Постанова

від 09.04.2024 по справі 927/400/23

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 квітня 2024 року

м. Київ

cправа № 927/400/23

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Волковицька Н. О. - головуючий, Могил С. К., Случ О. В.,

секретар судового засідання - Мельникова Л. В.,

розглянувши касаційну скаргу заступника керівника Київської міської прокуратури

на постанову Північного апеляційного господарського суду від 29.08.2023 (Гончаров С. А. - головуючий, судді Яковлєв М. Л., Шаптала Є. Ю.) у справі

за позовом заступника керівника Ніжинської окружної прокуратури, в інтересах держави в особі:

1) Регіонального відділення Фонду державного майна України по Київській, Черкаській та Чернігівській областях,

2) Міністерства освіти і науки України,

до 1) Товариства з обмеженою відповідальністю «Фармація Чернігівщини»,

2) Ніжинський державний університет імені Миколи Гоголя,

про визнання недійсним договору оренди та зобов`язання звільнити нежитлові приміщення,

(У судове засідання з`явилися: прокурор - Красножон О. М., представниця Регіонального відділення Фонду державного майна України по Київській, Черкаській та Чернігівській областях - Помаз В. В.),

ВСТАНОВИВ:

1. Короткий зміст і підстави позовних вимог

1.1. Заступник керівника Ніжинської окружної прокуратури в інтересах держави в особі Регіонального відділення Фонду державного майна України по Київській, Черкаській та Чернігівській областях, Міністерства освіти і науки України звернувся до суду з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Фармація Чернігівщини», у якому просить суд:

- визнати недійсним договір оренди № 13/51-22 нерухомого майна, що належить до державної власності від 07.11.2022, укладений між Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Київській, Черкаській та Чернігівській областях та Товариством з обмеженою відповідальністю «Фармація Чернігівщини»;

- зобов`язати Товариство з обмеженою відповідальністю «Фармація Чернігівщини» звільнити нежитлові приміщення площею 122,6 кв. м, розташовані на першому поверсі в будівлі гуртожитку № 2 Ніжинського державного університету імені Миколи Гоголя (код ЄДРПОУ 02125668) за адресою: площа Івана Франка, 2, м. Ніжин, Чернігівська область.

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що при укладенні договору оренди нерухомого майна, що належить до державної власності від 07.11.2022 № 13/51-22, між Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Київській, Черкаській та Чернігівській областях та Товариством з обмеженою відповідальністю «Фармація Чернігівщини», орендоване майно, що обліковується на балансі Ніжинського державного університету імені Миколи Гоголя, використовується ТОВ «Фармація Чернігівщини» для продажу фармацевтичних виробів, чим порушуються вимоги Закону України «Про освіту», адже він не допускає використання майна освіти поза межами цілей освітнього процесу або обслуговуванням учасників цього процесу. Як зазначає прокурор, спірний договір суперечить вимогам статті 203 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), а відтак такий правочин підлягає визнанню недійсним із застосуванням наслідків недійсності - звільнення об`єкта оренди з метою подальшого його повернення балансоутримувачу.

2. Фактичні обставини справи, встановлені судами

2.1. Як установили суди попередніх інстанцій і свідчать матеріали справи, Ніжинський державний університет імені Миколи Гоголя звернувся до Міністерства освіти і науки України з листом №01-10/625 від 06.07.2021, у якому просив надати дозвіл на передачу в оренду державного майна, яке перебуває на балансі закладу освіти.

Міністерство освіти і науки України, враховуючи пропозиції Комісії з майнових питань підприємств, установ та організацій, що належить до сфери управління Міністерства освіти і науки України (протокол №13 від 31.08.2021), надало дозвіл № 1/11-6552 від 07.09.2021 на передачу в оренду нежитлових приміщень, площею 122,6 кв. м, розташованого в будівлі гуртожитку №2, яке знаходиться за адресою: м. Ніжин, вул. І. Франка, 2, з метою розміщення магазину продовольчих товарів строком до п`яти років, та зобов`язав керівника Університету ураховувати напрямок діяльності орендаря з тим, щоб не завадити умовам безпечної роботи закладу.

Наказом Регіонального відділення Фонду державного майна України по Київській, Черкаській та Чернігівській областях від 18.02.2022 №13/115 включено до Переліку першого типу нежитлові приміщення загальною площею 122,6 кв. м. на першому поверсі чотириповерхової будівлі гуртожитку №2, розташованої за адресою: Чернігівська область, м. Ніжин, площа Івана Франка, 2, що обліковується на балансі Ніжинського державного університету імені Миколи Гоголя; враховуючи пропозиції Балансоутримувача затвердити додаткові умови оренди: обмежити використання об`єкта оренди відповідно до п. 54 Порядку для розміщення наступного цільового призначення:

- заклади харчування, кафе, бари, ресторани, які здійснюють продаж товарів підакцизної групи. Торгівельні об`єкти, які здійснюють продаж товарів підакцизної групи;

- заклади харчування, їдальні, буфети, кафе, які не здійснюють продаж товарів підакцизної групи. Торговельні об`єкти, які не здійснюють продаж товарів підакцизної групи;

- нічні клуби. Ресторани з нічним режимом роботи (після 22 год.). Сауни, лазні. Організація концертів та іншої видовищно-розважальної діяльності. Готелі, хостели, турбази, мотелі, кемпінги, літні будиночки. Комп`ютерні клуби та Інтернет-кафе;

- пункти обміну валюти, банкомати, платіжні термінали. Торговельні автомати. Розміщення технічних засобів і антен операторів телекомунікацій, суб`єктів підприємницької діяльності, які надають послуги зв`язку, послуги доступу до Інтернету, телекомунікації, передання сигналу мовлення. Розміщення зовнішньої реклами на будівлях і спорудах. Продаж книг, газет і журналів;

- ритуальні послуги. Громадські вбиральні. Збір і сортування вторинної сировини.

Ніжинський державний університет імені Миколи Гоголя надав Регіональному відділенню Фонду державного майна України по Київській, Черкаській та Чернігівській областях довідку від 15.08.2022 №01-13/360, у якій повідомив про згоду на включення до Переліку першого типу та передачі в оренду спірного приміщення строком на 5 років за цільовим призначенням - розміщення магазину продовольчих товарів, крім торгівлі товарами підакцизної групи. Також Університет повідомив, що об`єкт оренди не використовується у діяльності НДУ ім. М. Гоголя протягом трьох років і це не погіршує соціально-побутових умов осіб, які проживають у гуртожитку.

У листі від 15.08.2022 №01-13/359 Університет зазначив перелік обмежень щодо цільового використання об`єкта оренди, який відповідає переліку, вказаному у наказі Регіонального відділення від 18.02.2022 №13/115.

09.09.2022 в ЕТС «Prozzoro.Продажі» орендодавцем - Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Київській, Черкаській та Чернігівській областях розміщено оголошення про передачу спірного майна в оренду строком на період дії воєнного стану та 12 місяців після його припинення чи скасування та з переліком обмежень щодо його цільового використання, який відповідає вказаному у наказі Регіонального відділення від 18.02.2022 №13/115 та листі Університету від 15.08.2022 №01-13/359.

06.10.2022 відбувся аукціон з продажу права оренди спірного нежитлового приміщення площею 122,6 кв. м, за результатами якого переможцем визнано ТОВ «Фармація Чернігівщини».

07.11.2022 укладено договір оренди нерухомого майна, що належить до державної власності, № 13/51-22 (далі - Договір оренди), за умовами якого Орендар приймає у строкове платне користування нежитлові приміщення площею 122,6 кв. м на першому поверсі чотириповерхової будівлі гуртожитку №2, розташованої за адресою: Чернігівська область, м. Ніжин, площа Івана Франка, 2.

У п. 7.1 розділу І Договору оренди зазначено, що майно може бути використане за цільовим призначенням на розсуд Орендаря за винятком таких цільових призначень:

- заклади харчування, кафе, бари, ресторани, які здійснюють продаж товарів підакцизної групи. Торгівельні об`єкти, які здійснюють продаж товарів підакцизної групи;

- заклади харчування, їдальні, буфети, кафе, які не здійснюють продаж товарів підакцизної групи. Торговельні об`єкти, які не здійснюють продаж товарів підакцизної групи;

- нічні клуби. Ресторани з нічним режимом роботи (після 22 год.). Сауни, лазні. Організація концертів та іншої видовищно-розважальної діяльності. Готелі, хостели, турбази, мотелі, кемпінги, літні будиночки. Комп`ютерні клуби та Інтернет-кафе;

- пункти обміну валюти, банкомати, платіжні термінали. Торговельні автомати. Розміщення технічних засобів і антен операторів телекомунікацій, суб`єктів підприємницької діяльності, які надають послуги зв`язку, послуги доступу до Інтернету, телекомунікації, передання сигналу мовлення. Розміщення зовнішньої реклами на будівлях і спорудах. Продаж книг, газет і журналів;

- ритуальні послуги. Громадські вбиральні. Збір і сортування вторинної сировини.

Згідно з п. 2.1 розділу ІІ Договору оренди Орендар вступає у строкове платне користування Майном у день підписання акта приймання-передачі Майна. Акт приймання-передачі підписується між Орендарем і Балансоутримувачем одночасно з підписанням цього договору.

За умовами п. 9.1, 16 розділу І, п. 3.3 розділу ІІ Договору оренди місячна орендна плата становить 25 101,00 грн без ПДВ. Орендар сплачує орендну плату до державного бюджету та Балансоутримувачу у співвідношенні 50/50%.

