Рішення

від 15.04.2024 по справі 300/8040/23

ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"15" квітня 2024 р. справа № 300/8040/23

м. Івано-Франківськ

Івано-Франківський окружний адміністративний суд в складі головуючого судді Шумея М.В., розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Івано-Франківської митниці Державної митної служби України про визнання протиправними та скасування картки відмови в прийнятті митної декларації та рішення про коригування митної вартості

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом до Івано-Франківської митниці Державної митної служби України, в якому просить:

-визнати протиправною та скасувати картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення Івано-Франківської митниці ДМС України №UA206020/2023/000438 від 16.10.2023 року.

-визнати протиправним та скасувати рішення про коригування митної вартості товарів Івано-Франківської митниці ДМС України №UA206020/2023/000065/1 від 16.10.2023 року.

Позовні вимоги мотивовані протиправним прийняттям картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення Івано-Франківської митниці ДМС України №UA206020/2023/000438 від 16.10.2023 року та рішення рішення про коригування митної вартості товарів Івано-Франківської митниці ДМС України №UA206020/2023/000065/1 від 16.10.2023 року.

Ухвалою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 24.11.2023 року відкрито провадження в даній адміністративній справі за правилами спрощеного позовного провадження.

08.12.2023 року на адресу суду від Івано-Франківської митниці Державної митної служби України надійшов відзив на позовну заяву, в якому відповідач заперечує щодо доводів позивача та просить відмовити у задоволенні позову в повному обсязі.

11.01.2024 року на адресу суду від ОСОБА_1 надійшла відповідь на відзив, згідно якої викладено пояснення, міркування та аргументи щодо наведених у відзиві заперечень та мотиви їх відхилення, позовні вимоги просить задоволити в повному обсязі.

Розглянувши позовну заяву в порядку визначеному статтею 262 Кодексу адміністративного судочинства України, дослідивши матеріали справи у їх сукупності, суд встановив наступне.

10 жовтня 2023 року представником позивача - декларантом ФОП ОСОБА_2 подано до Івано-Франківської митниці Держмитслужби електрону митну декларацію № 23UA206020019276U8 для митного оформлення бувшого у використанні транспортного засобу - сідельного тягача марки DAF, модель XF460FT, номер шасі - НОМЕР_1 , модельний/календарний рік виготовлення - 2017, об?єм двигуна - 12902 куб см, потужність, 340 кВт, колісна формула 4*2.

Митна вартість транспортного засобу визначалась митним брокером за першим методом визначення митної вартості - за ціною договору щодо товарів, які імпортуються (вартість операції), яка складається з ціни придбання автомобіля та витрат на його гранспортування. Зокрема у митній декларації «ціна товару» вказано 14777,00 Євро, за курсом 38,48 грн. за 1 Євро. Витрати позивача на транспортування становлять 300 Євро. Загальна вартість в гривні за курсом 38,48 грн. за 1 Євро 568 658,8610+11 544,81 = 680 203,671 грн.

Разом з вказаною митною декларацією №23UA206020019276U8 від 10.10.2023 року до митниці було подано наступні документи: рахунок-фактура (інвойс) №217/23 від 11.09.2023 року, декларація про походження товару, свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу № НОМЕР_2 від 12.09.2023 року, платіжний документ, що підтверджує вартість товару від 11.09.2023 року, документ, що підтверджує вартість перевезення товару від 05.11.2023 року, висновок про якісні характеристики товарів, підготовлений спеціалізованими експертними організаціями 09/2641/11274 від 05.10.2023 року, висновок про вартісні характеристики товару, підготовлений спеціальною експертною організацією В-590 від 10.10.2023 року, договір про надання послуг митного брокера від 05.10.2023 року, паспорт громадянина України, акт проведення фізичного огляду товарів від 09.10.2023 року, копія митної декларації країни відправлення №23BEE0000055410526 від 11.09.2023 року.

16.10.2023 року відповідачем було прийнято рішення за №UA206020/2023/000065/1 про коригування митної вартості товарів транспортного засобу сідельного тягача марки DAF, модель XF460FT, номер шасі- НОМЕР_3 .

16.10.2023 року декларантом подано нову митну декларацію №23UA20602001972304, до якої окрім вищезазначених документів, також було долучено рішення про коригування митної вартості товарів.

Позивач не погоджуючись з рішенням про коригування митної вартості та карткою відмови у митному оформленні звернувся з відповідним адміністративним позовом до суду.

Надаючи правову оцінку публічно-правовим відносинам, суд виходить із наступних підстав та мотивів.

У відповідності до вимог пункту 3 частини 1статті 244 КАС України, визначаючи яку правову норму слід застосувати до спірних правовідносин суд зазначає, що при вирішенні даної справи керується нормами Законів та підзаконних нормативно-правових актів в тій редакції, яка чинна на момент виникнення чи дії конкретної події, обставини і врегулювання відповідних відносин.

Відповідно до частини 2статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбаченіКонституцієюта законами України.

Наведена норма означає, що суб`єкт владних повноважень зобов`язаний діяти лише на виконання закону, за умов і обставин, визначених ним, вчиняти дії, не виходячи за межі прав та обов`язків, дотримуватися встановленої законом процедури, обирати лише встановлені законодавством України способи правомірної поведінки під час реалізації своїх владних повноважень.

Засади державної митної справи, зокрема, процедури митного контролю та митного оформлення товарів, що переміщуються через митний кордон України, умови та порядок справляння митних платежів, визначаються Митним кодексом України №У4495-VI від 13.03.2012.

Митне оформлення за правилами регулювання положень частини 1 статті 248 коментованого Кодексу розпочинається з моменту подання митному органу декларантом або уповноваженою ним особою митної декларації або документа, який відповідно до законодавства її замінює, та документів, необхідних для митного оформлення, а в разі електронного декларування - з моменту отримання митним органом від декларанта або уповноваженої ним особи електронної митної декларації або електронного документа, який відповідно до законодавства замінює митну декларацію.

Декларування здійснюється шляхом заявлення за встановленою формою (письмовою, усною, шляхом вчинення дій) точних відомостей про товари, мету їх переміщення через митний кордон України, а також відомостей, необхідних для здійснення їх митного контролю та митного оформлення. При застосуванні письмової форми декларування можуть використовуватися як електронні документи, так і документи на паперовому носії або їх електронні (скановані) копії, засвідчені електронним цифровим підписом декларанта або уповноваженої ним особи (частина 1 статті 257 МК України).

Положеннями статті 49 МК України митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, визначено як вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Митна вартість товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, визначається відповідно до глави 9 цього Кодексу (частина 2 статті 51 МК України).

Відповідно до частини 1 статті 52 МК України заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VIII цього Кодексу та цією главою.

Декларант або уповноважена особа зобов`язані надавати митному органу достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об?єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню (ч. 2 ст. 52 МКУ).

Відповідно до п. 2 розділу 2 Методичних рекомендацій були вчинені дії щодо аналізу, виявлення та оцінки ризиків при здійсненні контролю правильності визначення митної вартості товарів за вказаною ВМД, серед них зокрема:

- вивчення характеристик товарів, які впливають на рівень їх митної вартості;

- перевірки включення/не включення складових митної вартості;

- порівняння рівня заявленої митної вартості товарів з рівнем митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, митне оформлення яких вже здійснено;

- перевірки наявності розбіжностей у документах, які підтверджують митну вартість товарів.

Відповідно до ч.1 ст. 54 МК України контроль правильності митної вартості товарів здійснюється митним органом під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості.

Як встановлено судом з матеріалів справи, що інспектором Івано-Франківської митниці Державної митної служби України при розгляді документів, що були подані позивачем для здійснення митного оформлення були встановлені невідповідності в даних документах. А саме, у поданому до митного оформлення рахунку-фактурі за № 217/23 виданої фірмою Mobil Export (Бельгія) зазначено, дату видачі 11.09.2019 року, в той же час позивачем подано документ № б/н від 11.09.2023 року, в якому зазначається інформація про кошти в валюті EUR в розмірі 10777+1000 + 3000 EUR. Однак, даний документ не містить відомостей про те ким він виданий.

Також, як зазначає відповідач в відзиві на позовну заяву, що позивачем не надано до митного оформлення банківських платіжних або інших платіжних документів, які б свідчили про здійснення оплати транспортного засобу.

Пунктами 3-5 частини 2 статті 53 Митного кодексу України визначено, що документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу); якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи , що стосуються оцінюваного товару товару; за наявності- інші платіжні або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару.

Таким чином законодавцем відокремлено розрахункові документи й рахунок . фактуру (інвойс), тобто ці документи не є ідентичними, підтверджують різні обставини (один - суму, яка підлягає сплаті, інший - суму, яка фактично сплачена) та обидва вказані документи є обов`язковими для подання до митного оформлення.

Проте, позивачем документів, які підтверджують оплату не було подано митному органу, а тому й не підтверджено одну із складових митної вартості - ціну, що була фактично сплачена.

Отже, подані документи не містили всіх відомостей, що підтверджували б числові значення складових митної вартості товару, а тому, посадовою особою митного органу правомірно було направлено декларанту електронне повідомлення з вимогою про надання додаткових документів, які підтверджують митну вартість ввезеного товару.

На вимогу Івано-Франківської митниці Державної митної служби, передбаченої ч.3 ст. 53 Митного кодексу України про надання додаткових документів, позивачем повідомлено митний орган про неможливість подання додаткових документів та з проханням прийняти рішення протягом десятиденного терміну.

До адміністративного позову позивачем подано ряд документів, які ним не подавали до митного органу під час подачі митної декларації 23UA206020019276U8.

Згідно правової позиції викладеної в Постанові Пленуму Вищого адміністративного суду України №2 від 13.03.2017р., зокрема: «Суд не має права досліджувати обставини, які стосуються митної вартості, але які не були предметом дослідження органу доходів і зборів при прийнятті рішення про коригування митної вартості товарів».

Враховуючи вищенаведене судом дані докази не можуть братись до уваги.

Отже, суд приходить до висновку, що митна декларація не могла бути оформлена за основним методом - за ціною договору, бо сума, яка зазначена в рахунку-фактурі не була підтверджена.

Таким чином, суд вважає, що Івано-Франківською митницею дотримано усіх вимог Митного кодексу України та інших нормативно-правових актів, при прийнятті картки відмови в прийнятті митної декларації та рішення про коригування митної вартості

Отже, позовні вимоги ОСОБА_1 є необґрунтованими та не підлягають до задоволення.

На підставі статті 129-1 Конституції України, керуючись статтями 139, 241-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

В задоволенні позову відмовити.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, з дня складення повного судового рішення.

Апеляційна скарга подається до Восьмого апеляційного адміністративного суду.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя Шумей М.В.