Постанова

від 15.04.2024 по справі 522/7078/23-е

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Номер провадження: 22-ц/813/2295/24

Справа № 522/7078/23-Е

Головуючий у першій інстанції Чернявська Л.М.

Доповідач Дришлюк А. І.

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15.04.2024 року м. Одеса

Одеський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого судді Дришлюка А.І., суддів Громіка Р.Д., Сегеди С.М.,

при секретарі судового засідання Нечитайло А.Ю.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Одесі справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Приморського районного суду м. Одеси від 22 серпня 2023 року по цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмету спору: Одеської міської ради, ОСОБА_8 , про встановлення неукладеності правочину, визнання права власності в порядку спадкування, визнання права власності за відповідачами, скасування записів у державному реєстрі прав, витребування майна з чужого незаконного володіння, виселення та вселення,

ВСТАНОВИВ:

18 серпня 2023 року ОСОБА_1 звернувся до Приморського районного суду м. Одеси із заявою про забезпечення позову. В обґрунтування заяви зазначав, що спадкове майно після смерті ОСОБА_9 ОСОБА_1 успадкував за заповітом, оскільки у встановлений законом строк звернувся до нотаріуса із заявою. Проте, як вказує позивач, у 2015 році ОСОБА_2 зареєстрував право власності на спадкове майно на підставі неіснуючого договору, який не укладався між померлою ОСОБА_9 та ОСОБА_2 , тобто спадкове майно вибуло зі спадкової маси та надалі було незаконними володільцями декілька разів відчужене, а також із маніпуляціями переоформлене, а саме: були зареєстровані поділи майна, присвоєні нові адреси і кадастрові номери, для цього одночасно відкривалися декілька розділів на одне й те саме нерухоме майно в Державному реєстрі прав, а також відбулося знесення деяких складових будівель майна та будівництво нової будівлі, та цим майном тепер безпідставно володіють відповідачі. Тому, позивачем у справі заявлені вимоги про застосування заходів віндикації та для цього заявлена і вимога до ОСОБА_2 про встановлення неукладеності договору дарування від 23 вересня 2006 року між ОСОБА_9 та ОСОБА_2 , а також для застосування заходів віндикації заявлена вимога про скасування реєстраційного запису в Державному реєстрі прав щодо розділу № 554762951101, який має запис, що перебуває у стані поділу, та був відкритий щодо того саме нерухомого майна при вже відкритому раніше іншому 389292851101, на даний час закритому, розділі нерухомого майна. З огляду на заявлені позовні вимоги, позивач просив накласти арешт та заборонити вчиняти реєстраційні дії будь-яким органам державної реєстрації прав на нерухоме майно, державним реєстраторам прав на нерухоме майно, у тому числі, особам, які виконують функції державного реєстратора прав на нерухоме майно, зокрема, Міністерству юстиції України та його територіальним органам, нотаріусам та іншим органам чи особам, які виконують функції державної реєстрації прав на нерухоме майно відповідно до Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», вчиняти будь-які реєстраційні дії у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно щодо спірного майна у відповідності до позовних вимог (в.м. а.с. 145-175).

Ухвалою Приморського районного суду м. Одеси від 22 серпня 2023 року заяву ОСОБА_1 про забезпечення позову задоволено частково;

накладено арешт на нерухоме майно, а саме:

- житловий будинок, який складається у цілому з одного житлового будинку під літ. «А» загальною площею 159,7 кв.м, житловою площею 84,7 кв.м, сараю літ. «М», огорожі 1, 2, вимощення І, та зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 (один дріб один), реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 1141109051101 в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, зареєстровано на праві власності власник: ОСОБА_3 ;

- житловий будинок за адресою: АДРЕСА_2 (один); житловий будинок Д, загальна площа 19,8 кв.м, житлова 14,7 кв.м, будівля сарай Е, будівля сарай Р. Власниками часток у будинку є ОСОБА_6 (розмір частки 75/100) та ОСОБА_7 (розмір частки 25/100) із реєстраційним номером об`єкта нерухомого майна у Державному реєстрі прав : 1281524751101;

- квартиру за адресою: АДРЕСА_3 ; загальна площа 110 кв.м, житлова 47 кв.м (Інформаційна довідка № 31 32 229 05 від 25.10.2022 р.). Власниками часток є ОСОБА_6 (розмір частки 75/100) та ОСОБА_7 (розмір частки 25/100) із реєстраційним номером об`єкта нерухомого майна у Державному реєстрі прав: 1281664751101;

- земельну ділянку АДРЕСА_2 , площею 0,0085 га, із кадастровим номером 5110137500:52:026:0056, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 972038151101 в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, власник: ОСОБА_3 ;

- земельну ділянку АДРЕСА_2 , площею 0,0075 га, із кадастровим номером 5110137500:52:026:0061, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 1494652551101 в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, власник: ОСОБА_3 ;

- земельну ділянку АДРЕСА_2 , площею 0,0267 га, із кадастровим номером 5110137500:52:026:0060, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 1494670951101, в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, власник: ОСОБА_4 ;

- житловий будинок, який складається в цілому: житловий будинок, А загальна площа 219,9 кв.м, в тому числі житлову площу 63,1 кв.м, огорожа № 1, 2 та зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_4 (один дріб два), реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 1197201751101 в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, власник: ОСОБА_4 ;

застосовано зустрічне забезпечення позову у розмірі 100064 грн, а також вирішено відмовити у забезпеченні позову шляхом заборони вчиняти реєстраційні дії (в.м. а.с. 176-179).

04 вересня 2023 року канцелярією Одеського апеляційного суду зареєстровано апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Приморського районного суду м. Одеси від 22 серпня 2023 року. Апелянт частково не погоджується із оскаржуваною ухвалою, вважає її незаконною в частині зустрічного забезпечення та відмови у застосуванні заходів забезпечення позову у вигляді заборони реєстраційних дій. Апелянт зазначає, що, застосовуючи зустрічне забезпечення, суд першої інстанції не встановлював майновий стан позивача, не вказав яким чином ненадання позивачем відомостей щодо майнового стану та встановлення ціни позову у розмірі 100064 грн може ускладнити або зробити неможливим виконання рішення суду про відшкодування збитків відповідачів, а також не встановив співмірність зустрічного забезпечення можливим збиткам відповідачів. Щодо відмови у забезпеченні позову шляхом заборони вчиняти реєстраційні дії апелянт вважає, що така відмова може призвести до неможливості виконання рішення суду у разі задоволення позовних вимог, оскільки залишається можливість реєстраційних дій у розділі ДРП №554762951101, в якому зазначено, що спірний будинок, який розташований за адресою: АДРЕСА_2 , знаходиться у процесі поділу. З огляду на викладене в апеляційній скарзі, апелянт просить скасувати ухвалу Приморського районного суду м. Одеси в частині застосування зустрічного забезпечення, скасувати оскаржувану ухвалу в частині відмови у забезпеченні позову шляхом заборони реєстраційних дій у Державному реєстрі нерухомого майна та постановити в цій частині нову, якою задовольнити заяву про забезпечення позову, заборонити вчиняти реєстраційні дії будь-яким органам державної реєстрації прав на нерухоме майно, державним реєстраторам прав на нерухоме майно, у тому числі, особам, які виконують функції державного реєстратора прав на нерухоме майно, зокрема, Міністерству юстиції України та його територіальним органам, нотаріусам та іншим органам чи особам, які виконують функції державної реєстрації прав на нерухоме майно відповідно до Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», вчиняти будь-які реєстраційні дії у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно щодо житлового будинку, який розташований за адресою: АДРЕСА_2 , який має у Державному реєстрі прав реєстраційний номер об`єкту нерухомого майна 554762951101 (в.м. а.с. 182-189).

Відзив на апеляційну скаргу до апеляційного суду не надходив.

З врахуванням недостатньої кількості суддів в Одеському апеляційному суді (з 2013 року кількість суддів в цивільній палаті зменшилася з 48 до 10, які фактично здійснюють судочинство), щодо яких здійснюється автоматизований розподіл справ (без урахування суддів, які хворіють, перебувають у відрядженні, знаходяться у відпустці, тимчасово відряджені до Одеського апеляційного суду), що створює надмірне навантаження та виключає можливість розгляду справи в строки, передбачені національним законодавством, судом апеляційної інстанції було здійснено розгляд справи з врахуванням поточного навантаження, яке обумовило збільшення строку розгляду справи по незалежним від суду причинам.

Сторони у судове засідання 21 березня 2024 року не з`явилися, про дату, час та місце розгляду справи повідомлені належним чином, клопотання про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції до суду не подавали.

Відповідно до ч. 2 ст. 372 ЦПК України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

Згідно з ч. 5 ст. 268 ЦПК України датою ухвалення рішення є дата його проголошення (незалежно від того, яке рішення проголошено - повне чи скорочене). Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.

Дослідивши виділені матеріали цивільної справи, доводи апеляційної скарги, апеляційний суд дійшов висновку, що апеляційна скарга частково підлягає задоволенню, з огляду на таке.

Постановляючи оскаржувану ухвалу, суд першої інстанції виходив з того, що заявлений позивачем вид заходів забезпечення позову у вигляді арешту майна передбачений нормами чинного законодавства та є доцільним заходом забезпечення позову в рамках даної справи. Таке забезпечення позову суд першої інстанції, враховуючи його предмет та ціну позову, вважав співмірним із заявленими вимогами, оскільки зазначене майно є предметом позовних вимог. На думку суду першої інстанції, необхідність обрання даного виду забезпечення позову є обґрунтованою, так як відсутність арешту щодо вказаного майна може істотно ускладнити чи унеможливити виконання майбутнього рішення, так як існує реальна можливість для відповідачів відчужити майно третім особам, що суттєво ускладнить виконання можливого рішення суду. В цій частині процесуальне рішення не оскаржувалось.

Щодо вимог про заборону вчиняти реєстраційні дії суд першої інстанції встановив, що заявлений позивачем вид заходів забезпечення позову у вигляді заборони вчиняти певні дії передбачений нормами чинного законодавства, проте не є доцільним заходом забезпечення позову в рамках даної справи.

Застосовуючи зустрічне забезпечення, суд першої інстанції зазначив, що позивач не надав відомості щодо свого майнового стану, проте, звертаючись до суду з позовною заявою та заявою про забезпечення позову вказував, що ціна позову у цій справі становить не менше 100064 грн. Тому, з метою забезпечення інтересів усіх учасників спору, врахування можливих збитків відповідачів, що можуть бути спричинені забезпеченням позову, у випадку відмови у позові, суд першої інстанції вважав наявними підстави для застосування зустрічного забезпечення відповідно до п. 2 ч. 3 ст. 154 ЦПК України (в.м. а.с. 177-178).

Апеляційний суд, частково задовольняючи апеляційну скаргу, вважає за потрібне зазначити наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Так, оскаржувана ухвала переглядається лише в частині зустрічного забезпечення та відмови у забезпеченні позову шляхом заборони вчиняти реєстраційні дії.

Щодо зустрічного забезпечення.

Зустрічне забезпечення за своєю юридичною природою є частиною інституту забезпечення позову та нерозривно з ним пов`язано.

Інститут забезпечення позову, за своєю суттю, повинен слугувати гарантією для забезпечення виконання судового рішення, у випадку задоволення позову, в майбутньому, та, усунення можливих майбутніх перешкод його виконання. При цьому необхідно враховувати, що ухвалення відповідного рішення, серед іншого, повинно мати законну та виправдану мету. Вказане означає, що застосування відповідного заходу забезпечення позову має бути належним чином вмотивовано та підтверджено відповідними доказами.

Тобто, фактично, при вирішенні питання щодо застосування заходів забезпечення позову суд повинен перевірити обґрунтованість поданої заяви, співвідношення предмету позову та виду забезпечення позовних вимог, а також оцінити як саме підстави, наведені в заяві про забезпечення позову, можуть ускладнити виконання рішення суду, ухваленого за результатами розгляду справи по суті.

Порядок застосування зустрічного забезпечення визначений статтею 154 ЦПК України.

Так, згідно з ч.ч. 1 та 3 ст. 154 ЦПК України суд може вимагати від особи, яка звернулася із заявою про забезпечення позову, забезпечити відшкодування збитків відповідача, які можуть бути спричинені забезпеченням позову (зустрічне забезпечення).

При цьому, суд зобов`язаний застосовувати зустрічне забезпечення, якщо:

1) позивач не має зареєстрованого в установленому законом порядку місця проживання (перебування) чи місцезнаходження на території України та майна, що знаходиться на території України, в розмірі, достатньому для відшкодування можливих збитків відповідача, які можуть бути спричинені забезпеченням позову, у випадку відмови у позові; або

2) суду надані докази того, що майновий стан позивача або його дії щодо відчуження майна чи інші дії можуть ускладнити або зробити неможливим виконання рішення суду про відшкодування збитків відповідача, які можуть бути спричинені забезпеченням позову, у випадку відмови у позові.

Розмір зустрічного забезпечення визначається судом з урахуванням обставин справи. Заходи зустрічного забезпечення позову мають бути співмірними із заходами забезпечення позову, застосованими судом, та розміром збитків, яких може зазнати відповідач у зв`язку із забезпеченням позову (ч. 5 ст. 154 ЦПК України).

Виходячи з системного тлумачення положень ст. 154 ЦПК України, кваліфікуючою ознакою застосування зустрічного забезпечення є ймовірність наявності збитків відповідача, існування яких може бути доведено та повинно бути належним чином обґрунтовано відповідачем.

Разом з тим, з виділених матеріалів справи вбачається, що від відповідачів жодних заяв щодо необхідності застосування зустрічного забезпечення не надходило, докази щодо наявності обставин стосовно збитків, які можуть бути спричинені забезпеченням позову, відсутні, а заява про забезпечення позову була розглянута судом без повідомлення учасників справи. За таких обставин, наявність передбачених частиною третьою статті 154 ЦПК України випадків обов`язкового застосування зустрічного забезпечення апеляційний судом не встановлено, з огляду на що посилання суду першої інстанції на п. 2 ч. 3 ст. 154 ЦПК України при застосуванні зустрічного забезпечення є помилковим, а тому оскаржувана ухвала в цій частині підлягає скасуванню.

Щодо відмови у забезпеченні позову шляхом заборони вчиняти реєстраційні дії.

В обґрунтування вимог у цій частині апелянт зазначає, що така відмова може призвести до неможливості виконання рішення суду у справі (за віндикаційним позовом), так як залишається можливість реєстраційних дій у розділі ДРП №554762951101, що можуть призвести до реєстрації інших об`єктів нерухомого майна із будівель одного й того самого спірного будинку (в.м. а.с. 186).

Вимоги щодо забезпечення позову шляхом заборони вчиняти реєстраційні дії стосуються об`єкта нерухомості, що розташований за адресою: АДРЕСА_2 та 1/2 (в.м. а.с. 173), на які суд першої інстанції оскаржуваною ухвалою наклав арешт (в.м. а.с. 179).

Відмовляючи в задоволенні заяви щодо заборони вчиняти реєстраційні дії суд першої інстанції виходив з того, що доцільність введення цього заходу забезпечення позову відсутня. Апеляційний суд погоджується з таким висновком суду та відхиляючи відповідні посилання апелянта вказує на наступне. Арешт майна і заборона вчиняти реєстраційні дії є самостійними видами (способами) забезпечення позову, обидва способи за правовою сутністю обмежують право відповідача розпоряджатися спірним майном. Арешт накладено на всі спірні об`єкти, що виключає вчинення будь-яких реєстраційних дій щодо нього, а тому підстави для застосування двох заходів забезпечення позову щодо одного й того самого майна на момент розгляду цієї скарги відсутні.

Таким чином, оскільки доводи апеляційної скарги знайшли своє часткове підтвердження, апеляційний суд на підставі ст. 376 ЦПК України, частково задовольняючи апеляційну скаргу, скасовує оскаржувану ухвалу в частині задоволення вимог щодо зустрічного забезпечення та постановляє в цій частині нову про відмову у зустрічному забезпеченні.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 367, 368, 374, 376, 381, 382, 383, 384 ЦПК України, Одеський апеляційний суд,

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.

Ухвалу Приморського районного суду м. Одеси від 22 серпня 2023 року скасувати в частині задоволення вимог щодо зустрічного забезпечення та ухвалити в цій частині нове про відмову у зустрічному забезпеченні. В іншій частині (відмові в забороні вчинятиреєстраційні дії) ухвалу залишити без змін.

Постанова Одеського апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Судді Одеського апеляційного суду А.І. Дришлюк

Р.Д. Громік

С.М. Сегеда