Рішення

від 16.04.2024 по справі 537/4994/23

АВТОЗАВОДСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.КРЕМЕНЧУКА

Справа № 537/4994/23

Провадження №2/524/923/24

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16.04.2024 року Автозаводський районний суд міста Кременчука в складі: головуючого - судді Нестеренка С.Г., за участю секретаря судового засідання Бельченко Н.Л., розглянув у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Кременчук Полтавської області в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Фінанс Інновація» про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню,-

В С Т А Н О В И В:

У грудні 2023 року до суду за підсудністю з Крюківського районного суду м. Кременчука надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Фінанс Інновація» про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню.

Позивач, посилаючись на відсутність безспірності стягнення та те, що при вчиненні виконавчого напису нотаріусу не було надано первинних документів та оригіналу кредитного договору, у зв`язку з порушенням процедури вчинення виконавчого напису, просить суд визнати виконавчий напис вчинений 18.07.2019 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Бутько М.В. зареєстрованого в реєстрі за №369 щодо стягнення з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Фінанс Інновація» заборгованості за кредитним договором № 181207-2352-1 від 07.12.2018 року на загальну суму 13050 грн. 00 коп. таким, що не підлягає виконанню та стягнути з відповідача судові витрати.

Ухвалою судді від 22 грудня 2023 року відкрито спрощене провадження у справі без повідомлення (виклику) сторін у судове засідання.

22 грудня 2023 року судом задоволено заяву про забезпечення позову та зупинено стягнення на підставі виконавчого напису реєстровий №369, виданий 18.07.2019 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Бутько М.В. про стягнення з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Фінанс Інновація» заборгованості за кредитним договором № 181207-2352-1 від 07.12.2018 року у розмірі 13050 грн. 00 коп. у межах виконавчого провадження № 59682648, яке перебуває на виконанні у приватного виконавця виконавчого округу м. Києва Павелків (Вольф) Т.Л.

17 січня 2024 року на підставі розпорядження щодо здійснення повторного автоматизованого розподілу судових справ № 323 цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Фінанс Інновація» про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, 18 січня 2024 року передано судді Нестеренку С.Г.

Суд, вивчивши матеріали справи, встановив наступне.

Статтею 15 ЦК України передбачено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Згідно ч. 1 ст. 16 цього Кодексу кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Відповідно до ст. 88 Закону України «Про нотаріат» нотаріус вчиняє виконавчі написи, якщо подані документи підтверджують безспірність заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем та за умови, що з дня виникнення права вимоги минуло не більше трьох років, а у відносинах між підприємствами, установами та організаціями - не більше одного року. Якщо для вимоги, за якою видається виконавчий напис, законом встановлено інший строк давності, виконавчий напис видається у межах цього строку.

Судом достовірно встановлено, що 18.07.2019 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Бутько Мар`яною Володимирівною вчинено виконавчий напис, зареєстрований в реєстрі за №369 про стягнення з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Фінанс Інновація» заборгованості за кредитним договором № 181207-2352-1 від 07.12.2018 року на загальну суму 13050 грн. 00 коп.

31 липня 2019 року приватним виконавцем виконавчого округу м. Києва Павелків (Вольф) Тетяною Леонідівною ухвалено постанову про відкриття виконавчого провадження №59682648 на підставі вищезазначеного виконавчого напису.

Згідно п.п. 3.1, 3.2 глави 16 Порядку вчинення дій нотаріусами України, затвердженого наказом Міністерства юстиції України 22 лютого 2012 року № 296/5, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 22 лютого 2012 року за № 282/20595, нотаріус вчиняє виконавчі написи, якщо подані документи підтверджують безспірність заборгованості або іншої відповідальності перед стягувачем. Безспірність заборгованості підтверджують документи, передбачені Переліком документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих документів.

Такими документами, згідно Переліку, є нотаріально посвідчена угода, що передбачає сплату грошових сум, передачу або повернення майна, а також право звернення стягнення на заставлене майно. При цьому, згідно п.1 цього Переліку для одержання виконавчого напису подаються оригінал нотаріально посвідченої угоди, а також документи, що підтверджують безспірність заборгованості боржника та встановлюють прострочення виконання зобов`язання.

Таким чином виконавчий напис може бути вчинено лише в разі, якщо заборгованість є безспірною і за умови, що нотаріусу подано документи, які підтверджують безспірний характер такої заборгованості.

Належними доказами, які підтверджують наявність чи відсутність заборгованості, а також встановлюють розмір заборгованості, можуть бути виключно первинні документи, оформлені у відповідності до вимог законодавства України про бухгалтерський облік та фінансову звітність. Зазначена позиція чітко відображена в рішенні Вищого господарського суду України від 28.09.2011 року по справі 10/52.

