Рішення

від 15.04.2024 по справі 600/2177/23-а

ЧЕРНІВЕЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЧЕРНІВЕЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 квітня 2024 року м. Чернівці Справа № 600/2177/23-а

Чернівецький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Григораша В.О., розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за ОСОБА_1 до Національної поліції України про визнання протиправними дії та зобов`язання вчинити дії, -

ВСТАНОВИВ:

До Чернівецького окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов ОСОБА_1 (позивач), в інтересах якого звернувся адвокат Єрьоміна Вікторія Анатоліївна до Національної поліції України (відповідач) з такими позовними вимогами:

визнати протиправною бездіяльність Національної поліції України, яка полягає у не нарахуванні та невиплаті ОСОБА_1 суми грошової компенсації за 30 днів основної щорічної відпустки за 2020 рік та 15 днів додаткової щорічної додаткової відпустки за 2021 piк виходячи з одноденного розміру грошового забезпечення на день звільнення зі служби в поліції;

зобов`язати Національну поліцію України нарахувати та виплатити ОСОБА_1 грошову компенсацію за 30 днів основної щорічної відпустки за 2020 piк та 15 днів додаткової щорічної додаткової відпустки за 2021 piк виходячи з одноденного poзмipy грошового забезпечення на день звільнення зі служби в поліції.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що він проходив службу в Національній поліції України. Наказом Головного управління Національної поліції в Чернівецькій області №1667о/с від 29.12.2012 відповідно до п.7 ч.1 ст.77 Закону України "Про національну поліцію" з 02.01.2023 позивача звільнено зі служби в поліції.

Позивач вказував, що після його звільнення зі служби в Національній поліції України, ГУНП в Чернівецькій області провело із ним частковий розрахунок при звільненні, не нарахована і не виплачена грошова компенсація за 30 днів основної щорічної відпустки за 2020 рік та 15 днів додаткової щорічної додаткової відпустки за 2021 piк, виходячи з одноденного розміру грошового забезпечення на день звільнення зі служби в поліції. У зв`язку із цим, позивач звертався до відповідача із відповідною заявою про їх виплату, однак відповідачем було відмовлено у її задоволенні, з посиланням на те, що правових підстав для нарахування та виплати йому грошової компенсації за всі невикористані дні щорічних основних та додаткових оплачуваних відпусток за зазначений ним період немає.

Вказану відмову, позивач вважає незаконною та такою, що порушує його права і законні інтереси, що стало підставою звернення до суду з даним позовом.

Відповідачем подано відзив на позов, відповідно до змісту якого просить відмовити у задоволенні адміністративного позову. Зазначає, що твердження позивача щодо здійснення виплати компенсації за невикористані дні відпустки не в році звільнення є безпідставними та суперечать чинному законодавству. Зазначав, що відповідно до вимог Закону №580-VIII та Порядку та умов виплати грошового забезпечення, які є спеціальним законодавством та підлягають застосуванню при вирішенні спорів з приводу порядку та умов грошового забезпечення поліцейських та надання їм відпустки, грошова компенсація за невикористану відпустку виплачується у випадку її невикористання у році звільнення. Грошова компенсація за невикористані відпустки та попередні роки не передбачена, а встановлено правило надання чергової відпустки поліцейському до кінця календарного року.

Ухвалою суду від 26.04.2023 відкрито провадження у даній справі та призначено її до судового розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше.

Відповідно до ч. 5 ст. 262 КАС України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше.

Зважаючи на відсутність клопотання будь-якої зі сторін про інше, суд вважає за можливе продовжити розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.

Перевіривши матеріали справи, встановивши фактичні обставини в справі, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення, дослідивши та оцінивши надані докази в сукупності, проаналізувавши законодавство, яке регулює спірні правовідносини, судом встановлено наступне.

Позивач проходив службу в Національній поліції України та наказом Головного управління Національної поліції в Чернівецькій області №1667о/с від 29.12.2022"По особовому складу", наказано:

відповідно до Закону України "Про Національну поліцію" звільнити зі служби в поліції за пунктом 7 (за власним бажанням) частини першої статті 77 підполковника поліції ОСОБА_2 , старшого інспектора з особливих доручень відділу уповноважених з контролю за дотриманням прав людини в поліцейській діяльності (з дислокацією в Чернівецькій області) Управління дотримання прав людини, з 02.01.2023.

Стаж служби в поліції для виплати надбавки за вислугу років у поліції та одноразової грошової допомоги при звільненні зі служби в поліції - 28 років 04 місяців 21 день.

Вислуга років у пільговому обчисленні - 00 років 04 місяців 04 дні.

Вислуга років для призначення пенсії - 28 років 08 місяців 25 днів.

Представник позивача звернувся до відповідача із адвокатським запитом щодо надання інформації стосовно кількості днів щорічної основної відпустки що період проходження служби у Національній поліції України.

Листом від 17.03.2023 №800аз/37/5/01-2023 відповідач повідомив, що позивачем не використано 30 днів основної щорічної відпустки за 2020 рік та 15 днів додаткової щорічної додаткової відпустки за 2021 рік. Компенсації за вказані невикористані дві відпустки сплачено не було.

До спірних правовідносин суд застосовує наступні положення законодавства та робить висновки по суті спору.

Частиною 2 ст. 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно зі ст. 43 Конституції України кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується. Цією ж статтею передбачено, що право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом.

Відповідно до ст. 45 Конституції України кожен, хто працює, має право на відпочинок. Це право забезпечується наданням днів щотижневого відпочинку, а також оплачуваної щорічної відпустки, встановленням скороченого робочого дня щодо окремих професій і виробництв, скороченої тривалості роботи у нічний час. Максимальна тривалість робочого часу, мінімальна тривалість відпочинку та оплачуваної щорічної відпустки, вихідні та святкові дні, а також інші умови здійснення цього права визначаються законом.

Відповідно до ч. 2 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Право працюючої особи на відпочинок у формі відпустки закріплено Конституцією України. Особу не може бути позбавлено такого права.

Закон України "Про відпустки" від 15.11.1996 №504/96-ВР (далі - Закон №504/96-ВР) установлює державні гарантії права на відпустки, визначає умови, тривалість і порядок надання їх працівникам для відновлення працездатності, зміцнення здоров`я, а також для виховання дітей, задоволення власних життєво важливих потреб та інтересів, всебічного розвитку особи.

Статтею 4 Закону №504/96-ВР визначено такі види відпусток:

1) щорічні відпустки: основна відпустка (стаття 6 цього Закону); додаткова відпустка за роботу із шкідливими та важкими умовами праці (стаття 7 цього Закону); додаткова відпустка за особливий характер праці (стаття 8 цього Закону); інші додаткові відпустки, передбачені законодавством;

2) додаткові відпустки у зв`язку з навчанням (статті 13, 14 і 15 цього Закону);

3) творча відпустка (стаття 16 цього Закону);

3-1) відпустка для підготовки та участі в змаганнях (стаття 16-1 цього Закону);

4) соціальні відпустки: відпустка у зв`язку з вагітністю та пологами (стаття 17 цього Закону); відпустка для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку (стаття 18 цього Закону); відпустка у зв`язку з усиновленням дитини (стаття 18-1 цього Закону); додаткова відпустка працівникам, які мають дітей або повнолітню дитину-особу з інвалідністю з дитинства підгрупи А I групи (стаття 19 цього Закону);

5) відпустки без збереження заробітної плати (статті 25, 26 цього Закону).

У разі звільнення працівника йому виплачується грошова компенсація за всі невикористані ним дні щорічної відпустки, а також додаткової відпустки працівникам, які мають дітей або повнолітню дитину-особу з інвалідністю з дитинства підгрупи А I групи (частина перша статті 24 Закону №504/96-ВР).

Аналогічні положення містяться в ч. 1 ст.83 Кодексу законів про працю України.

Правові засади організації та діяльності Національної поліції України, статус поліцейських, а також порядок проходження служби в Національній поліції України, визначено Законом України "Про Національну поліцію" від 02.07.2015 №580-VІІІ (далі - Закон №580-VIII).

За змістом ч.ч. 1, 3 ст. 59 Закону №580-VIII служба в поліції є державною службою особливого характеру, яка є професійною діяльністю поліцейських з виконання покладених на поліцію повноважень. Рішення з питань проходження служби оформлюються письмовими наказами по особовому складу на підставі відповідних документів, перелік і форма яких установлюються Міністерством внутрішніх справ України.

Проходження служби в поліції регулюється цим Законом та іншими нормативно-правовими актами (ст. 60 Закону №580-VIII).

Види відпусток, які можуть надаватися поліцейським, визначені у статті 92 Закону №580-VIII.

Згідно з частинами 1, 2 вказаної статті поліцейським надаються щорічні чергові оплачувані відпустки в порядку та тривалістю, визначених цим Законом. Поліцейському надаються також додаткові відпустки у зв`язку з навчанням, творчі відпустки, соціальні відпустки, відпустки без збереження заробітної плати (грошового забезпечення) та інші види відпусток відповідно до законодавства про відпустки.

Частинами 1, 2, 3 і 4 ст. 93 Закону №580-VIII передбачено, що тривалість відпусток поліцейського обчислюється подобово. Святкові та неробочі дні до тривалості відпусток не включаються. Тривалість щорічної основної оплачуваної відпустки поліцейського становить тридцять календарних днів, якщо законом не визначено більшої тривалості відпустки. За кожний повний календарний рік служби в поліції після досягнення п`ятирічного стажу служби поліцейському надається один календарний день додаткової оплачуваної відпустки, але не більш як п`ятнадцять календарних днів. Тривалість чергової відпустки у році вступу на службу в поліції обчислюється пропорційно з дня вступу до кінця року з розрахунку однієї дванадцятої частини відпустки за кожен повний місяць служби.

Відповідно до частин 8, 9, 10 та 11 ст. 93 Закону №580-VIII поліцейським, які захворіли під час чергової відпустки, після одужання відпустка продовжується на кількість невикористаних днів. Продовження відпустки здійснюється керівником, який надав її, на підставі відповідного документа, засвідченого у визначеному законом чи іншим нормативно-правовим актом порядку. Поліцейським у рік звільнення за власним бажанням, за віком, через хворобу чи скорочення штату в році звільнення, за їх бажанням, надається чергова відпустка, тривалість якої обчислюється пропорційно з розрахунку однієї дванадцятої частини відпустки за кожний повний місяць служби в році звільнення. При звільненні поліцейського проводиться відрахування з грошового забезпечення надмірно нарахованої частини чергової відпустки за час невідпрацьованої частини календарного року. За невикористану в році звільнення відпустку поліцейським, які звільняються з поліції, виплачується грошова компенсація відповідно до закону. Відкликання поліцейського із чергової відпустки, як правило, забороняється. У разі крайньої необхідності відкликання з чергової відпустки може бути дозволено керівнику територіального органу поліції. За бажанням поліцейського невикористана частина відпустки може бути приєднана до чергової відпустки на наступний рік.

Отже, правило про надання відпустки до кінця календарного року не є виключним, про що свідчать положення частин восьмої, одинадцятої статті 93 Закону №580-VIII.

Частинами 1, 2 ст. 94 Закону №580-VIII обумовлено, що поліцейські отримують грошове забезпечення, розмір якого визначається залежно від посади, спеціального звання, строку служби в поліції, інтенсивності та умов служби, кваліфікації, наявності наукового ступеня або вченого звання.

Порядок виплати грошового забезпечення визначає Міністр внутрішніх справ України.

Положення "Порядку та умов виплати грошового забезпечення поліцейським Національної поліції та курсантам вищих навчальних закладів МВС із специфічними умовами навчання", затверджений наказом Міністерства внутрішніх справ України від 06.04.2016 №260 (далі - Порядок №260) визначають критерії виплати грошового забезпечення поліцейським Національної поліції та курсантам вищих навчальних закладів МВС із специфічними умовами навчання, які здійснюють підготовку поліцейських (далі - ВНЗ МВС із специфічними умовами навчання).

Пунктом 3 розділу І Порядку №260 передбачено, що грошове забезпечення поліцейських визначається залежно від посади, спеціального звання, стажу служби в поліції, інтенсивності та умов служби, кваліфікації, наукового ступеня або вченого звання.

До складу грошового забезпечення входять:

1) посадовий оклад;

2) оклад за спеціальним званням;

3) щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, які мають постійний характер);

4) премії;

5) одноразові додаткові види грошового забезпечення.

Як передбачено абзацом 7, 8 пункту восьмого розділу ІІІ Порядку №260 за невикористану в році звільнення відпустку поліцейським, які звільняються з поліції, виплачується грошова компенсація відповідно до чинного законодавства.

Виплата грошової компенсації за невикористану в році звільнення відпустку проводиться, виходячи з розміру місячного грошового забезпечення, право на отримання якого поліцейський має відповідно до чинного законодавства на день звільнення із служби. При цьому одноденний розмір грошового забезпечення визначається шляхом ділення розміру грошового забезпечення на 30 календарних днів. Кількість днів для виплати грошової компенсації за невикористану відпустку вказується в наказі про звільнення.

З аналізу наведеного правового регулювання слідує, що законом не виключаються випадки, коли поліцейським відпустка не буде використана протягом календарного року. У свою чергу, не передбачено позбавлення поліцейського права на відпустку, яке він уже отримав в попередньому календарному році. Водночас надано право працівнику використати право на відпустку за попередній рік одночасно з черговою відпусткою наступного року.

Отже, у наступному календарному році, у тому числі і за умови, що він є роком звільнення, поліцейський має гарантоване право на чергову відпустку за поточний календарний рік та на відпустки (основні і додаткові), що не були використані в попередніх роках, що виражається в праві на отримання грошової компенсації за весь час невикористаної оплачуваної відпустки, незалежно від часу набуття права на таку відпустку, оскільки відпустки за попередні роки також є невикористаними в році звільнення та не можуть бути залишені без розрахунку з поліцейським, адже це суперечить суті та гарантіям як трудового, так і спеціального законодавства в частині реалізації права на відпочинок.

Рішенням Конституційного Суду України від 07.05.2002 №8-рп/2002 в справі за конституційним поданням Президента України щодо офіційного тлумачення положень частин 2, 3 статті 124 Конституції України (справа щодо підвідомчості актів про призначення або звільнення посадових осіб) зазначено, що при розгляді та вирішенні конкретних справ, пов`язаних із спорами щодо проходження публічної служби, адміністративний суд, установивши відсутність у спеціальних нормативно-правових актах положень, якими врегульовано спірні правовідносини, може застосувати норми, у яких визначені основні трудові права працівників - Кодекс законів про працю України.

З огляду на відсутність правового врегулювання цього питання положеннями Закону №580-VIII і Порядку №260 питання компенсації невикористаної частини відпустки поліцейському за минулі роки, суд дійшов висновку, що при вирішенні вказаного спору підлягають застосуванню приписи Кодексу законів про працю України і Закону №504/96-ВР.

Так, відповідно до частини 1 ст. 24 Закону №504/96-ВР і частини 1 ст. 83 Кодексу законів про працю України у разі звільнення працівника йому виплачується грошова компенсація за всі невикористані ним дні щорічної відпустки, а також додаткової відпустки працівникам, які мають дітей або повнолітню дитину з інвалідністю з дитинства підгрупи А I групи.

Таким чином, у випадку звільнення особи з органів Національної поліції України їй виплачується компенсація за всі невикористані ними дні, як основної, так і додаткової відпустки.

Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом у постанові від 19.01.2021 у справі №160/10875/19.

Отже, матеріалами справи підтверджено, що позивач при звільненні зі служби в поліції мав право на отримання грошової компенсації за всі невикористані дні щорічних основних та додаткових оплачуваних відпусток, а саме суми грошової компенсації за 30 днів основної щорічної відпустки за 2020 рік та 15 днів додаткової щорічної додаткової відпустки за 2021 piк виходячи з одноденного розміру грошового забезпечення на день звільнення зі служби в поліції, однак відповідачем протиправно не виплачено позивачу грошову компенсацію за вказані дні відпустки.

При цьому, посилання відповідача на правову позицію, сформовану в постанові Верховного Суду у справах №820/5122/17, суд відхиляє, оскільки Верховний Суд у складі суддів судової палати з розгляду справ щодо виборчого процесу та референдуму, а також захисту політичних прав громадян Касаційного адміністративного суду у постанові від 19.01.2021 по справі №160/10875/19 відступив від правового висновку, сформованого у зазначеному вище рішенні суду та підтримав позицію, що у випадку звільнення поліцейських з органів Національної поліції України їм виплачується компенсація за всі невикористані ними дні, як основної, так і додаткової відпустки, за всі роки служби.

Зважаючи на те, що позивач при звільненні з органів Національної поліції не використав всі дні передбаченої щорічної основної та додаткової оплачуваної відпустки, то, останній з урахуванням положень зазначених вище норм, набув право на отримання грошової компенсації за всі невикористані ним дні щорічної основної та додаткової відпустки за спірний період.

Таким чином, суд приходить до висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог.

Стосовно клопотання відповідача про залишення позову без розгляду, зв`язку з пропуском позивачем строку звернення до суду з цим позовом, то суд не бачить підстав для його задоволення, оскільки судом в ухвалі про відкриття провадження у даній справі від 26.04.2023 надана оцінка поважності причин пропуску позивачем строку звернення до суду з даним позовом, визнано їх поважними та поновлено строк звернення до адміністративного суду.

Решта доводів та заперечень учасників справи висновків суду по суті позовних вимог не спростовують. Слід зазначити, що згідно практики Європейського суду з прав людини та зокрема, рішення у справі "Серявін та інші проти України" від 10 лютого 2010 року, заява 4909/04, відповідно до п. 58 якого суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" від 9 грудня 1994 року, серія A, № 303-A, п. 29).

Відповідно до частини 1 статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

Згідно з частиною 1 статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Оцінивши належність, допустимість, достовірність вказаних вище доказів окремо, а також достатність і взаємний зв`язок цих доказів у їх сукупності, суд вважає, що позивачем доведено наявність підстав для часткового задоволення заявлених вимог. Натомість доводи відповідача не свідчать про законність вчинених ним дій.

Оскільки позивач був звільнений від сплати судового збору, розподіл судових витрат відповідно до статті 139 КАС України не здійснюється.

Керуючись статтями 241 - 246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Адміністративний позов ОСОБА_1 до Національної поліції України про визнання протиправними дії та зобов`язання вчинити дії, - задовольнити повністю.

2. Визнати протиправною бездіяльність Національної поліції України, яка полягає у не нарахуванні та невиплаті ОСОБА_1 суми грошової компенсації за 30 днів основної щорічної відпустки за 2020 рік та 15 днів додаткової щорічної додаткової відпустки за 2021 piк виходячи з одноденного розміру грошового забезпечення на день звільнення зі служби в поліції.

3. Зобов`язати Національну поліцію України нарахувати та виплатити ОСОБА_1 грошову компенсацію за 30 днів основної щорічної відпустки за 2020 piк та 15 днів додаткової щорічної додаткової відпустки за 2021 piк виходячи з одноденного poзмipy грошового забезпечення на день звільнення зі служби в поліції.

Згідно статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У відповідності до статей 293, 295 Кодексу адміністративного судочинства України рішення суду першої інстанції можуть бути оскаржені в апеляційному порядку повністю або частково. Апеляційна скарга на рішення подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повне найменування учасників процесу:

Позивач - ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 );

Відповідач - Національна поліція України (вул. Богомольського, 10, м. Київ, код ЄДРПОУ 40108578).

Суддя В.О. Григораш