Ухвала

від 16.04.2024 по справі 683/813/24

СТАРОКОСТЯНТИНІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ХМЕЛЬНИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 683/813/24

4-с/683/2/2024

У Х В А Л А

01 квітня 2024 року м. Старокостянтинів

Старокостянтинівський районний суд

Хмельницької області в складі:

головуючого судді Цішковського В.А.

з участю секретаря Васічевої О.В.

представника боржника (скаржника) ОСОБА_1 адвоката Грицая Л.М.

представника ДВС ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Старокостянтинові скаргу представника боржника (скаржника) ОСОБА_1 адвоката Грицая Л.М. на бездіяльність працівників Старокостянтинівського відділу державної виконавчої служби у Хмельницькому районі Хмельницької області та скасування постанови про арешт коштів боржника, -

в с т а н о в и в :

14 березня 2024 року представник ОСОБА_1 адвокат Грицай Л.М. звернувся до суду зі скаргою, в якій просить: визнати протиправною бездіяльність працівників Старокостянтинівського відділу ДВС у Хмельницькому районі Хмельницької області щодо не вчинення дій по скасуванню арешту коштів у виконавчому провадження № 59521991; зобов`язати відділ ДВС скасувати постанову ВП № 59521991 про арешт коштів боржника ОСОБА_1 .

Скарга мотивована тим, що ОСОБА_1 мала договірні відносини з акціонерним товариством «Райффайзен Банк» щодо отримання кредитних коштів у 2007 році. Станом на сьогоднішній день у ОСОБА_1 з банком відсутні будь-які правовідносини, а також відсутні боргові зобов`язання. Станом на день подання скарги, в АТ «ПриватБанк» наявний арешт рахунків на підставі постанови Старокостянтинівського відділу ДВС у Хмельницькому районі Хмельницької області у виконавчому провадженні № 59521991. У зв`язку із чим ОСОБА_1 не може користуватися коштами, обмежена в праві отримання грошових позик в банківських установах, позбавлена права отримання кредитних ліній для здійснення підприємницької діяльності, отримувати соціальні виплати, так як наявна у реєстрі боржників, проте в останньої відсутні боргові зобов`язання.

На звернення представника ОСОБА_1 до відділу ДВС про скасування арешту майна, останніми залишено без задоволення вимоги представника ОСОБА_3 та зазначено, що 16.12.2019 року, згідно вимог п.2 ч.1 ст.37 Закону України «Про виконавче провадження», повернуто виконавчий лист і завершено виконавче провадження.

Проте працівники Старокостянтинівського відділу ДВС у Хмельницькому районі Хмельницької області, всупереч вимогам ст.40 Закону України «Про виконавче провадження», не скасували постанову про накладення арешту на грошові кошти в установах банку, не вчинили дії щодо припинення обтяжень грошових коштів.

Начальником Старокостянтинівського відділу ДВС у Хмельницькому районі Хмельницької області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Лукашуком В.В. подано письмові пояснення та просить відмовити у задоволенні скарги. Мотивує тим, що шляхом проведення перевірки АСВП в порядку доступу державних виконавці встановлено, що на виконанні у відділі ДВС перебувало виконавче провадження № 59521991, яке відкрито 11.07.2019 року постановою про відкриття виконавчого провадження, згідно заяви про відкриття виконавчого провадження поданої АТ «Райффайзен Банк Аваль» та виконавчого листа № 2/683/321/2015 від 04.06.2015 року, виданого Старокостянтинівським районним судом Хмельницької області про стягнення з ОСОБА_1 на користь АТ «Райффайзен Банк Аваль» 9312,91 доларів США та 1135,81 грн судового збору. Згідно вимог Закону України «Про виконавче провадження» 01.11.2019 року винесено постанову про арешт коштів боржника, 14.11.2019 року винесено постанову про арешт майна боржника, 16.12.2019 року у зв`язку із відсутністю майна та доходів на які відповідно до законодавства можливо звернути стягнення, виконавче провадження завершено, а виконавчий документ повернено стягувачу.

Крім того, зазначає, що на підставі виконавчого документу, боржник зобов`язана сплатити 1135,81 грн судового збору, підтвердження сплати якого нею не надано, а також на ній лежить обов`язок сплатити виконавчий збір, який становить 10 % суми, що підлягає примусовому стягненню, а саме 931,29 доларів США та 113,58 грн.

Також не погоджується з твердженням представника боржника, що державний виконавець діяв всупереч статті 40 Закону України «Про виконавче провадження», оскільки державним виконавцем дотримано вимог закону.

Представник скаржника у судовому засіданні скаргу підтримав та просив задовільнити.

Державний виконавець у судовому засіданні заперечив щодо задоволення скарги, підтримав письмові пояснення.

Представник АТ «Райффайзен Банк» в судове засідання не з`явився, проте належним чином був повідомлений про час і місце розгляду скарги.

Суд, заслухавши представника скаржника та державного виконавця, дослідивши матеріали справи, приходить до наступних висновків.

Відповідно до положень ст.74 Закону України «Про виконавче провадження» від 02 червня 2016 року № 1404-VIII рішення, дії чи бездіяльність виконавця та посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання судового рішення можуть бути оскаржені сторонами, іншими учасниками та особами до суду, який видав виконавчий документ, у порядку, передбаченому законом.

Статтею 447 ЦПК України передбачено, що сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права чи свободи.

Згідно ч.1 ст.448 ЦПК України скарга подається до суду, який розглянув справу як суд першої інстанції.

Судом встановлено, що 06.05.2015 року рішенням Старокостянтинівського районного суду Хмельницької області у цивільній справі № 683/3166/14-ц позовні вимоги ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, було задоволено. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» заборгованість за кредитним договором № 014/1119/82/2609 від 21.02.2007 року, яка утворилась станом на 11.07.2014 року в сумі 9712,94 доларів США, що за курсом НБУ станом на 11.07.2014 року еквівалентно 113581,31 грн. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» 1135,81 грн судового збору.

За заявою ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» про видачу виконавчого листа по справі № 683/3166/14-ц, судом 04.06.2015 року направлено для виконання виконавчий лист позивачу.

Згідно відомостей з Автоматизованої системи виконавчого провадження, державним виконавцем винесено постанову про відкриття виконавчого провадження № 59521991, згідно заяви про відкриття виконавчого провадження поданої АТ «Райффайзен Банк Аваль» та виконавчого листа № 2/683/321/2015 від 04.06.2015 року, виданого Старокостянтинівським районним судом про стягнення з ОСОБА_1 на користь АТ «Райффайзен Банк Аваль» 9312,91 доларів США та 1135,81 грн судового збору.

Як вбачається із матеріалів справи, 01.11.2019 року керуючись ст.56 Закону України «Про виконавче провадження», державним виконавцем винесено постанову про арешт коштів боржника та 14.11.2019 року винесено постанову про арешт майна боржника. 16.12.2019 року керуючись п.2 ч.1. ст.37 Закону України «Про виконавче провадження» у зв`язку із відсутністю майна та доходів на які відповідно до законодавства можливо звернути стягнення, державним виконавцем виконавче провадження завершено, а виконавчий документ повернено стягувачу, тобто АТ «Райффайзен Банк Аваль».

Згідно наданого начальником Старокостянтинівського відділу ДВС у Хмельницькому районі Хмельницької області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Лукашуком В.В., акту про вилучення виконавчих проваджень для знищення від 16.02.2023 року, відділом ДВС проведено знищення виконавчих проваджень завершених у 2019 році через закінчення строків їх зберігання, та за порядковим номером 2151 знищено вказане виконавче провадження № 59521991 по виконанню виконавчого листа 2/6832/321/2015 від 04.06.2015 року, де боржником є ОСОБА_1 , а стягувач АТ «Райффайзен Банк Аваль», сума заборгованості 114717,12 від 11.07.2019 року.

04 березня 2024 року начальником відділу ДВС ОСОБА_4 , було надано відповідь адвокату Грицаю Л.М., про не можливість надати копії документів виконавчого провадження № 59521991, яке завершено у 2019 році, у зв`язку із його знищенням у 2023 року, згідно розділу ІХ Правил ведення діловодства та архіву в органах державної виконавчої служби та приватними виконавцями. Крім того повідомлено, що повторно вищевказаний лист до відділу ДВС не пред`являвся. Жодних довідок, квитанцій чи заяв від сторін виконавчого провадження відносно відсутності боргу за вищевказаним виконавчим документом з часу відкриття виконавчого провадження і до тепер до відділу ДВС не надходило.

Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

За змістом статей 1, 5 Закону України «Про виконавче провадження» виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню. Примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів».

Відповідно до ч.1, 2 ст.18 Закону України «Про виконавче провадження» виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії. Зокрема виконавець зобов`язаний здійснювати заходи примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом і цим Законом.

Питання організації, порядку та умов виконання судових рішень і рішень інших органів, що підлягають примусовому виконанню, зокрема звернення стягнення на кошти боржника на рахунках в банках, передбачені як Закону України «Про виконавче провадження», так і Інструкцією з організації примусового виконання рішень, затвердженою наказом Міністерства юстиції України № 512/5 від 02 квітня 2012 року (далі - Інструкція).

Відповідно до ч.7 ст.26 Закону України «Про виконавче провадження», у разі, якщо в заяві стягувача зазначено рахунки боржника у банках, інших фінансових установах, виконавець негайно після відкриття виконавчого провадження накладає арешт на кошти боржника. У разі, якщо в заяві стягувача зазначено конкретне майно боржника, виконавець негайно після відкриття виконавчого провадження перевіряє в електронних державних базах даних та реєстрах наявність права власності або іншого майнового права боржника на таке майно та накладає на нього арешт. На інше майно боржника виконавець накладає арешт в порядку, визначеному статтею 56 цього Закону.

Довідкою АТ «ПриватБанк» від 21.12.2023 року підтверджується, що на грошові кошти клієнта ОСОБА_1 накладений арешт на підставі постанови державного виконавця № 59521991 від 01.11.2019 року та у банку відсутній належним чином доставлений документ про зняття арешту з грошових коштів клієнта.

Відповідно доп.2ч.1ст.37Закону України«Про виконавчепровадження» виконавчийдокумент повертаєтьсястягувачу,якщо у боржника відсутнє майно, на яке може бути звернено стягнення, а здійснені виконавцем відповідно до цього Закону заходи щодо розшуку такого майна виявилися безрезультатними.

Судом встановлено, що в межах виконавчого провадження ВП № 59521991 державним виконавцем винесено постанову про повернення виконавчого документа стягувачу на підставі п.2 ч.1 ст.37 Закону України «Про виконавче провадження».

Відповідно до ч.1 ст.40 Закону України «Про виконавче провадження» у разі закінчення виконавчого провадження (крім закінчення виконавчого провадження за судовим рішенням, винесеним у порядку забезпечення позову чи вжиття запобіжних заходів, а також, крім випадків нестягнення виконавчого збору або витрат виконавчого провадження, нестягнення основної винагороди приватним виконавцем), повернення виконавчого документа до суду, який його видав, арешт, накладений на майно (кошти) боржника, знімається, відомості про боржника виключаються з Єдиного реєстру боржників, скасовуються інші вжиті виконавцем заходи щодо виконання рішення, а також проводяться інші необхідні дії у зв`язку із закінченням виконавчого провадження.

Відповідно до абз. 4 п.16 розділу VIII Інструкції постанова про зняття арешту з майна боржника або скасування інших заходів примусового виконання рішення без винесення постанови про відкриття чи відновлення виконавчого провадження виноситься державним виконавцем органу державної виконавчої служби або приватним виконавцем, яким виконавчий документ повернуто стягувачу, за заявою боржника у разі, якщо після повернення виконавчого документа стягувачу на рахунок органу державної виконавчої служби, рахунок приватного виконавця надійшла сума коштів для задоволення вимог стягувача, виконання постанов про стягнення виконавчого збору, витрат виконавчого провадження та за умови, що такий виконавчий документ повторно на виконання не пред`явлено.

Статтею 39 Закону України «Про виконавче провадження» передбачає вичерпний перелік підстав при яких виконавче провадження підлягає закінченню, в тому числі і повернення виконавчого документу до суду, який його видав.

Згідно із частиною четвертою статті 59 Закону України «Про виконавче провадження» підставами для зняття виконавцем арешту з усього майна (коштів) боржника або його частини є: 1) отримання виконавцем документального підтвердження, що рахунок боржника має спеціальний режим використання та/або звернення стягнення на такі кошти заборонено законом; 2) надходження на рахунок органу державної виконавчої служби, рахунок приватного виконавця суми коштів, стягнених із боржника (у тому числі від реалізації майна боржника), необхідної для задоволення вимог усіх стягувачів, стягнення виконавчого збору, витрат виконавчого провадження та штрафів, накладених на боржника; 3) отримання виконавцем документів, що підтверджують про повний розрахунок за придбане майно на електронних торгах; 4) наявність письмового висновку експерта, суб`єкта оціночної діяльності суб`єкта господарювання щодо неможливості чи недоцільності реалізації арештованого майна боржника у зв`язку із значним ступенем його зношення, пошкодженням; 5) відсутність у строк до 10 робочих днів із дня отримання повідомлення виконавця, зазначеного у частині шостій статті 61 цього Закону, письмової заяви стягувача про його бажання залишити за собою нереалізоване майно; 6) отримання виконавцем судового рішення про скасування заходів забезпечення позову; 7) погашення заборгованості зі сплати періодичних платежів, якщо виконання рішення може бути забезпечено в інший спосіб, ніж звернення стягнення на майно боржника; 8) отримання виконавцем документального підтвердження наявності на одному чи кількох рахунках боржника коштів, достатніх для виконання рішення про забезпечення позову. У всіх інших випадках арешт може бути знятий за рішенням суду.

Аналіз зазначених норм дає підстави для висновку про те, що арешт майна боржника є заходом звернення стягнення на майно боржника, який застосовується для забезпечення реального виконання рішення, що підлягає примусовому виконанню.

За змістом положень частини п`ятої статті 37 Закону України «Про виконавче провадження», повернення виконавчого документа стягувачу з підстав, передбачених цією статтею, не позбавляє його права повторно пред`явити виконавчий документ до виконання протягом строків, встановленихстаттею 12цього Закону.

На даний час виконавче провадження завершено, виконавчі дії не провадяться. Отже встановлено, що у державного виконавця Старокостянтинівського відділу ДВС не було законних підстав для зняття арешту з майна боржника у ВП № 59521991 при поверненні виконавчого листа, оскільки виконавче провадження не закінчено через несплату виконавчого збору і витрат виконавчого провадження.

Згідно з вимогами ст. 451 ЦПК України за результатами розгляду скарги суд постановляє ухвалу. У разі встановлення обґрунтованості скарги суд визнає оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність неправомірними і зобов`язує державного виконавця або іншу посадову особу органу державної виконавчої служби, приватного виконавця усунути порушення (поновити порушене право заявника). Якщо оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність були прийняті або вчинені відповідно до закону, в межах повноважень державного виконавця або іншої посадової особи органу державної виконавчої служби, приватного виконавця і право заявника не було порушено, суд постановляє ухвалу про відмову в задоволенні скарги.

При цьому суд звертає увагу на те, що ніщо не перешкоджає боржнику добровільно виконати рішення суду, в повному обсязі зі сплатою виконавчого збору і витрат виконавчого провадження, що є його обов`язком згідно з вимогами ст. 129 Конституції України, після чого арешт з майна може бути знято відповідно до закону.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення скарги, оскільки дії державного виконавця в межах вказаного виконавчого провадження відповідали вимогам закону, тому у задоволенні скарги слід відмовити.

Керуючись ст.ст. 258-261, 353, 447-451 ЦПК України, ЗУ «Про виконавче провадження», суд, -

у х в а л и в:

Відмовити представнику боржника (скаржнику) ОСОБА_1 адвокату Грицаю Л.М. в задоволенні скарги на бездіяльність працівників Старокостянтинівського відділу державної виконавчої служби у Хмельницькому районі Хмельницької області та скасування постанови про арешт коштів боржника від 01.11.2019 року у виконавчому провадженні №59521991.

Ухвала набирає законної сили негайно після її проголошення та може бути оскаржена в апеляційному порядку в 15-денний строк з дня її проголошення. Учасник справи, якому ухвала суду не була вручена у день її проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.

Повне текст ухвали суду складено 02 квітня 2024 року.

Суддя: