Ухвала

від 08.04.2024 по справі 757/11608/24-к

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

08 квітня 2024 року колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Київського апеляційного суду у складі:

головуючого судді ОСОБА_1 ,

суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3

за участі секретаря ОСОБА_4

прокурора ОСОБА_5

підозрюваного ОСОБА_6

захисника ОСОБА_7 , ОСОБА_8

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Києві апеляційні скарги захисників ОСОБА_8 та ОСОБА_9 в інтересах підозрюваного ОСОБА_6 на ухвалу слідчого судді Печерського районного суду міста Києва від 14 березня 2024 року,

в с т а н о в и л а :

Ухвалою слідчого судді Печерського районного суду міста Києва від 14.03.2024 задоволено клопотання старшого слідчого в особливо важливих справах другого відділу Управління з досудового розслідування кримінальних правопорушень, вчинених працівниками правоохоронних органів та суддями, Головного слідчого управління Державного бюро розслідувань ОСОБА_10 та продовжено строк дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно підозрюваного ОСОБА_6 , до 17.04.2024 включно.

Одночасно визначено ОСОБА_6 заставу у розмірі 132 100 прожиткових мінімумів, що становить 399 998 800 гривень, із покладенням на нього, в разі внесення застави, наступних обов`язків, визначених ч. 5 ст. 194 КПК України, а саме:

- прибувати за кожною вимогою до слідчого, прокурора та суду;

- не відлучатися з місця постійного проживання, в якому він мешкає, без дозволу слідчого, прокурора або суду;

---

Справа № 757/11608/24 Слідчий суддя - ОСОБА_11

Апеляційне провадження № 11-сс/824/2779/2024 Суддя-доповідач - ОСОБА_1

- повідомляти слідчого, прокурора чи суд про зміну свого місця проживання та/або місця роботи;

- здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в`їзд в Україну;

- носити електронний засіб контролю.

Термін дії обов`язків, покладених судом, у разі внесення застави визначити до 17.04.2024 року включно.

Не погоджуючись із зазначеною ухвалою, захисник ОСОБА_8 в інтересах ОСОБА_6 подала апеляційну скаргу, в якій просила скасувати ухвалу слідчого судді та постановити нову ухвалу, якою відмовити у задоволенні клопотання слідчого.

В обгрунтування доводів апеляційної скарги захисник зазначала про непомірність визначеного слідчим суддею розміру застави, посилаючись на відсутність відомостей про спроможність ОСОБА_6 сплатити заставу у розмірі 399 998 800 грн. Розмір збитків, завданих ОСОБА_6 , за версією слідства, складають 178 219 600 грн., що на переконання захисника, в сукупності свідчить про необгрунтованість оскаржуваного рішення.

На переконання апелянта, висновки про наявність складу кримінального правопорушення є передчасними, оскільки вирішення питання невідповідності якості поставленого товару мало б бути першочергово вирішене у порядку, передбаченому Договором від 23.02.2023 №286/3/23/118, а відтак перебуває у площині господарських правовідносин.

Матеріали кримінального провадження свідчать, що ОСОБА_6 не знав про неналежну якість товару, не сприяв виготовленню товару неналежної якості, та не був у змові з представниками Замовника товару.

Для кваліфікації дій підозрюваного як участь у злочинній організації, відсутня ознака множинності (два і більше) злочинів. У підозрі фігурує лише один злочин - шахрайство за попередньо розробленим планом.

Також захисник зазначала, що кримінальне провадження здійснюється з порушенням підслідності, оскільки дане кримінальне провадження за жодним із критеріїв не підслідне слідчим Державного бюро розслідувань, а отже і Печерський районний суд м. Києва не був уповноважений розглядати заяви та клопотання у цьому кримінальному провадженні.

Крім того, захисник ОСОБА_9 в інтересах підозрюваного ОСОБА_6 подав апеляційну скаргу, в якій просив скасувати ухвалу слідчого судді та постановити нову ухвалу, якою відмовити у задоволенні клопотання слідчого, посилаючись на необгрунтованість підозри та відсутність ризиків.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення підозрюваного ОСОБА_6 , який приймав участь в судовому засіданні в режимі відеоконференцзв`язку, його захисників ОСОБА_7 та ОСОБА_8 , які підтримали апеляційні скарги та просили їх задовольнити, думку прокурора ОСОБА_5 , який заперечував проти задоволення апеляційних скарг, вивчивши матеріали судового провадження та доводи апеляційних скарг, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційні скарги не підлягають задоволенню, виходячи з наступного.

Як убачається із матеріалів судового провадження, Слідчими Державного бюро розслідувань здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні № 62023000000000876 від 12.10.2023 за підозрами ОСОБА_12 , ОСОБА_13 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.ч. 1, 2 ст. 255, ч. 3 ст. 27 ч. 4 ст. 28 ч. 5 ст. 190 КК України, ОСОБА_6 , ОСОБА_14 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 255, ч. 2 ст. 27 ч. 4 ст. 28 ч. 5 ст. 190 КК України, ОСОБА_15 вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 255, ч. 5 ст. 27 ч. 4 ст. 28 ч. 5 ст. 190 КК України.

Згідно даних клопотання, органом досудового розслідування встановлено, що ОСОБА_6 прийняв участь у злочинній організації, створеній ОСОБА_12 , та спільно із ОСОБА_13 , ОСОБА_14 , ОСОБА_15 та невстановленими на теперішній час особами під час виконання державних контрактів від 23.02.2023 №286/3/23/102, №286/3/23/104, №286/3/23/105, №286/3/23/106, №286/3/23/107, №286/3/23/108, №286/3/23/109, №286/3/23/110, №286/3/23/111, №286/3/23/112, №286/3/23/116, №286/3/23/117, №286/3/23/118, №286/3/23/120, №286/3/23/121, №286/3/23/122 та №286/3/23/123, вчинили заволодіння чужим майном шляхом зловживання довірою (шахрайство), вчинене в умовах воєнного стану в особливо великих розмірах, спричинивши Міністерству оборони України матеріальну шкоду на загальну суму 934 013 447 грн.

Згідно даних протоколу затримання від 17.01.2024, цього ж дня о 06 год. 50 хв. затримано ОСОБА_6 на підставі п. 4 ч. 1 ст. 208 КПК України.

17.01.2024 ОСОБА_6 повідомлено про підозру в злочинній організації, з правовою кваліфікацією таких дій за ч. 2 ст. 255 КК України, та співучасті у заволодінні чужим майном шляхом зловживання довірою (шахрайство), вчиненому в умовах воєнного стану, в особливо великих розмірах, злочинною організацією, з правовою кваліфікацією таких дій за ч. 2 ст. 27 ч. 4 ст. 28 ч. 5 ст. 190 КК України.

Ухвалою слідчого судді Печерського районного суду м. Києва від 19.01.2024 до підозрюваного ОСОБА_6 застосовано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком на 60 днів, до 16.03.2024 року включно, із визначенням застави у виді 165 126 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що становить 500 001 528 грн.

Постановою заступника Генерального прокурора від 12.03.2024 строк досудового розслідування у кримінальному провадженні № 62023000000000876 продовжено до трьох місяців, а саме до 17.04.2024.

13.03.2024 старший слідчий в особливо важливих справах другого відділу Управління з досудового розслідування кримінальних правопорушень, вчинених працівниками правоохоронних органів та суддями, Головного слідчого управління Державного бюро розслідувань ОСОБА_10 звернувся до слідчого судді Печерського районного суду міста Києва із клопотанням, погодженим прокурором Офісу Генерального прокурора ОСОБА_16 , про продовження відносно підозрюваного ОСОБА_6 строку тримання під вартою до 17.04.2024 включно, із визначенням застави виді 165 126 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що становить 500 001 528 грн., з покладенням на ОСОБА_6 наступних обов`язків: прибувати за кожною вимогою до слідчого, прокурора та суду; не відлучатися з місця постійного проживання (у м. Житомир), в якому він мешкає, без дозволу слідчого, прокурора або суду; повідомляти слідчого, прокурора чи суд про зміну свого місця проживання та/або місця роботи; здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в`їзд в Україну; носити електронний засіб контролю.

Ухвалою слідчого судді Печерського районного суду міста Києва від 14.03.2024 задоволено клопотання слідчого та продовжено строк дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно підозрюваного ОСОБА_6 , до 17.04.2024 включно, із визначенням застави у розмірі 132 100 прожиткових мінімумів, що становить 399 998 800 гривень, із покладенням на підозрюваного, в разі внесення застави, наступних обов`язків, визначених ч. 5 ст. 194 КПК України, а саме:

- прибувати за кожною вимогою до слідчого, прокурора та суду;

- не відлучатися з місця постійного проживання, в якому він мешкає, без дозволу слідчого, прокурора або суду;

- повідомляти слідчого, прокурора чи суд про зміну свого місця проживання та/або місця роботи;

- здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в`їзд в Україну;

- носити електронний засіб контролю.

Термін дії обов`язків, покладених судом, у разі внесення застави визначити до 17.04.2024 року включно.

З такими висновками слідчого судді колегія суддів погоджується, з огляду на наступне.

Відповідно до положень ч. 1 ст. 183 КПК України, тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу, крім випадків, передбачених частиною шостою та восьмою статті 176 цього Кодексу.

Розглядаючи клопотання про продовження строку тримання під вартою для прийняття законного і обґрунтованого рішення в порядку ст. 199 КПК України, слідчий суддя повинен з`ясувати всі обставини, з якими пов`язана можливість застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою та умови, за яких таке продовження можливе.

Згідно ч. 3 ст. 199 КПК України, клопотання про продовження строку тримання під вартою, крім відомостей, зазначених у статті 184 цього Кодексу, повинно містити:

1) виклад обставин, які свідчать про те, що заявлений ризик не зменшився або з`явилися нові ризики, які виправдовують тримання особи під вартою;

2) виклад обставин, які перешкоджають завершенню досудового розслідування до закінчення дії попередньої ухвали про тримання під вартою.

Згідно ч. 1 ст. 194 КПК України, під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя, суд зобов`язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про: наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор; недостатність застосування більш м`яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.

На переконання колегії суддів, при прийнятті рішення про продовження строку тримання під вартою ОСОБА_6 , слідчий суддя дійшов вірного висновку про доведеність наявності обставин, які свідчать про обґрунтованість підозри останнього у вчиненні ним кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 255, ч. 2 ст. 27 ч. 4 ст. 28 ч. 5 ст. 190 КК України, що підтверджується фактичним даними, наданими суду та наведеними у рішенні слідчого судді.

Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, вимога розумної підозри передбачає наявність доказів, які об`єктивно зв`язують підозрюваного з певним злочином і вони не повинні бути достатніми, щоб забезпечити засудження, але мають бути достатніми, щоб виправдати подальше розслідування або висунення звинувачення.

Як вважає колегія суддів, слідчий суддя, дослідивши матеріали клопотання та долучені до нього документи, дійшов обґрунтованого висновку про наявність у кримінальному провадженні достатньої сукупності доказів, які свідчать про обґрунтованість підозри ОСОБА_6 у вчиненні інкримінованих йому кримінальних правопорушень,передбачених ч. 2 ст. 255, ч. 2 ст. 27 ч. 4 ст. 28 ч. 5 ст. 190 КК України.

Перевіряючи доводи клопотання слідчого на предмет продовження існування ризиків, передбачених ч. 1 ст. 177 КПК України, колегія суддів вважає, що слідчий суддя дійшов правильного висновку про продовження існування ризиків переховуватися від органу досудового розслідування та суду; знищення, сховання або спотворення будь-якої із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконного впливу на свідків та інших підозрюваних у цьому ж кримінальному провадженні; перешкоджання кримінальному провадженню іншим чином; вчинення іншого кримінального правопорушення.

Такого висновку слідчий суддя дійшов з огляду на конкретні обставини кримінального провадження, тяжкість покарання, яке загрожує ОСОБА_6 у разі визнання його винуватим у інкримінованих йому кримінальних правопорушеннях, а також з огляду на характер та наслідки кримінальних правопорушень, у вчиненні яких він підозрюється.

Слідчим суддею досліджено доводи клопотання слідчого щодо обставин, які перешкоджають завершенню досудового розслідування до закінчення дії попереднього судового рішення про застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою ОСОБА_6 та встановлено, що необхідно провести ряд слідчих (розшукових) та процесуальних дій, без проведення яких закінчення досудового розслідування є неможливим.

Відповідно до вимог ст. 178 КПК України, в сукупності із вищезазначеними обставинами, слідчий суддя врахував дані про особу підозрюваного, його вік та стан здоров`я, майновий та сімейний стан, репутацію, спосіб життя, та дійшов обґрунтованого висновку про те, що більш м`які запобіжні заходи, ніж тримання під вартою, не здатні запобігти ризикам, які зазначені у клопотанні слідчого.

Європейський суд з прав людини неодноразово підкреслював, що наявність підстав для тримання особи під вартою та продовження строку тримання під вартою має оцінюватися в кожному кримінальному провадженні з урахуванням його конкретних обставин. Тримання під вартою та продовження строку тримання під вартою може бути виправдано за наявності того, що цього вимагають справжні інтереси суспільства, які, не зважаючи на презумпцію невинуватості, переважають над принципом поваги до особистої свободи.

Європейський суд з прав людини у справах «Ілійков проти Болгарії», «Летельє проти Франції», «Москаленко проти України» зазначив, що «суворість передбаченого покарання» є суттєвим елементом при оцінюванні «ризиків переховування або повторно вчинення злочинів», а особлива тяжкість деяких злочинів може викликати таку реакцію суспільства і соціальні наслідки, які виправдовують попереднє ув`язнення як виключну міру запобіжного заходу протягом певного часу.

Зважаючи на суспільний інтерес, який, з урахуванням презумпції невинуватості, виправдовує відступ від принципу поваги до особистої свободи, визначеного Конвенцією про захист прав людини та основоположних свобод, що відповідає правовим позиціям, викладеним в п. 35 рішення ЄСПЛ «Летельє проти Франції», колегія суддів вважає обґрунтованим висновок слідчого судді про необхідність продовження на даній стадії досудового розслідування підозрюваному запобіжного заходу у виді тримання під вартою, оскільки застосування більш м`яких запобіжних заходів може виявитися не достатнім для забезпечення існуючих ризиків, що узгоджується з вимогами вказаних вище норм закону і правовими позиціями ЄСПЛ.

На переконання колегії суддів, таке обмеження права ОСОБА_6 на свободу не суперечить положенням ст. 5 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, так як існують ознаки суспільного інтересу, які не зважаючи на презумпцію невинуватості, переважають принцип поваги до особистої свободи.

З урахуванням вказаного, на думку колегії суддів, станом на день розгляду клопотання слідчий суддя дійшов правильного висновку про необхідність продовження ОСОБА_6 строку тримання під вартою, оскільки встановлені судом обставини свідчать про те, що на даний час продовжують існувати ризики, передбачені ч. 1 ст. 177 КПК України, які не зменшилися з часу застосування щодо підозрюваного запобіжного заходу у виді тримання під вартою, та жоден із більш м`яких запобіжних заходів, окрім тримання під вартою, не зможе запобігти таким ризикам.

Наявність обставин, які б давали підстави вважати про достатність застосування більш м`якого запобіжного заходу щодо ОСОБА_6 , ніж тримання під вартою, колегією суддів не встановлено під час перегляду оскаржуваної ухвали.

Крім того, на переконання колегії суддів, слідчий суддя обґрунтовано, у відповідності до ч. 3 ст. 183, ч. 5 ст. 182 КПК України, взявши до уваги дані, які характеризують особу підозрюваного, його майновий та сімейний стан, конкретні обставини кримінальних правопорушень, дійшов висновку про зменшення визначеного підозрюваному попередньою ухвалою розміру застави з 165 126 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що становить 500 001 528 гривень, до 132 100 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що становить 99 998 800 гривень.

З таким висновком погоджується і колегія суддів, оскільки вказаний розмір застави є відповідним і достатнім у даному кримінальному провадженні. Виходячи з практики Європейського суду з прав людини, розмір застави повинен визначатися тим ступенем довіри, при якому перспектива втрати застави, буде достатнім стримуючим засобом, щоб відбити у особи, щодо якої застосовано заставу, бажання будь-яким чином перешкоджати встановленню істини у кримінальному провадженні.

На переконання колегії суддів, такий запобіжний захід буде достатнім стримуючим засобом, який здатен забезпечити гарантії належної процесуальної поведінки підозрюваного ОСОБА_6 та підстав вважати його завідомо непомірним для підозрюваного колегія суддів не вбачає.

Викладені в апеляційній скарзі доводи про необґрунтованість повідомленої ОСОБА_6 підозри колегія суддів вважає безпідставними, оскільки наведені у клопотанні дані, виклад яких зроблено з посиланням на матеріали кримінального провадження, на даному етапі досудового розслідування свідчать про наявність обґрунтованої підозри у вчиненні ним кримінальних правопорушень,передбачених ч. 2 ст. 255, ч. 2 ст. 27 ч. 4 ст. 28 ч. 5 ст. 190 КК України.

Враховуючи, що слідчий суддя на даному етапі провадження не вправі вирішувати ті питання, які повинен вирішувати суд під час розгляду кримінального провадження по суті, зокрема, не вправі оцінювати докази з точки зору їх належності і допустимості, а лише зобов`язаний на підставі розумної оцінки сукупності отриманих доказів визначити, що причетність особи до вчинення кримінального правопорушення є вірогідною та достатньою для застосування щодо неї обмежувального заходу, то з огляду на вищенаведені дані, у колегії суддів наявні підстави для висновку про наявність обґрунтованої підозри у вчиненні ОСОБА_6 інкримінованих йому кримінальних правопорушень.

Для вирішення питання щодо обґрунтованості повідомленої підозри оцінка наданих слідчому судді доказів здійснюється не в контексті оцінки доказів з точки зору їх достатності і допустимості для встановлення винуватості чи її відсутності у особи за вчинення злочину, доведення чи не доведення винуватості особи, з метою досягнення таких висновків, які необхідні суду при постановленні вироку, а з тією метою, щоб визначити вірогідність та достатність підстав причетності тієї чи іншої особи до вчинення кримінального правопорушення, а також чи є підозра обґрунтованою, щоб виправдати подальше розслідування або висунення обвинувачення.

У розумінні положень, що наведені у численних рішеннях Європейського Суду з прав людини («Нечипорук, Ионкало проти України» №42310/04 від 21.04.2011, «Фокс, Кемпбелл і Хартлі проти Сполученого Королівства» №№ 12244/86,12245/86, 12383/86 від 30.08.1990, «Мюррей проти Сполученого Королівства» №14310/88 від 28.10.1994 та ін.), термін «обґрунтована підозра» означає, що існують факти або інформація, які можуть переконати об`єктивного спостерігача в тому, що особа, про яку йдеться, могла вчинити це правопорушення.

Більш того, у п. 48 рішення «Чеботарь проти Молдови» № 35615/06 від 13.11.07- Європейський Суд з прав людини зазначив «Суд повторює, що для того, щоб арешт по обґрунтованій підозрі був виправданий у відповідності з статтею 5 1 (с), поліція не зобов`язана мати докази, достатні для пред`явлення обвинувачення, ні в момент арешту ні під час перебування заявника під вартою. Також не обов`язково, щоб затриманій особі були, по кінцевому рахунку, пред`явлені обвинувачення, або щоб ця особа була піддана суду. Метою попереднього тримання під вартою є подальше розслідування кримінальної справи, яке повинно підтвердити або розвіяти підозру, яка є підставою для затримання».

Крім того, колегія суддів враховує правову позицію Європейського Суду з прав людини, викладену у рішенні за скаргою «Ферарі-Браво проти Італії», відповідно до якої затримання та тримання особи під вартою, безумовно, можливе не лише у випадку доведеності факту вчинення злочину та його характеру, оскільки така доведеність сама по собі і є метою досудового розслідування, досягненню цілей якого і є тримання під вартою.

У відповідності до змісту ст. 368 КПК України, питання щодо наявності чи відсутності події та складу кримінального правопорушення в діянні, винуватості особи в його вчиненні, належності та допустимості зібраних у справі доказів, вирішуються судом під час ухвалення вироку, тобто на стадії судового провадження.

З наведених підстав, доводи про відсутність у діях ОСОБА_6 складів інкримінованих йому злочинів з тих підстав, що, на переконання апелянта, вирішення питання невідповідності якості поставленого товару мало б бути першочергово вирішене у порядку, передбаченому Договором від 23.02.2023 №286/3/23/118, а відтак перебуває у площині господарських правовідносин, та посилання на те, що ОСОБА_6 не знав про неналежну якість товару, не сприяв виготовленню товару неналежної якості, та не був у змові з представниками Замовника товару, а також доводи про відсутність ознак злочинної організації, є передчасними.

Сукупність матеріалів судового провадження, на даному етапі кримінального провадження до моменту з`ясування істини у справі, є достатньою для застосування щодо підозрюваного запобіжного заходу, оскільки обґрунтованість підозри - це не акт притягнення особи до відповідальності, а сукупність даних, які переконують об`єктивного спостерігача, що особа могла бути причетною до вчинення конкретного злочину.

Твердження апелянтів про недоведеність продовження існування ризиків, передбачених ч. 1 ст. 177 КПК України, колегія суддів вважає безпідставними.

Так, враховуючи тяжкість кримінальних правопорушень, у вчиненні яких підозрюється ОСОБА_6 , характер та обставини інкримінованих йому дій, дані про особу підозрюваного у сукупності, колегія суддів дійшла висновку, що слідчим у клопотанні доведено продовження існування у кримінальному провадженні ризиків, передбачених ч. 1 ст. 177 КПК України, а саме можливості підозрюваного переховуватися від органів досудового розслідування та суду; знищити, сховати або спотворити речі чи документи, які мають значення для кримінального провадження; незаконно впливати на свідків та інших підозрюваних у цьому ж кримінальному провадженні; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином чи вчинити інше кримінальне правопорушення.

Доводи апеляційної скарги захисника ОСОБА_8 про те, що визначена слідчим суддею застава є завідомо непомірною для підозрюваного ОСОБА_6 є необгрунтованими, оскільки з урахуванням обсягу повідомленої підозри, розміру збитків, заподіяння яких інкриміновано ОСОБА_6 разом з іншими особами на загальну суму 934 013 447 грн, та даних про особу підозрюваного, слідчий суддя дійшов вірного висновку, що застава саме у виді 132 100 розмірів прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що складає 399 998 800 гривень, здатна забезпечити належну процесуальну поведінку підозрюваного, з чим погоджується і колегія суддів.

Наведені в апеляційній скарзі захисника ОСОБА_8 доводи про здійснення досудового розслідування у кримінальному провадженні №62023000000000876 з порушенням правил підслідності, ретельно перевірялися колегією суддів, проте не знайшли свого підтвердження.

Як убачається із долученої до клопотання постанови заступника Генерального прокурора ОСОБА_17 від 13.02.2024, вказаною постановою заступником Генерального прокурора у порядку ч. 5 ст. 36 КПК України доручено здійснення досудового розслідування у кримінальному провадженні № 62023000000000876 Головному слідчому управлінню Державного бюро розслідувань у зв`язку з його неефективністю, а відтак доводи апелянта у цій частині є безпідставними.

Висловлені захисником ОСОБА_7 під час апеляційного розгляду доводи про те, що клопотання слідчого ОСОБА_10 про продовження ОСОБА_6 строку тримання під вартою датоване 2023 роком, свідчать про допущену слідчим технічну описку під час складення клопотання, проте не можуть бути безумовною підставою для скасування ухвали слідчого судді та відмови у задоволенні поданого клопотання з цих підстав.

Інші доводи апеляційних скарг висновків слідчого судді не спростовують.

Істотних порушень вимог кримінального процесуального закону, які перешкодили чи могли перешкодити слідчому судді постановити законну та обґрунтовану ухвалу, колегією суддів апеляційної інстанції не встановлено.

За таких обставин, ухвала слідчого судді суду першої інстанції відповідно до вимог статті 370 КПК України є законною, обґрунтованою і вмотивованою, а тому колегія суддів не вбачає підстав для її скасування.

Ураховуючи вищевикладене та керуючись ст. ст. 176-178, 182, 183, 193, 199, 376, 407, 418, 422 КПК України, колегія суддів,

п о с т а н о в и л а:

Апеляційні скарги захисників ОСОБА_8 та ОСОБА_9 в інтересах підозрюваного ОСОБА_6 залишити без задоволення, а ухвалу слідчого судді Печерського районного суду міста Києва від 14 березня 2024 року, - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і оскарженню не підлягає.

Судді:

---

---

---

ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3