Рішення

від 18.03.2024 по справі 521/22851/23

МАЛИНОВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ОДЕСИ

Справа № 521/22851/23

Провадження № 2/521/1106/24

З А О Ч Н Е Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

18березня 2024року Малиновський районний суд м. Одесі в складі:

головуючого судді - Мазун І.А.,

за участю секретаря судового засідання Гриневич І.Г.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Одесі в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про стягнення інфляційних втрат, 3% річних за користування грошовими коштами,

В С Т А Н О В И В:

В провадженні Малиновського районного суду м. Одеси знаходиться справа за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про стягнення інфляційних втрат, 3% річних за користування грошовими коштами, в якому позивач просив суд стягнути солідарно з відповідачів заборгованість у розммірі 15 809,31 грн. та понесені судові витрати.

Свої вимоги обґрунтовує тим, що 12 жовтня 2007 рокуміж Товариством з обмеженою відповідальністю «Фінростбанк» та ОСОБА_2 було укладено Кредитний договір №1/20032, за умовами якого Банк надає позичальнику короткостроковий кредит у розмірі 65650 (шістдесят п`ять тисяч шістсот п`ятдесят) гривень 00 копійок на споживчі цілі терміном з12.10.2007 року до 12.10.2012 рокузі сплатою 18,00 відсотків річних.Цього ж дня, 12 жовтня 2007 рокуміж Банком та ОСОБА_3 було укладено Договір поруки № 120032 за умовами якого поручитель зобов`язується перед Кредитором відповідати за виконання зобов`язань за кредитним договором №1/20032 від 12 жовтня 2007 року,укладеним між кредитором та ОСОБА_2 .Через невиконання відповідачами своїх зобов`язань за Кредитним договором утворилась значна заборгованість, у зв`язку з чим ТОВ «Фінростбанк» було вимушене звернутись до суду з позовною заявою за захистом своїх порушених прав. 22 лютого 2012 рокурішенням Малиновського районного суду м. Одеси у справі № 2/1519/6763/11 вирішено стягнути солідарно з ОСОБА_2 та ОСОБА_3 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінростбанк» заборгованість за кредитним договором № 1/20032 від 12.10.2007 року у розмірі 60 401 грн. 29 коп., судовий збір в розмірі 604 грн. 01 коп., витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи - в розмірі 120 грн. 26 березня 2019 рокуміж Публічним акціонерним товариством «Фінростбанк» та ОСОБА_1 було укладено договір № 64 про відступлення (купівлі-продажу) прав вимоги, за умовами якого до позивача перейшло право вимоги, серед іншого, за Кредитним договором № 1/20032 від 12 жовтня 2007 року з усіма додатковими та забезпечувальними договорами до нього. 16.07.2020 року постановою Одеського апеляційного суду у справі № 2/1519/6763/11 апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено, а ухвалу Малиновського районного суду м. Одеси від 28 травня 2019 року скасовано, відповідно замінено стягувача Публічне акціонерне товариство «Фінростбанк» (код ЄДРПОУ 14366762) на правонаступника ОСОБА_1 у виконавчому провадженні з виконання рішення Малиновського районного суду м. Одеси від 22 лютого 2012 року в справі № 2/1519/6763/11. Позивач зазначив, що в період з23.02.2019 року по 23.02.2022 року рішення Малиновського районного суду м. Одеси від 22.02.2012 року у справі № 2/1519/6763/11 в частині погашення заборгованості за кредитним договором у розмірі 51204,80 грн. відповідачі не виконали, заборгованість перед ПАТ «Фінростбанк» своєчасно не погасили, своє грошове зобов?язання, встановлене та підтверджене судовим наказом, перед ПАТ «Фінростбанк» прострочили. З моменту набрання рішенням Малиновського районного суду м. Одеси від 22.02.2012 року у справі № 2/1519/6763/11 законної сили по 19.05.2023 року відповідачі безпідставно користувалися коштами у розмірі 51 204,80 грн., що належали до сплати ПАТ «Фінростбанк», а після укладення договору про відступлення права вимоги - позивачу. З огляду на наведене, у позивача, як у правонаступника ПАТ «Фінростбанк», виникло право вимагати від відповідачів сплати інфляційних втрат та 3 % річних за користування грошовими коштами у розмірі, наведеному у розрахунку заборгованості, з урахуванням строків позовної давності, а тому він вимушений звернутися до суду з даним позовом. Враховуючи зазначене та відповідно доУказу Президента України № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні»та положенняЗакону України «Про правовий режим воєнного стану»,звертаючись досуду зцим позовом,сторона позивачаздійснює розрахунокзаборгованості заперіод з23.02.2019року до23.02.2022року.Також позивачпросить стягнутиз відповідачівв рівнихчастках судовівитрати,які складають11073(одинадцятьтисяч сімдесяттри)гривні 60копійок,з яких1073,60грн.складає судовийзбір та10000,00грн.складають витратина правовудопомогу.

27 жовтня 2023 року ухвалою Малиновського районного суду м. Одеси було відкрито спрощене позовне провадження, з викликом, повідомленням сторін.

Представник позивача у судове засідання не з`явився, надавши клопотання, згідно якого позовні вимоги підтримує, просить суд їх задовольнити в повному обсязі, розглянувши справу у його відсутність. Проти заочного розгляду справи не заперечує.

Відповідачі у судове засідання не з`явилися, про дату, час та місце розгляду справи повідомлялися належним чином, причина неявки суду невідома.

Відповідно дост. 247 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цьогоКодексурозгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного запису не здійснюється.

Згідно ст. 280 ч.1 ЦПК України суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів за одночасного існування таких умов: відповідач належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання; відповідач не з`явився в судове засідання без поважних причин або без повідомлення причин; відповідач не подав відзив; позивач не заперечує проти такого вирішення справи.

Розглянувши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, суд вважає, що позов підлягає частковому задоволенню з огляду на наступне.

Відповідно до ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Згідно ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у цивільних справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Статтею 16 Цивільного кодексу України встановлено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого майнового права та інтересу.

Вивчивши матеріали справи, судом установлені такі факти та відповідні їм правовідносини.

Судом встановлено що, 12 жовтня 2007 рокуміж Товариством з обмеженою відповідальністю «Фінростбанк» та ОСОБА_2 було укладено Кредитний договір №1/20032, за змістом пункту 1.1. якого Банк надає Позичальнику короткостроковий кредит у розмірі 65650 (шістдесят п`ять тисяч шістсот п`ятдесят) гривень 00 копійок на споживчі цілі терміном з12.10.2007 року до 12.10.2012 рокузі сплатою 18,00 відсотків річних. (а.с. 10-11)

Також, 12 жовтня 2007 року між банком та ОСОБА_3 було укладено Договір поруки № 120032, за змістом пункту 1.1. якого Поручитель зобов`язується перед Кредитором відповідати за виконання зобов`язань за кредитним договором № 1/20032 від 12 жовтня 2007 року, укладеним між Кредитором та фізичною особою ОСОБА_2 . (а.с. 12 і зворот)

Через невиконання ОСОБА_2 та ОСОБА_3 своїх зобов`язань за Кредитним договором № 1/20032 від 12 жовтня 2007 року утворилась значна заборгованість, у зв`язку з чим ТОВ «Фінростбанк» було вимушене звернутись до суду з позовною заявою за захистом своїх порушених прав.

22 лютого 2012 рокузаочним рішенням Малиновського районного суду м. Одеси у справі № 2/1519/6763/11 вирішено стягнути солідарно з ОСОБА_2 та ОСОБА_3 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінростбанк» заборгованість за кредитним договором № 1/20032 від 12.10.2007 року у розмірі 60 401 грн. 29 коп., судовий збір в розмірі 604 грн. 01 коп., витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи - в розмірі 120 грн. (а.с. 13-14)

З матеріалів справи вбачається, що 26 березня 2019 року між Публічним акціонерним товариством «Фінростбанк» та ОСОБА_1 було укладено договір № 64 про відступлення (купівлі-продажу) прав вимоги, за змістом якого до ОСОБА_1 перейшло право вимоги, серед іншого, відповідно до реєстру боржників за Кредитним договором № 1/20032 від 12 жовтня 2007 року з усіма додатковими та забезпечувальними договорами до нього. (а.с. 15-18)

Згідно Квитанції про оплату № 27021695 від 12.03.2019 року ОСОБА_1 сплатив ПАТ «Фінростбанк» кошти у розмірі 152 265,58 гривень. (а.с. 19)

16.07.2020 року постановою Одеського апеляційного суду у справі № 2/1519/6763/11 апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено, а ухвалу Малиновського районного суду м. Одеси від 28 травня 2019 року скасовано, відповідно замінено стягувача Публічне акціонерне товариство «Фінростбанк» (код ЄДРПОУ 14366762) на правонаступника ОСОБА_1 у виконавчому провадженні з виконання рішення Малиновського районного суду м. Одеси від 22 лютого 2012 року в справі № 2/1519/6763/11. (а.с. 20-22)

Необхідно також зазначити, що на виконанні у Приморському відділі ДВС у м. Одесі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) перебувало виконавче провадження №45149082 з примусового виконання виконавчого листа № 2-6763/11, виданого 25.04.2012 року Малиновським районним судом м. Одеси, про стягнення з ОСОБА_2 (РНОКПП: НОМЕР_1 ) на користь ОСОБА_1 заборгованості за кредитним договором у розмірі 61 125,30 грн.

06.11.2020 року Відділом було винесено постанову про повернення виконавчого документа стягувачу. (а.с. 23)

Згідно вищевказаної постанови, залишок заборгованості ОСОБА_2 за виконавчим листом № 2-6763/11, виданим 25.04.2012 року Малиновським районним судом м. Одеси, складає 51 204 (п?ятдесят одну тисячу двісті чотири) гривні 80 копійок.

На виконанні у приватного виконавця виконавчого округу Одеської області Кракан Руслана Олеговича перебувало виконавче провадження № 64005983 з примусового виконання виконавчого листа № 2-6763/11, виданого 25.04.2012 року Малиновським районним судом м. Одеси, про стягнення з ОСОБА_2 (РНОКПП: НОМЕР_1 ) на користь ОСОБА_1 заборгованості за кредитним договором у розмірі 51 204,80 грн.

19.05.2023 року виконавче провадження №64005983 було завершено у зв`язку з повним виконанням.

Згідно відповіді приватного виконавця виконавчого округу Одеської області КраканаРуслана Олеговича від 14.09.2023 року за вих. № 1714 вимоги за виконавчим листом боржником ОСОБА_2 було виконано 19.05.2023 року. (а.с. 24)

Таким чином, з моменту відкриття виконавчого провадження № 64005983 до 23.02.2022 року стягнення коштів з боржника в рахунок погашення заборгованості не проводилися.

Також, на виконанні у приватного виконавця виконавчого округу Одеської області Кракан Руслана Олеговича перебувало виконавче провадження №66057034 з примусового виконання виконавчого листа №2-6763/11, виданого 25.04.2022 року Малиновським районним судом м. Одеси про стягнення з ОСОБА_3 (РНОКПП: НОМЕР_2 ) на користь ОСОБА_1 заборгованість за кредитним договором у розмірі 60 401,29 грн.

14.09.2023 року виконавче провадження №64005983 було завершено у зв`язку з виконанням вимог виконавчого документа в солідарному порядку.

Згідно відповіді приватного виконавця виконавчого округу Одеської області Кракана Руслана Олеговича від 14.09.2023 року за вих. №1711, вимоги за виконавчим листом у виконавчому провадженні № 66057034 боржником ОСОБА_3 не проводилися. (а.с. 25)

Інших платежів на рахунок ОСОБА_1 не надходило, інші виконавчі провадження з примусового виконання рішення Малиновського районного суду м. Одеси від 22.02.2012 у справі № 2/1519/6763/11 відсутні.

Суд приходить до висновку, що заборгованість відповідачів, встановлена кредитним договором та підтверджена рішенням суду за період з 23.02.2019 року по 23.02.2022 року становить 51 204 (п?ятдесят одну тисячу двісті чотири) гривні 80 копійок.

Відповідно достатті 129-1 Конституції Українисуд ухвалює рішення іменем України і судове рішення є обов`язковим до виконання.

У пункті 9статті 129 Конституції Українидо основних засад судочинства віднесено обов`язковість рішень суду.

В порушення зазначених правових норм відповідачі рішення Малиновського районного суду м. Одеси від 22.02.2012 у справі № 2/1519/6763/11 в частині погашення заборгованості за кредитним договором у розмірі 51 204,80 гривень у період з 23.02.2019 року по 23.02.2022 року не виконали, заборгованість перед ПАТ «Фінростбанк» своєчасно не погасили, своє грошове зобов?язання, встановлене та підтверджене судовим наказом, перед ПАТ «Фінростбанк» прострочили.

З моменту набрання рішенням Малиновського районного суду м. Одеси від 22.02.2012 року у справі № 2/1519/6763/11 законної сили по 19.05.2023 року відповідачі безпідставно користувалися коштами у розмірі 51 204,80 грн., а тому у ОСОБА_1 , як у правонаступника ПАТ «Фінростбанк», виникло право вимагати від відповідачів сплати інфляційних втрат та 3 % річних за користування грошовими коштами.

З наданого позивачем розрахунку заборгованості, вбачається, що у відповідачів за період з 23.02.2019 року до 23.02.2022 року, виникла заборгованість розрахована на підставіст. 625 ЦК України, яка становить 15 809 (п?ятнадцять тисяч вісімсот дев?ять) гривень 31 копійки, з яких: - інфляційні витрати - 11 196 (одинадцять тисяч сто дев`яносто шість) гривень 67 копійок; - 3% річних за користування коштами - 4 612 (чотири тисячі шістсот дванадцять) гривень 64 копійок. (а.с. 6 і зворот)

Відповідно достатті 554 ЦК України, у разі порушення боржником зобов`язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя. Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки. Особи, які за одним чи за декількома договорами поруки поручилися перед кредитором за виконання боржником одного і того самого зобов`язання, є солідарними боржниками і відповідають перед кредитором солідарно, якщо інше не встановлено договором поруки.

Згідно зст. 526 ЦК Українизобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цьогоКодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимогвідповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно дост. 610 ЦК Українипорушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Згідно зст. 624 ЦК Україниякщо за порушення зобов`язання встановлено неустойку, то вона підлягає стягненню у повному розмірі, незалежно від відшкодування збитків. Договором може бути встановлено обов`язок відшкодувати збитки лише в тій частині, в якій вони не покриті неустойкою. Договором може бути встановлено стягнення неустойки без права на відшкодування збитків або можливість за вибором кредитора стягнення неустойки чи відшкодування збитків.

Відповідно достатті 625 ЦК Україниборжник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Стаття 625 ЦК Українивходить до розділу І «Загальні положення про зобов`язання» книги 5ЦК України, тому в ній визначені загачені правила відповідальності за порушення грошового зобов`язання і її дія поширюється на всі види грошових зобов`язань, якщо інше не передбачено спеціальними нормами, що регулюють суспільні відносини з приводу виникнення, зміни чи припинення окремих видів зобов`язань.

Отже, за змістом наведеної норми закону нарахування 3 % річних входять до складу грошового зобов`язання і вважаються особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування останнім утримуваними грошовими коштами, належними до сплати кредиторові. Законодавець визначає обов`язок боржника сплатити 3% річних за весь час прострочення, у зв`язку з чим таке зобов`язання є триваючим (Постанова Верховного суду України від 26.04.2017р. справа № 3-1522 гс 16).

Подібних висновків Велика Палата Верховного Суду дійшла в постанові від 08.11.2019 року №127/15672/16-ц де зазначено, що невиконання боржником грошового зобов`язання є триваючим правопорушенням, тому право на позов про стягнення коштів на підставістатті 625 ЦК Українивиникає у кредитора з моменту порушення грошового зобов`язання до моменту його усунення і обмежується останніми трьома роками, які передували подачі такого позову.

Відповідно до ст.ст.525,526 ЦК України, одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом, а зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цьогоКодексу.

У відповідності до ч.1ст. 1050 Цивільного кодексу України, якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов`язаний сплатити грошову суму відповідно дост. 625 цього Кодексу.

У разі порушення зобов`язання відповідно дост. 611 ЦК України, настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

При таких обставинах, суд вважає, що позовні вимоги ОСОБА_1 в частині стягнення заборгованості у розмірі 15809, 31 грн. підлягають задоволенню.

Відповідно дост. 133 ЦПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

В позовній заяві позивач просив стягнути з відповідачів витрати, які складають 11 073 (одинадцять тисяч сімдесят три) гривні 60 копійок, з яких 1 073,60 грн. складає судовий збір та 10 000,00 грн. складають витрати на правову допомогу. Однак до матеріалів справи надана лише квитанція про сплату судового збору у сумі 1 073,60 грн., але доказів того, що позивач поніс витрати на правову допомогу не має.

За змістом ч.1ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

У зв`язку з обґрунтованістю та доведеністю позовних вимог, позовні вимоги позивача в частині стягнення з відповідачів на його користь витрат по сплаті судового збору у розмірі 1073,60 грн підлягають задоволенню. В задоволенні іншої частини позовних вимог суд відмовляє за безпідставністю.

Керуючись ст. 16, 526, 527, 612, 625, 1050 ЦК України, ст. ст. 4,10,12,13,18,19,81,141,187,211,247,258,259,273,274-279,280-282,354,355 ЦПК України, суд,-

В И Р І Ш И В:

Позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про стягнення інфляційних втрат, 3% річних за користування грошовими коштами - задовольнити частково.

Стягнути солідарно з ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 ; зареєстрований: АДРЕСА_1 ) та ОСОБА_3 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП: НОМЕР_2 ; останнє відоме місце реєстрації: АДРЕСА_2 ) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_3 ; адреса: АДРЕСА_3 ) заборгованість у розмірі 15 809 (п?ятнадцять тисяч вісімсот дев?ять) гривень 31 копійок, з яких:

- 11 196 (одинадцять тисяч сто дев`яносто шість) гривень 67 копійок -інфляційні втрати;

- 4 612 (чотири тисячі шістсот дванадцять) гривень 64 копійок - 3% річних за користування коштами.

Стягнути в рівних частках з ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 ; зареєстрований: АДРЕСА_1 ) та ОСОБА_3 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП: НОМЕР_2 ; останнє відоме місце реєстрації: АДРЕСА_2 ) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_3 ; адреса: АДРЕСА_3 ) витрати по сплаті судового збору в розмірі 1073 (одна тисяча сімдесят три) гривні 60 копійок, тобто з кожного по 536,80 гривень.

В задоволенні іншої частини позовних вимог відмовити.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку, шляхом подачі в 30-денний строк з дня проголошення рішення апеляційної скарги.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Повний текст рішення виготовлено 27 березня 2024 року.

ГОЛОВУЮЧИЙ І.А.МАЗУН