Постанова

від 15.04.2024 по справі 380/19163/23

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 квітня 2024 рокуЛьвівСправа № 380/19163/23 пров. № А/857/1265/24

Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого суддіСеника Р.П.,

суддів Онишкевича Т.В., Судової-Хомюк Н.М.,

розглянувши у порядку письмового провадження в м. Львові апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Львівській області на додаткове рішення Львівського окружного адміністративного суду від 22 грудня 2023 року у справі № 380/19163/23 за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ДЖІ ЕЛ АР ЛЬВІВ» до Головного управління ДПС у Львівській області, Державної податкової служби України про визнання дії та бездіяльності протиправними,-

суддя у І інстанції Сидор Н.Т.,

час ухвалення рішення 22 грудня 2023 року,

місце ухвалення рішення м. Львів,

дата складення повного тексту рішення не зазначена,

В С Т А Н О В И В :

Товариство з обмеженою відповідальністю «ДЖІ ЕЛ АР ЛЬВІВ» ( далі ТзОВ «ДЖІ ЕЛ АР ЛЬВІВ» ) звернулося до суду з позовом до Головного управління ДПС у Львівській області (далі ГУ ДПС у Львівській області ), Державної податкової служби України ( далі ДПС України) в якому просило: визнати протиправним та скасувати рішення комісії ГУ ДПС у Львівській області, яка приймає рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування у Єдиному реєстрі податкових накладних або відмову у такій реєстрації: №8713202/44477518 від 27.04.2023 про реєстрацію/відмову в реєстрації податкових накладних/розрахунків коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних, яким відмовлено у реєстрації податкової накладної №101 від 31.01.2023; №8713204/44477518 від 27.04.2023 про реєстрацію/відмову в реєстрації податкових накладних/розрахунків коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних, яким відмовлено у реєстрації податкової накладної №55 від 28.02.2023; №8739975/44477518 від 02.05.2023 про реєстрацію/відмову в реєстрації податкових накладних/розрахунків коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних, яким відмовлено у реєстрації податкової накладної №73 від 28.02.2023; №8713199/44477518 від 27.04.2023 про реєстрацію/відмову в реєстрації податкових накладних/розрахунків коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних, яким відмовлено у реєстрації податкової накладної №80 від 31.03.2023; зобов`язати ДПС України зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних податкові накладні: №101 від 31.01.2023 на суму 52647,86 грн, в тому числі ПДВ 8774,64 грн; №55 від 28.02.2023 на суму 169268,98 грн, в тому числі ПДВ 28211,50 грн; №73 від 28.02.2023 на суму 30642,98 грн, в тому числі ПДВ 5107,16 грн; №80 від 31.03.2022 на суму 82725,06 грн, в тому числі ПДВ 13787,51 грн, що складені ТзОВ «ДЖІ ЕЛ АР ЛЬВІВ».

Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 14.12.2023 позов задоволено повністю.

Рішення мотивовано тим, що відповідачем не надано жодних доказів, які досліджувалися в ході засідання комісії та які слугували підставою для прийняття оскаржуваних рішень. ТзОВ «ДЖІ ЕЛ АР ЛЬВІВ» по зупинених податкових накладних надало контролюючому органу пояснення та додатки на підтвердження здійснення господарських операцій, за результатом яких складено відповідні податкові накладні, що не спростовано відповідачами та підтверджується матеріалами справи. Зупинення реєстрації податкових накладних без чіткого визначення переліку документів, необхідних для прийняття рішення про реєстрацію податкових накладних, не дало ТОВ «ДЖІ ЕЛ АР ЛЬВІВ» можливості надати достатній обсяг підтверджуючих документів. Надаючи оцінку рішенням про відмову в реєстрації податкових накладних суд зазначив, що такі рішення є необґрунтованими, з їх змісту не вбачаються дійсні та об`єктивні підстави для відмови у реєстрації податкових накладних, що підтверджували б відсутність у платника податків права на відображення у податковому обліку з ПДВ заявлених операцій, а, отже, й підтверджували б правомірність відмови в такій реєстрації. Оскаржувані рішення про реєстрацію/відмову в реєстрації податкових накладних/розрахунків коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних від 27.04.2023 №8713202/44477518, від 27.04.2023 №8713204/44477518, від 02.05.2023 №8739975/44477518, від 27.04.2023 №8713199/44477518, якими відмовлено у реєстрації податкових накладних від 31.01.2023 №101, від 28.02.2023 №55, від 28.02.2023 №73, від 31.03.2023 №80, не відповідають вимогам пункту 3 частини 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, оскільки винесені контролюючим органом не обґрунтовано, тобто без урахування усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення, тому є протиправними та підлягають скасуванню.

Представником позивача у грудні 2023 року подано заяву про ухвалення додаткового рішення щодо стягнення витрат на правничу допомогу.

Додатковим рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 22 грудня 2023 року заяву задоволено частково. Стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань ГУ ДПС України у Львівській області на користь ТзОВ «ДЖІ ЕЛ АР ЛЬВІВ» витрати на правничу допомогу у сумі 1000 (одна тисяча) грн. Стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань ДПС України на користь ТзОВ «ДЖІ ЕЛ АР ЛЬВІВ» витрати на правничу допомогу у сумі 1000 (одна тисяча) грн. У іншій частині вимог заяви відмовлено.

Додаткове рішення мотивовано тим, що враховуючи конкретні обставини справи та зміст виконаних послуг, суд вважав за доцільне зменшити розмір судових витрат на професійну правничу допомогу та покласти на відповідачів понесені позивачем судові витрати на оплату професійної правничої допомоги адвоката в суді першої інстанції в сумі 2000,00 грн, тобто по 1000,00 грн з кожного відповідача.

Не погодившись із ухваленим додатковим рішенням, його оскаржило ГУ ДПС у Львівській області, який із покликанням на неправильне застосування норм матеріального права та порушенням норм процесуального права, просить скасувати рішення суду та прийняти нове, яким відмовити в задоволенні заяви.

Вимоги апеляційних скарг обґрунтовує тим, що дана справа згідно положень статей 4, 12, 262 КАС України є справою незначної складності, з невеликим обсягом досліджуваних доказів, яка розглядається судом в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін за наявними матеріалами у справі. Понесені позивачем судові витрати на професійну правову допомогу мають бути співмірними із складністю виконаних адвокатом конкретних робіт та часом, витраченим на виконання цих робіт, а також чи були такі витрати понесені фактично, а їх сума є обґрунтованою. Позивачем не доведено те, що розмір витрат є реальним, та що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір обгрунтованим.

Просить скасувати додаткове рішення суду та прийняти нове, яким у задоволенні заяви відмовити.

Враховуючи те, що апеляційні скарги подано на рішення суду першої інстанції, ухвалене в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи (у письмовому провадженні), суд вважає за можливе розглядати справу в порядку письмового провадження відповідно до положень пункту 3 частини 1 статті 311 КАС України.

У відповідності до вимог частини першої статті 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що подана скарга не підлягають задоволенню з наступних мотивів.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено матеріалами справи, що на підтвердження розміру та реальності понесення витрат позивача на правничу допомогу, адвокатом подано до суду акт прийому-передачі наданої правової (правничої) допомоги від 18.12.2023, договір про надання правничої (правової) допомоги від 17.08.2023, платіжну інструкцію №2047 від 18.12.2023 про оплату гонорару за договором у сумі 3600,00 грн.

Зі змісту акт прийому-передачі наданої правової (правничої) допомоги від 18.12.2023 вбачається, що затрачений час адвоката на надання правничої допомоги склав 3 години, а саме за надання попередньої консультації 1 година у розмірі 1200,00 грн та складення позовної заяви 2 години у розмірі 2400,00 грн.

Згідно з пунктом 4 частини першої статті першої Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції і вважає його таким, що відповідає правильно застосованим нормам матеріального та процесуального права з огляду на наступне.

Відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Наведена норма означає, що суб`єкт владних повноважень зобов`язаний діяти лише на виконання закону, за умов і обставин, визначених ним, вчиняти дії, не виходячи за межі прав та обов`язків, дотримуватися встановленої законом процедури, обирати лише встановлені законодавством України способи правомірної поведінки під час реалізації своїх владних повноважень.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд виходить із того, що згідно із частиною першою статті 132 КАС України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Відповідно до пункту першого частини третьої статті 132 КАС України до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

Відповідно до статті 134 КАС України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.

Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:

1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);

2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);

3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;

4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Частиною 7 статті 139 КАС України передбачено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. За відсутності відповідної заяви або неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

Відповідно до статей 1, 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

Гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту.

Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги.

При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Відповідно до частини шостої статті 134 КАС України у разі недотримання вимог частини п`ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

Частиною сьомою статті 134 КАС України передбачено, що обов`язок доведення не співмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Разом з тим, при визначенні суми відшкодування суд виходить з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує ЄСПЛ, присуджуючи судові витрат на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Зокрема, у рішеннях від 12 жовтня 2006 року у справі «Двойних проти України» (пункт 80), від 10 грудня 2009 року у справі «Гімайдуліна і інших проти України» (пункти 34-36), від 23 січня 2014 року у справі «East/West Alliance Limited» проти України», від 26 лютого 2015 року у справі «Баришевський проти України» (пункт 95) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим.

У рішенні ЄСПЛ від 28 листопада 2002 року у справі «Лавентс проти Латвії» зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

При цьому, розмір витрат на правничу допомогу встановлюється судом на підставі оцінки доказів щодо детального опису робіт, здійснених адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що зазначена вартість виконаної роботи є значно завищеною і на переконання апеляційного суду, з урахуванням наведених правових норм та встановлених фактичних обставин обґрунтованим та достатнім буде розмір відшкодування витрат на професійну правничу допомогу адвоката Прощенка Д.В. у сумі 2000 грн, є співмірний у співвідношенні до обсягу наданих позивачу послуг та складності справи.

Таким чином, доводи апеляційної скарги не знайшли свого підтвердження та спростовуються висновками суду першої інстанції, які зроблені на підставі повного, всебічного та об`єктивного аналізу відповідних правових норм та фактичних обставин справи.

Відповідно до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.

Колегія суддів вважає, що доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують і не дають підстав стверджувати про порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, а тому апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а додаткове рішення суду без змін.

Керуючись ст.ст. 242, 243, 244, 250, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, суд,

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Львівській області залишити без задоволення.

Додаткове рішення Львівського окружного адміністративного суду від 22 грудня 2023 року у справі № 380/19163/23 - без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених пунктом другим частини п`ятої статті 328 КАС України, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Головуючий суддя Р. П. Сеник судді Т. В. Онишкевич Н. М. Судова-Хомюк Повне судове рішення складено 15.04.2024