Рішення

від 16.04.2024 по справі 282/1609/23

ЛЮБАРСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ЖИТОМИРСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 282/1609/23

Провадження № 2/282/76/24

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 квітня 2024 року

селище Любар

Любарський районний суд Житомирської області в складі:

головуючого судді Носача В.М.,

при секретарі судового засідання Наумчук-Їлмаз О.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні за правилами загального позовного провадження цивільну справу за позовом Керівника Чуднівської окружної прокуратури Житомирської області в інтересах держави в особі Головного управління Держгеокадастру у Житомирській області до ОСОБА_1 , третя особа на стороні відповідача, що не заявляє самостійних вимог: Товариство з обмеженою відповідальністю «А.Т.К.», про припинення права власності на земельні ділянки шляхом її конфіскації,-

ВСТАНОВИВ:

Керівник Чуднівської окружної прокуратури звернувся до суду з позовом в інтересах держави в особі Головного управління Держгеокадастру у Житомирській області до ОСОБА_1 , третя особа на стороні відповідача, що не заявляє самостійних вимог: Товариство з обмеженою відповідальністю «А.Т.К.», в якому просить припинити громадянину російської федерації ОСОБА_1 право власності на земельні ділянки сільськогосподарського призначення для ведення товарного сільськогосподарського виробництва з кадастровим номером: 1823184000:05:004:0028 площею 2,4601 га, та кадастровим номером: 1823184000:05:004:0029 площею 2,4601 га, що знаходяться на території Любарської селищної ради Житомирської області, шляхом їх конфіскації на користь держави в особі Головного управління Держгеокадастру у Житомирській області.

В обґрунтування позовних вимог зазначає, що відповідно до державних актів ЖТ №166679 та ЖТ №166680, які видані 05.04.2004 Любарською районною адміністрацією на право власності на земельну ділянку, громадянин росії ОСОБА_1 набув право власності на земельні ділянки з кадастровим номером: 1823184000:05:004:0028 площею 2,4601 га, та кадастровим номером: 1823184000:05:004:0029 площею 2,4601 га, для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, що знаходиться на території Любарської селищної ради.

Згідно договорів оренди землі від 01.06.2016 ОСОБА_1 вищезазначені земельні ділянки передав в оренду ТОВ «А.Т.К.».

Відповідно до інформації управління ДМС у Житомирській області від 01.03.2023 відомості щодо отримання паспорту громадянина України, паспорту громадянина України для виїзду за кордон або посвідки на тимчасове або постійне проживання на території України у ОСОБА_1 відсутні.

Враховуючи, що строк відчуження земельних ділянок з кадастровим номером: 1823184000:05:004:0028, та кадастровим номером: 1823184000:05:004:0029 сплив ще 16.07.2017, у добровільному порядку вимоги чинного законодавства відповідач як громадянин російської федерації не виконав, вказані земельні ділянки наразі не відчужені, прокурор вважає, що наявні підстави для конфіскації та подальшого продажу на земельних торгах земельних ділянок.

Ухвалою судді Любарського районного суду Житомирської області 22 січня 2024 року відкрито провадження у справі. Розгляд справи призначено в порядку загального позовного провадження.

27 лютого 2024 року підготовче засідання у цивільній справі закрито. Розгляд справи, який відкладався, призначено на 16 квітня 2024 року.

Прокурор Чуднівської окружної прокуратури на розгляд справи не з`явився, подав до суду заяву, в якій зазначив, що позовні вимоги підтримує і просив суд їх задовольнити. Не заперечує проти ухвалення заочного рішення у справі. Розгляд справи просить провести без участі прокурора.

Представник ГУ Держгеокадастру в Житомирській області на розгляд справи не з`явився, про дату, час та місце розгляду справи повідомлений у встановленому законом порядку. Направив на адресу суду заяву про розгляд справи без участі представника. Позовні вимоги підтримує.

Відповідач в судове засідання не з`явився, про дату час та місце розгляду справи повідомлявся шляхом оголошення про виклик на офіційному веб-порталі судової влади України.

Представник третьої особи на стороні відповідача, що не заявляє самостійних вимог ТзОВ «А.Т.К.» на розгляд справи не з`явився, про дату, час та місце розгляду справи повідомлений у встановленому законом порядку. Заяв та клопотань до суду не подавав.

Відповідно до ч.1ст.223ЦПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце судового засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Згідно ч.3 ст.211 ЦПК України, учасник справи має право заявити клопотання про розгляд справи за його відсутності.

Відповідно дост.280 ЦПК Україниу разі неявки в судове засідання без поважних причин або без повідомлення причин відповідача, який належним чином повідомлений про дату, час та місце судового засідання, не подав відзив на позов, суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів, якщо позивач не заперечує проти такого вирішення справи.

Враховуючи, що позивач проти ухвалення заочного рішення не заперечує, відповідач про дату, час і місце судового засідання повідомлений належним чином, в судове засідання не з`явився, про причини неявки суд не повідомив, в установлений строк відзив на позов не подав, суд вважає за можливе на підставі ст. 211, 280 ЦПК України провести розгляд справи за відсутності сторін за наявними в справі матеріалами та ухвалити заочне рішення.

16 квітня 2024 Любарським районним судом постановлено ухвалу про заочний розгляд справи.

У відповідності до ч. 2ст. 247 ЦПК України, у зв`язку з розглядом справи за відсутності осіб, які беруть участь у справі, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Суд, дослідивши матеріали справи, з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, дійшов наступного висновку.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 , який проживає в м.Дубинський Новосибірської області російської федерації, на підставі державного акту на право власності на земельну ділянку серії ЖТ №166679, виданого на підставі розпорядження Любарської районної державної адміністрації від 31.03.2004 року належить земельна ділянка площею 2,4601 га, з кадастровим номером 1823184000:05:004:0028. На підставі державного акту на право власності на земельну ділянку серії ЖТ №166680, виданого на підставі розпорядження Любарської районної державної адміністрації від 31.03.2004 року належить земельна ділянка площею 2,4601 га, з кадастровим номером 1823184000:05:004:0029.

Відповідно до листа Управління ДМС України в Житомирській області від 01.03.2023 №57/2427 перевіркою обліку УДМС у Житомирській області не встановлена інформація щодо оформлення паспорта громадянина України, паспорта громадянина України для виїзду за кордон, посвідки на тимчасове або постійне проживання стосовно ОСОБА_1 .

Згідно з інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власників на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна від 12.05.2023 за №332136277 вбачається, що за ОСОБА_1 , громадянином російської федерації, зареєстровано право власності на земельну ділянку з кадастровим номером: 1823184000:05:004:0029 на підставі державного акта на право власності на земельну ділянку, серії та номер: ЖТ№166680 виданого 05.04.2004 Любарською районною державною адміністрацією. Рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу), індексний номер:30555885 від 21.07.2016.

Право оренди вищезазначеної земельної ділянки зареєстровано за ТзОВ «А.Т.К.». Строк дії 15 років.

Згідно з інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власників на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна від 12.05.2023 за №332135204 вбачається, що за ОСОБА_1 громадянином російської федерації зареєстровано право власності на земельну ділянку з кадастровим номером: 1823184000:05:004:0028 на підставі державного акта на право власності на земельну ділянку, серії та номер: ЖТ№166679 виданого 05.04.2004 Любарською районною державною адміністрацією. Рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу), індексний номер:30555889 від 21.07.2016.

Право оренди вищезазначеної земельної ділянки зареєстровано за ТзОВ «А.Т.К.». Строк дії 15 років.

Із договору оренди землі від 1 червня 2016 року слідує, що між ОСОБА_1 та ТОВ «А.Т.К.» укладено договір оренди земельної ділянки кадастровий номер 1823184000:05:004:0028 загальною площею 2,4601 га, яка знаходиться на території Малобраталівської сільської ради на 15 років.

Із договору оренди землі від 1 червня 2016 року слідує, що між ОСОБА_1 та ТОВ «А.Т.К.» укладено договір оренди земельної ділянки кадастровим номером 1823184000:05:004:0029 загальною площею 2,4601 га, яка знаходиться на території Малобраталівської сільської ради на 15 років.

Чуднівською окружною прокуратурою 06.04.2023 та 25.04.2023 відповідно до вимог ст.23 Закону України «Про прокуратуру» на адресу Головного управління Держгеокадастру у Житомирській області направлено повідомлення про встановлені порушення з метою вжиття належних заходів реагування.

Листом від 01.05.2023 №10-6-0.6-1539/2023 Головне управління Держгеокадастру у Житомирській області повідомило про неможливість звернення з позовом до суду, у зв`язку із обмеженим фінансуванням та відсутністю коштів для сплати судового збору.

