Ухвала

від 09.04.2024 по справі 522/3609/24

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Номер провадження: 11-сс/813/536/24

Справа № 522/3609/24 1-кс/522/1351/24

Головуючий у першій інстанції ОСОБА_1

Доповідач ОСОБА_2

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09.04.2024 року м. Одеса

Одеський апеляційний суд у складі:

головуючий - суддя ОСОБА_2 ,

судді: ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,

за участю:

секретаря судового засідання - ОСОБА_5 ,

прокурора - ОСОБА_6 ,

захисника - ОСОБА_7 ,

підозрюваного - ОСОБА_9 ,

розглянувши матеріали справи за апеляційними скаргами прокурора Суворовської окружної прокуратури м. Одеси ОСОБА_6 та захисника ОСОБА_7 на ухвалу слідчого судді Приморського районного суду м. Одеси від 08.03.2024 року про обрання запобіжного заходу у виді застави в кримінальному провадженні №12023160000001046 від 19.07.2023 року, щодо:

ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який народився в м. Ізмаїл Одеської області, громадянина України, з вищою освітою, працюючого директором КП «ДУНАЙСЕРВІС», який проживає за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимого,

підозрюваного у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.3 ст.197-1, ч.1 ст.209, ч.2 ст.209 КК України,

встановив:

В провадженні СВ ВП №2 ОРУП №1 ГУНП в Одеській області перебуває кримінальне провадження №12023160000001046 від 19.07.2023 року за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч.3 ст.197-1, ч.1 ст.209, ч.2 ст.209, ч.3 ст.362 КК України.

У вказаному кримінальному провадженні, 22.02.2024 рокуОСОБА_9 повідомлено про підозру у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.3 ст.197-1, ч.1 ст.209, ч.2 ст.209 КК України, скоєних за наступних обставин.

Досудовим розслідуванням установлено, що державну реєстрацію юридичної особи колективного підприємства «ДУНАЙСЕРВІС», код ЄДРПОУ 20966644 (далі за текстом - КП «ДУНАЙСЕРВІС»), проведено 02.04.1992 року. Основними видами діяльності підприємства є ремонт і технічне обслуговування суден і човнів. Учасниками підприємства були ОСОБА_11 , ОСОБА_12 та ОСОБА_13 .

Рішенням Старонекрасівської сільської рада Ізмаїльського району Одеської області від 14.12.2006 року №70-V КП «ДУНАЙСЕРВІС» надано згоду на вибір земельної ділянки на умовах оренди в районі 85,6 - 85,85 км ріки Дунай для облаштування під`їзного шляху, а також зобов`язано розробити землевпорядну документацію для відведення земельної ділянки на умовах оренди та укласти договір оренди земельної ділянки.

Відповідно до листа Старонекрасівської сільської ради №17 від 25.12.2006 року, адресованого КП «ДУНАЙСЕРВІС», сільська рада не заперечувала щодо розміщення ремонтної бази на земельній ділянці, загальною площею 0,63 га, яка розташована на 85,6 - 85,85 км вздовж лівого берегу ріки Дунай на території Старонекрасівської сільської ради, за умов додержання вимог містобудівного законодавства.

На підставі рішенням загальних зборів КП «ДУНАЙСЕРВІС» від 03.06.2014 року до складу учасників включено ОСОБА_9 , який вніс до статутного капіталу 100 грн. та зі складу учасників вийшли ОСОБА_11 , ОСОБА_12 та ОСОБА_13 , залишили власні долі підприємству.

Наразі учасником та єдиним бенефіціарним власником підприємства є ОСОБА_9 , якого з 04.06.2014 року призначено на посаду директора КП «ДУНАЙСЕРВІС».

Директор КП «ДУНАЙСЕРВІС» ОСОБА_9 з`ясував, що у підприємства відсутні юридичні підстави для користування земельною ділянкою, через яку простягалась ґрунтова дорога до плав-крану та понтону на узбережжі ріки Дунай, що використовуються підприємством у господарській діяльності.

ОСОБА_9 з метою заволодіння правами на земельну ділянку, яка необхідна для розширення бізнесу КП «ДУНАЙСЕРВІС», достовірно знаючи, що органами державної влади та місцевого самоврядування не приймалось рішень про передачу у користування земельної ділянки, а також розуміючи, що їх прийняття можливе лише із додержанням вимог передбачених ч. 3 ст. 24 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності», тобто розроблення і затвердження містобудівної документації на місцевому рівні (детального плану території або плану зонування території), підшукав робочих, відомості про яких наразі не встановлені, для самочинного будівництва будівель і споруд на самовільно зайнятій земельній ділянці.

У період з 12.08.2016 року до 03.12.2018 року ОСОБА_9 , без оформлення дозвільних документів у сфері містобудування (дозволу на виконання підготовчих та будівельних робіт), а також без проєкту будівництва, за відсутності правоустановчих документів на земельну ділянку площею 0,63 га, яка розташована на 85,6 - 85,85 км вздовж лівого берегу ріки Дунай на території Старонекрасівської сільської ради, яка не була сформована у Державному земельному кадастрі та визначена в натурі, діючи умисно, з корисливих мотивів, здійснив самовільне будівництво на повороті ґрунтової дороги, що простягається вниз до ріки, нежитлового приміщення - двоповерхової нежитлової будівлі загальною площею 133,1 кв.м.

У подальшому ОСОБА_9 замовив інженеру-техніку ФОП ОСОБА_14 складання технічного паспорту на об`єкт самочинного будівництва, якою 12.09.2018 складено технічний паспорт із визначенням графічних меж території землеволодіння без визначення відомостей про рік побудови споруди.

Відповідно до розділу «Графічний план земельної ділянки громадського будинку» технічного паспорту, складеного ФОП ОСОБА_14 09.08.2019 року, площа земельної ділянки складає 0,63 га, без визначення відомостей про рік побудови споруди. Також, у розділі «Експлікація приміщень до плану поверхів громадського будинку» технічного паспорту зазначено 107,4 кв.м. площу забудови земельної ділянки.

У подальшому, за замовленням ОСОБА_9 на вказану споруду інженером-техніком ФОП ОСОБА_14 05.08.2022 року повторно складено технічний паспорт на вказаний об`єкт нерухомості, який завантажений до Реєстру будівельної діяльності за № TI01: 1710-2593-1370-6716 , із внесенням до розділу «Графічний план земельної ділянки громадського будинку» меж та конфігурації земельною ділянки із виправленням площі забудови у 125,5 кв.м та зазначенням відомостей, зі слів замовника, про рік її побудови - 1980.

Враховуючи викладене, директор КП «ДУНАЙСЕРВІС» ОСОБА_9 , діючи за попередньою змовою з наразі невстановленими особами, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій, передбачаючи їх суспільно-небезпечні наслідки і бажаючи їх настання, у порушення ст.ст. 116, 123 - 125 Земельного кодексу України, ч. 1 ст. 376 Цивільного кодексу України, ст.ст. 24, 34, 36 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності», ст. 9 Закону України «Про архітектурну діяльність», п. 13 «Порядку виконання підготовчих та будівельних робіт», а саме за відсутності документів, які посвідчують право власності чи право користування земельною ділянкою, а також дозвільних документів для виконання будівельних робіт, здійснив шляхом організації проведення наразі невстановленими працівниками будівельних робіт із самовільного будівництва нежитлової споруди площею 133,1 кв.м. для організації діяльності, створення адміністративної будівлі та промислової площадки підприємства на самовільно зайнятій земельній ділянці орієнтовною площею 0,63 га за адресою:

АДРЕСА_6. Старонекрасівською сільською радою Ізмаїльського району Одеської області 03.12.2018 року виявлено факт самочинного будівництва КП «ДУНАЙСЕРВІС» двоповерхової нежитлової будівлі на самовільно зайнятій земельній ділянці.

Сільською радою до Ізмаїльського районного суду Одеської області 12.12.2018 року подано позов до КП «ДУНАЙСЕРВІС» та ОСОБА_15 про звільнення самовільно зайнятої земельної ділянки, зобов`язання демонтувати двоповерхову будівлю.

Рішенням Ізмаїльського районного суду Одеської області від 26.04.2019 року у справі № 500/8791/18 задоволено позов КП «ДУНАЙСЕРВІС» про визнання права власності на нежитлову двоповерхову будівлю площею 123,4 кв.м., у задоволені позову сільської ради відмовлено.

На підставі судового рішення державним реєстратором речових прав на нерухоме майно 18.07.2019 року зареєстровано право власності КП «ДУНАЙСЕРВІС» на нежитлову будівлю загальною площею 123,4 кв.м. за адресою: Одеська область, Ізмаїльський район, Старонекрасівська сільська рада Ізмаїльського району. У додаткових відомостях об`єкту нерухомого майна зазначено: берегова смуга лівого берегу ріки Дунай на відмітці

85,6-85,85 км на території Старонекрасівської сільської ради Ізмаїльського району Одеської області.

Розпорядженням Кабінету Міністрів України «Про визначення адміністративних центрів та затвердження територій територіальних громад Одеської області» від 12.06.2020 року № 720-р утворено Саф`янівську об`єднану територіальну громаду, до складу якої увійшла Старонекрасівська територіальна громада Ізмаїльського району Одеської області, представницьким органом якої є Саф`янівська сільська рада Ізмаїльського району Одеської області.

У період дії воєнного стану зріс попит на послуги з перевалки зернових культур у річкових портах Одеської області через блокування мореплавства у Чорному морі, тому ОСОБА_9 вирішив перепрофілювати діяльність підприємства з ремонту барж, який здійснювався за допомогою плав-кранів на річці, на перевалку зернових.

Для подальшого будівництва виробничо-перевантажувального комплексу і надання легальних послуг компаніям експортерам сільськогосподарської продукції, ОСОБА_9 вирішив здійснити легалізацію (відмивання) майна, одержаного злочинним шляхом - самовільно зайнятої земельної ділянки площею 0,63 га, у тому числі 133,1 кв.м. під об`єктом самочинного будівництва.

З цією метою ОСОБА_9 , розуміючи необхідність конспірації власних протиправних дій із самовільного будівництва на самовільно зайнятій земельній ділянці, маючи корисливий мотив до збільшення майнових прав та зростання привабливості власного бізнесу, враховуючи необізнаність службових осіб новоствореного представницького органу місцевого самоврядування про фактичне заволодіння земельною ділянкою 0,63 га злочинним шляхом, звернувся через представника до Саф`янівської сільської ради Ізмаїльського району Одеської області з клопотанням про надання дозволу на розробку землевпорядної документації для відведення земельної ділянки орієнтовною площею 0,63 га на умовах оренди, строком на 49 років.

До клопотання додано витяг з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності на нежитлову будівлю загальною площею 123,4 кв.м.

На підставі землевпорядної документації 14.09.2022 року земельна ділянка площею 0,63 га зареєстрована у Державному земельному кадастрі земельної ділянки з присвоєнням кадастрового номеру 5122086300:01:002:0133.

Рішенням Саф`янівської сільської ради Ізмаїльського району Одеської області від 22.09.2022 №3590-VIII затверджено проєкт землеустрою щодо відведення КП «ДУНАЙСЕРВІС» земельної ділянки в оренду терміном на 49 років для розміщення та експлуатації будівель і споруд річкового транспорту.

ОСОБА_9 , будучи директором КП «ДУНАЙСЕРВІС», діючи умисно, з корисливих мотивів, прибув 29.09.2022 року до Саф`янівської сільської ради, де з метою легалізації майна прямо та повністю одержаного злочинним шляхом - самовільно зайнятої земельної ділянки, перебуваючи в адміністративній будівлі сільської ради, яка розташована за адресою: АДРЕСА_2 , уклав договір оренди землі № 72, предметом якого є земельна ділянка площею 0,63 га з кадастровим номером 5122086300:01:002:0133, строком дії на 49 років.

Таким чином, ОСОБА_9 , усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій, передбачаючи їх суспільно-небезпечні наслідки і бажаючи їх настання, вчинив правочин з майном, яке прямо та повністю одержане злочинним шляхом - земельною ділянкою площею 0,63 га, у тому числі 133,1 кв.м. під об`єктом самочинного будівництва.

Одразу після підписання договору оренди земельної ділянки ОСОБА_9 підписано акт приймання-передачі вказаної земельної ділянки від 29.09.2022 року, відповідно до п. 1 якого він прийняв у володіння і користування КП «ДУНАЙСЕРВІС» земельну ділянку площею 0,63 га з кадастровим номером 5122086300:01:002:0133.

У подальшому, ОСОБА_9 після оформлення 29.09.2022 року права користування КП «ДУНАЙСЕРВІС» на земельну ділянку 0,63 га, зважаючи на легкість досягнутого незаконного результату із незаконного набуття права на землю, відчувши свою безкарність, сподіваючись на слабкість державних інституцій та правових механізмів із захисту інтересів держави в земельній сфері в період воєнного часу, вирішив повторно заволодіти земельною ділянкою комунальної власності, обравши предметом злочинного посягання суміжну ділянку.

Так, діючи умисно, керуючись корисливими мотивами, ОСОБА_9 спільно з іншими наразі невстановленими особами, розробив злочинний план із самовільного зайняття земельної ділянки та подальшої легалізації цього майна.

На першому етапі злочинного плану ОСОБА_9 вирішив здійснити самовільне будівництво споруд на бажаній земельній ділянці, яка самовільно буде зайнята, з оформленням їх у власність підприємства та визначення недостовірних відомостей про час побудови - до 05.08.1992 року, що мало на меті: приховування та маскування незаконних дій із самовільного зайняття земельної ділянки комунальної власності; підтвердження права підприємства на землю у силу положень ст. 120 Земельного кодексу України та ст. 377 Цивільного кодексу України; створення враження про додержання містобудівного законодавства при відведенні земельних ділянок для містобудівних потреб.

З метою маскування походження майна одержаного злочинним шляхом, ускладнення процесу оскарження рішень та дій, у разі викриття протиправної діяльності правоохоронними органами, на другому етапі злочинного плану ОСОБА_9 передбачив укласти договір оренди земельної ділянки, а також об`єднати суміжні земельні ділянки в одну для перетворення об`єктів нерухомого майна - земельних ділянок в одну земельну ділянку.

ОСОБА_9 , у період з осені 2022 року до 20 грудня 2022 року із залученням наразі невстановлених осіб організував початок робіт з очищення території суміжної (сусідньої) земельної ділянки, яка знаходиться поруч з оформленою у користування КП «ДУНАЙСЕРВІС» земельною ділянкою з кадастровим номером 5122086300:01:002:0133.

Зокрема за його вказівками проведені роботи з видалення зелених насаджень, вирівнювання ландшафту та будівництва споруди у крайній точці (частині) на суміжній земельній ділянці, яка не була визначена в натурі та не була сформована у Державному земельному кадастрі.

Так, ОСОБА_9 , діючи умисно, з корисливих мотивів, за попередньою змовою із наразі невстановленими особами, у період з жовтня 2022 року до 20.12.2022 року, перебуваючи на суміжній земельній ділянці орієнтовною площею 0,2919 га, що знаходиться вздовж лівого берегу ріки Дунай, без оформлення дозвільних документів у сфері містобудування (дозволу на виконання підготовчих та будівельних робіт), а також без проєкту будівництва, за відсутності правоустановчих документів на земельну ділянку площею 0,2919 га, яка не була сформована у Державному земельному кадастрі та визначена в натурі, здійснив самовільне будівництво нежитлового приміщення загальною площею 44,9 кв.м на самовільно зайнятій земельній ділянці.

Після цього, ОСОБА_9 у період з 20.12.2022 року до 22.12.2022 року звернувся до керівника ТОВ «ПРОФ БТІ» ОСОБА_16 , яка здійснює діяльність за адресою: АДРЕСА_3 , та замовив надання послуг з технічної інвентаризації та виготовлення технічної документації на об`єкт нерухомого майна, підписавши договір за № 15/22 від 25.12.2022 року.

За замовленням ОСОБА_9 інженером ТОВ «ПРОФ БТІ» ОСОБА_16 складено технічний паспорт на об`єкти нерухомості, у тому числі фактично новозбудовану споруду загальною площею 44,9 кв.м, з зазначенням відомостей про право користування КП «ДУНАЙСЕРВІС» земельною ділянкою з кадастровим номером 5122086300:01:002:0133, яка у дійсності не є місцем розміщення будівлі (споруди) площею 44,9 кв.м.

Вказаний Технічний паспорт від 22.12.2022 року, завантажений 28.12.2022 року до Реєстру будівельної діяльності за № TI01:2017-2902-5114-2913.

До розділу «Схема розташування будівель та споруд» внесені відомості з виправленням меж та конфігурації двох суміжних земельних ділянок на фактично зайняту площу, а також відображено нежитлові будівлі під літерою «А» площею 125,5 кв.м та під літерою «Б» площею 44,9 кв.м. (рік завершення будівництва - 1992 рік).

Для підтвердження належності нежитлових будівель під літерою «А» площею 125,5 кв.м та під літерою «Б» площею 44,9 кв.м., ОСОБА_9 склав та видав довідку КП «ДУНАЙСЕРВІС» від 20.12.2022 року №25 про їх балансову вартість та входження до складу основних засобів підприємства.

Вказаний документ переданий інженеру ТОВ «ПРОФ БТІ».

Враховуючи викладене, директор КП «ДУНАЙСЕРВІС» ОСОБА_9 , діючи за попередньою змовою з наразі невстановленими особами, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій, передбачаючи їх суспільно-небезпечні наслідки і бажаючи їх настання, у порушення ст.ст. 116, 123 - 125 Земельного кодексу України, ч. 1 ст. 376 Цивільного кодексу України, ст.ст. 24, 34, 36 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності», ст. 9 Закону України «Про архітектурну діяльність», п. 13 «Порядку виконання підготовчих та будівельних робіт», а саме за відсутності документів, які посвідчують право власності чи право користування земельною ділянкою, а також дозвільних документів для виконання будівельних робіт, здійснив повторно шляхом організації проведення наразі невстановленими працівниками будівельних робіт із самовільного будівництва нежитлової споруди площею 49,5 кв.м. для організації діяльності власного підприємства та збільшення його промислової території за рахунок самовільного зайнятій земельній ділянці площею 0,2919 га на території Саф`янівської сільської ради.

Крім того, ОСОБА_9 , розуміючи свою безкарність, у період з 28.12.2022 року до 23.01.2023 року, із залученням наразі невстановлених осіб, організував початок робіт з очищення території іншої суміжної (сусідньої) земельної ділянки, яка знаходиться поруч з іншого боку від оформленої у користування КП «ДУНАЙСЕРВІС» земельної ділянки з кадастровим номером 5122086300:01:002:0133.

Зокрема за його вказівками проведені роботи з видалення зелених насаджень, вирівнювання ландшафту та будівництва споруди у крайній точці (частині) суміжної земельній ділянки, яка не визначена в натурі та не сформована у Державному земельному кадастрі.

Так, ОСОБА_9 , діючи умисно, з корисливих мотивів, за попередньою змовою із наразі невстановленими особами, перебуваючи на суміжній земельній ділянці орієнтовною площе 0,375 га, що знаходиться вздовж лівого берегу ріки Дунай, без оформлення дозвільних документів у сфері містобудування (дозволу на виконання підготовчих та будівельних робіт), а також без проєкту будівництва, за відсутності правоустановчих документів на земельну ділянку площею 0,375 га на території Саф`янівської сільської ради, яка не була сформована у Державному земельному кадастрі та визначена в натурі, здійснив самовільне будівництво нежитлового приміщення загальною площею 59,5 кв.м на самовільно зайнятій земельній ділянці.

Після цього, ОСОБА_9 під приводом виявлення помилки, що нібито полягала у не проведенні інвентаризації третьої будівлі та не зазначення про неї відомостей у довідці про балансову вартість від 20.12.2022 року за № 25, повторно звернувся до керівника ТОВ «ПРОФ БТІ» ОСОБА_16 та замовив надання послуг з технічної інвентаризації та виготовлення технічної документації на об`єкт нерухомого майна, підписавши договір за № 15/22 від 23.01.2023 року.

За замовленням ОСОБА_9 інженером ТОВ «ПРОФ БТІ» ОСОБА_16 складено новий технічний паспорт на об`єкти нерухомості, у тому числі на новозбудовані об`єкти нерухомості площею 44,9 кв.м та 59,5 кв.м, із зазначенням відомостей про право користування КП «ДУНАЙСЕРВІС» земельною ділянкою з кадастровим номером 5122086300:01:002:0133, яка у дійсності не є місцем розміщення новозбудованих будівель.

Вказаний Технічний паспорт від 23.01.2023 року, завантажений 27.01.2023 року до Реєстру будівельної діяльності за № TI01:4844-2418-4404-4991. До розділу «Схема розташування будівель та споруд» внесені відомості з виправленням меж та конфігурації трьох суміжних земельних ділянок на фактично зайняту площу, а також відображено нежитлові будівлі під літерою «А» площею 125,5 кв.м, під літерою «Б» площею 44,9 кв.м (рік завершення будівництва - 1992 рік) та під літерою «В» площею 59,5 кв.м (рік завершення будівництва - 1992 рік).

Для підтвердження належності нежитлової будівлі під літерою «В» площею 59,5 кв.м. ОСОБА_9 склав та видав довідку КП «ДУНАЙСЕРВІС» від 23.01.2024 року № 04 та лист про входження до складу основних засобів підприємства станом на 20.12.2022 вказаного приміщення, а також помилкове не зазначення відомостей про неї у довідці від 20.12.2022 року. Вказаний документ переданий інженеру ТОВ «ПРОФ БТІ».

Враховуючи викладене, директор КП «ДУНАЙСЕРВІС» ОСОБА_9 , діючи за попередньою змовою із наразі невстановленими особами, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій, передбачаючи їх суспільно-небезпечні наслідки і бажаючи їх настання, їх настання, у порушення ст.ст. 116, 123 - 125 Земельного кодексу України, ч. 1 ст. 376 Цивільного кодексу України, ст.ст. 24, 34, 36 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності», ст. 9 Закону України «Про архітектурну діяльність», п. 13 «Порядку виконання підготовчих та будівельних робіт», а саме за відсутності документів, які посвідчують право власності чи право користування земельною ділянкою, а також дозвільних документів для виконання будівельних робіт, здійснив повторно шляхом організації проведення наразі невстановленими працівниками будівельних робіт із самовільного будівництва нежитлової споруди площею 54,2 кв.м (за технінчим паспортом 59,5 кв.м) для організації діяльності власного підприємства та збільшення його промислової території за рахунок самовільного зайнятій земельній ділянці площею 0,375 га на території Саф`янівської сільської ради.

На підставі технічних паспортів від 22.12.2022 року та 23.01.2023 року, завантажених 28.12.2022 року та 27.01.2023 року до Реєстру будівельної діяльності за № TI01:2017-2902-5114-2913 та № TI01:4844-2418-4404-4991:

27.12.2022 року зареєстровано право власності КП «ДУНАЙСЕРВІС» на об`єкт самочинного будівництва літера «Б» площею 44,9 кв.м та змінено загальну площу об`єктів нерухомості за літерами «А» та «Б» з 123,4 кв.м на 168,3 кв.м;

27.01.2023 року зареєстровано право власності КП «ДУНАЙСЕРВІС» на об`єкт самочинного будівництва літера «В» площею 59,5 кв.м та змінено загальну площу об`єктів нерухомості за літерами «А» , «Б» та «В» з 168,3 кв.м на 227,8 кв.м.

ОСОБА_9 , розуміючи необхідність конспірації власних протиправних дій із самовільного будівництва на самовільно зайнятих земельних ділянках, маючи корисливий мотив до збільшення майнових прав та зростання привабливості власного бізнесу, звернувся через представника до Саф`янівської сільської ради Ізмаїльського району Одеської області з двома клопотаннями про надання дозволів на розробку землевпорядної документації для відведення земельних ділянок орієнтовною площею:

- 0,2919 га на умовах оренди, до якого додав витяг з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності на нежитлові будівлі загальною площею 227,8 кв.м;

- 0,3750 га на умовах оренди, до якого додав той же витяг з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

За результатами розгляду клопотань КП «ДУНАЙСЕРВІС» 22.02.2023 року Саф`янівською сільською радою Ізмаїльського району Одеської області прийняті рішення:

- «Про надання дозволу КП «ДУНАЙСЕРВІС» на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки в оренду строком на 49 років для розміщення та експлуатації будівель і споруд річного транспорту, розташованої за адресою: АДРЕСА_4 площею 0,2919 га;

- «Про надання дозволу КП «ДУНАЙСЕРВІС» на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки в оренду строком на 49 років для розміщення та експлуатації будівель і споруд річного транспорту, розташованої за адресою: АДРЕСА_5 площею 0,3750 га.

Виготовлену МПП «АЛІДАДА» землевпорядну документацію після реєстрації 10.03.2023 у Державному земельному кадастрі земельних ділянок площею 0,2919 га з кадастровим номером 5122086300:01:002:0136 та 0,375 га з кадастровим номером 5122086300:01:002:0137 передано 15.09.2022 для її затвердження до Саф`янівської сільської ради Ізмаїльського району Одеської області.

Рішеннями Саф`янівської сільської ради Ізмаїльського району Одеської області від 29.03.2023 року № 4005-VIII та № 4006-VIII затверджено проєкти землеустрою щодо відведення КП «ДУНАЙСЕРВІС» земельних ділянок в оренду на 49 років для розміщення та експлуатації будівель і споруд річкового транспорту.

ОСОБА_9 , будучи директором КП «ДУНАЙСЕРВІС», діючи умисно, з корисливих мотивів, прибув 03.04.2023 року до Саф`янівської сільської ради, де з метою легалізації майна прямо та повністю одержаного злочинним шляхом - самовільно зайнятих земельних ділянок, перебуваючи в адміністративній будівлі сільської ради, яка розташована за адресою: м. Ізмаїл, пр. Незалежності, 69, уклав договори оренди землі № 92 та № 93, предметом якого є земельні ділянки площею 0,3750 га з кадастровим номером 5122086300:01:002:0137 та 0,2919 га з кадастровим номером 5122086300:01:002:0136, строком дії на 49 років.

Таким чином, ОСОБА_9 , усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій, передбачаючи їх суспільно-небезпечні наслідки і бажаючи їх настання, повторно вчинив правочини з майном, яке прямо та повністю одержане злочинним шляхом - земельними ділянками площею 0,3750 га, у тому числі 59,5 кв.м. під об`єктом самочинного будівництва та площею 0,2919 га, у тому числі 44,9 кв.м. під об`єктом самочинного будівництва.

Одразу після підписання договорів оренди земельних ділянок ОСОБА_9 підписано акти приймання-передачі вказаних земельних ділянок від 03.04.2023 року, відповідно до п. 1 яких він прийняв у володіння і користування КП «ДУНАЙСЕРВІС» земельні ділянки площею 0,375 га з кадастровим номером 5122086300:01:002:0137 та 0,2919 га з кадастровим номером 5122086300:01:002:0136.

Крім того, директор КП «ДУНАЙСЕРВІС» ОСОБА_9 з метою приховування походження майна одержаного злочинним шляхом, зокрема трьох земельних ділянок, прийняв рішення про зміну форми (перетворення) вказаних об`єктів нерухомості в один, а саме про об`єднання земельних ділянок з кадастровими номерами: 5122086300:01:002:0133 площею 0,63 га, 5122086300:01:002:0136 площею 0,2919 га та 5122086300:01:002:0137 площею 0,375 га.

Для цього ОСОБА_9 , 21.04.2023 року подав від імені КП «ДУНАЙСЕРВІС» до Саф`яніської сільської ради Ізмаїльського району Одеської області клопотання про об`єднання в одну трьох земельних ділянок з кадастровим номерами 5122086300:01:002:0133, 5122086300:01:002:0136 та 5122086300:01:002:0137.

На підставі рішення Саф`яніської сільської ради Ізмаїльського району Одеської області від 31.07.2023 року № 4559-VIII «Про надання дозволу КП «ДУНАЙСЕРВІС» замовив 07.08.2023 року у МПП «АЛІДАДА» технічну документацію з об`єднання земельних ділянок з кадастровим номерами 5122086300:01:002:0133, 5122086300:01:002:0136 та 5122086300:01:002:0137.

На підставі технічної документації, розробленої МПП «АЛІДАДА», у Державному земельному кадастрі 24.08.2023 року сформовано земельну ділянку з кадастровим номером 5122086300:01:002:0146, загальною площею 1,2969 га до складу якої увійшли три земельні ділянки площею 0,63 га, 0,2919 га та 0,375 га.

Отже, директор КП «ДУНАЙСЕРВІС» ОСОБА_9 змінив форму (перетворив) майна, одержаного злочинним шляхом та вчинив дії щодо маскування походження такого майна.

У подальшому, рішенням Саф`янівської сільської ради Ізмаїльського району Одеської області від 28.09.2023 року № 4664-VIII затверджено землевпорядну документацію, розроблену МПП «АЛІДАДА» за замовленням КП «ДУНАЙСЕРВІС».

ОСОБА_9 , будучи директором КП «ДУНАЙСЕРВІС», діючи умисно, з корисливих мотивів, прибув 29.09.2023 року до Саф`янівської сільської ради з метою легалізації майна одержаного злочинним шляхом - земельних ділянок:

- площею 0,63 га, у тому числі 133,1 кв.м. під об`єктом самочинного будівництва;

- площею 0,3750 га, у тому числі 59,5 кв.м. під об`єктом самочинного будівництва;

- площею 0,2919 га, у тому числі 44,9 кв.м. під об`єктом самочинного будівництва.

Перебуваючи в адміністративній будівлі Саф`яніської сільської ради Ізмаїльського району Одеської області, яка розташована за адресою: м. Ізмаїл, пр. Незалежності, 69, 29.09.2023 року ОСОБА_9 уклав договір оренди землі № 211, предметом якого є земельна ділянка площею 1,2969 га з кадастровим номером 5122086300:01:002:0146, строком дії на 49 років.

Таким чином, ОСОБА_9 усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій, передбачаючи їх суспільно-небезпечні наслідки і бажаючи їх настання, повторно вчинив правочини з майном, яке прямо та повністю одержане злочинним шляхом - земельною ділянкою площею 1,2969 га до складу якої увійшли три земельні ділянки площею 0,63 га, 0,2919 га та 0,375 га.

22.02.2024 року ОСОБА_9 повідомлено про підозру у скоєнні кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.197-1 КК України, а саме: самовільне будівництво будівель або споруд на самовільно зайнятій земельній ділянці; кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.209 КК України, а саме: набуття права на майно щодо якого фактичні обставини свідчать про його одержання злочинним шляхом, у тому числі вчинення правочину з таким майном, які вчинені особою, яка знала, що таке майно прямо та повністю одержано злочинним шляхом; кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.197-1 КК України, а саме: самовільне будівництво будівель або споруд на самовільно зайнятій земельній ділянці, вчинене повторно; кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.197-1 КК України, а саме: самовільне будівництво будівель або споруд на самовільно зайнятій земельній ділянці; кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.209 КК України, а саме: набуття права на майно щодо якого фактичні обставини свідчать про його одержання злочинним шляхом, у тому числі вчинення правочину з таким майном, які вчинені особою, яка знала, що таке майно прямо та повністю одержано злочинним шляхом, вчинене повторно.

07.03.2024 року прокурор Спеціалізованої екологічної прокуратури (на правах відділу) Одеської обласної прокуратури ОСОБА_20 звернувся до слідчого судді з клопотанням про застосування до підозрюваного ОСОБА_9 запобіжного заходу у виді тримання під вартою строком на 60 діб, із визначенням застави у розмірі 3302,5 розміри прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що становить 10000000 (десять мільйонів) грн., із покладенням обов`язків, передбачених ст.194 КПК.

Клопотання мотивоване тим, що в ході досудового розслідування кримінального провадження встановлено наявність ризиків, які обґрунтовують застосування до підозрюваного запобіжного заходу у виді тримання під вартою, а саме: переховування підозрюваного від органу досудового розслідування; знищення, приховання оригіналів документів, які ним підписані щодо взяття на баланс самовільно збудованих споруд; здійснення незаконного впливу на свідків, експертів у кримінальному провадженні; а також вчинення іншого кримінального правопорушення.

Оскарженою ухвалою слідчого судді від 08.03.2024 року відмовлено у задоволенні клопотання прокурора Спеціалізованої екологічної прокуратури (на правах відділу) Одеської обласної прокуратури ОСОБА_20 про застосування до підозрюваного ОСОБА_9 запобіжного заходу у виді тримання під вартою та застосовано до нього запобіжний захід у виді застави у розмірі 500 (п`ятсот) прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що становить 1514000 (один мільйон п`ятсот чотирнадцять тисяч) гривень, з покладенням на підозрюваного обов`язків, передбачених ч.5 ст.194 КПК України:

1) прибувати до слідчого, прокурора, суду;

2) не відлучатися із населеного пункту, в якому він зареєстрований, проживає чи перебуває, без дозволу слідчого, прокурора або суду;

3) повідомляти слідчого, прокурора чи суд про зміну свого місця проживання та/або місця роботи;

4) утримуватися від спілкування із свідками ОСОБА_13 , ОСОБА_21 , ОСОБА_22 , судовими експертами ОСОБА_23 , ОСОБА_24 ;

5) здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в`їзд в Україну.

Не погоджуючись з ухвалою слідчого судді прокурор Суворовської окружної прокуратури м. Одеси ОСОБА_6 та захисник ОСОБА_7 подали апеляційні скарги.

Прокурор просить скасувати ухвалу та задовольнити клопотання прокурора Спеціалізованої екологічної прокуратури (на правах відділу) Одеської обласної прокуратури ОСОБА_20 про застосування до підозрюваного ОСОБА_9 запобіжного заходу у виді тримання під вартою, із визначенням вказаного в клопотанні розміру застави.

Обґрунтовуючи апеляційні вимоги прокурор вказує, що підозра є обґрунтованою, а вказані в клопотанні ризики доведені, тому вважає необхідним обрати підозрюваному ОСОБА_9 запобіжний захід саме у виді тримання під вартою, із заставою у розмірі 3302,5 розміри прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що становить 10000000 (десять мільйонів) грн., оскільки, на його думку, більш м`які запобіжні заходи не будуть здатні забезпечити належну поведінку підозрюваного.

Захисник просить скасувати ухвалу та постановити нову, якою відмовити в задоволенні клопотання прокурора про застосування до підозрюваного ОСОБА_9 запобіжного заходу у виді тримання під вартою, та обрати останньому інший запобіжний захід не пов`язаний із триманням під вартою, а у випадку призначення застави - визначити її з дотриманням п.2 ч.5 ст.182 КПК, від 20 до 80 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, з покладенням обов`язків, передбачених ст.194 КПК.

Захисник вказує на відсутність виключного випадку для призначення підозрюваному ОСОБА_9 розміру застави, що перевищує розмір визначений в п.2 ч.5 ст.182 КПК. Крім того захисник вказує, що слідчим суддею не було враховано, що підозрюваний має місце проживання, проживає з сином, який є студентом та знаходиться на його утриманні, стан здоров`я підозрюваного, а також надання останнім допомоги Збройним Силам України.

Іншими учасниками кримінального провадження ухвала слідчого судді оскаржена не була.

Заслухавши суддю-доповідача; прокурора ОСОБА_6 , який підтримав апеляційну скаргу та просив її задовольнити, заперечував проти задоволення апеляційної скарги захисника; підозрюваного та його захисника, які підтримали апеляційну скаргу захисника та заперечували проти апеляційної скарги прокурора; дослідивши матеріали судового провадження; обговоривши доводи апеляційних скарг; колегія суддів дійшла висновків про таке.

Частина перша ст. 404 КПК України (далі - КПК) передбачає, що суд апеляційної інстанції переглядає рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.

Відповідно до вимог ст. 2 КПК основним завданням кримінального провадження є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден не винуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура.

Стаття 370 КПК передбачає, що судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим. Законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об`єктивно з`ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до ст. 94 цього Кодексу. Вмотивованим є рішення, в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.

Питання, які слідчий суддя повинен вирішити при застосуванні відносно особи запобіжного заходу визначені положеннями ст.ст. 177, 178 КПК.

Відповідно до вимог ст. 177 КПК, підставою для застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді вважати, що підозрюваний може перешкоджати кримінальному провадженню чи вчинити інше правопорушення.

За приписами ч.1 ст.194 КПК, під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя зобов`язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про: 1) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним кримінального правопорушення; 2) наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 КПК, і на які вказує слідчий, прокурор; 3) недостатність застосування більш м`яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.

Якщо при розгляді клопотання про обрання запобіжного заходу прокурор доведе обставини, передбачені п.п.1, 2 ч.1 ст.194 КПК, але не доведе обставини, передбачені п.3 ч.1 ст.194 КПК, слідчий суддя має право застосувати більш м`який запобіжний захід, ніж той, який зазначений у клопотанні, а також покласти на підозрюваного обов`язки, передбачені ч.5 ст.194 КПК, необхідність покладення яких встановлена з наведеного прокурором обґрунтування клопотання (ч.4 ст.194 КПК).

Згідно ст.183 КПК тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим ст.177 КПК, крім випадків, передбачених ч.ч.6 та 7 ст.176 КПК.

Відповідно до ч.1 ст. 182 КПК застава полягає у внесенні коштів у грошовій одиниці України на спеціальний рахунок, визначений в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України, з метою забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього обов`язків, під умовою звернення внесених коштів у доход держави в разі невиконання цих обов`язків.

Розглядаючи клопотання про застосування запобіжного заходу для прийняття законного і обґрунтованого рішення, слідчий суддя, суд, відповідно до ст.178 КПК та практики Європейського суду з прав людини, крім наявності вищезазначених обставин, повинен врахувати тяжкість кримінального правопорушення, у вчиненні якого підозрюється особа та особисті обставини життя особи, які можуть свідчити на користь збільшення (зменшення) ризику переховування від правосуддя чи інших способів неналежної процесуальної поведінки.

Так, відповідно до ст.ст. 177, 178 КПК та практики Європейського суду з прав людини, висновки про ступінь ризиків та неможливість запобігання їм більш м`яких запобіжних заходів, мають бути зроблені за результатами сукупного аналізу обставин злочину та особистості підозрюваного (його характеру, моральних якостей, способу життя, сімейних зв`язків, постійного місця роботи, утриманців), поведінки підозрюваного під час розслідування злочину (наявність або відсутність спроб ухиляння від органів влади), поведінки підозрюваного під час попередніх розслідувань (способу життя взагалі, способу самозабезпечення, системності злочинної діяльності, наявності злочинних зв`язків).

Під час апеляційного перегляду оскарженої ухвали встановлено, що слідчий суддя дотримався вказаних вимог закону щодо обрання підозрюваному запобіжного заходу у виді застави.

Прийняте рішення слідчий суддя мотивував наявністю обґрунтованої підозри у вчиненні ОСОБА_9 кримінальних правопорушень, передбачених ч.3 ст.197-1, ч.1 ст.209, ч.2 ст.209 КК України, врахував суспільно-небезпечний характер, тяжкість покарання, яке загрожує підозрюваному в разі визнання його винуватим, а також наявність ризиків, які дають підстави вважати, що підозрюваний може переховуватись від органу досудового розслідування; знищити, приховати оригінали документів та незаконно впливати на свідків та експертів у кримінальному провадженні.

Разом з тим, слідчий суддя дійшов висновку про недоведеність ризику вчинення підозрюваним нового кримінального правопорушення, оскільки до кримінальної відповідальності притягується вперше.

Також слідчим суддею враховано, що прокурором не надано доказів існування обставин, що свідчили б про недостатність застосування більш м`яких запобіжних заходів для запобігання ризикам, зазначеним в клопотанні. Слідчий суддя звернув увагу, що інкриміновані підозрюваному кримінальні правопорушення, не є корупційними та не пов`язані з насильством, а відомостей про настання тяжких наслідків внаслідок вчинення злочинів стороною обвинувачення не надано.

Крім того, слідчий суддя звернув увагу, що внаслідок обрання підозрюваному найбільш суворого запобіжного заходу у виді тримання під вартою може бути паралізована господарська діяльність очолюваного ним підприємства, яка є критично-важливою в умовах війни.

При прийнятті рішення, слідчим суддею також врахована особа підозрюваного ОСОБА_9 , який є громадянином України, має місце проживання, працює директором КП «ДУНАЙСЕРВІС», має на утриманні дитину, раніше не судимий, а також стан його здоров?я та наявність певних захворювань.

Врахувавши фактичні обставини кримінального провадження, слідчий суддя дійшов висновку про відсутність підстав для застосування до підозрюваного запобіжного заходу у виді тримання під вартою та обрав йому запобіжний захід у виді застави. При цьому, слідчий суддя дійшов висновку, що застава у розмірі, передбаченому п.2 ч.5 ст.183 КПК не здатна забезпечити виконання підозрюваним, покладених на нього обов`язків, та дійшов висновку про необхідність призначення йому застави у розмірі, який перевищує 80 та 300 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, а саме у розмірі 500 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що становить 1514000 гривень, з покладенням на підозрюваного обов`язків, передбачених ч.5 ст.194 КПК України.

Щодо наявності обґрунтованої підозри у вчиненні ОСОБА_9 кримінальних правопорушень, колегією суддів зазначає наступне.

Згідно ч.5 ст.9 КПК кримінальне процесуальне законодавство України застосовується з урахуванням практики Європейського Суду з прав людини (далі - ЄСПЛ).

Відповідно до практики ЄСПЛ «обґрунтованість підозри, на якій має ґрунтуватися арешт, складає суттєву частину гарантії від безпідставного арешту і затримання, закріпленої у статті 5 §1(с) Конвенції». За визначенням ЄСПЛ «обґрунтована підозра у вчиненні кримінального злочину, про яку йдеться у статті 5 §1(с) Конвенції, передбачає наявність обставин або відомостей, які переконали б неупередженого спостерігача, що ця особа, можливо, вчинила певний злочин» («K.-F. проти Німеччини», 27 листопада 1997, §57).

У пункті 175 рішення Європейського суду з прав людини від 21.04.2011 року у справі «Нечипорук і Йонкало проти України» зазначено, що «термін «обґрунтована підозра» означає, що існують факти або інформація, які можуть переконати об`єктивного спостерігача в тому, що особа, про яку йдеться, могла вчинити правопорушення. Факти, що підтверджують обґрунтовану підозру, не повинні бути такого ж рівня, що й факти, на яких має ґрунтуватися обвинувальний вирок. Аналогічна правова позиція ЄСПЛ відображена у справі «Фокс, Кемпбелл і Гартлі проти Сполученого Королівства» від 30 серпня 1990 року, в якому також зазначено, що вимога розумної підозри передбачає наявність доказів, які об`єктивно пов`язують підозрюваного з певним злочином, вони не повинні бути достатніми, щоб забезпечити засудження, але мають бути достатніми, щоб виправдати подальше розслідування або висунення обвинувачення.

У п. 48 рішення «Чеботарь проти Молдови» № 35615/06 від 13.11.07 року ЄСПЛ зазначив: «Суд повторює, що для того, щоб арешт по обґрунтованій підозрі був виправданий у відповідності з статтею 5 1 (с), поліція не зобов`язана мати докази, достатні для пред`явлення обвинувачення, ні в момент арешту ні під час перебування заявника під вартою. Також не обов`язково, щоб затриманій особі були, по кінцевому рахунку, пред`явлені обвинувачення, або щоб ця особа була піддана суду. Метою попереднього тримання під вартою є подальше розслідування кримінальної справи, яке повинно підтвердити або розвіяти підозру, яка є підставою для затримання».

У справі «Мюррей проти Сполученого Королівства» №14310/88 від 23.10.1994 року ЄСПЛ зазначив, що «факти, які є причиною виникнення підозри не повинні бути такими ж переконливими, як і ті, що є необхідними для обґрунтування вироку чи й просто висунення обвинувачення, черга якого надходить на наступній стадії процесу кримінального розслідування».

Відповідно до практики ЄСПЛ, для вирішення питання щодо обґрунтованості повідомленої підозри, оцінка наданих слідчому судді доказів здійснюється не в контексті оцінки доказів з точки зору їх достатності і допустимості для встановлення вини чи її відсутності, доведення чи не доведення винуватості особи, що здійснюється судом при ухваленні вироку, а з метою визначити вірогідність та достатність підстав причетності тієї чи іншої особи до вчинення кримінального правопорушення, а також чи є підозра обґрунтованою, щоб виправдати подальше розслідування або висунення обвинувачення.

Апеляційний суд наголошує, що на даній стадії кримінального провадження, судом не встановлюється винуватість чи не винуватість ОСОБА_9 у скоєнні злочинів, а лише вирішується питання про обґрунтованість підозри та наявність ризиків для обрання відповідного запобіжного заходу, а тому суд не може давати остаточну оцінку допустимості та належності доказів, а також їх сукупності для висновку про винуватість особи, або її невинуватість, оскільки справа не розглядається судом по суті пред`явленого обвинувачення.

Колегія суддів звертає увагу, що відповідно до положень ч.2 ст.94 КПК, жоден доказ не має наперед встановленої сили, та всі докази в даному кримінальному провадженні підлягають ретельній перевірці з наступною їх оцінкою згідно положень ч.1 ст.94 КПК.

Відповідно до ст.ст. 89, 94 КПК, оцінка допустимості та належності доказів буде надана судом першої інстанції при розгляді кримінального провадження по суті.

Дослідивши долучені до клопотання слідчого докази, колегія суддів дійшла висновку, що підстав передбачених ст.87 КПК для визнання цих доказів недопустимими, не встановлено та стороною захисту щодо існування таких підстав відомостей не надано.

Долучені до клопотання слідчого докази, на які міститься посилання в оскарженій ухвалі слідчого судді, є такими, що вказують на наявність обставин та відомостей, які можуть переконати суд та неупередженого спостерігача, що підозрюваний ОСОБА_9 можливо вчинив інкриміновані йому кримінальні правопорушення: самовільне будівництво будівель або споруд на самовільно зайнятій земельній ділянці; набуття права на майно щодо якого фактичні обставини свідчать про його одержання злочинним шляхом, у тому числі вчинення правочину з таким майном, які вчинені особою, яка знала, що таке майно прямо та повністю одержано злочинним шляхом; набуття права на майно щодо якого фактичні обставини свідчать про його одержання злочинним шляхом, у тому числі вчинення правочину з таким майном, які вчинені особою, яка знала, що таке майно прямо та повністю одержано злочинним шляхом, вчинене повторно.

Ці докази, на даній стадії досудового розслідування, є достатніми для висновку, що підозра не є вочевидь необґрунтованою та відповідає стандарту переконання «обґрунтована підозра».

Колегія суддів звертає увагу, що при розгляді клопотання прокурора про обрання запобіжного заходу підозрюваному, ні слідчий суддя, ні суд апеляційної інстанції не може давати оцінку допустимості та належності доказів, оскільки триває досудове розслідування кримінальних правопорушень, та відповідно до ст.ст. 89, 94 КПК оцінка допустимості та належності доказів буде надана судом першої інстанції при розгляді кримінального провадження по суті, на підставі повного, всебічного та об`єктивного дослідження всіх обставин кримінального провадження, та оцінки кожного доказу з точки зору належності, допустимості, достовірності, достатності та взаємозв`язку для прийняття відповідного процесуального судового рішення.

Апеляційний суд визнає необґрунтованими доводи сторони захисту в частині відсутності ризиків, передбачених ст.177 КПК, які зазначені прокурором в клопотанні та з якими частково погодився в оскарженій ухвалі слідчий суддя, з огляду на таке.

Підставою застосування запобіжного заходу є наявність, зокрема, ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний може здійснити дії, передбачені ч.ч. 1, 2 ст.177 КПК.

Ризики, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний може здійснити спробу протидії кримінальному провадженню у формах, що передбачені ч.1 ст.177 КПК, слід вважати наявними за умови встановлення обґрунтованої ймовірності можливості здійснення підозрюваним зазначених дій.

При цьому, КПК не вимагає доказів того, що підозрюваний обов`язково (поза всяким сумнівом) здійснюватиме відповідні дії, однак вимагає доказів того, що він має реальну можливість їх здійснити у конкретному кримінальному провадженні в майбутньому, оскільки під поняттям «ризик» - слід розуміти обґрунтовану ймовірність протидії підозрюваного кримінальному провадженню у формах, передбачених ч.1 ст.177 КПК.

Запобіжний захід застосовується з метою попередження ризиків здійснення такої поведінки підозрюваного та, як наслідок, унеможливлення здійснення негативного впливу на хід та результати кримінального провадження. Тобто в даному випадку, слідчий, прокурор, слідчий суддя чи суд мають зробити висновки прогностичного характеру, коли доказування спрямоване не на подію, яка відбулася в минулому, а на встановлення фактичних даних, які дозволять стверджувати про подію, яка може статися з достатньою долею ймовірності у майбутньому.

