Рішення

від 15.04.2024 по справі 120/18573/23

ВІННИЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Вінниця

15 квітня 2024 р. Справа № 120/18573/23

Вінницький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Воробйової Інни Анатоліївни, розглянувши у письмовому провадженні в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до військової частини НОМЕР_1 ДПС , військової частини НОМЕР_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ) про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання вчинити дії

ВСТАНОВИВ:

До Вінницького окружного адміністративного суду звернувся ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_2 , позивач) з адміністративним позовом до військової частини НОМЕР_1 ДПСУ (далі - військова частина НОМЕР_1 , відповідач 1), військової частини НОМЕР_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ) (далі - військова частина НОМЕР_2 , відповідач 2), у якому просив:

- визнати протиправною бездіяльність, що полягає у не наданні підтвердження участі у бойових діях або забезпеченні заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії за період з 07.04.2022 р. по 30.04.2022 р., з 01.05.2022 р. по 31.05.2022 р.,з 01.06.2022 р. по 25.06.2022 р. на території Чернігівської та Сумської областей у формі списків, передбачених додатком 2 до наказу №164 або у формі довідки передбаченої додатком 2 до наказу №392-АГ до військової частин НОМЕР_1 ДПСУ;

- визнати протиправною бездіяльність, що полягає у не винесенні наказу у відповідності до п. 1 постанови Кабінету Міністрів України №168 від 28.02.2022 р. про виплату додаткової винагороди до 70 000 грн. у розрахунку на місяць пропорційно часу участі у бойових діях або забезпеченні заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії за період з 07.04.2022 р. по 30.04.2022 р., з 01.05.2022 р. по 31.05.2022 р.,з 01.06.2022 р. по 25.06.2022 р. на території Чернігівської та Сумської областей;

- зобов`язати ухвалити наказ у відповідності до п. 1 постанови Кабінету Міністрів України №168 від 28.02.2022 р. про виплату додаткової винагороди до 70 000 грн. у розрахунку на місяць пропорційно часу участі у бойових діях або забезпеченні заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії за період з 07.04.2022 р.по 30.04.2022 р., з 01.05.2022 р. по 31.05.2022 р.,з 01.06.2022 р. по 25.06.2022 р. на території Чернігівської та Сумської областей.

Обґрунтовуючи позовні вимоги позивач вказує, що в період з 07.04.2022 р. по 25.06.2022 р. приймав участь у бойових діях на території Чернігівської і Сумської областей, відтак, має право на збільшення додаткової винагороди до 100 000 грн.

Однак, військовою частиною НОМЕР_2 не направлено до військової частини НОМЕР_1 підтвердження участі позивача у бойових діях або забезпеченні заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії за період з 07.04.2022 р. по 30.04.2022 р., з 01.05.2022 р. по 31.05.2022 р.,з 01.06.2022 р. по 25.06.2022 р. на території Чернігівської та Сумської областей у формі списків, передбачених додатком 2 до наказу №164 або у формі довідки передбаченої додатком 2 до наказу №392-АГ до військової частин НОМЕР_1 ДПСУ.

При цьому, на думку позивача, військовою частиною НОМЕР_1 протиправно не ухвалено наказ відповідно до п. 1 постанови Кабінету Міністрів України №168 від 28.02.2022 р. про виплату додаткової винагороди до 70 000 грн. у розрахунку на місяць пропорційно часу участі у бойових діях або забезпеченні заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії за період з 07.04.2022 р. по 30.04.2022 р., з 01.05.2022 р. по 31.05.2022 р.,з 01.06.2022 р. по 25.06.2022 р. на території Чернігівської та Сумської областей.

Не погоджуючись із такою бездіяльністю, позивач звернувся до суду із цим позовом.

Ухвалою Вінницького окружного адміністративного суду від 27.12.2023 р., прийнято позовну заяву до провадження, відкрито провадження у справі, визначено здійснювати розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження та призначено її до розгляду без виклику учасників справи.

12.01.2024 р. надійшов відзив, в якому відповідач 1 просив відмовити в задоволенні позову вказуючи, що дійсно позивач проходить військову службу у військовій частині НОМЕР_1 та з 07.04.2022 р. відряджений до оперативного угрупування "Сіверськ" з метою прийняття участі у заходах. Оскільки військовою частиною НОМЕР_2 не було подано позивача у Списках, як то передбачено наказом №164 -АГ, - виплата спірної допомоги правомірно не здійснена.

Від військової частини НОМЕР_2 письмової позиції не надходило, хоча ухвала про відкриття доставлена до електронного кабінету 27.12.2023 р., про що свідчить довідка, яка міститься в матеріалах справи.

Ухвалами від 29.02.2024 р. , 13.03.2024 р., 21.03.2024 р. витребувано додаткові докази.

Розглянувши матеріали справи, надавши оцінку доказам, суд дійшов висновку про наявність підстав для часткового задоволення позову , виходячи з наступних міркувань.

Відповідно до ч. 2 ст. 6 Конституції України органи законодавчої, виконавчої та судової влади здійснюють свої повноваження у встановлених цією Конституцією межах і відповідно до законів України.

Частиною другою статті 19 Конституції України визначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно зі ст. 24 Конституції України гарантується рівність конституційних прав і свобод та рівність всіх громадян перед законом.

Відповідно до частин 1-3 статті 1 Закону України Про військовий обов`язок і військову службу (далі - Закон № 2232-XII) захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України є конституційним обов`язком громадян України. Військовий обов`язок установлюється з метою підготовки громадян України до захисту Вітчизни, забезпечення особовим складом Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, а також правоохоронних органів спеціального призначення та Державної спеціальної служби транспорту, посади в яких комплектуються військовослужбовцями. Військовий обов`язок включає у тому числі проходження військової служби. Статтею 2 Закону №2232-XII встановлено, що проходження військової служби здійснюється громадянами України - у добровільному порядку (за контрактом) або за призовом.

Згідно п. 2, 3 постанови Кабінету Міністрів України №704 від 30.08.2017 "Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб" грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу складається з посадового окладу, окладу за військовим (спеціальним) званням, щомісячних (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премії) та одноразових додаткових видів грошового забезпечення.

Виплату грошового забезпечення військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу здійснювати в порядку, що затверджується Міністерством оборони, Міністерством внутрішніх справ, Міністерством фінансів, Міністерством інфраструктури, Міністерством юстиції, Службою безпеки, Управлінням державної охорони, розвідувальними органами, Адміністрацією Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації (далі - державні органи).

Згідно із Інструкцією "Про порядок виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Державної прикордонної служби України", затвердженою наказом Міністерства внутрішніх справ України 25 червня 2018 року № 558 та зареєстрованою в Міністерстві юстиції України 23 липня 2018 р. за № 854/32306, грошове забезпечення означає гарантоване державою грошове забезпечення в обсязі, що відповідає умовам проходження військової служби та стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів. Грошове забезпечення визначається залежно від посади, військового звання, тривалості, інтенсивності та умов військової служби, кваліфікації, наукового ступеня і вченого звання військовослужбовця.

Грошове забезпечення складається із: посадового окладу; окладу за військовим званням; щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премії); одноразових додаткових видів грошового забезпечення.

На виконання Указів Президента України від 24 лютого 2022 р. № 64 "Про введення воєнного стану в Україні" та № 69 "Про загальну мобілізацію" Кабінет Міністрів України 28.02.2022 прийняв Постанову №168 "Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану" (далі- Постанова №168).

Відповідно до п. 1 Постанови №168 (в редакції чинній на дату виникнення спірних правовідносин) установлено, що на період дії воєнного стану військовослужбовцям Збройних Сил, Служби безпеки, Служби зовнішньої розвідки, Головного управління розвідки Міністерства оборони, Національної гвардії, Державної прикордонної служби, Управління державної охорони, Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації, Державної спеціальної служби транспорту, військовим прокурорам Офісу Генерального прокурора, особам рядового і начальницького складу Державної служби з надзвичайних ситуацій, співробітникам Служби судової охорони, особам начальницького складу управління спеціальних операцій Національного антикорупційного бюро та поліцейським, а також особам рядового і начальницького складу Державної кримінально-виконавчої служби, які несуть службу в органах і установах зазначеної Служби, що розташовані в межах адміністративно-територіальних одиниць, на території яких надається допомога в рамках Програми єПідтримка, виплачується додаткова винагорода в розмірі 30000 гривень щомісячно, а тим з них, які беруть безпосередню участь у бойових діях або забезпечують здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах у період здійснення зазначених заходів (у тому числі військовослужбовцям строкової служби), - розмір цієї додаткової винагороди збільшується до 100 000 гривень в розрахунку на місяць пропорційно часу участі у таких діях та заходах .

Виплата такої додаткової винагороди здійснюється на підставі наказів командирів (начальників).

Спірним у досліджуваному випадку є право на отримання збільшеної виплати додаткової винагороди до 100 000 грн. відповідно до Постанови №168.

Так, з метою виконання вимог Постанови Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 №168 "Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану" та з метою врегулювання виплат військовослужбовцям Державної прикордонної служби України Адміністрацією Державної прикордонної служби України було видано наказ від 31.03.2022 №164-АГ "Про реалізацію вимог постанови Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 №168" (далі - Наказ №164).

Пунктом 1 Наказу №164 -АГ визначено, що на період дії воєнного стану військовослужбовцям Державної прикордонної служби, які проходять військову службу в органах охорони державного кордону (прикордонних загонах) виплачується додаткова винагорода (пропорційно із розрахунку на місяць) в розмірі 30000 гривень, а тим з них, які беруть безпосередню участь у бойових діях або забезпечують здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах у період здійснення зазначених заходів - розмір цієї додаткової винагороди збільшується до 100 000 гривень в розрахунку на місяць пропорційно часу участі у таких діях та заходах.

Відповідно до п. 2 Наказу №164 -АГ під терміном безпосередня участь військовослужбовця у бойових діях або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії в період здійснення зазначених заходів (далі - бойові дії або заходи) слід розуміти виконання військовослужбовцем: бойових завдань у складі військової частини (підрозділу), яка веде воєнні (бойові) дії у складі створених (діючих) угруповань військ (сил) Сил оборони держави (визначених Головнокомандувачем Збройних Сил України або начальником Генерального штабу Збройних Сил України) в районі ведення воєнних (бойових) дій; бойових (спеціальних) завдань із всебічного забезпечення створених (діючих) угруповань військ (сил) Сил оборони держави безпосередньо в районі ведення бойових дій згідно з бойовими розпорядженнями; бойових завдань з ведення руху опору на територіях України, тимчасово окупованих (захоплених) противником; з завдань з ведення оперативної (військової, спеціальної) розвідки в районі ведення бойових дій або на територіях України, тимчасово окупованих (захоплених) противником; бойових завдань з відбиття збройного нападу (вогневого ураження) на об`єкти, що охороняються, звільнення таких об`єктів у разі їх захоплення або спроби насильного заволодіння зброєю, бойовою та іншою технікою (у т.ч. поза межами районів ведення бойових дій); бойових завдань з пошуку, виявлення та знешкодження диверсійно-розвідувальних груп, незаконних збройних формувань (озброєних осіб) (у т.ч. поза межами районів ведення бойових дій); виконання бойових завдань з вогневого ураження повітряних цілей (у т.ч. поза межами районів ведення бойових дій); здійснення заходів з виводу сил та засобів з під удару противника (у т.ч. поза межами районів ведення бойових дій); виконання польотів, пов`язаних з евакуацією військовослужбовців, цивільного населення, озброєння та інших матеріальних засобів з районів бойових дій,виконання бойових завдань кораблями, катерами, морськими суднами в морській, річковій акваторії (у т.ч. поза межами районів ведення бойових дій).

Пунктом 3 Наказу №164 визначено, що документальне підтвердження безпосередньої участі військовослужбовців у бойових діях або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, у період здійснення зазначених дій або заходів здійснювати на підставі одного з таких документів: бойового наказу (бойового розпорядження); журналу бойових дій (вахтового журналу) або журналу ведення оперативної обстановки або бойового донесення (підсумкове, термінове, позатермінове) або постових відомостей (під час охорони об`єкту, на який було здійснено збройний напад, або артилерійський ракетний обстріл); рапорту (донесення) начальника (командира) підрозділу (тимчасово створеної групи військовослужбовців, зведеного загону, КрМО, КаМО, екіпажу літака, вертольоту тощо) про участь кожного військовослужбовця (у тому числі з доданих або оперативно підпорядкованих підрозділів) у бойових діях, у виконанні бойових (спеціальних) завдань, із зазначенням, військових звань, прізвищ, імен та по-батькові, а також кількості днів участі військовослужбовців у таких діях та заходах.

Про підтвердження безпосередньої участі відряджених військовослужбовців у бойових діях або заходах, начальникам регіональних управлінь та органів Держприкордонслужби, які ведуть (вели) бойові дії та до яких відряджені військовослужбовці, надавати останнім довідку про участь у вказаних заходах із зазначенням періоду (кількості днів) такої участі .

Відповідно до п. 4 Наказу №164-АГ начальникам регіональних управлінь та органів Держприкордонслужби, до яких відряджені військовослужбовці з інших органів та підрозділів щомісячно до 5 числа поточного місяця повідомляти органи, в яких ці військовослужбовці проходять службу про їх безпосередню участь у бойових діях або заходах за попередній місяць (додаток 2). В свою чергу, в додатку 2 закріплена форма списку військовослужбовців військової частини

---

, які приймали безпосееднью участь у бойових діях або заходах за місяць 2022 року у складі військової частини _____.

Пунктом 5 цього наказу визначено, що виплату додаткової винагороди здійснювати на підставі наказу начальника (командира) Держприкордонслужби. В наказі про виплату додаткової винагороди виходячи з розміру 100 000 гривень на місяць, обов`язково зазначати підстави для його видання.

Із процитованого видно, що відрядженим військовослужбовцям видається довідка про підтвердження їх безпосередньої участі у бойових діях. Начальники ж регіональних управлінь та органів Держприкордонслужби, до яких відряджені військовослужбовці з інших органів та підрозділів, щомісячно до 5 числа поточного місяця повідомляють органи, в яких ці військовослужбовці проходять службу про їх безпосередню участь у бойових діях або заходах за попередній місяць. Тобто передує формувнню списків видача довідки про безпосередню участь вйськовослужбовця у бойових діях. При цьому, при видачі наказу про виплату додаткової винагороди слід обов`язково зазначати підстави для його видання.

Суд вказує, що наказом №164 визначено, що про підтвердження безпосередньої участі відряджених військовослужбовців у бойових діях або заходах, начальникам регіональних управлінь та органів Держприкордонслужби, які ведуть (вели) бойові дії та до яких відряджені військовослужбовці, військовослужбовцям видають довідку про участь у вказаних заходах із зазначенням періоду (кількості днів) такої участі .

Судом встановлено, що наказом ІНФОРМАЦІЯ_2 № 5-вв від 07.04.2022 р. ОСОБА_1 направлено у відрядження до оперативного угрупування військ " ІНФОРМАЦІЯ_3 " для прийняття участі у заходах.

У листах ІНФОРМАЦІЯ_4 07.03.2024 р., 12.04.2024 р. вказано, що ОСОБА_1 перебував у оперативному підпорядкуванні НОМЕР_3 прикордонного загону та приймав участь у бойових діях. При цьому, надати бойове розпорядження не є можливим, оскільки воно має обмежений гриф доступ "таємно". Також надано витяги з рапортів, в яких за період за квітень 2022 р. та травень 2022 р. значиться ОСОБА_1 .

Як видно зі змісту відповіді ІНФОРМАЦІЯ_4 (арк. справи 19) датованої 30.11.2023 р., у ній зазначено, що рапорти за квітень, травень, червень 2022 р. за підписом ОСОБА_3 , в яких містяться відомості відносно ОСОБА_1 направлені до військової частини НОМЕР_1 листом від 24.06.2022 р.

Разом з тим, суд вказує, що саме ІНФОРМАЦІЯ_5 видано довідку відрядженому військовослужбовцю ОСОБА_1 про його участь в бойових діях, наслідком чого є обов`язок повідомити про участь у бойових діях військовій частині НОМЕР_1 .

А отже, суд доходить висновку, що слід визнати протиправною бездіяльність в ч НОМЕР_4 , що полягає у не повідомленні військової частини НОМЕР_1 про участь позивача у бойових діях або забезпеченні заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії за період з 07.04.2022 р. по 30.04.2022 р., з 01.05.2022 р. по 31.05.2022 р.,з 01.06.2022 р. по 25.06.2022 р. на території Чернігівської та Сумської областей у формі списків, передбачених додатком 2 до наказу №164.

Також суд вважає за необхідне, керуючись статтею 9 КАС України, вийти за межі позовних вимог, оскільки це є необхідним для повного захисту прав, свобод та інтересів позивача, про захист яких він просить.

Так, згідно частини першої вказаної норми, суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод та інтересів людини і громадянина з боку суб`єктів владних повноважень.

Зі змісту вказаної норми, можна зробити висновок, що при розгляді справи суд обмежений предметом та обсягом заявлених позовних вимог та не може застосовувати інший спосіб захисту ніж той, що зазначив позивач у позовній заяві. Водночас суд може вийти за межі правового обґрунтування, зазначеного у позовній заяві, якщо вбачає порушення інших приписів ніж ті, про які йдеться у позовній заяві.

Отже, вихід за межі позовних вимог можливий у справах за позовами до суб`єктів владних повноважень, при цьому, вихід за межі позовних вимог повинен бути пов`язаний із захистом саме тих прав, щодо яких подана позовна вимога.

Вказане підтверджується роз`ясненням поняття "виходу за межі позовних вимог", наведеним у Постанові Пленуму Верховного Суду України від 18.12.2009 року "Про судове рішення".

Так, відповідно до пункту 3 цієї, Постанови виходом за межі позовних вимог є вирішення незаявленої вимоги, задоволення вимоги позивача у більшому розмірі, ніж було заявлено.

Як вже встановлено судом та зазначалось вище, всупереч нормам чинного законодавства ІНФОРМАЦІЯ_6 не повідомив військову частину НОМЕР_1 про участь позивача у бойових діях або забезпеченні заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії за період з 07.04.2022 р. по 30.04.2022 р., з 01.05.2022 р. по 31.05.2022 р.,з 01.06.2022 р. по 25.06.2022 р. на території Чернігівської та Сумської областей у формі списків, передбачених додатком 2 до наказу №164. Відтак, з метою захисту прав позивача, слід зобов`язати ІНФОРМАЦІЯ_6 (військова частина НОМЕР_4 ) повідомити військову частину НОМЕР_1 про участь позивача у бойових діях або забезпеченні заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії за період з 07.04.2022 р. по 30.04.2022 р., з 01.05.2022 р. по 31.05.2022 р.,з 01.06.2022 р. по 25.06.2022 р. на території Чернігівської та Сумської областей у формі списків, передбачених додатком 2 до наказу №164.

При цьому, оцінюючи вимогу щодо ненаправлення довідки у формі визначеній наказом №392-АГ, то суд вказує, що на момент виникнення спірних правовідносин наказ №392-АГ не діяв, а отже він не підлягає застосуванню, як наслідок, вимога про визнання протиправною бездіяльність, що полягає у не наданні підтвердження участі у бойових діях або забезпеченні заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії у формі довідки передбаченої додатком 2 до наказу №392-АГ до військової частин НОМЕР_1 ДПСУ, не підлягає задоволенню.

