-1», яке зазначено в паспорті і доданій до нього схемі, та зіставлення викопіювань з матеріалів інвентаризації про місце розташування спірної земельної ділянки з її кадастровим планом та схематичним зображенням земельних ділянок історико-культурного призначення, нанесених на графічній частині проекту роздержавлення КСП «Щурівка» свідчить, що місце розташування спірної земельної ділянки, її форма та конфігурація співпадають із ділянкою історико- культурного призначення під пам`яткою археології місцевого значення поселенням «Щурівка-1». Зазначене свідчить, що спірна ділянка площею 8,5252 га частково накладається на ділянку, на якій розташована пам`ятка археології місцевого значення «Щурівка-1», а тому в силу ст. 53 Земельного кодексу України і ст. 34 Закону України «Про охорону культурної спадщини» ця земельна ділянка за основним цільовим призначенням на день видання спірного наказу належала до земель історико-культурного призначення державної власності (аналогічні висновки викладені у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 31.07.2019 у справі №813/4701/16).

Головним управлінням Держгеокадастру у Чернігівській області було затверджено технічну документацію щодо інвентаризації земель сільськогосподарського призначення державної власності, та в подальшому видано наказ від 27.09.2018 № 25-7564/14-18-сг про передачу до земель комунальної власності Ічнянської міської ради Ічнянського району Чернігівської області, в тому числі, вказаної вище земельної ділянки історико-культурного призначення площею 8,5252 га з кадастровим номером 74217890000:02:001:0385, підписано відповідний акт приймання-передачі земель, які стали підставою для реєстрації права комунальної власності на спірну земельну ділянку.

Як вказує прокурор у позовній заяві наказ Головного управління Держгеокадастру у Чернігівській області від 27.09.2018 № 25-7564/14-18-сг «Про передачу земельних ділянок державної власності у комунальну власність» у частині передачі у власність Ічнянської міської ради земельної ділянки площею 8,5252 га з кадастровим номером 74217890000:02:001:0385 та акт приймання-передачі, в частині передачі вказаної земельної ділянки прийняті усупереч вимог Конституції України, Земельного кодексу України та Закону України «Про охорону культурної спадщині», порушують виключне право власності держави Україна на земельні ділянки обмеженої оборотоздатності відповідної категорії, створюють реальні ризики пошкодження (знищення) частини археологічної спадщини України у результаті беззастережної передачі ділянки місцевій громаді як земель сільськогосподарського призначення без попереднього проведення археологічних досліджень та вилучення предмету охорони.

Прокурором зазначено, що земельна ділянка, на якій розташована пам`ятка археології є об`єктом обмеженим у цивільному обороті, оскільки може перебувати виключно у державній власності.

Відповідно до частини 3 статті 23 Закону України "Про прокуратуру" від 14.10.2014 №1697-VII прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави в разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу.

За частиною 4 статті 23 Закону №1697-VII наявність підстав для представництва має бути обґрунтована прокурором у суді. Прокурор здійснює представництво інтересів громадянина або держави в суді виключно після підтвердження судом підстав для представництва.

Відповідно до частини 4 статті 53 Господарського процесуального кодексу України прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує: в чому полягає порушення інтересів держави (1); необхідність їх захисту (2); визначені законом підстави для звернення до суду прокурора (3); а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції в спірних правовідносинах (4).

Прокурор зобов`язаний попередньо, до звернення до суду, повідомити про це громадянина та його законного представника або відповідного суб`єкта владних повноважень. У разі підтвердження судом наявності підстав для представництва прокурор користується процесуальними повноваженнями відповідної сторони процесу (частина 4 статті 23 Закону №1697-VII).

Згідно із ст. 14 Конституції України земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави. Право власності на землю гарантується. Це право набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону.

Відповідно до статті 1 Протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожна фізична та юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

Водночас вказаною нормою гарантовано захист права на мирне володіння майном тільки тій особі, яка законним шляхом набула його у власність, у зв`язку з чим для оцінки додержання "справедливого балансу" в питаннях позбавлення особи майна мають значення обставини, за яких майно було набуто у власність.

Тобто виправданість втручання у право власності особи напряму корелюється із законністю набуття нею майна, поведінкою під час його придбання та наявності суспільного інтересу, з метою задоволення якого здійснюється втручання держави.