Пунктами 4.1, 4.2 розділу ІІ Договору оренди визначено, шо у разі припинення договору Орендар зобов`язаний звільнити протягом трьох робочих днів орендоване майно; відшкодувати Балансоутримувачу збитки в разі погіршення стану або витрати орендованого майна; підписати акт повернення з оренди орендованого майна не пізніше наступного робочого дня з моменту його отримання від Балансоутримувача.

Відповідно до пункту 12.1 (1) розділу І, п. 12.1 (1) розділу ІІ Договору оренди він укладений на строк - протягом воєнного стану та 12 місяців після його припинення чи скасування з дати набрання чинності цим договором. Строк оренди за цим договором починається з дати підписання акта приймання-передачі і закінчується датою припинення цього договору.

На виконання умов Договору оренди Орендар прийняв у строкове платне користування спірні нежитлові приміщення, про що складено акт приймання-передачі в оренду нерухомого майна, що належить до державної власності від 07.11.2022.

Наказом Міністерства освіти і науки України від 21.08.2021 №939 затверджено статут Прилуцького технічного фахового коледжу у новій редакції, у п. 1.4 якого зазначено, що згідно з Наказом Міністерства освіти і науки України від 17.02.2020 №82 Прилуцький агротехнічний коледж перейменовано у Прилуцький технічний фаховий коледж.

Відповідно до витягу з Єдиного державного реєстру юридичних, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань видами економічної діяльності ТОВ «Фармація Чернігівщини» є: 47.73 - роздрібна торгівля фармацевтичними товарами в спеціалізованих магазинах (основний); 46.49- оптова торгівля іншими товарами господарського призначення; 77.11 - надання в оренду автомобілів і легкових автотранспортних засобів; 73.20 - дослідження кон`юнктури ринку та виявлення громадської думки; 73.11 - рекламні агентства; 70.22 - консультування з питань комерційної діяльності й керування; 68.31 - агентства нерухомості; 68.20 - надання в оренду й експлуатацію власного чи орендованого нерухомого майна; 47.19 - інші види роздрібної торгівлі в неспеціалізованих магазинах; 82.30 - організування конгресів і торговельних виставок; 77.33 - надання в оренду офісних машин і устаткування, у тому числі комп`ютерів; 46.46 - оптова торгівля фармацевтичними товарами.

3. Короткий зміст судових рішень у справі

3.1. Рішенням Господарського суду Чернігівської області від 16.05.2023 у справі № 927/400/23 позов задоволено.

Рішення аргументоване тим, що Міністерство освіти і науки надало дозвіл на передачу спірного приміщення з метою розміщення магазину продовольчих товарів, тобто з конкретно визначеним цільовим призначенням. Разом з тим, у пункті 7.1 Розділу І спірного договору зазначено, що об`єкт оренди може бути використане за цільовим призначенням на розсуд Орендаря, за винятком лише деяких обмежень, перелік яких наведений у цьому пункті. Тобто спірний договір не містить того цільового призначення використання спірних приміщень, дозвіл на яке був наданий Міністерством, а навпаки дозволяє Орендарю користуватись ним на його на власний розсуд, у тому числі з метою, що не пов`язана із забезпеченням освітнього процесу або обслуговуванням учасників освітнього процесу.

При укладенні спірного договору порушено норми ч. 4 ст. 80 Закону України «Про освіту», оскільки спірні приміщення не були передані в оренду з метою надання послуг, які не можуть бути забезпечені безпосередньо закладами освіти, пов`язаних із забезпеченням освітнього процесу або обслуговуванням учасників освітнього процесу, а використання цього майна для провадження видів діяльності, не передбачених спеціальними законами, заборонено.

При цьому, за відсутності у договорі оренди конкретного цільового призначення, визначеного у дозволі Міністерства освіти і науки України, відповідач-1 у будь-який час дії цього договору може самостійно змінити цільове призначення, у тому числі з огляду на види економічної діяльності відповідача, зазначені у ЄДР, і такі, що жодним чином не будуть стосуватись навіть обслуговування учасників освітнього процесу. Крім того, як у оголошенні про проведення аукціону, так і у Договорі оренди строк оренди не відповідає строку, на який було надано погодження Міністерством.

3.2. Постановою Північного апеляційного господарського суду від 29.08.2023 у справі № 927/400/23 рішення суду першої інстанції скасовано, у задоволенні позову відмовлено.

Постанова аргументована тим, що спірне приміщення використовується відповідачем-1 для розміщення аптечного пункту, продукцію якого можуть використовувати учасники освітнього процесу для задоволення своїх особистих побутових потреб, що, окрім іншого, має особливе значення під час військового стану в країні та існування реальної небезпеки для життя та здоров`я людей, у тому числі і учасників освітнього процесу.

Доводи прокурора відносно наявності інших аптек в межах відповідної місцевості не лише не спростовують користь від соціального розміщення аптеки в спірному приміщені, а підтверджують усвідомлення прокурором наявності споживчої потреби в товарах аптечної продукції в учасників освітнього процесу.

Оскільки розміщення спірного торговельного об`єкта з продажу продовольчих лікарських товарів (аптеки) в спірному приміщенні має на меті обслуговування учасників освітнього процесу та спрямоване на покращення умов для проживання та навчання студентів, що відповідає положенням частини 4 статті 80 Закону України «Про освіту» (у відповідній редакції), тому правових підстав вважати, що оспорюваний договір оренди укладено з порушенням вимог закону, що є обов`язковою умовою для визнання його недійсним у розумінні положень статей 203, 215 ЦК України, у наведеному випадку не має.

Обставин та доказів того, що Ніжинський державний університет імені Миколи Гоголя може самостійно забезпечити існуючу соціальну потребу учасників освітнього процесу прокурором та Ніжинським державним університетом імені Миколи Гоголя не надано, з огляду на що, такі послуги не можуть бути забезпечені безпосередньо такими закладами, а тому положення п. 29 Порядку передачі в оренду державного та комунального майна, затвердженого Кабінетом Міністрів України від 03.06.2020 №48 є дотриманими.

Враховуючи висунуті обмеження чинним на час розгляду справи Наказом Регіонального відділення Фонду державного майна України по Київській, Черкаській та Чернігівській областях від 18.02.2022 № 13/115, спірне приміщення можна було використовувати у вкрай обмежених випадках, зокрема для розміщення магазину харчових продуктів або аптеки, з огляду на що встановленим є факт того, що з самого початку при проведенні аукціону щодо укладення договору оренди по справі передбачалось використання об`єкта оренди саме з обумовленою метою, а тому досягнення вказаної мети свідчить про реалізацію намірів сторін, якими останні керувались під час укладення спірного правочину та відповідність останнього їх інтересам.

Окрім соціально корисної функції забезпечення учасників освітнього процесу продовольчими лікарськими товарами досягається і економічний інтерес держави та Університету, адже як вбачається з листа Університету останній повідомив, що об`єкт оренди не використовується у діяльності НДУ ім. М. Гоголя протягом трьох років і це не погіршує соціально-побутових умов осіб, які проживають у гуртожитку, з огляду на що замість простою пустих приміщень держава та Університет зможуть отримувати дохід від орендної плати.

Також судом враховані доводи апеляційної скарги відносно необхідності ретельної перевірки можливості порушення приватного права відповідача на мирне володіння орендованим майном, отриманого у проведеній державою у відповідності до чинного законодавства конкурсній процедурі, адже можливість державою визнавати недійсним правочини, укладені у відповідності до нею висунутих умов не має бути свавільною і може бути застосована лише у випадку наявності очевидних порушень вимог законодавства, які відсутні за обставинами цієї справи.

4. Узагальнені доводи особи, яка подала касаційну скаргу

4.1. Заступник керівника Київської міської прокуратури звернувся до Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду із касаційною скаргою, в якій просить постанову апеляційного господарського суду скасувати та залишити в силі рішення суду першої інстанції.

Підставою касаційного оскарження є пункт 1 частини другої статті 287 ГПК України.

Скаржник стверджує, що судом апеляційної інстанції не враховано висновки, викладені у постановах Верховного Суду від 12.03.2019 у справі № 913/204/18, від 20.01.2022 у справі № 906/1551/20, від 09.06.2022 у справі № 520/2098/19, від 05.10.2022 по справі № 908/2757/21, від 08.11.2022 у справі № 917/1090/21, від 17.01.2023 у справі № 902/51/21, від 15.04.2021 у справі № 917/782/20, від 05.08.2020 у справі № 913/152/18, у постанові Великої Палати Верховного Суду від 27.11.2018 у справі № 905/1227/17; у постанові об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 15.06.2018 у справі № 906/164/17 щодо застосування статей 19, 53 Конституції України, статей 52, 56, 80 Закону України «Про освіту», статей 1, 44, 70 Закону України «Про вищу освіту», статей 203, 215 ЦК України.

За змістом положень частин 1, 4 статті 80 Закону України «Про освіту» нежитлові приміщення, які становлять матеріально-технічну базу об`єктів освіти, не можуть використовуватися не за освітнім призначенням, а можуть бути передані в оренду виключно для діяльності, пов`язаної з навчально- виховним чи навчально-виробничим процесом. Виняток лише становлять випадки надання в оренду майна з метою надання послуг, які не можуть бути забезпечені безпосередньо закладами освіти, пов`язаних із забезпеченням освітнього процесу або обслуговуванням учасників освітнього процесу. При цьому саме по собі невикористання навчальним закладом спірних приміщень не надає права передачі цих приміщень в оренду з іншою метою, ніж пов`язаною з освітньою діяльністю самого навчального закладу, а недостатнє фінансування державного чи комунального навчального закладу також не є підставою для використання об`єктів освіти для цілей, не пов`язаних з освітньою діяльністю.

Тобто спірний договір не містить того цільового призначення використання спірних приміщень, дозвіл на яке був наданий Міністерством, а навпаки дозволяє Орендарю користуватись ним на його власний розсуд, у тому числі з метою, що не пов`язана із забезпеченням освітнього процесу або обслуговуванням учасників освітнього процесу, оскільки зазначений у пункті 7.1 Розділу І спірного договору перелік обмежень не є таким, що відображає усі цільові призначення, які відносяться до імперативно передбаченої законом заборони використання майна державних та комунальних закладів освіти.

Оскільки спірні приміщення належать до майна закладу освіти, хоча закладом освіти і не використовуються, від цього статус майна залишається незмінним, також незмінними залишаються і заборони щодо передачі його в оренду з будь-якою метою, у тому числі з метою надання послуг, не пов`язаних із забезпеченням освітнього процесу або обслуговуванням учасників освітнього процесу.

4.2. У відзивах на касаційну скаргу відповідач та Регіональне відділення Фонду державного майна вказують на безпідставність доводів скаржника та просять залишити без змін оскаржену постанову. Спірне приміщення тривалий час не використовувалося університетом. Водночас аптека не є торгівельним об`єктом і навпаки сприяє забезпеченню інтересів та соціально-побутових умов осіб, які навчаються або працюють. Крім того, задоволення позовних вимог прокурора призведе до порушення права на мирне володіння майном у розумінні першого Протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

4.3. Водночас Міністерство освіти і науки України погоджується із доводами скарги та просить скасувати оскаржену постанову.

4.4. Розглянувши у судовому засіданні клопотання ТОВ «Фармація Чернігівщини», Верховний Суд відмовляє у його задоволенні з огляду на відсутність підстав для відкладення розгляду справи, визначених у частині другій статті 202 ГПК України.

Суд враховує, що товариство був належним чином повідомлений про дату, час і місце призначеного на 09.04.2024 засідання суду касаційної інстанції у цій справі, процесуальний закон не містить положень щодо обов`язкового здійснення касаційного розгляду за участю представників учасників справи, участь учасників справи та/або їх представників у судовому засіданні суд касаційної інстанції у цій справі обов`язковою не визнавав, розгляд справи касаційною інстанцією здійснюється в межах статті 300 ГПК України, а матеріали справи є достатніми для перевірки правильності застосування та дотримання судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права.

5. Позиція Верховного Суду

5.1. Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши наведені у касаційній скарзі доводи, перевіривши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування норм матеріального і процесуального права, Верховний Суд вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню з огляду на таке.

5.2. Відповідно до статті 300 ГПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази. Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, передбачені пунктами 1, 3, 4, 8 частини першої статті 310, частиною другою статті 313 цього Кодексу, а також у разі необхідності врахування висновку щодо застосування норм права, викладеного у постанові Верховного Суду після подання касаційної скарги.

5.3. Відповідно до положень статті 16 ЦК України визнання правочину недійсним є одним із передбачених законом способів захисту цивільних прав та інтересів, а загальні вимоги щодо недійсності правочину передбачено статтею 215 зазначеного кодексу.

Так, відповідно до частини 1 статті 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього кодексу.Зазначена норма кореспондується з положеннями частини першої статті 207 Господарського кодексу України, згідно з якою господарське зобов`язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб`єктності), може бути на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині.

Вирішуючи спори про визнання правочинів (господарських договорів) недійсними, суд повинен встановити наявність фактичних обставин, з якими закон пов`язує визнання таких правочинів (господарських договорів) недійсними на момент їх вчинення (укладення) і настання відповідних наслідків, та в разі задоволення позовних вимог зазначати в судовому рішенні, в чому конкретно полягає неправомірність дій сторони та яким нормам законодавства не відповідає оспорюваний правочин.

Загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину, наведено у статті 203 ЦК України, відповідно до частини першої якої зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.

Суспільні відносини, що виникають у процесі реалізації конституційного права людини на освіту, права та обов`язки фізичних і юридичних осіб, які беруть участь у реалізації цього права, а також компетенція державних органів та органів місцевого самоврядування у сфері освіти визначено положеннями Закону України «Про освіту».

Відповідно до частини першої статті 80 Закону України «Про освіту» до майна закладів освіти та установ, організацій, підприємств системи освіти належать, зокрема нерухоме та рухоме майно, включаючи будівлі, споруди, земельні ділянки, комунікації, обладнання, транспортні засоби, службове житло тощо. Майно закладів освіти та установ, організацій, підприємств системи освіти належить їм на правах, визначених законодавством.

У частині четвертій статті 80 Закону України «Про освіту» визначено, що об`єкти та майно державних і комунальних закладів освіти не підлягають приватизації чи використанню для провадження видів діяльності, не передбачених спеціальними законами, крім надання в оренду з метою надання послуг, які не можуть бути забезпечені безпосередньо закладами освіти, пов`язаних із забезпеченням освітнього процесу або обслуговуванням учасників освітнього процесу, з урахуванням визначення уповноваженим органом управління можливості користування державним або комунальним нерухомим майном відповідно до законодавства.

В свою чергу згідно з підпунктом 2 пункту 8 Переліку платних послуг, які можуть надаватися закладами освіти, іншими установами та закладами системи освіти, що належать до державної та комунальної форми власності, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 27.08.2010 № 796 навчальні заклади мають право надавати інші послуги, зокрема, надання в оренду будівель, споруд, окремих тимчасово вільних приміщень і площ, іншого рухомого та нерухомого майна або обладнання, що тимчасово не використовується в навчально-виховній, навчально-виробничій, науковій діяльності, у разі, коли це не погіршує соціально-побутових умов осіб, які навчаються або працюють у навчальному закладі.

З викладеного слідує, що чинний на момент укладення оспорюваного договору Закон України «Про освіту» містив положення, якими було імперативно передбачено заборону використання майна державних та комунальних закладів освіти не за освітнім призначенням. Надання в оренду майна закладів освіти, як виняток, передбачалося лише з метою надання послуг, які не можуть бути забезпечені безпосередньо закладами освіти, пов`язаних із забезпеченням освітнього процесу або обслуговуванням учасників освітнього процесу.

Дійсно, Закон України «Про освіту» не містить переліку послуг, які можуть надаватися в орендованих приміщеннях закладів освіти, проте враховуючи загальну спрямованість положень цього Закону, такі послуги повинні мати пов`язаність з навчально-виховним процесом чи його учасниками. Звідси, питання про те, чи пов`язані послуги, які надаються в орендованих приміщеннях з обслуговуванням учасників освітнього процесу суди мають вирішувати виходячи із конкретних обставин справи, однак з обов`язковим урахуванням того, що надання в оренду майна закладів освіти, в тому числі, і для обслуговування учасників освітнього процесу можливе виключно у випадку, коли це не погіршує соціально-побутових умов осіб, які навчаються або працюють у навчальному закладі.

Аналогічний висновок викладений у постановах Верховного Суду від 08.11.2022 у справі № 917/1090/21, від 20.01.2022 у справі № 906/1551/20, від 17.01.2023 у справі № 902/51/21, якими обґрунтована касаційна скарга.

5.4. З наведеного слідує, що приписами Закону України «Про освіту» чітко встановлена заборона на використання майна державних та комунальних закладів освіти не за освітнім призначенням. Надання в оренду майна закладів освіти, як виняток, передбачалося лише з метою надання послуг, які не можуть бути забезпечені безпосередньо закладами освіти, пов`язаних із забезпеченням освітнього процесу або обслуговуванням учасників освітнього процесу.

В свою чергу згідно з пунктом 29 Порядку передачі в оренду державного та комунального майна, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 03.06.2020 № 483, не можуть бути використані за будь-яким цільовим призначенням такі об`єкти оренди як майно закладів освіти. Такі об`єкти оренди можуть використовуватися лише для розміщення відповідних закладів або лише із збереженням профілю діяльності за конкретним цільовим призначенням, встановленим рішенням відповідного представницького органу місцевого самоврядування, крім випадків, що передбачають використання частини такого майна з метою надання послуг, які не можуть бути забезпечені безпосередньо такими закладами, пов`язаних із забезпеченням чи обслуговуванням діяльності таких закладів, їх працівників та відвідувачів. Зазначені об`єкти можуть також використовуватися для проведення науково-практичних, культурних, мистецьких, громадських, суспільних та політичних заходів.

Таким чином, наведені законодавчі приписи передбачають, що договір оренди майна закладів освіти має обмеження щодо використання такого майна і такі обмеження (цільове призначення) повинні бути встановлені у самому договорі.

Як слідує із матеріалів справи і встановлено судом першої інстанції, Міністерство освіти і науки надало дозвіл на передачу спірного приміщення з метою розміщення магазину продовольчих товарів, тобто з конкретно визначеним цільовим призначенням.

Водночас у пункті 7.1 Розділу І спірного договору зазначено, що об`єкт оренди може бути використаний за цільовим призначенням на розсуд орендаря, за винятком лише деяких обмежень, перелік яких наведений у цьому пункті.

Отже, укладаючи спірний договір сторони не дотрималися вимог статті 80 Закону України «Про освіту», не обмежили мету використання приміщення, яка мала б бути пов`язана з навчально-виховним процесом чи обслуговування учасників освітнього процесу саме з метою забезпечення освітнього процесу. Доказів врахування дозволу, наданого Міністерством щодо призначення використання приміщення також не надано.

Таким чином, судом першої інстанції у цій справі вірно установлено, що спірне приміщення належить до майна освіти, однак передане в користування не з метою надання послуг, які не можуть бути забезпечені безпосередньо закладами освіти, пов`язаних із забезпеченням освітнього процесу або обслуговуванням учасників освітнього процесу, а використовується для розміщення аптечного пункту.

Верховний Суд також погоджується із висновком суду першої інстанції стосовно того, що відсутність у договорі оренди конкретного цільового призначення та надання відповідачу права самостійно, на власний розсуд, використовувати орендоване приміщення, порушує приписи частини четвертої статті 80 Закону України «Про освіту».

5.5. Колегія суддів також не вбачає підстав для врахування доводів відзивів на касаційну скаргу. Так, стверджуючи, що невикористання спірного приміщення надає змогу передати його в оренду, заявники не враховують висновок Верховного Суду, викладений у постанові від 20.01.2022 у справі № 906/1551/20, яким також обґрунтована скарга. Відповідно до вказаного висновку, за змістом положень частин першої, четвертої статті 80 Закону України «Про освіту» нежитлові приміщення, які становлять матеріально-технічну базу об`єктів освіти, не можуть використовуватися не за освітнім призначенням, а можуть бути передані в оренду виключно для діяльності, пов`язаної з навчально-виховним чи навчально-виробничим процесом. Виняток лише становлять випадки надання в оренду майна з метою надання послуг, які не можуть бути забезпечені безпосередньо закладами освіти, пов`язаних із забезпеченням освітнього процесу або обслуговуванням учасників освітнього процесу. При цьому саме по собі невикористання навчальним закладом спірних приміщень не надає права передачі цих приміщень в оренду з іншою метою, ніж пов`язаною з освітньою діяльністю самого навчального закладу, а недостатнє фінансування державного чи комунального навчального закладу також не є підставою для використання об`єктів освіти для цілей, не пов`язаних з освітньою діяльністю.

Таким чином, надання в оренду приміщень об`єкта освіти супроводжується необхідністю враховувати обмеження, які встановлює стаття 80 Закону України «Про освіту», що у свою чергу, не спростовують мотиви відзивів на касаційну скаргу.

Крім того, згідно з положеннями статті 1 Першого протоколу Конвенції про захист прав людини і основних свобод кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

Відповідно до статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

Пунктами 32-35 рішення Європейського суду з прав людини від 24.06.2003 «Стретч проти Сполученого Королівства» визначено, що майном у зазначеній статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, вважається законне та обґрунтоване очікування набути майно або майнове право за договором, укладеним з органом публічної влади. За висновком Європейського суду в зазначеній справі «наявність порушень з боку органу публічної влади при укладенні договору щодо майна не може бути підставою для позбавлення цього майна іншої особи, яка жодних порушень не вчинила». Оскільки особу позбавили права на його майно лише з тих підстав, що порушення були вчинені з боку публічного органу, а не громадянина, у такому випадку мало місце «непропорційне втручання» у право заявника на мирне володіння своїм майном та, відповідно, відбулось порушення статті 1 Першого протоколу Конвенції».

Крім того, за змістом рішення Європейського суду з прав людини у справі «Рисовський проти України» суд підкреслює особливу важливість принципу «належного урядування». Він передбачає, що у разі, коли йдеться про питання загального інтересу, зокрема, якщо справа впливає на такі основоположні права, як майнові права, державні органи повинні діяти вчасно та в належний і якомога послідовніший спосіб. Зокрема, на державні органи покладено обов`язок запровадити внутрішні процедури, які посилять прозорість і ясність їхніх дій, мінімізують ризик помилок і сприятимуть юридичній визначеності у цивільних правовідносинах, які зачіпають майнові інтереси.

Принцип «належного урядування», як правило, не повинен перешкоджати державним органам виправляти випадкові помилки, навіть ті, причиною яких є їхня власна недбалість. Будь-яка інша позиція була б рівнозначною, inter alia, санкціонуванню неналежного розподілу обмежених державних ресурсів, що саме по собі суперечило б загальним інтересам. З іншого боку, потреба виправити минулу «помилку» не повинна непропорційним чином втручатися в нове право, набуте особою, яка покладалася на легітимність добросовісних дій державного органу. Іншими словами, державні органи, які не впроваджують або не дотримуються своїх власних процедур, не повинні мати можливість отримувати вигоду від своїх протиправних дій або уникати виконання своїх обов`язків. Ризик будь-якої помилки державного органу повинен покладатися на саму державу, а помилки не можуть виправлятися за рахунок осіб, яких вони стосуються.

Однак, у межах справи № 927/400/23 встановлено, що 09.09.2022 в ЕТС «Prozzoro.Продажі» орендодавцем - Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Київській, Черкаській та Чернігівській областях розміщено оголошення про передачу спірного майна в оренду строком на період дії воєнного стану та 12 місяців після його припинення чи скасування та з переліком обмежень щодо його цільового використання, який відповідає вказаному у наказі Регіонального відділення від 18.02.2022 № 13/115 та листі Університету від 15.08.2022 №01-13/359. 06.10.2022 відбувся аукціон з продажу права оренди спірного нежитлового приміщення площею 122,6 кв. м, за результатами якого переможцем визнано ТОВ «Фармація Чернігівщини».

Тобто, ТОВ «Фармація Чернігівщини» до моменту укладення договору було знайоме із обмеженнями щодо спірного об`єкта оренди, які були висловлені на момент проведення аукціону (розміщення магазину продовольчих товарів, крім торгівлі товарами підакцизної групи). Крім того, редакція статті 80 Закону України «Про освіту» вже містила чинні обмеження які розповсюджуються на об`єкти освіти які можуть надаватися в оренду. Попри зазначене, укладення спірного договору і використання його як аптечний пункт, що суперечить імперативним приписам спеціального законодавства, не може вважатися «законним і обґрунтованим очікуванням» у розумінні Першого Протоколу до Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод.

5.6. За таких обставин, перевіривши застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права на підставі встановлених судами попередніх інстанцій фактичних обставин справи та в межах наведених у касаційній скарзі доводів, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, Верховний Суд дійшов висновку про обґрунтованість касаційної скарги та про наявність підстав для скасування постанови суду апеляційної інстанції і залишення в силі рішення суду першої інстанції.

6. Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

6.1. Відповідно до пункту 4 частини першої статті 308 ГПК України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право скасувати постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково і залишити в силі рішення суду першої інстанції у відповідній частині.

6.2. Згідно з положеннями статті 312 ГПК України суд касаційної інстанції скасовує постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково і залишає в силі судове рішення суду першої інстанції у відповідній частині, якщо в передбачених статтею 300 цього Кодексу межах встановить, що судом апеляційної інстанції скасовано судове рішення, яке відповідає закону.

6.3. Зважаючи на викладене, касаційну скаргу необхідно задовольнити, постанову суду апеляційної інстанції скасувати, а рішення суду першої інстанції залишити в силі.

7. Щодо судових витрат

7.1. За змістом частини чотирнадцятої статті 129 та підпункту «в» пункту 4 частини першої статті 315 ГПК України у резолютивній частині постанови суду касаційної інстанції зазначається розподіл судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції.

7.2. Частиною дев`ятою статті 129 ГПК України передбачено, що у випадку зловживання стороною чи її представником процесуальними правами або якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони, суд має право покласти на таку сторону судові витрати повністю або частково незалежно від результатів вирішення спору.

7.3. У зв`язку з тим, що касаційна скарга підлягає задоволенню, а також зважаючи на дії сторін у справі і які є сторонами спірного договору (Регіонального відділення Фонду державного майна України по Київській, Черкаській та Чернігівській областях та ТОВ «Фармація Чернігівщини»), на користь Київської міської прокуратури слід стягнути з кожного 5 368 грн судового збору за подання касаційної скарги.

Керуючись статтями 300, 301, 308, 312, 314, 315, 317 ГПК України, Верховний Суд

П О С Т А Н О В И В:

1. Касаційну скаргу заступника керівника Київської міської прокуратури задовольнити.

2. Постанову Північного апеляційного господарського суду від 29.08.2023 у справі № 927/400/23 скасувати.

3. Рішення Господарського суду Чернігівської області від 16.05.2023 у справі № 927/400/23 залишити в силі.

4. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Фармація Чернігівщини» (код ЄДРПОУ 43649066, в`їзд Білостоцький, 3, м. Харків, 61038) на користь Київської міської прокуратури (код ЄДРПОУ 02910019, вул. Предславинська, 45/9, м. Київ, 03150) 5 368 грн витрат зі сплати судового збору за подання касаційної скарги.

5. Стягнути з Регіонального відділення Фонду державного майна України по Київській, Черкаській та Чернігівській областях (код ЄДРПОУ 43173325, пр. Голосіївський, 50, м. Київ, 03039) на користь Київської міської прокуратури (код ЄДРПОУ 02910019, вул. Предславинська, 45/9, м. Київ, 03150) 5 368 грн витрат зі сплати судового збору за подання касаційної скарги.

6. Видачу наказу доручити Господарському суду Чернігівської області.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною й оскарженню не підлягає.

Головуючий Н. О. Волковицька

Судді С. К. Могил

О. В. Случ