Оцінюючи вимоги про визнання протиправною бездіяльність, що полягає у не винесенні наказу у відповідності до п. 1 постанови Кабінету Міністрів України №168 від 28.02.2022 р. про виплату додаткової винагороди до 70 000 грн. у розрахунку на місяць пропорційно часу участі у бойових діях або забезпеченні заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії за період з 07.04.2022 р. по 30.04.2022 р., з 01.05.2022 р. по 31.05.2022 р.,з 01.06.2022 р. по 25.06.2022 р. на території Чернігівської та Сумської областей та зобов`язання ухвалити наказ у відповідності до п. 1 постанови Кабінету Міністрів України №168 від 28.02.2022 р.про виплату додаткової винагороди до 70000 грн. у розрахунку на місяць пропорційно часу участі у бойових діях або забезпеченні заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії за період з 07.04.2022 р. по 30.04.2022 р., з 01.05.2022 р. по 31.05.2022 р.,з 01.06.2022 р. по 25.06.2022 р. на території Чернігівської та Сумської областей, то така вимога, на думку суду, є передчасною і на момент звернення з позовом до суду спір у цій частині не існував. Адже видачі наказу передує низка дій, зокрема, отримання повідомлення про участь позивача у бойових діях або забезпеченні заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії за період з 07.04.2022 р. по 30.04.2022 р., з 01.05.2022 р. по 31.05.2022 р.,з 01.06.2022 р. по 25.06.2022 р. на території Чернігівської та Сумської областей у формі списків, передбачених додатком 2 до наказу №164. За відсутності цих документів відсутні підстави видавати наказ.

Відтак, позов в цій частині задоволенню не підлягає.

Перевіривши юридичну та фактичну обґрунтованість доводів позивачів, суд доходить висновку, що з наведених у позовній заяві мотивів і підстав, позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд вказує, що відповідно до частини третьої статті 139 КАС України, при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених вимог.

Разом з тим, відповідно до статті 5 Закону України "Про судовий збір" позивач звільнений від сплати судового збору, відтак такий не сплачувався, а отже не підлягає відшкодуванню.

Окремо щодо поданої заяви про стягнення витрат на правничу допомогу, докази чого, як зазначає позивач в позовній заяві, будуть надані , суд вказує наступне.

Відповідно до частини першої статті 132 КАС України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

За текстом пункту 1 частини першої статті 132 КАС України витрати на професійну правничу допомогу належать до витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Відповідно до частин першої, другої статті 134 КАС України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката. Суд вирішує питання щодо судових витрат у рішенні, постанові або ухвалі (частина 1 статті 143 КАС України).

Відповідно до частини третьої статті 134 КАС України для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

За частиною четвертою статті 134 КАС України для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Згідно з абзацом першим частини першої статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Відповідно до частини сьомої статті 139 КАС України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

За відсутності відповідної заяви або неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

Разом з тим, за приписами частини 3 статті 143 КАС України якщо сторона з поважних причин не може до закінчення судових дебатів у справі подати докази, що підтверджують розмір понесених нею судових витрат, суд за заявою такої сторони, поданою до закінчення судових дебатів у справі, може вирішити питання про судові витрати після ухвалення рішення по суті позовних вимог. У цьому випадку суд виносить додаткове рішення в порядку, визначеному статтею 252 цього Кодексу (частина 5 цієї статті).

З аналізу наведених норм процесуального закону вбачається, що витрати на професійну правничу допомогу належать до судових витрат, що, однак, не зумовлює висновку про їх обов`язкову наявність у кожній справі.

За загальним правилом, питання про стягнення таких витрат має вирішуватися судом одночасно із задоволенням позову такої сторони у рішенні, постанові або ухвалі. Разом з тим, суд може розглянути це питання і після вирішення справи, але лише за наявності визначених законом передумов: неможливості подати докази розміру понесених витрат внаслідок поважних причин з подачею відповідної заяви про це до закінчення судових дебатів.

Певної форми відповідної заяви та вимог до її змісту законом не передбачено, отже, така заява може бути письмовою або усною (під час фіксування судового засідання технічними засобами).

Вирішуючи питання темпоральних меж подання заяви про стягнення витрат на правову допомогу, а також доказів на підтвердження їх фактичного понесення та розміру, колегія суддів об`єднаної палати Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду у справі №340/2823/21 зауважила, що вказівка у частині сьомій статті 139, частині третій статті 143 КАС України на судові дебати, до закінчення яких сторона може заявити суду прохання (вимогу, клопотання) про розподіл витрат на професійну правничу допомогу, потрібно розуміти не як єдино можливу стадію розгляду справи по суті, на якій дозволяється повідомити суду про цю обставину. Це є останній етап - перед виходом суду до нарадчої кімнати для ухвалення судового рішення за наслідками розгляду справи - для того, щоб сторона могла заявити про необхідність подати докази на підтвердження розміру понесених витрат, які підлягають розподілу за наслідками розгляду справи.

Проте підстави для розподілу судових витрат, зокрема витрат на правничу допомогу, мають існувати до того, як справа буде розглянута по суті, і з цим пов`язується ухвалення додаткового рішення в цій частині.

Передбачена процесуальними нормами можливість подати суду протягом п`яти днів докази на підтвердження витрат на правничу допомогу з метою розподілу цих витрат й ухвалення з цього питання додаткового судового рішення є не способом заявити суду про необхідність вирішення цього питання (про яке сторона не висловлювалася раніше), а механізмом довести суду факт понесення цих витрат, як умову для їх розподілу.

Якщо ж до завершення розгляду сторона не заявила суду про розподіл витрат на професійну правничу допомогу, понесених у зв`язку з розглядом справи у суді, й, відповідно, не надала документів, які ці витрати підтверджують, суд у такому випадку, не має підстав розподіляти ці витрати. Не виникне підстав для їх розподілу шляхом ухвалення додаткового судового рішення відповідно до статті 252 КАС України й тоді, коли заява про розподіл витрат на правничу допомогу, як і докази, які ці витрати підтверджують, будуть подані суду вже після того, як цей суд розгляне справу й ухвалить відповідне рішення.

Судом встановлено, що заява про вирішення питання щодо відшкодування витрат, які позивач поніс у зв`язку з розглядом справи, а також докази на їх підтвердження не були подані в межах строку, встановленого частиною сьомою статті 139 КАС України.

Зазначення ж у мотивувальній частині адміністративного позову узагальненої вимоги про стягнення судових витрат за результатами вирішення спору не може розцінюватись як належне звернення до суду із заявою про відшкодування судових витрат (в тому числі на правову допомогу), адже за такого викладу мотивувальної частини, без наведення жодних мотивів та обґрунтувань суд фактично позбавлений можливості встановити склад таких витрат, факт їх понесення та розмір.

Аналогічну правову позицію викладено в постанові ВС від 26.07.2023 р. у справі 160/16902/20.

Як було зазначено вище, відповідно до позиції об`єднаної палати Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду у справі №340/2823/21 саме своєчасне звернення сторони із заявою про стягнення судових витрат є передумовою розгляду судом питання про розподіл судових витрат.

Відтак, відсутні підстави для вирішення питання про відшкодування витрат на правничу допомогу після прийняття рішення.

Керуючись ст.ст. 73, 74, 75, 76, 77,90, 94, 139, 241, 245, 246, 250, 255, 295 КАС України, суд -

ВИРІШИВ:

адміністративний позов задовольнити частково.

Визнати протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ), яка полягає в не направленні до військової частини НОМЕР_1 повідомлення про участь ОСОБА_1 у бойових діях або забезпеченні заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії за період з 07.04.2022 р. по 30.04.2022 р., з 01.05.2022 р. по 31.05.2022 р.,з 01.06.2022 р. по 25.06.2022 р. на території Чернігівської та Сумської областей у формі списків, передбачених додатком 2 до наказу №164.

Зобов`язати військову частину НОМЕР_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ) направити до військової частини НОМЕР_1 повідомлення про участь ОСОБА_1 у бойових діях або забезпеченні заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії за період з 07.04.2022 р. по 30.04.2022 р., з 01.05.2022 р. по 31.05.2022 р.,з 01.06.2022 р. по 25.06.2022 р. на території Чернігівської та Сумської областей у формі списків, передбачених додатком 2 до наказу №164.

В іншій частині вимог відмовити.

Рішення суду набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 255 КАС України.

Відповідно до ст. 295 КАС України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Інформація про учасників справи:

Позивач: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 )

Відповідач 1: Військова частина НОМЕР_1 Державної прикордонної служби України ( АДРЕСА_2 , код ЄДРПОУ НОМЕР_5 ).

Відповідач 2: військова частина НОМЕР_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ) ( АДРЕСА_3 , код ЄДРПОУ НОМЕР_6 ).

Повний текст судового рішення сформовано: 15.04.2024 р.

СуддяВоробйова Інна Анатоліївна