Постанова

від 16.04.2024 по справі 237/5679/23

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Провадження № 22-ц/803/4774/24 Справа № 237/5679/23 Суддя у 1-й інстанції - Черков В.Г. Суддя у 2-й інстанції - Бондар Я. М.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 квітня 2024 року м.Кривий Ріг

Дніпровський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого судді Бондар Я.М.,

суддів Зубакової В.П., Агєєва О.В.

секретар судового засідання Гладиш К.І.

сторони справи:

позивач ОСОБА_1

відповідачі ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,

розглянувши увідкритому судовомузасіданні,відповіднодо ч.2ст.247ЦПК Українибез фіксаціїсудового засіданняза допомогоюзвукозаписувального технічногозасобу,без участіучасників справи, впорядку спрощеногопозовного провадження цивільнусправу за апеляційною скаргою позивача ОСОБА_1 на рішення Селидівського міського суду Донецької області від 31 січня 2024 року, ухваленого суддею Черковим В.Г., повний текст судового рішення складено 31 січня 2024 року,

ВСТАНОВИВ

В листопаді2023року позивач ОСОБА_1 звернулася до суду із позовом про зняття арешту з майна. На обґрунтування позову зазначила, що 15.08.2022 відповідач ОСОБА_2 позичив у неї суму 210000,00 грн., яку зобов`язався повернути. Натомість, при передачі грошей запропонував в рахунок боргу за борговою розпискою купити належну йому квартиру, на що вона погодилась. Вони уклали у простій формі договір купівлі-продажу та домовились, що 13.09.2022 р. зустрінуться у нотаріуса та посвідчать договір належним чином. Після передачі грошей відповідач для посвідчення договору не з`явився та в подальшому ухилявся від зустрічі, на телефонні дзвінки не відповідав. Рішенням Мар`їнського районного суду Донецької області від 26.06.2023 р. за нею було визнано право власності на квартиру, розташовану за адресою: АДРЕСА_1 , що належала ОСОБА_2 . Після цього ОСОБА_2 передав їй документи щодо квартири, серед яких вона побачила витяг з Державного реєстру обтяжень і дізналася, що квартира перебуває під арештом, через що не може зареєструвати право власності на майно. Просила зняти арешт з зазначеної квартири та зобов`язати Селидівський ВДВС винести постанову про скасування арешту та заборони відчуження квартири.

Рішенням Селидівського міського суду Донецької області від 31 січня 2024 року в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 відмовлено у повному обсязі.

Позивачкою подано апеляційну скаргу, у якій вона просить скасувати оскаржене рішення та ухвалити нове про повне задоволення її позовних вимог. На обґрунтування скарги зазначає, що суд першої інстанції відмовляючи їй у задоволені позову виходив з того, що арешт на квартиру відповідача було накладено до укладення нею з відповідачем простої угоди про купівлю-продаж цієї квартири. Апелянт наполягає, що оскільки на разі вона за рішенням суду визнана власником квартири, арешт накладений раніше в межах виконавчого провадження про стягнення з продавця квартири аліментів на утримання дитини повинен бути скасований.

Відзив на апеляційну скаргу не надходив.

16.04.2024 на електронну адресу Дніпровського апеляційного суду від третьої особи Селидівського відділу ДВС у Покровському районі Донецької області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції надійшли заперечення на скаргу ОСОБА_1 , де третя особа просить розглянути справу без участі представника та відмовити у задоволенні скарги.

16 квітня 2024 на електронну адресу суду апеляційної інстанції від ОСОБА_3 надійшло клопотання про відкладення/зупинення розгляду справи в порядку ст.43 ЦПК України, де зазначено, що згідно довідки №126/70 за підписом Командира військової частини НОМЕР_1 , 30.01.2024 ОСОБА_2 був призваний по мобілізації на військову службу, що є підставою, згідно п.2 ч.1 ст.251 ЦПК України для зупинення провадження у справі.

