Рішення

від 10.04.2024 по справі 607/6038/22

ТЕРНОПІЛЬСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ТЕРНОПІЛЬСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

10.04.2024 Справа №607/6038/22 Провадження №2/607/225/2024

Тернопільський міськрайонний суд Тернопільської області в складі головуючого судді Позняка В.М.

за участю секретаря судового засідання Шимків Л.І., представника позивачів - ОСОБА_1 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Тернополі цивільну справу за позовом ОСОБА_2 , яка діє у власних інтересах та інтересах неповнолітніх ОСОБА_3 та ОСОБА_4 , до Тернопільського державного авіаційного підприємства «Універсал-Авіа» про стягнення нарахованої та невиплаченої заробітної плати та середнього раз робітку за час затримки розрахунку, -

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_5 звернувся до суду із позовом до Тернопільського державного авіаційного підприємства «Універсал-Авіа», з урахуванням заяви про зміну розміру позовних вимог, просив стягнути з відповідача 220354,30 грн 30 коп. з яких 109104,82 грн - сума заборгованості по заробітній платі за період з 01.01.2021 по 26.10.2021, та 111249,48- сума середньої заробітної плати за час затримки розрахунку при звільнені за період з 27.10.2021 по 15.05.2022.

Позов мотивовано тим, що позивач з 07.02.2018 по 26.10.2021 перебував в трудових відносинах з відповідачем. В порушення приписів трудового законодавства, в день звільнення і до цього часу, відповідач не виплатив заробітну плату у сумі 109104,82 гривень. Крім цього, у відповідності до статті 117 КЗПП України відповідач повинен виплатити середній заробіток за весь час затримки розрахунку при звільненні.

Від відповідача надійшов відзив на позов, в якому визнав позовні вимоги в частині стягнення 109104,82 грн заборгованості із заробітної плати. Щодо стягнення середнього заробітку просить відмовити в задоволенні позовних вимог.

Ухвалою судді Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження.

Ухвалою суду від 31 серпня 2022 року провадження у справі зупинено до залучення у справі правонаступника.

Ухвалою від 24 жовтня 2023 року поновлено провадження у справі.

Ухвалою суду від 23 листопада 2023 року залучено правонаступників позивача ОСОБА_3 , ОСОБА_4 та ОСОБА_2 .

Ухвалою суду від 30 січня 2024 року закрито підготовче судове засідання та призначено справу до судового розгляду.

В судовому засіданні представник позивача підтримав позов з підстав викладених у ньому.

Відповідач свого представника в судове засідання не направив.

Розглянувши справу, судом досліджено такі докази та встановлено такі обставини.

ОСОБА_5 з 08 лютого 2018 року по 26 жовтня 2021 року працював виконуючим обов`язки директора державного підприємства «Універсал-Авіа», що видно з копії трудової книжки (а.с.7), наказу від 07.02.2028 (а.с.8), наказу від 26.10.2021 (а.с. 21).

Згідно довідки Тернопільського державного авіаційного підприємства «Універсал-Авіа» від 16 травня 2022 року, станом на 27.10.2021 на момент звільнення та на час підписання довідки, підприємство має заборгованість перед ОСОБА_5 109104,82 грн.

ОСОБА_5 помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_1 .

Після його смерті приватним нотаріусом Львівського районного нотаріального округу Павлишин Христиною Михайлівною була заведена спадкова справа №50/2022. Відповідно до матеріалів спадкової справи, заповіту померлий за життя не складав, спадкоємцями першої черги, які прийняли спадщину є дружина - ОСОБА_2 , та діти - ОСОБА_3 та ОСОБА_4 .

Мати померлого - ОСОБА_6 відповідно до заяви від 12 вересня 2022 року відмовилася від прийняття спадщини, що відкрилася після смерті її сина в користь дружини спадкодавця - ОСОБА_2 .

Отже, Доньки ОСОБА_3 та ОСОБА_4 спадкують по частці спадкового майна, а дружина, разом і часткою матері померлого - ОСОБА_6 - 1/2 частку спадкового майна.

Всебічно, повно об`єктивно та безпосередньо дослідивши докази по справі, надавши їм оцінку на предмет належності, допустимості, достовірності кожного доказу окремо та достатність і взаємний зв`язок доказів в їх сукупності, суд доходить таких переконань .

Вирішуючи позовні вимоги щодо стягнення заробітної плати суд виходить із такого.

Статтею 43 Конституції України встановлено: кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується, та на належні, безпечні і здорові умови праці, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом. Право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом.

Заробітна плата - це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку власник або уповноважений ним орган виплачує працівникові за виконану ним роботу (частина перша статті 94 КЗпП України).

Аналогічне визначення заробітної плати міститься й у статті 1 Закону України «Про оплату праці».

Відповідно до частини першої статті 47 КЗпП України власник або уповноважений ним орган зобов`язаний в день звільнення видати працівникові належно оформлену трудову книжку і провести з ним розрахунок у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу.

Відповідно до частин першої та другої статті 116 цього Кодексу при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред`явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум. В разі спору про розмір сум, належних працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган в усякому випадку повинен в зазначений у цій статті строк виплатити не оспорювану ним суму.

Судом установлено, що відповідачем Тернопільським державним авіаційним підприємством «Універсал-Авіа» нараховано, але не виплачено ОСОБА_5 109104,82 грн.

ОСОБА_5 помер ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Відповідно до статті 328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Згідно зі статтями 1216, 1218 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця) до інших осіб (спадкоємців). До складу спадщини входять усі права і обов`язки, що належали спадкодавцю на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Відповідно до частин першої, другої статті 1220 ЦК України спадщина відкривається внаслідок смерті особи або оголошення її померлою. Часом відкриття спадщини є день смерті особи або день, з якого вона оголошується померлою (частина третя статті 46 цього Кодексу).

Статтями 1217, 1223 ЦК України передбачено, що спадкування здійснюється за заповітом або за законом. Право на спадкування мають особи, визначені у заповіті. У разі відсутності заповіту, визнання його недійсним, неприйняття спадщини або відмови від її прийняття спадкоємцями за заповітом, а також у разі неохоплення заповітом усієї спадщини право на спадкування за законом одержують особи, визначені у статтях 1261-1265 цього Кодексу (спадкоємці за законом першої-п`ятої черг). Право на спадкування виникає у день відкриття спадщини.

Відповідно до статті 1261 ЦК України у першу чергу право на спадкування за законом мають діти спадкодавця, у тому числі зачаті за життя спадкодавця та народжені після його смерті, той з подружжя, який його пережив, та батьки.

Частиною другою статті 1284 ЦК України передбачено, що спадкоємець за законом має право відмовитися від прийняття спадщини на користь будь-кого із спадкоємців за законом незалежно від черги.

Отже, зважаючи на те, що заповіту померлий ОСОБА_5 не складав, спадщину після його смерті прийняли ОСОБА_2 , та діти - ОСОБА_3 та ОСОБА_4 , мати померлого - ОСОБА_6 відповідно до заяви від 12 вересня 2022 року відмовилася від прийняття спадщини, що відкрилася після смерті її сина в користь дружини спадкодавця - ОСОБА_2 , тому, частки в спадщині спадкоємців першої черги становлять - по донькам спадкового майна ОСОБА_3 та ОСОБА_4 , та садкового майна дружині ОСОБА_2 (разом з часткою ОСОБА_6 ).

Статтею 1219 ЦК України передбачені права та обов`язки особи, які не входять до складу спадщини, що нерозривно пов`язані з особою спадкодавця, зокрема: особисті немайнові права; право на участь у товариствах та право членства в об`єднаннях громадян, якщо інше не встановлено законом або їх установчими документами; право на відшкодування шкоди, завданої каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; права на аліменти, пенсію, допомогу або інші виплати, встановлені законом; права та обов`язки особи як кредитора або боржника, передбачені статтею 608 цього Кодексу.

