Постанова

від 09.04.2024 по справі 905/342/23

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 квітня 2024 року

м. Київ

cправа № 905/342/23

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Малашенкової Т.М. (головуючої), Бенедисюка І.М., Ємця А.А.,

за участю секретаря судового засідання Барвіцької М.Т.,

представників учасників справи:

позивача - Приватного акціонерного товариства "Рубіжанський картонно-тарний комбінат" (далі - Комбінат, позивач) - Дітковський А.М. (адвокат),

відповідача - Приватного акціонерного товариства "Грета" (далі - ПАТ "Грета", відповідач, скаржник) - не з`явився,

розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу ПАТ "Грета"

на рішення Господарського суду Донецької області від 19.10.2023 (головуючий - суддя Устимова А.М.) та

постанову Східного апеляційного господарського суду від 22.02.2024 (головуючий - суддя Сгара Е.В., судді: Гетьман Р.А., Склярук О.І.)

у справі за позовом Комбіната

до ПАТ "Грета"

про стягнення 2 342 816,33 грн.

ВСТУП

Спір у справі виник щодо наявності/відсутності підстав для стягнення заборгованості, пені, 3% річних та інфляційних витрат за договором поставки.

ІСТОРІЯ СПРАВИ

1. Короткий зміст позовних вимог

1.1. Комбінат звернувся до суду з позовом про стягнення з відповідача основного боргу, 3% річних, інфляційних витрат та пені.

1.2. Позов мотивовано неналежним виконанням відповідачем умов договору поставки в частині оплати за поставлений товар.

2. Короткий зміст судових рішень

2.1. Рішенням Господарського суду Донецької області від 19.10.2023 позов задоволено частково. Стягнуто з відповідача на користь позивача основний борг в сумі 1 630 653,6 грн, 3% річних в сумі 53 197,32 грн, інфляційні витрати в сумі 375 398,32 грн, пеню в сумі 197 428,13 грн, судовий збір в сумі 35119,34 грн. В іншій частині позовних вимог відмовлено.

2.2. Не погоджуючись із рішенням Господарського суду Донецької області від 19.10.2023, ПАТ "Грета" звернулося до апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просило розглянути питання про залишення позову без розгляду на підставі пункту 2 частини першої статті 226 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) та частини першої статті 278 ГПК України, скасувати рішення Господарського суду Донецької області від 19.10.2023 в частині стягнення пені та прийняти нове рішення, яким відмовити позивачу в стягненні з відповідача пені.

2.3. Постановою Східного апеляційного господарського суду від 22.02.2024 апеляційну скаргу ПАТ "Грета" залишено без задоволення, а рішення Господарського суду Донецької області від 19.10.2023 в оскаржуваній частині - без змін.

2.4. Додатковим рішенням Господарського суду Донецької області від 02.11.2023 заяву Комбіната про ухвалення додаткового рішення про стягнення витрат на правничу допомогу на загальну суму 57000,00 грн задоволено частково. Стягнуто з ПАТ "Грета" на користь Комбіната витрати на професійну правничу допомогу в сумі 39458,00 грн. У задоволенні решти вимог заяви відмовлено.

2.5. Не погоджуючись із додатковим рішенням, ПАТ "Грета" звернулось до апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просило скасувати додаткове рішення та ухвалити нове рішення, яким відмовити позивачу в стягненні з відповідача витрат на професійну правничу допомогу.

2.6. Постановою Східного апеляційного господарського суду від 22.02.2024, апеляційну скаргу ПАТ "Грета" залишено без задоволення, а додаткове рішення Господарського суду Донецької області від 02.11.2023 у справі №905/342/23 - без змін.

3. Короткий зміст вимог касаційної скарги

3.1. Не погоджуючись з судовими рішеннями, ПАТ "Грета" звернулося до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду Донецької області від 19.10.2023 та постанову Східного апеляційного господарського суду від 22.02.2024, направити справу на новий розгляд до Східного апеляційного господарського суду.

3.2. Додаткове рішення Господарського суду Донецької області від 02.11.2023 та постанова Східного апеляційного господарського суду від 22.02.2024, прийнята за результатами апеляційного перегляду додаткового рішення, в касаційному порядку не оскаржується.

АРГУМЕНТИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

4. Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

4.1. Із посиланням на пункт 3 частини другої статті 287 ГПК України скаржник зазначає про відсутність висновку Верховного Суду щодо застосування статті 218 Господарського кодексу України (далі - ГК України) щодо підприємств, які знаходяться у зоні ведення активних бойових дій і водночас підпадають під певний ряд форс-мажорних обставин, зокрема: початок вторгнення рф в Україну, введення воєнного стану в Україні та знаходження відповідача у зоні ведення активних бойових дій; призупинення господарської діяльності відповідача з 28.02.2022 та договірних відносин з працівниками з 24.03.2022; припинення розрахунків з резидентами рф згідно з постановою правління Національного банку України від 24.02.2022 № 18 "Про роботу банківської системи в період запровадження воєнного стану" (пункт 15); припинення розрахунків з резидентами з Європи згідно з рішенням європейських банків кореспондентів, що здійснюють міжнародні платежі, щодо внесення населених пунктів Донецької та Луганської області, в повному складі, в стоп-лист, згідно з яким всі вихідні та вхідні платежі залишаються без виконання; обов`язкова евакуація населення міста Дружківка згідно з розпорядженням Кабінету Міністрів України від 02.08.2022 № 679-р "Про проведення обов`язкової евакуації населення Донецької області"; обстріли виробничих території ПрАТ "Грета" у місті Дружківка, Донецької області по вул. Чайковського, 1 та порушення кримінальних справ; оформлення кредитором - АТ "Таскомбанк" прав власності на все рухоме і нерухоме майно відповідача - ПрАТ Грета".

4.2. Із посиланням на пункт 2 частини другої статті 287 ГПК України як підставу касаційного оскарження судових рішень та з посиланням на частину першу статті 58, статтю 60, частину другу статті 162 ГПК України, статті 1, 4, 13, 26, 27 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність", підпункт 14.1.226 пункту 14.1 статті 14, пункт 65.9 статті 65 Податкового кодексу України, підпункт 1 пункту 6.7 розділу VI "Порядку обліку платників податків і зборів", затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 09.12.2011 № 1588, рішення Ради адвокатів України від 15.10.202 № 98 "Про затвердження роз`яснення щодо підстав для здійснення адвокатської діяльності", скаржник обґрунтовує необхідність відступлення від висновку викладеного у постанові Верховного Суду від 01.02.2022 у справі №910/10935/20 та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні, що укладання договору адвокатом як фізичною особою - підприємцем не позбавляє його статусу адвоката, а тому не впливає на порядок розподілу судових витрат у справі, у разі, якщо наявні докази, що він приймав участь при розгляді справи як адвокат.

5. Позиція інших учасників справи

5.1. Відзив на касаційну скаргу від Комбіната до Верховного Суду не надходив.

6. СТИСЛИЙ ВИКЛАД ОБСТАВИН СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНИХ СУДАМИ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ

6.1. ПАТ "Рубіжанський картонно-тарний комбінат" (Постачальник) та ПАТ "Грета" (Покупець) 28.11.2019 укладено договір поставки №878 (далі - договір), за умовами пункту 1.1. якого Постачальник зобов`язується поставляти продукцію у кількості, асортименті та за цінами, що узгоджуються сторонами в Специфікаціях, що є невід`ємними частинами цього Договору (далі - Товар), а Покупець зобов`язаний приймати Товари та сплачувати його вартість.

6.2. Загальна сума Договору визначається як сума вартості всього Товару, поставленого Постачальником та прийнятого Покупцем в період дії цього Договору та не може перевищувати 12000000,00 (дванадцять мільйонів) гривень з ПДВ, в тому числі ПДВ 2000000,0 (пункт 7.3. договору).

6.3. Відповідно до положень пункту 2.1 договору, поставка Товару здійснюється за однієї з наступних умов: - СРТ перевезення оплачено до міста призначення, що узгоджується в Специфікації; або - FCA місце поставки, адреса узгоджується в Специфікації, згідно з міжнародними правилами тлумачення торгівельних термінів Інкотермс, в редакції 2010 року.

6.4. Конкретна умова поставки партії Товару визначається сторонами під час узгодження заявки Покупця та вказується у Специфікаціях.

6.5. Згідно з пунктом 2.2. договору момент виконання Постачальником обов`язку з передачі Товару (дата поставки Товару) визначається датою виконання зобов`язань за пунктом А4 відповідного терміну Інкотермс.

6.6. Розділом ІІІ сторонами узгоджено кількість та асортимент поставки, зокрема, згідно з пунктом 1 останнього кількість Товару (як загальна так і в партії), його часткове співвідношення (асортимент) за групами, видами, марками та типами визначається у Специфікаціях на підставі погодженої сторонами заявки Покупця. Партією Товару вважається Товар, узгоджений до постачання за однією Специфікацією. Дозволяється поставка партії Товару частинами, якщо інше не встановлено Специфікацією. Поставка Товару з відхиленнями у кількості в межах ±10 (десять) відсотків від кількості кожної Товарної позиції Специфікації є погодженою сторонами та не вважається порушенням Постачальником власних зобов`язань. Заявка на виробництво Товару, з вказанням загального асортименту та кількості продукції, яку Покупець придбає в конкретному місяці, надається Покупцем не пізніше ніж за 10 (десять) днів до дати закінчення попереднього місяця (пункт 3.2. договору). Допускається підписання Специфікації шляхом обміну електронними повідомлення засобами електронної пошти без використання електронного цифрового підпису або засобами факсимільного зв`язку з подальшим обміном оригіналами (пункт 3.3. договору).

6.7. Згідно з пунктом 4.1 договору поставка партії Товару здійснюється у строки погоджені сторонами у замовленні Покупця, якщо інший строк поставки не вказаний у відповідній Специфікації. У разі розбіжностей умов Специфікації та замовлення, переважну силу мають умови передбачені у замовленні. Замовлення на поставку конкретної партії Товару подається Покупцем за 14 (чотирнадцять) робочих днів до планованої дати поставки. Замовлення повинно бути направлено Покупцем з електронної адреси lenta@greta.donetsk.ua на електронну адресу Постачальника potapova@rktk.com.ua та оформлено за формою згідно з Додатком А до Договору, мати підписи уповноважених осіб та печатку Покупця (у разі наявності). Постачальник повинен впродовж 2 (двох) робочих днів підтвердити або відхилити замовлення Покупця (пункт 4.2. договору).

6.8. Відповідно до пункту 13.7. договору вся кореспонденція між сторонами, яка здійснюється засобами електронного зв`язку та направляється Покупцем з домену @greta.donetsk.ua вважається спрямованої Постачальникові від імені Покупця, і, відповідно, кореспонденція, спрямована Постачальником з домену @rktk.com.ua, вважається відправленої Покупцеві від імені Постачальника, в наслідок чого, має юридичну силу і може використовуватися при вирішенні спорів відповідно до цього договору.

6.9. При цьому, у пункті 3.4. договору визначено, якщо оригінальний документ Специфікації або замовлення не було отримано однією зі сторін, сторони погодили, що кількість Товару, його часткове співвідношення (асортимент) за групами, видами, марками та типами, а також ціна Товару визначаються в товарно-транспортних накладних та видаткових накладних; вимоги до якості Товару та інші відомості щодо умов поставки визначаються наявними копіями (повідомленнями електронної пошти чи факсимільними листами) щодо погодження Замовлення та/або Специфікації, по відношенню до яких існує підписані накладні.

6.10. При поставці на умовах СРТ, Покупець зобов`язаний здійснити розвантаження автомобіля протягом 4 (чотирьох) годин з моменту його прибуття до місця призначення, в межах робочого часу складу, а саме з 8.00 до 14.00 за київським часом. Якщо покупцем у накладних не зроблено відмітки про дату та час прибуття автомобілю та час розвантаження, відомості про дату та час прибуття та час розвантаження встановлюються за даними перевізника (пункт 4.9. договору).

6.11. Як узгоджено сторонами у пунктах 4.6., 4.7. договору прийняття партії Товару безумовно свідчить про те, що партія Товару замовлена Покупцем, кількість, асортимент та ціна Товару в партії погоджені сторонами.

6.12. До підписання накладних на Товар, Покупець зобов`язаний перевірити дотримання Постачальником умов цього Договору та замовлення Покупця щодо кількості, асортименту, ціни Товару, цілісності пакування, належного маркування та наявності повного комплекту товаросупровідних документів. підписання накладних зі сторони Покупця свідчить про належне виконання Постачальником зобов`язань, виконання яких підлягало перевірці згідно цього пункту, за винятком приймання Товару з прихованими дефектами (в такому разі застосовуються умови передбачені пунктом 6.2. договору).

6.13. В усіх випадках, Покупець зобов`язаний забезпечити наявність у особи, що приймає Товар повноважень в обсязі, що є достатнім для належного виконання умов цього Договору, не зважаючи на наявність трудових відносин між Покупцем та такою особою. Сторони визнають, що особа, яка поставила свій підпис у товарно-транспортної накладної і підпис якої скріплено печаткою вантажоодержувача, є належним чином уповноважена на отримання Товару за цим Договором (пункт 4.5. договору).

6.14. У відповідності до пункту 4.4 договору у усіх випадках поставки Товару на умовах СРТ, Покупець зобов`язаний підписати видаткові накладні та повернути один примірник належним чином оформленої видаткової накладної разом з оригіналом довіреності на отримання Товару Постачальнику не пізніше 20 (двадцяти) днів від дати отримання Товару, шляхом надсилання рекомендованим листом з описом вкладень, або кур`єрською службою доставки за свій рахунок, або шляхом передачі нарочно Постачальникові (менеджеру/регіональному менеджеру) з отриманням його підпису.

6.15. За умовами пункту 8.1. договору Покупець зобов`язаний сплатити вартість поставленого Товару в строк що не перевищує 45 календарних днів від дати поставки. Покупець здійснює платежі безготівковим розрахунком, шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок Постачальника. Датою виконання оплати вважається дата надходження коштів на поточний рахунок Постачальника.

6.16. Пунктом 9.2. договору передбачено, що за порушення зобов`язань Покупець зобов`язаний сплатити Постачальнику пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми прострочення зобов`язання за кожен день прострочення. При цьому, сторони домовились, що нарахування пені здійснюється протягом 6-ти місячного строку прострочення виконання зобов`язання (пункт 9.5. договору).

6.17. Сторонами договору у пункті 9.3. узгоджено, що згідно з частиною другою статті 625 Цивільного Кодексу України, сторони погодили, що Покупець, що прострочив грошове зобов`язання, зобов`язаний сплатити суму боргу з урахування встановленого індексу інфляції за весь час прострочення та три відсотків річних від простроченої суми.

6.18. У розділі 10 договору сторони погодили положення щодо настання форс-мажорних обставин, відповідно до пункту 10.1. якого, Сторони звільняються від відповідальності за невиконання або неналежне виконання зобов`язань за цим Договором, якщо таке невиконання/неналежне виконання стало наслідком обставин поза контролем та волею Сторони (форс-мажор). Форс-мажором є будь-які обставини які об`єктивно не можливо було передбачити на дату укладання цього Договору, які неможливо було відвернути та яким не можна було запобігти розумними зусиллями сторони та які прямо перешкоджають стороні належно виконувати зобов`язання; щодо яких уповноваженим органом із засвідчень форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили) виданий сертифікат про засвідчення їх настання та, якщо виникає спор щодо дії обставин - строку дії.

6.19. Згідно з пунктом 10.2. договору сторона, що потерпає від форс-мажору зобов`язана негайно, проте не пізніше 14 (чотирнадцять) робочих днів від дати настання таких обставин, повідомити протилежну сторону про такі обставини, їх вплив на виконання цього Договору та здійснити всі можливі дії для мінімізації негативних наслідків форс-мажору для обох сторін. На підтвердження форс-мажору сторона зобов`язана надати сертифікат, виданий уповноваженим органом із засвідчень форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили), негайно після його отримання, проте не пізніше 40 (сорока) календарних днів від дати повідомлення про форс-мажор.

6.20. Невиконання стороною пунктом 10.2. цього Договору позбавляє сторону права посилатися на форс-мажор (пункт 10.4. договору).

6.21. У відповідності до пункту 10.5. договору якщо сторонами письмово не погоджено інше, у разі заявлені однією зі сторін про форс-мажор, обидві сторони зупиняють виконання зобов`язань за цим Договором на строки дії форс-мажору, при цьому строки цього Договору (окрім строків оплати вартості поставленого Товару) подовжуються на строки дії форс-мажору. При цьому, сторони погодили що жодні форс-мажорні обставини не звільняють сторони від обов`язку виконати грошові зобов`язання та відповідальності за їх невиконання.

6.22. Комбінат поставив, а ПАТ "Грета" прийняло на своєму складі товар "гофроящики" згідно з товарно-транспортниими накладними: від 13.12.2021 №23404-21 на загальну суму - 264729,6 грн; від 13.12.2021 №22774-21 на загальну суму - 279293,4 грн; від 16.12.2021 №23752-21 на загальну суму - 135108,6 грн; від 21.01.2022 №956-22 на загальну суму - 140842,80 грн; від 10.02.2022 №24614-21 на загальну суму -21454,8 грн; від 26.01.2022 №1035-22 на загальну суму - 136959,60 грн; від 06.02.2022 №1842-22 на загальну суму - 414900,00 грн; від 14.02.2022 №2465-22 на загальну суму - 237364,80 грн (фактично дата отримання відповідачем 15.02.2022).

6.23. Зі сторони відповідача товар за товарно-транспортними накладними прийняла відповідальна особа вантажоодержувача - Якименко В.В., підпис вказаної особи скріплено відтиском штампу складу ПАТ "Грета".

6.24. За наслідками господарських операцій Постачальником складені податкові накладні, які проведені у податковому обліку підприємства.

6.25. Оскільки відповідач не сплатив вартість отриманого товару в сумі 1630653,60 грн, позивач звернувся до відповідача з претензією №11/197 від 08.09.2022, в якій вимагав сплати заборгованості.

6.26. Відповідь на претензію отримана не була, що спричинило звернення позивача до суду за захистом порушеного права.

6.27. Внаслідок звернення позивача з відповідним позовом до суду, ПАТ "Грета" звернулося до нього з листом №86 від 19.06.2023, в якому просило розглянути можливість укладення мирової угоди, згідно з якою відповідач пропонує добровільно погасити суму основного боргу в розмірі 1630653,60 грн рівними частками протягом півроку після закінчення воєнного стану в Україні, просить не стягувати з нього заявлені 3% річних, пеню та інфляційні нарахування. Проте, сторони не дійшли згоди щодо врегулювання спору мирним шляхом, будь-які угоди щодо зміни строків оплати у порядку реструктуризації заборгованості між ними не укладались.

6.28. На підтвердження наявності форс-мажорних обставин відповідач послався на лист від 28.02.2022 № 2024/02.0-7.1, що розміщений в мережі Інтернет https://ucci.org.ua/uploads/files/621cba543cda9382669631.pdf, та адресований всім, кого це стосується. У цьому листі Торгово-промислова палата України на підставі статей 14, 14-1 Закону України «Про торгово-промислові палати в Україні» від 02.12.97 № 671 1/97-ВР, Статуту ТПП України, цим засвідчує форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили): військову агресію Російської Федерації проти України, що стало підставою введення воєнного стану із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб, відповідно до Указу Президента України від 24 лютого 2022 року № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні». Враховуючи це, ТПП України підтверджує, що зазначені обставини з 24 лютого 2022 року до їх офіційного закінчення, є надзвичайними, невідворотними та об`єктивними обставинами для суб`єктів господарської діяльності та/або фізичних осіб по договору, окремим податковим та/чи іншим зобов`язанням/обов`язком, виконання яких/-го настало згідно з умовами договору, контракту, угоди, законодавчих чи інших нормативних актів і виконання відповідно яких/-го стало неможливим у встановлений термін внаслідок настання таких форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили).

7. Порядок та межі розгляду справи судом касаційної інстанції

7.1 Згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 08.03.2024 для розгляду касаційної скарги у справі № 905/342/23 визначено колегію суддів у складі: Малашенкової Т.М. - головуюча, Бенедисюка І.М., Ємця А.А.

7.2. Ухвалою Верховного Суду від 14.03.2024 відкрито касаційне провадження у справі №905/342/23 за касаційною скаргою ПАТ "Грета" на підставі пунктів 2, 3 частини другої статті 287 ГПК України.

7.3. Відповідно до частини першої статті 300 ГПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

7.4. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази (частина друга статті 300 ГПК України).

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

8. Джерела права та акти їх застосування. Оцінка аргументів учасників справи і висновків попередніх судових інстанцій

8.1. Предметом касаційного перегляду є рішення суду першої інстанції в частині стягнення з відповідача пені в сумі 197 428,13 грн та постанова апеляційного господарського суду, прийнята за результатами перегляду рішення суду першої інстанції в цій частині. Додаткове рішення Господарського суду Донецької області від 02.11.2023 та постанова Східного апеляційного господарського суду від 22.02.2024, прийнята за результатами апеляційного перегляду додаткового рішення, в касаційному порядку не оскаржується, а тому Верховним Судом не переглядається.

8.2. Верховний Суд зазначає, що касаційне провадження у справах залежить виключно від доводів та вимог касаційних скарг, які наведені скаржниками і стали підставою для відкриття касаційного провадження.

8.3. Верховний Суд на підставі встановлених судами попередніх інстанцій обставин справи, у межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, здійснює перевірку застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права і зазначає таке.

8.4. Касаційне провадження у цій справі відкрито на підставі пунктів 3, 2 частини другої статті 287 ГПК України.

8.5. Відповідно до приписів пункту 3 частини другої статті 287 ГПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 1, 4 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права у випадку, якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах.

8.6. Отже, по-перше, слід з`ясувати відсутність висновку Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах, а по-друге, наявність/відсутність подібності правовідносин та наявність/відсутність неправильного застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

8.7. На думку скаржника, відсутній правовий висновок Верховного Суду щодо застосування статті 218 ГК України щодо підприємств, які знаходяться у зоні ведення активних бойових дій і водночас підпадають під певний ряд форс-мажорних обставин.

8.8. Верховний Суд зауважує, що з огляду на відсутність такого висновку необхідно з`ясувати наявність або відсутність неправильного застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права чи порушення норм процесуального права як необхідної умови для надання висновку.

8.9. Підставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд є також порушення норм процесуального права, на які посилається скаржник у касаційній скарзі, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, якщо суд не дослідив зібрані у справі докази, за умови висновку про обґрунтованість заявлених у касаційній скарзі підстав касаційного оскарження, передбачених пунктами 1, 2, 3 частини другої статті 287 цього Кодексу (пункт 1 частини третьої статті 310 ГПК України).

8.10. Розглядаючи спір, господарський суд, перш за все, має встановити правову природу договору, надати правову оцінку його предмету, умовам, правам та обов`язкам сторін для визначення спрямованості як їх дій, так і певних правових наслідків, з`ясувати фактичний характер спірних правовідносин, які склались між сторонами, з`ясувати дійсні наміри сторін спору при укладенні договору щодо визначення умов виконання зобов`язань обома сторонами цього договору наслідків, застосувати відповідні норми права.

8.11. Зі змісту оскаржуваного рішення вбачається, що місцевий господарський суд, задовольняючи позовні вимоги про стягнення з відповідача коштів за договором поставки, зокрема як сум основного боргу так і інфляційних втрат, 3% річних та пеню, виходив з того, що Покупець свої зобов`язання щодо оплати вартості отриманого товару всупереч приписам статті 526 ЦК України та статті 193 ГК України не виконав. Водночас, місцевий господарський суд, застосувавши свої дискреційні повноваження щодо зменшення штрафних санкцій, дійшов висновку щодо зменшення розміру пені на 30 %, у зв`язку із чим стягнув з відповідача на користь позивача пеню в сумі 197 428,13 грн.

8.12. Не погоджуючись з рішенням Господарського суду Донецької області від 19.10.2023 в частині стягнення пені в сумі 197428,13 грн, ПАТ "Грета" подало апеляційну скаргу. Заявник вважав, що існує причинний зв`язок між невиконанням зобов`язання товариства, яке знаходиться на території Донецької області та військовими діями, які розпочала російська федерація проти України, тобто наявність форс-мажорних обставин для відповідача, у зв`язку із чим відсутні правові підстави для стягнення пені.

8.13. Суд апеляційної інстанції, залишаючи рішення суду першої інстанції без змін в оскаржуваній частині, зазначив, що суд дійшов правильного висновку щодо стягнення з відповідача пені в сумі 197428,13 грн.

8.14. Зі змісту касаційної скарги ПАТ "Грета", яка стосується судових рішень в частині задоволених позовних вимог про стягнення пені, вбачається, що, на думку скаржника, правові підстави для стягнення з нього пені відсутні, зважаючи на наявність форс-мажорних обставин, які спричинені військовою агресією російської федерації проти України, які не дозволили йому своєчасно виконати свої зобов`язання з оплати вартості поставленої продукції.

8.15. В контексті доводів касаційної скарги в цій частині Верховний Суд зазначає таке.

8.16. Спір між сторонами виник у зв`язку з невиконанням зобов`язань за договором поставки товару, регулювання правовідносин за яким здійснюється на підставі норм § 1 глави 30 Господарського кодексу України (далі - ГК України) та § 3 глави 54 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України).

8.17. Відповідно до частини першої статті 265 ГК України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов`язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов`язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

8.18. Згідно з частинами першою, другою статті 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

8.19. Тлумачення наведених норм свідчить, що договір поставки товару за своєю правовою природою відноситься до двосторонніх, консенсуальних, оплатних договорів, укладення якого зумовлює взаємне виникнення у кожної зі сторін прав та обов`язків. У даних правовідносинах обов`язку продавця (постачальника) з передачі у власність (поставки) покупцю товару корелює обов`язок покупця з прийняття та оплати цього товару.

8.20. Згідно з частиною першою статті 530 ЦК України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

8.21. Відповідно до положень статей 525, 526 ЦК України, статті 193 ГК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутністю таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

8.22. Згідно зі статтею 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

8.23. Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (частина перша статті 612 ЦК України).

8.24. Суди попередніх інстанцій встановили, що відповідач не заперечував і не спростовував доводів, що поставлений за договором товар, не оплачений ним в обумовлений сторонами строк. Верховний Суд зауважує, що в цій частині відповідач не оскаржував судові рішення.

8.25. Главою 24 ГК України загальні засади відповідальності учасників господарських відносин врегульовано таким чином, що господарсько-правова відповідальність передбачена за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

8.26. За частиною другою статті 216 ГК України застосування господарських санкцій повинно гарантувати захист прав і законних інтересів громадян, організацій та держави, в тому числі відшкодування збитків учасникам господарських відносин, завданих внаслідок правопорушення, та забезпечувати правопорядок у сфері господарювання.

8.27. Господарсько-правова відповідальність базується на принципах, згідно з якими: потерпіла сторона має право на відшкодування збитків незалежно від того, чи є застереження про це в договорі; передбачена законом відповідальність виробника (продавця) за недоброякісність продукції застосовується також незалежно від того, чи є застереження про це в договорі; сплата штрафних санкцій за порушення зобов`язання, а також відшкодування збитків не звільняють правопорушника без згоди другої сторони від виконання прийнятих зобов`язань у натурі; у господарському договорі неприпустимі застереження щодо виключення або обмеження відповідальності виробника (продавця) продукції (частина третя статті 216 ГК України).

8.28. За частинами першою та другою статті 217 ГК України господарськими санкціями визнаються заходи впливу на правопорушника у сфері господарювання, в результаті застосування яких для нього настають несприятливі економічні та/або правові наслідки. У сфері господарювання застосовуються такі види господарських санкцій: відшкодування збитків; штрафні санкції; оперативно-господарські санкції.

8.29. Відповідно до частини першої статті 617 ЦК України особа, яка порушила зобов`язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов`язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили.

8.30. У пункті 1 частини першої статті 263 ЦК України наведено ознаки непереборної сили та визначено, що непереборна сила це надзвичайна або невідворотна за даних умов подія. Отже, непереборною силою є надзвичайна і невідворотна подія, що повністю звільняє від відповідальності особу, яка порушила зобов`язання, за умови, що остання не могла її передбачити або передбачила, але не могла її відвернути.

8.31. За змістом частини другої статті 218 ГК України підставою для звільнення від відповідальності є тільки непереборна сила, що одночасно має ознаки надзвичайності та невідворотності.

8.32. Так, частиною другою статті 218 ГК України передбачено, що учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов`язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення. У разі якщо інше не передбачено законом або договором, суб`єкт господарювання за порушення господарського зобов`язання несе господарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов`язання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності.

8.33. Верховний Суд аналізував окремі аспекти, пов`язані з форс-мажорними обставинами (обставинами непереборної сили), зокрема щодо тягаря доказування наявності непереборної сили, предмета (обсягу) доказування, відсутності у форс-мажорних обставин преюдиційного характеру, повідомлення іншої сторони про форс-мажор, наслідків неповідомлення або несвоєчасності такого повідомлення.

8.34. Ознаками форс-мажорних обставин є такі елементи: вони не залежать від волі учасників цивільних (господарських) відносин; мають надзвичайний характер; є невідворотними; унеможливлюють виконання зобов`язань за конкретних умов господарської діяльності. Тобто ознаками форс-мажорних обставин є їх об`єктивна та абсолютна дія, а також непередбачуваність (пункт 6.9 постанови Великої Палати Верховного Суду від 08.05.2018 у справі № 910/7495/16).

8.35. Надзвичайними є ті обставини, настання яких не очікується сторонами при звичайному перебігу справ. Під надзвичайними можуть розумітися такі обставини, настання яких добросовісний та розумний учасник правовідносин не міг очікувати та передбачити при прояві ним достатнього ступеня обачливості.

8.36. Невідворотними є обставини, настанню яких учасник правовідносин не міг запобігти, а також не міг запобігти наслідкам таких обставин навіть за умови прояву належного ступеня обачливості та застосуванню розумних заходів із запобігання таким наслідкам. Ключовим є те, що непереборна сила робить неможливим виконання зобов`язання в принципі, незалежно від тих зусиль та матеріальних витрат, які сторона понесла чи могла понести (аналогічний висновок викладено в пункті 38 постанови Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 21.07.2021 у справі № 912/3323/20).

8.37. Разом з тим форс-мажорні обставини мають індивідуальний персоніфікований характер щодо конкретного договору та його сторін. Форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) засвідчуються за зверненням суб`єктів господарської діяльності та фізичних осіб по кожному окремому договору, окремим податковим та/чи іншим зобов`язанням/обов`язком, виконання яких настало згідно з умовами договору, контракту, угоди, законодавчих чи інших нормативних актів і виконання яких стало неможливим через наявність зазначених обставин. Тобто мають індивідуальний персоніфікований характер щодо конкретного договору та його сторін.

8.38. Форс-мажорні обставини не мають преюдиційного характеру і при їх виникненні сторона, яка посилається на них як на підставу неможливості належного виконання зобов`язання, повинна довести їх наявність не тільки самих по собі, але і те, що вони були форс-мажорними саме для конкретного випадку. Виходячи з ознак форс-мажорних обставин, необхідно також довести їх надзвичайність та невідворотність (схожий правовий висновок викладено в постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 16.07.2019 у справі № 917/1053/18, від 30.11.2021 у справі № 913/785/17, від 25.01.2022 в справі № 904/3886/21, від 30.05.2022 у справі № 922/2475/21, від 31.08.2022 у справі № 910/15264/21).

8.39. При цьому, в постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 16.07.2019 у справі № 917/1053/18 зазначено, що лише посилання сторони у справі на наявність обставин непереборної сили та надання підтверджуючих доказів не може вважатися безумовним доведенням відповідних обставин, яке не потребує оцінки суду. Саме суд повинен на підставі наявних у матеріалах доказів встановити, чи дійсно такі обставини, на які посилається сторона, є надзвичайними і невідворотними, що об`єктивно унеможливили належне виконання стороною свого обов`язку.

8.40. У постанові від 31.08.2022 у справі № 910/15264/21 Верховний Суд виснував, що між обставинами непереборної сили та неможливістю належного виконання зобов`язання має бути причинно-наслідковий зв`язок. Тобто неможливість виконання зобов`язання має бути викликана саме обставиною непереборної сили, а не обставинами, ризик настання яких несе учасник правовідносин.

8.41. Посилання на наявність обставин форс-мажору використовується стороною, яка позбавлена можливості виконувати договірні зобов`язання належним чином, для того, щоб уникнути застосування до неї негативних наслідків такого невиконання. Інша ж сторона договору може доводити лише невиконання/неналежне договору контрагентом, а не наявність у нього форс-мажорних обставин (як обставин, які звільняють сторону від відповідальності за невиконання). Доведення наявності непереборної сили покладається на особу, яка порушила зобов`язання. Саме вона має подавати відповідні докази в разі виникнення спору (постанови Верховного Суду від 15.06.2018 у справі №915/531/17, від 26.05.2020 у справі №918/289/19, від 17.12.2020 у справі №913/785/17, від 30.11.2021 у справі №913/785/17 та від 07.06.2023 у справі №906/540/22).

8.42. Статтею 14-1 Закону України "Про торгово-промислові палати в Україні" передбачено, що торгово-промислова палата України та уповноважені нею регіональні торгово-промислові палати засвідчують форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) та видають сертифікат про такі обставини протягом семи днів з дня звернення суб`єкта господарської діяльності за собівартістю. Форс-мажорними обставинами (обставинами непереборної сили) є надзвичайні та невідворотні обставини, що об`єктивно унеможливлюють виконання зобов`язань, передбачених умовами договору (контракту, угоди тощо), обов`язків згідно із законодавчими та іншими нормативними актами, а саме: загроза війни, збройний конфлікт або серйозна погроза такого конфлікту, включаючи але не обмежуючись ворожими атаками, блокадами, військовим ембарго, дії іноземного ворога, загальна військова мобілізація, військові дії, оголошена та неоголошена війна, дії суспільного ворога, збурення, акти тероризму, диверсії, піратства, безлади, вторгнення, блокада, революція, заколот, повстання, масові заворушення, введення комендантської години, карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України, експропріація, примусове вилучення, захоплення підприємств, реквізиція, громадська демонстрація, блокада, страйк, аварія, протиправні дії третіх осіб, пожежа, вибух, тривалі перерви в роботі транспорту, регламентовані умовами відповідних рішень та актами державних органів влади, закриття морських проток, ембарго, заборона (обмеження) експорту/імпорту тощо, а також викликані винятковими погодними умовами і стихійним лихом, а саме: епідемія, сильний шторм, циклон, ураган, торнадо, буревій, повінь, нагромадження снігу, ожеледь, град, заморозки, замерзання моря, проток, портів, перевалів, землетрус, блискавка, пожежа, посуха, просідання і зсув ґрунту, інші стихійні лиха тощо.

8.43. Сертифікат торгово-промислової палати, який підтверджує наявність форс-мажорних обставин, не може вважатися беззаперечним доказом про їх існування, а повинен критично оцінюватися судом з урахуванням встановлених обставин справи та у сукупності з іншими доказами. Адже визнання сертифіката торгово-промислової палати беззаперечним та достатнім доказом про існування форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили) без надання судом оцінки іншим доказам суперечить принципу змагальності сторін судового процесу.

8.44. Як убачається зі змісту оскаржуваних судових рішень, оцінюючи доводи ПАТ "Грета" щодо несвоєчасності виконання перед ним зобов`язань контрагентом - іноземним постачальником, суди попередніх інстанцій виходили, зокрема, з такого:

- загальний офіційний лист ТПП України, розміщений в мережі Інтернет 28.02.2022, на який посилається відповідач, не містить ідентифікуючих ознак конкретного договору, виконання якого стало неможливим через наявність зазначених обставин, вказаний лист не є сертифікатом та не є документом, який виданий за зверненням відповідного суб`єкта, для якого настали певні форс-мажорні обставини, що підтверджують неможливість виконання відповідачем договірних зобов`язань з оплати поставленого товару, тому не визнався судом допустимим і достатнім доказом настання форс-мажорних обставин для конкретної особи;

- сторонами у договорі узгоджено, що у разі настання форс-мажорних обставин в якості доказу їх існування зацікавлена сторонам повинна надати саме сертифікат, виданий уповноваженим органом із засвідчень форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили) та узгоджено певний порядок повідомлення контрагента про настання форс-мажорних обставин. Відповідний Сертифікат ТПП України або регіональних торгово-промислових палат відповідачем суду не надано;

- відповідач не надав доказів звернення до позивача з повідомленням про настання форс-мажорних обставин, надання підтверджуючих документів (сертифікату) в порядку пунктів 10.1 - 10.2 договору, обмежившись посиланням на відповідні норми чинного законодавства щодо настання форс-мажорних обставин під час судового провадження. Невиконання стороною пункту 10.2. цього Договору позбавляє сторону права посилатися на форс-мажор (пункт 10.4 договору);

- у пункті 10.5 договору сторони погодили що жодні форс-мажорні обставини не звільняють сторони від обов`язку виконати грошові зобов`язання та відповідальності за їх невиконання;

- ПАТ "Грета" не надано належних та допустимих доказів в розумінні статей 76-77 ГПК України, які би свідчили про те, що саме військова агресія російської федерації проти України унеможливила виконання відповідачем свого зобов`язання з оплати вартості поставленої продукції;

- апелянтом не надано фінансової звітності підприємства (балансу, витягів з Єдиного державного реєстру речових прав на нерухоме майно, банківських виписок з рахунків підприємства, банківських довідок, актів інвентаризації наявного рухомого майна), яка би свідчила, що ПАТ "Грета" дійсно не має достатньої кількості грошових коштів або іншого нерухомого або рухомого майна, що унеможливлює виконання покупцем свого зобов`язання з оплати вартості поставленої продукції;

- як тимчасова неможливість отримання відповідачем грошових переказів від іноземних контрагентів за господарськими договорами, так і призупинення господарської діяльності підприємства не може бути беззаперечним доказом неможливості виконання грошового зобов`язання з оплати вартості отриманої продукці;

- сам по собі факт військової агресії російської федерації проти України, введення в державі воєнного стану не може бути беззаперечним доказом наявності форс-мажорних обставин, за відсутності доказів безпосереднього впливу на реальну можливість виконання стороною договору своїх зобов`язань;

- всі суб`єкти підприємницької діяльності, підприємства, установи та організації України знаходяться в рівних умовах та під час воєнного стану здійснюють свою господарську діяльність в однаковому несприятливому економічному становищі в країні та повинні вживати усіх заходів, необхідних для належного виконання зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Як позивач, так і відповідач на момент оголошення в Україні воєнного стану були зареєстровані на території областей, на яких велись активні бойові дії, а саме, Донецької та Луганської областей.

8.44.1. Колегія суддів апеляційного суду також враховула, що поставка товару відбулась ще у грудні 2021 - січні та лютому 2022 року, тобто ще до початку військової агресії російської федерації проти України. При цьому, наявність у відповідача сорокап`ятиденного строку для оплати вартості отриманої продукції, не спростовує можливість відповідача розрахуватись за отриманий товар ще до 24.02.2022. Так, зокрема за ТТН №23404-21 від 13.12.2021, ТТН №22774-21 від 13.12.2021 строк виконання з оплати вартості отриманої продукції було передбачено до 27.01.2022, а за ТТН №23752-21 від 16.12.2021 - до 31.01.2022, проте ПАТ "Грета" не розрахувалось за поставлений товар за цими товарно-транспортними накладними, незважаючи на те, що строк для виконання зобов`язання з оплати вартості поставленої продукції настав ще до початку військової агресії російської федерації проти України. Наведені вище обставини свідчать про те, що відповідачем не доведено наявність причинно-наслідкового зв`язку між обставинами, які зазначені в листі ТПП України, та неможливістю виконати відповідачем грошове зобов`язання за укладеним з позивачем договором поставки.

8.45. Доводи касаційної скарги зазначених висновків судів попередніх інстанцій не спростовують та не свідчать про неправильне застосування судами норм статей 218 ГК України та 617 ЦК України.

8.46. Верховний Суд зазначає, що доводи касаційної скарги про наявність передбачених пунктом 3 частини другої статті 287 ГПК України підстав для подання касаційної скарги є необґрунтованими та переважно стосуються заперечення обставин, встановлених судами попередніх інстанцій, та зводяться до їх переоцінки, що, у свою чергу, не може бути предметом розгляду в касаційному порядку в силу приписів частини другої статті 300 ГПК України.

8.47. Верховний Суд підкреслює, що встановлення обставин справи, дослідження та оцінка доказів є прерогативою судів першої та апеляційної інстанцій. Якщо порушень порядку надання та отримання доказів у суді першої інстанції апеляційний суд не встановив, а оцінка доказів зроблена як судом першої, так і судом апеляційної інстанції, то суд касаційної інстанції не наділений повноваженнями втручатися в оцінку доказів (див. висновок Великої Палати Верховного Суду у постанові від 16.01.2019 у справі №373/2054/16-ц, Верховного Суду у складі об`єднаної палати Касаційного господарського суду у постанові від 17.09.2020 у справі №908/1795/19).

8.48. Загальними вимогами процесуального законодавства, передбаченими у статтях 73, 74, 76, 77, 86, 236-238 ГПК України, визначено обов`язковість всебічного, повного, об`єктивного та безпосереднього дослідження судом під час вирішення спору доказів, що мають значення для справи, надання їм юридичної оцінки, а також оцінки всіх доказів, з яких суд виходив при вирішенні позову.

8.49. З`ясування відповідних обставин має здійснюватися із застосуванням критеріїв оцінки доказів, передбачених статтею 86 ГПК України щодо відсутності у жодного доказу заздалегідь встановленої сили та оцінки кожного доказу окремо, а також вірогідності і взаємного зв`язку доказів у їх сукупності.

8.50. Колегія суддів вважає, що місцевий та апеляційний господарські суди оцінили подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням з урахуванням їх належності, допустимості, достовірності, вірогідності та взаємного зв`язку у їх сукупності. Суди попередніх інстанцій дали оцінку поданим сторонами доказам у їх сукупності, що відповідає приписам частини другої статті 86 ГПК України.

8.51. Верховний Суд виходить з того, що у разі подання касаційної скарги на підставі пункту 3 частини другої статті 287 ГПК України скаржник повинен обґрунтувати, в чому саме полягає неправильне застосування норми матеріального права чи порушення норми процесуального права, щодо якої відсутній висновок Верховного Суду (у чому саме полягає помилка судів попередніх інстанцій при застосуванні відповідних норм права та як саме ці норми права судами були застосовано неправильно).

8.52. За результатами касаційного перегляду Судом не встановлено неправильного застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права чи порушення норм процесуального права під час ухвалення оскаржуваних судових рішень.

8.53. Враховуючи викладене вище, підстава касаційного оскарження - пункт 3 частини другої статті 287 ГПК України, наведена скаржником у касаційній скарзі, у цьому випадку, не отримала свого підтвердження, що виключає можливість скасування оскаржуваних судових рішень в частині стягнення пені з цієї підстави.

8.54. З урахуванням наведеного, доводи касаційної скарги в цій частині відхиляються Верховним Судом.

8.55. Щодо доводів касаційної скарги про необхідність відступлення від висновку, викладеного у постанові Верховного Суду від 01.02.2022 у справі №910/10935/20 та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні, колегія суддів зазначає таке.

8.56. Верховний Суд виходить з того, що в силу приписів пункту 2 частини другої статті 287 ГПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 1, 4 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні.

8.57. Відповідно до положень пункту 2 частини другої статті 287 ГПК України касаційний перегляд з указаних мотивів може відбутися за наявності таких складових: (1) суд апеляційної інстанції застосував норму права у подібних правовідносинах з урахуванням висновку Верховного Суду, викладеного у постанові; (2) скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від такого висновку.

8.58. Колегія суддів ураховує, що основним завданням Верховного Суду відповідно до частини першої статті 36 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" є забезпечення сталості та єдності судової практики.

8.59 Також, слід зазначити, що Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) у пункті 70 рішення від 18.01.2001 у справі "Чепмен проти Сполученого Королівства" (Chapman v. the United Kingdom) наголосив на тому, що в інтересах правової визначеності, передбачуваності та рівності перед законом він не повинен відступати від попередніх рішень за відсутності належної для цього підстави. Причинами для відступу можуть бути вади попереднього рішення чи групи рішень (їх неефективність, неясність, неузгодженість, необґрунтованість, незбалансованість, помилковість); зміни суспільного контексту.

8.60. Верховний Суд вважає за необхідне у даній справі звернутися до правових висновків, викладених у постанові Великої Палати Верховного Суду від 04.09.2018 у справі №823/2042/16 та у постановах Верховного Суду від 28.09.2021 у справі №910/8091/20, від 24.06.2021 у справі №914/2614/13, такого змісту: "з метою забезпечення єдності та сталості судової практики для відступу від висловлених раніше правових позицій Верховного Суду суд повинен мати ґрунтовні підстави: попередні рішення мають бути помилковими, неефективними чи застосований у цих рішеннях підхід повинен очевидно застаріти внаслідок розвитку в певній сфері суспільних відносин або їх правового регулювання".

8.61. Відтак, для відступу від правової позиції, раніше сформованої Верховним Судом, необхідно встановити, що існує об`єктивна необхідність такого відступу саме у конкретній справі.

8.62. Зважаючи на це, у касаційній скарзі скаржник має обґрунтувати, що існуючий висновок Верховного Суду щодо застосування норми права у подібних правовідносинах потребує видозміни, від нього слід відмовитися або ж уточнити, модифікувати певним чином з урахуванням конкретних обставин його справи.

8.63. Суд наголошує, що забезпечення єдності судової практики є реалізацією принципу правової визначеності, що є одним із фундаментальних аспектів верховенства права та гарантує розумну передбачуваність судового рішення. Крім того, саме така діяльність Верховного Суду забезпечує дотримання принципу рівності всіх осіб перед законом, який втілюється шляхом однакового застосування судом тієї самої норми закону в однакових справах щодо різних осіб.

8.64. Як убачається зі змісту оскаржуваної постанови, суд апеляційної інстанції застосував правовий висновок Верховного Суду, викладений у постанові від 01.02.2022 у справі №910/10935/20, про те, що укладання договору адвокатом як фізичною особою - підприємцем не позбавляє його статусу адвоката, а тому не впливає на порядок розподілу судових витрат у справі, у разі, якщо наявні докази, що він приймав участь при розгляді справи як адвокат.

8.65. У касаційній скарзі ПАТ «Грета» вважає необхідним відсутупити від вказаного висновку, посилаючись на те, що представник позивача Пересунько О.В. не мала права підписувати позов і інші процесуальні документи від імені Заводу, а також представляти інтереси Заводу в суді, оскільки діяла від імені позивача не як адвокат, а як Фізична особа-підприємець.

8.66. З приводу означеного, колегія суддів виходить з такого.

8.67. Згідно з частиною першою статті 58 ГПК України представником у суді може бути адвокат або законний представник.

8.68. Відповідно до частини четвертої статті 60 ГПК України повноваження адвоката як представника підтверджуються одним з таких документів: довіреністю; ордером, виданим відповідно до Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність"; дорученням органу (установи), уповноваженого законом на надання безоплатної правничої допомоги, виданим відповідно до Закону України "Про безоплатну правничу допомогу".

8.69. Пунктом 9 частини першої статті 1 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" встановлено, що представництво - вид адвокатської діяльності, що полягає в забезпеченні реалізації прав і обов`язків клієнта в цивільному, господарському, адміністративному та конституційному судочинстві, в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами, прав і обов`язків потерпілого під час розгляду справ про адміністративні правопорушення, а також прав і обов`язків потерпілого, цивільного відповідача у кримінальному провадженні.

8.70. Інші види правової допомоги - види адвокатської діяльності з надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правового супроводу діяльності клієнта, складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру, спрямованих на забезпечення реалізації прав, свобод і законних інтересів клієнта, недопущення їх порушень, а також на сприяння їх відновленню в разі порушення (пункт 6 частини першої статті 1 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність").

8.71. Відповідно до статті 19 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" видами адвокатської діяльності, зокрема, є: надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правовий супровід діяльності юридичних і фізичних осіб, органів державної влади, органів місцевого самоврядування, держави; складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру; представництво інтересів фізичних і юридичних осіб у судах під час здійснення цивільного, господарського, адміністративного та конституційного судочинства, а також в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами.

8.72. Відповідно до частини першої статті 26 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" документами, що посвідчують повноваження адвоката на надання правової допомоги, можуть бути, зокрема, договір про надання правничої допомоги та одер.

8.73. Судом апеляційної інстанції встановлено, що наявні в матеріалах справи документи свідчать про те, що представником Заводу у справі №905/342/23 є адвокат Пересунько Оксана Віталіївна, яка діє на підставі свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю №7400/10 від 01.03.2019, що видане на підставі рішення Ради адвокатів Київської області №67.

8.73.1. Документом, що посвідчує повноваження адвоката на надання правової допомоги є ордер №1366420 серія АІ від 20.03.2023, в якому вказано, що підставою для його видачі є договір про надання правової допомоги №РКПК-14\02\23 від 14.02.2023.

8.74. В оскаржуваній постанові, апеляційний господарський суд зазначив, що свідоцтво на право заняття адвокатською діяльністю №7400/10 від 01.03.2019 року, що видано на ім`я Пересунько О.В, ордер №1366420 серія АІ від 20.03.2023 свідчать про те, що Пересунько О.В. має статус адвоката та приймала участь при розгляді справи №905/342/23 саме як адвокат. Зміст договору про надання послуг у сфері права №РКТК - 14.02.23 та додаткової угоди від 20.03.2023 також свідчить, що Пересунько О.В. має статус адвоката. При цьому, зі змісту договору про надання послуг у сфері права №РКТК - 14.02.23 від 14.02.2023 та додаткової угоди від 20.03.2023 вбачається, що вказані правочини за своїм змістом та умовами відповідають істотним умовам договору про надання правничої допомоги.

8.74.1. Також колегією суддів в оскаржуваній постанові зазначено про те, ПАТ "Грета" не надано жодних належних та допустимих доказів в розмінні статей 76-77 ГПК України, які б спростовували твердження позивача, що неспівпадання номерів договору, а саме: зазначення в договорі про надання послуг у сфері права його номеру як №РКТК - 14.02.23, а у додатковій угоді та ордері іншого номеру - №РКПК-14.02.23, відбулось внаслідок помилки.

8.75. Оцінюючи доводи касаційної скарги та встановлені судом апеляційної інстанції обставини, які зазначені у пунктах 8.73-8.74.1 цієї постанови, враховуючи положення статей 58, 60 ГПК України та статті 26 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність", суд апеляційної інстанції дійшов заснованого на вказаних нормах права висновку щодо наявності належних і допустимих доказів для представництва інтересів позивача адвокатом Пересунько О.В.

8.76. Верховний Суд зазначає, що у постанові Верховного Суду від 17.09.2020 у справі №760/32929/18 суд касаційної інстанції дійшов висновку, що адвокатська діяльність не передбачена податковим законодавством України як така, що не може здійснювались особами, що перебувають на спрощеній системі оподаткування.

8.77. Верховний Суд зауважує, що відступленням від висновку є повна відмова Верховного Суду від свого попереднього висновку на користь іншого або ж конкретизація попереднього висновку із застосуванням відповідних способів тлумачення юридичних норм (постанова Великої Палати Верховного Суду від 04.09.2018 у справі № 823/2042/16).

8.78. Крім того, Суд звертає увагу, що обґрунтованими підставами для відступу від уже сформованої правової позиції Верховного Суду є, зокрема: 1) зміна законодавства (існують випадки, за яких зміна законодавства не дозволяє суду однозначно дійти висновку, що зміна судової практики можлива без відступу від раніше сформованої правової позиції); 2) ухвалення рішення Конституційним Судом України; 3) нечіткість закону (невідповідності критерію "якість закону"), що призвело до різного тлумаченням судами (палатами, колегіями) норм права; 4) винесення рішення ЄСПЛ, висновки якого мають бути враховані національними судами; 5) зміни у праворозумінні, зумовлені: розширенням сфери застосування певного принципу права; зміною доктринальних підходів до вирішення складних питань у певних сферах суспільно-управлінських відносин; наявністю загрози національній безпеці; змінами у фінансових можливостях держави.

8.79. Отже, причинами для відступу можуть бути вади попереднього рішення чи групи рішень (їх неефективність, неясність, неузгодженість, необґрунтованість, незбалансованість, помилковість); зміни суспільного контексту. Водночас, з метою забезпечення єдності та сталості судової практики для відступу від висловлених раніше правових позицій Верховного Суду суд повинен мати ґрунтовні підстави: попередні рішення мають бути помилковими, неефективними чи застосований у цих рішеннях підхід повинен очевидно застаріти внаслідок розвитку в певній сфері суспільних відносин або їх правового регулювання. Такий правовий висновок викладено в постанові Великої Палати Верховного Суду у постанові від 04.09.2018 у справі № 823/2042/16, який є сталим і послідовним щодо причин для відступу.

8.80. Проте, звертаючись з касаційною скаргою на підставі пункту 2 частини другої статті 287 ГПК України, скаржник вмотивовано не обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у вказаній ним постанові Верховного Суду, не навів змістовного обґрунтування мотивів і причин такого відступлення, а також не навів вагомих та достатніх аргументів, які б свідчили про помилковість такого висновку. Касаційна скарга не містить фундаментальних обґрунтувань щодо підстави необхідності і причин для відступу від правової позиції, яка міститься у постанові Верховного Суду постанові від 01.02.2022 у справі №910/10935/20, про те, що укладання договору адвокатом як фізичною особою - підприємцем не позбавляє його статусу адвоката, а тому не впливає на порядок розподілу судових витрат у справі, у разі, якщо наявні докази, що він приймав участь при розгляді справи як адвокат.

8.81. Таким чином, доводи касаційної скарги в цій частині (пункт 4.2. постанови) зводяться до переоцінки обставин щодо наявності повноважень представника позивача, що суперечить статті 300 ГПК України, а відтак не є вмотивованої обгрунтованої необхідності відступлення від висновку щодо застосування норми права, викладеного у постанові Верховного Суду від 01.02.2022 у справі №910/10935/20, ураховуючи критерії, зазначені у пунктах 8.59-8.61, 8.78, 8.79 цієї постанови.

8.82. Враховуючи спірний характер правовідносин сторін, наведена міра обґрунтування оскаржуваних судових рішень є достатньою у світлі конкретних обставин справи, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті.

8.83. Касаційний господарський суд зазначає, що в Україні визнається і діє принцип верховенства права, одним з елементів якого є принцип правової визначеності.

8.84. Ключовим елементом принципу правової визначеності є однозначність та передбачуваність правозастосування, а, отже, системність і послідовність у діяльності відповідних органів, насамперед судів. Суб`єкти (учасники спору) завжди повинні мати можливість орієнтувати свою поведінку таким чином, щоб вона відповідала вимогам норми на момент вчинення дії.

8.85. Отже, правові норми та судова практика підлягають застосуванню таким чином, яким вони є найбільш очевидними та передбачуваними для учасників цивільного обороту в Україні.

8.86. Верховний Суд у прийнятті цієї постанови керується й принципом res judicata, базове тлумачення якого вміщено в рішеннях Європейського суду з прав людини від 09.11.2004 у справі "Науменко проти України", від 19.02.2009 у справі "Христов проти України", від 03.04.2008 у справі "Пономарьов проти України", в яких цей принцип розуміється як елемент принципу юридичної визначеності, що вимагає поваги до остаточного рішення суду та передбачає, що перегляд остаточного та обов`язкового до виконання рішення суду не може здійснюватись лише з однією метою - домогтися повторного розгляду та винесення нового рішення у справі, а повноваження судів вищого рівня з перегляду (у тому числі касаційного) мають здійснюватися виключно для виправлення судових помилок і недоліків. Відхід від res judicate можливий лише тоді, коли цього вимагають відповідні вагомі й непереборні обставини, наявності яких у цій справі скаржник не зазначив й не обґрунтував.

8.87. Колегія суддів касаційної інстанції, враховуючи рішення Європейського суду з прав людини у рішенні від 10.02.2010 у справі "Серявін та інші проти України" тау справі "Трофимчук проти України" (№4241/03, §54, ЄСПЛ, 28 жовтня 2010 року), зазначає, що учасникам справи надано вичерпну відповідь на всі істотні, вагомі питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах.

9. Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

9.1. Доводи скаржника про порушення судами попередніх інстанцій норм права при ухваленні оскаржуваних судових рішень за результатами перегляду справи в касаційному порядку не знайшли свого підтвердження з мотивів, викладених у розділі 8 цієї постанови.

9.2. За змістом частини першої статті 309 ГПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо судове рішення, переглянуте в передбачених статтею 300 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

9.3. Верховний Суд, переглянувши оскаржувані судові рішення в межах наведених у касаційній скарзі доводів, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, дійшов висновку про залишення без задоволення касаційної скарги, а рішення суду першої інстанції в оскаржуваній частині та постанову апеляційного суду, прийняту за результатами перегляду рішення суду першої інстанцій в цій частині, - без змін, як таких, що ухвалені із додержанням норм права.

10. Судові витрати

10.1. Судовий збір, сплачений скаржником у зв`язку з переглядом справи в суді касаційної інстанції, покладається на скаржника, оскільки Суд касаційну скаргу залишає без задоволення, а рішення суду першої інстанції в оскаржуваній частині та постанову апеляційного суду, прийняту за результатами перегляду рішення суду першої інстанцій в цій частині, - без змін .

Керуючись статтями 129, 300, 308, 309, 315, 317 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу Приватного акціонерного товариства "Грета" на рішення Господарського суду Донецької області від 19.10.2023 у справі №905/342/23 в частині стягнення пені та постанову Східного апеляційного господарського суду від 22.02.2024, прийняту за результатами перегляду рішення суду першої інстанцій в цій частині, залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду Донецької області від 19.10.2023 у справі №905/342/23 в частині стягнення пені та постанову Східного апеляційного господарського суду від 22.02.2024, прийняту за результатами перегляду рішення суду першої інстанцій в цій частині, залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Суддя Т. Малашенкова

Суддя І. Бенедисюк

Суддя А. Ємець