Відповідно до ст. 9 Закону України «Про бухгалтерській облік та фінансову звітність в Україні» «підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо, то безпосередньо після її закінчення». Згідно з Інструкцією про застосування Плану рахунків бухгалтерського обліку банків України, затвердженою постановою Правління Національного банку України від 17.06.2004 № 280, зареєстрованою в Міністерстві юстиції України 26.07.2004 за № 919/9518, до первинних документів відносяться і рахунки бухгалтерського обліку банків.

Докази надання нотаріусу даних документів в матеріалах справи відсутні.

При стягненні заборгованості на підставі виконавчого напису нотаріуса, такий нотаріус зобов`язаний пересвідчитися, що розмір заборгованості, з приводу погашення якої видається виконавчий напис нотаріуса, є безспірним.

Вчинення нотаріусом виконавчого напису - це нотаріальна дія, яка полягає в посвідченні права стягувача на стягнення грошових сум або витребування від боржника майна. При цьому нотаріус здійснює свою діяльність у сфері безспірної юрисдикції і не встановлює прав або обов`язків учасників правовідносин, не визнає і не змінює їх, не вирішує по суті питань права. Тому вчинений нотаріусом виконавчий напис не породжує права стягувача на стягнення грошових сум або витребування від боржника майна, а підтверджує, що таке право виникло в стягувача раніше. Мета вчинення виконавчого напису - надання стягувачу можливості в позасудовому порядку реалізувати його право на примусове виконання зобов`язання боржником.

Отже відповідне право стягувача, за захистом якого він звернувся до нотаріуса, повинно існувати на момент звернення. Так само на момент звернення стягувача до нотаріуса із заявою про вчинення виконавчого напису повинна існувати й, крім того, також бути безспірною, заборгованість або інша відповідальність боржника перед стягувачем.

Законодавством не визначений виключний перелік обставин, які свідчать про наявність спору щодо заборгованості. Ці обставини встановлюються судом відповідно до загальних правил цивільного процесу за наслідками перевірки доводів боржника та оцінки наданих ним доказів.

Такий висновок відповідає, зокрема, правовій позиції, викладеній у постанові Верховного Суду України від 05 липня 2017 року у справі №6-887цс17.

Крім того у вказаній постанові Верховний Суд зазначив, що вчинення виконавчого напису в разі порушення основного зобов`язання здійснюється нотаріусом після спливу тридцяти днів з моменту надісланих кредитором повідомлень - письмової вимоги про усунення порушень боржнику. Повідомлення вважається надісланим, якщо є відмітка на письмовому повідомленні про його отримання.

Також у пункті 53 Постанови Верховного Суду від 10 листопада 2021 року в справі №758/14854/20 зазначено, що чинне законодавство України не зобов`язує нотаріуса викликати позичальника і з`ясовувати наявність чи відсутність його заперечень проти вимог позикодавця. Проте право позичальника на захист його інтересів забезпечується шляхом направлення йому повідомлення про заборгованість та необхідність її погашення. Однак враховуючи те, що нотаріальне провадження є безспірним, для забезпечення такої безспірності нотаріусові бажано з`ясувати у позичальника наявність заперечень щодо вчинення виконавчого напису або сплати ним боргу.

У виконавчому написі, який було оскаржено позивачем, нотаріусом зазначається лише, що позивач є боржником за кредитним договором.

Крім того у разі наявності заборгованості, про яку йде мова у виконавчому написі потребує доказуванню, оскільки в ньому зазначається заборгованість за відсотками, що не є безспірним боргом.

Факт наявності заборгованості згідно розрахунку позивачем заперечується.

На підставі наведеного суд погоджується з доводами позивача та констатує, що виконавчий напис було вчинено за відсутності ознак безспірності вимоги щодо його вчинення.

Відповідно до вимог ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені у судовому засіданні.

Статтею 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» визначено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського Суду як джерело права.

Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтується. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (Справа «Серявін та інші проти України», № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).

Прецедентна практика Європейського суду з прав людини виходить з того, що реалізуючи п.1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо доступності правосуддя та справедливого судового розгляду, кожна держава-учасниця цієї Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони і обмеження, змістом яких є не допустити судовий процес у безладний рух.

Зокрема Європейський суд з прав людини зазначав, що пункт перший статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними, залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (рішення у справі «Проніна проти України» від 18 липня 2006 року № 63566/00, § 23).

Таким чином приймаючи до уваги, що виконавчий напис приватного нотаріуса був вчинений в порушення вимог Закону «Про нотаріат» та Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог позивача.

За таких обставин, суд вважає, що зазначений та оспорений позивачем виконавчий напис підлягає визнанню таким, що не підлягає виконанню.

Вирішуючи питання щодо судових витрат у відповідності до ст. 133, 141 ЦПК України, враховуючи, що позов підлягає задоволенню, суд вважає за необхідне стягнути з відповідача на користь позивача кошти у повернення сплаченого судового збору за подання позову 1073 грн. 60 коп. та за подання заяви про забезпечення позову 536 грн. 80 коп.

Також суд вважає за необхідне стягнути з відповідача на користь позивача кошти у повернення сплачених фактично витрат на правничу допомогу у розмірі 4000 грн.

При цьому суд звертає увагу учасників справи на наступне.

Згідно ч. 3 ст. 4 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» від 05.07.2012 № 5076-VI встановлено, що адвокат може здійснювати адвокатську діяльність індивідуально або в організаційно-правових формах адвокатського бюро чи адвокатського об`єднання (організаційні форми адвокатської діяльності).

Згідно з п. п. 1, 2, 6 ч. 1 та ч. 2 ст. 19 цього Закону України до видів адвокатської діяльності, серед іншого, відносяться: надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правовий супровід діяльності юридичних і фізичних осіб, органів державної влади, органів місцевого самоврядування, держави; складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру; представництво інтересів фізичних і юридичних осіб у судах під час здійснення цивільного, господарського, адміністративного та конституційного судочинства, а також в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами.

Адвокат може здійснювати інші види адвокатської діяльності, не заборонені законом.

З матеріалів справи постає, що позивач поніс витрати на правову допомогу у розмірі 4000 грн. Так у матеріалах справи наявні копія договору про надання правової допомоги № 23/1 від 05 жовтня 2023 року, копія додатку №1 до договору №23/1 від 05.10.2023 про надання адвокатських послуг, розрахунок №1 на правову допомогу від 05.10.2023 року, копію квитанції на суми 4000 грн., акт про прийняття-передачі наданих правових послуг від 31.10.2023 року.

Європейський суд з прав людини у справі «Іатрідіс проти Греції» (Iatridis v. Greece) від 19.10.2000, скарга № 31107/96, узагальнив свою минулу практику стосовно угод про виплату адвокату гонорару і сформулював основні положення стосовно таких угод.

Так ЄСПЛ зазначив, що згідно з його прецедентною практикою (§ 23 справи «Санді Таймс проти Об`єднаного Королівства (№ 2)» (Sunday Times v. UK (№ 2) від 6.11.1980, скарга № 6538/74) відшкодування судових витрат передбачає, що встановлена їх реальність, їх необхідність і, більше того, умова розумності їх розміру.

У справі «East/West Alliance Limited проти України» Європейський суд із прав людини, оцінюючи вимогу заявника щодо здійснення компенсації витрат у розмірі 10 % від суми справедливої сатисфакції, виходив з того, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (див., наприклад, рішення у справі «Ботацці проти Італії» (Bottazzi v. Italy) [ВП], заява № 34884/97, п. 30, ECHR 1999-V).

Обумовлені між позивачем та адвокатом види робіт (послуг), тривалість їх надання та вартісне визначення за висновком суду є безумовно видами правничої допомоги, та що такі розміри витрат на правничу допомогу є співмірними зі складністю справи, відповідають засадам розумності, не є надмірно завищеними.

Керуючись ст. 15, 16 ЦК України, ст. 88 Закону України «Про нотаріат» ст. 4, 5, 10-13, 18, 76-81, 83, 133, 141, 142, 258, 264, 265, 273, 352, 354 ЦПК України, суд, -

У Х В А Л И В:

Позов ОСОБА_1 задовольнити.

Визнати таким, що не підлягає виконанню виконавчий напис, вчинений 18.07.2019 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Бутько М.В. зареєстрованого в реєстрі за №369 щодо стягнення з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Фінанс Інновація» заборгованості за кредитним договором № 181207-2352-1 від 07.12.2018 року на загальну суму 13050 грн. 00 коп.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Фінанс Інновація» на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 1610 грн. 40 коп. та кошти у повернення сплачених фактично витрат на правничу допомогу у розмірі 4000 грн.

Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , зареєстроване місце проживання за адресою: АДРЕСА_1 .

Відповідач: - Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Фінанс Інновація», ЄДРПОУ 41146462, місцезнаходження за адресою: м. Київ, бульвар Вацлава Гавела, б. 4, оф. 520.

Треті особи:

- приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Бутько Мар`яна Володимирівна, місцезнаходження за адресою: АДРЕСА_2 ,

- приватний виконавець виконавчого округу м. Києва Павелків (Вольф) Тетяна Леонідівна, місцезнаходження за адресою: м. Київ, вул. Златоустівська, б. 55, оф.61-62.

Повний текст рішення виготовлено 16 квітня 2024 року.

Рішення може бути оскаржено до Полтавського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складання повного тексту рішення.

Рішення набирає законної сили у випадку закінчення строку подання апеляційної скарги або якщо рішення залишено в силі за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя: