Постанова

від 20.03.2024 по справі 522/7784/22

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Номер провадження: 22-ц/813/2918/24

Справа № 522/7784/22

Головуючий у першій інстанції Бондар В.Я.

Доповідач Громік Р. Д.

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20.03.2024 року м. Одеса

Одеський апеляційний суд у складі:

головуючого Громіка Р.Д.,

суддів Драгомерецького М.М., Сегеди С.М.,

за участю секретаря Триколіч І.Б.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційні скарги Товариства з обмеженою відповідальністю «СІГМА ТРАНС» та ОСОБА_1 на рішення Приморського районного суду м. Одеси від 27 жовтня 2023 року у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до товариства з обмеженою відповідальністю «СІГМА ТРАНС» про стягнення 3% річних, за зустрічнимпозовом Товариства з обмеженою відповідальністю «СІГМА ТРАНС» до ОСОБА_1 про визнання поруки такою, що припинена,

ВСТАНОВИВ:

1. ОПИСОВА ЧАСТИНА

Короткий зміст позовних вимог.

27 червня 2022 позивач звернувся до Приморського районного суду м. Одеси з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю «СІГМА ТРАНС» про стягнення 3% річних у розмірі 53 148,49 швейцарських франків.

Позовні вимоги мотивовані тим, що 26.07.2006 між АКІБ «УкрСибанк» та ОСОБА_2 було укладено договір споживчого кредиту на суму 590 000 швейцарських франків. Виконання зобов`язань забезпечене договором поруки, укладеним з ТОВ «Сігма Транс». Заочним рішенням Київського районного суду м. Одеси від 09.12.2008 у справі №2-258/08 було солідарно стягнуто заборгованість на користь АКІБ «УкрСиббанк» з ОСОБА_2 , ОСОБА_3 та ТОВ «Сігма Транс». Рішення до сих пір не виконане. Право вимоги за вказаними договорами було відступлено ОСОБА_1 . У зв`язку з невиконанням своїх зобов`язань, позивач просить стягнути 3% річних по ст. 625 ЦК України.

Вимоги пред`явленні до поручителя відповідно до умов Договору поруки.

Короткий зміст зустрічних позовних вимог.

19 вересня 2022 року до суду надійшов зустрічний позову ТОВ «Сігма Транс» до ОСОБА_1 про визнання поруки припиненою.

Зустрічний позов мотивовано тим, що звернення до суду з позовом про дострокове стягнення кредиту змінює умови і строк дії договору. Зважаючи на те, що строк виконання основного зобов`язання настав ще в 2008 році, вимоги про стягнення 3% річних могли бути подані протягом 6 місяців, чого зроблено не було. ОСОБА_2 , який був боржником за основним зобов`язанням помер ІНФОРМАЦІЯ_1 . На поручителя може бути покладено обов`язок щодо належного виконання зобов`язання за кредитним договором у випадку смерті позичальника лише за наявності в позичальника правонаступника, який прийняв спадщину та згоди поручителя відповідати за нового боржника. Спадкова справа щодо майна померлого ОСОБА_2 не заводилися, крім того ТОВ «Сігма Транс» не згодна відповідати за будь-яких інших боржників навіть, якщо вони є спадкоємцями ОСОБА_2 .

Короткий зміст рішення суду першої інстанції.

Рішенням Приморського районного суду м. Одеси від 27 жовтня 2023 року позовні вимоги ОСОБА_1 до ТОВ «СІГМА ТРАНС» про стягнення 3% річних залишено без задоволення. Зустрічний позов ТОВ «СІГМА ТРАНС» до ОСОБА_1 про визнання поруки такою, що припинена, задоволено. Визнано припиненою поруку за договором поруки №25763 від 26 липня 2006 року, укладеним між Акціонерним комерційним інноваційним банком «УкрСиббанк», правонаступником якого є ОСОБА_1 і ТОВ «Сігма Транс». Стягнено з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Сігма Транс» судові витрати у розмірі 20 000 гривень.

Короткий зміст та доводи апеляційної скарги ТОВ «СІГМА ТРАНС».

В апеляційній скарзі ТОВ «СІГМА ТРАНС» просить скасувати оскаржуване судове рішення в частині суми судових витрат та постановити нове рішення в цій частині, яким стягнути витрати на професійну правову допомогу в сумі 85 000 гривень, посилаючись на порушення судом норм процесуального права.

Апеляційна скарга вмотивована тим, що суд першої інстанції не мав права вирішувати питання про зменшення суми судових витрат на професійну правову допомогу з власної ініціативи, що є порушенням принципу диспозитивності та змагальності сторін.

Короткий зміст та доводи апеляційної скарги ОСОБА_1 .

В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить скасувати оскаржуване судове рішення та постановити нове, яким задовольнити первісний позов ОСОБА_1 у повному обсязі, а у задоволенні зустрічного позову ТОВ «Сігма Транс» відмовити повністю, посилаючись на порушення судом норм процесуального та матеріального права.

Апеляційна скарга вмотивована тим, що:

1)постанова Одеського апеляційного суду від 23.05.2023 у справі №947/36027/21 встановила лише факт бездіяльності Другого Приморського відділу державної виконавчої служби у м. Одесі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса), тому висновок суду про те, що судовим рішенням апеляційної інстанції встановлено преюдиційний факт у справі є хибним;

2)фактично рішення Київського районного суду м. Одеси від 09.02.2009 по справі №2-258/08 саме за рахунок майна ОСОБА_2 , яке було предметом іпотеки, не є виконаним.

2. МОТИВУВАЛЬНА ЧАСТИНА

Позиція апеляційного суду

Заслухавши доповідача, розглянувши матеріали справи і доводи, викладені в апеляційній скарзі, судова колегія вважає, що апеляційна скарга ОСОБА_1 не підлягає задоволенню, а апеляційна скарга ТОВ «СІГМА ТРАНС» підлягає частковому задоволенню за таких підстав.

Мотиви, з яких виходить апеляційний суд, та застосовані норми права

У частині третій статті 3 ЦПК України передбачено, що провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до припису ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Згідно із ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

За змістом ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватись на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотримання норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданням цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються, як на підставу своїх вимог або заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Судом першої інстанції правильно встановлено, що 26 липня 2006 року між акціонерним комерційним інноваційним банком «УкрСиббанк» та ОСОБА_2 було укладено договір про надання споживчого кредиту №11021151000, згідно умов якого останньому надавався кредит у розмірі 590 000 швейцарських франків зі строком повернення до 26.07.2007 (т. 1 а.с.10-15).

Того ж дня, 26 липня 2006 року на забезпечення виконання зобов`язань між акціонерним комерційним інноваційним банком «УкрСиббанк» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Фірма «Сігма Транс» було укладено договір поруки №25763 (т.1 а.с.21).

26 липня 2006 року між акціонерним комерційним інноваційним банком «УкрСиббанк» та ОСОБА_2 на забезпечення виконання зобов`язань за кредитним договором №11021151000 від 26.07.2006 та кредитним договором №11021171 укладено договір іпотеки, предметом якого є квартира АДРЕСА_1 (т.1 а.с.128-134).

Заочним рішенням Київського районного суду м. Одеси від 09 грудня 2008 року у справі №2-258/08р. стягнуто солідарно з ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , Товариства з обмеженою відповідальністю «Сігма Транс» на користь АКІБ «УкрСиббанк» заборгованість за кредитним договором №11021151000 від 26.07.2006 у національній валюті України за курсом Національного банку України, у розмірі 2 554 664, 39 грн (т.1 а.с.101-102).

18 вересня 2015 року відбулися електронні торги щодо реалізації квартири АДРЕСА_1 (т.1, а.с.107).

30 вересня 2015 року Київський ВДВС Одеського МУЮ перерахував на рахунок ПАТ «УкрСиббанк» кошти у розмірі 2 556 394,39 грн, призначення платежу: «Зг.розп. В-12/3В від 28.09.2015р., стяг з ОСОБА_4 на кор. ПАТ «УкрСиббанк». Зг.в/д №2-258/08 від 09.02.2009р.Київ.р/с м.Од. Без ПДВ» (т.2 а.с.63).

05 жовтня 2015 року державний виконавець Київського ВДВС Одеського МУЮ Капсамун О.В. видав акт державного виконавця про реалізацію предмета іпотеки, згідно якого при примусовому виконанні зведеного виконавчого провадження по примусовому виконанню: виконавчого листа №2-258/08, який видав Київський районний суд м. Одеси 09 лютого 2009 року, про стягнення грошової суми з ОСОБА_2 на користь Публічного акціонерного товариства «УкрСиббанк» у розмірі 2 554 664,39 грн та виконавчого листа №20258/08 щодо стягнення грошової суми у розмірі 1730 грн складено відповідний акт про реалізацію предмета іпотеки квартири, що розташована за адресою: АДРЕСА_2 , загальною площею 194,9 кв.м., що належить на праві приватної власності ОСОБА_2 . Предмет іпотеки був реалізований шляхом проведення електронних торгів 18.09.2015 ДП «Інформаційний центр» Міністерства юстиції України, предмет іпотеки придбала ОСОБА_5 , ціна продажу 3 363 452 грн (т.1 а.с.106).

Згідно із листа приватного нотаріуса Кіріченко Ірини Євгенівни від 19.01.2023, приватним нотаріусом на підставі Акту про реалізацію предмета іпотеки від 05.10.2015, видано 08.10.2015 за реєстровим №1328 Свідоцтво на квартиру АДРЕСА_1 . Також зазначено, що при відкритті розділу на квартиру за адресою: АДРЕСА_2 та реєстрації права власності на ім`я нового власника, чинним законодавством станом на 2015 рік, не було передбачено внесення запису про погашення права власності в реєстрі, який функціонував до 2013 року (т.1 а.с.166).

Інформація з листа підтверджена оглянутою в судовому засіданні у суді першої інстанції нотаріальною справою, в якій міститься оригінал свідоцтва від 08.10.2015 року щодо отримання права власності на предмет іпотеки ОСОБА_6 , оригінал акту державного виконавця про реалізацію предмета іпотеки від 05.10.2015.

14 липня 2017 року ПАТ «УкрСиббанк» та ТОВ «Фінансова компанія «Фінактив» уклали договір факторингу №80 (т.1 а.с.22-28), відповідно до якого та реєстру боржників до договору, право вимоги по кредитному договору №11021151000 та зобов`язальними договорам були відступлені ТОВ «ФК «Фінактив» (т.1 а.с.29-36).

ТОВ «Фінансова компанія «Фінактив» та ТОВ «Фінансова компанія «Позика» 14 липня 2017 року уклали договір факторингу №80/1 (т.1 а.с.38-44), відповідно до якого та реєстру боржників до договору, право вимоги до кредитному договору №11021151000 та зобов`язальними договорам були відступлені ТОВ «ФК «Позика» (т.1 а.с.45-51).

16 травня 2022 ТОВ «Фінансова компанія «Позика» відступила право вимоги до боржника ОСОБА_2 за кредитним договором №11021151000 та за забезпечувальними зобов`язаннями товариству з обмеженою відповідальністю «Укрфінстандарт», відповідно до договору факторингу №542/К-22 (т.1 а.с.53-54).

ТОВ «Укрфінстандарт» відступило свої права вимоги боржника ОСОБА_2 за кредитним договором №11021151000 та за забезпечувальними зобов`язаннями 16 травня 2022 року ОСОБА_1 , про що свідчить договір відступлення права вимоги №12-05/ФК-22 (т.1 а.с.56-57).

Таким чином, ОСОБА_1 набула право вимоги до боржника та поручителів за кредитним договором №11021151000 та похідними від нього договорами поруки.

ІНФОРМАЦІЯ_2 помер ОСОБА_2 , що вбачається з свідоцтва про смерть серії НОМЕР_1 (т.1 а.с.100).

23 травня 2023 року Одеським апеляційним судом винесено постанову у справі №947/36027/21 за результатами розгляду апеляційної скарги ОСОБА_1 на ухвалу Київського районного суду м. Одеси від 20 жовтня 2022 року, якою була розглянута справа за скаргою ТОВ «Сігма Транс» про визнання бездіяльності Другого Приморського ВДВС у м. Одесі ПМУМЮ (м. Одеса), інші учасники справи: ОСОБА_1 , яка є правонаступником АТ «УкрСиббанк», ОСОБА_3 , ОСОБА_2 . Одеський апеляційний суд встановив: «У справі, яка переглядається є встановленим, що рішення Київського районного суду м.Одеси від 09.12.2008 у справі №2-258/08 виконане у повному обсязі…» (т.2 а.с.87-92).

Пунктом 1 частини другої статті 11 ЦК України визначено, що підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до статті 6 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуваннями вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (стаття 627 ЦК України).

Згідно з частиною першою статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

У частині першій статті 628 ЦК України та статті 629 ЦК України закріплено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до змісту статті 526 ЦК України зобов`язання повинно виконуватися належним чином згідно з умовами договору й вимогами ЦК України. За статтею 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Боржник має право виконати свій обов`язок достроково, якщо інше не встановлено договором, актами цивільного законодавства або не випливає із суті зобов`язання чи звичаїв ділового обороту (стаття 531 ЦК України).

Споживач має право достроково повернути споживчий кредит, у тому числі шляхом збільшення суми періодичних виплат. Якщо споживач скористався правом повернення споживчого кредиту шляхом збільшення суми періодичних виплат, встановлених в абзаці першому цієї частини, кредитодавець зобов`язаний здійснити відповідне коригування кредитних зобов`язань споживача у бік їх зменшення (частина восьма статті 11 Закону України «Про захист прав споживачів» (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин)).

У разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки, відшкодування збитків (пункти 3 та 4 частини першої статті 611 ЦК України).

Згідно зі статтею 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

У частині другій статті 1054 ЦК України передбачено, що до відносин за кредитним договором застосовуються приписи параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

За приписами частини першої статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором.

Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом (частина друга статті 625 ЦК України).

Відповідно до частини першої статті 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу (частина друга статті 1050 ЦК України).

За правилом частини другої статті 533 ЦК України якщо у зобов`язанні визначено грошовий еквівалент в іноземній валюті, сума, що підлягає сплаті у гривнях, визначається за офіційним курсом відповідної валюти на день платежу, якщо інший порядок її визначення не встановлений договором або законом чи іншим нормативно-правовим актом.

Згідно зі статтею 525 ЦК України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

За статтею 599 ЦПК України зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Відповідно до частини першої статті 546 ЦК України одним із видів забезпечення виконання зобов`язання може бути порука.

Згідно з частинами першою, другою статті 553 ЦК України за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов`язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов`язання боржником. Порукою може забезпечуватися виконання зобов`язання частково або у повному обсязі.

Відповідно до частин першої та другої статті 554 ЦК України у разі порушення боржником зобов`язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя. Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки.

Порука припиняється з припиненням забезпеченого нею зобов`язання, а також у разі зміни зобов`язання без згоди поручителя, внаслідок чого збільшується обсяг його відповідальності (частина перша статті 559 ЦК України (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин)).

За змістом частини четвертої статті 559 ЦК України порука припиняється після закінчення строку поруки, встановленого договором поруки. Якщо такий строк не встановлено, порука припиняється у разі виконання основного зобов`язання у повному обсязі або якщо кредитор протягом трьох років з дня настання строку (терміну) виконання основного зобов`язання не пред`явить позову до поручителя. Якщо строк (термін) виконання основного зобов`язання не встановлений або встановлений моментом пред`явлення вимоги, порука припиняється, якщо кредитор протягом трьох років з дня укладення договору поруки не пред`явить позову до поручителя. Для зобов`язань, виконання яких здійснюється частинами, строк поруки обчислюється окремо за кожною частиною зобов`язання, починаючи з дня закінчення строку або настання терміну виконання відповідної частини такого зобов`язання.

Розподіляючи тягар доведення підстав позову, саме на позивача покладено обов`язок довести належними та допустимими доказами наявність заборгованості, яка підлягає стягненню з поручителя на користь кредитора, а відповідач має довести, що у нього немає такого обов`язку у зв`язку з не існуванням заборгованості, яка підлягає стягненню, або що розмір заборгованості не відповідає дійсності.

Відповідно до частини третьої статті 12, частини першої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Суд не бере до розгляду докази, що не стосуються предмета доказування (частини друга, четверта статті 77 ЦПК України).

Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи (частина перша статті 76 ЦПК України).

Для встановлення дійсних фактичних обставин справи сторони мають надати до суду належні, допустимі, достатні та достовірні докази, які підлягають оцінці судом.

Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень (частини перша, третя статті 77 ЦПК України).

Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (частина друга статті 78 ЦПК України).

Відповідно до статті 79 ЦПК України докази мають бути достовірними, тобто такими, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.

Згідно зі статтею 80 ЦПК України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів) (частини перша-третя статті 89 ЦПК України).

Відтак, як встановлено належними, допустимими, достатніми та достовірними доказами, які містяться в матеріалах справи, заборгованість стягнута заочним рішенням Київського районного суду м. Одеси від 09 грудня 2008 року у справі №2-258/08, була погашена внаслідок реалізації предмету іпотеки.

Доводи представника позивача про те, що іпотекою було забезпечено виконання двох кредитних договір і не підтверджено за яким була здійснена оплата заборгованості правильно були не прийняті судом до уваги, адже предмет іпотеки реалізовано в рамках виконавчого провадження, відкритого на виконання заочного рішення №2-258/08, яким заборгованість стягнуто саме за кредитним договором №11021151000.

Обставини виконання в повному обсязі заочного рішення Київського районного суду м. Одеси від 09.12.2008 у справі №2-258/08 також встановлені Одеським апеляційним судом при перегляді цивільної справи №947/36027/21.

За таких обставин, порука дійсно підлягає визнанню припиненою, тому зустрічний позов ТОВ «Сігма Транс» є обґрунтованим та підлягає задоволенню.

Вимоги ОСОБА_1 про стягнення трьох відсотків річних з поручителя за зобов`язанням яке було виконане у повному обсязі є безпідставними та задоволенню не підлягають.

Щодо витрат на правничу допомогу, то суд першої інстанції, встановлюючи її розмір, виходив з того, що справа не є малозначною та адвокатом надавалася правова допомога належним чином, також доведена належними доказами позиція відповідача, було проведено більше 10 засідань, однак розмір витрат на оплату послуг адвоката, на думку суду, не є співмірним із складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт. Тому, враховуючи складність справи та обґрунтованість зустрічних позовних вимог, суд першої інстанції вважав за необхідне стягнути з позивача на користь відповідача витрати на правову допомогу у розмірі 20 000 грн.

Однак повністю з такими висновками суду першої інстанції колегія суддів погодитись не може з огляду на таке.

На підставі матеріалів справи встановлено, що ОСОБА_7 представляє інтереси ТОВ «Сігма Транс» на підставі договору про надання правової допомоги від 11.08.2022 (т.2 а.с.134-135).

Згідно із додаткової угоди №1 до договору про надання правової допомоги від 11.08.2022, вартість правової допомоги становить 50 000 грн, а 3 500 грн участь в одному судовому засіданні (т.2 а.с.152).

Відповідно до акта прийому-передачі послуг правового характеру, наданих за договором про надання правової допомоги від 11.08.2022, вартість наданих адвокатом за період з 11.08.2022 по 18.10.2023 послуг правового характеру становить 85 000 грн (т.2 а.с.153-154), а саме:

1)ознайомлення в Приморському районному суді м. Одеси з матеріалами справи №522/7784/22;

2)вивчення матеріалів позовної заяви та додатків до неї;

3)вивчення судової практики та правових позицій Верховного Суду у аналогічних правовідносинах;

4)зустрічі з клієнтом, доведення йому правової позиції адвоката, усне консультування;

5)підготовка відзиву на позовну заяву ОСОБА_1 , відправка відзиву позивачу та суду;

6)підготовка зустрічного позову у справі №522/7784/22;

7)збір доказів, що стосуються предмету спору у справі №522/7784/22;

8)підготовка клопотань про витребування доказів та про долучення доказів;

9)підготовка письмових пояснень;

10)участь у судових засіданнях в Приморському районному суді м. Одеси у справі №522/7784/22: 26.10.2022, 15.12.2022, 22.02.2023, 21.03.2023, 26.04.2023, 08.06.2023, 11.07.2023, 10.08.2023, 30.08.2023, 18.10.2023.

Відповідно до ч. 8 ст. 141 ЦПК України визначено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

Згідно з ст. 246 ЦПК України передбачено, якщо сторона з поважних причин не може подати докази, що підтверджують розмір понесених нею судових витрат до закінчення судових дебатів у справі, суд за заявою такої сторони, поданою до закінчення судових дебатів у справі, може вирішити питання про судові витрати після ухвалення рішення по суті позовних вимог.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати, зокрема, на професійну правничу допомогу.

Згідно з ст. 59 Конституції України закріплено, що кожен має право на професійну правничу допомогу. Кожен є вільним у виборі захисника своїх прав.

Відповідно до ч. 2 ст. 15 ЦПК України учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді як вид правничої допомоги здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків встановлених законом.

Згідно з п. 12 ч. 3 ст. 2 ЦПК України однією з основних засад (принципів) цивільного судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» договір про надання правової допомоги - це домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

Гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час (стаття 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність»).

Розмір гонорару визначається лише за погодженням адвоката з клієнтом, а суд не вправі втручатися у ці правовідносини.

Разом із тим чинне цивільно-процесуальне законодавство визначило критерії, які слід застосовувати при визначенні розміру витрат на правничу допомогу.

За змістом статті 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Згідно з ч. 3 ст. 137 ЦПК України для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

За правилами оцінки доказів, встановлених ч. 1 ст. 89 ЦПК України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили.

Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), що міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Відповідно до ч. 3 ст. 141 ЦПК України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.

Суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг (правова позиція, викладена у постановах Верховного Суду від 07 листопада 2019 року у справі №905/1795/18, від 08 квітня 2020 року у справі №922/2685/19, від 12 травня 2021 року у справі №873/79/20).

Верховний Суд неодноразово вказував на те, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (пункт 21 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 у справі №755/9215/15-ц).

Такі критерії оцінки поданих заявником доказів суд застосовує з урахуванням особливостей кожної справи та виходячи з принципів верховенства права та пропорційності, приписів статей 123 - 130 ГПК України та з урахуванням практики Європейського суду з прав людини, що суди застосовують як джерело права згідно зі статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини".

Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції, зазначає, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі "East/West Alliance Limited" проти України, заява № 19336/04, пункту 269). У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Лавентс проти Латвії" від 28 листопада 2002 року зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір. Жодним чином не заперечуючи права позивача отримати всі види професійної правничої допомоги, а так само не заперечуючи кваліфікацію адвоката, який надав якісні послуги відповідно до замовлення, суд на засадах пропорційності, враховуючи наведене вище та відповідно критеріїв статті 143 ЦПК України, зокрема, співмірності і розумності, оцінює понесені позивачем витрати з точки зору мінімально необхідного їх розміру, що підлягає віднесенню на сторону відповідача з покладенням на останнього обов`язку відшкодувати такі витрати.

У рішенні ЄСПЛ від 28 листопада 2002 року «Лавентс проти Латвії» зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Пунктом 3 частини другої статті 141 ЦПК України передбачено, що судові витрати, пов`язані з розглядом справи покладаються у разі часткового задоволення позову на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

При цьому, з урахуванням конкретних обставин, зокрема, ціни позову, суд може обмежити даний розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для даної справи. Так, у визначенні розумно необхідного розміру сум, які підлягають сплаті за послуги адвоката, можуть братися до уваги, зокрема: встановлені нормативно-правовими актами норми видатків на службові відрядження (якщо їх установлено); вартість економних транспортних послуг; час, який міг би витратити на підготовку матеріалів кваліфікований фахівець; вартість оплати відповідних послуг адвокатів, яка склалася в країні або в регіоні; наявні відомості органів статистики або інших органів про ціни на ринку юридичних послуг; тривалість розгляду і складність справи тощо.

Враховуючи складність справи, ціну позову, вчиненні представником ТОВ «Сігма Транс» дії для представництва інтересів відповідача за первісним позовом (подання відзиву, збирання доказів, подання зустрічної позовної заяви, участь у судових засіданнях), апеляційний суд вважає за доцільне збільшити розмір витрат на професійну правничу допомогу до 40000 гривень, що буде відповідати критеріям законності, справедливості, реальності та фінансового стану сторін.

Колегія суддів не бере до уваги посилання представник ТОВ «Сігма Транс» щодо того, що судом першої інстанції з власної ініціативи зменшено розмір судових витрат на професійну правничу допомогу, оскільки суд, враховуючи положення ст. 141 ЦПК України, відмовляє стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні понесених нею витрат на правову допомогу повністю або частково та відповідно не покладає такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення. При цьому в судовому рішенні суд повинен конкретно вказати, які саме витрати на правову допомогу не підлягають відшкодуванню повністю або частково, навести мотивацію такого рішення та правові підстави для його ухвалення. Зокрема, вирішуючи питання розподілу судових витрат, суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов`язаних зі сплатою судового збору, не повинен бути непропорційним до предмета спору. У зв`язку з наведеним суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи.

Щодо доводів апеляційної скарги ОСОБА_1 .

Доводи апеляційної скарги не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права та порушення норм процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи.

Скаржник не довела обставини, на які посилалась як на підставу своєї апеляційної скарги, жодного належного та допустимого доказу на спростування висновків суду першої інстанції не надала.

Щодо доводів апеляційної скарги, що постанова Одеського апеляційного суду від 23.05.2023 у справі №947/36027/21 встановила лише факт бездіяльності Другого Приморського відділу державної виконавчої служби у м. Одесі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса), тому висновок суду про те, що судовим рішенням апеляційної інстанції встановлено преюдиційний факт у справі є хибним, то колегія суддів зазначає таке.

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів) (частини перша-третя статті 89 ЦПК України).

Суд першої інстанції дослідив постанову Одеського апеляційного суду від 23 травня 2023 року в сукупності з іншими доказами, наданими сторонами та постановив законне та обґрунтоване рішення.

Вказані доводи фактично зводяться до незгоди з висновком суду першої інстанції стосовно установлених обставин справи та зводяться виключно до переоцінки доказів, їх належності та допустимості.

Щодо доводів апеляційної скарги про те, що фактично рішення Київського районного суду м. Одеси від 09.02.2009 по справі №2-258/08 саме за рахунок майна ОСОБА_2 , яке було предметом іпотеки, не є виконаним, то апеляційний суд зазначає наступне.

З матеріалів справи вбачається, що заочним рішенням Київського районного суду м. Одеси від 09 грудня 2008 року у справі №2-258/08р. стягнуто солідарно з ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , Товариства з обмеженою відповідальністю «Сігма Транс» на користь АКІБ «УкрСиббанк» заборгованість за кредитним договором №11021151000 від 26.07.2006 у національній валюті України за курсом Національного банку України, у розмірі 2554664,39грн (т.1 а.с.101-102).

Як вбачається з наявних в матеріалах справи даних ВП-спецрозділ у відповідному органі ДВС одночасно з виконавчими провадженнями №№ 35626295, 35626789 щодо боржника ОСОБА_2 , стягувачем у яких було АТ «УкрСибБанк», перебували виконавчі провадження щодо боржника ОСОБА_8 №№24412908, 24413192, 24413463, 24413760, 24421855. Виконавчі провадження щодо ОСОБА_8 були об`єднані у зведене виконавче провадження.

Як вбачається з Автоматизованої системи виконавчого провадження виконавчі провадження щодо боржника ОСОБА_8 №№24412908, 24413192, 24413463, 24413760, 24421855 були відкриті 26.01.2011 року і до цього часу не закінчені. Стягувачами за указаними виконавчими провадженнями є ОСОБА_9 та ОСОБА_10 (відповідні докази надаються).

Тобто ОСОБА_8 не мала та не має ніякого відношення ані до ОСОБА_2 , ані до відкритих щодо нього виконавчих проваджень, стягувачем за якими було АТ «УкрСибБанк».

Крім того ОСОБА_8 не була учасником справи № 2-258/08.

Згідно зі ст. 33 Закону України «Про виконавче провадження» від 21.04.1999 року №606-XIV у разі, якщо в органі державної виконавчої служби відкрито кілька виконавчих проваджень про стягнення коштів з одного боржника, вони об`єднуються у зведене виконавче провадження і на майно боржника накладається арешт у межах загальної суми стягнення, виконавчого збору і можливих витрат, пов`язаних з організацією та проведення виконавчих дій. Окрім того, згідно з п.п. 3.8.1.-3.8.5. Інструкції з організації примусового виконання рішень, затвердженої Наказом Міністерства юстиції України від 02.04.2012 року №512/5, об`єднання виконавчих проваджень у зведене виконавче провадження допускається виключно щодо одного боржника.

Тобто об`єднання виконавчих проваджень щодо декількох різних боржників у зведене виконавче провадження взагалі є неможливим.

Виходячи з викладеного, посилання скаржника на неможливість встановити щодо якого боржника ОСОБА_2 чи ОСОБА_8 була винесена постанова про закінчення виконавчого провадження щодо примусового виконання заочного рішення Київського районного суду м. Одеси від 09.02.2009 року у справі №2-258/08, не заслуговують на увагу.

Наведені в апеляційній скарзі інші доводи були предметом дослідження в суді першої інстанції із наданням відповідної правової оцінки всім фактичним обставинам справи, яка ґрунтується на вимогах чинного законодавства, і з якою погоджується суд апеляційної інстанції.

Твердження скаржника в апеляційній скарзі про те, що судом першої інстанції порушено норми процесуального закону, не є такими, що порушують розгляд справи по суті.

Крім того судова колегія вважає за необхідне зазначити, що Європейський суд з прав людини вказав, що пункт перший статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суді, та відмінності, які існують у держава-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо надання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки з огляду на конкретні обставини справи (Проніна проти України, № 63566/00 § 23, ЄСПЛ від 18 липня 2006 року. Оскаржувані судові рішення відповідають критерію обґрунтованості судового рішення.

Висновки за результатами розгляду апеляційної скарги.

Справа розглянута по суті правильно, законних підстав для скасування чи зміни рішення суду першої інстанції по суті немає, однак рішення суду підлягає зміні в частині розподілу судових витрат на професійну правничу допомогу шляхом збільшення їх розміру.

Керуючись ст. ст. 367, 368, 374, 376, 381-384, 389-391 ЦПК України, апеляційний суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «СІГМА ТРАНС» задовольнити частково.

Рішення Приморського районного суду м. Одеси від 27 жовтня 2023 року в частині стягнення витрат на професійну правничу допомогу змінити, збільшивши її розмір з 20000 гривень до 40000 гривень.

В іншій частині рішення суду залишити без змін.

Постанова суду набирає законної сили з моменту її прийняття, проте може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повний текст судового рішення складено 01 квітня 2024 року.

Головуючий Р.Д. Громік

Судді: М.М. Драгомерецький

С.М. Сегеда