Рішення

від 10.04.2024 по справі 380/105/24

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 квітня 2024 року

справа №380/105/24

провадження № П/380/107/24

Львівський окружний адміністративний суд у складі:

головуючої судді Чаплик І.Д.,

секретар судового засідання Сенчук Л.Ю.

за участю:

представника позивача Волканова Є.В.,

представника відповідача Вартовнік О.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Львові в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ВИРОБНИЧЕ ПІДПРИЄМСТВО «УКРАЇНСЬКА КОМПАНІЯ КАВИ» до Львівської митниці про визнання протиправними та скасування рішень,

в с т а н о в и в

Товариство з обмеженою відповідальністю «ВИРОБНИЧЕ ПІДПРИЄМСТВО «УКРАЇНСЬКА КОМПАНІЯ КАВИ» (місцезнаходження: 49000, м. Дніпро, вул. Базова, 8; ЄДРПОУ: 32299065) звернулось до суду із позовом до Львівської митниці (місцезнаходження: 79000, м. Львів, вул. Костюшка, 1; ЄДРПОУ: 43971343), в якому просить:

визнати протиправним та скасувати рішення Львівської митниці про коригування митної вартості товарів № UA209000/2023/100638/1 від 13.10.2023;

визнати протиправним та скасувати картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA209230/2023/002682 від 13.10.2023.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що під час здійснення господарської діяльності ТзОВ «ВИРОБНИЧЕ ПІДПРИЄМСТВО «УКРАЇНСЬКА КОМПАНІЯ КАВИ» уклало з компанією «UCC Polska Sp.z.o.o», Республіка Польща, зовнішньоекономічний контракт №14/10, предметом якого є зобов`язання продавця поставити а покупця прийняти та розрахуватись за товар, кількість, асортимент, валюта, ціна та якість яких визначається в інвойсах, попередньо узгоджених між сторонами, у строки та на умовах, визначених Інкотермс 2010. На виконання вимог вказаного контракту згідно рахунку-фактури (інвойсу) №230925-PRO від 25.09.2023, позивач придбав у продавця товар (кава розчинна сублімована), загальною вартістю 140 392,00 доларів США, який було ввезено на митну територію України. З метою митного оформлення вказаного товару позивач подав до відповідача електронну митну декларацію №23UA209230108326U8 від 11.10.2023. Разом з митною декларацією в якості підстави для застосування основного методу визначення митної вартості товару було надано документи, які містять відомості щодо ціни товару та дають можливість обчислити її. Проте, відповідач протиправно, на переконання позивача, здійснив коригування митної вартості ввезеного товару, що призвело до необхідності сплати різниці між сумами митних платежів та нанесено значних збитків позивачу. Вважаючи таке рішення про коригування митної вартості протиправним, позивач звернувся до суду із вказаним позовом.

Ухвалою суду від 08.01.2024 відкрито провадження у справі в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін за наявними матеріалами справи.

23.01.2024 відповідач подав відзив на позовну заяву, у якому просив у задоволенні позову відмовити повністю. Відзив обґрунтований тим, що під час здійснення митного оформлення за митною декларацією №23UA209230108326U8 від 11.10.2023 (далі МД) було опрацьовано інформацію, що міститься у поданих до митного оформлення документах та встановлено порушення, зокрема, ОСОБА_1 , який є директором фірми продавця UCC POLSKA SP.Z.O.O являється і засновником ТОВ "ВИРОБНИЧЕ ПІДПРИЄМСТВО УКРАЇНСЬКА КОМПАНІЯ КАВИ", тобто відповідно до вимог ст. 15 Угоди про застосування статті VII ГАТТ, покупець і продавець є пов`язаними особами і такий взаємозв`язок між продавцем і покупцем вплинув на ціну оцінюваних товарів; у рахунку проформі від 25.09.2023 № 230925-PRO та інвойсі 25.09.2023 № 230927- СОМ - зазначено 100% - передоплата на суму-140392,00 дол. США. декларантом надано SWIFT №б/н від 26.09.2023 зазначена сума -120000 дол. США.; у гр.16 CMR-зазначається ім`я, адреса перевізника - відсутні будь-які дані, у CMR № b/n від 05.10.2023 в гр.,3- адрес та місце розвантаження зазначено Київ, у рахунку на перевезення від 01.10.2023 № MEUCC04/0728 та довідці на транспорт від 02.10.2023№б/н зазначений маршрут-Гданськ-Ягодин-Дніпро, сума в довідці не містить рівномірного розподілу по іноземній території та по території України, відтак, заявлена у довідці на перевезення вартість фрахту викликає обґрунтовані сумніви щодо його величини; гр. 23 CMR - зазначено перевізника LLC Most-Trans, проте рахунок виставлений на Union Trade Service; відповідно договору від 29.06.2023 №UKK 2906/23 - вартість перевезення встановлюється в заявках або додатках, жодного документа не надано; згідно пункту 11 зовнішньоекономічного контракту від 14.11.2022 № 14/11 вказано, що будь-які зміни та доповнення до цього контракту здійснюються на підставі окремих договорів, підписаних представниками сторін, однак таких не подано; у контракті в п. 6.1 продавець зобов`язується поставити товар відповідно до заявок покупця після отримання 100% - передоплати; у контракті в п.8.1 - 100% передоплата здійснюється протягом п`яти днів після виставлення проформи інвойсу; у контракті в п.4.1-зазначено умови поставки CIF-Таллінн та FCA- Таллінн, а в МД зазначено умови поставки - CIF- GDANSK, доповнень щодо змін умов поставок не подано; у страховому полісі від 29.07.2023 № 4424971000931 міститься сума, яку неможливо прив`язати до даної поставки. У сукупності всі перелічені фактори вказують на наявність розбіжностей у поданих до митного оформлення документах та відсутність всіх відомостей щодо обставин купівлі- продажу товару. Таким чином, Львівською митницею були встановлені невідповідності у поданих документах та відсутність належних відомостей, які обґрунтовують заявлені числові значення митної вартості, визначеної за основним методом. Відповідно до частин 3-4 статті 53 Митного кодексу України митним органом надана вимога декларанту стосовно надання додаткових документів для підтвердження числових складових митної вартості товарів. Разом з тим документів, які спростовують розбіжності, виявлені при поданні митної декларації, декларантом не надано. Вказує, що зазначені порушення відповідно до частини 6 статті 54 МКУ є підставою для відмови у митному оформлені за заявленою декларантом митною вартістю.

06.02.2024 представник позивача подав до суду відповідь на відзив, у якій зазначив, що під час митного оформлення за МД № 23UA209230108326U8 від 11.10.2023 позивач подав усі документи, які були у нього наявні та які підтверджують митну вартість: зовнішньоекономічний контракт, додаткову угоду, інвойс, рахунок-проформу, сертифікат перевірки сільськогосподарського товару, сертифікат аналізу, звіт по тестуванню, страховий поліс, сертифікат здоров`я, експертний висновок, товарно-транспортну накладну, платіжний документ, документи щодо транспортних витрат. При цьому, у позові містились пояснення товариства щодо тих розбіжностей, які були зафіксовані митним органом. Відповідач стверджує, що у рішенні зазначались документи, надання яких могло б усунути сумніви митного органу, проте відповідачем було лише продубльовано положення ст. 53 МК України. Тобто Львівська митниця просила надати документи, які уже були їй надані на момент постановлення оскаржуваних рішень.

15.02.2024 представник позивача подав до суду заяву про приєднання до матеріалів справи доказів понесених стороною позивача судових витрат у вигляді витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 15 000 грн та витрат на переклад документів, які подавались до суду у розмірі 3500 грн.

27.02.2024 представник відповідача подала клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги. Клопотання обґрунтоване тим, що заявлена сума витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 15 000 грн є явно завищеною і не співмірною із правовою допомогою, наданою позивачу. Гонорар адвоката має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Ухвалою від 07.03.2024 призначено справу до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження, з повідомленням (викликом) сторін. Судове засідання призначено на 03.04.2024.

Ухвалою від 28.03.2024 задоволено клопотання представника позивача про розгляд справи у режимі відеоконференції.

В судовому засіданні 03.04.2024 оголошено перерву до 10.04.2024.

В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав з підстав, викладених у позовній заяві та відповіді на відзив.

Представник відповідача в судовому засіданні проти позову заперечила з підстав, викладених у відзиві на позовну заяву.

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, заслухавши думку представників сторін з їх участю на засіданні, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив таке.

Товариство з обмеженою відповідальністю «ВИРОБНИЧЕ ПІДПРИЄМСТВО «УКРАЇНСЬКА КОМПАНІЯ КАВИ» зареєстроване в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб підприємців та громадських формувань (ЄДРПОУ 32299065), основний вид господарської діяльності згідно з КВЕД: 10.83 Виробництво чаю та кави.

Під час здійснення господарської діяльності ТзОВ «ВИРОБНИЧЕ ПІДПРИЄМСТВО «УКРАЇНСЬКА КОМПАНІЯ КАВИ» (Покупець) укладено з компанією «UCC POLSKA Sp.z.o.o.», Республіка Польща (Продавець), контракт №14/11 від 14.11.2022, згідно з яким Продавець продасть, а Покупець купить товари, кількість, асортимент, валюта, ціна та якість яких визначається в інвойсах, попередньо узгоджених між сторонами, які є невід`ємною частиною цього Контракту, у строки та на умовах ІНКОТЕРМС (редакція 2010 року). Вантажоодержувач вказується в комерційному інвойсі на кожну партію окремо.

Пунктом 4 вказаного Контракту передбачено наступні умови постачання: CIF Таллінн (Естонія) згідно з ІНКОТЕРМС редакції 2010 року; FCA Таллінн (Естонія) згідно з ІНКОТЕРМС редакції 2010 року. Доставка товару з Таллінна (Естонія) в Україну є обов`язком Покупця.

Пунктом 8 вказаного Контракту передбачено що оплата за товар здійснюється шляхом 100% передоплати протягом п`яти робочих днів після виставлення проформи-інвойсу.

Додатковою угодою №2 від 15.08.2023 до Контракту №14/11 від 14.11.2022 змінено умови оплати за товар, викладені у пункті 8.1. вказаного Контракту та викладено в наступній редакції: «Оплата товару повинна бути здійснена протягом 90 днів після отримання Покупцем вантажу на своєму складі».

На виконання вимог контракту №14/11 від 14.11.2022 позивач придбав у продавця товар (кава розчинна сублімована) згідно рахунку-фактури (Інвойсу) №230927-COM. Умови постачання: CIF Гданськ.

З метою митного оформлення вказаного товару 11.10.2023 позивач подав до Львівської митниці електронну митну декларацію №23UA209230108326U8, відповідно до якої було заявлено до митного оформлення імпортний товар з найменуванням, описом та характеристикою, зазначених у графі 31 митної декларації, зокрема, кава розчинна сублімована в первинній упаковці масою нетто 16 кг.

Одночасно, Декларантом до митного контролю, разом з митною декларацією №23UA209230108326U8 в якості підстави для застосування основного методу було надано наступні документи, які містять відомості щодо ціни товару, зазначені у графі 44 митної декларації: зовнішньоекономічний контракт № 14/11 від 14.11.2022, додаткову угоду до контракту № 2 від 15.08.2023, рахунок-проформу № 230925-РРО від 25.09.2023, інвойс № 230927-СОМ від 27.09.2023, сертифікат перевірки сільськогосподарського товару № РLС/2023-24/С 0343 від 03.08.2023, сертифікат аналізу № РСL/2023-24/С 0343 від 03.08.2023, сертифікат здоров`я .№VDP/CTS/FDC/015/2023-24 від 24.07.2023, звіт по тестуванню № РСР/2023-24/С 0343 від 03.08.2023, страховий поліс № 4424971000931 від 29/07/2023, контракт № UКК 2906/23 від 29.06.2023, висновок № СИО-е 000184 від 13.10.2023, міжнародну товарно-транспортну накладну від 05.10.2023, рахунок за транспортні послуги №б/н від 01.10.2023, платіжний документ від 26.09.2023, довідку щодо вартості перевезення від 02.10.2023.

За наслідками опрацювання наданих документів Львівська митниця надіслала повідомлення декларанту наступного змісту: «Відповідно до частин 3-4 ст. 53 Митного кодексу України прошу надати додаткові документи для підтвердження митної вартості, а саме: рахунок-фактура інвойс або рахунок проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу); якщо рахунок сплачено банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; за наявності інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; якщо здійснювалося страхування страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування; договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов`язаний із договором (угодами, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; рахунки про здійснення платежів третіми особами на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); рахунки про оплату комісійних (посередницьких послуг, пов`язаних з виконанням умов договору (угоди, контракту); виписку з бухгалтерської документації; каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; копію митної декларації країни відправлення; висновки про якісні та кількісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини. Декларант або уповноважена ним особа за власним бажанням може подати додаткові наявні у них документи для підтвердження заявленої ними митної вартості товару».

У свою чергу Декларант просив визнати та погодити митну вартість на основі поданих документів, а також на вимогу надав витребувані документи: висновок ТПП та експертний висновок. Декларант зазначив, що документи відповідно до ст. 53 МКУ надані в повному обсязі. Інші документи не надаватимуться. Просив провести митне оформлення ЕВМД №23UA209230108326U8 від 11.10.2023 на підставі наданих документів.

Однак, 13.10.2023 Львівською митницею прийнято Рішення про коригування митної вартості товарів №UA209000/2023/100638/1, в графі 33 якого було вказано: «Відповідно до п.1 ч. 4 ст. 54 МКУ здійснено контроль наявності в підтверджуючих документах усіх відомостей в кількісному виразі, використаних при обчисленні митної вартості. В рамках реалізації положень статей 52,53,54,55,58,335 Митного кодексу України від 13.03.2012 №4495-VI (далі - МКУ), за результатами опрацювання документів, наданих для підтвердження заявленої митної вартості товару, митна вартість не може бути визнана з наступних причин:-подані до митного оформлення документи згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій та третій статті 53 МКУ, не містять всіх відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена за товар; - надані декларантом на запит митного органу документи не містять всіх відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена за товар.

За результатами проведеного опрацювання встановлено наступне: частиною 2 статті VII Генеральної Угоди з тарифів і торгівлі встановлено, що оцінка імпортованого товару для митних цілей повинна ґрунтуватися на дійсній вартості імпортованого товару, на який розраховується мито, або подібного товару і не повинна ґрунтуватися на вартості товару національного походження чи на довільній або фіктивній вартості. Під "дійсною вартістю" слід розуміти ціну, за яку, під час та в місці, визначеними законодавством імпортуючої країни, такий чи подібний товар продається або пропонується до продажу при звичайному ході торгівлі за умов повної конкуренції. Відповідно до ч. 1 пункту 2 Приміток до статті VII ГАТТ, сумісним зі статтею VII було б припущення, що "дійсна вартість" може бути представлена ціною, зазначеною у рахунку, плюс будь-які не включені до неї збори за виправдані витрати, які є звичайними складовими "дійсної вартості", а також плюс будь-яка виняткова знижка чи інше зменшення звичайної конкурентної ціни;

- відповідно до відомостей, внесених до єдиного державного реєстру, ОСОБА_1 є директором фірми продавця UCC POLSKA SP.Z.O.O являється і засновником ТОВАРИСТВО З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ "ВИРОБНИЧЕ ПІДПРИЄМСТВО УКРАЇНСЬКА КОМПАНІЯ КАВИ". Таким чином, відповідно до вимог ст. 15 Угоди про застосування статті VII ГАТТ, покупець і продавець є пов`язаними особами. У зв`язку з цим Львівська митниця Держмитслужби має обґрунтовані підстави вважати, що така взаємозалежність вплинула на ціну оцінюваних товарів. У зв`язку з цим митний орган має підстави вважати, що існуючий взаємозв`язок між продавцем і покупцем вплинув на ціну оцінюваних товарів. Львівська митниця Держмитслужби має інформацію, що продаж подібних товарів між непов`язаними суб`єктами здійснюється за вищою митною вартістю. У зв`язку з цим митний орган має підстави вважати, що існуючий взаємозв`язок між продавцем і покупцем вплинув на ціну оцінюваних товарів.

- у рахунку проформі від 25.09.2023 № 230925-PRO та інвойсі 25.09.2023 № 230927- СОМ - зазначено 100% - передоплата на суму-140 392,00 дол. США. декларантом надано SWIFT №б/н від 26.09.2023 зазначена сума -120 000 дол. США. В даному свіфті міститься посилання на рахунок проформу. Проте, дану суму неможливо прив`язати до даної поставки;

- відповідно до вимог ЗУ "Про приєднання України до Конвенції про договір міжнародного автомобільного перевезення вантажів" від 01.08.2006 №57-V та ст.6 Конвенції про договір міжнародного автомобільного перевезення вантажів (Женева, 19 травня 1956) у гр.16 CMR-зазначається ім`я, адреса перевізника - відсутні будь-які дані; У CMR № b/n від 05.10.2023 в гр.,3- адрес та місце розвантаження зазначено Київ. У рахунку на перевезення від 01.10.2023 № MEUCC04/0728 та довідці на транспорт від 02.10.2023 №б/н - зазначений маршрут-Гданськ-Ягодин-Дніпро сума в довідці не містить рівномірного розподілу по іноземній території та по території України. Отже, заявлена у довідці на перевезення вартість фрахту викликає обґрунтовані сумніви щодо його величини. Неможливо перевірити правильність застосування числових значень митної вартості. Отже, відомості щодо складових митної вартості (транспортування) містять розбіжності, не підтверджено документально та не піддаються перевірці, що є порушенням вимог положень частини 21 статті 58 Митного кодексу;

- гр. 23 CMR - зазначено перевізника LLC Most-Trans, проте рахунок виставлений на Union Trade Service. Проте, жодних документів, які б урегульовували зовнішньоекономічні відносини між суб`єктами не надано.

- відповідно до договору від 29.06.2023 №UKK 2906/23 - вартість перевезення встановлюється в заявках або додатках, жодного документа не надано. Отже, заявлена у рахунку на перевезення вартість фрахту викликає обґрунтовані сумніви щодо його величини, тим більше, що документально витрати на перевезення декларантом не підтверджені;

- згідно пункту 11 зовнішньоекономічного контракту від 14.11.2022 № 14/11 вказано, що будь-які зміни та доповнення до цього контракту здійснюються на підставі окремих договорів, підписаних представниками сторін;

- у вищезазначеному контракті в п. 6.1 - продавець зобов`язується поставити товар відповідно до заявок покупця після отримання 100% - передоплати;

- у вищезазначеному контракті в п.8.1 - 100% передоплата здійснюється протягом п`яти днів після виставлення проформи інвойсу;

- у вищезазначеному контракті в п.4.1-зазначено умови поставки CIF-Таллінн та FCA- Таллінн. У МД зазначено умови поставки - CIF- GDANSK. Жодних доповнень щодо змін умов поставок не подано;

-у страховому полісі від 29.07.2023 № 4424971000931 міститься сума, яку неможливо прив`язати до даної поставки.

Таким чином, Львівською митницею були встановлені невідповідності у поданих документах та відсутність належних відомостей, які обґрунтовують заявлені числові значення митної вартості, визначеної за основним методом. У сукупності всі перелічені фактори вказують на наявність розбіжностей у поданих до митного оформлення документах та відсутність всіх відомостей щодо обставин купівлі-продажу товару. Відповідно до частин 3-4 ст. 53 Митного кодексу України митним органом надана вимога декларанту стосовно надання додаткових документів для підтвердження числових складових митної вартості товарів.

На вимогу надано висновок ТПП та документи, які дублюють гр.44 МД, експертний висновок, зауважено, що під час здійснення оцінки містяться посилання лише на сайти аlibaba.com, coffeppromotion.pl та Odessa.prom.ua, відсутність інформації стосовно конкретних значень цінових даних щодо вартості товару не дає можливості впевнитись у достовірності вихідних даних та перевірити числові значення складових митної вартості товарів.

Проведено консультації з декларантом згідно з ст.57 МКУ. Неможливо застосувати наступні методи визначення митної вартості, а саме методу 2а (ст. 59 МКУ) та методу 2б (ст.60 МКУ) з причини відсутності в митного органу та декларанта інформації про ідентичні та подібні (аналогічні) товари, методу 2в (ст.62 МКУ) та методу 2г (ст.63 МКУ) з причини відсутності в митного органу вартісної основи для розрахунку митної вартості. Застосовано метод 2ґ (ст. 64 МКУ). Митний кодекс України від 13.03.2012 року №4495-VI розділ III.

Джерелом інформації для коригування митної вартості слугувала МД №UA902040/2023/401613 від 28.02.2023, де вартість становить 8,75 дол. США за кг.

Львівською митницею було відмовлено у митному оформленні задекларованого товару, у зв`язку з чим оформлено Картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA209230/2023/002682. Підставою для відмови у митному оформленні було прийняте митницею рішення про коригування митної вартості товару від 13.10.2023 №UA209000/2023/100638/1. На виконання вимог Рішення про коригування декларантом було подано нову митну декларацію, якій присвоєно номер №23UA209230109525U7, та 14.10.2023 вона була оформлена Львівською митницею у митному відношенні.

Не погоджуючись з рішенням про коригування митної вартості позивач звернувся з відповідним позовом до суду.

Вирішуючи спір по суті заявлених позовних вимог суд виходить з такого.

Частиною 2 статті 19 Конституції України визначено обов`язок органів державної влади та органів місцевого самоврядування, їх посадових осіб діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Указана норма основного закону означає, що суб`єкт владних повноважень зобов`язаний діяти лише на виконання закону, за умов і обставин, визначених ним, вчиняти дії, не виходячи за межі прав та обов`язків, дотримуватися встановленої законом процедури, обирати лише встановлені законодавством України способи правомірної поведінки під час реалізації своїх владних повноважень.

Митний кодекс України (далі МК України) визначає засади організації та здійснення митної справи в Україні, регулює економічні, організаційні, правові, кадрові та соціальні аспекти діяльності митної служби України, спрямований на забезпечення захисту економічних інтересів України, створення сприятливих умов для розвитку її економіки, захисту прав та інтересів суб`єктів підприємницької діяльності та громадян, а також забезпечення додержання законодавства України з питань митної справи.

Частиною 1 ст. 246 МК України визначено, що метою митного оформлення є забезпечення дотримання встановленого законодавством України порядку переміщення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через митний кордон України, а також забезпечення статистичного обліку ввезення на митну територію України, вивезення за її межі і транзиту через її територію товарів.

Митне оформлення розпочинається з моменту подання органу доходів і зборів декларантом або уповноваженою ним особою митної декларації або документа, який відповідно до законодавства її замінює, та документів, необхідних для митного оформлення, а в разі електронного декларування - з моменту отримання органом доходів і зборів від декларанта або уповноваженої ним особи електронної митної декларації або електронного документа, який відповідно до законодавства замінює митну декларацію (ч. 1 ст. 248 МК України).

Згідно з ч. 1 ст. 257 МК України декларування здійснюється шляхом подання за встановленою формою (письмовою, усною, шляхом вчинення дій) точних відомостей про товари, мету їх переміщення через митний кордон України, а також відомостей, необхідних для здійснення їх митного контролю та митного оформлення. При застосуванні письмової форми декларування можуть використовуватися як електронні документи, так і документи на паперовому носії або їх електронні (скановані) копії, засвідчені електронним цифровим підписом декларанта або уповноваженої ним особи.

Відповідно до ч. 6 ст. 257 МК України умови та порядок декларування, перелік відомостей, необхідних для здійснення митного контролю та митного оформлення, визначаються цим Кодексом. Положення про митні декларації та форми цих декларацій затверджуються Кабінетом Міністрів України, а порядок заповнення таких декларацій та інших документів, що застосовуються під час митного оформлення товарів, транспортних засобів комерційного призначення, - центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику.

Статтею 49 МК України передбачено, що митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, - це загальна сума всіх платежів, які були здійснені або повинні бути здійснені покупцем оцінюваних товарів продавцю або на користь продавця через третіх осіб та/або на пов`язаних із продавцем осіб для виконання зобов`язань продавця (ч. 5 ст. 58 Митного кодексу України).

Відповідно до ч. 1 ст. 57 МК України визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.

Таким чином, методи визначення митної вартості товарів можуть бути підрозділені на: а) основний; б) другорядні.

Слід зауважити, що митним законодавством передбачена ціла система другорядних методів. Під час визначення митної вартості товарів учасник митних відносин може застосувати тільки один із різновидів методів - основний метод або ж конкретний другорядний метод. Застосування методу визначення вартості товарів повинно бути обґрунтованим.

Пріоритетним до застосування є саме основний метод, що обумовлює необхідність, у випадку наявності достатніх підстав, застосовувати в першочерговому порядку основний метод визначення митної вартості товару. Вказане узгоджується з позицією Верховного Суду у постанові по справі №826/17509/16 від 09.02.2021.

Тільки у випадку відсутності необхідних умов для застосування основного методу, повинні застосовуватися методи, закріплені приписами п. 2 ч. 1 ст. 57 МК України, які застосовуються у субсидіарному порядку - учасник митних відносин обирає один із системи другорядних методів.

Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.

Відповідно до положень ч. 1 ст. 58 МК України, основний метод визначення митної вартості товарів застосовується у випадку дотримання наступних умов: 1) немає жодних обмежень щодо прав покупця (імпортера) на використання оцінюваних товарів, за винятком тих, що: а) встановлюються законом чи запроваджуються органами державної влади в Україні; б) обмежують географічний регіон, у якому товари можуть бути перепродані (відчужені повторно); в) не впливають значною мірою на вартість товару; 2) щодо продажу оцінюваних товарів або їх ціни відсутні будь-які умови або застереження, які унеможливлюють визначення вартості цих товарів; 3) жодна частина виручки від будь-якого подальшого перепродажу, розпорядження або використання товарів покупцем не надійде прямо чи опосередковано продавцеві, якщо тільки не буде зроблено відповідне коригування з урахуванням положень частини десятої цієї статті; 4) покупець і продавець не пов`язані між собою особи або хоч і пов`язані між собою особи, однак ці відносини не вплинули на ціну товарів.

Основний метод, не застосовується в конкретних випадках: а) якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні; б) відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов`язковою при її обчисленні (відповідно до ч. 2 МК України). Кожен із вище означених випадків може бути як самостійною підставою для незастосування основного методу, так й розглядатися в їх сукупності.

Згідно з ч. 2 ст. 54 МК України контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється органом доходів і зборів шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у ч. 1 ст. 58 цього Кодексу.

За правилами ч. 3 ст. 58 МК України, у разі якщо митна вартість не може бути визначена за основним методом, застосовуються другорядні методи, зазначені у п. 2 ч. 1 ст. 57 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 1 ст. 53 МК України у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає органу доходів і зборів документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення. Тобто, документальне підтвердження в аспекті відповідних митних процедур має своїм завданням підтвердити: а) заявлену митну вартість товарів; б) обраний суб`єктом господарювання метод визначення такої вартості.

Документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у ч.ч. 5 і 6 ст. 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) копія імпортної ліцензії, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування (ч. 2 ст. 53 МК України).

Відповідно до ч. 5 ст. 53 МК України, забороняється вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті.

За змістом ст. 53 МК України законом визначений вичерпний перелік документів, що подається декларантом митному органу для підтвердження заявленої митної вартості товарів та обраного методу її визначення.

Вказане узгоджується з положеннями ч. 3 ст. 318 МК України, якою встановлено, що митний контроль передбачає виконання органами доходів і зборів мінімуму митних формальностей, необхідних для забезпечення додержання законодавства України з питань державної митної справи.

Судом встановлено, що при митному оформленні товару позивач надав наявні у нього документи, що визначені ч. 2 ст. 53 МК України, а саме: зовнішньоекономічний контракт № 14/11 від 14.11.2022, додаткову угоду до контракту № 2 від 15.08.2023, рахунок-проформу № 230925-РРО від 25.09.2023, інвойс № 230927-СОМ від 27.09.2023, сертифікат перевірки сільськогосподарського товару № РLС/2023-24/С 0343 від 03.08.2023, сертифікат аналізу № РСL/2023-24/С 0343 від 03.08.2023, сертифікат здоров`я .№VDP/CTS/FDC/015/2023-24 від 24.07.2023, звіт по тестуванню № РСР/2023-24/С 0343 від 03.08.2023, страховий поліс № 4424971000931 від 29/07/2023, контракт № UКК 2906/23 від 29.06.2023, висновок № СИО-е 000184 від 13.10.2023, міжнародну товарно-транспортну накладну від 05.10.2023, рахунок за транспортні послуги №б/н від 01.10.2023, платіжний документ від 26.09.2023, довідку щодо вартості перевезення від 02.10.2023.

Разом з тим, за змістом оскаржуваного рішення вказано, що ОСОБА_1 є директором фірми продавця UCC POLSKA SP.Z.O.O, водночас є і засновником ТОВ "ВИРОБНИЧЕ ПІДПРИЄМСТВО УКРАЇНСЬКА КОМПАНІЯ КАВИ". Таким чином, відповідно до вимог ст. 15 Угоди про застосування статті VII ГАТТ, покупець і продавець є пов`язаними особами. У зв`язку з цим Львівська митниця Держмитслужби має обґрунтовані підстави вважати, що така взаємозалежність вплинула на ціну оцінюваних товарів. У зв`язку з цим митний орган має підстави вважати, що існуючий взаємозв`язок між продавцем і покупцем вплинув на ціну оцінюваних товарів. Львівська митниця Держмитслужби має інформацію, що продаж подібних товарів між непов`язаними суб`єктами здійснюється за вищою митною вартістю.

Як встановлено судом, у графі 9(а) форми ДМВ від 27.09.2023 декларантом вказано, що продавець та покупець не є пов`язаними особами у розумінні статті 15 Угоди про застосування статті VII ГАТТ.

Водночас за змістом позовних вимог позивач не заперечує, що продавець та покупець є пов`язаними особами, однак, покликається на те, що така пов`язаність не вплинула на об`єктивність митної вартості, в підтвердження чого подано висновок Одеської регіональної торгово-промислової палати №СИО-е 000184 від 13.10.2023, згідно з яким ціна товару, що імпортується з Індії (кава розчинна сублімована) за наданими документами при умові постачання CIF Гданськ становить 8,05 доларів США.

Відтак, виходячи зі змісту оскаржуваного рішення митного органу, предметом судового контролю у даній справі, окрім загальних питань підтвердженості визначеної декларантом митної вартості імпортованих товарів як такої, входить й з`ясування обставин щодо того, чи є контрагенти пов`язаними особами у значенні пункту 4 статті 15 Угоди про застосування статті VІІ Генеральної угоди з тарифів і торгівлі 1994 року, дотримання позивачем як пов`язаною особою вимог ст.58 МК України щодо подання підтверджуючих заявлену митну вартість документів, а також чи вплинула така пов`язаність на заявлену митну вартість.

Наведене узгоджується із правовими висновками, викладеними у постанові Верховного Суду від 13.01.2023 у справі №813/713/18.

Відповідно до частин 16-17 ст.58 МК України для цілей цього Кодексу особи вважаються пов`язаними між собою у випадках, зазначених у статті 15 Угоди про застосування статті VII Генеральної угоди з тарифів і торгівлі 1994 року. Особи, одна з яких є одноосібним агентом, одноосібним дистриб`ютором чи одноосібним концесіонером іншої, як би це не називалося, вважаються пов`язаними для цілей цього Кодексу, якщо вони підпадають хоча б під один із критеріїв, визначених у статті 15 Угоди про застосування статті VII Генеральної угоди з тарифів і торгівлі 1994 року.

У статті 15 Угоди про застосування статті VII Генеральної угоди з тарифів і торгівлі 1994 року вказано, що для цілей цієї Угоди особи вважаються пов`язаними між собою, тільки якщо: a) вони є службовцями або директорами підприємств один в одного; b) вони юридично визнані партнерами по бізнесу; c) вони є роботодавцем і працівником; d) будь-яка особа безпосередньо чи опосередковано володіє, контролює або утримує 5 чи більше відсотків випущених акцій, що дають право голосу, або акцій обох з них; e) один з них безпосередньо або опосередковано контролює іншого; f) обидва безпосередньо або опосередковано контролюються третьою особою; g) разом вони безпосередньо або опосередковано контролюють третю особу; h) вони є членами однієї й тієї самої сім`ї.

У тлумачних примітках до підпункту е пункту 4 статті 15 Угоди про застосування статті VII визначено, що одна особа вважатиметься такою, що контролює іншу, якщо перша юридично або практично може застосовувати обмеження до останньої або керувати нею.

Судом із витягу з Єдиного державного юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців, громадських формувань ems.ms.gov.pl встановлено, що серед засновників ТОВ «ВП «УКК» наявний ОСОБА_1 із часткою внеску до статутного фонду 46,50%, тип бенефіціарного володіння: Прямий вирішальний вплив. Водночас, ОСОБА_1 є директором UCC Polska SP.Z.O.O.

Відповідно до ч. 1 ст. 140 Цивільного кодексу України товариством з обмеженою відповідальністю є засноване одним або кількома особами товариство, статутний капітал якого поділений на частки, розмір яких встановлюється статутом та ч.ч. 1,2 ст. 145 Цивільного кодексу України вищим органом товариства з обмеженою відповідальністю є загальні збори його учасників; у товаристві з обмеженою відповідальністю створюється виконавчий орган (колегіальний або одноособовий), який здійснює поточне керівництво його діяльністю і є підзвітним загальним зборам його учасників.

Отже, директор фірми продавця входить до складу загальних зборів учасників ТОВ «ВП «УКК», який призначає, контролює та звільняє директора ТОВ «ВП «УКК», тобто є його роботодавцем.

Таким чином, відповідно до вимог ст. 15 Угоди про застосування статті VII ГАТТ, покупець і продавець за контрактом від 14.11.2022 № 14/11 є пов`язаними особами.

Водночас за змістом положень частини 18 статті 58 МК України, при продажу товарів між пов`язаними особами вартість операції береться за основу для визначення митної вартості оцінюваних товарів за першим методом, якщо декларант покаже, що така вартість є близькою до вартості однієї з нижчезазначених операцій, яка здійснювалася одночасно або майже одночасно з операцією з оцінюваними товарами: 1) вартості операції при продажу непов`язаним покупцям ідентичних або подібних (аналогічних) товарів для експорту в Україну; 2) митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, визначеної згідно з положеннями статті 62 цього Кодексу; 3) митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, визначеної згідно з положеннями статті 63 цього Кодексу.

Таким чином, заявляючи митну вартість товару, що був придбаний у пов`язаної особи, за основним методом - за ціною договору (контракту), декларант мав би з власної ініціативи надати митному органу докази того, що така вартість є близькою до вартості операцій, яка здійснювалася одночасно або майже одночасно з операцією з оцінюваними товарами з непов`язаним покупцям ідентичних або подібних (аналогічних) товарів чи ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, визначеної згідно з положеннями статей 62, 63 МК України.

Отже, саме позивач (декларант) на стадії декларування товару (подання декларації та інших документів) зобов`язаний довести та надати докази (відповідні документи) того, що має право декларувати товари, придбані у пов`язаної особи за основним методом - за ціною договору (контракту), і лише у разі надання таких документів, контролюючий орган, у разі наявності у нього сумнівів щодо впливу взаємозв`язку на ціну товарів, має надати декларанту свої письмові обґрунтування, що такий вплив мав місце та витребувати додаткові документи, що передбачені частиною четвертою статті 53 МК України.

Такі висновки щодо правозастосування норм статті 58 МК України зроблено Верховним Судом у постановах від 12 березня 2019 року у справі №826/2313/16, від 20 жовтня 2021 року у справі №460/637/19, від 13.01.2023 у справі №813/713/18 та від 26 квітня 2023 року у справі №813/1024/18.

Разом з цим, позивачем не було надано доказів, передбачених частиною 18 статті 58 МК України на підтвердження того, що така вартість є близькою до вартості операцій, яка здійснювалася одночасно або майже одночасно з операцією з оцінюваними товарами з непов`язаним покупцям ідентичних або подібних (аналогічних) товарів чи ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, визначеної згідно з положеннями статей 62, 63 МК України.

Відтак декларантом не було доведено право декларувати товари придбані у пов`язаної особи за основним методом.

Також під час розгляду справи встановлено, що ідентичний товар (вагою 17440) виробництва компанії INDUS COFFEE PVT LTD (Індія) продано експортером (INDUS COFFEE PVT LTD) для компаній, що є резидентами України, за вищою вартістю. Зокрема, за змістом МД № 23UA902040401613U0 (гр. 42) ціна товару становить 149 984.00 дол. США. Відповідно до МД № 23UA209230108326U8 (гр. 42) ціна імпортованого товару для ТОВ "ВИРОБНИЧЕ ПІДПРИЄМСТВО УКРАЇНСЬКА КОМПАНІЯ КАВИ" - 140 392,00 дол. США. З позиції митного органу, ціна товару, що поставлявся для позивача, мала би становити більше числове значення, адже продавцем виступала компанія UCC POLSKA SP.Z.O.O. (Люблін), а не компанія-виробник, тому мали місце посередницькі відносини. Проте, із документів, наданих до митного оформлення, що задекларовані, як такі, що підтверджують ціну товару, вбачається, що посередницько-збутова націнка (логістичні та інші витрати обігу та прибуток посередницької компанії UCC POLSKA SP.Z.O.O.) відсутня, ціна товару від виробника для української компанії є більшою на 9 592,00 дол. США. Тому встановити наявність економічно виправданого прибутку компанії UCC POLSKA SP.Z.O.O. не видається можливим.

Згідно з пунктом 2а статті 1 вказаної Угоди під час визначення того, чи є контрактна вартість прийнятною для цілей пункту 1, те, що покупець і продавець пов`язані між собою в рамках змісту статті 15, само по собі не є підставою вважати контрактну вартість неприйнятною. У такому разі повинні бути вивчені обставини навколо продажу й контрактну вартість повинно бути прийнято за умови, що ці відносини не вплинули на ціну. Якщо з урахуванням інформації, наданої імпортером або отриманої іншим чином, митна адміністрація має підстави вважати, що відносини вплинули на ціну, вона повинна повідомити свої аргументи імпортеру, а імпортеру повинно бути надано обґрунтована можливість для відповіді. Якщо імпортер того вимагає, це повідомлення аргументів повинно бути надано в письмовому вигляді.

Відповідно до вимог частин 12 16 статті 58 МК України, той факт, що продавець і покупець пов`язані між собою особи, сам по собі не може бути підставою для розгляду вартості операції як неприйнятної. У таких випадках необхідно розглянути обставини продажу та прийняти вартість операції за умови, що взаємовідносини покупця і продавця не вплинули на ціну оцінюваних товарів.

За наявності достатніх підстав вважати, що відносини, зазначені у частині дванадцятій цієї статті, вплинули на ціну оцінюваних товарів, митний орган повинен надати декларанту або уповноваженій ним особі свої письмові обґрунтування, що такий вплив мав місце.

У разі відсутності обґрунтувань з боку митного органу необхідно вважати, що взаємовідносини, зазначені у частині дванадцятій цієї статті, не вплинули на ціну оцінюваних товарів.

Декларант має право відповіді та доказу відсутності впливу взаємозв`язку продавця і покупця на ціну, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари.

Частиною 2 статті VII Генеральної Угоди з тарифів і торгівлі встановлено, що оцінка імпортованого товару для митних цілей повинна ґрунтуватися на дійсній вартості імпортованого товару, на який розраховується мито, або подібного товару і не повинна ґрунтуватися на вартості товару національного походження чи на довільній або фіктивній вартості. Під «дійсною вартістю» слід розуміти ціну, за яку, під час та в місці, визначеними законодавством імпортуючої країни, такий чи подібний товар продається або пропонується до продажу при звичайному ході торгівлі за умов повної конкуренції.

Відповідно до ч. 1 пункту 2 Приміток до статті VII ГАТТ, сумісним зі статтею VII було б припущення, що «дійсна вартість» може бути представлена ціною, зазначеною у рахунку, плюс будь-які не включені до неї збори за виправдані витрати, які є звичайними складовими «дійсної вартості», а також плюс будь-яка виняткова знижка чи інше зменшення звичайної конкурентної ціни.

Відповідно до частин 2-4 статті 53 Митного кодексу України позивачу надіслано вимогу про надання додаткових документів для підтвердження митної вартості товарів.

Водночас докази того, що заявлена митна вартість є близькою до вартості операцій, яка здійснювалася одночасно або майже одночасно з операцією з оцінюваними товарами з непов`язаним покупцям ідентичних або подібних (аналогічних) товарів чи ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, визначеної згідно з положеннями статей 62, 63 МК України не були також подані позивачем на вимогу митного органу при заявленні останнім вимоги про надання додаткових документів на підтвердження заявленої митної вартості.

Відтак, при декларуванні товару позивачем не було надано митному органу документального підтвердження наявності або відсутності впливу взаємозв`язку сторін зовнішньоекономічного контракту на ціну спірного товару, ціна товару занижена, що свідчить про надання спеціальних цін позивачу, це суперечить статті 7 Генеральної угоди з тарифів і торгівлі.

Подання позивачем при декларуванні висновку, складеного Одеською регіональною торгово-промисловою палатою №СИО-е 000184 від 13.10.2023, згідно з яким ціна товару, що імпортується з Індії (кава розчинна сублімована) за наданими документами при умові постачання CIF Гданськ становить 8,05 доларів США, не є документом в розумінні частини 18 статті 58 МК України, обов`язок подання яких встановлено для позивача при декларуванні товару за ціною договору.

У зв`язку з викладеним, оскільки декларант відповідно до ч.18 ст.58 МК України не зміг показати, що відносини покупця і продавця не вплинули на ціну товару, відповідно до вимог п.4 ч.1 ст.58 МК України Львівська митниця обґрунтовано вважала, що декларантом невірно обрано основний метод визначення митної вартості (відповідно до ст.58 МКУ), що відповідно до п.3 ч.6 ст.54 МК України є підставою для відмови у митному оформленні за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю.

Суд також враховує висновок митного органу про невідповідність умов поставки вказаних в умовах контракту. В підтвердження зміни умов поставки позивач покликається на додаткову угоду №1/1 від 15.08.2023 до Контракту №14/11 від 14.11.2022, згідно з якою п.4 контракту викладено в наступній редакції: «Умови поставки для кожного відвантаження повинні бути казані в комерційному інвойсі».