Стосовно загрози втечі особи, практика ЄСПЛ виходить з того, що якщо тяжкість покарання, якому може бути підданий підозрюваний/підозрювана, можна законно розглядати, як таку, що може спонукати його до втечі. Для того, щоб ця обставина мала реальний характер потрібно враховувати наявність інших обставин, а саме: характеристики особи, її моральний облік, місце проживання, професію, прибуток, сімейних зв`язків, будь яких зв`язків з іншою країною, або наявність зв`язків в іншому місці.

У рішенні по справі «W проти Швейцарії» від 26.01.1993 року ЄСПЛ вказав, що врахування тяжкості злочину має свій раціональний зміст, оскільки вона свідчить про ступінь суспільної небезпечності цієї особи та дозволяє спрогнозувати з достатньо високим ступенем імовірності її поведінку, беручи до уваги, що майбутнє покарання за тяжкий злочин підвищує ризик того, що підозрюваний може ухилитись від слідства.

Також, ЄСПЛ у справі «Ілійков проти Болгарії» закріпив, що «суворість передбаченого покарання» є суттєвим елементом при оцінюванні «ризиків переховування або повторного вчинення злочинів».

Таким чином, обставини даного кримінального провадження, на думку апеляційного суду, дають достатні підстави припускати, що ОСОБА_9 , розуміючи можливість призначення суворого покарання, яке йому загрожує у разі доведеності вини за результатами розгляду кримінального провадження, може здійснити спроби переховування від органу досудового розслідування чи суду з метою уникнення від кримінальної відповідальності.

За таких обставин, колегія суддів вважає, що ризик, передбачений п.1 ч.1 ст.177 КПК, не можна визнавати недоведеним.

При встановленні наявності ризику, передбаченого п.3 ч.1 ст.177 КПК - впливу на свідків в даному кримінальному провадженні, апеляційний суд враховує встановлену КПК процедуру отримання показань від осіб, які є свідками у кримінальному провадженні, відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 23, ст. 224, ч. 4 ст. 95 КПК.

Апеляційний суд визнає неспроможними доводи сторони захисту щодо відсутності ризику незаконного впливу підозрюваного ОСОБА_9 на свідків, оскільки покази свідків, які станом на даний час ще не допитані в судовому засіданні, мають істотне значення для проведення повного, всебічного та неупередженого досудового розслідування, підозрювана може здійснювати незаконний вплив на свідків, схиляючи їх до зміни показів в рамках даного кримінального провадження, з метою уникнення кримінальної відповідальності.

Доводи прокурора про необхідність обрання підозрюваному найсуворішого запобіжного заходу у виді тримання під вартою, колегія суддів визнає необґрунтованими, оскільки як повідомлено самим прокурором в судовому засіданні інформації про порушення ОСОБА_9 застосованого стосовно нього запобіжного заходу у виді застави не встановлено, що відповідно свідчить про його дієвість та достатність для забезпечення виконання процесуальних обов`язків підозрюваного у кримінальному провадженні.

Стосовно обґрунтованості визначення слідчим суддею розміру застави, колегія суддів зазначає наступне.

Частиною 5 статті 182 КПК визначено межі розмірів застави в залежності від тяжкості вчинених злочинів, а також передбачено щодо особи, підозрюваної у вчиненні тяжкого злочину розмір застави у межах від двадцяти до вісімдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

У виключних випадках, якщо слідчий суддя, суд встановить, що застава у зазначених межах не здатна забезпечити виконання особою, що підозрюється, обвинувачується у вчиненні тяжкого або особливо тяжкого злочину, покладених на неї обов`язків, застава може бути призначена у розмірі, який перевищує вісімдесят чи триста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб відповідно.

Слідчий суддя правильно врахував обставини кримінального провадження, тяжкість інкримінованих підозрюваному злочинів, особу підозрюваного та відповідно до ст.182 КПК визначив останньому заставу в розмірі 500 розмірів прожиткових мінімумів для працездатних осіб.

На думку колегії суддів, з урахуванням конкретних обставин кримінального провадження та особи підозрюваного, визначений судом розмір застави є достатнім і прийнятним також з урахуванням практики Європейського суду з прав людини, відповідно до якої розмір застави повинен визначатися тим ступенем довіри, при якому перспектива втрати застави, буде достатнім стримуючим засобом, щоб відбити у особи, щодо якої застосовано заставу, бажання будь-яким чином перешкоджати кримінальному провадженню.

Окрім того, позиція Європейського суду стосовно питання обрання національними судами запобіжного заходу у вигляді застави та призначення її розміру, цілковито прослідковується в рішенні Суду у справі «Мангурас проти Іспанії» (Mangouras v. Spain) від 28.09.2010 року, в якому Суд зазначає, що розмір застави має оцінюватись в першу чергу «з огляду на особу підсудного, належну йому власність, його стосунки з поручителями, іншими словами, з огляду на впевненість у тому, що перспектива втрати застави або заходів проти його поручителів у випадку його неявки до суду буде достатньою для того, щоб стримати його від втечі».

Колегія суддів враховує повідомлення сторони захисту про те, що застава за підозрюваного ОСОБА_9 внесена, що підтверджує помірність визначеного її розміру.

Колегія суддів критично відноситься до доводів прокурора про необхідність визначення підозрюваному застави у значно вищому розмірі, а саме 3302,05 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що становить 10000000 грн., оскільки прокурором в судовому засіданні не доведено його обґрунтованість, необхідність, а також не долучено документів на підтвердження помірності такого розміру для підозрюваного та його родини.

Приймаючи до уваги вищевикладене, колегія суддів вважає, що висновок слідчого судді про існування достатніх підстав для обрання запобіжного заходу у виді застави відповідає вимогам кримінального процесуального закону, ґрунтується на матеріалах справи, а дані про особу підозрюваного і сама підозра у вчиненні злочинів, зокрема тяжкого, дають достатні підстави вважати, що на даний час дійсно існують зазначені слідчим суддею ризики, які виправдовують застосування запобіжного заходу у виді застави.

За наведених обставин колегія суддів приходить до висновку про необґрунтованість доводів прокурора та захисника стосовно незаконності оскарженої ухвали, а тому апеляційні скарги підлягають залишенню без задоволення, а ухвала слідчого судді - залишенню без змін.

Керуючись ст.ст. 177, 178, 182, 376, 404, 405, 419, 422, 424, 532 КПК України, апеляційний суд,

постановив:

Апеляційні скарги прокурора Суворовської окружної прокуратури м. Одеси ОСОБА_6 та захисника ОСОБА_7 - залишити без задоволення.

Ухвалу слідчого судді Приморського районного суду м. Одеси від 08.03.2024 року, якою підозрюваному ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в кримінальному провадженні №12023160000001046 від 19.07.2023 року застосовано запобіжний захід у виді застави - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення й оскарженню в касаційному порядку не підлягає.

Судді Одеського апеляційного суду

ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4