Рішення

від 10.04.2024 по справі 537/807/24

КРЮКІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.КРЕМЕНЧУКА

Провадження № 2/537/545/2024

Справа № 537/807/24

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

10.04.2024 Крюківський районний суд міста Кременчука Полтавської області у складі головуючого судді Дядечка І.І., за участі секретаря судового засідання Бобровської К.Д., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Кременчука впорядку спрощеногопозовного провадженняцивільну справуза позовомюридичної особи Товариства з обмеженою відповідальність "Фінансова компанія "ПФБ КРЕДИТ" до фізичної особи ОСОБА_1 , за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача Товариства з обмеженою відповідальністю "ПСЬОЛ ЛТД" про відшкодування шкоди, заподіяної внаслідок дорожньо-транспортної пригоди,

установив:

Представник ТОВ "Фінансова компанія "ПФБ КРЕДИТ" звернувся до суду з позовом, згідно вимог якого просить суд ухвалити рішення, яким стягнути з ОСОБА_1 на користь ТОВ "Фінансова компанія "ПФБ КРЕДИТ" відшкодування завданої дорожньо-транспортною пригодою матеріальної шкоди в розмірі 88692 грн 08 коп. та судовий збір в розмірі 3028 грн.

В обґрунтування позовних вимогпозивачем зазначено, що 16 вересня 2020 о 15:01 год. сталася дорожньо-транспортна пригода внаслідок того, що на регульованому перехресті вул. Першотравневої та вул. А. Маслова. Водій ОСОБА_1 , керуючи автомобілем «Audi А4», д.н.з. НОМЕР_1 , порушуючи вимоги п.л. 10.1. 16.6. ПДР України, при повороті ліворуч не надав переваги в русі автомобілю Lexus LX 570, д.н.з. НОМЕР_2 , під керуванням ОСОБА_2 , який рухався в зустрічному напрямку прямо. Внаслідок допущених водієм ОСОБА_1 порушень п.п. 10.1, 16.6 ПІДР України, автомобіль «Audi А4», д.н.з. НОМЕР_1 , здійснив зіткнення з автомобілем Lexus LX 570, д.н.з. НОМЕР_2 , під керуванням ОСОБА_2 . Внаслідок зазначеної пригоди транспортний засіб Lexus LX 570, д.н.з. НОМЕР_2 , володільцем якого є ТОВ «ФК «ПФБ КРЕДИТ» на підставі договору оренди №ПС-0100/1489 автотранспортного засобу від 28.01.2020, отримав пошкодження. Вищезазначена транспортна пригода сталася з вини водія ОСОБА_1 , який керував автомобілем «Audi А4», д.н.з. НОМЕР_1 . Вину водія ОСОБА_1 доведено у встановленому законодавством порядку, що підтверджується постановою Автозаводського районного суду м. Кременчука у справі №524/5993/20 від 17.08.2021, яку залишено в силі постановою Полтавського апеляційного суду від 14.12.2021. Відповідно до рахунку ТОВ «ВіДі Еліт» МЕЛюС-0021298 від 02.10.2020 вартість ремонту автомобіля з урахуванням вартості матеріалів склала 178 390 грн 46 коп. Оплата була проведена позивачем згідно з платіжним дорученням №459 від 05.10.2020. Крім того, відповідно до висновку експертного автотоварознавчого дослідження №132, складеного 06.10.2020 судовим експертом Сумцовим С.С., визначено вартість відновлювального ремонту в сумі 178 391 грн 65 коп та величину втрати товарної вартості автомобіля внаслідок ремонтних впливів у розмірі 38 300 грн 43 коп. Отже, загальний розмір фактично заподіяної шкоди складає 216 692 грн 08 коп. Під час оформлення дорожньо-транспортної пригоди позивачеві було надано копію полісу №200734338 обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів на підтвердження укладення власником вищевказаного автомобіля «Audi А4», д.н.з. НОМЕР_1 , ОСОБА_3 договору страхування із ТДВ «СК «Ю.Ес.Ай». Рішенням господарського суду міста Києва від 04.12.2023 у справі було частково задоволено позовні вимоги ТОВ «ФК «ПФБ КРЕДИТ» до Товариства з додатковою відповідальністю «Страхова компанія «Ю.Ес.Ай» та стягнуто на користь позивача страхове відшкодування в розмірі 128 000 грн. Вказане рішення не оскаржувалось і набрало законної сили. Таким чином, з урахуванням положень статті 1194 ЦК України з відповідач зобов`язаний сплатити на користь позивача різницю між фактичним розміром шкоди і страховим відшкодуванням, тобто 216 692 грн 08 коп. - 128 000 грн = 88 692 грн 08 коп. Позивач звернувся 24.01.2024 до ОСОБА_1 із вимогою про сплату грошових коштів у сумі 88 692,08 в семиденний строк з дня пред`явлення вимоги Проте станом на дату підписання цієї позовної заяви завдана позивачеві залишається не відшкодованою, різниця фактичного розміру шкоди та страхового відшкодування не сплачене.

Ухвалою Крюківського районного суду м. Кременчука Полтавської області від 28.02.2024 відкрито провадження у справі, вирішено розгляд справи проводити за правилами спрощеного позовного провадження.Залучено до участі у справі як третю особу, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача Товариство з обмеженою відповідальністю "ПСЬОЛ ЛТД".

У судове засідання представник позивача не з`явився, про дату, час та місце слухання справи був належним чином повідомлений, про причини неявки суд не повідомив, при цьому надав суду заяву згідно якої просить справу розглядати без участі представника позивача, позов підтримує повністю, проти винесення заочного рішення не заперечує.

Відповідач ОСОБА_1 в судове засідання не з`явилася, про дату, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, про причини неявки суд не повідомив.

Представник третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача ТОВ "ПСЬОЛ ЛТД" в судове засідання не з`явився, про дату, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, про причини неявки суд не повідомив.

Відзиву на позов, заяв та будь-яких клопотань до суду від відповідача не надходило, у зв`язку з чим суд, відповідно до положень ч. 8ст. 178 ЦПК Українивирішує справу за наявними матеріалами.

Згідно ч. 1ст. 280 ЦПК України, суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів за одночасного існування таких умов: відповідач належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання; відповідач не з`явився в судове засідання без поважних причини або без повідомлення причин; відповідач не подав відзив; позивач не заперечує проти такого вирішення справи.

Враховуючи викладене, а також те, що одночасно існують умови, які передбачені ч. 1ст. 280 ЦПК України, суд вважає за необхідне провести заочний розгляд даної справи та ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів у відсутність представника позивача та відповідача.

У зв`язку з неявкою в судове засідання всіх учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу, у відповідності до положень ч. 2ст. 247 ЦПК України, судом не здійснювалося.

Суд, дослідивши письмові докази, наявні у матеріалах справи, всебічно перевіривши обставини, на яких вони ґрунтуються у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, встановив такі обставини та дійшов таких висновків.

Судом встановлено, що 28 січня 2020 року між ТОВ «ПСЬОЛ ЛТД» (Орендодавець) та ТОВ «Фінансова компанія «ПФБ Кредит» (Орендар) було укладено договір оренди №ПС-0100/1489.

Відповідно до п.1.1 вказаного договору вбачається, що Орендодавець передає, а Орендар приймає в строкове платне користування автотранспортний засіб марки Lexus, модель LX 570, колір білий, рік випуску 2016, номер шасі (кузова, рами) НОМЕР_3 , реєстраційний номер НОМЕР_2 , інвентарний номер 2291200, (далі - автотранспортний засіб) в порядку та на умовах, визначених цим Договором.

Згідно із п. 2.1 договору автотранспортний засіб разом з технічною документацією на нього, передається орендодавцем орендарю за Актом приймання-передачі, який підписується уповноваженими представниками сторін.

За цим Договором орендодавець передає орендарю автотранспортний засіб у користування на строк: з дати підписання Акту приймання-передачі автотранспортного засобу до закінчення строку дії цього Договору (п. 2.4 Договору).

Пунктом 4.3 Договору визначено, що орендар зобов`язується забезпечити збереження орендованого автотранспортного засобу, запобігати його пошкодженню і псуванню, підтримувати автотранспортний засіб в справному стані, здійснювати поточний ремонт, технічне обслуговування та проведення обов`язкового технічного контролю автотранспортного засобу.

Строк дії цього Договору з 01.02.2020 до 28.02.2021 включно (п. 9.1 Договору).

За Актом приймання-передачі автотранспортного засобу від 01.02.2020 позивач прийняв в строкове платне користування автотранспортний засіб марки "Lexus" д.н.з. НОМЕР_2 .

Як достовірно встановлено в судовому засіданні,16.09.2020 року о 15:01 год. в м. Кременчуці на регульованому перехресті вул. Першотравневої та вул. А. Маслова водій ОСОБА_1 , керуючи автомобілем «Audi A4»,д.н.з. НОМЕР_4 , порушуючи вимоги п.п. 10.1, 16.6 ПДР України, при повороті ліворуч не надав переваги в русі автомобілю Lexus LX 570,д.н.з. НОМЕР_5 , під керуванням водія ОСОБА_2 , який рухався в зустрічному напрямку прямо.Внаслідок допущених водієм ОСОБА_1 порушень вимог п.п. 10.1, 16.6 ПДР України, автомобіль «Audi А4»,д.н.з. НОМЕР_4 , здійснив зіткнення з автомобілем Lexus LX 570,д.н.з. НОМЕР_6 , під керуванням водія ОСОБА_2 . Внаслідок зазначеної пригоди транспортні засоби отримали механічні пошкодження з матеріальними збитками.

Цивільно-правова відповідальність водія транспортного засобу «Audi», д.н.з. НОМЕР_4 , станом на момент ДТП була застрахована у ТДВ «СК «Ю.Ес.АЙ» згідно до Полісу обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів №200734338.

06.10.2020 на замовлення позивача ТОВ "Фінансова компанія "ПФБ КРЕДИТ" було проведено експертне автотоварознавче дослідження, за наслідками якого складено висновок експерта №132, згідно якого вартість матеріального збитку, нанесеного власнику автомобіля Lexus LX 570, д.н.з. НОМЕР_5 , з врахуванням втрати товарної вартості (38300 грн 43 коп.) складає величину 216692 грн 08 коп.

Згідно з Рахунком № ЕЛюС-0021298 від 02.10.2020, виставленим станцією технічного обслуговування ТОВ "ВіДі Еліт", вартість відновлювального ремонту автомобіля марки "Lexus", д.н.з. НОМЕР_5 , в результаті його пошкодження при ДТП складає 178390 грн 46 коп., які оплачено позивачем згідно платіжного доручення № 459 від 05.10.2020 на суму 178390 грн 46 коп.

На підтвердження факту пошкоджень транспортного засобу Lexus LX 570, д.н.з. НОМЕР_5 , після ДТП в матеріалах справи міститься протокол № 132 огляду транспортного засобу від 01.10.2020, здійсненого судовим експертом Сумцовим С.С. в якому зазначені пошкодження вчинені внаслідок ДТП 16.06.2020.

В судовому засіданні встановлено, що 13.10.2020 позивач звернуся до ТДВ «СК «Ю.ЕС.АЙ» із Заявою № 16-1020/20 від 13.10.2020 про страхове відшкодування, на яку ТДВ «СК «Ю.ЕС.АЙ» надало відповідь вих. № 51-6929 від 09.11.2020 про відсутність законних підстав для виплати страхового відшкодування у зв`язку з відсутністю документів, які підвереджують вину водія автомобіля марки "Audi", д.н.з. НОМЕР_4 .

Постановою Автозаводського районного суду м. Кременчука від 17.08.2021, яка набрала законної сили 14.12.2021, ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП та накладено стягнення у вигляді штрафу.

Постановою Полтавського апеляційного суду від 14.12.2021 вказану постанову залишеною без змін.

Відповідно до ст. 82 ЦПК України постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, яка набрала законної сили, є обов`язковою для суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалена ця постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою.

Тобто, вказаною постановою Автозаводського районного суду м. Кременчука від 14.12.2021 встановлено винність ОСОБА_1 у вчинені адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП України, внаслідок чого автомобіль Lexus LX 570, д.н.з. НОМЕР_5 , отримав механічні пошкодження.

Відповідно до ст. 22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є: втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки). Збитки відшкодовуються у повному обсязі, якщо договором або законом не передбачено відшкодування у меншому або більшому розмірі.

Згідно ч. 1 ст. 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Частина 2 ст. 1166 ЦК України встановлює презумпцію вини завдавача шкоди, тобто особа, яка завдала шкоду, буде вважатися винною, якщо вона сама не доведе відсутність своєї вини.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 1187 ЦК України джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов`язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо- і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб. Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Згідно п. 1 ч. 1 ст. 1188 ЦК України шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме: шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою.

Разом із тим, правила регулювання деліктних зобов`язань допускають можливість відшкодування завданої потерпілому шкоди не безпосередньо особою, яка завдала шкоди, а іншою особою, - якщо законом передбачено такий обов`язок.

Так, відповідно достатті 999 ЦК Українизаконом може бути встановлений обов`язок фізичної або юридичної особи бути страхувальником життя, здоров`я, майна або відповідальності перед іншими особами за свій рахунок чи за рахунок заінтересованої особи (обов`язкове страхування). До відносин, що випливають із обов`язкового страхування, застосовуються положення цьогоКодексу, якщо інше не встановлено актами цивільного законодавства.

В судовому засідання встановлено, що 09.02.2022 позивачем було направлено ТДВ «СК «Ю.ЕС.АЙ» копію постанови Автозаводського районного суду м. Кременчука від 17.08.2021 у справі № 524/5993/20, яка набрала законної сили.

В подальшому ТОВ "Фінансова компанія "ПФБ Кредит" звернулось до Господарського суду міста Києва із позовними вимогами до ТДВ "Страхова компанія "Ю.Ес.Ай" про стягнення страхового відшкодування.

04.12.2023 рішенням Господарського суду міста Києва (справа №910/14929/23) позов ТОВ "Фінансова компанія "ПФБ Кредит" до ТДВ "Страхова компанія "Ю.Ес. Ай" задоволено частково. Стягнуто з ТДВ "Страхова компанія "Ю.ЕС.АЙ." на користь ТОВ "Фінансова компанія "ПФБ Кредит" страхове відшкодування у розмірі 128 000 грн 00 коп. та витрати по сплаті судового збору в розмірі 2 544 грн 83 коп. В іншій частині позову відмовлено.

Як вбачається з рішення Господарського суду міста Києва від 04.12.2023, на користь позивача ТОВ "Фінансова компанія "ПФБ Кредит" з відповідача ТДВ "Страхова компанія "Ю.ЕС.АЙ." було стягнуто страхове відшкодування в межах ліміту відповідальності (130000, 00 грн) та франшизи 2000 грн.

Таким чином, залишилась невідшкодованою матеріальна шкода, яка була заподіяна позивачу під час ДТП, що мала місце 16.09.2020 року в розмірі 88 692 грн 08 коп., яка складається з різниці між фактичним розміром вартості відновлювального ремонту автомобіля і страховою виплатою, франшизи та втрати товарної вартості автомобіля.

Згідно п.22.1 ст. 22 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно - правової відповідальності власників неземних транспортних засобів», у разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров`ю, майну третьої особи.

Статтею ст. 1194 ЦК України, передбачено, що особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов`язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).

У постанові Верховного Суду від 09 липня 2021 року (справа №522/14085/19) викладений правовий висновок, згідно якого відшкодування шкоди особою, яка завдала шкоду, можливе лише за умови, що згідно з Законом України«Про обов`язковестрахування цивільно-правовоївідповідальності власниківназемних транспортнихзасобів» у страховика не виник обов`язок з виплати страхового відшкодування, чи розмір завданої шкоди перевищує ліміт відповідальності страховика. В останньому випадку обсяг відповідальності страхувальника обмежений різницею між фактичним розміром завданої шкоди і сумою страхового відшкодування.

Статтею 9 Закону України "Про страхування", визначено, що франшиза - частина збитків, що не відшкодовується страховиком згідно з договором страхування. Згідно зі ст. 12 цього Закону страхове відшкодування завжди зменшується на суму франшизи.

Тобто, франшиза в будь-якому виді є елементом договору страхування, який впливає на суму виплати страхового відшкодування в сторону її зменшення та її наявність у договорі обумовлена згодою сторін. Встановлюючи розмір франшизи страхувальник фактично погоджується, що у разі настання страхового випадку визначена шкода не буде покриватися сумою франшизи, а підлягає відшкодуванню особою, яка завдала шкоду.

Відповідно доп.32.7ч.1ст.32 ЗУ «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», страховик або МТСБУ не відшкодовує шкоду, пов`язану із втратою товарної вартості транспортного засобу.

Визначення розміру матеріального збитку, завданого власнику пошкодженого транспортного засобу, здійснюється відповідно до Методики товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів, затвердженої наказом Міністерства юстиції України, Фонду державного майна України № 142/5/2092 від 24.11.2003 року.

Згідно п.2.4Методики товарознавчоїекспертизи таоцінки коліснихтранспортних засобів,вартість матеріальногозбитку (реальнізбитки)визначається яквартісне значеннявитрат,яких зазнаєвласник уразіпошкодження аборозукомплектування колісноготранспортного засобу (далі - КТЗ), з урахуванням фізичного зносу та витрат, яких зазнає чи може зазнати власник для відновлення свого порушеного права користування КТЗ (втрати товарної вартості).

Відповідно до п. 8.3 Методики товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів, вартість матеріального збитку визначається як сума вартості відновлювального ремонту з урахуванням значення коефіцієнта фізичного зносу складників КТЗ та величини втрати товарної вартості.

За змістом наведених положень законодавства величина втрати товарної вартості входить до вартості матеріального збитку (реальних збитків).

Пунктом 1.6 Методики товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів, визначено, що величина втрати товарної вартості - це умовна величина зниження ринкової вартості КТЗ, відновленого за нормативними вимогами після пошкодження, порівняно з ринковою вартістю подібного непошкодженого КТЗ.

Пунктом 8.6 Методики товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів, передбачено два випадки, коли в разі пошкодження КТЗ і відповідного ремонту виникає фізичний знос, яким характеризується величина втрати товарної вартості: 1) унаслідок передчасного погіршення товарного (зовнішнього) вигляду; 2) унаслідок зниження міцності чи довговічності окремих елементів складових частин, захисних властивостей покриттів або застосування для ремонту складових частин, які були в ужитку чи в ремонті.

Показник передчасного погіршення товарного (зовнішнього) вигляду транспортного засобу є однією зі складових показника величини втрати товарної вартості транспортного засобу.

Втрата товарної вартості транспортного засобу розглядається в Методиці як економічне поняття, що охоплює, серед іншого, і втрату товарного (зовнішнього) вигляду.

Ураховуючи зміст викладеного, втрату товарної вартості можна визначити як зменшення вартості транспортного засобу, зумовлене передчасним погіршенням товарного (зовнішнього) вигляду автомобіля та (або) його експлуатаційних якостей унаслідок зниження міцності чи довговічності окремих деталей, вузлів і агрегатів, з`єднань і захисних властивостей покриттів у зв`язку з ДТП і подальшим ремонтом. Передчасні зміни геометричних параметрів, фізико-хімічних властивостей, конструктивних матеріалів і характеристик інших процесів транспортного засобу, які є наслідком проведення окремих видів ремонтних робіт, призводять до погіршення зовнішнього (товарного) вигляду, функціональних та експлуатаційних характеристик і зниження безвідмовності й довговічності транспортного засобу.

Економічна характеристика втрати товарного вигляду дозволяє віднести витрати на його відновлення до реальних збитків.

Відповідно до п.п. 8.6.1 п. 8.6 Методики товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів, величина втрати товарної вартості нараховується у разі потреби проведення ремонтних робіт з відновлення пошкоджених складових частин усіх типів КТЗ.

Відновлювальний ремонт (або ремонт) - це комплекс операцій щодо відновлення справності або роботоздатності КТЗ чи його складника(ів) та відновлення їхніх ресурсів. Ремонт здійснюється методами відновлення чи заміни складових частин. Складова частина КТЗ (складник) - деталь, складова одиниця чи комплектувальний виріб, які відповідають вимогам конструкторської документації (пункт 1.6 Методики).

Тобто, величина втрати товарної вартості нараховується в разі потреби проведення ремонтних робіт, що здійснюються як методами відновлення, так і методами заміни пошкоджених: деталі, складової одиниці чи комплектувального виробу, які відповідають вимогам конструкторської документації усіх типів КТЗ.

Підпунктом 8.6.2 Методики товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів, визначено вичерпний перелік випадків, коли величина втрати товарної вартості КТЗ не нараховується, зокрема в разі заміни окремих складників, що не потребують фарбування та не погіршують зовнішній вигляд КТЗ (скло, фари, бампери, декоративні накладки, пневматичні шини, зовнішня і внутрішня фурнітура тощо) (підпункт «е»).

Таким чином, нарахування втрати товарної вартості передбачено, коли провадиться ремонт окремих деталей, вузлів і агрегатів, а також у разі заміни деталей, якщо це впливає на зовнішній вигляд й експлуатаційні якості транспортного засобу. Втрата товарної вартості не нараховується у разі заміни деталей, вузлів і агрегатів, що не потребують фарбування, за умови, що це не впливає на зовнішній вигляд й експлуатаційні якості автомобіля (заміна двигуна на новий, заміна фар, ліхтарів, скла, шин тощо). Якщо ж у разі заміни деталей, вузлів і агрегатів буде потрібне фарбування, то за умови, що це впливає на зовнішній вигляд транспортного засобу, втрата товарної вартості нараховується.

Системний аналізп.32.7ч.1ст.32 ЗУ «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», ст. 22, ч.1 ст. 988, статей 1166, 1187, 1194 ЦК України, пунктів 1.6, 8.6, 8.6.1, 8.6.2 Методики товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів, дає можливість дійти висновків, що власник пошкодженого внаслідок ДТП транспортного засобу має право на відшкодування у повному обсязі завданої йому майнової шкоди. При цьому, якщо цивільна відповідальність заподіювача шкоди була застрахована, але розміру страхового відшкодування не вистачає для повного відшкодування завданої майнової шкоди, у тому числі й у разі встановлення законодавчих обмежень щодо відшкодування шкоди страховиком, то в такому разі майнова шкода у вигляді втрати товарної вартості транспортного засобу повинна бути відшкодована особою, яка завдала шкоду, в загальному порядку.

Подібна правовапозиція висловленау постановахВерховного СудуУкраїни від 04 червня 2014 року № 6-49цс14, від 16 грудня 2015 року № 6-760цс15, постановах Верховного Суду від 24 червня 2019 року у справі № 562/2018/16-ц, від 562/2018/16 у справі № 212/2534/16-ц, від 01 липня 2020 року у справі № 420/998/18.

Згідно роз`яснень даних в п. 4 та 6 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ № 4 від 01 березня 2013 року "Про деякі питання застосування судами законодавства при вирішенні спорів про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки", розглядаючи позови про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки, суди повинні мати на увазі, що відповідно до статей 1166, 1187 ЦК шкода, завдана особі чи майну фізичної або юридичної особи, підлягає відшкодуванню в повному обсязі особою, яка її завдала. Обов`язок відшкодувати завдану шкоду виникає у її завдавача за умови, що дії останнього були неправомірними, між ними і шкодою є безпосередній причинний зв`язок та є вина зазначеної особи, а коли це було наслідком дії джерела підвищеної небезпеки, - незалежно від наявності вини.

Встановлено, що позивачем 24.01.2024 за вих.№16-0100/24 було направлено на адресу ОСОБА_1 вимогу відповідно до якої позивач вимагав у семиденний строк з дня пред`явлення цієї вимоги сплатити відшкодування матеріальної шкоди, завданої дорожньо-транспортною пригодою, що сталася з вини відповідача, а саме: різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням) в сумі 88 692 грн 08 коп. за вказаними реквізитами.

Однак, відповідачем не було добровільно сплачено різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням) в сумі 88 692 грн 08 коп.

Відповідно до правового висновку викладеного в постанові ВСУ України № 6-2808цс15 від 20 січня 2016 року потерпілому як кредитору належить право вимоги в обох видах зобов`язань, деліктному та договірному. Він вільно, на власний розсуд обирає спосіб здійснення свого права шляхом звернення вимоги виключно до особи, яка завдала шкоди, про відшкодування цієї шкоди, або шляхом звернення до страховика, у якого особа, яка завдала шкоди, застрахувала свою цивільну відповідальність, із вимогою про виплату страхового відшкодування, або шляхом звернення до страховика та в подальшому до особи, яка завдала шкоди, за наявності передбачених статтею 1194 ЦК України підстав.

Особою, яка зобов`язана відшкодувати шкоду, завдану джерелом підвищеної небезпеки, є фізична або юридична особа, що на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди, позички тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Отже, відповідач, як заподіювач шкоди, має нести цивільно-правову відповідальність по деліктному зобов`язанню й відшкодувати заподіяну ним шкоду позивачу, згідно викладених вище вимог Закону, в розмірі не охопленому страховим відшкодуванням (ст. 1194 ЦК України).

Згідно ст. 1192 ЦК України якщо інше не встановлено законом, з урахуванням обставин справи суд за вибором потерпілого може зобов`язати особу, яка завдала шкоди майну, відшкодувати її в натурі (передати річ того ж роду і такої ж якості, полагодити пошкоджену річ тощо) або відшкодувати завдані збитки у повному обсязі. Розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі.

Пунктом 14 Постанови № 4 від 01 березня 2013 року Пленуму Вищого спеціалізованого суду України "Про деякі питання застосування судами законодавства при вирішенні спорів про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки" при визначенні розміру та способу відшкодування шкоди, завданої майну потерпілого, судам слід враховувати положення статті 1192 ЦК. Наприклад, з урахуванням обставин справи суд за вибором потерпілого може зобов`язати особу, яка завдала шкоди майну, відшкодувати її в натурі (передати річ такого ж роду і такої ж якості, полагодити пошкоджену річ тощо) або відшкодувати завдані збитки у повному обсязі. Коли відшкодування шкоди в натурі неможливе, потерпілому відшкодовуються в повному обсязі збитки відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі.

За таких обставин, суд вважає, що позивачем ТОВ «Фінансова компанія «ПФБ КРЕДИТ» правомірно заявлено вимогу до відповідача до ОСОБА_1 з приводу відшкодування шкоди, заподіяної внаслідок дорожньо-транспортної пригоди в сумі 88 692 грн 08 коп., що є сумою різниці між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням), та яка підлягає стягненню з відповідача, як особи, винної у вчиненні дорожньо-транспортної пригоди, право вимоги до якої є абсолютним.

Враховуючи викладене, встановлені обставини справи, суд дійшов висновку, що позов є законним, обґрунтованим і підлягає задоволенню у повному обсязі.

Відповідно до ст. 141 ЦПК України, з відповідача підлягає стягненню на користь позивача документально підтверджена сплачена сума судового збору у розмірі 3028 грн.

Керуючись ст. 22, 1166, 1180, 1187-1188 ЦК України, ст. 141 ЦПК України суд

ухвалив:

Позовну заяву Товариства зобмеженою відповідальність«Фінансова компанія«ПФБ КРЕДИТ»до ОСОБА_1 ,за участютретьої особи,яка незаявляє самостійнихвимог щодопредмета спору,на стороніпозивача Товаристваз обмеженоювідповідальністю «ПСЬОЛЛТД» провідшкодування шкоди,заподіяної внаслідокдорожньо-транспортноїпригоди задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , місце проживання зареєстроване за адресою: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_7 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальність «Фінансова компанія «ПФБ КРЕДИТ» ( ЄДРПОУ 25292831, місцезнаходження: Полтавська область, місто Кременчук, квартал 278, будинок 22-Б) 88692 грн 08 коп. (вісімдесят вісім тисяч шістсот дев`янсто дві грн 08 коп.) відшкодування завданої дорожньо-транспортною пригодою матеріальної шкоди.

Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , місце проживання зареєстроване за адресою: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_7 ) на користь Товариства зобмеженою відповідальність«Фінансова компанія«ПФБ КРЕДИТ»(ЄДРПОУ 25292831,місцезнаходження:Полтавська область,місто Кременчук,квартал 278,будинок 22-Б)3028грн (тритисячі двадцятьвісім грн) сплаченого судового збору.

Заочне рішення може бути переглянуто Крюківським районним судом м. Кременчука Полтавської області за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом тридцяти днів з дня складення повного рішення суду.

Повний текст заочного рішення складено 15.04.2024.

Суддя І.І. Дядечко