Колегія суддів апеляційного суду вважає, що клопотання ОСОБА_3 про зупинення провадження у справі не підлягає задоволенню з таких підстав.

Згідно з п.2 ч.1 ст.251 ЦПК України суд зобов`язаний зупинити провадження у справі у разіперебування сторони або третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору, у складі Збройних Сил України або інших утворених відповідно до закону військових формувань, що переведені на воєнний стан або залучені до проведення антитерористичної операції.

Вказана норма є імперативною. Її суть зводиться до того, що учасник справи (сторона або третя особа, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору) на час розгляду справи в суді виконує конституційний обов`язок захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, передбачений ст.65 Основного Закону та у зв`язку з цим не може реалізувати свої процесуальні права та нести процесуальні обов`язки.

Зупинення провадження у справі - це тимчасове припинення всіх процесуальних дій у справі, що викликане настанням зазначених у законі причин, що перешкоджають подальшому руху процесу, і щодо яких невідомо, коли вони можуть бути усунені.

Отже, зупинення провадження у справі має тимчасовий характер і не може розглядатися, як відмова у судовому захисті.

Згідно зі ст.1 Закону України від 12 травня 2015 року №389-VIII «Про правовий режим воєнного стану» воєнний стан - це особливий правовий режим, що вводиться в Україні або в окремих її місцевостях у разі збройної агресії чи загрози нападу, небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності та передбачає надання відповідним органам державної влади, військовому командуванню, військовим адміністраціям та органам місцевого самоврядування повноважень, необхідних для відвернення загрози, відсічі збройної агресії та забезпечення національної безпеки, усунення загрози небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності, а також тимчасове, зумовлене загрозою, обмеження конституційних прав і свобод людини і громадянина та прав і законних інтересів юридичних осіб із зазначенням строку дії цих обмежень.

Указом Президента України від 24 лютого 2022 року № 64/202, затвердженим Верховною Радою України, в Україні введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб.

Надалі, низкою Указів Президента України строк дії воєнного стану в Україні неодноразово продовжувався (Указ№ 133/2022 від 14.03.2022,Указ№ 259/2022 від 18.04.2022, Указ№ 341/2022 від 17.05.2022, Указ№ 573/2022 від 12.08.2022, Указ№ 757/2022 від 07.11.2022, Указ №58/2023 від 06.02.2023).

При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду (ч.4 ст.263 ЦПК України).

У постанові Верховного Суду України від 01 лютого 2017 року в справі №6-1957цс16 зазначено, що «межі зупинення провадження у справі не повинні призводити до зменшення розумного строку розгляду справи. Пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ратифікованої Законом України від 17 липня 1997 року № 475/97-ВР «Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, Першого протоколу та протоколів № 2, 4, 7 та 11 до Конвенції», визначено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення. Розумність тривалості судового розгляду має визначатися з огляду на обставини справи та наступні критерії: складність справи, поведінка заявника та компетентних органів, а також важливість предмета позову для заявника у справі».

У постанові Верховного Суду від 21 грудня 2022 року у справі №456/2541/19 зроблено висновок: «Отже, процесуальний закон пов`язує необхідність зупинення провадження у справі не з наявністю воєнного стану в Україні, а із фактом перебування сторони або третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору, у складі Збройних Сил України або інших утворених відповідно до закону військових формувань, що переведені на воєнний стан або залучені до проведення антитерористичної операції».

В ухвалі Верховного Суду від 29 серпня 2022 року в справі №461/5209/19 вказано: «Оскільки, позивачем надані докази його перебування у складі Збройних Сил України у військовій частині, яка переведена на воєнний стан та виконує бойові завдання у зоні бойових дій, колегія суддів вважає, що заява ОСОБА_4 про зупинення провадження у справі №461/5209/19 є обґрунтованою та підлягає задоволенню, тому необхідно зупинити провадження у справі, що переглядається, до припинення перебування позивача у складі Збройних Сил України у військовій частині, яка переведена на воєнний стан».

Аналогічні за змістом висновки викладені у судових рішеннях Верховного суду у справах №757/52540/16-ц, №501/1699/17.

Отже, для зупинення судом провадження у справі з підстав, передбачених п.2 ч.1 ст.251 ЦПК України в матеріалах цивільної справи мають бути докази перебування сторони або третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмету спору у складі Збройних Сил України або інших утворених відповідно до закону військових формувань, а й докази того, що такі підрозділи переведені на воєнний стан, зокрема приймають участь у виконанні бойових завдань.

З Довідки, доданої до клопотання про зупинення провадження у справі з підстав, передбачених п. 2 ч.1 ст.251 ЦПК України, вбачається, що ОСОБА_2 перебуває на військовій службі у військовій частині НОМЕР_1 ,30.01.2024 ОСОБА_2 був призванийпо мобілізації. При цьому Довідка не містить відомостей про те, що військова частина у складі ЗСУ, в якій перебуває на службі ОСОБА_2 переведена на воєнний стан і бере безпосередню участь у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки та оборони, відсічі і стримування збройної агресії російської федерації на території України.

З огляду на це, колегія суддів апеляційного суду дійшла висновку про відсутність підстав, передбачених п.2 ч.1 ст.251 ЦПК України, для задоволення клопотання про зупинення провадження у справі.

Заслухавши суддю доповідача, дослідивши матеріали справи, перевіривши доводи апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, виходячи з наступного.

Відповідно до частини 1 ст. 2 ЦПК України, завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Частиною 1 ст. 367 ЦПК України передбачено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Згідно частини 2 вказаної вище статті, суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Судом встановлено та матеріалами справи підтверджено, щозаочним рішенням Мар`їнського районного суду Донецької області від 26.06.2023 р. було визнано дійсним договір купівлі-продажу квартири від 15.08.2022 р., укладений між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 . За позивачкою ОСОБА_1 було визнано право власності на квартиру, розташовану за адресою: АДРЕСА_1 (а.с.20-21).

06 вересня 2018 державним виконавцем Селидівського міського ВДВС Головного територіального управління юстиції у Донецькій області Сотніковою С.В. винесено постанову про відкриття виконавчого провадження на підставі виконавчого листа № 242/4105/18 від 15.08.2016 р. про стягнення з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_4 аліментів на утримання дитини, починаючи з 07.08.2018 р. та до досягнення дитиною повноліття та постанову про арешт всього майна боржника ОСОБА_2 (а.с.66- 67 зворот).

Відповідно до ч. ч. 1, 2, 3ст. 59 ЗУ «Про виконавче провадження»особа, яка вважає, що майно, на яке накладено арешт, належить їй, а не боржникові, може звернутися до суду з позовом про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту. У разі набрання законної сили судовим рішенням про зняття арешту з майна боржника арешт з такого майна знімається згідно з постановою виконавця не пізніше наступного дня, коли йому стало відомо про такі обставини. У разі виявлення порушення порядку накладення арешту, встановленого цим Законом, арешт з майна боржника знімається згідно з постановою начальника відповідного відділу державної виконавчої служби, якому безпосередньо підпорядкований державний виконавець.

Відповідно до ч. ч . 1, 2, 3ст. 60 ЗУ «Про виконавче провадження», особа, яка вважає, що майно, на яке накладено арешт, належить їй, а не боржникові, може звернутися до суду з позовом про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту. У разі прийняття судом рішення про зняття арешту з майна арешт з майна знімається за постановою державного виконавця не пізніше наступного дня, коли йому стало відомо про такі обставини. Копія постанови про зняття арешту з майна надсилається боржнику та органу (установі), якому була надіслана для виконання постанова про накладення арешту на майно боржника. З майна боржника може бути знято арешт за постановою начальника відповідного відділу державної виконавчої служби, якому безпосередньо підпорядкований державний виконавець, якщо виявлено порушення порядку накладення арешту, встановленого цим Законом. Копія постанови начальника відділу державної виконавчої служби про зняття арешту з майна боржника не пізніше наступного дня після її винесення надсилається сторонам та відповідному органу (установі) для зняття арешту.

