Рішення

від 11.04.2024 по справі 380/26104/23

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

11 квітня 2024 рокусправа № 380/26104/23

Львівський окружний адміністративний суд

у складі головуючої судді Сподарик Н.І.,

за участю секретаря судового засідання Суліковської У.І.,

представника позивача Дзенік С.І.,

представника відповідача Кузьмик Л.Б.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні за правилами загального позовного провадження в режимі відеоконференції адміністративну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «СТРАЙП» до Львівської митниці як відокремленого підрозділу Державної митної служби України про визнання протиправними та скасування рішень про коригування митної вартості,-

в с т а н о в и в:

На розгляд Львівського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява товариства з обмеженою відповідальністю «СТРАЙП» (02090, м. Київ, вул. Алма-Атинська, 8, офіс 303; код ЄДРПОУ 41708035) до Львівської митниці як відокремленого підрозділу Державної митної служби України (79000, м. Львів, вул. Костюшка Т., 1; код ЄДРПОУ 43971343) із вимогами:

- визнати протиправним і скасувати рішення Львівської митниці які відокремленого підрозділу Державної митної служби України про коригування митної вартості товарів №UA209000/2023/100201/2 від 27.04.2023 та картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA209230/2023/001158.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 10 грудня 2020 року між позивачем (покупець) та «Polish Trading Sp.zo.o» (Польща) (постачальник) укладено зовнішньоекономічний контракт №PL/10122020/01 від 10.12.2020, відповідно до якого позивач з метою митного оформлення вказаного товару 22.08.2023 подав до Львівської митниці електронну митну декларацію №23UA209230043600U4, заявлено до митного оформлення імпортний товар з найменуванням, описом та характеристикою, зазначеними у графі 31 митної декларації. Разом із декларацією позивач подав повний пакет документів, встановлений законодавством, які не містили жодних розбіжностей. Проте, відповідач протиправно зобов`язав позивача подати додаткові документи для підтвердження митної вартості товару. На думку позивача, відповідач безпідставно здійснив коригування митної вартості задекларованого ним товару, внаслідок чого митна вартість товару збільшилась. Звертає увагу на те, що основним методом визначення митної вартості товарів є визначення такої за ціною договору (вартість операції). Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм Митного кодексу України.

Зазначив, що на підтвердження обґрунтованості заявленої у митній декларації №23UA209230043600U4 митної вартості товарів та обраного методу її визначення, разом з декларацією декларант надав митному органу документи, які підтверджують підстави придбання товару, його кількісні та якісні характеристики, цінове та вартісне обґрунтування. Відсутність у поданих документах усіх даних, необхідних для визначення митної вартості за методом, обраним декларантом, та наявність в цих документах розбіжностей є надуманою відповідачем обставиною, яка не могла бути підставою для витребування додаткових документів.

Ухвалою суду від 13.11.2023 позовну заяву залишено без руху, а позивачеві надано термін для усунення недоліків позовної заяви, вказаних в мотивувальній частині ухвали десять днів з дня отримання копії ухвали. На виконання вимог ухвали суду про залишення позовної заяви без руху, позивачем усунуто вказані недоліки.

Ухвалою суду від 04.12.2023 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито спрощене позовне провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).

14.12.2023 за вх.№96327 від представника відповідача надійшов відзив на позовну заяву. Відповідач позов не визнав, просить у задоволенні позову відмовити. Відзив обґрунтований тим, що під час здійснення митного контролю за митною декларацією від №23UA209230043600U4 опрацьовано інформацію, що міститься у наданих до митного оформлення документах.

За результатами встановлено наступне: в рахунку від 26.04.2023 № 26/04/23 відсутнє документальне підтвердження всіх складових витрат понесених покупцем, а саме витрати на навантаження, страхування, тощо; у проформі інвойс від 13.04.2023 №FPF/000004/04/2023 зазначено умови поставки товару EXW POLAND, однак у інвойс від 26.04.2023 № FPT/000016/04/2023 вказано умови поставки FCA Люблін, при тому, що фактурна вартість одиниці товару у вищезазначених документах однакова; розмір транспортних витрат нижчий у порівнянні з мінімальними витратами на кілограм товару по аналогічних поставках в країні відправлення; у графі 16 та 23 CMR б/н від 26.04.2023 зазначено, що перевізником вантажу являється Pesas Igor, рахунок на перевезення вантажу від 25.04.2023 №23/04/23 наданий перевізником ОСОБА_1 . Проте договір з таким надавачем послуг серед наданих декларантом документів відсутній, що відповідним чином не в повній мірі відображає витрати які поніс покупець під час переміщення товару до митного кордону України; згідно проформи інвойс від 13.04.2023 № FPF/000004/04/2023 оплата за оцінюваний товар здійснюється в термін 19.04.2023, проте у інвойс від 26.04.2023 № FPT/000016/04/2023 вказано дату 26.04.2023. Платіжні документи надані до митного оформлення від 17.04.2023 № 89 та від 19.04.2023 № 91; у листі щодо роз`яснення формування ціни відсутнє документальне підтвердження всіх складових та відомості щодо обрахунку вартості товару. Наведені дані різняться з попередніми листами наданами до митного оформлення в найближчий термін; даний товар біржовий, вартість основної сировини товару на біржі значно вища; у гр.46 митної декларації країни відправлення від 26.04.2023 №23PL301010E0547415 зазначено статистичну вартість 176468 PLN, разом з тим фактурна вартість товару в інвойсі від 26.04.2023 №FPT/000016/04/2023 становить 170953,64 PLN (згідно курсу валют який вказано у інвойсі). Надані документи не усувають та не роз`яснюють виявлені розбіжності. Таким чином, митницею встановлено розбіжності в поданих документах, відсутність належних документів, що підтверджують складові митної вартості. У додатково наданих декларантом документах не усунуто та не роз`яснено виявлені розбіжності.

Вважає позовні вимоги необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню з тих підстав, що оскільки в документах, які надані позивачем до Львівської митниці, існують невідповідності та відсутні належні відомості, які обґрунтовують заявлені числові значення митної вартості, визначеної за основним методом, та декларантом не подані документи згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах 2-4 статті 53 Митного кодексу України, то зазначені обставини, у відповідності до п. 2 ч. 6 ст. 54 Митного кодексу України, стали підставами для невизнання заявленої митної вартості та прийняття митницею рішення про коригування митної вартості товарів та відмови митного органу у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю. Також Львівська митниця вказала, що під час здійснення контролю митної вартості товарів позивача та прийняття рішення про коригування митної вартості товарів, а також картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення діяла у відповідності до вимог законів та інших нормативно-правових актів України, не порушувала права та законні інтереси позивача, а тому відсутні підставі для задоволення адміністративного позову.

19.01.2024 за вх.№4658 від представника позивача надійшла заява про долучення додаткових доказів.

Ухвалою суду від 29.01.2024 вирішено перейти до розгляду справи за правилами загального позовного провадження, призначено у справі підготовче судове засідання на 27 лютого 2024 року о 11:30 год.

29.01.2024 за вх.№7130 від представника позивача надійшло клопотання про проведення судового засідання в режимі відеоконференції.

