Рішення

від 16.04.2024 по справі 515/1645/23

САРАТСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 515/1645/23

Провадження № 2/513/334/24

Саратський районний суд Одеської області

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

16 квітня 2024 року Саратський районний суд Одеської області у складі: головуючої судді Рязанової К.Ю., за участю: секретаря судового засідання Шевченко Є.Д., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в смт Сарата Одеської області цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , про визнання права власності на земельну ділянку в порядку спадкування,

у с т а н о в и в:

10 жовтня 2023 року позивачка ОСОБА_1 звернулась до Татарбунарського районного суду Одеської області з позовом до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , про визнання права власності на земельну ділянку в порядку спадкування, відповідно до якого просила визнати за нею право власності на земельну ділянку для ведення товарного сільськогосподарського виробництва площею 2,5291 га, що розташована на території Татарбунарської міської ради (за межами села Дельжилер) Білгород-Дністровського району Одеської області згідно державного акту на право приватної власності на землю ІІІ-ОД №049598 виданого Татарбунарською районною державною адміністрацією Одеської області 15 березня 2006 року на ім`я ОСОБА_4 , кадастровий номер 5125081900:01:001:0215.

Позовні вимоги обґрунтували тим, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла її мати ОСОБА_4 . Після її смерті відкрилась спадщина, до складу якої входить земельна ділянка. Після смерті спадкодавця, вона звернулась до приватного нотаріуса Білгород-Дністровського районного нотаріального округу Одеської області Монастирліу О. із заявою про видачу спадщини на всю земельну ділянку, але їй було відмовлено з причини того, що на час відкриття спадщини разом з спадкодавцем були зареєстровані ще два спадкоємці першої черги за законом, її брат ОСОБА_2 . ІНФОРМАЦІЯ_2 , та її сестра ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 . На час відкриття спадщини їй було 16 років (отже вона фактично вже прийняла спадщину) та вона проживала разом з матір`ю за адресою АДРЕСА_1 , її брат та сестра вже на той час були повнолітніми та будували своє сімейне життя в іншому місці, та вони з мамою проживали лише вдвох. Її сестра, ОСОБА_5 , померла ІНФОРМАЦІЯ_4 , відповідачем по справі зазначає її сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , єдиного її спадкоємця.

Ухвалою Татарбунарського районного суду Одеської області від 10 жовтня 2023 року відкрито провадження у справі та визначено справу розглядати у порядку загального позовного провадження.

Розпорядженням в.о. голови Татарбунарського районного суду Одеської області від 13 грудня 2023 року зазначена цивільна справа передана на розгляд Саратського районного суду Одеської області.

Ухвалою Саратського районного суду Одеської області від 29 січня 2024 року цивільна справа за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , про визнання права власності на земельну ділянку в порядку спадкування, була прийнята до провадження та призначена до судового розгляду в підготовчому судовому засіданні за правилами загального позовного провадження.

Позивачка ОСОБА_1 та її представник адвокат Давиденко К.В., належним чином повідомлені про розгляд справи до суду не з`явились, надали заяви про розгляд справи за їх відсутності, позов підтримали та просили його задовольнити.

Відповідачі ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , належним чином повідомлені про розгляд справи до суду не з`явились, надали заяви про розгляд справи за їх відсутності, позов підтримали та просили його задовольнити.

Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Дослідивши та оцінивши письмові докази, суд доходить до висновку про задоволення позову з таких підстав.

Згідно частин 1, 2, 4 ст. 206 ЦПК України відповідач може визнати позов на будь-якій стадії провадження у справі, зазначивши про це в заяві по суті справи або в окремій письмовій заяві.

До ухвалення судового рішення у зв`язку з визнанням позову відповідачем суд роз`яснює сторонам наслідки відповідних процесуальних дій, перевіряє, чи не обмежений представник відповідної сторони у повноваженнях на їх вчинення. У разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову. Якщо визнання відповідачем позову суперечить закону або порушує права, свободи чи інтереси інших осіб, суд постановляє ухвалу про відмову у прийнятті визнання відповідачем позову і продовжує судовий розгляд.

Статті 1216, 1217 ЦК України визначають, що спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи (спадкодавця), яка померла, до інших осіб (спадкоємців). Спадкування здійснюється за заповітом або за законом.

Частина 2 ст.1223 ЦК України передбачає, що у разі відсутності заповіту, визнання його недійсним, неприйняття спадщини або відмови від її прийняття спадкоємцями за заповітом, а також у разі не охоплення заповітом усієї спадщини право на спадкування за законом одержують особи, визначені у статтях 1261-1265 цього Кодексу. Право на спадкування виникає у день відкриття спадщини.

Відповідно до ст. ст. 1258, 1261 ЦК України, спадкоємці за законом одержують право на спадкування почергово. У першу чергу право на спадкування мають діти спадкодавця, той з подружжя, який його пережив, та батьки.

Згідно із частинами 1, 3, 5 ст.1268 ЦК України спадкоємець за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її. Спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, він не заявив про відмову від неї. Незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини.

Стаття 1270 ЦК України передбачає, що для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини.

У відповідності до ст.1225 ЦК України право власності на земельну ділянку переходить до спадкоємців на загальних підставах, із збереженням її цільового призначення.

Відповідно до копії паспорта громадянина України позивачкою у справі є ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_6 .

Згідно копії свідоцтва про народження серії НОМЕР_1 , виданого відділом реєстрації актів цивільного стану Татарбунарського районного управління юстиції Одеської області, ОСОБА_6 та ОСОБА_4 є батьками позивачки, ОСОБА_1 .

Відповідно до державного акту серії ІІІ-ОД №049598 ОСОБА_4 належала земельна ділянка площею 2,53 га на території Дмитрівської сільської ради на підставі розпорядження Татарбунарської районної державної адміністрації Татарбунарського району Одеської області від 09 грудня 2004 року №560/А-2004.

ОСОБА_4 померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_2 виданим 27 вересня 2010 року Виконавчим комітетом Дмитрівської сільської ради Татарбунарського району Одеської області.

Після її смерті відкрилась спадщина на: земельну ділянку площею 2,53 га на території Дмитрівської сільської ради.

03 травня 2018 року за заявою ОСОБА_1 та ОСОБА_5 . приватним нотаріусом Татарбунарського районного нотаріального округу Одеської області Монастирліу О.П. відкрито спадкову справу до майна ОСОБА_4 , померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 . Судом досліджено копію спадкової справи.

Відповідно до довідки №300 від 23 квітня 2018 року виданої Виконавчим комітетом Дмитрівської сільської ради Татарбунарського району Одеської області, ОСОБА_4 , 1955 року народження, на день смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 була зареєстрована та проживала в АДРЕСА_1 . На день смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 були зареєстровані наступні особи: ОСОБА_7 , 1983 року народження, - донька померлої, ОСОБА_8 , 2000 року народження онук, ОСОБА_2 , 1988 року народження син померлої, ОСОБА_1 , 1994 року народження донька померлої.

За частиною 1 ст. 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

У відповідності до частин 1, 2 ст.16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути, зокрема, визнання права.

За частиною 1 ст. 319 ЦК України, власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Відповідно до ч. 1 ст. 321 ЦК України, право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Відповідно до ч.1 ст.1241 ЦК України малолітні, неповнолітні, повнолітні непрацездатні діти спадкодавця, непрацездатна вдова (вдівець) та непрацездатні батьки спадкують, незалежно від змісту заповіту, половину частки, яка належала б кожному з них у разі спадкування за законом (обов`язкова частка).

Як встановлено судом на час смерті спадкодавця, 26 вересня 2010 року, ОСОБА_1 була неповнолітньою, а також відповідно відомостей які містяться в спадковій справі проживала із ОСОБА_4 . Також за вказаю адресою були зареєстровані: ОСОБА_8 , 2000 року народження; ОСОБА_2 , 1988 року народження.

Згідно з частиною другою статті 1269 ЦК України заява про прийняття спадщини подається спадкоємцем особисто.

Для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини (стаття 1270 ЦК України).

Відповідно до висновку викладеного у постанові Верховного Суду від 26 жовтня 2020 року № 132/3826/18 суб`єктивне цивільне право на прийняття спадщини існує в межах строків, установлених статтею 1270 ЦК України.

Відповідно до статті 1274 ЦК України спадкоємець за заповітом має право відмовитися від прийняття спадщини на користь іншого спадкоємця за заповітом. Спадкоємець за законом має право відмовитися від прийняття спадщини на користь будь-кого із спадкоємців за законом незалежно від черги. Спадкоємець має право відмовитися від частки у спадщині спадкоємця, який відмовився від спадщини на його користь.

Згідно з частиною першою статті 1275 ЦК України, якщо від прийняття спадщини відмовився один із спадкоємців за заповітом, частка у спадщині, яку він мав право прийняти, переходить до інших спадкоємців за заповітом і розподіляється між ними порівну.

У постанові від 26 жовтня 2020 року № 132/3826/18 Верховний Суд зазначив, що посилання у частині другій статті 1223 ЦК на те, що спадкоємці за законом одержують право на спадкування у разі неприйняття спадщини або відмови від прийняття спадщини спадкоємцями за заповітом необхідно розуміти як таке, що належить цим особам у разі неприйняття спадщини або відмови від її прийняття усіма спадкоємцями за заповітом і за умови, що заповіт складено на усе майно. Отже, за відсутності заповіту, визнання його недійсним, неприйняття спадщини або відмови від її прийняття усіма спадкоємцями за заповітом, а також у разі неохоплення заповітом усієї спадщини право на спадкування за законом одержують спадкоємці відповідної черги.

Відповідно до статті 1261 ЦК України діти спадкодавця у першу чергу мають право на спадкування.

В матеріалах справи міститься заповіт ОСОБА_4 від 21 січня 2000 року, зареєстрований №5, відповідно до якого житловий будинок і все майно, де б воно не було і з чого б воно не складалось, взагалі все те, що їй належатиме на день її смерті, і на що законом матиме право заповіла ОСОБА_9 , однак останній із заявою про прийняття спадщини в межах визначених строків ЦК України до нотаріуса не звертався.

ОСОБА_5 померла ІНФОРМАЦІЯ_4 , що підтверджується свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_3 виданим 26 серпня 2021 року Саратським відділом державної реєстрації актів цивільного стану у Білгород-Дністровському районі Одеської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса).

Отже, ОСОБА_3 був її сином і спадкоємцем першої черги за законом (стаття 1261 ЦК України).

В матеріалах справи містяться заяви ОСОБА_3 та ОСОБА_2 в яких вони зазначають, що не заперечують, щоб ОСОБА_1 прийняла у спадщину земельну ділянку одноособово.

Отже, за встановлених судом обставин, позов є обґрунтованим, підлягає задоволенню та за позивачкою належить визнати право власності на вищевказане майно.

Керуючись ст. ст. 1216-1218, 1223, 1261, 1268-1270 ЦК України, ст. ст. 2, 5, 10-13, 89, 200, 206, 258, 259, 263-265, 273 ЦПК України, суд

у х в а л и в:

Позов задовольнити. Визнати за ОСОБА_1 право власності в порядку спадкування за законом на майно, що належало ОСОБА_4 , померлій ІНФОРМАЦІЯ_1 , згідно державного акту на право приватної власності на землю ІІІ-ОД №049598 виданого Татарбунарською районною державною адміністрацією Одеської області 15 березня 2006 року, а саме земельну ділянку площею 2,53 га, розташованої на території Дмитрівської сільської ради, призначеної для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, кадастровий номер 5125081900:01:001:0215.

Апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до Одеського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо таку скаргу не буде подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Позивачка: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , паспорт № НОМЕР_4 , виданий 05 квітня 2019 року органом 5146, реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_5 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 .

Представник позивача: адвокат Давиденко Костянтин Вікторович, свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю серії ОД № 002979, видане Радою адвокатів Одеської області на підставі рішення № 58 від 19 квітня 2017 року, 68100, м.Татарбунари, вул.Центральна, 37, Білгород-Дністровського району Одеської області.

Відповідач: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_6 .

Відповідач: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_7 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_7 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 .

Суддя К. Ю. Рязанова