Ухвала

від 08.04.2024 по справі 760/5941/24

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

08 квітня 2024 року колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Київського апеляційного суду у складі:

головуючого судді ОСОБА_1 ,

суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3

за участі секретаря ОСОБА_4

прокурора ОСОБА_5

підозрюваного ОСОБА_6

захисників ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Києві апеляційну скаргу з доповненнями захисника ОСОБА_9 в інтересах підозрюваного ОСОБА_6 на ухвалу слідчого судді Солом`янського районного суду міста Києва від 14 березня 2024 року,

в с т а н о в и л а :

Ухвалою слідчого судді Солом`янського районного суду міста Києва від 14.03.2024 задоволено клопотання cлідчого в ОВС 3 відділу слідчого управління Головного управління СБ у м. Києві та Київській області ОСОБА_10 , погоджене прокурором групи прокурорів у кримінальному провадженні - начальником відділу Київської обласної прокуратури ОСОБА_11 , та застосовано до підозрюваного ОСОБА_6 запобіжний захід у виді тримання під вартою до 09 год. 12 хв. 09.05.2024 включно.

Не погоджуючись із зазначеною ухвалою, захисник ОСОБА_9 в інтересах підозрюваного ОСОБА_6 подав апеляційну скаргу, в якій просив скасувати ухвалу слідчого судді та постановити нову ухвалу, якою відмовити у задоволенні клопотання слідчого.

08.04.2024 від захисника ОСОБА_9 в інтересах підозрюваного ОСОБА_6 надійшли доповнення до апеляційної скарги, в яких він посилався на необгрунтованість повідомленої ОСОБА_6 підозри, та зазначав, що в повідомленні про підозру вказано, що ОСОБА_6 являється керівником ГС «Миряни», однак такий висновок є недостовірним та нічим не

---

Справа № 760/5941/24 Слідчий суддя - ОСОБА_12

Апеляційне провадження № 11-сс/824/2747/2024 Суддя-доповідач - ОСОБА_1

підтвердженим, так як згідно витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, керівником громадської спілка « ІНФОРМАЦІЯ_1 » (код ЄДРПОУ 43980395) є ОСОБА_13 .

ОСОБА_6 знайомий із керівником ГС «Миряни» ОСОБА_13 , який допомагав з приводу медіа-підтримки ініціатив ОСОБА_6 , щодо допомоги громадянам, у тому числі військовим ЗСУ, а також знайомий з ОСОБА_14 , оскільки останній був парафіянином УПЦ.

З будь-якими іншими особами, які зазначені у підозрі, ОСОБА_6 не знайомий особисто, та не має жодного відношення до ГС «Миряни», « ІНФОРМАЦІЯ_2 », «СПЖ», не є їх засновником, керівником, працівником та ін.

ОСОБА_6 є виключно священнослужителем УПЦ та особою із активною громадською позицією.

ОСОБА_6 не брав участі у вчиненні жодного інкримінованого йому злочину, про що свідчить повідомлення про підозру, у якому описані дії інших осіб.

Наявність проведених лінгвістичних експертиз у кримінальному провадженні за публікаціями, авторство яких не належить ОСОБА_6 , не може вважитись таким, який вказує на причетність сторонньої особи до вчинення того чи іншого злочину.

В ухвалі слідчого судді не зазначено, які саме конкретні факти зі змісту спілкування ОСОБА_6 за наданими матеріалами НСРД вказують на його можливу причетність до протиправних дій.

Апелянт зазначав, що ОСОБА_6 перебуває у зареєстрованому шлюбі ОСОБА_15 , має на утриманні неповнолітню дитину, має постійне місце проживання за адресою: у АДРЕСА_1 . ОСОБА_6 є священнослужителем Української Православної Церкви, звершує богослужіння у Релігійній громаді парафії на честь Всіх Святих воїнів у АДРЕСА_2 , характеризується позитивно.

Відкрита та публічна підтримка Збройних Сил України ОСОБА_6 спростовує надану стороною обвинувачення інформацію, що підозрюваний діє на боці ворога, тобто держави рф.

Зважаючи на вищевикладене, ОСОБА_6 має міцні соціальні зв`язки, користується повагою та довірою серед православних вірян, а тому, на переконання захисника, ризик переховування від органів досудового розслідування та суду є необгрунтованим та не підтверджується жодним із долучених до матеріалів клопотання доказом.

Крім того, важкий стан здоров`я ОСОБА_6 унеможливлює перебування підозрюваного під вартою, на підтвердження чого було надано відповідні медичні документи. ОСОБА_6 потребує на постійний медичний догляд та спеціальне харчування.

Стороною обвинувачення у вказаному кримінальному провадження на даний час вже проведено ряд слідчих дій, за результатами яких отримано ряд процесуальних документів, у зв`язку з чим відсутній ризик того, що ОСОБА_6 може знищити, сховати або спотворити будь-які із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення, а також впливати на свідків.

Ризик вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення також не підтверджується жодним доказом та підозрюваний не має наміру вчиняти протиправні дії.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення підозрюваного ОСОБА_6 , який приймав участь в судовому засіданні в режимі відеоконференцзв`язку, та його захисників ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , які підтримали апеляційну скаргу та просили її задовольнити, думку прокурора ОСОБА_5 , яка заперечувала проти задоволення апеляційної скарги, вивчивши матеріали судового провадження та доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга захисника з доповненнями не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Як убачається із матеріалів судового провадження, Су ГУ СБ України в м. Києві та Київській області здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні № 22023101110000608 від 21.07.2023 за підозрою ОСОБА_16 , ОСОБА_6 , ОСОБА_17 , ОСОБА_18 , у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 111, ч. 4 ст. 28 ч. 1 ст. 436-2, ч. 4 ст. 28 ч. 2 ст. 436-2, ч. 2 ст. 255 та ч. 4 ст. 28 ч. 3 ст. 161 КК України, за підозрою ОСОБА_19 , ОСОБА_20 , ОСОБА_21 , ОСОБА_22 , у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 6 ст. 111-1, ч. 2 ст. 255, ч. 4 ст. 28 ч. 3 ст. 161 КК України, за підозрою ОСОБА_23 , у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 6 ст. 111-1, ч. 2 ст. 255, ч. 4 ст. 28 ч. 3 ст. 161, ч. 4 ст. 28 ч. 2 ст. 436-2 КК України, за підозрою ОСОБА_24 , у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 111, ч. 2 ст. 255, ч. 3 ст. 161 КК України, за підозрою ОСОБА_25 , ОСОБА_26 , ОСОБА_27 , у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 6 ст. 111-1, ч. 2 ст. 255, ч. 3 ст. 161 КК України, а також за фактом вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 111 КК України.

12.03.2024 ОСОБА_6 у межах кримінального провадження № 22023101110000608 повідомлено про підозру в участі у злочинній організації, з правовою кваліфікацією таких дій за ч. 2 ст. 255 КК України; у розпалюванні релігійної ворожнечі та ненависті, вчиненому у складі злочинної організації, з правовою кваліфікацією таких дій за ч. 4 ст. 28 ч. 3 ст. 161 КК України; у запереченні збройної агресії Російської Федерації проти України, розпочатої в 2014 році, у складі злочинної організації, з правовою кваліфікацією таких дій за ч. 4 ст. 28 ч. 1 ст. 436-2 КК України; у виготовленні та поширенні матеріалів, у яких міститься виправдовування та заперечення збройної агресії Російської Федерації проти України, розпочатої в 2014 році, у складі злочинної організації, з правовою кваліфікацією таких дій за ч. 4 ст. 28 ч. 2 ст. 436-2 КК України; у державній зраді, тобто діянні, умисно вчиненому громадянином України на шкоду суверенітетові, територіальній цілісності та недоторканності, інформаційній безпеці України, а саме: наданні іноземній державі, іноземній організації та їх представникам допомоги в проведенні підривної діяльності проти України вчинене в умовах воєнного стану, з правовою кваліфікацією таких дій за ч. 2 ст. 111 КК України.

13.03.2024 cлідчий в ОВС 3 відділу слідчого управління Головного управління СБ у м. Києві та Київській області ОСОБА_10 звернувся до слідчого судді Солом`янського районного суду міста Києва із клопотанням, погодженим прокурором групи прокурорів у кримінальному провадженні - начальником відділу Київської обласної прокуратури ОСОБА_11 , в якому просив застосувати до підозрюваного ОСОБА_6 запобіжний захід у виді тримання під вартою строком на 60 діб, без визначення застави.

Ухвалою слідчого судді Солом`янського районного суду міста Києва від 14.03.2024 задоволено клопотання cлідчого та застосовано до підозрюваного ОСОБА_6 запобіжний захід у виді тримання під вартою до 09 год. 12 хв. 09.05.2024 включно.

З такими висновками слідчого судді суду першої інстанції погоджується і колегія суддів апеляційної інстанції.

Відповідно до положень ч. 1 ст. 183 КПК України, тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу, крім випадків, передбачених частинами шостою та восьмою статті 176 цього Кодексу.

Як убачається з ч. 2 ст. 177 КПК України, підставою для застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті, тобто з метою запобігання спробам:

1) переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду;

2) знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення;

3) незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні;

4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином;

5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.

Розглядаючи клопотання про застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою, для прийняття законного і обґрунтованого рішення, суд, відповідно до ст. 178 КПК України та практики Європейського суду з прав людини, повинен врахувати тяжкість кримінального правопорушення, у вчиненні якого підозрюється особа та особисті обставини життя особи, які можуть свідчити на користь збільшення (зменшення) ризику переховування від правосуддя чи інших способів неналежної процесуальної поведінки.

Згідно ч. 1, ч. 2 ст. 194 КПК України, під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя, суд зобов`язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про: наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор; недостатність застосування більш м`яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.

Застосовуючи щодо підозрюваного ОСОБА_6 запобіжний захід у виді тримання під вартою, слідчим суддею встановлено, що матеріали провадження містять достатні дані, які підтверджують існування обґрунтованої підозри у вчиненні ним кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 111, ч. 4 ст. 28 ч. 1 ст. 436-2, ч. 4 ст. 28 ч. 2 ст. 436-2, ч. 2 ст. 255 та ч. 4 ст. 28 ч. 3 ст. 161 КК України.

Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, вимога розумної підозри передбачає наявність доказів, які об`єктивно зв`язують підозрюваного з певним злочином і вони не повинні бути достатніми, щоб забезпечити засудження, але мають бути достатніми, щоб виправдати подальше розслідування або висунення звинувачення.

Для вирішення питання щодо обґрунтованості повідомленої підозри оцінка наданих слідчому судді доказів здійснюється не в контексті оцінки доказів з точки зору їх достатності і допустимості для встановлення винуватості чи її відсутності у особи за вчинення злочину, доведення чи не доведення винуватості особи, з метою досягнення таких висновків, які необхідні суду при постановленні вироку, а з тією метою, щоб визначити вірогідність та достатність підстав причетності тієї чи іншої особи до вчинення кримінального правопорушення, а також чи є підозра обґрунтованою, щоб виправдати подальше розслідування або висунення обвинувачення.

Як вважає колегія суддів, слідчий суддя, дослідивши матеріали клопотання та долучені до нього документи, оцінюючи їх достатність для висновку про причетність ОСОБА_6 до інкримінованих йому кримінальних правопорушень, дійшов обґрунтованого висновку про наявність у провадженні достатньої сукупності доказів, які свідчать про обґрунтованість підозри ОСОБА_6 у вчиненні інкримінованих йому злочинів.

Крім того, слідчим суддею визнано доведеними вказані у клопотанні слідчого ризики, передбачені ч. 1 ст. 177 КПК України.

Так, враховуючи тяжкість кримінальних правопорушень, у вчиненні яких підозрюється ОСОБА_6 , їх наслідки, характер та обставини інкримінованих йому дій, дані про особу підозрюваного, колегія суддів дійшла висновку, що слідчим у клопотанні доведено існування у кримінальному провадженні ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, а саме можливості підозрюваного переховування від органів досудового розслідування та суду, знищення, приховування або спотворення ним будь-яких із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконного впливу на свідків; вчинення інших кримінальних правопорушень.

З урахуванням вказаного, на думку колегії суддів, слідчий суддя дійшов правильного висновку про необхідність застосування виняткового запобіжного заходу щодо підозрюваного ОСОБА_6 , оскільки встановлені судом обставини свідчать про те, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів, окрім тримання під вартою, не зможе запобігти ризикам, передбаченим ст. 177 КПК України.

При цьому, застосувавши до підозрюваного запобіжний захід у виді тримання під вартою, слідчий суддя обґрунтовано, у відповідності до положень п. 4 ч. 4 ст. 183 та абзацу 8 ст. 183 КПК України не визначив йому розмір застави, оскільки ОСОБА_6 підозрюється у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ст. ст. 111, 255 КК України.

У рішенні «Летельє проти Франції» Європейський суд з прав людини зазначив, що національні судові органи повинні брати до уваги усі обставини справи, та зважати на наявність суспільного інтересу, який, з урахуванням презумпції невинуватості, виправдовує відступ від принципу поваги до особистої свободи, визначеного Конвенцією про захист прав людини і основоположних свобод.

З наведеного убачається, що слідчим суддею враховано обставини справи в сукупності з даними про особу підозрюваного, які вказують на можливість останнього вчиняти дії, передбачені п.п. 1 - 3, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, в зв`язку з чим відносно ОСОБА_6 застосовано запобіжний захід у виді тримання під вартою, який, на думку колегії суддів, в сукупності з існуючими ризиками, особою підозрюваного, тяжкістю інкримінованих йому кримінальних правопорушень та їх наслідками, є обґрунтованим, та підстав для відмови у задоволенні клопотання слідчого та застосування до підозрюваного запобіжного заходу у виді домашнього арешту в нічний час доби, колегія суддів не вбачає.

Наявність обставин, які б давали підстави вважати про достатність застосування більш м`якого запобіжного заходу щодо ОСОБА_6 , ніж тримання під вартою, колегією суддів не встановлено під час перегляду оскаржуваної ухвали.

Крім того, колегія суддів враховує, що згідно вимог ч. 6 ст. 176 КПК України, під час дії воєнного стану до осіб, які підозрюються або обвинувачуються у вчиненні злочинів, передбачених статтями 109-114-2, 258-258-6, 260, 261, 437-442 Кримінального кодексу України, за наявності ризиків, зазначених у статті 177 цього Кодексу, застосовується запобіжний захід, визначений пунктом 5 частини першої цієї статті, тобто у виді тримання під вартою.

Доводи захисника в апеляційній скарзі про необґрунтованість повідомленої ОСОБА_6 підозри колегія суддів вважає безпідставними, оскільки слідчий суддя правильно встановив, що наведені у клопотанні дані, виклад яких зроблено з посиланням на матеріали кримінального провадження, свідчать про наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 111, ч. 4 ст. 28 ч. 1 ст. 436-2, ч. 4 ст. 28 ч. 2 ст. 436-2, ч. 2 ст. 255 та ч. 4 ст. 28 ч. 3 ст. 161 КК України.

За визначенням Європейського суду з прав людини «обґрунтована підозра у вчиненні кримінального злочину, про яку йде мова у статті 5 § 1 (с) Конвенції, передбачає наявність обставин або відомостей, які переконали б неупередженого спостерігача, що ця особа, можливо, вчинила певний злочин».

У розумінні положень, що наведені у численних рішеннях Європейського Суду з прав людини («Нечипорук, Йонкало проти України» №42310/04 від 21 квітня 2011 року, «Фокс, Кемпбелл і Хартлі проти Сполученого Королівства» №№12244/86,12245/86, 12383/86 від 30 серпня 1990 року, «Мюррей проти Сполученого Королівства» №14310/88 від 28 жовтня 1994 року та ін.), термін «обґрунтована підозра» означає, що існують факти або інформація, які можуть переконати об`єктивного спостерігача в тому, що особа, про яку йдеться, могла вчинити це правопорушення. При цьому слід зауважити, що слідчий суддя на етапі досудового розслідування не вправі вирішувати ті питання, які повинен вирішувати суд під час розгляду кримінального провадження по суті, зокрема, оцінювати докази з точки зору їх достатності і допустимості для визнання особи винною чи невинною у вчиненні злочину, та за якою нормою кримінального кодексу ця особа підлягає відповідальності.

Більш того, у п. 48 рішення «Чеботарь проти Молдови» № 35615/06 від 13.11.07 року - Європейський Суд з прав людини зазначив «Суд повторює, що для того, щоб арешт по обґрунтованій підозрі був виправданий у відповідності з статтею 5 1 (с), поліція не зобов`язана мати докази, достатні для пред`явлення обвинувачення, ні в момент арешту ні під час перебування заявника під вартою. Також не обов`язково, щоб затриманій особі були, по кінцевому рахунку, пред`явлені обвинувачення, або щоб ця особа була піддана суду. Метою попереднього тримання під вартою є подальше розслідування кримінальної справи, яке повинно підтвердити або розвіяти підозру, яка є підставою для затримання».

Крім того, апеляційний суд враховує правову позицію Європейського Суду з прав людини, викладену у рішенні за скаргою «Ферарі-Браво проти Італії», відповідно до якої затримання та тримання особи під вартою, безумовно, можливе не лише у випадку доведеності факту вчинення злочину та його характеру, оскільки така доведеність сама по собі і є метою досудового розслідування, досягненню цілей якого і є тримання під вартою.

У відповідності до змісту ст. 368 КПК України, питання щодо наявності чи відсутності складу кримінального правопорушення в діянні, наявності або відсутності в особи умислу на вчинення злочину, та винуватості особи в його вчиненні, вирішуються судом під час ухваленні вироку, тобто на стадії судового провадження.

Обставини здійснення підозрюваним конкретних дій, доведеність його винуватості, у тому числі правильність кваліфікації його дій, потребують перевірки та оцінки у сукупності з іншими доказами у кримінальному провадженні під час подальшого досудового розслідування, а дослідження та оцінка доказів, встановлення наявності або відсутності події та складу кримінального правопорушення, та достатності доказів для доведеності винуватості особи, відноситься до стадії судового розгляду по суті, та не вирішується на стадії досудового розслідування.

З наведених підстав, доводи захисника в апеляційній скарзі щодо відсутності у матеріалах справи доказів, які підтверджують причетність ОСОБА_6 до інкримінованих йому кримінальних правопорушень, неналежність зібраних у справі доказів, зокрема протоколів допитів свідків, висновків лінгвістичних експертиз та протоколів негласних слідчих (розшукових) дій, які, на думку захисника, не підтверджують винуватість ОСОБА_6 , є передчасними та такими, що підлягають вирішенню під час розгляду кримінального провадження по суті.

Сукупність зібраних доказів та матеріалів судового провадження, на даному етапі кримінального провадження до моменту з`ясування істини у справі, є достатньою для застосування щодо підозрюваного запобіжного заходу.

Викладені в апеляційній скарзі доводи про недоведеність наявності ризиків, передбачених ч. 1 ст. 177 КПК України, колегія суддів вважає безпідставними.

У контексті практики Європейського суду з захисту прав людини, слід зазначити, що ризик втечі підсудного не може бути встановлений лише на основі суворості можливого вироку. Оцінка такого ризику має проводитись з посиланням на ряд інших факторів, які можуть або підтвердити існування ризику втечі або вказати, що вона маловірогідна і необхідність в утриманні під вартою відсутня (Панченко проти Росії). Ризик втечі має оцінюватися у світлі факторів, пов`язаних з характером особи, її моральністю, місцем проживання, родом занять, майновим станом, сімейними зв`язками та усіма видами зв`язку з країною, в якій така особа піддається кримінальному переслідуванню (Бекчиєв проти Молдови).

Зважаючи на викладене, а також, враховуючи дані про особу підозрюваного ОСОБА_6 в їх сукупності, колегія суддів приходить до висновку про доведеність слідчим у клопотанні ризику можливості підозрюваного переховуватися від органів досудового розслідування та суду, оскільки достатніх стримуючих факторів, які б свідчили про протилежне, в матеріалах справи відсутні.

Оцінюючи наявність ризику незаконно впливати на свідків у цьому ж кримінальному провадженні, колегія суддів виходить із встановленого Кримінальним процесуальним кодексом України порядку отримання показань від свідків у кримінальному провадженні на різних його етапах, та вважає, що ризик такого впливу зберігається до отримання показань свідків та підозрюваних безпосередньо судом під час розгляду справи по суті.

Враховуючи конкретні обставини інкримінованих ОСОБА_6 кримінальних правопорушень, не виключена ймовірність того, що останній у разі, якщо не буде обмежений у спілкуванні зі свідками, яким відомі обставини інкримінованого злочину, може здійснювати на них вплив з метою їх спонукання до ненадання в суді показів, перекручування або спотворення обставин, які їм достовірно відомі, з метою уникнення від кримінальної відповідальності.

За таких обставин, колегія суддів погоджується з висновком слідчого судді щодо наявності ризику впливу на свідків у цьому ж кримінальному провадженні, оскільки він існує не лише на початковому етапі кримінального провадження при зібранні доказів під час проведення досудового розслідування, а й на стадії судового розгляду до моменту безпосереднього отримання судом показань від свідків та дослідження їх судом.

Крім того, колегія суддів враховує практику Європейського суду з прав людини, відповідно до якої, ризик того, що затриманий, якщо його звільнять, може чинити тиск на свідків чи інших підозрюваних або іншим чином перешкоджати провадженню часто є особливо високим у справах, що стосуються організованої злочинної діяльності чи злочинних угруповань («Штвртецький проти Словаччини» (Stvrtecky v. Slovakia), § 61; «Подескі проти Сан Маріно» (Podeschi v. San Marino), § 149).

Колегія суддів погоджується із доводами сторони обвиунвачення про існування інших вказаних у клопотанні ризиків неналежної процесуальної поведінки підозрюваного, передбачених п.п. 2, 5 ч. 1 ст. 177 КК України, вірогідність настання яких, з огляду на характер та обставини інкримінованих йому дій, є досить високою.

При цьому, доводи апеляційної скарги захисника про те, що ОСОБА_6 перебуває у зареєстрованому шлюбі з ОСОБА_15 , має на утриманні неповнолітню дитину, має постійне місце проживання, є священнослужителем Української Православної Церкви, характеризується позитивно, не спростовують висновки про можливість підозрюваного вчинити дії, передбачені ст. 177 КПК України, та не є достатньою підставою для застосування щодо нього більш м`якого запобіжного заходу.

Доводи апелянта про те, що підозрюваний не має наміру вчиняти дії, передбачені ч. 1 ст. 177 КПК України, не забезпечують впевненості у подальшій належній процесуальній поведінці підозрюваного у випадку застосування щодо нього більш м`якого запобіжного заходу.

Надані захисником медичні документи не містять відомостей щодо неможливості утримання під вартою ОСОБА_6 у зв`язку із наявними у нього захворюваннями, а тому посилання про наявність у підозрюваного ряду захворювань, самі по собі, не можуть бути достатньою підставою для застосування щодо підозрюваного більш м`якого запобіжного заходу.

Інші доводи апеляційної скарги висновків слідчого судді не спростовують.

Істотних порушень вимог кримінального процесуального закону, які перешкодили чи могли перешкодити слідчому судді постановити законну та обґрунтовану ухвалу, колегією суддів апеляційної інстанції не встановлено.

За таких обставин, ухвала слідчого судді суду першої інстанції відповідно до вимог статті 370 КПК України є законною, обґрунтованою і вмотивованою, а тому колегія суддів не вбачає підстав для її скасування.

Ураховуючи вищевикладене та керуючись ст. ст. 176-178, 183, 193, 376, 407, 418, 422 КПК України, колегія суддів,

п о с т а н о в и л а:

Апеляційну скаргу захисника ОСОБА_9 в інтересах підозрюваного ОСОБА_6 залишити без задоволення, а ухвалу слідчого судді Солом`янського районного суду міста Києва від 14 березня 2024 року, - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і оскарженню не підлягає.

Судді:

---

---

---

ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3