При цьому, Європейський суд з прав людини також дотримується позиції, що у демократичному суспільстві право на справедливий суд є основою правової держави, а гарантіями справедливого судочинства є доступ до суду (справи "Delcourtv.Belgium", "Belletv.France"). Ураховуючи вказаний принцип, суди не повинні обмежувати право держави на доступ до суду.

У рішеннях Європейський суд з прав людини вказує на необхідність дотримання справедливої рівноваги між інтересами суспільства та необхідністю дотримання фундаментальних прав окремої людини (наприклад, рішення у справах "Спорронг і Льоннрот проти Швеції" від 23.09.1982, "Новоселецький проти України" від 11.03.2003, "Федоренко проти України" від 01.06.2006).

Також Європейський суд з прав людини у своїй практиці зауважує, що при визначенні суспільних інтересів завдяки безпосередньому знанню суспільства та його потреб національні органи мають певну свободу розсуду, оскільки вони першими виявляють проблеми, які можуть виправдовувати позбавлення власності в інтересах суспільства, та знаходять засоби для їх вирішення (наприклад, рішення у справах "Хендісайд проти Сполученого Королівства" від 07.12.1976, "Джеймс та інші проти Сполученого Королівства" від 21.01.1986).

Вирішуючи питання про справедливу рівновагу між інтересами суспільства і конкретної особи, Європейський суд з прав людини у своєму рішенні у справі "Трегубенко проти України" від 02.11.2004 категорично ствердив, що "правильне застосування законодавства незаперечно становить "суспільний інтерес".

Правовідносини, пов`язані з вибуттям із державної чи комунальної власності майна, становлять суспільний, публічний інтерес.

У постанові від 26.06.2019 у справі №587/430/16-ц Велика Палата Верховного Суду вказала, що в судовому процесі, держава бере участь у справі, як сторона через відповідний її орган, наділений повноваженнями в спірних правовідносинах.

Згідно з правовим висновком Великої Палати Верховного Суду в постанові від 26.05.2020 у справі №912/2385/18, прокурор може представляти інтереси держави в суді лише у двох випадках: якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює компетентний орган (1); у разі відсутності такого органу (2).

Бездіяльність компетентного органу (нездійснення захисту інтересів держави) означає, що компетентний орган знав або повинен був знати про порушення інтересів держави, мав повноваження для захисту, але не звертався до суду з відповідним позовом у розумний строк.

Прокурор, звертаючись до суду із позовом, повинен обґрунтувати та довести бездіяльність компетентного органу.

Звертаючись до компетентного органу до подання позову в порядку передбаченому статтею 23 Закону України "Про прокуратуру", прокурор фактично надає йому можливість відреагувати на стверджуване порушення інтересів держави, зокрема шляхом призначення перевірки фактів порушення законодавства, виявлених прокурором, вчинення дій для виправлення ситуації, а саме подання позову або аргументованого повідомлення прокурора про відсутність такого порушення.

Невжиття компетентним органом належних заходів протягом розумного строку після того, як цьому органу стало відомо або повинно було стати відомо про можливе порушення інтересів держави, має кваліфікуватися як бездіяльність відповідного органу. Розумність строку визначається судом з урахуванням того, чи потребували інтереси держави невідкладного захисту (зокрема, через закінчення перебігу позовної давності чи можливість подальшого відчуження майна, яке незаконно вибуло із власності держави), а також таких чинників, як: значимість порушення інтересів держави, можливість настання невідворотних негативних наслідків через бездіяльність компетентного органу, наявність об`єктивних причин, що перешкоджали такому зверненню тощо.

Відповідно до ч. 2 ст. 84 Земельного кодексу України право державної власності на землю набувається і реалізується державою через органи виконавчої влади відповідно до повноважень, визначених цим Кодексом.

Згідно з ч. 5 ст. 122 Земельного кодексу України обласні державні адміністрації на їхній території передають земельні ділянки із земель державної власності, крім випадків, визначених частинами третьою, четвертою і восьмою цієї статті, у власність або у користування у межах міст обласного значення та за межами населених пунктів, а також земельні ділянки, що не входять до складу певного району, або у випадках, коли районна державна адміністрація не утворена, для всіх потреб.

З огляду на те, що спірна земельна ділянка перебуває за межами населеного пункту та належить до земель історико-культурного призначення, повноваженнями на розпорядження ділянкою, а також і на захист інтересів держави наділена Чернігівська ОДА.

Листом від 28.09.2023 № 54-75-6491вих-23 Прилуцькою окружною прокуратурою повідомлено Чернігівську обласну державну адміністрацію про встановлення обставин перебування у комунальній власності земельної ділянки історико-культурного призначення, на якій розташована частина пам`ятки археології місцевого значення «Щурівка-1». У вказаному листі Прилуцька окружна прокуратура просила повідомити чи вживалися та будуть вживатися заходи для захисту порушених інтересів держави щодо пам`ятки поселення «Щурівка-1» й пов`язаною із нею земельною ділянкою.

У відповідь на цей лист Чернігівська обласна державна адміністрація зазначила (лист від 27.10.2023 № 01-01-32/18671), що для обласної державної адміністрації не передбачено здійснення контролю за використанням та охороною земель, у тому числі за правомірністю вибуття земель із державної до комунальної власності. Облдержадміністрація в межах наданих повноважень не може здійснити перевірку правомірності дій ГУ Держгеокадастру у Чернігівській області та моніторинг його наказів, у тому числі щодо спірної ділянки. За таких обставин, облдержадміністрація не вбачає підстав для вжиття будь-яких заходів на викладені прокурором у листі факти порушення законодавства про охорону культурної спадщини.

Таким чином, Чернігівська ОВА як орган державної влади, уповноважений на захист інтересів держави у сфері використання спірної земельної ділянки, будучи належним чином поінформована про суть порушеного права у окреслених запитом спірних правовідносинах, не здійснює захист таких інтересів.

Суд вважає, що такі дії позивача свідчать про його бездіяльність щодо захисту інтересів держави.

Таким чином, компетентний орган був достеменно обізнаний з фактом порушення законодавства в сфері земельних відносин, та у позивача було достатньо часу для вжиття будь-яких заходів з метою реагування на порушення інтересів держави, проте останній самостійно не захистив інтереси держави в суді.

Прилуцькою окружною прокуратурою на виконання вимог абз. 3 ч.4 ст. 23 Закону України "Про прокуратуру", повідомлено позивача про звернення з цим позовом до суду листом від 27.12.2023 №54-75-8332ВИХ-23.

Згідно з п. 1 ч 1 ст. 2 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень - офіційне визнання і підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав шляхом внесення відповідних відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Отже, запис у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права комунальної власності на об`єкт з обмеженою оборотоздатністю територіальною громадою, яка протиправно його набула у комунальну власність, є перешкодою для реалізації державою речових прав на зазначений об`єкт.

У відповідності до ч. 3 ст. 26 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" відомості про речові права, обтяження речових прав, внесені до Державного реєстру прав, не підлягають скасуванню та/або вилученню.

У разі скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав на підставі судового рішення чи у випадку, передбаченому пунктом 1 частини сьомої статті 37 цього Закону, на підставі рішення Міністерства юстиції України, а також у разі визнання на підставі судового рішення недійсними чи скасування на підставі судового рішення документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, скасування на підставі судового рішення державної реєстрації прав, що мало наслідком державну реєстрацію набуття речових прав, обтяжень речових прав, відповідні права чи обтяження припиняються. У разі якщо в Державному реєстрі прав, у тому числі в його невід`ємній архівній складовій частині, наявні відомості про речові права, обтяження речових прав, припинені у зв`язку з проведенням відповідної державної реєстрації, або якщо відповідним судовим рішенням також визнаються речові права, обтяження речових прав, одночасно з державною реєстрацією припинення речових прав чи обтяжень речових прав проводиться державна реєстрація набуття відповідних прав чи обтяжень. При цьому дата і час державної реєстрації набуття речових прав, обтяжень речових прав, що були припинені у зв`язку з проведенням відповідної державної реєстрації та наявні в Державному реєстрі прав, у тому числі в його невід`ємній архівній складовій частині, залишаються незмінними.

Отже, у розумінні положень наведеної норми судове рішення про скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав; судове рішення про визнання недійсними чи скасування документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав; судове рішення про скасування державної реєстрації прав є належними способами судового захисту порушених прав та інтересів особи.

Відповідно до частини 2 ст. 78 Земельного кодексу України право власності на землю набувається та реалізується на підставі Конституції України, Земельного кодексу України, а також інших законів, що видаються відповідно до них.

Частиною 1 статті 79 Земельного кодексу України визначено, що земельною ділянкою є частина земної поверхні з установленими межами, певним місцем розташування, з визначеними щодо неї правами.

За приписами статті 791 Земельного кодексу України формування земельної ділянки полягає у визначенні земельної ділянки як об`єкта цивільних прав. Формування земельної ділянки передбачає визначення її площі, меж та внесення інформації про неї до Державного земельного кадастру. Сформовані земельні ділянки підлягають державній реєстрації у Державному земельному кадастрі. Земельна ділянка вважається сформованою з моменту присвоєння їй кадастрового номера. Земельна ділянка може бути об`єктом цивільних прав виключно з моменту її формування (крім випадків суборенди, сервітуту щодо частин земельних ділянок) та державної реєстрації права власності на неї.

Згідно з даними Державного земельного кадастру земельна ділянка площею 8.5252 га кадастровий номер 7421789000:02:001:0385 перебуває у комунальній власності, категорія земель - землі сільськогосподарського призначення, цільове призначення земельної ділянки - 16.00.

Відомості про цільове призначення спірної земельної ділянки не впливають на правовий режим ділянки як такої, що належить до земель історико-культурного призначення, оскільки, за законом, такий правовий режим пов`язаний із фактом перебування на ділянці пам`ятки археології.

Подібних висновків дійшов Верховний Суд у постанові від 31.07.2019 у справі № 813/4701/16, зазначивши, що земельна ділянка належить до земель історико-культурного призначення за фактом знаходження на ній споруди (будівлі), яка є пам`яткою архітектури. Неприйняття міською радою рішення про зміну цільового призначення цієї земельної ділянки та приведення його у відповідність до дійсного призначення не впливає на правовий режим цієї земельної ділянки як такої, що належить до земель історико-культурного призначення, оскільки, за законом, такий правовий режим пов`язаний з фактом знаходження на ній споруди (будівлі), яка є пам`яткою архітектури, а не рішенням органу місцевого самоврядування.

Згідно статті 3 Закону України «Про державний земельний кадастр» закріплено основні принципи, на яких базується Державний земельний кадастр, зокрема, принципи об`єктивності, достовірності та повноти відомостей у Державному земельному кадастрі.

За наведених обставин, подальша наявність відомостей щодо прав на земельну ділянку з кадастровим номером 7421789000:02:001:0385 у Державному земельному кадастрі порушуватиме принципи об`єктивності, достовірності та повноти відомостей.

Визначені законом підстави для скасування державної реєстрації земельної ділянки не надають можливості усунути порушення прав позивача, яке виникло внаслідок встановлених судом обставин, оскільки у чинному законодавстві України відсутні механізми щодо самостійного звернення позивача до органів Держгеокадастру із заявою про скасування протиправного запису, який порушує його права.

Відтак, єдиним можливим та ефективним засобом захисту прав позивача є саме скасування державної реєстрації земельної ділянки з кадастровим номером 7421789000:02:001:0385 (Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного суду у справі №924/504/20 від 31.01.2023).

Так, статтею 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (право на ефективний засіб юридичного захисту) передбачено, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

При цьому під ефективним засобом (способом) слід розуміти такий, що призводить до потрібних результатів, наслідків, дає найбільший ефект.

Таким чином, ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, бути адекватним наявним обставинам.

В справі «East/West Alliance Limited» проти України» (№ 19336/04) Суд вказує, що дія статті 13 вимагає надання національного засобу юридичного захисту у спосіб, який забезпечує вирішення по суті поданої за Конвенцією «небезпідставної скарги» та відповідне відшкодування, хоча договірним державам надається певна свобода дій щодо вибору способу, в який вони виконуватимуть свої конвенційні зобов`язання за цим положенням. Межі обов`язків за статтею 13 різняться залежно від характеру скарги заявника відповідно до Конвенції. Незважаючи на це, засоби юридичного захисту, які вимагаються за статтею 13 Конвенції, повинні бути ефективними як у теорії, так і на практиці (Kudla v. Poland № 30210/96).