Ухвалою суду від 31.01.2024 задоволено клопотання представника позивача про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції. Вирішено судові засідання у справі № 380/26104/23, проводити в режимі відеоконференції з використанням комплексу технічних засобів та програмного забезпечення «EasyCon» (доступ до якого міститься за веб-посиланням https://vkz.court.gov.ua/) за участю представника позивача поза межами приміщення суду.

Ухвалою суду від 14.03.2024 закрито підготовче провадження в адміністративній справі, призначено судовий розгляд адміністративної справи по суті.

25.03.2024 за вх.№22772 від представника позивача надійшла заява, в якій зазначив, що обґрунтування та доводи Львівської митниці наведені у рішення про коригування митної вартості, а в подальшому у відзиві на позовну заяву, повинні були мати місце та мали бути вказані відповідачем на етапі витребування додаткових документів в порядку ст. 53 МКУ, а саме у вимозі від 27.04.2023, а не в оскаржуваному рішенні та на етапі судового провадження. Просить суд позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.

Представник позивача позовні вимоги підтримав в повному обсязі, не заперечує проти закриття підготовчого провадження і призначення справи до судового розгляду по суті.

Представник відповідача позовні вимоги заперечив, просив суд у задоволенні позову відмовити, проти закриття підготовчого провадження у справі не заперечує.

Заслухавши пояснення представників сторін, розглянувши подані сторонами документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив таке.

Між позивачем (Покупець), з однієї сторони та Компанія «Polish Trading Sp.zo.o.» (Продавець, Індія), з іншої сторони укладено Контракт № PL/10122020/01 від 10.12.2020 року на купівлю товару, згідно умов якого, продавець зобов`язується виготовити та поставити товар відповідно з рахунками-фактурами, рахунками-проформами, які є невід`ємною частиною цього договору, з гарантованими специфікацією показниками, а Покупець сплатити ціну, вказану в рахунках-фактурах, рахунках-проформах до цього договору.

Згідно проформи інвойс № FPF/000004/04/2023 від 13.04.2023 р. та комерційного інвойсу № FPT/000016/04/2023 від 26.04.2023 року, Покупець придбав у Продавця товар - цинк оксид Afox 72, у кількості 22000 кг, загальною вартістю 37180,00 євро. Покупцем було здійснено оплату за товар в повному обсязі в сумі 37180,00 євро, що підтверджується платіжними інструкціями від 17.04.2023 №89 та від 18.08.2023 №91.

З метою митного оформлення товару, позивачем подано до митного органу митну декларацію № 23UA209230043600U4, у якій митна вартість товару визначена за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються та документи, зазначені в гр. 44 декларації, що підтверджує заявлену митну вартість товарів, передбачених ч. 2 ст. 53 Митного кодексу України, разом з копіями документів, що підтверджують їх заявлену митну вартість, зокрема:

- сертифікат якості №б/н від 24.04.2023;

- рахунок-проформа FPF/0000004/04/2023 від 13.04.2023;

- рахунок-фактура (інвойс) FPT/000016/04/2023 від 26.04.2023;

- автотранспортна накладна №б/н від 26.04.2023;

- сертифікат з переведення (походження) товару форми EUR.1 № PL/MF/AS0484909 від 26.04.2023;

- банківський платіжний документ №89 від 17.04.2023;

- банківський платіжний документ №91 від 18.04.2023;

- рахунок-фактура про надання транспортно-експедиційних послуг від виконавця договору (контракту) про транспортно-експедиційні послуги №26/04/23 від 26.04.2023;

- зовнішньоекономічний договір № PL/10122020/01 від 10.12.2020;

- додаткова угода №1 від 10.12.2020;

- додаткова угода №2 від 16.03.2023;

- договір про надання послуг митного брокера 20918/013 від 17.08.2018;

- договір про перевезення №21.04.2023-1 від 21.04.2023;

- інші некласифіковані документи б/н від 26.04.2203; паспорт безпеки від 02.11.2020;

- копія митної декларації країни відправлення 23PL301010E0547415 від 26.04.2023.

Відповідач надіслав в порядку до вимог ч.ч.3, 4 ст.53 Митного кодексу /МК/ України позивачу повідомлення, в якому просив надати додаткові документи для підтвердження митної вартості товарів.

На виконання вимоги відповідача позивачем було надано: рахунок-проформа FPF/000004/04/2023 від 13.04.2023; платіжні доручення, лист роз`яснення щодо ціни, декларація країни відправлення.

За результатами розгляду електронної митної декларації № 23UA209230043600U4 від та доданих документів митним органом прийнято рішення про коригування митної вартості товарів від 27.04.2023 №UA209000/2023/100201/2.

У рішенні Львівської митниці про коригування митної вартості товарів від 27.04.2023 №UA209000/2023/100201/2, в графі 33 зазначено наступне:

«Відповідно до п.1 ч. 4 ст. 54 МКУ здійснено контроль наявності в підтверджуючих документах усіх відомостей в кількісному виразі, використаних при обчисленні митної вартості. В рамках реалізації положень статей 52,53,54,55,58,335 Митного кодексу України від 13.03.2012 №4495-VI ( далі- МКУ), за результатами опрацювання документів, наданих для підтвердження заявленої митної вартості товару, митна вартість не може бути визнана з наступних причин: - подані до митного оформлення документи згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій та третій статті 53 МКУ, не містять всіх відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена за товар; - надані декларантом на запит митного органу документи не містять всіх відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена. Під час здійснення митного контролю за було опрацьовано інформацію, що міститься у наданих до митного оформлення товаросупровідних документах: - відповідно до положень Інкотермс -2010, термін FCA (Free Carrier (... named place) Франко перевізник (... назва місця) означає, що продавець доставить товар, який пройшов митне очищення, зазначеному покупцем перевізнику до названого місця. Відповідно до частини 10 статті 58 Митного кодексу України, до митної вартості товарів додаються такі витрати (складові митної вартості), якщо вони не включалися до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, зокрема: - витрати на транспортування оцінюваних товарів до аеропорту, порту або іншого місця ввезення на митну територію України; - витрати на навантаження, вивантаження та обробку оцінюваних товарів, пов`язані з їх транспортуванням до аеропорту, порту або іншого місця ввезення на митну територію України; - витрати на страхування цих товарів. Відповідно до Правил заповнення декларації митної вартості, затверджених Наказом Міністерства фінансів України від 24.05.2012 №599, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 18 червня 2012 р. за №984/21296, у розділі Б „Складові митної вартості, гривень зазначаються витрати (складові митної вартості), передбачені частиною десятою статті 58 Кодексу, що не включені до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, підтверджені документально (договорами, рахунками, товаротранспортними накладними, розрахунками на основі транспортних тарифів тощо). Для підтвердження витрат на транспортування декларантом відповідно до частини другої статті 53 МКУ подаються транспортні (перевізні) документи, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів. До зазначених документів можуть належати: (акт виконаних робіт (наданих послуг) від виконавця договору (контракту) про надання транспортно-експедиційних послуг, що містить реквізити сторін, суму та умови платежу, інші відомості, відповідно до яких встановлюється належність послуг до товарів; банківські та платіжні документи, що підтверджують факт оплати транспортно-експедиційних послуг відповідно до виставленого рахунка-фактури; калькуляція транспортних витрат (якщо перевезення товарів здійснюється з використанням власного транспортного засобу) - в рахунку від 26.04.2023 № 26/04/23 відсутнє документальне підтвердження всіх складових витрат понесених покупцем а саме на навантаження, страхування, тощо; - згідно проформи інвойс від 13.04.2023 FPF/000004/04/2023 визначено умови поставки товару EXW POLAND, разом з тим у інвойс від 26.04.2023 № FPT/000016/04/2023 вказано умови поставки FCA Люблін, при тому, що фактурна вартість одиниці товару вказана у вищезазначених документах однакова; Розмір транспортних витрат нижчий у порівнянні з мінімальними витратами на кілограм товару по аналогічних поставках в країні відправлення; згідно наданих до митного контролю CMR б/н від 26.04.2023у графі 16 та 23 зазначено, що перевізником вантажу являється Pe Sas Igor, рахунок на перевезення вантажу від 25.04.2023№23/04/23-наданий перевізником ОСОБА_1 . Проте договір з таким надавачем послуг серед наданих декларантом документів відсутній, що відповідним чином не в повній мірі відображає витрати які поніс покупець під час переміщення товару до митного кордону України.-- згідно проформи інвойс від 13.04.2023 FPF/000004/04/2023 оплата за даний товар здійснюється в термін - 19.04.2023, проте у інвойсі від 26.04.2023 № FPT/000016/04/2023 вказано 26.04.2023. Платіжки надані до митного оформлення від 17.04.2023№89 та від 19.04.2023№91; - у листі щодо роз`яснення складу ціни відсутнє документальне підтвердження всіх складових та відомості щодо обрахунку вартості товару; Наведені дані різняться між попередніми листами наданими до митного оформлення в найкоротший термін. Даний товар біржовий вартість основної сировини товару значно вища на біржі.- у гр. 46 митної декларації країни відправлення від 26.04.2023 № 23PL301010E0547415 зазначено статистичну вартість 176468 PLN, разом з тим фактурна вартість товару згідно інвойс від 26.04.2023 № FPT/000016/04/2023 становить 170953,64 PLN (згідно курсу валют який вказано у інвойсі). Таким чином, Львівською митницею були встановлені невідповідності у поданих документах та відсутність належних відомостей, які обґрунтовують заявлені числові значення митної вартості.

Відповідно до частини 2-3 статті 53 Митного кодексу України декларанту виставлена вимога про надання додаткових документів, для підтвердження митної вартості: - зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; - якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; якщо здійснювалося страхування - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування; транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів (рахунок на перевезення, договір на перевезення); виписку з бухгалтерської документації; каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; копію митної декларації країни відправлення; висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини. Декларант або уповноважена ним особа за власним бажанням може подати додаткові наявні у них документи для підтвердження заявленої ними митної вартості товару. На вимогу митного органу декларантом надано документи, які дублюють надані раніше. Зважаючи на викладене, відповідно до вимог п. 2 ч. 6 ст. 54 МКУ, у зв`язку з неподанням декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 МКУ, Львівська митниця не визнає заявлену митну вартість. Проведено консультації з декларантом згідно з ст.57 МКУ. Неможливо застосувати наступні методи визначення митної вартості, а саме методу 2а (ст. 59 МКУ) та методу 2б (ст.60 МКУ) з причини відсутності в митного органу та декларанта інформації про ідентичні та подібні (аналогічні) товари, методу 2в (ст.62 МКУ) та методу 2г (ст.63 МКУ) з причини відсутності в митного органу вартісної основи для розрахунку митної вартості. Застосовано метод 2ґ (ст. 64 МКУ). Митний кодекс України від 13.03.2012 року №4495-VI розділ III. Джерелом інформації для коригування митної вартості товару слугувала митна декларація від 23.02.2023. № UA209230/2023/018771 де вартість подібного товару становить 2,20 дол.США за кг».

Львівською митницею було відмовлено у митному оформленні задекларованого товару, у зв`язку з чим оформлено Картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA209230/2023/001158.

Підставою для відмови у митному оформленні було прийняте митницею рішення про коригування митної вартості товарів від 27.04.2023 №UA209000/2023/100201/2.

Позивач, не погоджуючись із вище вказаними рішеннями, звернувся до суду із цим позовом.

Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з такого.

Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Наведена норма означає, що суб`єкт владних повноважень зобов`язаний діяти лише на виконання закону, за умов і обставин, визначених ним, вчиняти дії, не виходячи за межі прав та обов`язків, дотримуватися встановленої законом процедури, обирати лише встановлені законодавством України способи правомірної поведінки під час реалізації своїх владних повноважень.

Митний Кодекс України (далі МК України) визначає засади організації та здійснення митної справи в Україні, регулює економічні, організаційні, правові, кадрові та соціальні аспекти діяльності митної служби України, спрямований на забезпечення захисту економічних інтересів України, створення сприятливих умов для розвитку її економіки, захисту прав та інтересів суб`єктів підприємницької діяльності та громадян, а також забезпечення додержання законодавства України з питань митної справи.

Частиною першою статті 246 МК України визначено, що метою митного оформлення є забезпечення дотримання встановленого законодавством України порядку переміщення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через митний кордон України, а також забезпечення статистичного обліку ввезення на митну територію України, вивезення за її межі і транзиту через її територію товарів.

Митне оформлення розпочинається з моменту подання органу доходів і зборів декларантом або уповноваженою ним особою митної декларації або документа, який відповідно до законодавства її замінює, та документів, необхідних для митного оформлення, а в разі електронного декларування - з моменту отримання органом доходів і зборів від декларанта або уповноваженої ним особи електронної митної декларації або електронного документа, який відповідно до законодавства замінює митну декларацію (частина перша статті 248 МК України).

Частиною першою статті 257 МК України визначено, що декларування здійснюється шляхом заявлення за встановленою формою (письмовою, усною, шляхом вчинення дій) точних відомостей про товари, мету їх переміщення через митний кордон України, а також відомостей, необхідних для здійснення їх митного контролю та митного оформлення. При застосуванні письмової форми декларування можуть використовуватися як електронні документи, так і документи на паперовому носії або їх електронні (скановані) копії, засвідчені електронним цифровим підписом декларанта або уповноваженої ним особи.

Відповідно до частини шостої статті 257 МК України умови та порядок декларування, перелік відомостей, необхідних для здійснення митного контролю та митного оформлення, визначаються цим Кодексом. Положення про митні декларації та форми цих декларацій затверджуються Кабінетом Міністрів України, а порядок заповнення таких декларацій та інших документів, що застосовуються під час митного оформлення товарів, транспортних засобів комерційного призначення, - центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику.

Приписами статті 49 МК України визначено, що митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Частинами першою, другою статті 51 МК України визначено, що митна вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу. Митна вартість товарів, що ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, визначається відповідно до глави 9 цього Кодексу.

Відповідно до частини першої статті 52 МК України заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VIII цього Кодексу та цією главою.

За змістом частини четвертої статті 58 МК України митною вартістю товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за товари, якщо вони продаються на експорт в Україну, скоригована в разі потреби з урахуванням положень частини десятої цієї статті.

Ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, - це загальна сума всіх платежів, які були здійснені або повинні бути здійснені покупцем оцінюваних товарів продавцю або на користь продавця через третіх осіб та/або на пов`язаних із продавцем осіб для виконання зобов`язань продавця. Платежі необов`язково повинні бути здійснені у вигляді переказу грошей (зокрема, але не виключно). Такі платежі можуть бути здійснені шляхом акредитива, інкасування або за допомогою інших розрахунків (вексель, передача цінних документів тощо) (частини п`ята, сьома статті 58 МК України).

Відповідно до частини другої статті 52 МК України декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов`язані: 1) заявляти митну вартість, визначену ними самостійно, у тому числі за результатами консультацій з органом доходів і зборів; 2) подавати органу доходів і зборів достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об`єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню; 3) нести всі додаткові витрати, пов`язані з коригуванням митної вартості або наданням органу доходів і зборів додаткової інформації.

Стаття 53 МК України визначає перелік документів, що подаються декларантом для підтвердження заявленої митної вартості.

У випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає органу доходів і зборів документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення (частина перша статті 53 МК України).

Частиною другою статті 53 МК України визначено, що документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п`ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) ліцензія на імпорт товару, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

Частина п`ята статті 53 містить норми відповідно до яких забороняється вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті.

Відповідно до частини третьої статті 53 МК України у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу органу доходів і зборів зобов`язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: 1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов`язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов`язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 4) виписку з бухгалтерської документації; 5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; 6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 7) копію митної декларації країни відправлення; 8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

Частиною першою статті 55 МК України визначено, що рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається органом доходів і зборів у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо органом доходів і зборів у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів.

Під час митного оформлення при прийнятті органом доходів і зборів письмового рішення про коригування митної вартості товарів декларант або уповноважена ним особа може здійснити коригування заявленої митної вартості у строк, встановлений частиною другою статті 263 цього Кодексу. Декларант може провести консультації з органом доходів і зборів з метою обґрунтованого вибору методу визначення митної вартості на підставі інформації, яка наявна в органі доходів і зборів (частини четверта, п`ята статті 55 МК України).

Відповідно до частини першої статті 57 МК України визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.

Частиною другою статті 57 МК України визначено, що основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції).

Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу (частина третя статті 57 МК України).

Застосуванню другорядних методів передує процедура консультацій між органом доходів і зборів та декларантом з метою визначення основи вартості згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу. Під час таких консультацій орган доходів і зборів та декларант можуть здійснити обмін наявною у кожного з них інформацією за умови додержання вимог щодо її конфіденційності (частина четверта статті 57 МК України).

Згідно з положеннями статті 60 МК України у разі якщо митна вартість оцінюваних товарів не може бути визначена згідно з положеннями статей 58 і 59 цього Кодексу, за митну вартість береться прийнята митним органом вартість операції з подібними (аналогічними) товарами, які продано на експорт в Україну і час експорту яких збігається з часом експорту оцінюваних товарів або є максимально наближеним до нього.

Під подібними (аналогічними) розуміються товари, які хоч і не однакові за всіма ознаками, але мають схожі характеристики і складаються зі схожих компонентів, завдяки чому виконують однакові функції порівняно з товарами, що оцінюються, та вважаються комерційно взаємозамінними.

Для визначення, чи є товари подібними (аналогічними), враховуються якість товарів, наявність торгової марки та репутація цих товарів на ринку.

Ціна договору щодо подібних (аналогічних) товарів береться за основу для визначення митної вартості товарів, якщо ці товари ввезено приблизно в тій же кількості і на тих же комерційних рівнях, що й оцінювані товари.

У разі якщо такого продажу не виявлено, використовується вартість операції з подібними (аналогічними) товарами, які продавалися в Україну в іншій кількості та/або на інших комерційних рівнях. При цьому їх ціна коригується з урахуванням зазначених розбіжностей незалежно від того, чи веде це до збільшення або зменшення вартості. Інформація, що використовується при здійсненні коригування, повинна бути документально підтверджена.

У разі якщо кошти та витрати, зазначені в пунктах 5-7 частини десятої статті 58 цього Кодексу, включаються у вартість операції, здійснюється коригування для врахування значної різниці у таких коштах і витратах між оцінюваними товарами та відповідними подібними (аналогічними) товарами, що зумовлено різницею у відстанях і способах транспортування.

У разі якщо для цілей застосування цього методу виявляється більш як одна вартість договору щодо подібних (аналогічних) товарів, для визначення митної вартості оцінюваних товарів використовується найменша така вартість.

Відповідно до частини сьомої статті 55 МК України у випадку незгоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням органу доходів і зборів про коригування заявленої митної вартості товарів орган доходів і зборів за зверненням декларанта або уповноваженої ним особи випускає товари, що декларуються, у вільний обіг за умови сплати митних платежів згідно з митною вартістю цих товарів, визначеною декларантом або уповноваженою ним особою, та забезпечення сплати різниці між сумою митних платежів, обчисленою згідно з митною вартістю товарів, визначеною декларантом або уповноваженою ним особою, та сумою митних платежів, обчисленою згідно з митною вартістю товарів, визначеною органом доходів і зборів, шляхом надання гарантій відповідно до розділу Х цього Кодексу. Строк дії таких гарантій не може перевищувати 90 календарних днів з дня випуску товарів.

Частиною другою статті 55 МК України визначено, що прийняте органом доходів і зборів письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товарів має містити: 1) обґрунтування причин, через які заявлену декларантом митну вартість не може бути визнано; 2) наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товарів), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом; 3) вичерпний перелік вимог щодо надання додаткових документів, передбачених частиною третьою статті 53 цього Кодексу, за умови надання яких митна вартість може бути визнана органом доходів і зборів; 4) обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої органом доходів і зборів, та фактів, які вплинули на таке коригування; 5) інформацію про: а) право декларанта або уповноваженої ним особи на випуск у вільний обіг товарів, що декларуються: у разі згоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням органу доходів і зборів про коригування митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно з митною вартістю, визначеною органом доходів і зборів; у разі незгоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням органу доходів і зборів про коригування заявленої митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно із заявленою митною вартістю товарів та надання гарантій відповідно до розділу Х цього Кодексу в розмірі, визначеному органом доходів і зборів відповідно до частини сьомої цієї статті; б) право декларанта або уповноваженої ним особи оскаржити рішення про коригування заявленої митної вартості до органу вищого рівня відповідно до глави 4 цього Кодексу або до суду.

Відповідно до статті 55 МК України наказом Міністерства фінансів України № 598 від 24.05.2012, серед іншого, затверджено Правила заповнення рішення про коригування митної вартості товарів. В пункті 2.1 цих Правил у розділі заповнення графи 33 «Обставини прийняття Рішення та джерела інформації, що використовувалися митним органом для визначення митної вартості» зазначено, що у графі також вказується про проведення процедури консультацій між митним органом та декларантом з метою обґрунтованого вибору методів визначення митної вартості товарів відповідно до вимог статей 59-61 Кодексу. Результати проведеної консультації, а також причини, через які не можуть бути застосовані методи визначення митної вартості товарів за ціною договору щодо ідентичних, подібних (аналогічних) товарів (наприклад, відсутня інформація щодо вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів), фіксуються у графі. Посилання на використання цінової бази Єдиної автоматизованої інформаційної системи Держмитслужби у Рішенні допускається тільки при визначенні митної вартості відповідно до положень статей 59, 60 та 64 Кодексу з обов`язковим зазначенням номера та дати митної декларації, яка була взята за основу для визначення митної вартості оцінюваних товарів, з поясненнями щодо зроблених коригувань на обсяг партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки, комерційних умов тощо. У випадку визначення митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням резервного методу (стаття 64 Кодексу) зазначаються докладна інформація та джерела, які використовувалися митним органом при її визначенні.

Суд зауважує, що митні органи мають право здійснювати контроль правильності обчислення декларантом митної вартості, але ці повноваження здійснюються у спосіб, визначений законом, зокрема, витребовування додаткових документів на підтвердження задекларованої митної вартості може мати місце тільки у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей.

Наявність обґрунтованих сумнівів у правильності зазначеної декларантом митної вартості товарів є імперативною умовою, оскільки з цією обставиною закон пов`язує можливість витребування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів. При цьому в розумінні наведених статей сумніви митниці є обґрунтованими, якщо надані декларантом документи містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Вказане узгоджується з правовим висновком Верховного Суду, викладеним у постанові від 02.03.2021 у справі №809/857/17.

Відповідно до частини п`ятої статті 242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Наявність у митного органу обґрунтованого сумніву у правильності визначення митної вартості є обов`язковою, оскільки з цією обставиною закон пов`язує можливість витребовування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів.

Разом з тим, витребувати необхідно ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всі, які передбачені статтею 53 МК України. Ненадання повного переліку витребуваних документів може бути підставою для визначення митної вартості не за першим методом лише тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації.

Окрім цього, суд зауважує, що, встановивши відсутність достатніх відомостей, що підтверджують задекларовану митну вартість товарів, орган митної служби повинен вказати, які саме складові митної вартості товарів є непідтвердженими, чому з поданих документів неможливо встановити дані складові та які документи необхідні для підтвердження того чи іншого показника (правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 22.04.2021 у справі № 810/3397/16 та від 18.08.2021 у справі №821/1050/17).

Здійснюючи оцінку аргументів сторін та досліджених письмових доказів щодо правомірності рішення про коригування митної вартості товарів в частині обґрунтування сумніву в заявленій декларантом митній вартості, суд виходить з наступного.

Системний аналіз наведених вище норм МК України дозволяє зробити такі висновки:

- основним методом визначення митної вартості товарів є метод «за ціною договору щодо товарів, які імпортуються (вартість операції)»;

- МК України визначає вичерпний перелік документів, що подаються декларантом митному органу для підтвердження заявленої митної вартості товарів та обраного методу її визначення, а також забороняє вимагати будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в статті 53 цього кодексу;

- митний орган має повноваження витребувати додаткові документи лише за наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, яка була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари;

- МК України визначає чіткий перелік обставин, які зумовлюють виникнення обґрунтованого сумніву щодо визначеної декларантом митної вартості товару.

Отже, посадова особа митного органу для прийняття рішення про витребування в декларанта додаткових документів (з метою підтвердження заявленої митної вартості) зобов`язана встановити та чітко викласти обставини, які свідчать про:

- обґрунтованість сумніву щодо вказаної декларантом митної вартості;

- причини, що унеможливлюють перевірку заявленої митної вартості на підставі наданих декларантом документів.

При цьому посадова особа повинна витребувати документи, що реально необхідні для перевірки «сумнівних» відомостей, а не вимагати в декларанта надання невичерпного переліку усіх можливих документів.

Основним способом реалізації повноважень митного органу в цій ситуації є процедура консультацій з декларантом з метою обґрунтованого вибору підстав для визначення митної вартості та обов`язок послідовного вибору методів (від першого до резервного) визначення митної вартості.

Поряд з цим єдиною правовою підставою для прийняття митним органом рішення про коригування заявленої декларантом митної вартості товару за резервним методом є наявність сукупності наступних умов:

1) подання суб`єктом господарювання до митного оформлення не повного пакету документів, перелік яких закріплено у статті 53 Митного кодексу України;

2) ненадання на вимогу контролюючого органу додаткової уточнюючої документації на підтвердження саме числового значення заявленої митної вартості;

3) виявлення митним органом розбіжностей у поданій документації, які унеможливлюють визначення безпосередньо митної вартості товару за основним методом (за ціною договору);

4) обґрунтування причин неможливості визначення митної вартості товару за жодним із методів, що передують резервному.

У цій справі суд встановив, що позивач визначив митну вартість товару за ціною договору, яка зазначена рахунку-фактурі (інвойсі).

На підтвердження заявленої митної вартості товару декларант надав митному органу разом з митною декларацією документи, визначені частиною другою статті 53 МК України, а саме: сертифікат якості №б/н від 24.04.2023; рахунок-проформа FPF/0000004/04/2023 від 13.04.2023; рахунок-фактура (інвойс) FPT/000016/04/2023 від 26.04.2023; автотранспортна накладна №б/н від 26.04.2023; сертифікат з переведення (походження) товару форми EUR.1 № PL/MF/AS0484909 від 26.04.2023; банківський платіжний документ №89 від 17.04.2023; банківський платіжний документ №91 від 18.04.2023; рахунок-фактура про надання транспортно-експедиційних послуг від виконавця договору (контракту) про транспортно-експедиційні послуги №26/04/23 від 26.04.2023; зовнішньоекономічний договір № PL/10122020/01 від 10.12.2020; додаткова угода №1 від 10.12.2020; додаткова угода №2 від 16.03.2023; договір про надання послуг митного брокера 20918/013 від 17.08.2018; договір про перевезення №21.04.2023-1 від 21.04.2023; інші некласифіковані документи б/н від 26.04.2203; паспорт безпеки від 02.11.2020; копія митної декларації країни відправлення 23PL301010E0547415 від 26.04.2023.

З наведеного суд висновує, що при митному оформленні товару позивач надав митному органу наявні у нього документи, що визначені частиною 2 статті 53 МК України, та перелічені судом вище.

Натомість в оскаржуваному рішенні про коригування митної вартості митний орган вказав, що митна вартість товару не може бути визнана з тієї причини, що подані до митного оформлення документи згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій та третій статті 53 МК України, не містять всіх відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена за товар, та навів відповідні аргументи, що спонукали його дійти такого висновку.

Надаючи оцінку доводам відповідача, які стали підставою для прийняття спірного рішення про коригування митної вартості товарів, суд зазначає наступне.

Разом з митною декларацією декларантом було подано до митного органу контракт №PL/10122020/01 від 10.12.2020 року. Згідно умов вказаного контракту, ціна за товар встановлена в Євро і визначена в рахунках-фактурах, які супроводжують кожну партію товару (п.4 контракту). У пункту 3 Контракту визначено «Пакування та маркування: мішки/бочки/бігбеги. Продукт буде позначений мітками Продавця».

У комерційному інвойсі від 26.04.2023 № FPT/000016/04/2023 визначені умови поставки - FCA Люблін. Відповідно до правил Інкотермс 2010, умови поставки FCA термін, який означає, що продавець доставить вантаж, який пройшов митне очищення, зазначеному покупцем перевізнику до названого місця. Продавець несе відповідальність за завантаження.

Страхування товару - не здійснювалося.

Тобто, товар поставляється вже упакованим у вказані ємкості (мішки), як наслідок, вартість пакування, маркування, навантаження та інші експортні митні витрати включені в ціну товару.

Крім цього, суд зауважує, що проформа-інвойс це документ, у якому зазначається обов`язок продавця товарів (виконавця послуг) поставити товари (надати послуги) покупцю за наперед обговореною ціною. В міжнародній практиці, проформа-інвойс здебільшого використовується для здійснення Покупцем попередньої оплати за товар. Ціна товару, перелік товарів та умови поставки у цьому виді інвойсу не є остаточним, та у подальшому можуть змінюватись за домовленістю Стороні. Відмінність проформи-інвойсу полягає в тому, що деякі дані можуть бути не остаточними, та до нього ще можуть бути внесені зміни.

Інвойс, також відомий як рахунок, рахунок-фактура це товаросупровідний документ у міжнародній комерційній практиці, що надається продавцем покупцеві і містить перелік товарів, їх кількість і ціну, за якою вони поставляються покупцеві, формальні особливості товару (колір, вага тощо), умови постачання і відомості про постачальника та одержувача. Якщо умови оплати відтермінування платежу, інвойс є розрахунковим документом. Також це основний документ, який використовується митницею для розрахунку митних платежів при митному оформленні імпорту товару.

Так, в проформі-інвойс від 13.04.2023 FPF/000004/04/2023 сторонами контракту попередньо визначено умови поставки товару EXW POLAND, але разом з в подальшому сторони у інвойсі від 26.04.2023 № FPT/000016/04/2023 визначені остаточні умови поставки - FCA Люблін, що відповідає, як умовам міжнародного та українського законодавства, так і умовам контракту.

Відповідно до правил Інкотермс 2010, умови поставки FCA термін, який означає, що продавець доставить вантаж, який пройшов митне очищення, зазначеному покупцем перевізнику до названого місця. Продавець несе відповідальність за завантаження.

Отже, митницею повинні були братися до уваги умови поставки, що визначені сторонами у інвойсі від 26.04.2023 № FPT/000016/04/2023, а саме - FCA Люблін.

Позивач уклав із ФОП ОСОБА_1 договір-заяву від 21.04.2023 р. №21.04.2023-1 на надання послуг з перевезення товару, яким було виставлено відповідний рахунок на оплату від 26.04.2023 р. №26/04/23.

Згідно частини 1 статті 838 Цивільного кодексу України, підрядник має право, якщо інше не встановлено договором, залучити до виконання роботи інших осіб (субпідрядників), залишаючись відповідальним перед замовником за результат їхньої роботи.

У договорі-заявка від 21.04.2023 р. №21.04.2023-1 відсутня заборона на залучення інших осіб (субпідрядників) до виконання визначеної роботи.

Внаслідок чого, ФОП ОСОБА_1 (у відповідності до ст.838 Цивільного кодексу України) вправі було залучити до виконання роботи інших осіб (субпідрядників), як наслідок, ФОП ОСОБА_1 уклало відповідний договір про надання транспортно-експедиційних послуг із ФОП ОСОБА_2 (PE SAS IGOR).

Як наслідок, PE SAS IGOR, як вказано в CMR б/н від 26.04.2023 р., являється автоперевізником товару.

Тому, у графі 16 та 23 CMR б/н від 26.04.2023 р., було правильно та правомірно зазначено PE SAS IGOR.

Окрім того, якщо порівняти відомості про транспортні засоби, що здійснюють переведення, які зазначені у графі 17 CMR, та розділ «Дані про ТЗ та водія» договору-заяви від 21.04.2023 р. №21.04.2023-1, то вбачається одні і ті ж державні номери транспортних засобів: НОМЕР_1 /ВС7964XF.

Таким чином, доводи відповідача про відсутність права у ФОП ОСОБА_1 на залучення субпідрядників до виконання роботи та укладення договору з третіми особами, прямо суперечить частині 1 статті 838 Цивільного кодексу України.

Щодо оплати, то суд зазначає, що оплату товару було здійснено покупцем в повному обсязі на підставі проформи-інвойс від 13.04.2023 FPF/000004/04/2023, що підтверджується платіжними інструкціями від 17.04.2023 №89 та від 18.04.2023 №91.

Тобто, передоплату за товар було здійснено декларантом у розмірі 100% до моменту поставки (відвантаження) товару, що відповідає умовам контракту.

У призначенні платежу (графа 70) платіжних інструкцій чітко визначені реквізити документів на товар по яким здійснюється оплата, а саме: «PL/10122020/01 DD 10.12.2020, invoce FPF/000004/04/2023 DD 2023-04-13». Тому, доводи митниці що платіжні документи не стосуються оцінювальної партії товару не відповідають дійсності.

Щодо відсутності у листі роз`яснення складу ціни, документального підтвердження всіх складових та відомостей щодо обрахунку вартості товару, суд зазначає таке.

В матеріалах справи наявний лист-роз`яснення Polish trading sp. z o. o. від 26.04.2023 року, в якому зазначено, що вартість оксиду цинку на LME, за якою позивач прийняв замовлення за офіційною ціною LME: пропозиція позивача та прийняте замовлення від 13.04.2023 року офіційна ціна LME 2828 USD; у євро 2567,41 EUR за курсом ECB ЕUR/USD на 13.04.2023 року. Звичайна ціна від EVERZINC BV.: за формулою 0,57 х LME (London Metal Exchange) 1463,42 EUR, плюс виробничі витрати EVERZINC BV 0,57 х LME (London Metal Exchange) до 0,72 ZnO 129,58 EUR/MT, транспортні витрати 69 EUR/MT до їхнього складу; митне оформлення: 4 EUR/MT (оформлення експортних документів, експортне та митне оформлення), 4 EUR/MT вантажно-розвантажувальне зберігання товарів до самовивозу; мережа Polish Trading як офіційного дистриб`ютора EVERZINC BV: 20 EUR/MT.

Окрім того, вказаний лист містить посилання на сайт із курсом валют, зокрема, USD та EUR.

На переконання суду, зазначені відомості містять чітку та повну інформацію щодо складу ціни, підтвердження всіх складових та відомостей щодо обрахунку вартості товару.

Відтак, вказане твердження контролюючого органу не може бути покладене в основу даного рішення.

Щодо зазначення в гр. 46 митної декларації країни відправлення від 28.04.2023 статистичної вартості 176468 PLN, а в інвойсі від 26.04.2023 № FPT/000016/04/2023 170953,64 PLN фактурної вартості товару, суд зазначає наступне.

Щодо статистичної вартості товару, що визначено в експортній декларації, суд зазначає, що крім передбачених Митним кодексом України обов`язкових документів, декларантом надані з власної ініціативи наявні у нього інші додаткові документи, в тому числі експортну декларацію країни відправлення товару, яка лише підтверджує факт проходження товаром (вантажем) митного оформлення в країні відправлення, та не може слугувати підтвердженням ціни у країні експорту.

Єдиним документом, що підтверджує ціну товару у країні експорту є зовнішньоекономічний контракт, в якому сторони погодили вартість товару. Митний орган безпідставно розрахував статистичну вартість товару у експортній декларації та дійшов висновку, що заявлена декларантом митна вартість товару є нижчою. Крім того, саме лише посилання на норми європейського законодавства щодо визначення статистичної вартості без наведення конкретних законодавчих норм є припущенням, на якому не може ґрунтуватися вибір визначення митної вартості.

Крім цього, суд зазначає, що на офіційному вебсайті Європейського Союзу (https://taxation-customs.ec.europa.eu/system/files/2021-01/eucdm guidance document en.pdf) розміщено документ під назвою «EUCDM GUIDANCE DOCUMENT» (Brussels, 6 October 2016 TAXUD A3 (2016) 2696117 Doc. DIH 16/003 FINAL EN), який містить методичні рекомендації щодо проходження митних процедур Європейського Союзу.

Розділ 8/6 наведеного документа містить визначення поняття статистичної вартості, відповідно до якого статистична вартість - це приблизна теоретична вартість товарів у час і в місці, де вони знаходяться залишити територію держави-члена, в якій вони перебували на момент випуску на митницю процедура («держава-член експорту»). Статистична цінність має стосуватися цієї держави-члена. Отже, статистична вартість складається з (власної) вартості товару та понесеної або розрахованої вартість транспортування та страхування від пункту відправлення до пункту виходу з цієї держави-члена.

Натомість фактурна вартість це вартість товарів, яка фактично сплачена чи підлягає сплаті або повинна компенсуватися зустрічними поставками товарів та зазначається в рахунку-фактурі.

Отже, порядок визначення статистичної вартості товару регулюється законодавством країни експортера згідно рекомендацій Європейського Союзу та, в даному конкретному випадку, не може бути допустимим доказом розбіжностей в митній вартості товару, за умови відсутності в митного органу отриманих належних та допустимих доказів щодо недостовірності поданих декларантом документів в підтвердження митної вартості товару згідно договору купівлі-продажу та щодо понесення ним додаткових витрат, пов`язаних з транспортуванням чи страхуванням такого товару на території Держав Європейського Союзу тощо.

Таким чином, відповідач помилково ототожнив вартість товару за договором, вказану в рахунку-фактурі зі статистичною вартістю, яка зазначена в митній декларації країни відправлення.

Таким чином, доводи митного органу про наявність розбіжностей у поданих до митного оформлення документах викликані безпідставними припущеннями. Суд погоджується із позивачем, що надані до митного оформлення товару документи дозволяли визначити складові митної вартості імпортованого товару та їх числові значення. А Львівською митницею не обґрунтовано, яким чином вищевикладені обставини впливають на рівень митної вартості ввезеного товару.

Інші доводи відповідача висновків суду не спростовують.

Враховуючи наведене, суд вважає, що під час розгляду справи, відповідачем не спростовано та не надано належних доказів неможливості застосування для визначення митної вартості товару основного методу, а також не обґрунтовано застосування до визначення митної вартості товару резервного методу.

В той же час, позивач довів обґрунтованість позовних вимог належними та допустимими доказами.

За наведених обставин, позивачем у відповідності до вимог статей 52, 53 Митного кодексу України подано всі необхідні документи для митного оформлення зазначеного товару за ціною договору, які не містили в собі будь-яких розбіжностей зазначених в частині третій статті 53 МК України і в митного органу, враховуючи вищевикладені обставини, не було підстав для витребування додаткових документів та прийняття оскаржуваних рішень про коригування митної вартості.

Аналогічної правової позиції дотримується Верховний Суд в постановах від 13.10.2021 року у справі № 804/15600/15, від 14.04.2021 року у справі № 820/4849/16, від 21.04.2021 року у справі № 809/1838/15

Суд враховує, що відповідно до норм чинного законодавства з питань митної справи митні органи мають право здійснювати контроль правильності обчислення декларантом митної вартості, але ці повноваження здійснюються у спосіб, визначений законом, зокрема, витребування додаткових документів на підтвердження задекларованої митної вартості може мати місце тільки у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей. Такі сумніви можуть бути зумовлені неповнотою поданих документів для підтвердження заявленої митної вартості товарів, невідповідністю характеристик товарів, зазначених у поданих документах, митному огляду цих товарів, порівнянням рівня заявленої митної вартості товарів з рівнем митної вартості ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких уже здійснено, і таке інше.

Наявність у митного органу обґрунтованого сумніву у правильності визначення митної вартості є обов`язковою обставиною, оскільки з цією обставиною закон пов`язує можливість випробовування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів.

Разом з тим можуть бути витребувані лише ті документи, які дають можливість пересвідчитися у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всі, які передбачені статтею 53 МК України. Ненадання повного переліку витребуваних документів може бути підставою для визначення митної вартості не за першим методом лише тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації.

Аналогічна правова позиція висловлена в постановах Верховного Суду від 13.07.2021 у справі № 200/6521/20-а та від 18.11.2022 у справі № 818/902/17.

При цьому суд додатково звертає увагу на те, що в адміністративних процедурах із митного контролю та митного оформлення орган доходів і зборів повинен обґрунтувати (довести) законність свого рішення. Відповідно, рішення органу доходів і зборів не може ґрунтуватися на припущеннях, на сумнівах про повноту і достовірність відомостей про заявлену митну вартість товару, висновки цього органу повинні ґрунтуватися на достовірних і вичерпних доказах.

Відтак зазначені митним органом у повідомленні та в рішенні про коригування митної вартості зауваження, розбіжності та невідповідність, які стали підставою для витребування додаткових документів та прийняття картки відмови і коригування митної вартості товару не можуть бути визнані судом об`єктивними, обґрунтованими і такими, що впливають на числові значення заявленої митної вартості.

З огляду на викладене суд доходить висновку, що при здійсненні ввезення товару на митну територію України, ТзОВ «СТРАЙП» для підтвердження заявленої ним митної вартості товару було надано повний пакет документів відповідно до переліку, передбаченого частиною другою статті 53 МК України, а тому використання відповідачем другорядних методів визначення митної вартості товару є неправомірним.

Відповідно до позиції Верховного Суду у постанові від 27.07.2018 року по справі № 809/1174/17, у рішенні про коригування заявленої митної вартості, митний орган повинен навести пояснення щодо зроблених коригувань на обсяги партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки, комерційних умов тощо та зазначити докладну інформацію, яка використовувалася митним органом при визначенні митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням резервного методу.

Так, у рішеннях про коригування заявленої митної вартості, крім визначення джерела інформації, яка взята за основу для визначення митної вартості оцінюваних товарів, митний орган повинен також навести пояснення щодо зроблених коригувань на обсяги партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки, комерційних умов тощо та зазначити докладну інформацію і джерела, які використовувалися митним органом при визначенні митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням другорядних методів.

Таку правову позицію висловив Верховний Суд у постанові від 08.02.2019 року у справі №825/648/17.

Відтак, суд визнає необґрунтованими доводи відповідача про не підтвердження числового значення митної вартості, визначеної за основним методом визначення митної вартості, що відповідно до приписів Митного кодексу України є підставою для корегування заявленої декларантом митної вартості.

Суд зазначає, що за результатами опрацювання наданих позивачем документів митний орган повинен був застосувати метод визначення митної вартості за ціною угоди (контракту) щодо товару, який імпортується, оскільки позивачем при декларуванні митної вартості зазначені усі складові числового значення митної вартості, а відповідачем не доведено, що позивачем неправильно здійснено розрахунок, а також, що до декларації внесено недостовірні або неточні відомості, що надані митному органу документи містять не всі відомості, що підтверджують числові значення складових митної вартості.

Зважаючи на те, що відповідачем не надано належних та переконливих доказів того, що подані декларантом для митного оформлення документи не надавили можливості встановити всі складові митної вартості товари, мали розбіжності або виправлення, у зв`язку з чим спірне рішення митного органу про коригування митної вартості товару не може вважатися обґрунтованими та правомірними.

Статтею 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до положень ст. 9 Конституції України та ст. 17, ч. 5 ст. 19 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди та органи державної влади повинні дотримуватись положень Європейської конвенції з прав людини та її основоположних свобод 1950 року, застосовувати в своїй діяльності рішення Європейського суду з прав людини з питань застосування окремих положень цієї Конвенції.

Європейський Суд підкреслює особливу важливість принципу "належного урядування". Він передбачає, що в разі коли йдеться про питання загального інтересу, державні органи повинні діяти вчасно та в належний і якомога послідовніший спосіб (див. рішення у справах «Беєлер проти Італії»[ВП] (Beyeler v. Italy [GC]), заява №33202/96, п. 120, ECHR 2000, «Онер`їлдіз проти Туреччини» [ВП] (Oneryэldэz v. Turkey [GC]), заява N 48939/99, п. 128, ECHR 2004-XII, «Megadat.com S.r.l. проти Молдови» (Megadat.com S.r.l. v. Moldova), заява N 21151/04, п. 72, від 8 квітня 2008 року, і «Москаль проти Польщі» (Moskal v. Poland), заява N 10373/05, п. 51, від 15 вересня 2009 року). Також, на державні органи покладено обов`язок запровадити внутрішні процедури, які посилять прозорість і ясність їхніх дій, мінімізують ризик помилок (див., наприклад, рішення у справах «Лелас проти Хорватії» (Lelas v. Croatia), заява N 55555/08, п. 74, від 20.05.2010 року, «Тошкуце та інші проти Румунії» (Toscuta and Others v. Romania), заява N 36900/03, п. 37, від 25.11.2008 року) і сприятимуть юридичній визначеності у цивільних правовідносинах.

Крім того, ЄСПЛ у своєму рішенні по справі «Yvonne van Duyn v.Home Office» зазначив, що "принцип юридичної визначеності" означає, що зацікавлені особи повинні мати змогу покладатися на зобов`язання, взяті державою, навіть якщо такі зобов`язання містяться в законодавчому акті, який загалом не має автоматичної прямої дії". З огляду на «принцип юридичної визначеності», держава не може посилатись на відсутність певного нормативного акта, який би визначав механізм реалізації прав та свобод громадян, закріплених у Конституції чи інших актах. Така дія названого принципу пов`язана з іншим принципом - відповідальності держави, який полягає в тому, що держава не може посилатися на власне порушення зобов`язань для запобігання відповідальності. Захист принципу обґрунтованих сподівань та юридичної визначеності є досить важливим у сфері державного управління та соціального захисту. Так, якщо держава чи орган публічної влади схвалили певну концепцію своєї політики чи поведінки, така держава чи такий орган вважатимуться такими, що діють протиправно, якщо вони відступлять від такої політики чи поведінки щодо фізичних та юридичних осіб на власний розсуд та без завчасного повідомлення про зміни у такій політиці чи поведінці, позаяк схвалення названої політики чи поведінки дало підстави для виникнення обґрунтованих сподівань у названих осіб стосовно додержання державою чи органом публічної влади такої політики чи поведінки.

Наведене свідчить про необґрунтованість прийнятого відповідачем рішення про коригування митної вартості товару №UA209000/2023/100201/2 від 27.04.2023, а відтак про наявність підстав для визнання його протиправним та скасування.

З огляду на похідний характер картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA209230/2023/001158, така теж є протиправною та підлягає скасуванню.

Відповідно до ст. 73 Кодексу адміністративного судочинства України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

За приписами ст. 74 Кодексу адміністративного судочинства України суд не бере до уваги докази, які одержані з порушенням порядку, встановленого законом. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Згідно із положеннями ст. 75 Кодексу адміністративного судочинства України достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.

При цьому, в силу положень ст. 76 Кодексу адміністративного судочинства України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Статтею 77 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 78 цього Кодексу.

Таким чином, довести правомірність своїх дій чи бездіяльності відповідно до принципу офіційності в адміністративному судочинстві зобов`язаний суб`єкт владних повноважень.

З огляду на все викладене вище та виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України, оцінки поданих сторонами доказів за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд доходить висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню.

Відповідно до ст. 139 КАС України при задоволенні позову судові витрати покладаються на відповідача.

Керуючись ст.ст.14, 72-77, 139, 241-247, 250-251, 255, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

в и р і ш и в:

Адміністративний позов товариства з обмеженою відповідальністю «СТРАЙП» (02090, м. Київ, вул. Алма-Атинська, 8, офіс 303; код ЄДРПОУ 41708035) до Львівської митниці як відокремленого підрозділу Державної митної служби України (79000, м. Львів, вул. Костюшка Т., 1; код ЄДРПОУ 43971343) про визнання протиправними та скасування рішень про коригування митної вартості товарів задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати рішення Львівської митниці про коригування митної вартості товарів №UA209000/2023/100201/2 від 27.04.2023.

Визнати протиправною та скасувати картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення Львівської митниці №UA209230/2023/001158.

Стягнути з Львівської митниці за рахунок бюджетних асигнувань на користь товариства з обмеженою відповідальністю «СТРАЙП» судовий збір в сумі 5368,00 гривень.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку апеляційного оскарження, а у разі його апеляційного оскарження - з моменту проголошення судового рішення суду апеляційної інстанції. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржено до Восьмого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення за правилами, встановленими ст.ст. 293, 295 - 297 КАС України.

Повний текст рішення виготовлено та підписано 15.04.2024.

Суддя Сподарик Н.І.