Ухвала

від 26.03.2024 по справі 646/5811/23

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа №: 646/5811/23 Головуючий 1 інстанції: ОСОБА_1

Провадження №: 11-сс/818/380/24 Головуючий апеляційної інстанції: ОСОБА_2

Категорія: арешт майна

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

26 березня 2024 року колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Харківського апеляційного суду у складі: головуючого судді ОСОБА_2 , суддів ОСОБА_3 та ОСОБА_4 , при секретареві ОСОБА_5 , без участі прокурора, з участю особи власника майна ОСОБА_6 та його представника ОСОБА_7 , без участі всіх інших учасників по даній справі, а саме прокурора, належним чином повідомленого про розгляд справи, за умови, що заяв про відкладення розгляду справи ні від кого не надходило, розглянувши у відкритому судовому засіданні, в залі суду в м. Харкові справу за апеляційною скаргою представника власника майна адвоката ОСОБА_7 на ухвалу Червонозаводського районного суду м. Харкова від 20.02.2024 року, -

ВСТАНОВИЛА:

Короткий зміст рішення суду першої інстанції.

Вказаною ухвалоюслідчого суддізадоволено клопотанняпрокурора укримінальному провадженні№42023222110000020від 27.06.2023,за ознакамикримінального правопорушення,передбаченого ч.2ст.197-1КК Українипро арештмайна танакладено арештна майно, яке належить підозрюваному ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , паспорт серії НОМЕР_1 , виданий Київським MB РВ ХМУ УМВУ в Харківській області 07.09.1999 року, ідентифікаційний номер НОМЕР_2 , а саме:

- 1) квартиру, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 , загальною площею 87,7 кв.м., реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 2751766963120, яка належить ОСОБА_8 на праві спільної сумісної власності (розмір частки - 1);

- 2) садовий будинок з господарськими будівлями та спорудами, які розташовані за адресою: АДРЕСА_2 , реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 35014905, які належать ОСОБА_8 на праві приватної власності (частка власності 1/1) шляхом позбавлення права на відчуження та розпорядження.

Вимоги апеляційних скарг та узагальнені доводи осіб, які їх подали.

Не погодившись із вказаним рішенням слідчого судді, адвокат ОСОБА_7 в інтересах власника майна підозрюваного ОСОБА_8 , подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати ухвалу слідчого судді, якою накладено арешт на майно та постановити нову ухвалу, якою відмовити в задоволенні клопотання прокурора про накладення арешту.

В обґрунтуванняапеляційних вимогзахисник посилаєтьсяна незаконнеповідомлення ОСОБА_8 про підозруу вчиненнікримінального правопорушення,передбаченого ч.2ст.197-1КК України. 26.12.2023року та відсутність належних та допустимих доказів, підтверджуючих розмір шкоди, завданої правопорушенням.

Як зазначаєзахисник, прокуроромподано клопотанняпро арештз майнау відповідностідо вимогп.4ч.2ст.170КПК України,а самез метоювідшкодування шкоди,завданої внаслідоккримінального правопорушення(цивільнийпозов),чи стягненняз юридичноїособи отриманоїнеправомірної вигоди.На підтвердженняналежності підозрюваному ОСОБА_8 вказаного майнана правіприватної власності,прокурором долученодо клопотанняінформаційну довідкуз Державногореєстру речовихправ нанерухоме майно,з якої,на думкузахисника, невбачається відомостей,підтверджуючих правоприватної власності ОСОБА_8 на об`єктнерухомого майна,а самеквартири,яка розташованаза адресою: АДРЕСА_3 . Як вказуєзахисник,вказана квартираналежить на праві спільної сумісної власності ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_8 , ОСОБА_12 та ОСОБА_13 на підставі свідоцтва про право власності, виданого 20.12.2005 року, реєстраційний номер НОМЕР_3 відділом приватизації житлового фонду Управління комунального майна та приватизації Головного управління економіки та комунального майна виконавчого комітету Харківської міської ради, на підтвердження чого, було надано копію свідоцтва про право власності на зазначену квартиру.

Проте, як зазначає захисник, судом, в порушенням вимог ст.ст. 16, 64-2, 172 КПК України, було розглянуто клопотання про арешт майна без повідомлення співвласників майна, щодо якого розглядалось клопотання про арешт майна, у зв`язку з чим, незважаючи на вимоги ст. 41 Конституції України та ст.ст.321,369 ЦК України незаконно обмежено у правах осіб, що не є учасниками кримінального провадження, в тому числі права на оскарження процесуального рішення слідчого суді, передбаченого ч.2 ст.24 КПК України. Оскільки частка ОСОБА_8 у об`єкті права спільної сумісної власності не визначена, то, як вважає захисник, слідчий суддя взагалі не мала правових підстав для накладення арешту на зазначену квартиру без залучення інших співвласників майна. Обґрунтування слідчим суддею своєї правової позиції з посиланням на правовий висновок, викладений у постанові Касаційного кримінального суду у складі Верховного суду від 04.10.2022 у справі № 752/7440/18, на думку захисника, є недоречним, оскільки фактичні обставини справ не є тотожними.

В ході розгляду клопотання про арешт майна, слідчому судді було повідомлено, що внаслідок збройної агресії рф проти України та ракетного обстрілу м. Харкова в 2022 році житловий будинок АДРЕСА_4 був пошкоджений, що підтверджується актом комісійного обстеження об`єкта, пошкодженого внаслідок збройної агресії рф від 15.08.2022 року та фотографіями будинку, які були додані до заперечення. В результаті пошкодження будинку, квартира АДРЕСА_5 непридатна до проживання і відповідно потребує відновлення, що, на думку захисника, свідчить про відсутність як можливості, так і наміру відчуження даного нерухомого майна. В зв`язку з неможливістю проживання в зазначеній квартирі, сім`я ОСОБА_8 змушена використовувати для проживання садовий будинок з господарськими будівлями та спорудами, який розташований за адресою: АДРЕСА_2 , який взагалі непридатний для проживання в зимовий час, оскільки іншого житлового приміщення, придатного для проживання, у приватній власності ОСОБА_8 не має, то відповідно наміру відчужити вказаний об`єкт нерухомого майна, на думку захисника, не існує.

А тому, захисник вважає, що в даному випадку, у задоволенні клопотання про арешт майна повинно бути відмовлено, оскільки до клопотання про арешт майна прокурором не було додано доказів існування ризиків приховування, знищення або відчуження нерухомого майна підозрюваним ОСОБА_8 .

Крім того, як зазначає захисник, розглядаючи клопотання про накладення арешту на майно, в порядку статей 170-173 КПК України, слідчий суддя повинен з`ясувати всі обставини, які передбачають підстави для арешту майна або відмови у задоволенні клопотання про арешт майна. Як вказує захисник, ОСОБА_8 було вручено підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.197-1 КК України, однак, органом досудового розслідування, на момент вручення підозри, не було встановлено всіх обставин та не взято до уваги, що ОСОБА_8 , як фізична особа, взагалі не є суб`єктом кримінального правопорушення, передбаченого ст. 197-1 КК України, оскільки він діяв як директор ТОВ «Агрофірма «Промтех», яке є юридичною особою і якому Державне агентство рибного господарства України затвердило Режим рибогосподарської експлуатації Великобурлуцького водосховища на період з 07.09.2011 р. до 31.12.2026 р. Тому, на думку захисника, дії ОСОБА_8 вчинялись як в інтересах так і від імені юридичної особи, що не давало органу досудового розслідування правових підстав для кваліфікації його дій саме як фізичної особи.

Крім того, захисник вважає, що органом досудового розслідування при повідомленні про підозру ОСОБА_8 не прийнято до уваги рішення господарського суду Харківської області від 27.02.2023 р. у справі № 922/4806/21, яким задоволено позовні вимоги керівника Куп`янської окружної прокуратури Харківської області в інтересах держави, в особі 1. Великобурлуцької селищної ради, 2. Харківської обласної державної адміністрації, 3-я особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивачів Регіональний офіс водних ресурсів у Харківській області до Товариства з обмеженою відповідальністю "Агрофірма "Промтех" про відновлення становища, яке існувало до порушення, шляхом звільнення та повернення об`єкта водного фонду та земельних ділянок під ним. Вказаним рішенням суду відповідача - ТОВ "Агрофірма "Промтех" (код ЄДРПОУ 31645524, адреса: 61118, місто Харків, пр. Тракторобудівників, будинок 102 Б, квартира 42) було зобов`язано звільнити водний об`єкт Великобурлуцьке водосховище, що розташоване на території Куп`янського району Харківської області, разом із зайнятими цим водосховищем земельними ділянками з кадастровими номерами 6321455100:03:000:0622 площею 250.5514 га та 6321485300:01:000:0026 площею 140.753 га та повернути його у відання Великобурлуцької селищної ради (код ЄДРПОУ 04399192, адреса: 62602, Харківська область, Куп`янський район, селище міського типу Великий Бурлук, вул. Центральна, 40).

Тобто, як вказує захисник, вказаним судовим рішенням було встановлено факт самовільного зайняття та використання земельної ділянки під водним дзеркалом (Великобурлуцьким водосховищем) на територій Великобурлуцької селищної ради юридичною особою ТОВ «Агрофірма «Промтех», а не фізичною особою ОСОБА_8 .

Окрім цього, на думку захисника, в ході досудового розслідування даного кримінального провадження не були взяті до уваги висновки, викладені у постанові Харківського окружного адміністративного суду від 02.06.2015 року по справі № 820/2397/15 за позовом ТОВ «Агрофірма «Промтех» до Державної екологічної інспекції у Харківській області, яка набрала законної сили 22.09.2015 року. В зазначеній постанові Харківський окружний адміністративний суд зробив висновок щодо існування законодавчо встановленої заборони на набуття ТОВ «Агрофірма Промтех» права користування Великобурлуцьким водосховищем разом із земельною ділянкою під ним, тобто, встановив факт відсутності самовільного захоплення земельної ділянки під вказаним водним об`єктом.

На думку захисника, під час досудового розслідування не було встановлено, які саме дії ОСОБА_8 , з об`єктивної сторони даного кримінального правопорушення, призвели до виникнення кваліфікуючої ознаки кримінального правопорушення самовільне зайняття земельної ділянки, вчинене щодо земель в охоронних зонах, тобто для кваліфікації його дій за частиною 2 ст.197-1 КК України, оскільки по факту самовільного зайняття та використання земельної ділянки під водним дзеркалом (Великобурлуцьким водосховищем) на території Великобурлуцької селищної ради вже проводилось досудове розслідування по кримінальному провадженню №42015220250000002 від 21.01.2015 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 197-1 КК України та було прийнято постанову про закриття кримінального провадження на підставі п.2 ч.1 ст.284 КПК України, то відповідно до вимог п. 9-1 ч.1 ст.284 КПК України, кримінальне провадження № 42023222110000020 від 27.06.2023 року за ч.2 ст.197-1 КК України відносно підозрюваного ОСОБА_8 , на думку захисника, повинно бути закрите. Як вказує захисник, на даний час слідчому судді Червонозаводського районного суду м. Харкова подана скарга на незаконну постанову слідчого про відмову у задоволенні клопотання про закриття кримінального провадження, яка ще не розглянута.

Як зазначає захисник, при здійсненні господарської діяльності, ТОВ «Агрофірма «Промтех» неодноразово перевірялось на предмет дотримання вимог законодавства, в тому числі і земельного законодавства, у зв`язку з чим, контролюючими органами не було встановлено факту самовільного зайняття земельної ділянки Великобурлуцького водосховища, оскільки не можуть бути об`єктами оренди водосховища комплексного призначення і відповідно вимоги щодо їх обов`язкової оренди безпідставні і вимагають вчинення протиправних дій. Державним агентством з меліорації та рибного господарства України (його попередниками) надавались роз`яснення щодо укладення договорів оренди на водосховище комплексного призначення, на яких діють Режими спеціальних товарних рибних господарств, зокрема, в листі Державного агентства рибного господарства України № 2-7-17/990/15 від 03.03.2015 р. зазначалось, що при отриманні Режиму мова йде лише про використання водних біоресурсів, а не про використання води або землі під водою. Тому, на думку захисника, діюче законодавство в галузі охорони, використання та відтворення водних біоресурсів не містить вимоги (обов`язку) користувачу водних біоресурсів, який здійснює рибальство, мати правовстановлюючі документи на рибогосподарський водний об`єкт для здійснення спеціального використання водних біоресурсів, про що є аналогічні роз`яснення, надані Державним агентством з меліорації та рибного господарства України в листі № 2-4.1-17/2061-22 від 07.06.2022 року. Зазначені роз`яснення центрального органу виконавчої влади відповідно до ч. 2 ст.19 Закону України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності» використовувалось ТОВ «Агрофірма Промтех» при здійсненні господарської діяльності на Великобурлуцькому водосховищі.

Як зазначає захисник, частиною 2 ст. 19 Закону України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності» визначено, що суб`єкт господарювання може посилатися на загальні та адресовані йому індивідуальні консультації органів державного нагляду (контролю) під час доведення правомірності своєї поведінки у відносинах із цими органами, іншими органами державної влади, органами місцевого самоврядування, а також під час судового розгляду. А тому, суб`єкт господарювання не може бути притягнутий до відповідальності, якщо він діяв відповідно до консультації органу державного нагляду (контролю), зокрема на підставі того, що індивідуальна або загальна консультація, у тому числі податкова, була змінена або скасована.

Вказане, на думку захисника, свідчить про незаконне повідомлення ОСОБА_8 про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.197-1 КК України.

Крім цього, захисник вважає, що в даному випадку відсутні належні та допустимі докази, підтверджуючі розмір шкоди, завданої правопорушенням. На думку захисника, висновок судово-економічної даним кримінальним експертизи Національного наукового центра «Інститут судових експертиз ім.засл. проф. М.С.Бокаріуса» № 23382 від 25.09.2023 фактично не є окремим доказом по кримінальному провадженню, оскільки ним перевірявся арифметичний розрахунок шкоди, заподіяної внаслідок самовільного зайняття земельних ділянок із земель водного фонду з кадастровими мерами 6321455100:03:000:0622 площею 250.5514 га та 6321485300:01:000:0026 площею 140.753 на території Куп`янського району Харківської області, складений в листі Головного управління Держгеокадастру у Харківській області від 19.09.2023 № 10-20-5.1-4758/0/19-23, відповідно до п.4 Методики визначення розміру шкоди, заподіяної внаслідок самовільного зайняття земельних ділянок, використання земельних ділянок не за цільовим призначенням, псування земель, порушення режиму, нормативів і правил їх використання, затвердженої постановою КМУ від 25.07.2007 року № 963. Таким чином вказані докази повинні оцінюватися у сукупності з метою доведення розміру шкоди.

Як зазначає захисник, згідно листа Головного управління Держгеокадастру у Харківській області від 19.09.2023 N№ 10-20-5.1-4758/0/19-23, розмір шкоди на загальну суму 2559 150,34 грн було визначено відповідно до Методики визначення розміру шкоди, заподіяної внаслідок самовільного зайняття земельних ділянок, використання земельних ділянок не за цільовим призначенням, псування земель, порушення режиму нормативів і правил їх використання, затвердженої постановою КМУ від 25.07.2007 року № 963, яка, на думку захисника, в даному випадку, не підлягає застосуванню.

Як зазначає захисник, пунктом 7-1 Методики визначення розміру шкоди, заподіяної внаслідок самовільного зайняття земельних ділянок, використання земельних ділянок не за цільовим призначенням, псування земель, порушення режиму, нормативів і правил їх використання, затвердженої постановою КМУ від 25.07.2007 року № 963 визначено, що підставою для здійснення розрахунку розміру шкоди є матеріали справи про адміністративне правопорушення, які підтверджують факт вчинення правопорушення, а саме: акт перевірки або акт, складений за результатами здійснення планового або позапланового заходу державного нагляду (контролю); протокол про адміністративне правопорушення. Тобто, вказаною нормою матеріального права визначено, що вказана Методика застосовується у справах про адміністративні правопорушення. А тому, враховуючи, що Головним управлінням Держгеокадастру у Харківській області відносно ОСОБА_8 акт здійснення планового або позапланового заходу державного нагляду (контролю) та протокол про адміністративне правопорушення не складались, то відтак, на думку захисника, у Головного управління Держгеокадастру у Харківській області не було правових підстав для розрахунку шкоди та застосування цієї Методики для визначення розміру шкоди, заподіяної внаслідок самовільного зайняття земельних ділянок.

Крім того, як вказує захисник, визначений Методикою середньорічний дохід, який можна отримати від використання земель за цільовим призначенням, в даному випадку, не може бути отриманий, оскільки згідно з Водогосподарським паспортом, Великобурлуцьке водосховище є водосховищем комплексного призначення та призначене для потреб зрошення та риборозведення, а отже не може бути об`єктом оренди, відповідно до ч.2 ст.3 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" та ст.51 Водного Кодексу України, якими встановлена заборона на оренду водосховищ комплексного призначення і, відповідно, доходи від оренди не можуть бути отримані з об`єктивних причин, що свідчить про безпідставне застосування цієї Методики визначення розміру шкоди, заподіяної внаслідок самовільного зайняття земельних ділянок у даному кримінальному провадженні.

А тому, на думку захисника, лист Головного управління Держгеокадастру у Харківській області від 19.09.2023 № 10-20-5.1-4758/0/19-23, у відповідності до вимог ст.85-86 КПК України, не є належним та допустимим доказом розміру шкоди по даному кримінальному провадженню, а тому, і висновок судово-економічної експертизи Національного наукового центра « Інститут судових експертиз ім.. засл. проф. М.С.Бокаріуса» № 23382 від 25.09.2023, на думку захисника, також є неналежним та недопустимим доказом розміру шкоди по цьому кримінальному провадженню. А оскільки на даний час в ході досудового розслідування не встановлено розміру шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, що підтверджується належними та допустимими доказами у справі, то, на думку захисника, дана обставина є окремою підставою для відмови у задоволенні клопотання про арешт майна.

Враховуючи вищевикладене, захисник вважає, що в даному випадку, з урахуванням в сукупності усіх правових підстав для арешту майна, визначених кримінальним процесуальним законодавством України, у слідчого судді були відсутні підстави для задоволення клопотання прокурора про арешт майна. Проте, як вказує захисник, слідчим суддею не надано юридичної оцінки вказаним захисником аргументам та не проведено правового аналізу обставин справи, позиція слідчого судді ґрунтується, на думку захисника, виключно на доводах прокурора, викладених у клопотанні про арешт майна, без урахуванням позиції сторони захисту, чим, на його думку, ігнорується принцип змагальності сторін у кримінальному провадженні, визначений ст.22 КПК України. Внаслідок чого, вважає відсутніми підстави для арешту майна.

Позиції учасників апеляційного провадження.

Власник майна та його представник підтримали апеляційну скаргу, просили її задовольнити в повному обсязі.

Прокурор в судове засідання не з`явився, надав заяву про розгляд справи в режимі відеоконференції із застосуванням особистих джерел, проте, на відеозв`язок не вийшов, будь-яких заяв щодо неможливості розгляду справи за його відсутністю, від нього не надходило.

Мотиви прийняття рішення судом апеляційної інстанції.

Заслухавши доповідь судді, доводи власника майна та його представника, перевіривши представлені матеріали судового провадження, колегія суддів дійшла наступних висновків.

З матеріалів кримінального провадження вбачається, що в провадженні Великобурлуцького відділу Куп`янської окружної прокуратури Харківської області перебуває кримінальне провадження №42023222110000020 від 27.06.2023, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 197-1 КК України, за фактом самовільного зайняття земельної ділянки, вчиненого щодо земель в охоронних зонах.

З матеріалів провадження вбачається, що на території Куп`янського району (колишнього Великобурлуцького району) Харківської області, розташоване руслове водосховище «Великобурлуцьке», комплексного призначення, з цільовим призначенням для зрошування та риборозведення, яке розміщено на земельних ділянках з кадастровими номерами 6321455100:03:000:0622, площею 250,5514 Га та 6321485300:01:000:0026, площею 140,753 Га, котрі належні до земель водного фонду, загальною площею під водним дзеркалом та прибережною смугою 410 Га.

11.03.2011 Управлінням охорони, використання і відтворення водних біоресурсів та регулювання у Харківській області та 24.06.2011 Державним агентством рибного господарства України затверджено підприємству ТОВ «Агрофірма«Промтех», код ЄРДПОУ 31645524, в особі директора ОСОБА_8 режим рибогосподарської експлуатації «Великобурлуцького водосховища» комплексного призначення, яке розташоване на території с. Червона Хвиля Великобурлуцького району Харківської області, термін дії режиму з 07.09.2011 до 31.12.2026 року.

Встановлено, що ОСОБА_8 з починаючи 2011 року, маючи умисел на самовільне зайняття земельної ділянки, достовірно знаючи, що режим рибогосподарської експлуатації водного об`єкта дає право здійснювати рибогосподарську діяльність та не дає право для використання земельної ділянки водного фонду, розташованої на території Куп`янського району (колишнього Великобурлуцького району) Харківської області, загальною площею під водним дзеркалом та прибережною смугою 410 Га, в порушення вимог ст.ст. 60,61, 121-126, п.«б» ч. 1 ст.211 Земельного кодексу України, відповідно до яких право власності, постійного користування чи оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав, а громадяни та юридичні особи несуть встановлену законом відповідальність, у тому числі кримінальну, за самовільне зайняття земельних ділянок, у порушення ст.ст.87-89 Водного кодексу України, відповідно до яких у прибережних захисних смугах уздовж річок, навколо водойм та на островах забороняється: будівництво будь-яких споруд (крім гідротехнічних, навігаційного призначення, гідрометричних та лінійних), у тому числі баз відпочинку, дач, гаражів та стоянок автомобілів, не маючи рішень органів виконавчої влади чи органів місцевого самоврядування про передачу у власність чи надання у користування вищевказаних земельних ділянок загальною площею під водним дзеркалом та прибережною смугою 410 Га, усвідомлюючи відсутність у нього права на земельні ділянки, не набувши права власності або права користування даними земельними ділянками у встановленому законом порядку, умисно, з корисливих мотивів, в особистих інтересах, самовільно зайняв та використовував земельні ділянки, загальною площею під водним дзеркалом 410 га. для ведення промислового господарювання з 2011 р. по 23.04.2023 р., чим спричинив шкоду Великобурлуцькій селищній раді на загальну суму 2 559 150,34 грн., відповідно до висновку судово-економічної експертизи Харківського Національного наукового центру «Інститут судових експертиз ім. Засл. проф. М.С. Бокаріуса» № 23382 від 25.09.2023 року.

В межах вказаного кримінального провадження, 26.12.2023, ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 197-1 КК України, а саме - у самовільному зайнятті земельної ділянки, вчиненому щодо земель в охоронних зонах.

В ході проведення досудового розслідування, відповідно до інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно № 360712123 від 02.01.2024 встановлено, що підозрюваний ОСОБА_8 є власником нерухомого майна, а саме: 1) квартири, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 , загальною площею 87,7 кв.м., реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 2751766963120, яка належить ОСОБА_8 на праві власності (розмір частки - 1); 2) садового будинку з господарськими будівлями та спорудами, які розташовані за адресою: АДРЕСА_2 , реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 35014905, які належать ОСОБА_8 на праві приватної власності (частка власності 1/1).

25.01.2024 начальником Великобурлуцького відділу Куп`янської окружної прокуратури ОСОБА_14 , в інтересах держави в особі Великобурлуцької селищної ради, повноваження якої виконує Великобурлуцька селищна військова адміністрація Куп`янського району Харківської області, складено проект цивільного позову у даному кримінальному провадженні, в порядку ст. 128 КПК України, у зв`язку з чим, з метою забезпечення відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення, під час досудового розслідування виникла необхідність в застосуванні заходу забезпечення кримінального провадження у вигляді арешту майна власником якого є ОСОБА_15 .

На підставі вищевикладеного, прокурор у кримінальному провадженні звернувся до слідчого суддів з клопотанням про арешт майна в межах кримінального провадження №42023222110000020 від 27.06.2023, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 197-1 КК України та просив накласти арешт на майно, яке належить ОСОБА_8 , вказане вище.

Задовольняючи вказане клопотання прокурора, слідчий суддя вважав, що прокурором доведено підстави для накладення арешту, враховуючи, що з поданого клопотання та доданих до нього матеріалів вбачається, що у кримінальному провадженні №42023222110000020 здійснюється досудове розслідування за підозрою ОСОБА_8 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 197-1 КК України. А тому, слідчий суддя вважав, що у випадку засудження ОСОБА_8 за вчинення наведеного злочину, останньому необхідно буде відшкодувати шкоду, завдану внаслідок кримінального правопорушення за цивільним позовом.

При оцінці можливості накладення арешту на майно ОСОБА_8 , яке перебуває у спільній сумісній власності, слідчий суддя врахував те, що майнові відносини в Україні регулюються цивільним законодавством. Правовий режим власності в Україні визначається виключно законами України, що передбачає п. 7 ч. 1 ст. 92 Конституції України. Так, згідно з ч. 1 ст. 355 Цивільного кодексу України /далі - ЦК/ майно, що є у власності двох або більше осіб (співвласників), належить їм на праві спільної власності (спільне майно). Як вбачається з ч. ч. 1, 3 ст. 368 ЦК спільна власність двох або більше осіб без визначення часток кожного з них у праві власності є спільною сумісною власністю. Майно, набуте подружжям за час шлюбу, є їхньою спільною сумісною власністю, якщо інше не встановлено договором або законом. За приписами ч. 2 ст. 370 ЦК у разі виділу частки із майна, що є у спільній сумісній власності, вважається, що частки кожного із співвласників у праві спільної сумісної власності є рівними, якщо інше не встановлено домовленістю між ними, законом або рішенням суду. Відповідно до ч. 12 ст. 100 КПК спір про належність речей, що підлягають поверненню, вирішується в порядку цивільного судочинства. Підставою для виділення частки майна в праві спільної сумісної власності має бути вимога співвласника такого майна або державного чи приватного виконавця. А тому, слідчий суддя зазначив, що у межах кримінального провадження є неприпустимим вирішення спору про право власності на майно шляхом поділу його з виділенням часток, беручи до уваги постанову Касаційного кримінального суду у складі Верховного Суду від 04.10.2022 у справі №752/7440/18.

Враховуючи вищевикладене, слідчий суддя дійшов висновку про наявність підстав для задоволення клопотання та накладення арешту на вищезазначене майно, з метою забезпечення відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення, з урахуванням цивільного позову, вважаючи розумним та співмірним накласти арешт на вказане майно, шляхом позбавлення права на відчуження та розпорядження.

Колегія суддів погоджується з вказаним висновком слідчого судді, оскільки рішення щодо задоволення клопотання ґрунтується на нормах чинного КПК України.

Відповідно до положень статті 170 КПК України, арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна.

Згідно ч.2 ст.170 КПК України арешт майна допускається з метою забезпечення: 1) збереження речових доказів; 2) спеціальної конфіскації; 3) конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи; 4) відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.

Відповідно до п. 4 ч. 2 ст. 170 КПК України арешт майна допускається з метою забезпечення відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.

Згідно ч. 6 ст. 170 КПК України, у випадку, передбаченому п. 4 ч. 2 ст.170 КПК України, арешт накладається на майно підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, фізичної чи юридичної особи, яка в силу закону несе цивільну відповідальність за шкоду, завдану діями (бездіяльністю) підозрюваного, обвинуваченого, засудженого або неосудної особи, яка вчинила суспільно небезпечне діяння, а також юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, за наявності обґрунтованого розміру цивільного позову у кримінальному провадженні, а так само обґрунтованого розміру неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою, щодо якої здійснюється провадження.

У разі задоволення цивільного позову або стягнення з юридичної особи розміру отриманої неправомірної вигоди суд за клопотанням прокурора, цивільного позивача може вирішити питання про арешт майна для забезпечення цивільного позову або стягнення з юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, доведеного розміру отриманої неправомірної вигоди до набрання судовим рішенням законної сили, якщо таких заходів не було вжито раніше.

Відповідно до ч. 8 ст. 170 КПК, вартість майна, яке належить арештувати з метою забезпечення цивільного позову або стягнення отриманої неправомірної вигоди, повинна бути співмірною розміру шкоди, завданої кримінальним правопорушенням або зазначеної у цивільному позові, розміру неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою.

Як вбачається з матеріалів вказаного провадження, 27.06.2023 до Єдиного реєстру досудових розслідувань внесені відомості про вчинення кримінального правопорушення за №42023222110000020, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 197-1 КК України.

26.12.2023 ОСОБА_8 повідомлено про підозру у вчиненні злочину, передбаченого ч.2 ст.197-2 КК України, згідно якого, ОСОБА_8 підозрюється у тому, що самовільно зайняв та використовував земельні ділянки, загальною площею під водним дзеркалом 410 га. для ведення промислового господарювання з 2011 р. по 23.04.2023 р., чим спричинив шкоду Великобурлуцькій селищній раді на загальну суму 2 559 150,34 грн., яка підтверджується висновком судово-економічної експертизи Харківського Національного наукового центру «Інститут судових експертиз ім. Засл. проф. М.С. Бокаріуса» № 23382 від 25.09.2023 року.

25.01.2024 начальником Великобурлуцького відділу Куп`янської окружної прокуратури ОСОБА_14 , в інтересах держави в особі Великобурлуцької селищної ради, код ЄРДПОУ 04399192, юридична адреса: АДРЕСА_6 , повноваження якої виконує Великобурлуцька селищна військова адміністрація Куп`янського району Харківської області, код ЄРДПОУ 44699390, юридична адреса: 62602, Харківська область, Куп`янський район, смт. Великий Бурлук, вул. Центральна, буд. 9, складено проект цивільного позову у кримінальному провадженні в порядку ст. 128 КПК України, який долучено до матеріалів кримінального провадження №42023222110000020 від 27.06.2023, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 197-1 КК України.

Вказане,відповідно доп.4ч.2ст.170та ч.6ст.170 КПКУкраїни,є підставоюдля арештумайна, з метою забезпечення відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення, враховуючи наявність обґрунтованої підозри, що відповідно до п.1 ч.3 ст.132 є підставою для застосування заходів забезпечення кримінального провадження, яким, в даному випадку є арешт майна.

Слід зазначити, що на даний час досудове слідство не завершене, не проведенні всі слідчі та процесуальні дії. Тому, не застосування такого заходу забезпечення кримінального провадження як арешт майна може в подальшому перешкодити кримінальному провадженню, оскільки існує ризик того, що у разі не накладення арешту існує можливість відчужити, змінити, переробити, зіпсувати, передати вказане майно іншим особам до закінчення досудового розслідування.

А тому, в даному випадку, колегія суддів вважає, що прокурором доведена необхідність у накладенні арешту на вказане майно, з метою збереження його та недопущення відчуження, приховування, пошкодження, псування або знищення його на час досудового розслідування та з`ясування обставин вчинення злочину. Вимоги клопотання, на цій стадії досудового розслідування, виправдовують втручання у права і інтереси власника майна з метою забезпечення кримінального провадження, що чітко узгоджується з нормами ст. 170 КПК України.

Посилання адвоката в апеляційній скарзі на недопустимість доказів на цьому етапі досудового розслідування не свідчать про необґрунтованість або незаконність рішення слідчого судді щодо накладення арешту на вказане майно, оскільки такі доводи обов`язково будуть перевірятись в порядку чинного КПК України в межах ст. 91 КПК України під час судового розгляду, а обставини, на які посилається адвокат є предметом доказування по цьому кримінальному провадженню.

Слідчий суддя на даній стадії не вправі вирішувати ті питання, які повинен вирішувати суд при розгляді кримінального провадження по суті і не вправі оцінювати докази з точки зору їх достатності і допустимості для встановлення вини чи її відсутності у фізичної або юридичної особи за вчинення кримінального правопорушення, а лише зобов`язаний на підставі розумної оцінки сукупності отриманих доказів визначити, що причетність тієї чи іншої особи до вчинення кримінального правопорушення є вірогідною та достатньою для застосування щодо неї заходів забезпечення кримінального провадження, одним із яких є накладення арешту на майно.

Тому, не застосування такого заходу забезпечення кримінального провадження як арешт майна може в подальшому перешкодити кримінальному провадженню, оскільки існує ризик того, що у разі не накладення арешту існує можливість відчужити, змінити, переробити, зіпсувати, передати вказане майно іншим особам до закінчення досудового розслідування. Вимоги клопотання, на цій стадії досудового розслідування, виправдовують втручання у права і інтереси власника майна з метою забезпечення кримінального провадження, що чітко узгоджується з нормами ст. 170 КПК України.

Згідно положень ст. 41 Конституції України, кожен має право володіти, користуватись і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.

Як зазначено в рішенні Європейського суду з прав людини від 23 січня 2014 року у справі "East/West Alliance Limited" проти України" судом наголошено на тому, що перша та найбільш важлива вимога статті 1 Першого протоколу до Конвенції полягає у тому, що будь-яке втручання державного органу у право на мирне володіння майном повинно бути законним (див.також рішення у справі "Іатрідіс проти Греції"). Вимога щодо законності у розумінні Конвенції вимагає дотримання відповідних положень національного законодавства та відповідності принципові верховенства права, що включає свободу від свавілля (див.рішення у справі " Лемуан проти Франції", від 22 вересня 1994 року та "Кушоглу проти Болгарії" від 10 травня 2007 року). Будь-яке втручання державного органу у право на мирне володіння майном повинно забезпечити "справедливий баланс" між загальним інтересом суспільства та вимогами захисту основоположних прав конкретної особи. Необхідність досягнення такого балансу відображена в цілому в структурі статті 1 Першого протоколу.

З урахуванням вказаних обставин та з метою уникнення негативних наслідків, які можуть перешкодити проведенню всебічного та повного досудового розслідування, з метою запобігання можливості приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення чи відчуження майна в даному кримінальному провадженні, суд дійшов вірного висновку про наявність правових підстав до арешту майна, з урахуванням наслідків арешту майна, розумності та співмірності обмеження права власності завданням кримінального провадження.

Отже, слідчий суддя на цій стадії не вправі вирішувати ті питання, які повинен вирішувати суд при розгляді кримінального провадження по суті і не вправі оцінювати докази з точки зору їх достатності і допустимості для встановлення вини чи її відсутності у фізичної або юридичної особи за вчинення кримінального правопорушення, а лише зобов`язаний на підставі розумної оцінки сукупності отриманих доказів визначити, що причетність тієї чи іншої особи до вчинення кримінального правопорушення є вірогідною та достатньою для застосування щодо неї заходів забезпечення кримінального провадження, одним із яких є накладення арешту на майно.

Тривалість арешту майна обумовлюється строками досудового розслідування, які передбачені чинним КПК України, тобто після спливу цих строків, власник майна, за наявністю підстав, не позбавлений процесуальних прав на звернення з клопотанням до слідчого або слідчого судді щодо скасування арешту, як заходу забезпечення кримінального провадження, в порядку передбаченому ст. 174 КПК України.

За таких обставин ухвалу слідчого судді слід вважати такою, що відповідає вимогам ч.1 ст.173 КПК України і підстав для її скасування з мотивів вказаних в апеляційній скарзі апелянта, на думку колегії суддів, немає.

Керуючись ст. ст. 98, 170, 171, 172, 404, 422 КПК України, колегія суддів, -

П О С Т А Н О В И Л А :

Ухвалу Червонозаводського районного суду м. Харкова від 20.02.2024 року в частині задоволення клопотання прокурора про арешт майна у кримінальному провадженні №42023222110000020 від 27.06.2023 за ч.2 ст.197-1 КК України та накладення арешту на :

- квартиру, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 , загальною площею 87,7 кв.м., реєстраційний номер 2751766963120, яка належить ОСОБА_8 на праві спільної сумісної власності (розмір частки 1);

- садовий будинок з господарськими будівлями та спорудами, які розташовані за адресою: АДРЕСА_7 , яка належить ОСОБА_8 на праві приватної власності (частка власності 1/1)

шляхом позбавлення права відчуження та розпорядження, залишити без змін.

Апеляційну скаргу представника власника майна, залишити без задоволення.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення.

Оскарження даної ухвали, у відповідності до ч.2 ст.424 КПК України, в касаційному порядку не передбачено, оскільки така ухвала не перешкоджає подальшому кримінальному провадженню.

Судді:

ОСОБА_2 ОСОБА_16 ОСОБА_3