Водночас така додаткова угода не була подана позивачем при декларування товару, причин її неподання позивачем не вказано. При цьому, на вимогу митного органу позивачем вказано, що документи відповідно до ст. 53 МКУ надані в повному обсязі. Інші документи не надаватимуться. Просив провести митне оформлення ЕВМД №23UA209230108326U8 від 11.10.2023 на підставі наданих документів.

Оскільки вказаною додатковою угодою внесено зміни щодо умов поставки товару, що неможливо було встановити при її відсутності у митного органу, наведене призвело до обгрунтованих сумнівів у відповідача щодо числових значень вартості поставленого товару.

Відповідно до інформації, яка наведена у CMR від 05.10.2023 б/н, місце завантаження товару на автомобільний ранспорт Гдиня. Інвойс на перевезення № MEUCC04/0728 від 01.10.2023 не містить інформації про вартість перевезення товару з порту у м. Гданськ до м. Гдиня. Разом з тим, згідно з інвойсом відправка здійснена з м. Гданськ. Відповідно до CMR (гр. 13) митне оформлення зазначено у м. Медика (п.п. Медика-Шегині). Проте в інвойсі № MEUCC04/0728 зазначено, що товар перевозився через п.п. Yagodyn-Dorohusk. Пункт відвантаження в інвойсі на перевезення вказаний, як Дніпро, втім за інформацією з CMR (гр. 3) товар розвантажувався у м. Київ.

Щодо вказаного відповідачем порушення про те, що у гр. 23 CMR - зазначено перевізника «LLC Most-Trans», проте рахунок виставлений на перевізника «Union Trade Service», то суд звертає увагу, що між позивачем (Замовник) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Union Trade Service» (Велика Британія) (Експедитор) було укладено контракт №UKK 2906/23, згідно з яким Експедитор за оплату та за рахунок Замовника надає Замовникові комплекс послуг з організації та забезпечення перевезення імпортних, експортних, транзитних вантажів Замовника і вантажів Замовника в контейнерах стандартів ISO від місця, визначеного Замовником, до місця, зазначеного Замовником, до місця призначення, включаючи організацію та забезпечення, залежно від маршруту. Вказаним контрактом Експедитору не забороняється залучати інших осіб для виконання своїх договірних зобов`язань перед замовником.

Відтак суд приходить до висновку, що ТОВ «Union Trade Service» з метою виконання своїх зобов`язань за контрактом було вправі залучити ТОВ «Мост-Транс» як перевізника. Водночас право ТОВ «Union Trade Service» залучати іншого перевізника не позбавляє обов`язку позивача подати відповідні докази з метою розмитнення товару, враховуючи вимогу митного органу про надання доказів укладення договорів з третіми особами та виникнення у митного органу сумнівів в числових значеннях вартості товару при наявності всіх недоліків в сукупності.

Щодо інших підстав, які зазначені в рішенні про коригування митної вартості товарів № UA209000/2023/100638/1 від 13.10.2023, суд зазначає, що їхня можлива відповідність чи невідповідність закону не впливає на висновки суду щодо правомірності коригування митної вартості у зв`язку з неиоданням позивачем перелбачених частиною 18 статті 58 МК України документів та відповідно недоведення відсутності впливу взаємопов`язаності продавця і покупця на заявлену митну вартість.

Митним органом проведено консультації з декларантом згідно з ст.57 МКУ шляхом надсилання відповідного електронного повідомлення.

У зв`язку з неможливістю застосувати методи визначення митної вартості, а саме методу 2а (ст. 59 МКУ) та методу 2б (ст.60 МКУ) з причини відсутності в митного органу та декларанта інформації про ідентичні та подібні (аналогічні) товари, методу 2в (ст.62 МКУ) та методу 2г (ст.63 МКУ) з причини відсутності в митного органу вартісної основи для розрахунку митної вартості, застосовано метод 2ґ (ст. 64 МКУ).

Джерелом інформації для коригування митної вартості слугувала МД UA902040/2023/401613 від 28.02.2023, де вартість становить 8.75 дол. за кг. У рішенні про коригування митної вартості чітко вказано інформацію, яка взята за основу для визначення митної вартості. Тобто, вказано джерело інформації (із зазначенням номера та дати митної декларації, яка була взята за основу для визначення митної вартості оцінюваних товарів).

Таким чином, у рішенні наведена вичерпна інформація щодо джерел інформації для визначення митної вартості та здійснених коригувань, що відповідає вимогам нормативних документів.

Згідно з усталеною практикою Європейського суду з прав людини, зокрема у рішенні у справі «Серявін та інші проти України» від 10 лютого 2010 року, заява 4909/04, відображено принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» від 9 грудня 1994 року, серія A, № 303-A, п.29).

Також згідно з п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення.

Згідно зі статтею 2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до ч.1 ст.9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно з ч.1 ст.77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Частиною 2 статті 77 КАС України визначено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Відповідно до наведених вимог відповідачем, як суб`єктом владних повноважень, спростовано позовні вимоги та аргументи позивача.

Отже, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України, оцінки поданих сторонами доказів за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог.

Відповідно до вимог ст.139 Кодексу адміністративного судочинства України при відмові в позові судові витрати розподілу не підлягають.

Керуючись ст. ст. 2, 8-10, 19-21, 72-77, 90, 139, 241-246, 250, 255, 293, 295-297, підп.15.5 п.15 Перехідних положень КАС України, суд,

в и р і ш и в

у задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю «ВИРОБНИЧЕ ПІДПРИЄМСТВО «УКРАЇНСЬКА КОМПАНІЯ КАВИ» (місцезнаходження: 49000, м. Дніпро, вул. Базова, 8; ЄДРПОУ: 32299065) до Львівської митниці (місцезнаходження: 79000, м. Львів, вул. Костюшка, 1; ЄДРПОУ: 43971343) про визнання протиправним та скасування рішення відмовити повністю.

Судові витрати розподілу не підлягають.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку апеляційного оскарження, а у разі його апеляційного оскарження - з моменту проголошення судового рішення суду апеляційної інстанції. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржено до Восьмого апеляційного адміністративного суду за правилами, встановленими ст.ст.293,295 - 297 КАС України. із урахуванням п.п.15.5 п.15 Р.VII Перехідних положень КАС України протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення складено 15.04.2024.

Суддя Чаплик І.Д.