Так, відповідно до статті 8 Конституції України в Україні діє принцип верховенства права. Відповідно до статті 124 Конституції України юрисдикція судів поширюється на всі правовідносини, що виникають у державі.

В свою чергу, обов`язковість рішення суду, серед іншого закріплено в статті 129 Конституції України, статті 13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів».

Суд зазначає, що спірні правовідносини, крім іншого, регулюються Законом України «Про Державний земельний кадастр» та Порядком ведення Державного земельного кадастру, що затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 17 жовтня 2012 року № 1051.

Відповідно до частини 10 статті 24 Закону України «Про Державний земельний кадастр» та пункту 114 Порядку державна реєстрація земельної ділянки скасовується Державним кадастровим реєстратором, який здійснює таку реєстрацію, у разі: ухвалення судом рішення про скасування державної реєстрації земельної ділянки, яке набрало законної сили в установленому законодавством порядку.

Наявність державної реєстрації такої земельної ділянки у Державному земельному кадастрі порушує права держави, оскільки унеможливлює розпорядження вказаною земельною ділянкою, з огляду на що, державна реєстрація земельної ділянки з кадастровим номером 7421789000:02:001:0385 підлягає скасуванню в судовому порядку.

Ухвалення судом рішення про скасування державної реєстрації земельної ділянки допускається виключно з одночасним припиненням таким рішенням усіх речових прав, їх обтяжень, зареєстрованих щодо земельної ділянки (за наявності таких прав, обтяжень).

Враховуючи викладене, для забезпечення державі реальної та безперешкодної можливості реалізувати усі правомочності власника щодо спірної земельної ділянки необхідно усунути перешкоди в користуванні нею шляхом скасування державної реєстрації земельної ділянки з припиненням речових прав територіальної громади в особі Ічнянської міської ради на ці ділянки, відомості про які містяться у Державному земельному кадастрі.

При цьому скасування реєстрації земельної ділянки з припиненням прав Ічнянської міської ради на них є ефективним способом захисту порушених прав держави, оскільки усуває стан юридичної невизначеності щодо дійсного власника та цільового призначення земельних ділянок.

Статтею 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод закріплює, що кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права. Проте попередні положення жодним чином не обмежують право держави вводити в дію такі закони, які вона вважає за необхідне, щоб здійснювати контроль за користуванням майном відповідно до загальних інтересів або для забезпечення сплати податків чи інших зборів або штрафів.

За усталеною практикою Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ), критерії сумісності заходу втручання у право на мирне володіння майном із гарантіями ст. 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод такі: 1) чи ґрунтувалося таке втручання на національному законі; 2) чи переслідувало легітимну мету, що випливає зі змісту вказаної статті; 3) чи є відповідний захід пропорційним легітимній меті втручання у право.

Втручання держави у право власності повинно мати нормативну основу у національному законодавстві, яке є доступним для заінтересованих осіб, чітким, а наслідки його застосування - передбачуваними.

Якщо можливість втручання у право власності передбачена законом, Конвенція про захист прав людини і основоположних свобод надає державам свободу розсуду щодо визначення легітимної мети такого втручання: або для контролю за користуванням майном відповідно до загальних інтересів, або для забезпечення сплати податків, інших зборів або штрафів.

Втручання держави у право власності особи є виправданим, якщо воно здійснюється з метою задоволення «суспільного», «публічного» інтересу, при визначенні якого ЄСПЛ надає державам право користуватися «значною свободою (полем) розсуду». Втручання держави у право на мирне володіння майном може бути виправданим за наявності об`єктивної необхідності у формі суспільного, публічного, загального інтересу, який може включати інтерес держави, окремих регіонів, громад чи сфер людської діяльності.

У практиці ЄСПЛ, зокрема у рішеннях у справах «Спорронґ і Льоннрот проти Швеції» від 23.09.1982, «Джеймс та інші проти Сполученого Королівства» від 21.02.1986, «Щокін проти України» від 14.10.2010, «Сєрков проти України» від 07.07.2011, «Колишній король Греції та інші проти Греції» від 23.11.2000, «Булвес» АД проти Болгарії» від 22.01.2009, «Трегубенко проти України» від 02.11.2004, «East/West Alliance Limited» проти України» від 23.01.2014, виокремлено три критерії (принципи), які слід оцінювати на предмет сумісності заходу втручання в право особи на мирне володіння майном із гарантіями ст. 1 Першого протоколу, а саме: чи є втручання законним; чи переслідує воно «суспільний», «публічний» інтерес; чи є такий захід (втручання в право на мирне володіння майном) пропорційним визначеним цілям. ЄСПЛ констатує порушення ст. 1 Першого протоколу, якщо хоча б одного критерію не буде додержано.

Критерій законності означає, що втручання держави у право власності особи повинне здійснюватися на підставі закону - нормативно-правового акта, що має бути доступним для заінтересованих осіб, чітким та передбачуваним у питаннях застосування та наслідків дії його норм. Лише факт того, що правова норма передбачає більш як одне тлумачення, не означає, що закон непередбачуваний. Сумніви щодо тлумачення закону, що залишаються, враховуючи зміни в повсякденній практиці, усувають суди в процесі здійснення правосуддя.

Критерій пропорційності передбачає, що втручання в право власності, навіть якщо воно здійснюється згідно з національним законодавством і в інтересах суспільства, буде розглядатися як порушення ст. 1 Першого протоколу, якщо не було дотримано справедливої рівноваги (балансу) між інтересами держави (суспільства), пов`язаними з втручанням, та інтересами особи, яка так чи інакше страждає від втручання. Справедлива рівновага - це наявність розумного співвідношення (обґрунтованої пропорційності) між метою, що передбачається діл досягнення, та засобами, які використовуються. Необхідний баланс не буде дотриманий, якщо особа несе «індивідуальний і надмірний тягар». Одним із елементів дотримання критерію пропорційності при втручанні в право особи на мирне володіння майном є надання їй справедливої та обґрунтованої компенсації.

У справах «Рисовський проти України» (рішення від 20.10.2011, заява № 29979/04), «Кривенький проти України» (рішення від 16.02.2017, заява № 43768/07), пов`язаних із земельними правовідносинами, ЄСПЛ, установивши порушення ст. 1 Першого протоколу, зазначив про право добросовісного власника на відповідну компенсацію чи інший вид належного відшкодування у зв`язку з позбавленням права на землю.

Водночас висновки ЄСПЛ потрібно застосовувати не безумовно, а з урахуванням фактичних обставин справи, оскільки цей суд рекомендував оцінювати дії не тільки органів держави-відповідача, але й самого скаржника. Адже певні випадки порушень, на які особа посилається як на підставу для застосування ст. 1 Першого Протоколу, можуть бути пов`язані з протиправною поведінкою набувача майна.

Слід наголосити, що з огляду на характер спірних правовідносин не вбачається невідповідності заходу втручання держави в право власності відповідача критеріям правомірного втручання в право особи на мирне володіння майном, сформованим у сталій практиці ЄСПЛ.

Конституція України (ст. ст. 13, 14) визначає, що земля, водні ресурси є об`єктом права власності Українського народу, від імені якого права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених цією Конституцією. Земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави. Право власності на землю набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону.

Згідно зі ст. ст. 4, 5 ЗК України завданням земельного законодавства, яке включає в себе цей Кодекс та інші нормативно-правові акти в галузі земельних відносин, є регулювання земельних відносин з метою забезпечення права на землю громадян, юридичних осіб, територіальних громад та держави, раціонального використання та охорони земель, а основними принципами земельного законодавства є, зокрема, поєднання особливостей використання землі як територіального базису, природного ресурсу і основного засобу виробництва; забезпечення рівності права власності на землю громадян, юридичних осіб, територіальних громад та держави; невтручання держави в здійснення громадянами, юридичними особами та територіальними громадами своїх прав щодо володіння, користування і розпорядження землею, крім випадків, передбачених законом.

З огляду на наведене, а також ч. 4 ст. 84, ст. 122 ЗК України, земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави, водні ресурси є об`єктами права власності Українського народу, а органи державної влади та органи місцевого самоврядування здійснюють права власника від імені народу, в тому числі й тоді, коли приймають рішення щодо розпорядження землями державної чи комунальної власності.

Перебування у комунальній власності земельної ділянки, на якій знаходиться пам`ятка археології, позбавляє Український народ загалом (ст. 13 Конституції України) правомочностей власника землі в тому обсязі, який дозволяє її статус як землі державної власності. У цьому контексті у сфері земельних правовідносин важливу роль відіграє конституційний принцип законності набуття та реалізації права власності на землю в поєднанні з додержанням засад правового порядку в Україні, відповідно до яких органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України (ст. ст. 14, 19 Конституції України).

Отже, правовідносини, пов`язані з вибуттям земель з державної власності, становлять «суспільний», «публічний» інтерес, а незаконність (якщо така буде встановлена) рішення органу державної влади, на підставі якого земельна ділянка вибула з державної власності, такому суспільному інтересу не відповідає.

Порядок використання земель історико-культурного призначення визначається законом.

Правові, організаційні, соціальні та економічні відносини у сфері охорони культурної спадщини з метою її збереження, використання об`єктів культурної спадщини у суспільному житті, захисту традиційного характеру середовища в інтересах нинішнього і майбутніх поколінь врегульовано положеннями Закону України "Про охорону культурної спадщини" від 08.06.2000 №1805-ІІІ.

Законом №1805-ІІІ закріплено, що охорона об`єктів культурної спадщини є одним із пріоритетних завдань органів державної влади та органів місцевого самоврядування.

За дефініцією, наведеною у статті 1 Закону №1805-ІІІ, пам`ятка культурної спадщини (далі - пам`ятка) - об`єкт культурної спадщини, який занесено до Державного реєстру нерухомих пам`яток України, або об`єкт культурної спадщини, який взято на державний облік відповідно до законодавства, що діяло до набрання чинності цим Законом, до вирішення питання про включення (не включення) об`єкта культурної спадщини до Державного реєстру нерухомих пам`яток України.

Частиною 2 ст. 2 Закону України "Про охорону культурної спадщини" визначено, що археологічний об`єкт культурної спадщини це рештки життєдіяльності людини (нерухомі об`єкти культурної спадщини: городища, кургани, залишки стародавніх поселень, стоянок, укріплень, військових таборів, виробництв, іригаційних споруд, шляхів, могильники, культові місця та споруди, їх залишки чи руїни, мегаліти, печери, наскельні зображення, ділянки історичного культурного шару, поля давніх битв, а також пов`язані з ними рухомі предмети), що містяться під земною поверхнею та під водою і є невідтворним джерелом інформації про зародження і розвиток цивілізації.

Пунктом 3 розділу Х "Прикінцеві положення" Закону України "Про охорону культурної спадщини" встановлено, що об`єкти, включені до списків (переліків) пам`яток історії та культури відповідно до Закону Української РСР "Про охорону і використання пам`яток історії та культури", визнаються пам`ятками відповідно до цього Закону.

Згідно з ч. 6 ст. 17 Закону України «Про охорону культурної спадщини» землі, на яких розташовані пам`ятки археології, перебувають у державній власності або вилучаються (викуповуються) у державну власність в установленому законом порядку, за винятком земельних ділянок, на яких розташовуються пам`ятки археології - поля давніх битв.

Згідно зі ст. 34 Закону України "Про охорону культурної спадщини" території пам`яток, охоронних зон, заповідників, музеїв-заповідників, охоронювані археологічні території належать до земель історико-культурного призначення, включаються до державних земельних кадастрів, планів землекористування, проектів землеустрою, іншої проектно-планувальної та містобудівної документації.

Відповідно до ч. 1 ст. 150 ЗК України землі історико-культурного призначення відносяться до особливо цінних земель.

Отже, стосовно земель історико-культурного призначення установлено пріоритет права власності Українського народу, державної власності над приватною, тобто законно набути права комунальної власності на земельні ділянки відповідних характеристик, розміру і територіального розташування із земель державної власності не могла жодна юридична чи фізична особа, у тому числі і відповідач - Ічнянська міська рада.

Повернення у власність держави спірної земельної ділянки має легітимну мету контролю за використанням відповідного майна згідно із загальними інтересами за цільовим призначенням. Важливість цих інтересів зумовлюється, зокрема, особливим статусом землі.

Суспільний інтерес у поверненні спірних земельних ділянок у власність держави спрямований на задоволення соціальної потреби у відновленні законності, становища, яке існувало до порушення права на землі історико- культурного призначення, недопущення зміни цільового призначення таких земель та їх передання у приватну власність.

Положеннями ст. 152 Земельного кодексу України визначено, що держава забезпечує громадянам та юридичним особам рівні умови захисту прав власності на землю.

Власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов`язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків.

Частинами 1 та 2 статті 2 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави. Основними засадами (принципами) господарського судочинства, зокрема, є верховенство права, рівність учасників судового процесу перед законом і судом, змагальність сторін.

За приписами частин 2 та 3 статті 13 Господарського процесуального кодексу України учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Обов`язок доказування і подання доказів установлено статтею 74 Господарського процесуального кодексу України, за якою кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Збирання доказів у господарських справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Статтею 73 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

З огляду на зміст статті 77 Господарського процесуального кодексу України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування. Стаття 76 даного Кодексу визначає, що належними доказами є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять у предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.

Статтями 78, 79 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи. Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними ніж докази, надані на її спростування.

За приписами частин 1 та 2 статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Дослідивши наявні матеріали справи, суд дійшов висновку, що вимоги прокурора ґрунтуються на належних, допустимих, достовірних доказах, у розумінні статей 76-78 Господарського процесуального кодексу України, що визнані відповідачем, як наслідок, позов підлягає задоволенню в повному обсязі.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України судовий збір покладається: у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Відповідно до ч. 1 ст. 130 Господарського процесуального кодексу України у разі визнання позову відповідачем до початку розгляду справи по суті суд у відповідній ухвалі чи рішенні у порядку, встановленому законом, вирішує питання про повернення позивачу з державного бюджету 50 відсотків судового збору, сплаченого при поданні позову.

Аналогічна норма міститься у ч. 3 ст. 7 Закону України «Про судовий збір».

У зв`язку з визнанням відповідачем позову, прокурору підлягає поверненню 50 відсотків судового збору, сплаченого при поданні позову, що становить 4026 грн.

Решта 50% сплаченого позивачем судового збору у розмірі 4026 грн відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України підлягає стягненню з відповідача.

Керуючись ст. 7 Закону України "Про судовий збір", ст. 123, 129, 233, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

ВИРІШИВ:

Позов заступника керівника Прилуцької окружної прокуратури в інтересах держави в особі Чернігівської обласної державної адміністрації (Чернігівської обласної військової адміністрації) до Ічнянської міської ради про усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою задовольнити повністю.

Скасувати в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно державну реєстрацію права власності на земельну ділянку площею 8,5252 га кадастровий номер 7421789000:02:001:0385 за територіальною громадою в особі Ічнянської міської ради Прилуцького району Чернігівської області (код 04061748), реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 2299160374217.

Скасувати в Державному земельному кадастрі державну реєстрацію земельної ділянки площею 8,5252 га кадастровий номер 7421789000:02:001:0385.

Зобов`язати Ічнянську міську раду Прилуцького району Чернігівської області (код 04061748, 16703, м. Ічня Прилуцького району Чернігівської області, пл. Т.Г.Шевченка, 1) повернути земельну ділянку площею 8,5252 га кадастровий номер 7421789000:02:001:0385 державі в особі Чернігівської обласної військової (державної) адміністрації (14000, м. Чернігів, вул. Шевченка, 7, код 00022674).

Стягнути з Ічнянської міської ради Прилуцького району Чернігівської області (код 04061748, 16703, м. Ічня Прилуцького району Чернігівської області, пл. Т.Г.Шевченка, 1) на користь Чернігівської обласної прокуратури (14000, м. Чернігів, вул. Князя Чорного, 9; код 02910114) 4026 грн 00 коп. судового збору.

Повернути Чернігівській обласній прокуратурі (14000, м. Чернігів, вул. Князя Чорного, 9; код 02910114) з Державного бюджету України (Отримувач: ГУК у Черніг.обл/тг мЧернігів/22030101, код 37972475, рахунок UA098999980313121206083025739, Банк отримувача: Казначейство України (ел. адм. подат.)) 4026 грн 00 коп. судового збору, сплаченого платіжною інструкцією № 3333 (внутрішній номер 314987763) від 14.12.2023.

Накази видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржено до Північного апеляційного господарського суду у строк, встановлений ч. 1 ст. 256 Господарського процесуального кодексу України, шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до суду апеляційної інстанції.

Повний текст рішення складено та підписано 15.04.2024.

Суддя А.С.Сидоренко