Невжиття компетентним органом жодних заходів протягом розумного строку після того, як цьому органу стало відомо або повинно було стати відомо про можливе порушення інтересів держави, має кваліфікуватися як бездіяльність відповідного органу.

Такий висновок повністю відповідає позиції, що викладена в постанові Великої Палати Верховного Суду від 26.05.2020 у справі №912/2385/18.

Таким чином, обґрунтування, наведені прокурором в позові щодо представництва в суді, суд вважає достатніми для його звернення до суду, оскільки порушуються питання захисту інтересів держави, і інші державні органи не здійснили ефективний захист інтересів держави щодо захисту її майнових прав.

Положеннями статей13,14 Конституції Українивизначається, що земля та інші природні ресурси є об`єктами права власності Українського народу. Від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених Конституцією України. Земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави. Право власності на землю гарантується. Це право набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону. Правовий режим земельних відносин, порядок і умови набуття та припинення права власності, а також права володіння, користування земельними ділянками визначаються законами.

Відповідно дост. 1 Земельного кодексу Україниземля в Україні є національним багатством і перебуває під особливою охороною закону.

За змістом положень ст. 41Конституції України, ст. ст.319,321 ЦК України коженмає право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю. Право власності набувається в порядку, визначеному законом.

Особа може бути позбавлена права власності або обмежена у його здійсненні лише у випадках і в порядку, встановлених законом.

Особливості правових підстав набуття та припинення права власності на об`єкти нерухомого майна іноземцями (особами без громадянства) визначені і нормами Закону України «Про міжнародне приватне право», положеннямиЦивільного кодексу України,Земельного кодексу України.

Відповідно до ч. 1, 2ст. 38 Закону України «Про міжнародне приватне право», право власності та інші речові права на нерухоме та рухоме майно визначаються правом держави, у якій це майно знаходиться, якщо інше не передбачено законом. Належність майна до нерухомих або рухомих речей, а також інша класифікація майна визначаються правом держави, у якій це майно знаходиться.

Згідно з ч. 1 ст. 39 даного Закону, виникнення та припинення права власності та інших речових прав визначається правом держави, у якій відповідне майно перебувало в момент, коли мала місце дія або інша обставина, яка стала підставою для виникнення або припинення права власності та інших речових прав, якщо інше не передбачено законом або міжнародним договором України.

Відповідно до ст. 378ЦК Україниправо власності особи на земельну ділянку може бути припинене за рішенням суду у випадках, встановлених законом.

Відповідно до ч.2ст. 373 ЦК України правовласності на землю гарантується Конституцією України. Право власності на землю (земельну ділянку) набувається і здійснюється відповідно до закону.

Згідно ч. 1, 2, 4ст. 374 ЦК Українисуб`єктами права власності на землю (земельну ділянку) є фізичні особи, юридичні особи, держава, територіальні громади. Іноземці, особи без громадянства можуть набувати право власності на землю (земельні ділянки) відповідно до закону. Права та обов`язки суб`єктів права власності на землю (земельну ділянку) встановлюються законом.

Згідно п.а ч.1ст. 80 Земельного кодексу Українисуб`єктами права власності на землю є громадяни та юридичні особи - на землі приватної власності.

Згідно з ч.3ст.81 Земельного кодексу Україниіноземці та особи без громадянства можуть набувати права власності на земельні ділянки відповідно до частини другої цієї статті у разі:

а) придбання за договором купівлі-продажу, ренти, дарування, міни, іншими цивільно-правовими угодами;

б) викупу земельних ділянок, на яких розташовані об`єкти нерухомого майна, що належать їм на праві власності;

в) прийняття спадщини.

Проаналізувавши положення ст.81 Земельного кодексу Україниможливо зробити висновок, що іноземні громадяни та особи без громадянства можуть набувати право власності на земельні ділянки несільськогосподарського призначення на підставі цивільно-правових угод та прийняття спадщини, а на землі сільськогосподарського призначення лише шляхом прийняття спадщини, інших підстав для отримання земель сільськогосподарського призначення у власність даною категорією громадян не передбачено.

З системного аналізу норм земельного законодавства можна зробити висновок, що землі сільськогосподарського призначення на постійній основі можуть належати тільки громадянам України.

Відповідно дост.125 Земельного кодексу України, право власності на земельну ділянку виникає з моменту державної реєстрації таких прав.

Статтею 22 ЗК Українивизначено, що землями сільськогосподарського призначення визнаються землі, надані для виробництва сільськогосподарської продукції, здійснення сільськогосподарської науково-дослідної та навчальної діяльності, розміщення відповідної виробничої інфраструктури, у тому числі інфраструктури оптових ринків сільськогосподарської продукції, або призначені для цих цілей. До земель сільськогосподарського призначення належать: а) сільськогосподарські угіддя (рілля, багаторічні насадження, сіножаті, пасовища та перелоги); б) несільськогосподарські угіддя (господарські шляхи і прогони, полезахисні лісові смуги та інші захисні насадження, крім тих, що віднесені до земель лісогосподарського призначення, землі під господарськими будівлями і дворами, землі під інфраструктурою оптових ринків сільськогосподарської продукції, землі тимчасової консервації тощо).

Згідно пункту «е» ч. 1 ст.140 Земельного кодексу України, однією з підстав примусового припинення права власності на земельну ділянку є невідчуження земельної ділянки іноземними особами та особами без громадянства у встановлений строк у випадках, визначених цим Кодексом.

Відповідно до ч. 1, 2ст. 145 ЗК Україниякщо до особи переходить право власності на земельну ділянку, яка за цим Кодексом не може набуватися нею у власність, ця ділянка підлягає відчуженню її власником протягом року з моменту переходу такого права. У разі якщо відповідно до закону власник земельної ділянки зобов`язаний відчужити її протягом певного строку і земельна ділянка не була відчужена ним протягом такого строку, така ділянка підлягає конфіскації за рішенням суду.

Таким чином, громадянин російської федерації ОСОБА_1 16 липня 2016 року отримав у власність земельні ділянки сільськогосподарського призначення з кадастровим номером 1823184000:05:004:0029 площею 2,4601 га, та з кадастровим номером 1823184000:05:004:0028 площею 2,4601 га які у встановленому законом порядку протягом року не відчужив, володіє до цього часу, що є порушенням вимог земельного законодавства.

Разом з тим, про відсутність у відповідача наміру виконати обов`язок щодо відчуження земельних ділянок, також свідчить факт укладення договорів оренди землі 01 червня 2016 року строком на 15 років.

Відповідно до п. в ч.1ст.143 ЗК Українипримусове припинення прав на земельну ділянку здійснюється у судовому порядку у разі конфіскації земельної ділянки.

Також п. 10 ч. 1ст. 346 ЦК Українипередбачено, що право власності припиняється у разі конфіскації.

Частиною 1 ст. 348 ЦК України встановлено, що якщо з підстав, що не були заборонені законом, особа набула право власності на майно, яке за законом, який був прийнятий пізніше, не може їй належати, це майно має бути відчужене власником протягом строку, встановленого законом. Якщо майно не відчужене власником у встановлені законом строки, це майно з урахуванням його характеру і призначення за рішенням суду на підставі заяви відповідного органу державної влади підлягає примусовому продажу. У разі примусового продажу майна його колишньому власникові передається сума виторгу з вирахуванням витрат, пов`язаних з відчуженням майна.

Частиною 5ст. 41 Конституції Українивстановлено, що конфіскація майна може бути застосована виключно за рішенням суду у випадках, обсязі та порядку, встановлених законом.

Пунктом 10 ч.1ст. 346Цивільного кодексу Українивизначено конфіскацію, як одну з підстав припинення права власності.

Аналіз вищевказаних нормдає підстави для висновку, що законом передбачений чіткий обов`язок іноземця чи особи без громадянства відчужити земельну ділянку сільськогосподарського призначення протягом 1 року з дня набуття права власності на неї. Вказана норма є імперативною та не передбачає винятків. У випадку не відчуження такої земельної ділянки іноземцем чи особою без громадянства у встановлений законом строк, така земельна ділянка підлягає конфіскації на користь держави.

Відповідно до статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Перший протокол, Конвенція), кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права. Проте, попередні положення жодним чином не обмежують право держави вводити в дію такі закони, які вона вважає за необхідне, щоб здійснювати контроль за користуванням майном відповідно до загальних інтересів або для забезпечення сплати податків чи інших зборів або штрафів.

У правовому висновку Верховного Суду України, викладеному в постанові від 18 вересня 2013 року (справа № 6-92цс13) зазначено, що основною метою ст. 1 Першого протоколу до Конвенції є попередження свавільного захоплення власності, конфіскації, експропріації та інших порушень безперешкодного користування своїм майном. При цьому, в своїх рішеннях Європейський суд з прав людини постійно вказує на необхідність дотримання справедливої рівноваги між інтересами суспільства та необхідністю дотримання фундаментальних прав окремої людини (наприклад, рішення від 23 вересня 1982 року у справі «Спорронг і Льоннрот проти Швеції», від 11 березня 2003 року «Новоселецький проти України», від 1 червня 2006 року «Федоренко проти України»), Необхідність забезпечення такої рівноваги відображено в структурі ст. 1. Зокрема, необхідно щоб була дотримана обґрунтована пропорційність між застосованими заходами та переслідуваною метою, якої намагаються досягти шляхом позбавлення особи її власності.

Таким чином, особу може бути позбавлено її власності в інтересах суспільства, на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права, а при вирішенні питання про можливість позбавлення особи власності має бути дотримано справедливої рівноваги між інтересами суспільства та правами власника.

У відповідності до ч. 4ст. 145 ЗК України, конфіскована земельна ділянка за рішенням суду підлягає продажу на земельних торгах. Ціна проданої на земельних торгах земельної ділянки, за вирахуванням витрат, пов`язаних з її продажем, виплачується її колишньому власнику.

Статтею 153 ЗК Українипередбачено, що власник не може бути позбавлений права власності на земельну ділянку, крім випадків, передбачених цим Кодексом та іншими законами України. У випадках передбачених цим Кодексом та іншими законами України, допускається викуп земельної ділянки. При цьому, власникові земельної ділянки відшкодовується її вартість.

Враховуючи, що ОСОБА_1 не дотримано передбаченої земельним законодавством процедури щодо відчуження набутих у власність земельних ділянок сільськогосподарського призначення протягом року, земельні ділянки з кадастровим номером: 1823184000:05:004:0028 площею 2,4601 га, та з кадастровим номером: 1823184000:05:004:0029 площею 2,4601 га, з цільовим призначенням для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, які розташовані на території Любарської селищної ради Житомирського району Житомирської області, а тому право власності відповідача на вказані земельні ділянк и необхідно припинити шляхом конфіскації.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що позов прокурора є обгрунтованим й підлягає задоволенню у повному обсязі.

Згідно з ч. 1 ст.141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Оскільки позовні вимоги Керівника Чуднівської окружної прокуратури в інтересах держави задоволено у повному обсязі, в силу ст.141 ЦПК України з відповідача на користь Житомирської обласної прокуратури слід стягнути 3569,40 грн. судового збору.

Керуючись ст. ст. 4, 12, 13, 81, 141, 263-265, ЦПК України, ст. 8, 13, 14, 41,1 31-1 Конституції України, ст. ст. 5, 319, 321, 346, 373, 374, 378 ЦК України, ст. 22, 81, 143, 145, 148 ЗК України, суд

УХВАЛИВ:

Позовні вимоги Керівника Чуднівської окружної прокуратури Житомирської області в інтересах держави в особі Головного управління Держгеокадастру у Житомирській області до ОСОБА_1 , третя особа на стороні відповідача: Товариство з обмеженою відповідальністю "А.Т.К." про припинення права власності на земельні ділянки шляхом її конфіскації задовольнити.

Припинити громадянину російської федерації ОСОБА_1 (паспорт російської федерації, серія та номер: НОМЕР_1 , проживає за адресою: російська федерація, Новосибірська обл., м. Дубинський) право власності на земельні ділянки сільськогосподарського призначення для ведення товарного сільськогосподарського виробництва з кадастровим номером 1823184000:05:004:0028 площею 2,4601 га та 1823184000:05:004:0029 площею 2,4601 га, що знаходяться на території Любарської селищної ради Житомирської області, шляхом конфіскації на користь держави в особі Головного управління Держгеокадастру у Житомирській області (ідентифікаційний код юридичної особи: 39765513).

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Житомирської обласної прокуратури витрати пов`язані зі сплатою судового збору в сумі 3569,40 (три тисячі п`ятсот шістдесят дев`ять ) гривень 40 копійок.

Заочне рішення може бути переглянуто судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду. Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Рішення може бути оскаржене, шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до Житомирського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Головуючий суддя В.М. Носач