Рішення

від 15.04.2024 по справі 755/4486/24

ДНІПРОВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"15" квітня 2024 р.

м. Київ

справа № 755/4486/24

провадження № 2/755/3548/24

суддя Дніпровського районного суду м. Києва Галаган В.І., розглянувши у порядку письмового провадження в приміщенні Дніпровського районного суду міста Києва цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Асклепіон» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, -

УСТАНОВИВ:

Позивач ТОВ «Асклепіон», звертаючись з позовом до суду, просить стягнути з ОСОБА_1 на користь позивача грошові кошти в сумі 21 436,80 грн., інфляційні втрати у сумі 440,21 грн., матеріальні збитки в сумі 221,60 грн., мотивуючи свої вимоги тим, що 08.05.2023 року між позивачем ТОВ «Асклепіон» та відповідачем ОСОБА_1 укладено Договір про надання медичних послуг № МС 080523/002, за умовами якого позивачем надано відповідачу передбачені Договором медичні послуги на суму 15 312,00 грн., які відповідачем не оплачено, тому згідно положення п. 4.4 Договору відповідачем підлягає до оплати штраф у розмірі 40% вартості наданих послуг, тобто в сумі 6 124,80 грн., які позивач просить стягнути з відповідача з урахуванням інфляційних втрат, розрахованих за період з травня 2023 року та червня 2023 року по січень 2024 року. Крім того, з огляду на направлення позивачем на адресу відповідача письмової вимоги про погашення заборгованості, позивачем понесено витрати щодо направлення поштової кореспонденції на суму 221,60 грн., які позивач просить відшкодувати за результати судового розгляду справи.

19.03.2024 року ухвалою Дніпровського районного суду м. Києва прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Асклепіон» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, постановлено розгляд справи проводити у порядку спрощеного позовного провадження без виклику/повідомлення сторін.

Відповідач ОСОБА_1 не скористався процесуальним правом подачі відзиву на позовну заяву у встановлений строк, та за відсутності доказів поважності причин неподання учасниками розгляду заяв по суті справи, суд вирішує справу за наявними письмовими матеріалами, що відповідає положенню частини восьмої статті 178 Цивільного процесуального кодексу України.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши наявні у справі докази, суд приходить до наступного.

Право на суд, одним з аспектів якого є право доступу до суду не є абсолютним; воно може бути обмеженим, особливо щодо умов прийнятності скарги. Тим не менше, право доступу до суду не може бути обмежено таким чином або у такій мірі, що буде порушена сама його сутність. Ці обмеження повинні мати законну мету та бути пропорційними між використаними засобами та досягнутими цілями. (рішення ЄСПЛ по справі «Мельник проти України»)

Відповідно до ч. 1 ст. 4 Цивільного процесуального кодексу України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Відповідно до ч. 1 ст. 19 Цивільного процесуального кодексу України суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється порядку іншого судочинства.

Згідно положення частини 1, 3 статті 626 Цивільного кодексу України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Договір є двостороннім, якщо правам та обов`язками наділені обидві сторони договору.

Принцип свободи договору як один із загальних засад цивільного законодавства декларується в ст. 3 Цивільного кодексу України.

Відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. (ст. 627 Цивільного кодексу України)

Згідно з ч. 3 ст. 6 Цивільного кодексу України, сторони в договорі не можуть відступити від положень актів цивільного законодавства, якщо в цих актах прямо вказано про це, а також у разі, якщо обов`язковість для сторін положень актів цивільного законодавства випливає з їхнього змісту або із суті відносин між сторонами.

Перш за все, необхідно зазначити, що свобода договору означає право громадян або юридичних осіб, та інших суб`єктів цивільного права вступати чи утримуватися від вступу у будь-які договірні відносини. Свобода договору проявляється також у можливості наданій сторонам визначати умови такого договору. Однак під час укладання договору, визначаючи його умови, сторони повинні дотримуватись нормативно-правових актів.

Свобода договору передбачає можливість укладати не лише ті договори, які передбачені нормами чинного цивільного законодавства, а й ті, які законом не передбачені, але в такому разі такий договір не повинен суперечити законодавству. Також принцип свободи договору полягає в можливості особи вільно обирати контрагента.

У відповідності до ч. 1 ст. 638 Цивільного кодексу України, договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.

Істотними умовами договору є ті умови, без погодження яких договір взагалі не вважається укладеним. Істотні умови договору визначаються в законі, разом з тим ними можуть стати будь-які умови, на погодженні яких наполягає та чи інша сторона. Істотні умови договору відображають природу договору, відсутність будь-якої з них не дає змоги сторонам виконати їх обов`язки, які покладаються на них за договором.

Судом встановлено, що 08.05.2023 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Асклепіон» та ОСОБА_1 укладено Договір про надання медичних послуг № МС 080523/002, за умовами якого пацієнт доручає та оплачує, а клініка бере на себе зобов`язання з надання платних медичних послуг пацієнту на умовах, визначених Договором та додатками до нього. (а.с. 12-17)

Відповідно до п. 2.3, 2.11, 2.14 Договору, вартість медичних послуг, які надаються за цим Договором, визначається на підставі затвердженого клінікою переліку медичних послуг медичного центу із зазначенням їх вартості; пацієнт оплачує 100% вартості медичних послуг у день надання медичних послуг та отримання акту приймання-передачі наданих послуг, якщо інше не погоджено сторонами; пацієнт не має права відмовитись від оплати фактично наданих медичних послуг.

Відповідно до п. 4.4 Договору, якщо пацієнтом порушено строки оплати медичних послуг, пацієнт сплачує штраф у розмірі 40% від вартості неоплачених медичних послуг протягом 5 (п`яти) календарних днів з моменту отримання відповідної вимоги клініки.

08.05.2023 року ОСОБА_1 підписано інформовану добровільну згоду пацієнта на проведення діагностики, лікування та на проведення операції та знеболення. (а.с. 19, 20)

09.05.2023 року ТОВ «Асклепіон» складено Акт приймання-передачі наданих послуг № 212888, який містить перелік наданих медичних послуг, який не підписано ОСОБА_1 (а.с. 18)

Крім того, позивачем долучено до матеріалів справи Виписку із медичної карти стаціонарного хворого ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , яка містить вичерпний перелік наданих медичних послуг, досліджень, аналізів та їх результати. (а.с. 21- 31)

31.05.2023 року ТОВ «Асклепіон» складено та направлено ОСОБА_1 письмову вимогу про погашення заборгованості за надані медичні послуги на суму 15 312,00 грн. та сплатити штраф у розмірі 6 124,80 грн. (а.с. 32, 33, 34, 35)

16.08.2023 року ТОВ «Асклепіон» повторно складено та направлено ОСОБА_1 письмову вимогу про погашення заборгованості за надані медичні послуги на суму 15 312,00 грн. та сплатити штраф у розмірі 6 124,80 грн. (а.с. 36, 37, 38, 39)

Згідно ст. 526 Цивільного кодексу України, зобов`язання має виконуватись належним чином Договір є обов`язковим для виконання сторонами (ст. 629 ЦК України).

Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків (ч. 1 ст. 626 Цивільного кодексу України ).

Згідно з нормою ст. 526 Цивільного кодексу України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Статтею 610 Цивільного кодексу України визначено, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Правовими наслідками порушення зобов`язання за положенням статті 611 Цивільного кодексу України є серед іншого відшкодування збитків.

Зокрема, статтею 625 Цивільного кодексу України врегульовано правові наслідки порушення грошового зобов`язання, які мають особливості. Так, відповідно до наведеної норми боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3 % річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Формулювання статті 625 Цивільного кодексу України, коли нарахування процентів тісно пов`язується із застосуванням індексу інфляції, орієнтує на компенсаційний, а не штрафний характер відповідних процентів, а тому 3 % річних не є неустойкою у розумінні положень статті 549 цього Кодексу.

Отже, за змістом наведеної норми закону нараховані на суму боргу інфляційні втрати та 3 % річних виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування ним утримуваними грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

При цьому в статті 625 Цивільного кодексу України визначено загальні правила відповідальності за порушення будь-якого грошового зобов`язання незалежно від підстав його виникнення (договір чи делікт). Норми цієї статті поширюються на всі види грошових зобов`язань, якщо інше не передбачено договором або спеціальними нормами закону, який регулює, зокрема, окремі види зобов`язань. Зазначений висновок викладено в постанові Великої Палати Верховного Суду від 16.05.2018 у справі №686/21962/15-ц (провадження № 14-16цс18).

Відповідно до положень ч. 1, 2 статті 549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання.

Згідно із ч. 1 ст. 81 Цивільного процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підстави своїх вимог або заперечень, надавши докази відповідно до вимог ст.ст. 77-80 Цивільного процесуального кодексу України.

Доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи (ч. 1 ст. 76 Цивільного процесуального кодексу України).

Відповідно до ч. 1 ст. 77 Цивільного процесуального кодексу України, належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.

Таким чином, належними вважатимуться докази, які обґрунтовують заявлені вимоги чи заперечення сторін або мають інше значення для вирішення справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Вони мають належати до складу підстав позову або підстав заперечень проти нього і характеризуватися значущістю для визначення спірних правовідносин та зумовленістю цих фактів нормами матеріального права.

Відповідно до частини першої статті 13 Цивільного процесуального кодексу України, суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Аналізуючи наявні в матеріалах справи докази, з огляду на невиконання відповідачем зобов`язання за Договором про надання медичних послуг № МС 080523/002 від 08.05.2023 року в частині оплати наданих позивачем медичних послуг, суд дійшов висновку про наявність правових підстав для стягнення з відповідача ОСОБА_1 на користь позивача ТОВ «Асклепіон» вартість наданих відповідачу медичних послуг у розмірі 15 312,00 грн. та передбачений п. 4.4. Договору штраф у розмірі 6 124,80 грн., а також підлягають стягненню інфляційні втрати на суму основного боргу (15 312,00 грн.) за період з 09.05.2023 року по 31.01.2024 року у розмірі 336,38 грн. та матеріальні збиткиу порядку статті 22 ЦК України у виді витрат позивача на надіслання письмової вимоги відповідачу про виконання ним зобов`язання у розмірі 63,80 грн.

Разом з тим, не підлягають нарахуванню інфляційні втрати на суму штрафу, оскільки штрафні санкції не є грошовим зобов`язанням у розумінні ч. 2 ст. 625 ЦК України, а також не підлягають відшкодуванню витрати позивача, понесені на повторне надіслання відповідачу письмової вимоги про сплати заборгованості, оскільки такі дії не передбачено умовами Договору.

Європейський суд справ людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (Серявін та інші проти України, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).

Відповідно до положень ч. 1, 3 ст. 89 Цивільного процесуального кодексу України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Враховуючи наведене, суд приходить до висновку, що позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Асклепіон» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості підлягає до часткового задоволення.

Відповідно до ч. 1. 2 ст. 141 Цивільного процесуального кодексу України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі задоволення позову - на відповідача.

В порядку статті 141 Цивільного процесуального кодексу України, ураховуючи часткове задоволення позову, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню судовий збір у розмірі 2 992,15 грн., пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи наведене та керуючись ст.ст. 6, 11, 22, 526, 625, 626, 610, 1166 Цивільного кодексу України, ст.ст. 2, 4, 6-13, 19, 82, 89, 133, 137, 141, 258, 259, 263-265, 268, 272, 273, 279, 352, 354, суд -

ВИРІШИВ:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Асклепіон» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості - задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Асклепіон» (код ЄДРПОУ 40972229, Київська обл., Києво-Святошщинський р-он, с. Ходосівка, вул. Березова, б. 2) матеріальну шкоду у розмірі 21 836,98 грн. та судовий збір у розмірі 2 992,15 грн., а всього на загальну суму 24 829 (двадцять чотири тисячі вісімсот двадцять дев`ять) гривень 13 копійок.

В іншій частині позову відмовити.

Відповідно до положень ч. 1 ст. 354 Цивільного процесуального кодексу України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Заочне рішення може бути переглянуте Дніпровським районним судом м. Києва за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення (ст. 284 ЦПК України).

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення складено 15 квітня 2024 року.

Суддя: В.І. Галаган