Постанова

від 27.03.2024 по справі 507/1720/23

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Номер провадження: 22-ц/813/3930/24

Справа № 507/1720/23

Головуючий у першій інстанції Дармакука Т. П.

Доповідач Громік Р. Д.

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27.03.2024 року м. Одеса

Одеський апеляційний суд у складі:

головуючого Громіка Р.Д.,

суддів Драгомерецького М.М., Сегеди С.М.,

за участю секретаря Триколіч І.Б.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні за відсутності учасників справи апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Любашівського районного суду Одеської області від 09 січня 2024 року у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третіх осіб: служба у справах дітей Авангардівської селищної ради, Орган опіки та піклування Авангардівської селищної ради, про визначення місця проживання дитини,

ВСТАНОВИВ:

1. ОПИСОВА ЧАСТИНА

Короткий зміст заяви.

Відповідач ОСОБА_2 надав до суду клопотання про закриття провадження у справі на підставі п.2 ч.1 ст.255 ЦПК України, у зв`язку із відсутність спору, вказуючи на те, що він як батько дитини ОСОБА_3 ніколи не висловлювався проти того, щоб дитина проживала із матір`ю, оскільки розуміє наскільки важливо для дитини бути поруч із матір`ю. Крім того, після їхнього розлучення донька залишилася проживати з матір`ю.

Короткий зміст ухвали суду першої інстанції.

Ухвалою Любашівського районного суду Одеської області від 09 січня 2024 року закрито провадження у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третіх осіб: служба у справах дітей Авангардівської селищної ради, Орган опіки та піклування Авангардівської селищної ради про визначення місця проживання дитини на підставі п. 2 ч. 1 ст. 255 ЦПК України, у зв`язку з відсутністю предмету спора.

Короткий зміст та доводи апеляційної скарги.

В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить скасувати оскаржуване судове рішення та направити справу до суду першої інстанції, посилаючись на порушення судом норм процесуального права.

Апеляційна скарга обґрунтована тим, що на час звернення до суду, розгляду справи та на час закриття провадження спірні питання, які стали підставою для звернення до суду, не вирішені.

Сповіщення сторін.

Про судове засідання, призначене на 27 березня 2024 року, сторони були належним чином сповіщені про дату, час та місце слухання справи, однак у судове засідання не з`явились.

Відповідно до ст. 372 ЦПК України суд апеляційної інстанції відкладає розгляд справи в разі неявки у судове засідання учасника справи, щодо якого немає відомостей про вручення йому судової повістки, або за його клопотанням, коли повідомлені ним причини неявки буде визнано судом поважними. Неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

Згідно із ч. 5 ст. 268 ЦПК України датою ухвалення рішення є дата його проголошення (незалежно від того, яке рішення проголошено - повне чи скорочене). Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.

Відповідно до ч. 7 ст. 268 ЦПК України рішення суду (повне або скорочене) підписується всім складом суду у день його складення і додається до справи.

Повний текст судового рішення виготовлено 08 квітня 2024 року.

2. МОТИВУВАЛЬНА ЧАСТИНА

Позиція апеляційного суду

Заслухавши доповідача, доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, законність і обґрунтованість ухвали суду в межах заявлених вимог заяви, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, ухвала суду першої інстанції підлягає скасуванню, а справа направленню для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Мотиви, з яких виходить апеляційний суд, та застосовані норми права.

У частині третій статті 3 ЦПК України передбачено, що провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до ч. 1 п. 2 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення.

Відповідно до припису п. 4 ч. 1 ст. 379 ЦПК України підставами для скасування ухвали суду, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції є порушення норм процесуального права чи неправильне застосування норм матеріального права, які призвели до постановлення помилкової ухвали.

Згідно з частинами першою, другою та п`ятою статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Закриваючи провадження у справі, суд першої інстанції послався на те, що після розірвання шлюбу між сторонами по справі, ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 залишалася проживати та проживає разом із матір`ю ОСОБА_1 . Даний факт підтверджується як самою позивачкою, а також і судовим наказом Любашівського районного суду Одеської області від 18 січня 2023 року , оскільки стягнення аліментів на користь матері може здійснюватися лише у тому випадку, коли дитина проживає разом із нею.

Відповідач повідомив суду, що після розірвання шлюбу їхня спільна дитина проживає разом із позивачкою та він не заперечує щодо цього, оскільки розуміє наскільки важливо для дитини бути поруч із матір`ю.

Тобто, відповідач висловив добровільну згоду на проживання їхньої дитини разом із позивачем.

Як встановлено в судовому засіданні, спільна дитина сторін проживає разом із матір`ю весь час від початку окремого проживання сторін.

Вказану обставину учасники процесу визнають і не оспорили.

У зв`язку із цим, суд приходить до висновку, що права дитини жодним чином не порушені, оскільки за взаємною згодою її батьків, дитина проживає разом із матір`ю ОСОБА_1 .

За нормами частин першої та другої статті 161 цього Кодексу якщо мати та батько, які проживають окремо, не дійшли згоди щодо того, з ким із них буде проживати малолітня дитина, спір між ними може вирішуватися органом опіки та піклування або судом; під час вирішення спору щодо місця проживання малолітньої дитини беруться до уваги ставлення батьків до виконання своїх батьківських обов`язків, особиста прихильність дитини до кожного з них, вік дитини, стан її здоров`я та інші обставини, що мають істотне значення.

Проте, у даній справі, за спільною згодою матері та батька, які проживають окремо, їхня дитина проживає із матір`ю.

З урахуванням викладеного, суд першої інстанції дійшов переконливого висновку, що між сторонами фактично відсутній предмет спору щодо визначення місця проживання їх дитини, що унеможливлює вирішення справи по суті незалежно від обґрунтованості позову.

Про факт відсутності предмета спору також безпосередньо свідчать ті обставини, що відповідач повністю і беззаперечно погоджується на подальше проживання їх дитини із позивачкою, не заявляє вимог і не ініціює питання про проживання дитини разом із ним.

Отже, суд переконався у тому, що правовідносини, які склалися між сторонами щодо визначення місця проживання їх дитини ґрунтуються на їх спільній згоді.

Однак з такими висновком суду першої інстанції колегія суддів погодитись не може з огляду на таке.

Згідно з пунктом 2 частини першої статті 255 ЦПК України суд своєю ухвалою закриває провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.

Необхідність запровадження такого правила обумовлена тим, що відповідно до статті 124 Конституції України юрисдикція судів поширюється на будь-який юридичний спір.

Проте поняття «юридичного спору» має тлумачитися широко, виходячи з підходу Європейського суду з прав людини до тлумачення поняття «спір про право» (пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод). Зокрема, Європейський суд з прав людини зазначає, що відповідно до духу Конвенції поняття «спору про право» має розглядатися не суто технічно, йому слід надавати сутнісного, а не формального значення.

Згідно з частиною першою статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Згідно зі статтею 5 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

З урахуванням викладеного, відсутність предмета спору унеможливлює вирішення справи по суті незалежно від обґрунтованості позову, а відповідно і здійснення ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів осіб.

Прикладами відсутності предмета спору можуть бути дії сторін, чи настання обставин, якщо між сторонами у зв`язку із цим не залишилося неврегульованих питань або самими сторонами врегульовано спірні питання.

Разом і тим, за змістом пункту 2 частини першої статті 255 ЦПК України суд може закрити провадження у справі у зв`язку з відсутністю предмета спору, якщо встановить, що предмет спору був відсутній на час пред`явлення позову.

Логічно-граматичне тлумачення словосполучення «відсутність предмета спору» в контексті наведеної правової норми дає підстави для висновку про те, що предмет спору має бути відсутній, тобто не існувати на час пред`явлення позову. Якщо предмет спору мав місце, але припинив своє існування (зник) після відкриття провадження у справі внаслідок тих чи інших обставин, зокрема у зв`язку з добровільним врегулюванням спору сторонами, виконанням відповідачем заявлених до нього вимог, фізичним знищенням предмета спору тощо, то провадження у справі не може бути закрите з наведеної правової підстави, оскільки вона полягає саме у відсутності предмета спору, а не у припиненні його існування (зникненні).

Якщо предмет спору став відсутній після відкриття провадження у справі, то залежно від обставин, що призвели до зникнення такого предмета, та стадії цивільного процесу, на якій він припинив своє існування, сторони мають цілий ряд передбачених законом процесуальних можливостей припинити подальший розгляд справи, зокрема шляхом залишення позову без розгляду, відмови від позову або від поданих апеляційних чи касаційних скарг, визнання позову відповідачем, укладення мирової угоди тощо.

Аналогічний правовий висновок викладено у постановах Верховного Суду від 10 квітня 2019 року у справі №456/647/18, від 13 травня 2020 року у справі №686/20582/19-ц, від 09 вересня 2020 року у справі №750/1658/20.

У постанові від 13 травня 2020 року у справі №686/20582/19-ц Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду зробив висновок про те, що відсутність заперечень з боку відповідача щодо проживання дитини разом із позивачем не дає підстав стверджувати про відсутність предмета спору у справі.

У справі «Bellet v. France» Європейський Суд з прав людини зазначив, що стаття 6 параграфу 1 Конвенції містить гарантії справедливого судочинства, одним з аспектів яких є доступ до суду. Рівень доступу, наданий національним законодавством, має бути достатнім для забезпечення права особи на суд з огляду на принцип верховенства права в демократичному суспільстві.

Право на справедливий судовий розгляд також закріплено Міжнародним пактом про громадянські і політичні права та Конвенцією про захист прав людини і основоположних свобод (частина 1 статті 6). Право на справедливий судовий розгляд охоплює і право кожного на доступ до правосуддя.

Отже, виходячи з вищенаведеного, колегія суддів зазначає, що суд першої інстанції належним чином не дослідив матеріали справи, не врахував вищенаведені обставини, у зв`язку з чим зробив передчасний та помилковий висновок про закриття провадження, що призвело до неправильного вирішення питання та постановлення ухвали, яка перешкоджає подальшому провадженню у справі та доступу до суду.

Аналогічні за змістом висновки викладені у постанові Верховного Суду від 13 січня 2022 року у справі №644/1955/20.

Висновки за результатами розгляду апеляційної скарги.

За таких підстав, колегія суддів дійшла висновку про те, що суд першої інстанції на наведене уваги не звернув та передчасно вирішив питання про відмову у відкритті провадження, що призвело до постановлення помилкової ухвали й у відповідності до ст. 377, п. 4 ч. 1 ст. 379 ЦПК України є підставою для скасування ухвали суду першої інстанції та передання справи для продовження розгляду до того ж суду першої інстанції.

Керуючись ст. ст. 367, 368, 374, 377, 379, 381-384, 389-391 ЦПК України, апеляційний суд,

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.

Ухвалу Любашівського районного суду Одеської області від 09 січня 2024 року скасувати, справу направити для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Постанова суду набирає законної сили з моменту її прийняття, проте може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повний текст судового рішення складено 08 квітня 2024 року.

Головуючий Р.Д. Громік

Судді: С.М. Сегеда

М.М. Драгомерецький