Рішення

від 08.04.2024 по справі 757/50483/23-ц

ПЕЧЕРСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА КИЄВА

печерський районний суд міста києва

Справа № 757/50483/23-ц

Пр. № 2-4462/24

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 квітня 2024 року Печерський районний суд м. Києва в складі:

головуючого судді - Бусик О. Л.

при секретарі судових засідань - Романенко Ю. О.

учасники справи:

позивач - Київська міська рада

відповідачі: ОСОБА_1 , Товариство з обмеженою відповідальністю «АВТОКУПОЛ»

третя особа - державний реєстратор Комунального підприємства «Реєстраційний центр реєстрації нерухомості та бізнесу» м. Києва Прошкін Олександр Васильович,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом Київської міської ради до ОСОБА_1 , Товариства з обмеженою відповідальністю «АВТОКУПОЛ», третя особа - державний реєстратор Комунального підприємства «Реєстраційний центр реєстрації нерухомості та бізнесу» м. Києва Прошкін Олександр Васильович, про усунення перешкод у володінні та розпорядженні земельною ділянкою шляхом скасування рішення про державну реєстрацію права приватної власності, знесення об`єкта нерухомого майна та приведення її у придатний стан,-

ВСТАНОВИВ:

У листопаді 2023 року Київська міська рада (далі -КМР) звернулась до суду з позовом до ОСОБА_1 , Товариства з обмеженою відповідальністю «АВТОКУПОЛ» (далі - ТОВ «АВТОКУПОЛ»), третя особа: державний реєстратор Комунального підприємства «Реєстраційний центр реєстрації нерухомості та бізнесу» м. Києва Прошкін О. В., у якому просить:

усунути перешкоди власнику - територіальній громаді м. Києва в особі КМР у володінні та розпорядженні земельною ділянкою шляхом скасування рішення державного реєстратора КП «Реєстраційний центр реєстрації нерухомості та бізнесу» Прошкіна О. В. про державну реєстрацію права власності від 26 березня 2019 року № 46158044 та здійсненої на її підставі у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно державної реєстрації права за ОСОБА_1 на об`єкт нерухомого майна (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна - 1795691680000);

усунути перешкоди власнику - територіальній громаді м. Києва в особі КМР у володінні та розпорядженні земельною ділянкою шляхом скасування рішення державного реєстратора КП «Реєстраційний центр реєстрації нерухомості та бізнесу» Прошкіна О. В. про державну реєстрацію права власності від 04 квітня 2019 року № 46314417 та здійсненої на її підставі у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно державної реєстрації права за ТОВ «АВТОКУПОЛ» на об`єкт нерухомого майна (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна - 1795691680000);

усунути перешкоди власнику - територіальній громаді м. Києва в особі КМР у володінні та розпорядженні земельною ділянкою шляхом припинення права власності на об`єкт нерухомого майна, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , за ТОВ «АВТОКУПОЛ»;

усунути перешкоди власнику - територіальній громаді м. Києва в особі КМР у володінні та розпорядженні земельною ділянкою шляхом зобов`язання ТОВ «АВТОКУПОЛ» знести об`єкт самочинного будівництва: нежитлову будівлю (літ. Г), загальною площею 33,5 кв.м. та повернути КМР земельну ділянку площею 0,4000 га, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 .

Судові витрати покласти на відповідачів.

Позовні вимоги мотивовані тим, що реєстрацію права власності здійснено за відсутності обов`язкових документів, визначених п. 41 Порядку № 1127, та у порушення Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», за відсутності документів, які дають право виконувати підготовчі/ будівельні роботи і засвідчують прийняття в експлуатацію закінченого будівництвом об`єкту нежитлової будівлі (літ. «Г») на АДРЕСА_1 ; також за відсутності відомостей щодо присвоєння поштової адреси об`єкту нерухомого майна. Окрім того, земельна ділянка під улаштування та обслуговування спірної нежитлової споруди, а також під забудову у передбачений законом спосіб в оренду, або інше право користування не виділялася. КМР вважає, що державна реєстрація права власності за ОСОБА_1 та ТОВ «АВТОКУПОЛ» на нежитлову будівлю проведено на підставі рішень державного реєстратора, які не відповідає вимогам законодавства, а тому підлягають скасуванню з приведенням земельної ділянки до попереднього стану.

Зазначає, що внаслідок незаконної державної реєстрації права власності на об`єкт нерухомого майна по АДРЕСА_1 , КМР позбавлена можливості розпоряджатися земельною ділянкою, розташованою за вказаною адресою, із вигідним для себе ефектом та результатом, зокрема, економічним чи соціальним (надати в оренду тощо).

З урахуванням наведеного, КМР просила суд позов задовольнити.

Ухвалою судді від 09 листопада 2023 року у справі відкрито провадження для розгляду за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче судове засідання.

Ухвалою суду від 04 березня 2024 року закінчено підготовче провадження у справі та призначено справу до розгляду по суті у відкритому судовому засіданні у приміщенні суду на 08 квітня 2024 року.

Від представника позивача надійшла заява, в якій останній підтримав позовні вимоги, просив розглянути справу у його відсутності та ухвалити заочне рішення.

Відповідачі про час, дату, місце судового розгляду повідомлялися належним чином, причини неявки суду невідомі, відзив та інші заяви з процесуальних питань від них до суду не надходили.

Згідно з частиною 1 статті 174 Цивільного процесуального кодексу України, при розгляді справи судом у порядку позовного провадження учасники справи викладають письмово свої вимоги, заперечення, аргументи, пояснення та міркування щодо предмета спору виключно у заявах по суті справи, визначених цим Кодексом, що є правом учасників справи. У разі ненадання учасником розгляду заяви по суті справи у встановлений судом або законом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Відповідно до статті 280 Цивільного процесуального України, суд вважає можливим ухвалити заочне рішення у справі на підставі наявних у ній доказів, оскільки відповідач, належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання, не з`явився у судове засідання, про причини неявки не повідомив, не подав відзив і позивач не заперечує проти такого вирішення справи.

Суд, на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин цієї справи, на які позивач послався як на підставу своїх вимог, що викладені у позовній заяві та підтверджені доданими до неї доказами, які були досліджені судом, за відсутності заперечень відповідача, на засадах верховенства права, відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права, прийшов до висновку про можливість постановлення по справі заочного рішення та задоволення позовних вимог виходячи з наступного.

У відповідності до частини першої статті 11 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

Як встановлено з матеріалів реєстраційної справи № 179569168000 та інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно: державним реєстратором КП «Реєстраційний центр реєстрації нерухомості та бізнесу Прошкіним О. В. прийнято рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 26 березня 2019 року № 46158044, яким за ОСОБА_1 зареєстровано право власності на об`єкт нерухомого майна, а саме: нежитлову будівлю літ. «Г», загальною площею 33,5 кв.м., що розташована за адресою: АДРЕСА_1 .

Також державним реєстратором Прошкіним О. В. прийнято рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 04 квітня 2019 року № 46314417, яким за ТОВ «АВТОКУПОЛ» зареєстровано право власності на об`єкт нерухомого майна, а саме: нежитлову будівлю літ. «Г», загальною площею 33,5 кв.м., що розташована за адресою: АДРЕСА_1 .

Згідно з інформацією Департаменту з питань архітектурно-будівельного контролю м. Києва, останній, як уповноважений орган, не видавав та не реєстрував документи, що надають право виконувати підготовчі/будівельні роботи і засвідчують прийняття в експлуатацію закінченого будівництвом об`єкту нежитлової будівлі (літ. «Г») загальною площею 33,5 кв.м. на АДРЕСА_1 .

Відповідно до інформації Департаменту містобудування та архітектури виконавчого органу КМР (КМДА), у Реєстрі адрес відсутні відомості щодо присвоєння поштової адреси об`єкту нерухомого майна на АДРЕСА_1 .

За інформацією КП КМР «Київське міське бюро технічної інвентаризації», викладеної в листі від 13 липня 2023 року № 062/14-9371 (И-2023), нерухоме майно на АДРЕСА_1 на праві власності в БТІ м. Києва не реєструвалося (зокрема, нежитлова будівля (літ. «Г») площею 33,5 кв.м.

Спір між сторонами виник з приводу правомірності проведення за ОСОБА_1 державної реєстрації права власності на об`єкт нерухомого майна під «літ. Г» на АДРЕСА_1 , який у подальшому перейшов у власність ТОВ «АВТОКУПОЛ».

Згідно зі статтею 41 Конституції України кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.

Відповідно до частини першої статті 317 та частини першої статті 319 ЦК України власнику належить, зокрема право на власний розсуд розпоряджатися своїм майном.

Частиною першою статті 321 ЦК України передбачено, що право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Відповідно до статті 328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Згідно з частиною першою та другою статті 182 ЦК України право власності та інші речові права не нерухомі речі, обтяження цих прав, їх виникнення, перехід і припинення підлягають державній реєстрацій. Порядок проведення державної реєстрації прав на нерухомість та підстави відмови в ній встановлюються законом.

Частиною другою статті 331 Цивільного кодексу України право власності на новостворене нерухоме майно (житлові будинки, будівлі, споруди тощо) виникає з моменту завершення будівництва (створення майна). Якщо договором або законом передбачено прийняття нерухомого майна до експлуатації, право власності виникає з моменту його прийняття до експлуатації. Якщо право власності на нерухоме майно відповідно до закону підлягає державній реєстрації, право власності виникає з моменту державної реєстрації. Частиною 3 вказаної статті передбачено, що до завершення будівництва (створення майна) особа вважається власником матеріалів, обладнання тощо, які були використані в процесі цього будівництва (створення майна).

Нормами статей 90, 95, 102-1 Земельного кодексу України визначено, що право на будівництво нерухомого майна (забудову) мають власники земельних ділянок, землекористувачі та особи, які набули право користування чужою земельною ділянкою (суперфіцій) за договором із власником земельної ділянки або з інших передбачених законом підстав.

Згідно зі статтею 375 ЦК України власник земельної ділянки набуває право власності на зведені ним будівлі, споруди та інше нерухоме майно.

За положеннями частини першої статті 376 ЦК України, самочинне будівництво визначається через сукупність ознак, що слугують умовами або підставами, за наявності яких об`єкт нерухомості вважається самочинним, а саме: якщо він збудований або будується на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети; об`єкт нерухомості збудовано без відповідного документа, який дає право виконувати будівельні роботи чи належно затвердженого проекту, об`єкт нерухомості збудований з істотними порушеннями будівельних норм і правил. Отже, наявність хоча б однієї з трьох зазначених у частині першій статті 376 ЦК України ознак свідчить про те, що об`єкт нерухомості є самочинним.

Згідно з частиною четвертою статті 334 Цивільного кодексу України права на нерухоме майно, які підлягають державній реєстрації, виникають з дня такої реєстрації відповідно до закону.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 3 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» загальними засадами державної реєстрації прав є, серед іншого, гарантування державою об`єктивності, достовірності та повноти відомостей про зареєстровані права на нерухоме майно та їх обтяження.

Частиною третьою статті 10 Закону передбачено, що державний реєстратор встановлює відповідність заявлених прав і поданих/отриманих документів вимогам законодавства, а також відсутність суперечностей між заявленими та вже зареєстрованими правами на нерухоме майно та їх обтяженнями; перевіряє документи на наявність підстав для проведення реєстраційних дій, зупинення розгляду заяви про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, зупинення державної реєстрації прав, відмови в державній реєстрації прав та приймає відповідні рішення; під час проведення реєстраційних дій обов`язково використовує відомості Державного земельного кадастру та Єдиного реєстру дозвільних документів, що дають право на виконання підготовчих та будівельних робіт і засвідчують прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об`єктів, відомостей про повернення на доопрацювання, відмову у видачі, скасування та анулювання зазначених документів, а також використовує відомості, отримані у порядку інформаційної взаємодії Державного реєстру прав з Єдиним державним реєстром судових рішень.

Відповідно до частини другої статті 18 Закону перелік документів, необхідних для державної реєстрації прав, та порядок державної реєстрації прав визначаються Кабінетом Міністрів України у Порядку державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень.

Пунктом 1 Порядку державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25 грудня 2015 року № 1127 (далі - Порядок № 1127), передбачено, що він визначає підстави і процедуру проведення державної реєстрації речових прав на нерухоме майно, перелік документів, необхідних для її проведення, права та обов`язки суб`єктів у сфері державної реєстрації прав.

Відповідно до пункту 40,41 Порядку № 1127 державна реєстрація прав проводиться на підставі документів, необхідних для відповідної реєстрації, передбачених статтею 27 Закону. Для державної реєстрації права власності на новозбудований об`єкт нерухомого майна подають, зокрема, документ, що відповідно до вимог законодавства засвідчує прийняття в експлуатацію закінченого будівництвом об`єкту, технічний паспорт на об`єкт нерухомого майна, документ, що підтверджує присвоєння об`єкту нерухомого майна адреси.

Відповідно до пункту 42 Порядку № 1127 Для державної реєстрації права власності на індивідуальні (садибні) житлові будинки, садові, дачні будинки, господарські (присадибні) будівлі і споруди, прибудови до них, що закінчені будівництвом до 5 серпня 1992 року подаються: технічний паспорт на об`єкт нерухомого майна; документ, що підтверджує присвоєння об`єкту нерухомого майна адреси. Документ, що підтверджує присвоєння об`єкту нерухомого майна адреси, не вимагається у разі, коли державна реєстрація права власності проводиться на індивідуальний (садибний) житловий будинок, садовий, дачний будинок, збудований на земельній ділянці, право власності на яку зареєстровано в Державному реєстрі прав. У такому разі заявник в поданій заяві обов`язково зазначає відомості про кадастровий номер відповідної земельної ділянки.

При дослідженні наявних в матеріалах справи письмових доказів, суд дійшов висновку, що державна реєстрація права власності за ОСОБА_1 та ТОВ «Автокупол» на нежитлову будівлю під літ. «Г» по АДРЕСА_1 проведено на підставі рішень державного реєстратора, які не відповідають вимогам законодавства, а тому підлягають скасуванню з приведенням земельної ділянки до попереднього стану.

У Департаменті земельних ресурсів виконавчого органу КМР (КМДА) міститься інформація про те, що у 2019 році ТОВ «АВТОКУПОЛ» зверталося до КМР щодо надання дозволу на розробку проекту землеустрою для відведення земельної ділянки за адресою: АДРЕСА_1 . Однак, дозвіл ТОВ «АВТОКУПОЛ» не отримало, про що товариство було повідомлене листом-відповіддю від Департаменту земельних ресурсів виконавчого органу КМР (КМДА) від 12 серпня 2019 року № 05702-15062.

Земельна ділянка ні ОСОБА_1 , ні ТОВ «АВТОКУПОЛ» або іншим особам для будівництва не надавалась, у зв`язку з чим нежитлова будівля (літ «Г») площею 33,5кв.м за вказаною адресою є об`єктом самочинного будівництва.

Також суд вважає слушними доводи КМР, що державна реєстрація проведена державним реєстратором із порушенням Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» та Порядку № 1127, оскільки ОСОБА_1 , здійснюючи первинну реєстрацію права власності на об`єкт нерухомого майна подав, серед іншого, неповний пакет документів, зокрема: документ, що відповідно до вимог законодавства засвідчує прийняття в експлуатацію закінченого будівництвом об`єкта та документ, що підтверджує присвоєння об`єкту нерухомого майна адреси.

Реєстрація права власності на самочинне будівництво за особою, яка його здійснила, у силу наведених вище положень законодавства та приписів частиною другою статті 376 Цивільного кодексу України не змінює правового режиму такого будівництва як самочинного. Аналогічні висновки викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 07 квітня 2020 року у справі № 916/2791/13.

Суд приходить до висновку про те, що оскільки нежитлова будівля збудована на земельній ділянці, що не була належним чином відведена ОСОБА_1 для цієї мети, а також без дозвільних документів, які надають право виконувати будівельні роботи, без належно затвердженого проєкту, без введення спірного об`єкта нерухомості в експлуатацію, з урахуванням положень частини 2 статті 376 ЦК право власності у ОСОБА_1 або інших осіб на нежитлову будівлю не виникло, у зв`язку з чим і не могло бути реалізовано в частині розпорядження майном, зокрема, відчуження третім особам.

Подібні за змістом правові висновки містяться у постанові Верховного Суду від 10 травня 2018 року у справі № 910/15993/16 та від 06 листопада 2019 року у справі № 910/14328/17).

Під захистом права розуміється державно-примусова діяльність, спрямована на відновлення порушеного права суб`єкта правовідносин та забезпечення виконання юридичного обов`язку зобов`язаною стороною. Спосіб захисту може бути визначено як концентрований вираз змісту (суті) міри державного примусу, за допомогою якого відбувається досягнення бажаного для особи, право чи інтерес якої порушені, правового результату.

Спосіб захисту втілює безпосередню мету, якої прагне досягти суб`єкт захисту (позивач), вважаючи, що таким чином буде припинено порушення (чи оспорювання) його прав, він компенсує витрати, що виникли у зв`язку з порушенням його прав, або в інший спосіб нівелює негативні наслідки порушення його прав.

При цьому, ефективність обраного позивачем способу захисту означає, що вимога на захист цивільного права має відповідати змісту порушеного права та характеру правопорушення, забезпечити поновлення порушеного права, а у разі неможливості такого поновлення - гарантувати особі можливість отримання нею відповідного відшкодування.

Ефективний засіб (спосіб) захисту призводить до потрібних результатів, наслідків, дає найбільший ефект. Тому ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, бути адекватним наявним обставинам.

Статтею 391 Цивільного кодексу України передбачено, що власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном.

Способи захисту прав на землю передбачені статтею 152 Земельного кодексу України, згідно якої власник земельної ділянки може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов`язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків. Захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється шляхом: визнання прав; відновлення стану земельної ділянки,який існував до порушення прав, і запобігання вчиненню дій, що порушують права або створюють небезпеку порушення прав; визнання угоди недійсною; визнання недійсними рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування; відшкодування заподіяних збитків; застосування інших, передбачених законом, способів.

Відповідно до частини третьої статті 26 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», у разі скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав на підставі судового рішення чи у випадку, передбаченому пунктом 1 частини сьомої статті 37 цього Закону, на підставі рішення Міністерства юстиції України, а також у разі визнання на підставі судового рішення недійсними чи скасування на підставі судового рішення документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, скасування на підставі судового рішення державної реєстрації прав, що мало наслідком державну реєстрацію набуття речових прав, обтяжень речових прав, відповідні права чи обтяження припиняються.

Поновлення права власності територіальної громади м. Києва в особі КМР та відновлення становища, яке існувало до порушення, можливо шляхом скасування рішень державного реєстратора про реєстрацію права власності, оскільки вчинене із порушенням вимог чинного законодавства та порушує право власності територіальної громади м. Києва на використання земельної ділянки.

Задля забезпечення територіальній громаді м. Києва реальної та безперешкодної можливості реалізувати усі правомочності власника щодо земельної ділянки на АДРЕСА_1 , яка перебуває під нерухомим майном, належним способом захисту порушених прав є усунення перешкод у користуванні та розпорядженні земельною ділянкою шляхом скасування рішень державного реєстратора з одночасним припиненням прав відповідачів та зобов`язання повернути земельну ділянку законному власнику шляхом відновлення стану земельної ділянки, який існував до порушення прав. Крім того, особа, яка використовує земельну ділянку з порушенням прав іншої особи (власника земельної ділянки), повинна привести земельну ділянку у придатний для використання стан, включаючи знесення будинків і споруд за власний кошт.

Відповідно до статті 212 Земельного кодексу України, самовільно зайняті земельні ділянки підлягають поверненню власникам землі або землекористувачам без відшкодування затрат, понесених за час незаконного користування ними.

Приведення земельних ділянок у придатний для використання стан, включаючи знесення будинків, будівель і споруд, здійснюється за рахунок громадян або юридичних осіб, які самовільно зайняли земельні ділянки. Саме такий спосіб захисту є належним ефективним для поновлення порушеного права дійсного власника землі.

Земельна ділянка на АДРЕСА_1 підлягає поверненню власнику - територіальній громаді в особі КМР шляхом приведення її у придатний для використання стан та звільнення від нежитлової будівлі площею 33,5 за рахунок ТОВ «АВТОКУПОЛ».

Щодо розподілу судових витрат.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд керується положенням статті 141 ЦПК України. Судові витрати складаються зі судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. Згідно частиною першою статті 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

З огляду на задоволення позовних вимог, КМР при зверненні до суду з позовом сплачено судовий збір в сумі 10 736,00 грн, який підлягає стягненню з відповідачів на користь позивача.

На підставі вищевикладеного, керуючись статтями 182, 321, 328, 331, 334, 375-376 ЦК України, статтями 90, 95, 102-1, 152, 212 ЗК України,Законом України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», статтями 12, 13, 19, 81, 141, 263-265, 267, 273, 274, 280, 354, 355 ЦПК України, суд

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги Київської міської ради до ОСОБА_1 , Товариства з обмеженою відповідальністю «АВТОКУПОЛ», третя особа - державний реєстратор Комунального підприємства «Реєстраційний центр реєстрації нерухомості та бізнесу» м. Києва Прошкін Олександр Васильович, про усунення перешкод у володінні та розпорядженні земельною ділянкою шляхом скасування рішення про державну реєстрацію права приватної власності, знесення об`єкта нерухомого майна та приведення її у придатний стан - задовольнити.

Усунути перешкоди власнику - територіальній громаді міста Києва в особі Київської міської ради у володінні та розпорядженні земельною ділянкою шляхом скасування рішення державного реєстратора Комунального підприємства «Реєстраційний центр реєстрації нерухомості та бізнесу» Прошкіна Олександра Васильовича про державну реєстрацію права власності від 26 березня 2019 року № 46158044 та здійсненої на його підставі у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно державну реєстрацію права за ОСОБА_1 на об`єкт нерухомого майна (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна - 1795691680000).

Усунути перешкоди власнику - територіальній громаді міста Києва в особі Київської міської ради у володінні та розпорядженні земельною ділянкою шляхом скасування рішення державного реєстратора Комунального підприємства «Реєстраційний центр реєстрації нерухомості та бізнесу» Прошкіна Олександра Васильовича про державну реєстрацію права власності від 04 квітня 2019 року № 46314417 та здійсненої на його підставі у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно державну реєстрацію права за Товариством з обмеженою відповідальністю «АВТОКУПОЛ» на об`єкт нерухомого майна (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна - 1795691680000).

Усунути перешкоди власнику - територіальній громаді міста Києва в особі Київської міської ради у володінні та розпорядженні земельною ділянкою шляхом припинення права власності на об`єкт нерухомого майна, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , за Товариством з обмеженою відповідальністю «АВТОКУПОЛ».

Усунути перешкоди власнику - територіальній громаді міста Києва в особі Київської міської ради у володінні та розпорядженні земельною ділянкою шляхом зобов`язання Товариства з обмеженою відповідальністю «АВТОКУПОЛ» знести об`єкт самочинного будівництва: нежитлову будівлю (літ. Г), загальною площею 33,5 кв.м. та повернути Київській міській раді земельну ділянку площею 0,4000 га, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 .

Стягнути з ОСОБА_1 та Товариства з обмеженою відповідальністю «АВТОКУПОЛ» на користь Київської міської ради витрати з оплати судового збору по 5 368 грн з кожного.

Заочне рішення може бути переглянуто Печерським районним судом м. Києва за письмовою заявою відповідача.

Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано відповідачем до Печерського районного суду м. Києва протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд, якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду. Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.

Заочне рішення суду може бути оскаржено позивачем в апеляційному порядку до Київського апеляційного суду, шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Позивач - Київська міська рада (код ЄДРПОУ 22883141, вул. Хрещатик, 36, місто Київ, 01044).

Відповідачі:

ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , АДРЕСА_2 );

Товариство з обмеженою відповідальністю «АВТОКУПОЛ» (код ЄДРПОУ 42918535, вул. Велика Васильківська, буд. 114, м. Київ, 03150).

Повний текст судового рішення складено 16 квітня 2024 року.

Суддя О. Л. Бусик