При цьому, суд враховує, що відповідно до статті 1227 Цивільного кодексу України суми заробітної плати, пенсії, стипендії, аліментів, допомог у зв`язку з тимчасовою непрацездатністю, відшкодувань у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я, інших соціальних виплат, які належали спадкодавцеві, але не були ним одержані за життя, передаються членам його сім`ї, а у разі їх відсутності - входять до складу спадщини.

Цією правовою нормою встановлено сингулярне правонаступництво членів сім`ї спадкодавця на отримання належних йому та не отриманих ним за життя грошових сум заробітної плати, пенсії, стипендії, аліментів, інших соціальних виплат. Указані суми включаються до складу спадщини лише у разі відсутності у спадкодавця членів сім`ї чи їх відмови від права на отримання вказаних сум. Специфіка правонаступництва прав на отримання сум заробітної плати, пенсії, стипендії, аліментів, допомог у зв`язку з тимчасовою непрацездатністю, відшкодувань у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я, інших соціальних виплат обґрунтовується необхідністю: а) створення умов для охорони майнових інтересів членів сім`ї спадкодавця в разі, коли вони не є його спадкоємцями; б) забезпечення можливості реалізації права на одержання членами сім`ї спадкодавця належних йому грошових коштів без дотримання передбаченої ЦК України процедури оформлення спадщини.

Разом з тим, суду не надано доказів наявності членів сім`ї ОСОБА_5 , дружина та діти не зверталися із відповідною заявою про виплату неотриманих сум заробітної плати із посиланням на статтю 1227 Цивільного кодексу України, а тому, суд вважає, що невиплачені суми заробітної плати входять до складу спадщини.

При цьому, отримання спадкоємцем, який прийняв спадщину, свідоцтва про право на спадщину відповідно до статті 1296 ЦК України є правом, а не обов`язком спадкоємця,

Згідно статтей 1296, 1297 ЦК України, спадкоємець, який прийняв спадщину, може одержати свідоцтво про право на спадщину. Відсутність свідоцтва про право на спадщину не позбавляє спадкоємця права на спадщину. Обов`язок звернутися за видачею йому свідоцтва про право на спадщину на таке майно стосується тільки щодо спадщини, у складі якої є майно та/або майнові права, які обтяжені, та/або нерухоме майно та інше майно, щодо якого здійснюється державна реєстрація.

Тому, на дуку суду, відсутність свідоцтва про право на спадщину не свідчить про відсутність права на спадкування.

Як видно із змісту спадкової справи, доньки ОСОБА_3 та ОСОБА_4 спадкують по частці спадкового майна, а дружина, разом і часткою матері померлого - ОСОБА_6 - 1/2 частку спадкового майна.

Тому, заборгованість по заробітній платі в розмірі 109104,82 грн слід стягнути в таких частках: в користь доньок ОСОБА_3 та ОСОБА_4 по 27276,20 грн (1/4 від 109104,82), та в користь дружини разом і часткою матері померлого - ОСОБА_6 - 54552,41 грн (1/2 від 109104,82).

Таку суму заборгованості визнав відповідач у відзиві на позов. Відповідачем на надано інформації, чи вказана сума містить податки і збори, в тому числі і на запит суду. Разом з тим, порівнюючи довідку від 16 травня 2022 року (а.с. 12) та від 07 червня 2022 року (а.с. 26) суд вважає, що вказана сума обрахована вже із вирахуваними податками із зборами. При цьому суд зважає на принцип дизпозитивності, а саме, те, що саме таку суму просять стягнути позивачі, суми заборгованості без врахуванням податків і зборів суду не надано, а відповідачем не спростовано.

Зазначене є підставою для стягнення заробітної плати в зазначеному розмірі в судовому порядку, а тому суд вважає, що позов у цій частині підлягає до задоволення.

Вирішуючи позовні вимоги в частині стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, суд виходить із такого.

За змістом частини першої статті 117 КЗпП України обов`язок роботодавця перед колишнім працівником щодо своєчасного розрахунку при звільненні припиняється проведенням фактичного розрахунку, тобто, реальним виконанням цього обов`язку. І саме з цією обставиною пов`язаний період, протягом до якого до роботодавця є можливим застосування відповідальності.

Частина перша статті 117 КЗпП України стосується випадків, коли роботодавець за відсутності спору умисно або з необережності не проводить остаточний розрахунок з колишнім працівником.

Період затримки розрахунку при звільненні - це весь час затримки належних звільненому працівникові сум та виплат по день фактичного розрахунку.

З аналізу зазначених законодавчих норм убачається, що умовами застосування частини першої статті 117 КЗпП України є невиплата належних звільненому працівникові сум у відповідні строки, вина власника або уповноваженого ним органу у невиплаті зазначених сум та відсутність спору про розмір таких сум. При дотриманні наведених умов підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

Згідно з частиною другою статті 117 КЗпП України при наявності спору про розміри належних звільненому працівникові сум власник або уповноважений ним орган повинен сплатити зазначене в цій статті відшкодування в тому разі, коли спір вирішено на користь працівника. Якщо спір вирішено на користь працівника частково, то розмір відшкодування за час затримки визначає орган, який виносить рішення по суті спору.

Разом з тим статтею 116 КЗпП України на підприємство, установу, організацію покладено обов`язок провести зі звільненим працівником повний розрахунок, виплатити всі суми, що йому належать. Невиконання цього обов`язку спричиняє наслідки, передбачені статтею 117 КЗпП України, якою передбачено, що в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку. При наявності спору про розміри належних звільненому працівникові сум власник або уповноважений ним орган повинен сплатити зазначене в цій статті відшкодування в тому разі, коли спір вирішено на користь працівника. Якщо спір вирішено на користь працівника частково, то розмір відшкодування за час затримки визначає орган, який виносить рішення по суті спору.

Цими нормами на підприємство, установу, організацію покладено обов`язок провести зі звільненим працівником повний розрахунок, виплатити всі суми, що йому належать. У разі невиконання такого обов`язку настає відповідальність, передбачена статтею 117 КЗпП України.

Метою такого законодавчого регулювання є захист майнових прав працівника у зв`язку з його звільненням з роботи, зокрема захист права працівника на своєчасне одержання заробітної плати за виконану роботу, яка є основним засобом до існування працівника, необхідним для забезпечення його життя.

Частина друга статті 117 КЗпП України стосується тих випадків, коли наявний спір між роботодавцем і колишнім працівником про належні до виплати суми та фактично охоплює два випадки вирішення такого спору.

Так, якщо між роботодавцем та колишнім працівником виник спір про розміри належних звільненому працівникові сум, то в тому разі, коли спір вирішено на користь працівника, власник або уповноважений ним орган повинен сплатити зазначене в цій статті відшкодування (тобто, зазначене в частині першій статті 117 КЗпП України). Відтак, у цьому випадку законодавець не вважає факт вирішення спору фактом виконання роботодавцем обов`язку провести повний розрахунок із колишнім працівником, що зумовлює можливість відповідальності роботодавця протягом усього періоду прострочення.

Оскільки ухвалення судового рішення про стягнення з роботодавця виплат, які передбачені після звільнення, за загальними правилами, встановленими Цивільним кодексом України, не припиняє відповідний обов`язок роботодавця, то відшкодування, передбачене статтею 117 КЗпП України, спрямоване на компенсацію працівнику майнових втрат, яких він зазнає внаслідок несвоєчасного здійснення з ним розрахунку з боку роботодавця, у спосіб, спеціально передбачений для трудових відносин, за весь період такого невиконання, у тому числі й після прийняття судового рішення.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 13 травня 2020 року у справі № 810/451/17.

Відповідно до абзацу третього пункту другого розділу ІІ Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою КМУ від 08 лютого 1995 року №100, у всіх інших випадках середня заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за останні два календарні місяці роботи, що передують місяцю, в якому відбувається подія, з якою пов`язана відповідна виплата.

Згідно абзацу другого пункту восьмого розділу IV вищевказаного порядку, при обчисленні середньої заробітної плати за два місяці, виходячи з посадового окладу чи мінімальної заробітної плати, середньоденна заробітна плата визначається шляхом ділення суми, розрахованої відповідно до абзацу п`ятого пункту 4 цього Порядку, на число робочих днів за останні два календарні місяці, що передують місяцю, в якому відбувається подія, з якою пов`язана відповідна виплата, згідно з графіком підприємства, установи, організації.

Розмір середньоденної заробітної плати ОСОБА_5 згідно довідки від 07 червня 2022 року без вирахування податків і зборів (а.с. 26) становить 553,48 грн (заробітна плата за серпень 11900 + заробітна плата за вересень 11900/ 43 - кількість робочих днів).

Визначаючи розмір середнього заробітку за весь час затримки по день фактичного розрахунку із позивачем, суд враховує, що позивач був звільнений 26.10.2021, тобто в день, коли знаходився на роботі і оплата за який була нарахована при звільненні, у зв`язку із чим розмір середнього заробітку за весь час затримки по день фактичного розрахунку із позивачем має обчислюватися з дня, наступного за днем звільнення позивача. Такий висновок суду обґрунтовується тим, що затримка розрахунку при звільненні починається не в день звільнення, а в день, наступний за днем звільнення, адже день звільнення є робочим днем і оплачується в загальному порядку.

Позивачі просять стягнути середній заробіток за час фактичного розрахунку за період з 27.10.2021 по 15.05.2022 в розмірі 111249,80 грн.

Разом з тим, позивач при обрахуванні середнього заробітку виходив з кількості календарних днів 201, тоді як слід рахувати кількість робочих днів яких, згідно виробничого календаря за 2021 та 2022 рік у вказаному періоді було 144. Отже, сума середнього заробітку буде становити 79701,12 (553,48 Х 144) грн.

З огляду на мотиви про компенсаційний характер заходів відповідальності у цивільному праві виходячи з принципів розумності, справедливості та пропорційності, суд за певних умов може зменшити розмір відшкодування, передбаченого статтею 117 КЗпП України. (такий висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду 31 жовтня 2018 року у справі № 161/12771/15-ц). при цьому враховуються розмір простроченої заборгованості роботодавця, період затримки (прострочення) виплати такої заборгованості, а також те, з чим була пов`язана тривалість такого періоду з моменту порушення права працівника і до моменту його звернення з вимогою про стягнення відповідних сум, ймовірний розмір пов`язаних із затримкою розрахунку при звільненні майнових втрат працівника, інші обставини справи, встановлені судом, зокрема, дії працівника та роботодавця у спірних правовідносинах, співмірність ймовірного розміру пов`язаних із затримкою розрахунку при звільненні майнових втрат працівника та заявлених позивачем до стягнення сум середнього заробітку за несвоєчасний розрахунок при звільненні.

Разом з тим, суд вважає, що сума заявлених вимог про стягнення компенсації середнього заробітку за весь час затримки розрахунку при звільненні за заявлений період в розмірі 79701,12 грн є співмірною із розміром заборгованості. Також, зважаючи на період прострочки, а також те, що заборгованість не виплачена до цього часу, враховуючи ймовірні втрати, суд не вбачає підстав для зменшення виплат згідно статті 117 КЗпП України.

Отже, оскільки роботодавець не виконав вимоги трудового законодавства щодо вчасної виплати всіх належних при звільненні позивача сум у передбачені статтею 116 КЗпП України строки, тому відповідач повинен відшкодувати позивачу майнові втрати, яких він зазнав внаслідок несвоєчасного здійснення з ним розрахунку, а отже, вимоги у цій частині є законними та обґрунтованими.

Стягнення із роботодавця середнього заробітку за час затримки до повного розрахунку за своєю правовою природою є спеціальним видом відповідальності роботодавця, проте не є заробітною платою у розумінні статті 2 Закону України «Про оплату праці» та не належить до передбачених законодавством соціальних виплат у розумінні положень статті 1227 ЦК України.

За загальним правилом встановленим статтею 1218 ЦК України, середній заробіток за час затримки розрахунку, який відповідач у справі зобов`язаний був виплатити ОСОБА_5 за життя, відноситься до прав, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини, а тому входить до її складу.

Середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні є певною сумою грошових коштів, які ОСОБА_5 мав отримати за життя, а у зв`язку із смертю ці кошти належать його спадкодавцям, а тому є майном в розумінні статті 1 Першого протоколу Європейської конвенції з прав людини.

Спадкоємці, в даному випадку - ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_2 , можуть претендувати на отримання заробітної плати, яка належала спадкодавцеві, але не була ним одержана за життя, і також на виплату відповідачем середнього заробітку за час затримки виплат належної померлому заробітної плати, але виключно за час такої затримки з моменту звільнення до дня смерті ОСОБА_5 , тобто до ІНФОРМАЦІЯ_2 , оскільки середній заробіток за час затримки розрахунку з позивачем є таким, що нерозривно пов`язаний з особою померлого.

(Подібний висновок викладений у постанові Верховного Суду від 23 листопада 2022 року справа № 359/4749/20)

Таким чином, позовні вимоги в цій частині стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні підлягають до часткового задоволення, шляхом стягнення з Тернопільського державного авіаційного підприємства «Універсал-Авіа» в користь доньок ОСОБА_3 та ОСОБА_4 по 19925,28 грн (1/4 від 79701,12 грн) , та в користь дружини разом і часткою матері померлого - ОСОБА_6 - 39850,56 грн (1/2 від 79701,12). Із вказаних сум слід стягнути встановлені законом податки і збори.

При цьому суд відхиляє доводи відповідача у відзиві про пропуск строку звернення до суду щодо стягнення середньомісячного заробітку. Так, у Рішенні від 22 лютого 2012 року № 4-рп/2012 у справі № 1-5/2012 щодо офіційного тлумачення положень статті 233 КЗпП України у взаємозв`язку з положеннями статей 117, 237-1 цього Кодексу Конституційний Суд України вказав, що в аспекті конституційного звернення положення частини першої статті 233 КЗпП України у взаємозв`язку з положеннями статей 116, 117 цього Кодексу слід розуміти так, що для звернення працівника до суду з заявою про вирішення трудового спору щодо стягнення середнього заробітку за весь час затримки по день фактичного розрахунку при звільненні встановлено тримісячний строк, перебіг якого розпочинається з дня, коли звільнений працівник дізнався або повинен був дізнатися про те, що власник або уповноважений ним орган, з вини якого сталася затримка виплати всіх належних при звільненні сум, фактично з ним розрахувався.

Зважаючи на те, що заборгованість по заробітній платі ще не виплачена, перебіг строку звернення до суду ще не розпочався.

Отже, позов підлягає до часткового задоволення.

Також, в порядку, визначеному статтею 141 ЦПК України, суд вважає за необхідне стягнути з відповідача в дохід держави судовий збір в сумі 1211.20 грн (1 відсоток ціни позову, але не менше 0,4 розміру прожиткового мінімуму на одну працездатну особу та не більше 5 розмірів прожиткового мінімуму на одну працездатну особу) за позовні вимоги про стягнення нарахованої але не виплаченої заробітної плати, оскільки позивач був звільнений від такої сплати.

Крім цього, за позовні вимоги про стягнення середнього заробітку в розмірі відповідно до вимог статті 141 ЦПК України позивачеві слід було сплатити 1112,50 грн (1% від ціни позову), сплачено - 992,40 грн, отже сума недоплаченого судового збору становить 120,01 грн (1112,50-992,40).

Зважаючи на те, що позов в цій частині задоволено частково - 79701,12 грн з 111249,80 грн, що становить 71,64 %, з відповідача слід було б стягнути в користь позивачів 797,01 грн (71,64 % від 1112,5), однак, із вказаної суми 120,01 грн слід стягнути в користь держави за рахунок недоплаченого судового збору, решту - 677 розділити між відповідачами, а саме, в користь ОСОБА_4 та ОСОБА_3 по 169,25 грн та в користь ОСОБА_2 338,50 грн.

Керуючись статтями 2, 4, 12, 13, 76-78, 81, 83, 206, 258-268, 273, 352-355 ЦПК України, суд, -

УХВАЛИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Тернопільського державного авіаційного підприємства «Універсал-Авіа» в користь ОСОБА_4 в інтересах якої діє законний представник ОСОБА_2 27276,20 гривень невиплаченої заробітної плати. Сума вказана із вирахуваними податками і зборами.

Стягнути з Тернопільського державного авіаційного підприємства «Універсал-Авіа» в користь ОСОБА_4 в інтересах якої діє законний представник ОСОБА_2 19925,28 грн гривень середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні. Із вказаної суми слід вирахувати встановлені законом податки і збори.

Стягнути з Тернопільського державного авіаційного підприємства «Універсал-Авіа» в користь ОСОБА_3 в інтересах якої діє законний представник ОСОБА_2 27276,20 гривень невиплаченої заробітної плати. Сума вказана із вирахуваними податками і зборами.

Стягнути з Тернопільського державного авіаційного підприємства «Універсал-Авіа» в користь ОСОБА_3 в інтересах якої діє законний представник ОСОБА_2 19925,28 гривень середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні. Із вказаної суми слід вирахувати встановлені законом податки і збори.

Стягнути з Тернопільського державного авіаційного підприємства «Універсал-Авіа» в користь ОСОБА_2 54552,41 гривень невиплаченої заробітної плати. Сума вказана із вирахуваними податками і зборами.

Стягнути з Тернопільського державного авіаційного підприємства «Універсал-Авіа» в користь ОСОБА_2 39850,56 гривень середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні. Із вказаної суми слід вирахувати встановлені законом податки і збори.

В задоволенні решти позову відмовити.

Стягнути з Тернопільського державного авіаційного підприємства «Універсал-Авіа» в користь держави 1331,21 (1211.20+120,01) гривень судового збору.

Стягнути з Тернопільського державного авіаційного підприємства «Універсал-Авіа» в користь ОСОБА_4 в інтересах якої діє законний представник ОСОБА_2 169,25 гривень судового збору.

Стягнути з Тернопільського державного авіаційного підприємства «Універсал-Авіа» в користь ОСОБА_3 в інтересах якої діє законний представник ОСОБА_2 169,25 гривень судового збору.

Стягнути з Тернопільського державного авіаційного підприємства «Універсал-Авіа» в користь ОСОБА_3 338,50 гривень судового збору.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційної скарги не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення суду, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо у судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення суду або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складання повного судового рішення.

Апеляційна скарга подається до Тернопільського апеляційного суду.

Позивачі:

ОСОБА_2 , АДРЕСА_1 , ІПН НОМЕР_2 .

ОСОБА_3 , АДРЕСА_1 , в інтересах якої діє законний представник ОСОБА_2 .

ОСОБА_4 , АДРЕСА_1 , в інтересах якої діє законний представник ОСОБА_2 .

Відповідач: Тернопільське державне авіаційне підприємство «Універсал-Авіа», код ЄДРПОУ 14044113) 46020, м. Тернопіль, Підволочиське шосе (аеропорт).

Повний текст рішення виготовлено 15 квітня 2024 року.

Головуючий суддяВ. М. Позняк