Рішення

від 16.04.2024 по справі 367/9939/23

ІРПІНСЬКИЙ МІСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 367/9939/23

Провадження №2/367/2170/2024

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

(заочне)

16 квітня 2024 року Ірпінський міський суд Київської області у складі:

головуючого - судді Кравчук Ю.В.,

за участю:

секретаря судових засідань - Яцуна А.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Ірпені цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «ВУДПРОЕКТ» про стягнення грошових коштів за невиконаним договором по виконанню робіт з поставки та монтажу сходів,-

ВСТАНОВИВ:

Представник позивача ОСОБА_1 - адвокат Кузьменко Сергій Іванович звернулася до суду з позовом та просить постановити судове рішення, яким стягнути з ТОВ «ВУДПРОЕКТ» в особі директора, ОСОБА_2 , на користь ОСОБА_1 грошові кошти у розмірі 218 043 грн. 34 коп., а саме: суму попередньої оплати (основного боргу) в розмірі 110 000 грн., пені у розмірі 49 798 грн. 34 коп., інфляційні втрати у сумі 5 017 грн. 10 коп., 3 відсотки річних у сумі 3 228 грн., суму моральної шкоди, в розмірі 50 000 грн.

Вимоги представник обґрунтовує тим, що 08.11.2022 позивач, ОСОБА_1 (далі - позивач) та відповідач, Товариство з обмеженою відповідальністю «ВУДПРОЕКТ» (далі - ТОВ «ВУДПРОЕКТ»), в особі директора Черкас Віталія Васильовича (далі - відповідач), уклали письмовий Договір № 08/11/3 від 08.11.2022 по виконанню робіт з поставки та монтажу сходів на об`єкт позивача. Згідно з пунктом 2.2. вказаного договору, позивач зобов`язалася сплатити відповідачу передплату за товар у сумі 110 000.00 грн. в момент укладення договору, а саме 08.11.2022, як передплату за виконання робіт з поставки та монтажу сходів на об`єкт Покупця, за адресою: АДРЕСА_1 .

За вказаним договором позивач замовив, а відповідач прийняв замовлення на виконання робіт з поставки та монтажу сходів на об`єкт позивача, також позивач 08.11.2022, в момент укладення договору, відповідно до пункту 2.2., здійснив передплату за товар в сумі 110 000 грн. Кошти, в сумі 110 000 грн., ОСОБА_1 власноручно передала директору ТОВ «ВУДПРОЕКТ», ОСОБА_2 , в присутності її чоловіка, ОСОБА_3 ., який мешкає спільно з позивачем за адресою: АДРЕСА_1 , та був присутній при передачі грошових коштів його дружиною ОСОБА_1 , однак, відповідачем були порушені зобов`язання, відповідно до пункту 3.1. договору, а саме: відповідач не виконав умови договору по виконанню робіт з поставки та монтажу сходів на об`єкт позивача в частині поставки товару та виконанню монтажних робіт протягом 30-ти робочих днів з моменту здійснення позивачем передплати.

Зазначає, що відповідно пункту 2.1 Договору загальна вартість послуг за цим Договором становить 155 000,00 грн., вказана ціна включає всі витрати Продавця, пов`язані з виконанням цього договору.

Наголошує, що позивач в повному обсязі виконав свої обов`язки згідно умов договору, здійснивши передплату за товар в сумі 110 000грн., в момент укладення договору (пункт 2.2. договору), а саме 08.11.2022. На виконання умов Договору № 08/11/3 від 08.11.2022, позивач особисто здійснила передплату за товар, а відповідач власноручно отримав від неї кошти в сумі 110 000 грн., відповідно до пункту 2.2. Відповідно до пункту 3.1. Продавець повинен був повністю поставити товар та виконати монтажні роботи протягом 30 тридцяти днів з моменту здійснення позивачем передплати. Як зазначалося вище, ціна вищевказаного договору відповідно до пункту 2.1. становить 155 000 грн., а останній розрахунок за виконання робіт з поставки та монтажу сходів на об`єкт Покупця, згідно з пунктом 2.3., здійснюється протягом 3-х днів з моменту завершення робіт. Згідно з пунктом 2.4 договору, у випадку відмови Продавця передати товар в обумовлені Договором строки, Продавець повертає Покупцю суму передплати протягом 10-ти робочих днів. На час написання заяви відповідач умови договору не виконав, а суму передоплати у розмірі 110 000 грн. не повернув.

Додає, що після звернення ОСОБА_1 стосовно надання правової допомоги по факту невиконання відповідачем договірних зобов`язань, ОСОБА_4 , 07.11.2023, направив відповідачу повідомлення, з проханням повернути ОСОБА_1 передплату, у зв`язку з невиконанням ним договірних зобов`язань, а також повторно надіслав йому претензію № 1/2023 від 12.08.2023. Відповідач відповів, що він не проти повернення коштів, а також завірив, що в підтвердження його слів він до 10.11.2023 може перевести кошти в розмірі 10 000 грн., а до 30.11.2023 обіцяв повністю закрити залишок.

Таким чином, стверджує, що оскільки відповідач ТОВ «ВУДПРОЕКТ», в особі директора ОСОБА_2 , в строк встановлений домовленістю між сторонами, а саме до 08.12.2022, не виконав взятих на себе зобов`язань щодо виконання робіт з поставки та монтажу сходів на об`єкт Покупця, та в свою чергу сплаченої позивачем передплати не повернув, відтак вважається таким, що прострочив виконання зобов`язання.

Відповідно до пункту 6 частини 3 статті 175 Цивільного процесуального кодексу України, для досудового врегулювання спору 12.08.2022 ТОВ «ВУДПРОЕКТ», директору товариства ОСОБА_2 була направлена письмова претензія досудового врегулювання спору, але, ОСОБА_2 не виявив бажання у досудовому врегулюванні спору, хоча від повернення передплачених йому коштів, не відмовлявся та постійно повідомляв що сплачувати борг буде, але частинами грошових коштів.

Стверджує, що станом на 24.11.2023, всупереч умовам договору відповідачем не повернуто позивачу одержану від нього суму передплати як протягом десяти днів, так і станом на день подання цієї заяви. Через такі неправомірні дії відповідача, позивач вимушена витрачати час та кошти для нормалізації життя.

Таким чином, з огляду на наведене, позивачем в позовній заяві заявлено вимогу про стягнення з відповідача як основної суми коштів, пені, інфляційних витрат, так і трьох відсотків річних, що підлягають стягненню з ТОВ «ВУДПРОЕКТ» в особі директора ОСОБА_2 , а саме стягненню підлягають:

1. сума попередньої оплати а розмірі - 110 000 грн.

2. три відсотки річних - 3 228 грн.

3. пеня - 49 798.34 грн.

4. інфляційні витрати - 5 017.10 грн.

Додає, що маючи другу групу по інвалідності позивач вважає, що неправомірними діями відповідача їй було заподіяно фізичні та душевні страждання, а саме відчувала себе невдахою, нещасною, нездатною до досягнення колишніх успіхів, знизився загальний фізичний тонус, з`являлися супутні цьому різного роду функціональні розлади, які порушили сон, апетит. Пережиті нею страждання негативно відбиваються на її професійній діяльності, пізнавальної активності.

На підставі викладеного, позивач просить суд стягнути з ТОВ «ВУДПРОЕКТ», в особі директора ОСОБА_2 , на користь ОСОБА_1 суму попередньої оплати у розмірі 110 000 грн., пені у розмірі 49 798,34 грн., інфляційні втрати в сумі 5 017.10 грн., 3 відсотки річних у сумі 3 228 грн. суму моральної шкоди, в розмірі 50 000 грн., всього на загальну суму 218 043 грн. 34 коп.

Ухвалою Ірпінського міського суду Київської області від 07 грудня 2023 року відкрито провадження за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.

Сторонам було направлено копію ухвали про відкриття провадження, відповідачу також копію позовної заяви з додатками.

У встановлений строк від відповідача відзиву на позовну заяву до суду не надійшло, а тому в силу ч. 8 ст. 178 ЦПК України, суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Фіксація судового засідання за допомогою технічних засобів не здійснювалася на підставі ч. 2 ст. 247 ЦПК України.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, суд вважає, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Згідно ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у цивільних справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Зі ст. 81 ЦПК України вбачається, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Судом встановлено, що 08 листопада 2022 року між ОСОБА_1 та Товариством з обмеженою відповідальністю «ВУДПРОЕКТ» в особі директора Черкас Віталія Васильовича укладено Договір № 08/11/3 відповідно до якого продавець зобов`язується передати у власність покупця виготовлений на замовлення Покупця товар, а покупець зобов`язується прийняти товар та оплатити його вартість на умовах цього Договору.

Згідно із пунктом 2.2. вказаного договору, позивач зобов`язалася сплатити відповідачу передплату за товар у сумі 110 000 (сто десять тисяч) гривень в момент укладення договору, як передплату за виконання робіт з поставки та монтажу сходів на об`єкт покупця, за адресою: АДРЕСА_1 .

Відповідно до п. 2.4. Договору, у випадку відмови Продавця передати товар в обумовлені Договором строки, Продавець повертає Покупцю суму передплати протягом 10-ти робочих днів.

Згідно із п. 3.1. Договору, Продавець повинен повністю поставити товар та виконати монтажні роботи протягом 30 робочих днів з моменту здійснення ним передплати.

Відповідно до п. 6.4. Договору якщо обставини непереборної сили діють протягом трьох послідовних місяців і не виявляють ознак припинення, цей Договір може бути розірваний в односторонньому порядку Продавцем або Покупцем шляхом направлення повідомлення іншій стороні.

12 серпня 2023 року ОСОБА_1 за вих. № 1/2023 було направлено Директору ТОВ «ВУДПРОЕКТ» ОСОБА_2 претензію, в якій Ірина Михайлівна вимагала від ТОВ «ВУДПРОЕКТ» виконати свої зобов`язання за Договором №08/11/3 від 08 листопада 2022 року належним чином та перерахувати на її рахунок суму передплати в розмірі 110 000 (сто десять тисяч) гривень в термін до 12 вересня 2023 року.

Згідно з ч.2 ст. 628 ЦК України, сторони мають право укласти договір, в якому містяться елементи різних договорів (змішаний договір). До відносин сторін у змішаному договорі застосовуються у відповідних частинах положення актів цивільного законодавства про договори, елементи яких містяться у змішаному договорі, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті змішаного договору.

Відповідно до ч.1 ст. 655 ЦК України, за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

За ч. 1 ст. 656 ЦК України, предметом договору купівлі-продажу може бути майно (товар), яке є у продавця на момент укладення договору або буде створене (придбане, набуте) продавцем у майбутньому.

Відповідно до ч. 1 ст. 698 ЦК України, за договором роздрібної купівлі-продажу продавець, який здійснює підприємницьку діяльність з продажу товару, зобов`язується передати покупцеві товар, що звичайно призначається для особистого, домашнього або іншого використання, не пов`язаного з підприємницькою діяльністю, а покупець зобов`язується прийняти товар і оплатити його.

Частиною 1 ст. 662 ЦК України передбачено, що продавець зобов`язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу.

За ч. 1 ст. 663 ЦК України, продавець зобов`язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу.

Відповідно до п.1 ч.1 ст. 664 ЦК України, обов`язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент вручення товару покупцеві, якщо договором встановлений обов`язок продавця доставити товар.

За ч.1 ст. 704 ЦК України, якщо договір роздрібної купівлі-продажу укладено з умовою про доставку товару покупцеві, продавець зобов`язаний у встановлений договором строк доставити товар за місцем, указаним покупцем, а якщо місце передання товару покупцем не вказане, - за місцем проживання фізичної особи-покупця або місцезнаходженням юридичної особи-покупця.

Таким чином, з огляду на умови договору укладеного 08 листопада 2022 року ТОВ «ВУДПРОЕКТ» повинен був повністю поставити товар та виконати монтажні роботи протягом 30 робочих днів з моменту здійснення передплати позивачем.

Згідно із п. 2.2.Договору, Сторони домовились, що Покупець здійснює передплату за товар в сумі 110 000 (сто десять тисяч) гривень в момент укладення договору.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 509 ЦК України, зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

За ч. 3 ст. 510 ЦК України, якщо кожна із сторін у зобов`язанні має одночасно і права, і обов`язки, вона вважається боржником у тому, що вона зобов`язана вчинити на користь другої сторони, і одночасно кредитором у тому, що вона має право вимагати від неї.

Позивач свій обов`язок з внесення передоплати у сумі 110 000 (сто десять тисяч) гривень виконала, вчинила усі можливі дії для отримання замовлення.

Натомість ТОВ «ВУДПРОЕКТ» не виконало обов`язків за Договором, не передали Позивачу продукцію та не виконали роботи не тільки у строк, встановлений Договором, а і в розумний строк.

На договорі міститься печатка ТОВ «ВУДПРОЕКТ», Договір від імені ТОВ «ВУДПРОЕКТ» підписано директором ТОВ «ВУДПРОЕКТ».

Грошові кошти були передані Позивачем ТОВ «ВУДПРОЕКТ», відповідно до п. 2.2. Договору, крім того, на спростування цього твердження, відповідач на надав жодних заперечень та доказів.

Відповідно до частини першої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

У частинах першій, третій статті 100 ЦПК України передбачено, що електронними доказами є інформація в електронній (цифровій) формі, що містить дані про обставини, що мають значення для справи, зокрема, електронні документи (в тому числі текстові документи, графічні зображення, плани, фотографії, відео- та звукозаписи тощо), вебсайти (сторінки), текстові, мультимедійні та голосові повідомлення, метадані, бази даних та інші дані в електронній формі. Такі дані можуть зберігатися, зокрема, на портативних пристроях (картах пам`яті, мобільних телефонах тощо), серверах, системах резервного копіювання, інших місцях збереження даних в електронній формі (в тому числі в мережі Інтернет). Учасники справи мають право подавати електронні докази в паперових копіях, посвідчених у порядку, передбаченому законом. Паперова копія електронного доказу не вважається письмовим доказом.

У частинах першій-третій статті 89 ЦПК України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Таким чином, листування Позивача із відповідачем є електронним доказом та оцінюється судом у сукупності з іншими доказами.

За ч.1 ст. 610 ЦК України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Згідно до ч. 1 ст. 611 ЦК України, у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема:

1) припинення зобов`язання внаслідок односторонньої відмови від зобов`язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору;

2) зміна умов зобов`язання;

3) сплата неустойки;

4) відшкодування збитків та моральної шкоди.

Відповідно до ч.1, 2, 3 ст. 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом. Боржник, який прострочив виконання зобов`язання, відповідає перед кредитором за завдані простроченням збитки і за неможливість виконання, що випадково настала після прострочення. Якщо внаслідок прострочення боржника виконання зобов`язання втратило інтерес для кредитора, він може відмовитися від прийняття виконання і вимагати відшкодування збитків.

За ч.1-3 ст. 615 ЦК України, у разі порушення зобов`язання однією стороною друга сторона має право частково або в повному обсязі відмовитися від зобов`язання, якщо це встановлено договором або законом. Одностороння відмова від зобов`язання не звільняє винну сторону від відповідальності за порушення зобов`язання. Внаслідок односторонньої відмови від зобов`язання частково або у повному обсязі відповідно змінюються умови зобов`язання або воно припиняється.

Відповідно до ч.1 ст. 665 ЦК України, у разі відмови продавця передати проданий товар покупець має право відмовитися від договору купівлі-продажу.

За ч.1 ст. 698 ЦК України, до відносин за договором роздрібної купівлі-продажу з участю покупця-фізичної особи, не врегульованих цим Кодексом, застосовується законодавство про захист прав споживачів.

За ч. 1, 6 ст. 10 Закону України «Про захист прав споживача», споживач має право відмовитися від договору про виконання робіт (надання послуг) і вимагати відшкодування збитків, якщо виконавець своєчасно не приступив до виконання зобов`язань за договором або виконує роботу так повільно, що закінчити її у визначений строк стає неможливим.

Таким чином, Позивач на підставі закону (ч.1 ст.665 ЦК України, ч.1 ст.10 Закону 1023-XII від 12.05.1991 року) має право відмовитися від договору в цілому, що має наслідком одностороннє розірвання договору у зв`язку із порушенням зобов`язання.

Відповідно до частини першої статті 16 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) кожна особа має право звернутись до суду за захистом свого особистого або майнового права та інтересу.

Згідно зі статтею 570 ЦК України завдатком є грошова сума або рухоме майно, що видається кредиторові боржником у рахунок належних з нього за договором платежів, на підтвердження зобов`язання і на забезпечення його виконання. Якщо не буде встановлено, що сума, сплачена в рахунок належних з боржника платежів, є завдатком, вона вважається авансом.

Правові наслідки порушення або припинення зобов`язання, забезпеченого завдатком передбачені вимогами статті 571 ЦК України, зокрема: якщо порушення зобов`язання сталося з вини боржника, завдаток залишається у кредитора; якщо порушення зобов`язання сталося з вини кредитора, він зобов`язаний повернути боржникові завдаток та додатково сплатити суму у розмірі завдатку або його вартості; сторона, винна у порушенні зобов`язання, має відшкодувати другій стороні збитки в сумі, на яку вони перевищують розмір (вартість) завдатку, якщо інше не встановлено договором; у разі припинення зобов`язання до початку його виконання або внаслідок неможливості його виконання завдаток підлягає поверненню.

За змістом наведених норм ЦК України завдаток є доказом існування зобов`язання, виконує платіжну функцію та є способом забезпечення виконання зобов`язання.

Згідно з положеннями статей 546, 548 ЦК України завдатком може бути забезпечене лише дійсне зобов`язання, яке випливає із договору, укладеного сторонами.

Оскільки передоплата внесена ОСОБА_1 на виконання умов Договору від 08 листопада 2022 року, внесена Позивачем сума є завдатком, що відповідає правовій позиції Верховного суду у складі Касаційного цивільного суду, сформульованій в постанові від 17 червня 2021 року по справі № 711/5065/15-ц.

Аналогічні правові позиції викладені в постановах Верховного суду від 25 лютого 2019 року по справі № 712/7249/17, від 26.09.2019 року по справі № 654/2004/16-ц тощо.

За умовами п.2.3 Договору, остаточний розрахунок за товар та виконані роботи здійснюється протягом 3 днів з моменту завершення робіт. Відповідно, у даному контексті, Позивач виступав боржником, а Відповідач, якому було передано грошові кошти в якості передоплати (завдатку) - кредитором.

Згідно з абз. 2 ч. 1 ст. 571 ЦК України, якщо порушення зобов`язання сталося з вини кредитора, він зобов`язаний повернути боржникові завдаток та додатково сплатити суму у розмірі завдатку або його вартості.

Отже, Позивачем доведені позовні вимоги про стягнення суми завдатку.

Згідно приписів ч.ч. 1, 3 ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно частини другої статті 551 Цивільного кодексу України, якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства. Розмір неустойки, встановлений законом, може бути збільшений у договорі, якщо таке збільшення не заборонено законом. Сторони можуть домовитися про зменшення розміру неустойки, встановленого актом цивільного законодавства, крім випадків, передбачених законом.

Розрахунок пені та штрафних санкцій позивач розрахував з грудня 2022 року по листопад 2023 року, тобто з дати порушення умов договору відповідачем.

Суд погоджується з наданим позивачем розрахунком розміру пені, яка підлягає стягненню з відповідача на користь позивача за договором від 08 листопада 2022 року у сумі 49 798 (сорок дев`ять тисяч сімсот дев`яносто вісім) гривень 34 копійки, а саме з грудня 2022 року по листопад 2023 року включно, виходячи із загальної суми за договором, облікової ставки НБУ.

Вирішуючи питання щодо нарахування штрафних санкцій за порушення умов договорів відповідно до ст. 625 ЦК України, суд виходить з наступного.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Беручи до уваги те, що наслідки прострочення боржником грошового зобов`язання у вигляді інфляційних нарахувань та трьох процентів річних не є санкціями, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові, ці кошти нараховуються незалежно від вини боржника.

Це правило ґрунтується на засадах справедливості і виходить з неприпустимості безпідставного збереження грошових коштів однією стороною зобов`язання за рахунок іншої. Матеріальне становище учасників цивільного обороту схильне до змін, тому не виключено, що боржник, який не може виконати грошове зобов`язання зараз, зможе виконати його пізніше. Оскільки грошові кошти є родовими речами, неможливість виконання такого зобов`язання (наприклад, внаслідок відсутності у боржника грошей та інших підстав) не звільняє його від відповідальності.

Згідно вимог ч. 4 ст. 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Велика Палата Верховного Суду у Постанові від 10 квітня 2018 року у справі № 910/10156/17 вказала, що приписи статті 625 ЦК України поширюються на всі види грошових зобов`язань, та погодилася з висновками Верховного Суду України, викладеними у постанові від 01 червня 2016 року у справі № 3-295гс16, за змістом яких грошове зобов`язання може виникати між сторонами не тільки з договірних відносин, але й з інших підстав, передбачених цивільним законодавством, зокрема, і з факту завдання шкоди особі.

При цьому передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 22.09.2020 року у справі № 918/631/19 вказала, що правовідношення, в якому у зв`язку із фактичним закінченням строку поставки у відповідача (постачальника, продавця) виникло зобов`язання повернути позивачу (покупцю) суму попередньої оплати (тобто сплатити грошові кошти) відповідно до частини другої статті 693 ЦК України, є грошовим зобов`язанням, а тому відповідно на нього можуть нараховуватися інфляційні втрати та 3 % річних на підставі частини другої статті 625 цього Кодексу

Стаття 625 розміщена у розділі І "Загальні положення про зобов`язання" книги п`ятої ЦК України та визначає загальні правила відповідальності за порушення грошового зобов`язання. Приписи розділу І книги п`ятої ЦК України поширюють свою дію на всі види грошових зобов`язань, у тому числі як на договірні зобов`язання (підрозділ 1 розділу III книги п`ятої ЦК України), так і на недоговірні зобов`язання (підрозділ 2 розділу III книги п`ятої цього Кодексу).

При цьому у статті 625 ЦК України визначені загальні правила відповідальності за порушення будь-якого грошового зобов`язання незалежно від підстав його виникнення. Приписи цієї статті поширюються на всі види грошових зобов`язань, якщо інше не передбачено договором або спеціальними нормами закону, який регулює, зокрема, окремі види зобов`язань.

Не є таким винятком із загального правила випадок, коли покупець має право вимагати повернення суми попередньої оплати на підставі частини другої статті 693 ЦК України.

З огляду на таку юридичну природу правовідносин сторін як грошових зобов`язань на них поширюється дія положень частини другої статі 625 ЦК України.

Оскільки між сторонами виникли договірні стосунки, а у зв`язку із порушенням умов договору у позивача виникло право вимагати розірвання такого договору та повернення передплати - грошових коштів, які не були повернуті відповідачем, тому у останнього виникло грошове зобов`язання перед позивачем, невиконання якого зумовлює застосування положень частини другої статті 625 ЦК України.

Таким чином, з відповідача на користь позивача підлягають стягненню інфляційні втрати, по договору від 08 листопада 2022 року у розмірі 5 017 (п`ять тисяч сімнадцять) гривень 10 копійок за період з грудня 2022 року по листопад 2023 року.

Також з відповідача на користь позивача підлягають стягненню 3% річних за період прострочення зобов`язання відповідно статті 625 ЦК України в розмірі 3 228 (три тисячі двісті двадцять вісім) гривень.

Таким чином, підлягає стягненню з відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю «ВУДПРОЕКТ» на користь позивача ОСОБА_1 загальна сума коштів за договором 08 листопада 2022 року, яка складається з суми попередньої оплати (основного боргу) в розмірі 110 000 (сто десять тисяч) гривень, пені у розмірі 49 798 (сорок дев`ять тисяч сімсот дев`яносто вісім) гривень 34 копійки, інфляційних втрат у сумі 5 017 (п`ять тисяч сімнадцять) гривень 10 копійок, 3 відсотки річних у сумі 3 228 (три тисячі двісті двадцять вісім) гривень.

Що стосується відшкодування моральної шкоди відповідачем на користь позивача, суд зазначає наступне.

На підставі ч. 2 ст. 22 Закону України «Про захист прав споживачів» при задоволенні вимог споживача суд одночасно вирішує питання щодо відшкодування моральної (немайнової) шкоди.

У спорах про захист прав споживачів законодавством передбачено відшкодування моральної шкоди у тих випадках, якщо її заподіяння було небезпечне для життя і здоров`я людини.

Звертаючись до суду із даним позовом позивач також посилається та обґрунтовує свої вимоги загальними положеннями про відшкодування шкоди, визначеними Цивільним кодексом України.

Згідно зі статтею 2 Закону України «Про захист прав споживачів» законодавство про захист прав споживачів складається з цього Закону, Цивільного кодексу України, Господарського кодексу України та інших нормативно-правових актів, що містять положення про захист прав споживачів.

Так відповідно до ст. 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає: 1) у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; 2) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів; 3) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із знищенням чи пошкодженням її майна; 4) у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи. Моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб.

Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.

Моральна шкода відшкодовується незалежно від майнової шкоди, яка підлягає відшкодуванню, та не пов`язана з розміром цього відшкодування.

Моральна шкода відшкодовується одноразово, якщо інше не встановлено договором або законом.

Частиною 2 статті 22 вказаного закону передбачено, що при задоволенні вимог споживача суд одночасно вирішує питання щодо відшкодування моральної (немайнової) шкоди.

Відповідно до рішення Європейського суду з прав людини у справі "Бочаров проти України" (остаточне рішення від 17 червня 2011 року) суд при оцінці доказів керується критерієм доведення "поза розумним сумнівом". Проте таке доведення може випливати зі співіснування достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою висновків або подібних неспростованих презумпцій щодо фактів.

Разом з тим, встановлені судом обставини справи, на переконання суду, призвели до спричинення позивачу моральної шкоди, яка виразилася в душевних хвилюваннях, яких він зазнав в зв`язку із порушенням його прав, як споживача, відповідачем.

Тому, враховуючи вищезазначене, беручи до уваги ступінь вини відповідача, те, що позивач позбавлений протягом уже тривалого часу можливості отримати бажані сходи чи повернути сплачені ним кошти, перенесені душевні хвилювання, необхідність додаткових зусиль для поновлення порушеного права, суд вважає, що права позивача порушені, останнім зазнано душевних страждань у зв`язку з протиправною поведінкою відповідача щодо нього, а тому моральна шкода підлягає відшкодуванню.

Що стосується розміру грошового відшкодування моральної шкоди, то враховуючи характер правопорушення, глибину фізичних та душевних страждань, ступеня вини відповідача суд, виходячи з засад розумності та справедливості, вважає необхідним та достатнім стягнення з відповідача на користь позивача 5 000 (п`ять тисяч) гривень у якості відшкодування моральної шкоди.

За загальним правилом судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог (ч. 1 ст. 141 ЦПК України).

Позивач звільнений від сплати судового збору на підставі п.9 ч.1 ст.5 ЗУ «Про судовий збір», а тому, з відповідача підлягає стягненню судовий збір у розмірі 1 730 (одна тисяча сімсот тридцять) гривень 40 копійок на користь держави.

Керуючись ст. ст.5, 12, 13, 81, 141, 258, 264-265, 268 ЦПК України, суд -

УХВАЛИВ:

Позовні ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «ВУДПРОЕКТ» про стягнення грошових коштів за невиконаним договором по виконанню робіт з поставки та монтажу сходів- задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «ВУДПРОЕКТ» (ЄДРПОУ 43674815) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) грошові кошти за невиконаним договором по виконанню робіт з поставки та монтажу сходів в загальній сумі 173 043 (сто сімдесят три тисячі сорок три) гривні 34 копійки, з яких сума попередньої оплати (основного боргу) 110 000 (сто десять тисяч) гривень, пеня у розмірі 49 798 (сорок дев`ять тисячу сімсот дев`яносто вісім) гривень 34 копійки, інфляційні втрати у сумі 5 017 (п`ять тисячу сімнадцять) гривень 10 копійок, 3 відсотки річних у сумі 3 228 (три тисячі двісті двадцять вісім) гривень, сума моральної шкоди, в розмірі 5 000 (п`ять тисяч) гривень.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «ВУДПРОЕКТ» (ЄДРПОУ 43674815) на користь держави судовий збір в сумі 1 730 (одна тисяча сімсот тридцять) гривень 40 копійок на користь держави.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заява про перегляд заочного рішення суду може бути подана протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду. У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене в загальному порядку, встановленому цим Кодексом. У цьому разі строк на апеляційне оскарження рішення починає відраховуватися з дати постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Київського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Суддя Ю.В. Кравчук