Постанова

від 28.03.2024 по справі 522/15857/21

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Номер провадження: 22-ц/813/3442/24

Справа № 522/15857/21

Головуючий у першій інстанції Домусчі Л. В.

Доповідач Дришлюк А. І.

Категорія: 19

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28.03.2024 року м. Одеса

Одеський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого судді Дришлюка А.І., суддів Сегеди С.М., Драгомерецького М.М.,

при секретарі судового засідання Нечитайло А.Ю.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Одесі справу за апеляційною скаргою представника Товариства з обмеженою відповідальністю «Одесабуд» - Савєльєвої Анастасії Валеріївни на рішення Приморського районного суду м. Одеси від 31 жовтня 2023 року по цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Одесабуд» про визнання договорів недійсними та стягнення коштів, -

ВСТАНОВИВ:

26 серпня 2021 року ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Одесабуд» про визнання договорів недійсним та стягнення коштів. Позивач просив суд визнати недійсними договори купівлі-продажу майнових прав № 31/05/21-1Л від 31.05.2021 та № 23/06/21-2Л від 23.06.2021, а також стягнути сплачені кошти за даними договорами у розмірі 219 200,00 грн та 68 243,70 грн. В обґрунтування своїх вимог позивач зазначив, що між ОСОБА_1 та ТОВ «Одесабуд» було укладено наступні договори: договір № 31/05/21-1Л від 31.05.2021 про придбання майнових прав на квартири АДРЕСА_1 , 2 в 3 секції на 4 поверсі загальною площею 50,5 кв. м., що розташовані за адресою: АДРЕСА_2 ; договір № 23/06/21-2Л від 23.06.2021 про придбання майнових прав на паркувальні місця 5, 7 в 1 секції загальною площею 13,75 кв.м, що розташовані за адресою: АДРЕСА_3 . Позивачем було здійснено платежі по вищевказаним договорам: 31.05.2021 за договором № 31/05/21-1Л у розмірі 219 200 гривень; 23.06.2021 за договором № 23/06/21-2Л у розмірі 40 957,50 грн; 09.07.2021 за договором № 23/06/21-2Л у розмірі 27 286,20 грн. 11 липня 2021 року позивачу стало відомо, що у ТОВ «Одесабуд» відсутні дозвільні документи для здійснення будівництва житлових будинків з паркувальними місцями, що розташовані за адресою: АДРЕСА_3 . 18 серпня 2021 року позивач надав відповідачеві вмотивовану заяву з вимогою розірвання договорів та повернення сплачених внесків в загальному розмірі 287 443 гривень 70 копійок. ТОВ «Одесабуд» відмовилось від реєстрації даної заяви та повідомив, що не має наміру виконувати вимоги позивача щодо розірвання договору та повернення грошей (т. 1, а.с. 1-7).

Рішенням Приморського районного суду м. Одеси від 31 жовтня 2023 року позовні вимоги ОСОБА_1 про визнання договорів недійсним та стягнення коштів вирішено задовольнити. Суд вирішив визнати недійсним договір купівлі-продажу майнових прав № 31/05/21-1Л, укладений 31 травня 2021 року між ОСОБА_1 та Товариством з обмеженою відповідальністю «Одесабуд». Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Одесабуд» на користь ОСОБА_1 сплачені кошти за договором купівлі-продажу майнових прав № 31/05/21-1Л, укладеного 31 травня 2021 року, у розмірі 219 200 гривень 00 копійок. Визнати недійсним договір купівлі-продажу майнових прав № 23/06/21-2Л, укладений 23 червня 2021 року між ОСОБА_1 та Товариством з обмеженою відповідальністю «Одесабуд». Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Одесабуд» на користь ОСОБА_1 сплачені кошти за договором купівлі-продажу майнових прав № 23/06/21-2Л, укладеного 23 червня 2021 року, у розмірі 68 243 гривні 70 копійок (т. 2, а.с. 82-90).

Не погоджуючись із вказаним рішенням суду першої інстанції, представник Товариства з обмеженою відповідальністю «Одесабуд» - Савєльєва Анастасія Валеріївна 11.12.2023 через Електронний суд подала апеляційну скаргу в якій просить оскаржуване рішення скасувати та ухвалити нове, яким у задоволенні позовних вимог відмовити у повному обсязі. В обґрунтування апеляційної скарги представник зазначає, що рішення суду першої інстанції є незаконним та необґрунтованим, ухваленим без повного та всебічного дослідження обставин, що мають значення для справи. Апелянт вказує, що ОСОБА_1 було неодноразово порушено вимоги укладеного договору № 31/05/21-1Л купівлі-продажу майнових прав від 31 травня 2021 року й пропущено строк сплати грошових коштів та жодним чином не повідомлено ТОВ «Одесабуд» про причини прострочення виконання зобов`язання за вказаним договором. Апелянт зазначає, що укладеним договором передбачено, що у разі розірвання договору з вини покупця, продавець, у свою чергу, отримує 20 відсотків від суми договору, а саме 323 224,91 грн, натомість ОСОБА_1 подано до суду заяву про розірвання договорів та повернення сплачених внесків (т. 2, а.с. 108-112).

Відзив наапеляційну скаргудо апеляційногосуду ненадходив.

З врахуванням недостатньої кількості суддів в Одеському апеляційному суді (з 2013 року кількість суддів в цивільній палаті зменшилася з 48 до 10, які фактично здійснюють судочинство), щодо яких здійснюється автоматизований розподіл справ (без урахування суддів, які хворіють, перебувають у відрядженні, знаходяться у відпустці та тимчасово відряджені до Одеського апеляційного суду), що створює надмірне навантаження та виключає можливість розгляду справи в строки, передбачені національним законодавством, судом апеляційної інстанції було здійснено розгляд справи з врахуванням поточного навантаження, яке обумовило затягування розгляду справи по незалежним від суду причинам.

В судовому засіданні позивач ОСОБА_1 просив залишити апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін. Апелянт в судове засідання не з`явився, про час, дату та місце судового засідання повідомлявся належним чином. 27.03.2024 від представника апелянта надійшло клопотання про відкладення розгляду справи в зв`язку з перебуванням у відряджені.

Як вбачається з матеріалів справи судову повістку про призначене судове засідання в справі на 28.03.2024 апелянт отримав в електронному кабінеті Електронного суду 19.02.2024 (т. 2, а.с. 156). Також, судову повістку було доставлено на електронну адресу апелянта 19.02.2024 (т. 1, а.с. 156 оборот), а крім того, відправлено на телефон представника ОСОБА_2 19.02.2024 (т. 2, а.с. 157). Будь-яких клопотань від апелянта чи його представника в період з 19.02.2024 та до 27.03.2024 до апеляційного суду не надходило. 27.03.2024 ОСОБА_3 через Електронний суд подала клопотання про вступ до участі в справі в якості представника відповідача та одночасно просила суд відкласти розгляд справи в зв`язку з її відрядженням. Наказ про відрядження був виданий 25.03.2024.

Відповідно до п. 4 розділу 1.3 Правил організації ефективного цивільного судочинства (далі Правила), затверджених рішенням Ради суддів України № 14 від 28.02.2020 (https://oda.court.gov.ua/sud4813/inshe/1/) не може бути визнано само по собі поважною причиною і не має наслідком безумовне відкладення розгляду справи або оголошення перерви у розгляді справи, зокрема, щорічна відпустка або відрядження представника/сторони, якщо наказ про відпустку (відрядження) було видано після дати призначення судового засідання (після дати повідомлення сторони (її представника) про дату судового засідання.

Відповідно до положень ч. 2 ст. 372 ЦПК України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи. Апеляційний суд зауважує, що апелянту була забезпечена можливість реалізації його процесуальних прав та обов`язків в повному обсязі. Апелянт скористався своїм правом на подання апеляційної скарги та виклав міркування щодо обставин справи та рішення суду першої інстанції в своїх доводах, в межах яких апеляційний суд здійснює перевірку законності та обґрунтованості оскаржуваного рішення. А тому, враховуючи вище викладене в сукупності, апеляційний суд відхилив клопотання представника відповідача про відкладення розгляду справи.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення позивача, дослідивши матеріали цивільної справи, доводи апеляційної скарги, апеляційний суд дійшов висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на таке.

Приймаючи оскаржуване рішення суд першої інстанції виходив з того, що позивачем було укладено договори на купівлю майнових прав на паркувальне місце та на однокімнатну квартиру у багатоквартирному житловому будинку, проте дозвіл ТОВ «ОДЕСАБУД» був наданий на «Будівництво готелю з центром обслуговування туристів та спортивним клубом, пунктом надання першої медичної допомоги і реабілітаційним центром, в межах земельних ділянок, які знаходяться в оренді, за рахунок знесення об`єктів нерухомості, які знаходяться у власності за адресою: АДРЕСА_3 та благоустроєм прилеглої території», тобто відповідач вів в оману позивача щодо будівництва за вищевказаними адресами багатоквартирного житлового будинку та уклав договори на купівлю майнових прав на об`єкти, будівництво яких не передбачено вищевказаним дозволом.

Оскільки земельні ділянкине призначенідля будівництважитлового комплексу,суд дійшоввисновку прообґрунтованість тадоведеність позовнихвимог тана підставіст.215ЦК Українивирішив визнатинедійсними оспорюванідоговори,укладені між ОСОБА_1 та ТОВ«ОдесаБуд».

Також суд задовольнив позовні вимоги про стягнення грошових коштів у зв`язку з визнанням спірних договорів недійсними.

Відповідно до ч. 1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги

Фактичні обставини справи

31.05.2021 між ТОВ «Одесабуд» (продавець) та ОСОБА_1 (покупець) був укладений договір купівлі-продажу майнових прав № 31/05/21-1Л, згідно якого продавець продає, а покупець купує майнові права на однокімнатну квартиру (апартаменти) АДРЕСА_4 (т. 1, а.с. 18-32).

23.06.2021 між ТОВ «Одесабуд» (продавець) та ОСОБА_1 (покупець) був укладений договір купівлі-продажу майнових прав № 23/06/21-2Л, згідно якого продавець продає, а покупець купує майнові права на паркувальне місце № 3.17 (будівельний), секція 1, 13.75 кв.м, в багатоквартирному будинку, який будується, що розташований за адресою (будівельний): м. Одеса, Лідерсовський бульвар, 7 та АДРЕСА_5 (т. 1, а.с. 13-17).

19.08.2021 замовникам ТОВ «Одесабуд», ТОВ «Спорт-Сервіс» та ТОВ «Лідер-Парк» був виданий дозвіл на виконання будівельних робіт «Будівництво готелю з центром обслуговування туристів та спортивним клубом, пунктом надання першої медичної допомоги і реабілітаційним центром, в межах земельних ділянок, які знаходяться в оренді, за рахунок знесення об`єктів нерухомості, які знаходяться у власності за адресою: АДРЕСА_3 та благоустроєм прилеглої території». Земельні ділянки № 5110137500:29:005:0034 та № 5110137500:29:005:0035 (т. 1, а.с. 67-72).

Згідно інформації Державного земельного кадастру про право власності та речові права на земельну ділянку від 13.09.2023, земельна ділянка за кадастровим номером № 5110137500:29:005:0035 ( АДРЕСА_2 ) за цільовим призначенням відноситься до земель 03.10 для будівництва та обслуговування адміністративних будинків, офісних будівель компаній, які займаються підприємницькою діяльністю, пов`язаною з отриманням прибутку та знаходиться в оренді у ТОВ «Спорт-Сервіс» з 08.04.2019 (т. 1, а.с. 77-78).

Згідно інформації Державного земельного кадастру про право власності та речові права на земельну ділянку від 13.09.2023, земельна ділянка за кадастровим номером № 5110137500:29:005:0034 ( АДРЕСА_2 ) за цільовим призначенням відноситься до земель 03.15 для реконструкції та подальшої експлуатації і обслуговування адміністративної будівлі та знаходиться в оренді у ТОВ «Лідер-Парк» з 31.10.2019 (т. 1, а.с. 73-76).

Оцінка апеляційного суду

Відповідно до 215 ЦК України вимога про визнання оспорюваного правочину недійсним може бути заявлена як однією зі сторін правочину, так і іншою заінтересованою особою, права та законні інтереси якої порушено вчиненням правочину.

Відповідно до ч. 1 ст. 230 ЦК України якщо одна із сторін правочину навмисно ввела другу сторону в оману щодо обставин, які мають істотне значення (частина перша статті 229 цього Кодексу), такий правочин визнається судом недійсним.

Відповідно до ч. 1 ст. 229 ЦК України істотне значення має помилка щодо природи правочину, прав та обов`язків сторін, таких властивостей і якостей майна, які значно знижують його цінність або можливість використання за цільовим призначенням. Помилка щодо мотивів правочину не має істотного значення, крім випадків, встановлених законом.

За обставинами даної справи між ТОВ «Одесабуд» (продавець) та ОСОБА_1 (покупець) буди укладені договори купівлі-продажу майнових прав на однокімнатну квартиру (апартаменти) № 3.4.2 (будівельний), 3 секція, 4 поверх, загальною площею 50,5 кв. м., в багатоквартирному будинку, який будується, що розташований за адресою (будівельний): АДРЕСА_3 та паркувальне місце за цією ж адресою.

Однак, відповідно до інформації з Державного земельного кадастру про право власності та речові права на земельну ділянку цільове призначення земельних ділянок № 5110137500:29:005:0034 та № 5110137500:29:005:0035 03.10 для будівництва та обслуговування адміністративних будинків, офісних будівель компаній, які займаються підприємницькою діяльністю, пов`язаною з отриманням прибутку, а також 03.15 для реконструкції та подальшої експлуатації і обслуговування адміністративної будівлі. При цьому, 19.08.2021 замовникам був виданий дозвіл на виконання будівельних робіт на вказаних земельних ділянках «Будівництво готелю з центром обслуговування туристів та спортивним клубом, пунктом надання першої медичної допомоги і реабілітаційним центром, в межах земельних ділянок, які знаходяться в оренді, за рахунок знесення об`єктів нерухомості, які знаходяться у власності за адресою: АДРЕСА_3 та благоустроєм прилеглої території».

Отже, покупець майнових прав був введений в оману продавцем щодо будівництва багатоквартирного житлового будинку, що є підставою для визнання договорів купівлі-продажу майнових прав недійсними.

Апеляційний суд звертає увагу на те, що апеляційна скарга не містить доводів щодо спростування вище вказаних обставин. Апелянт лише зазначає, що земельні ділянки знаходяться в забудовника на законних підставах відповідно до укладених договорів оренди, які на даний час не розірвані та не визнані судом недійсними. Разом з тим, предметом розгляду даної справи являється не перевірка законності використання відповідачем земельних ділянок, а питання правомірності укладених договорів купівлі-продажу майнових прав на квартиру в багатоквартирному будинку та паркувальне місце, в той час коли замовниками був отриманий дозвіл на будівництво готелю на вище вказаних земельних ділянках.

Відповідно до ч. 1 ст. 236 ЦК України нікчемний правочин або правочин, визнаний судом недійсним, є недійсним з моменту його вчинення. Тому апеляційний суд відхиляє доводи апелянта про порушення позивачем строків сплати чергових внесків за договорами купівлі-продажу майнових прав.

Інші доводи апелянта не мають правового значення для вирішення справи, а тому не приймаються до уваги апеляційним судом. Європейський суд з прав людини неодноразово відзначав, що рішення національного суду повинно містити мотиви, які достатні для того, щоб відповісти на істотні аспекти доводів сторін (рішення у справі RuizTorija v. Spain, серія A, № 303-A, §§ 29-30). Це право не вимагає детальної відповіді на кожен аргумент, використаний стороною. Більше того, воно дозволяє судам вищих інстанцій просто підтримати мотиви, наведені судами нижчих інстанцій, без того, щоб повторювати їх (пункт 2 рішення ЄСПЛ від 27 вересня 2001 року у справі «Гірвісаарі проти Фінляндії»).

Таким чином, враховуючи вище встановлені обставини справи, оскільки доводи апеляційної скарги не знайшли свого підтвердження, апеляційний суд на підставі ст. 375 ЦПК України відмовляє в задоволенні апеляційної скарги.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 367, 368, 374, 375, 381, 382, 383, 384 ЦПК України, Одеський апеляційний суд,

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу представника Товариства з обмеженою відповідальністю «Одесабуд» - Савєльєвої Анастасії Валеріївни залишити без задоволення.

Рішення Приморського районного суду м. Одеси від 31 жовтня 2023 року залишити без змін.

Постанова Одеського апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Судді Одеського апеляційного суду А.І. Дришлюк

М.М. Драгомерецький

С.М. Сегеда

Повний текст постанови складений 15 квітня 2024 року

Суддя Одеського апеляційного суду А.І. Дришлюк