Згідно достатті 56Закону України«Про виконавчепровадження»арешт майна(коштів)боржника застосовуєтьсядля забезпеченняреального виконаннярішення. Арешт на майно (кошти) боржника накладається виконавцем шляхом винесення постанови про арешт майна (коштів) боржника або про опис та арешт майна (коштів) боржника. Арешт на рухоме майно, що не підлягає державній реєстрації, накладається виконавцем лише після проведення його опису. Постанова про арешт майна (коштів) боржника виноситься виконавцем під час відкриття виконавчого провадження та не пізніше наступного робочого дня після виявлення майна.

Колегія суддівне можедати оцінкузаконності рішеннясуду Мар`їнського районного суду Донецької області від 26.06.2023 р., яким з порушенням виключної підсудності було визнано дійсним договір купівлі-продажу квартири від 15.08.2022 р., укладений без додержання встановленої законом форми та без нотаріального посвідчення, оскільки дане рішення не оскаржене і не є предметом перегляду в даному апеляційному провадженні. За даними Єдиного державного реєстру судових рішень зазначене рішення ухвалене судом і не скасоване на даний час.

Колегія суддів не може оцінювати законність дій державного виконавця, зокрема щодо накладення арешту на майно, оскільки його дії не оскаржуються сторонами виконавчого провадження. ОСОБА_1 не є стороною виконавчого провадження, в межах якого накладено арешт на квартиру.

Позивачка ОСОБА_1 в даній цивільній справі, в апеляційній скарзі стверджує, що не мала можливості вчасно дізнатись про наявність обтяження на вищевказану квартиру та тому не мала можливості подати позов і про визнання права власності і про зняття арешту одночасно. Якби знала про арешт, не придбавала б таке майно.

Проте як встановлено колегією суддів, такі твердження апелянта не відповідають дійсності, адже провадження по цивільній справі про визнання договору дійсним та про визнання права власності на квартиру за ОСОБА_1 . Мар`їнським районним судом Донецької області відкрито 28.03.2023, призначено в підготовче на 26.06.2023 та в цей же день ухвалено рішення про задоволення позову.

Разом з тим, на а.с.22-25 даної цивільної справи міститься інформаційна довідка з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності тощо, сформована 27.12.2022 приватним нотаріусом Покровського районного нотаріального округу Леоновим С.І. у якому зазначено інформацію про обтяження на квартиру, накладене згідно вищевказаної постанови державного виконавця ОСОБА_5 .

Копія даної інформаційної довідки надана суду і засвідчена позивачкою ОСОБА_1 .

Отже, принаймні на час відкриття провадження по справі Мар`їнським районним судом 28.03.2023, позивачка ОСОБА_1 була обізнана, що на спірну квартиру, на яку вона просить визнати за собою право власності існує обтяження.

Крім того жодним чином позивачка не пояснила ані суду першої інстанції, ані в апеляційній скарзі, що стало на заваді їй з`ясувати в серпні 2022 під час укладання так званої простої угоди купівлі-продажу спірної квартири в обмін на повернення боргу на її користь з відповідача, наявність чи відсутність обтяжень на квартиру, як це нею здійснено у нотаріуса Леонова С.І. в грудні 2022.

Тому колегія суддів вважає, що суд першої інстанції правильно визначився з характером спірних правовідносин та нормою матеріального права, яка підлягає застосуванню, повно, всебічно та обґрунтовано встановив обставини справи, надав належну оцінку наявним у справі доказам, у результаті чого ухвалив законне і належним чином обґрунтоване судове рішення, підстав для його скасування немає.

Керуючись ст.ст.367,374, 376, 381, 382 ЦПК України, Дніпровський апеляційний суд,

ПОСТАНОВИВ

Апеляційну скаргу позивача ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Рішення Селидівського міського суду Донецької області від 31 січня 2024 року залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Головуючий:

Судді: