Постанова

від 03.04.2024 по справі 914/3080/20

ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

79010, м.Львів, вул.Личаківська,81

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"03" квітня 2024 р. м. Львів Справа №914/3080/20

Західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого суддіІ.Б. Малех

суддівМ.Б.Желік

Н.А.Галушко

секретар судового засіданняД.Т.Залуцький

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скарг Виконавчого комітету Львівської міської ради, б/н від 10.06.2022

на рішення Господарського суду Львівської області від 01.07.2021 суддя: Петрашко М.М.,

м. Львів, повний текст рішення складено 12.07.2021

та на додаткове рішення Господарського суду Львівської області від 22.07.2021 суддя: Петрашко М.М., м. Львів, повний текст рішення складено 02.08.2021

у справі № 914/3080/20

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Балтом Україна", смт. Щирець, Пустомитівський район, Львівська область

до відповідача-1 Львівської міської ради, м. Львів

до відповідача-2 Львівського комунального підприємства Агенція ресурсів Львівської міської ради, м. Львів

до відповідача-3 Управління капітального будівництва Львівської міської ради, м. Львів

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача 1 - Виконавчий комітет Львівської міської ради, м. Львів

про стягнення суми

за участю представників учасників процесу:

від позивача: Цепко І.С. адвокат (ордер серія ВС №1049460 від 23.06.2022);

від відповідача 1: Шмотолоха О.П. представник в порядку самопредставництва (витяг з ЄДРЮОФОПта ГФ);

від відповідача 2: не з`явився;

від відповідача 3: не з`явився;

третя особа (скаржник): Редько І.О. представник в порядку самопредставництва (витяг з ЄДРЮОФОПта ГФ) ;

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду з позовом (з урахуванням змін та доповнень до позовних вимог) та просив стягнути: з Львівського комунального підприємства Агенція ресурсів Львівської міської ради на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Балтом Україна (далі - ТОВ Балтом Україна) грошові кошти в розмірі 32 477 691,76 грн; з Управління капітального будівництва Львівської міської ради, як основного боржника та субсидіарно з Львівської міської ради на користь ТОВ Балтом Україна грошові кошти в розмірі 57 009 138,38 грн, з яких: 5 854 492,01 грн - пеня; 43 374 136,01 грн - інфляційні втрати; 7 780 510,36 грн - 3% річних, а всього 89 486 830,14 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що Львівське комунальне підприємство Агенція ресурсів Львівської міської ради, всупереч взятих на себе зобов`язань за договором поруки від 22.12.2019 не виконало обов`язок, щодо погашення заборгованості Управління капітального будівництва Львівської міської ради перед ТОВ Балтом Україна у розмірі 32 477 691,76 грн, яка виникла, внаслідок несплати за виконані роботи з реконструкції вул. Городоцької (від вул. Кульпарківської до межі міста) у м. Львові за договором підряду №20 від 10.09.2010. Відповідно до Положення про Управління капітального будівництва Львівської міської ради, Управління капітального будівництва є виконавчим органом Львівської міської ради, відповідно до ухвали міської ради від 26.05.2016 №505 Про затвердження структури виконавчих органів Львівської міської ради, загальної чисельності апарату ради та її виконавчих органів, а відповідно засновником Управління є Львівська міська рада. Управління є підзвітним та підконтрольним міській раді, її виконавчому комітету, Львівському міському голові і підпорядкованим першому заступнику міського голови, Управління у своїй діяльності керується ухвалами міської ради, рішеннями виконавчого комітету, розпорядженнями Львівського міського голови, а тому відповідно до статті 619 Цивільного кодексу України, Львівська міська рада є субсидіарним боржником та належним відповідачем у даній справі, в частині стягнення пені, інфляційних витрат та 3% річних.

Рішенням Господарського суду Львівської області від 01.07.2021 у справі №914/3080/20 позов задоволено частково та стягнуто: з Львівського комунального підприємства Агенція ресурсів Львівської міської ради на користь ТОВ Балтом Україна заборгованість в розмірі 32 477 691,76 грн. та 267 009,50 грн. судового збору; з Управління капітального будівництва Львівської міської ради, як основного боржника, та з Львівської міської ради, як субсидіарного боржника, на користь ТОВ Балтом Україна грошові кошти в розмірі 51 389 551,02 грн., з яких: 2 958 437,32 грн. пені, 40 902 984,90 грн. інфляційних втрат і 7 528128,80 грн. 3% річних, а також витрати по сплаті судового збору в розмірі 422 490,06 грн.; у задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Додатковим рішенням Господарського суду Львівської області від 22.07.2021 у справі №914/3080/20 заяву про стягнення судових витрат задоволено частково та стягнуто: з Львівського комунального підприємства Агенція ресурсів Львівської міської ради на користь ТОВ Балтом Україна 16 109,65 грн. судових витрат на професійну правничу допомогу; з Управління капітального будівництва Львівської міської ради, як основного боржника, та з Львівської міської ради, як субсидіарного боржника, на користь ТОВ Балтом Україна 25 490,35 грн. судових витрат на професійну правничу допомогу; у задоволенні решти вимог за заявою про стягнення судових витрат відмовлено.

Постановою Західного апеляційного господарського суду від 27.10.2021 у справі №914/3080/20, зокрема рішення Господарського суду Львівської області від 01.07.2021 у справі №914/3080/20 залишено без змін, а додаткове рішення Господарського суду Львівської області від 22.07.2021 у справі №914/3080/20 частково скасовано та прийнято в цій частині нове рішення про стягнення: з Львівського комунального підприємства Агенція ресурсів Львівської міської ради на користь ТОВ Балтом Україна 83 867,24 грн. судових витрат на професійну правничу допомогу; з Управління капітального будівництва Львівської міської ради та Львівської міської ради, як субсидіарного боржника, на користь ТОВ Балтом Україна 83 867,24 грн; в решті додаткове рішення Господарського суду Львівської області від 22.07.2021 у справі №914/3080/20 залишено без змін.

Постановою Західного апеляційного господарського суду від 28.11.2022 у справі №914/3080/20 ухвалу Господарського суду Львівської області від 13.01.2022 у справі №914/3080/20 скасовано в частині зміни резолютивної частини рішення Господарського суду Львівської області від 01.07.2021 у справі №914/3080/20, додаткового рішення Господарського суду Львівської області від 22.07.2021 та додаткового рішення, прийнятого постановою Західного апеляційного господарського суду від 27.10.2021 у справі № 914/3080/20, а також змінено пункти 5, 7 та 9 резолютивної частини ухвали Господарського суду Львівської області від 13.01.2022 у справі №914/3080/20 та виключено посилання на те, що виконавчий комітет Львівської міської ради, як субсидіарний боржник.

Виконавчий комітет Львівської міської ради (особа, яка не брала участі в справі) подав до Західного апеляційного господарського суду апеляційну скаргу б/н від 10.06.2022 на рішення Господарського суду Львівської області від 01.07.2021 та на додаткове рішення Господарського суду Львівської області від 22.07.2021 в редакції постанови Західного апеляційного господарського суду від 27.10.2021 у цій справі, тобто на первинні судові рішення з цього предмету і підстав позову. Просив скасувати частково рішення суду першої інстанції про стягнення з Управління капітального будівництва Львівської міської ради, як основного боржника та з Львівської міської ради, як субсидіарного боржника на користь ТОВ Балтом Україна грошових коштів в розмірі 51389 551,02 грн. з яких: 29 584 437,32 грн. пеня, 40 902 984,90 грн. інфляційні втрати та 7 528 128,80 грн. 3% річних, а також витрати по сплаті судового збору в розмірі 422490,06грн та прийняти нове, яким у задоволенні позовних вимог відмовити.

Також, апелянт просив скасувати додаткове рішення Господарського суду Львівської області від 22.07.2021, в редакції постанови Західного апеляційного господарського суду від 27.10.2021.

Підставами скасування зазначених рішення і додаткового рішення апелянт зазначив неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи, невідповідністю висновків, викладених в рішенні суду першої інстанції обставинам справи, порушення норм процесуального права та неправильним застосуванням норм матеріального права.

Конкретно на обставини зазначив, що рішенням від 01.07.2021 та додатковим рішенням від 22.07.2021, в редакції постанови Західного апеляційного господарського суду від 27.10.2021, процесуальні права та інтереси виконавчого комітету Львівської міської ради порушені, оскільки суд першої інстанції в ухвалі про зміну порядку виконання рішень суду від 13.01.2022, безпідставно визначив Виконавчий комітет Львівської міської ради субсидіарним боржником відносно стягувача. Вказує, що ні законом , ні договором не передбачено відповідальності Львівської міської ради за діяльність Управління капітального будівництва Львівської міської ради.

Щодо додаткового рішення, то вказує, що таке є невід`ємною частиною рішення у справі і в разі скасування основного рішення, ухвалене додаткове рішення втрачає силу.

Ухвалою Західного апеляційного господарського суду від 28.11.2022 у справі №914/3080/20 (з урахуванням ухвали цього ж суду від 09.12.2022 про виправлення описки стосовно дати прийняття ухвали, що оскаржується) закрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою особи, яка не брала участі в розгляді справи, Виконавчого комітету б/н від 10.06.2022 на рішення Господарського суду Львівської області від 01.07.2021 та на додаткове рішення Господарського суду Львівської області від 22.07.2021 у справі №914/3080/20 на підставі пункту 3 частини першої статті 264 Господарського процесуального кодексу України (далі ГПК України).

Постановою Верховного Суду від 20.03.2023 касаційну скаргу Виконавчого комітету задоволено частково, ухвалу Західного апеляційного господарського суду від 28.11.2022 у справі №914/3080/20 (з урахуванням ухвали Західного апеляційного господарського суду від 09.12.2022 про виправлення описки стосовно дати прийняття ухвали, що оскаржується) скасовано, а справу №914/3080/20 передано до суду апеляційної інстанції для продовження апеляційного розгляду.

Ухвалою Західного апеляційного господарського суду від 15.05.2023 у справі №914/3080/20, зокрема, залучено Виконавчий комітет до участі у справі третьою особою, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача-1 - Львівської міської ради.

Ухвалою Західного апеляційного господарського суду від 21.09.2023 у справі №914/3080/20 клопотання ТОВ "Балтом Україна" про закриття апеляційного провадження задоволено та апеляційне провадження за апеляційною скаргою Виконавчого комітету на рішення Господарського суду Львівської області від 22.07.2021 закрито у справі №914/3080/20.

Постановою Верховного Суду від 20 листопада 2023 року касаційну скаргу Виконавчого комітету Львівської міської ради на ухвалу Західного апеляційного господарського суду від 21.09.2023 у справі №914/3080/20 про закриття апеляційного провадження задоволено повністю; ухвалу Західного апеляційного господарського суду від 21.09.2023 у справі №914/3080/20 про закриття апеляційного провадження скасовано, а справу №914/3080/20 передано до Західного апеляційного господарського суду для продовження апеляційного розгляду.

Дана постанова мотивована тим, що судом апеляційної інстанції порушено норми процесуального права, а саме статті 264, 272 та 316 ГПК України. Із вказанням того, що з аналізу вказаних норм вбачається, що ст. 264 ГПК України містить вичерпний перелік підстав для закриття апеляційного провадження серед яких відсутня підстава з посиланням на частину четверту статті 272 ГПК України (суд апеляційної інстанції розглядає скаргу, вказану в частині першій цієї статті, в межах доводів, які не розглядалися під час апеляційного розгляду справи за апеляційною скаргою іншої особи. В даній постанові Верховним Судом вказано, що під час апеляційного розгляду суду апеляційної інстанції необхідно врахувати викладене, виконати вказівки Верховного Суду, наведені у постанові від 20.03.2023 у справі №914/3080/20, оцінити доводи Виконавчого комітету , надати належну правову кваліфікацію спірним правовідносинам, всім доводам учасників справи та даним ними доказам, із обґрунтуванням прийняття або неприйняття відповідних доводів і доказів.

Згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями Західного апеляційного господарського суду від 05.12.2023 справу №914/3080/20 передано на розгляд колегії суддів : головуючий суддя Малех І.Б., судді Желік М.Б та Галушко Н.А.

Судом апеляційної інстанції встановлено, що в апеляційній скарзі Виконавчий комітет Львівської міської ради, б/н від 10.06.2022 (Т-8, а.с.142-157), просить скасувати частково рішення Господарського суду Львівської області від 01.07.2021, в частині пункту 3 про стягнення з Управління капітального будівництва Львівської міської ради, як основного боржника та з Львівської міської ради, як субсидіарного боржника на користь ТОВ «Балтом Україна» грошових коштів в розмірі 51389551,02 грн., з яких: 2958437,32 грн. пеня, 40902984,90 грн. інфляційні втрати та 7528128,80 грн. 3%; річних, а також витрати по сплаті судового збору в розмірі 422490,06 грн., додаткове рішення Господарського суду Львівської області від 22.07.2021 та ухвалу Господарського суду Львівської області від 13.01.2022 у справі №914/3080/20 та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити, у зв`язку з неповним з`ясуванням обставин, що мають значення для справи, невідповідністю висновків, викладених в рішенні суду першої інстанції обставинам справи, порушення норм процесуального права та неправильним застосуванням норм матеріального права, а саме:

- суд першої інстанції одночасно задоволив заяву позивача за вх.№1812/21 від 27.04.2021 про зміну підстав позову та заяву позивача за вх.№2119/21 від 20.05.2021 про залучення співвідповідача та зміну предмету позову, внаслідок чого порушив норми процесуального закону, оскільки відбулась одночасна зміна предмета й підстав позову;

- висновок суду про наявність правових підстав для притягнення Управління капітального будівництва Львівської міської ради та Львівську міську раду до субсидіарної відповідальності не узгоджується з положеннями ст.ст. 96, 176, 619 ЦК України за змістом яких територіальні громади не відповідають за зобов`язаннями створених ними юридичних осіб;

- договір поруки від 22.10.2019, який укладений між ТОВ Балтом Україна (кредитор) та ЛКП Агенція ресурсів Львівської міської ради (поручитель), не містить положень про стягнення пені за прострочення виконання грошового зобов`язання, а тому суд першої інстанції дійшов до помилкового висновку про наявність підстав для її стягнення.

Ухвалою суду від 07.12.2023 призначено розгляд справи на 10 січня 2024 року, а в подальшому розгляд справи неодноразово відкладався ухвалами суду.

10.01.2024 в канцелярію суду через систему електронний суд від представника позивача поступили додаткові пояснення у справі, б/н від 09.01.2024, в яких просить врахувати суд апеляційної інстанції те, що апеляційна скарга Виконавчого комітету Львівської міської ради містить аналогічні доводи і вимоги, з покликанням на ті ж норми законодавства та аналогічну судову практику, як і апеляційна скарга Львівської міської ради на оскаржувані рішення і додаткове рішення суду першої інстанції у цій справі, що була розглянута і залишена без задоволення Західним апеляційним господарським судом постановою від 27.01.2021, яка набрала законної сили, а тому вважає, що колегія суддів апеляційного суду може дійти висновку про відсутність підстав для її задоволення. Відповідно до цього просить апеляційну скаргу Виконавчого комітету Львівської міської ради по справі №914/3080/20 залишити без задоволення.

В останнє судове засідання 03.04.2024 з`явились представники позивача, відповідача 1 та скаржника, які підтримали свої вимоги та заперечення з мотивів, наведених в апеляційній скарзі та додаткових поясненнях.

Відповідачі 2-3 участі уповноважених представників в судове засідання 03.04.2024 не забезпечили, причин неявки не повідомили, хоча належним чином були повідомленні про час та місце розгляду справи ухвалою суду від 25.03.2024, шляхом надіслання такої до електронного кабінету, що підтверджується довідками про доставку електронного листа, які підписані відповідальним працівником суду.

Згідно статті 269 Господарського процесуального кодексу України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Суд апеляційної інстанції відмічає, що постановою Західного апеляційного господарського суду від 28.11.2022 у справі №914/3080/20, зокрема: апеляційну скаргу Виконавчого комітету Львівської міської ради б/н від 10.06.2022 частково задоволено; ухвалу Господарського суду Львівської області від 13.01.2022 у справі №914/3080/20 скасовано в частині зміни резолютивної частини рішення Господарського суду Львівської області від 01.07.2021 у справі №914/3080/20, додаткового рішення Господарського суду Львівської області від 22.07.2021 та додаткового рішення, прийнятого постановою Західного апеляційного господарського суду від 27.10.2021 у справі № 914/3080/20; змінено пункти 5, 7 та 9 резолютивної частини ухвали Господарського суду Львівської області від 13.01.2022 у справі №914/3080/20 та виключено посилання на те, що виконавчий комітет Львівської міської ради як субсидіарний боржник; доповнено резолютивну частину ухвали Господарського суду Львівської області від 13.01.2022 у справі №914/3080/20 пунктом: Заяву товариства з обмеженою відповідальністю «Балтом Україна» до Львівської міської ради, Львівського комунального підприємства «Агенція ресурсів Львівської міської ради» та Управління капітального будівництва Львівської міської ради про зміну порядку виконання частини рішення Господарського суду Львівської області від 01.07.2021 у справі №914/3080/20, частини додаткового рішення Господарського суду Львівської області від 22.07.2021 у справі №914/3080/20 та частини додаткового рішення, прийнятого постановою Західного апеляційного господарського суду від 27.10.2021 у справі №914/3080/20 задовольнити; в іншій частині апеляційне провадження за апеляційною скаргою Виконавчого комітету Львівської міської ради б/н від 10.06.2022 на ухвалу Господарського суду Львівської області від 13.01.2022 у справі №914/3080/20 закрито.

Отже, зі змісту ухвали Господарського суду Львівської області від 13.01.2022 про зміну порядку виконання рішення суду у справі №914/3080/20 та постанови Західного апеляційного господарського суду від 28.11.2022 у справі №914/3080/20 вбачається, що резолютивні частини як рішення Господарського суду Львівської області від 01.07.2021, так і додаткового рішення Господарського суду Львівської області від 22.07.2021, так і додаткового рішення, прийнятого постановою Західного апеляційного господарського суду від 27.10.2021 у справі №914/3080/20 викладено в редакціях, зазначених у цих судових рішеннях і стосуються стягнення грошових сум з Львівської міської ради через Виконавчий комітет Львівської міської ради.

Вивчивши матеріали справи в сукупності з апеляційною скаргою та додатковими пояснення до неї, оцінивши зібрані у справі докази, заслухавши пояснення представників учасників процесу, судова колегія Західного апеляційного господарського суду прийшла до висновку про відповідність рішення Господарського суду Львівської області від 01 липня 2021 року та додаткового рішення Господарського суду Львівської області від 22 липня 2021 року у справі №914/3080/20 нормам чинного матеріального та процесуального права, матеріалам та обставинам справи, виходячи з наступного.

10.09.2010 між Управлінням капітального будівництва Департаменту житлового господарства та інфраструктури Львівської міської ради (надалі замовник) та Товариством з обмеженою відповідальністю Балтом Україна (надалі підрядник) укладено договір №20 на реконструкцію вулиці Городоцької (від вулиці Кульпарківської до межі міста), відповідно до пункту 1.1. якого підрядник зобов`язується власними силами і засобами, в обумовлений строк у відповідності до замовлення і вимог проектно-кошторисної документації, будівельних норм та правил виконати роботи на об`єкті: реконструкція вулиця Городоцької (від вулиці Кульпарківської до межі міста), а замовник зобов`язується прийняти і оплатити виконані роботи.

Згідно із пунктом 1.2. договору, склад та обсяги робіт можуть бути переглянуті в процесі будівництва у разі внесення змін до проектно-кошторисної документації в порядку, визначеному Державними будівельними нормами України (ДБН Д.1.1-1-2000) та чинним законодавством України. Власником результату робіт до їх здачі замовнику є підрядник.

Пунктом 2.1. договору передбачено, що договірна ціна на момент укладення договору є твердою (незмінною) і становить 59999808,20 грн. Відповідно до ухвали ЛМР №3543 від 14.05.2010, обсяг фінансування та обсяг робіт, які підлягають виконанню в 2010 році за кошти міського бюджету складає 15200000,00 грн., в тому числі ПДВ. Тверда договірна ціна визначається на основі проектно-кошторисної документації встановлюється незмінною на весь обсяг будівництва і не уточнюється, за винятком випадків визначених Державними будівельними нормами України (ДБН Д.1.1-1-2000) та чинним законодавством України, якщо:

- в процесі будівництва в проектній документації та інвесторських кошторисах виявлено безперечні помилки, які не було виявлено на стадії тендерної пропозиції та складання договірної ціни, а підрядник не є виконавцем проектно-кошторисної документації;

- виникли обставини непереборної сили - надзвичайні обставини та події, які не можуть бути передбачені сторонами під час укладання договору.

Вартість виконаних робіт буде визначатися щомісячно на основі нормативних трудовитрат, договірної заробітної плати в погодженому розмірі згідно фактично виконаних фізичних обсягів будівельно-монтажних робіт відповідно до ДБН та чинного законодавства. Рішення про перегляд договірної ціни з обґрунтуванням причин оформлюється відповідно до пункту 11.2. цього договору.

Відповідно до пункту 4.1.2. договору, замовник має право здійснювати контроль та технічний нагляд за якістю, обсягами та вартістю будівництва об`єкта; відповідністю виконаних робіт вимогам проекту, кошторису, будівельних норм і правил; відповідністю матеріалів, виробів і конструкцій державним стандартам і технічним нормам, не втручаючись у господарську діяльність підрядника.

Згідно із пунктами 4.2.3. та 4.2.8. договору замовник зобов`язувався щомісячно приймати від підрядника акти виконаних робіт за формою КБ-2в, довідки про вартість виконаних робіт за формою КБ-3, перевірити їх і підписати на протязі 5-ти робочих днів, чи повернути в цей же строк підряднику для виправлення. Оплатити прийняті виконані роботи тільки в межах бюджетних призначень при умові поступлення коштів на рахунок замовника по даному об`єкту. При відсутності фінансування передбачені пунктом 6.3. штрафні санкції не застосовуються, заборгованість переноситься на наступний бюджетний рік з урахуванням пункту 4.1.9.

За умовами пункту 5.4. договору, розрахунки проводяться тільки за фактично виконані роботи після підписання замовником представлених підрядником належно оформлених актів виконаних робіт (Форма КБ-2в) та довідки (Форма КБ-3), рахунку на оплату, шляхом проміжних платежів, протягом 10-и календарних днів та тільки в межах бюджетних призначень та при умові поступлення коштів на рахунок замовника по даному об`єкту.

Пунктом 6.2. договору передбачено, що за порушення строків оплати прийнятих робіт при отриманні фінансування по даному об`єкту, та з урахуванням пункту 4.1.9. договору, замовник сплачує пеню, розмір якої обчислюється від суми не оплачених, але прийнятих робіт, витрачену з урахуванням офіційного рівня інфляції, з розрахунку подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який сплачується пеня.

Позивач, відповідно до умов укладеного між сторонами договору №20 від 10.09.2010, свої зобов`язання виконав повністю, однак Управління капітального будівництва Львівської міської ради порушило свої договірні зобов`язання, внаслідок чого виникла заборгованість перед Товариством з обмеженою відповідальністю "Балтом Україна" в розмірі 38 614 063,44 грн.

Вказаний факт встановлено рішенням Господарського суду Львівської області від 06.11.2013 у справі №914/3479/13, яке набрало законної сили.

Так, рішенням Господарського суду Львівської області від 06.11.2013 у справі №914/3479/13 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Балтом Україна" до відповідача Управління капітального будівництва Львівської міської ради, за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог, щодо предмета спору на стороні відповідача Львівської міської ради про стягнення 41 327 627,08 грн., позов, з врахуванням заяви про уточнення (збільшення) позовних вимог, задоволено частково, вирішено стягнути з Управління капітального будівництва Львівської міської ради на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Балтом Україна" 38 614 063,44 грн. - основного боргу, 2 002 641,69 грн. 3% річних та 68 820,00 грн. - судового збору. Відмовлено в задоволенні вимог у частині стягнення решти вимог про стягнення 3% річних.

Ухвалою Львівського апеляційного господарського суду від 23.12.2013 апеляційну скаргу Управління капітального будівництва Львівської міської ради залишено без розгляду.

09.01.2014 Господарським судом Львівської області на виконання рішення суду від 06.11.2013 у справі №914/3479/13, яке набрало законної сили 23.12.2013, видано наказ про стягнення з Управління капітального будівництва Львівської міської ради на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Балтом Україна" 38614063,44 грн. - основного боргу, 2002641,69 грн. 3% річних та 68820,00 грн. - судового збору.

Даним рішенням суду від 06.11.2013 у справі №914/3479/13, встановлено, що станом на 09.12.2013 заборгованість Управління капітального будівництва Львівської міської ради перед Товариством з обмеженою відповідальністю "Балтом Україна" за виконані підрядні роботи за договором №20 від 10.09.2010 на реконструкцію вулиці Городоцької (від вулиці Кульпарківської до межі міста) становить 38614063,44 грн.

Крім того, як також встановлено рішенням суду від 06.11.2013 у справі №914/3479/13, першим днем прострочення виконання зобов`язання є 05.12.2011, а тому з цієї дати слід починати нарахування 3% річних. Зважаючи на це, судом у справі №914/3479/13 здійснено перерахунок 3% річних за період з 05.12.2011 по 10.09.2013, відповідно до якого суд дійшов висновку стягнути з Управління капітального будівництва Львівської міської ради на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Балтом Україна" 2002641,69 грн. за вказаний період.

У рішенні суду від 06.11.2013 у справі №914/3479/13 суд також зазначив, що умови оплати виконаних робіт, викладені у п.5.4. договору (при умові поступлення коштів на рахунок замовника по даному об`єкту) такі, що суперечать ст. 511, ч. 2 ст. 530 ЦК України, оскільки вказана подія не є такою, що має неминуче настати. Крім цього суд зазначив, що її настання не залежить від волі сторін договору, зокрема відповідача і пов`язана з виконанням обов`язку третьою особою, яка має надати фінансування по об`єкту, тоді як зобов`язання не створює обов`язку для третьої особи.

Ухвалою Львівської міської ради №5637 від 10.10.2019 Про погодження укладення договору поруки, з метою забезпечення виконання зобов`язань Управління капітального будівництва Львівської міської ради перед Товариством з обмеженою відповідальністю "Балтом Україна, враховуючи звернення Управління капітального будівництва Львівської міської ради, Львівського комунального підприємства "Агенція ресурсів Львівської міської ради" та Товариства з обмеженою відповідальністю "Балтом Україна", зареєстроване у Львівській міській раді 02.10.2019 за №2-30435-29, міська рада ухвалила погодити укладення договору поруки між Товариством з обмеженою відповідальністю Балтом Україна та Львівським комунальним підприємством Агенція ресурсів Львівської міської ради за виконання Управлінням капітального будівництва Львівської міської ради обов`язку сплатити Товариству з обмеженою відповідальністю Балтом Україна кошти у сумі 32477691,76 грн.

22.10.2019 між Товариством з обмеженою відповідальністю Балтом Україна (кредитор) та Львівським комунальним підприємством Агенція ресурсів Львівської міської ради (поручитель) укладено договір поруки, за умовами якого поручитель поручається перед кредитором за виконання Управлінням капітального будівництва Львівської міської ради (боржник) свого обов`язку сплатити кредиторові кошти в сумі 32477691,76 грн., яка складається із:

1)суми основного боргу в розмірі 30 475 050,07 грн. за виконані роботи на об`єкті: Реконструкція вулиці Городоцької (від вулиці Кульпарківської до межі міста) у місті Львові згідно із договором №20 від 10.09.2010;

2)суми трьох процентів річних в розмірі 2 002 641,69 грн.

Згідно із статтею 11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки.

Частиною 1 статті 11 Цивільного кодексу України передбачено, що підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є, зокрема, договори та інші правочини.

Відповідно до статті 15 Цивільного кодексу України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Згідно із статтею 509 Цивільного кодексу України, зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Як передбачено статтею 174 Господарського кодексу України, Господарські зобов`язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

За умовами статті 629 Цивільного кодексу України, договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Статтею 553 Цивільного кодексу України передбачено, що за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов`язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов`язання боржником. Порукою може забезпечуватися виконання зобов`язання частково або у повному обсязі. Поручителем може бути одна особа або кілька осіб.

Відповідно до частини 1 та 2 статті 554 Цивільного кодексу України, у разі порушення боржником зобов`язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя. Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки.

Згідно із частиною 1 статті 559 Цивільного кодексу України, порука припиняється з припиненням забезпеченого нею зобов`язання. У разі зміни зобов`язання без згоди поручителя, внаслідок чого збільшився обсяг відповідальності боржника, такий поручитель несе відповідальність за порушення зобов`язання боржником в обсязі, що існував до такої зміни зобов`язання.

Частино 4 статті 559 Цивільного кодексу України передбачено, що порука припиняється після закінчення строку поруки, встановленого договором поруки. Якщо такий строк не встановлено, порука припиняється у разі виконання основного зобов`язання у повному обсязі або якщо кредитор протягом трьох років з дня настання строку (терміну) виконання основного зобов`язання не пред`явить позову до поручителя. Якщо строк (термін) виконання основного зобов`язання не встановлений або встановлений моментом пред`явлення вимоги, порука припиняється, якщо кредитор протягом трьох років з дня укладення договору поруки не пред`явить позову до поручителя. Для зобов`язань, виконання яких здійснюється частинами, строк поруки обчислюється окремо за кожною частиною зобов`язання, починаючи з дня закінчення строку або настання терміну виконання відповідної частини такого зобов`язання.

Судами встановлено, що сума заборгованості в загальному розмірі 32 477 691,76 грн. (30 475 050,07 грн. - основний борг, та 2 002 641,69 грн. - 3% річних), яка забезпечена порукою за договором від 22.10.2019, укладеного між Товариством з обмеженою відповідальністю Балтом Україна та Львівським комунальним підприємством Агенція ресурсів Львівської міської ради, не погашена. Доказів сплати вказаної суми сторонами до матеріалів справи не долучено, а факт існування такої заборгованості відповідачами не спростовано. Відповідач-2 та відповідач-3 відзив на позовну заяву не подали, а тому в силу ч. 4 ст. 165 ГПК України позбавлені зперечувати ці обставини під час розгляду справи по суті.

У відповідності із статтею 193 Господарського кодексу України, зобов`язання повинні виконуватися належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Статтею 525 Цивільного кодексу України передбачено, що одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно з статтею 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Таким чином, враховуючи встановлені судом обставини та вищенаведені норми законодавства, суд першої інстанції дійшов до правильного висновку, що позовна вимога Товариства з обмеженою відповідальністю Балтом Україна про стягнення з Львівського комунального підприємства Агенція ресурсів Львівської міської ради є обґрунтована та підтверджена матеріалами справи, не спростована відповідачами, а тому підлягає задоволенню.

Щодо позовних вимог, з врахуванням заяви (вх.№2679/21 від 23.06.2021) про збільшення розміру позовних вимог про стягнення з Управління капітального будівництва Львівської міської ради, як основного боржника та субсидіарно з Львівської міської ради на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Балтом Україна" грошових коштів в розмірі 57009138,38 грн., з яких: 5854492,01 грн. - пеня, 43374136,01 грн. - інфляційні втрати та 7780510,36 грн. - 3% річних, суд зазначає таке.

Згідно із статтею 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідно до статті 611 Цивільного кодексу України, у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

За умовами статті 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання свого зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Факт виникнення заборгованості в Управління капітального будівництва Львівської міської ради перед Товариством з обмеженою відповідальністю "Балтом Україна" в розмірі 38 614 063,44 грн. - основного боргу, 2 002 641,69 грн. - три проценти річних (нарахованих за період з 05.12.2011 по 10.09.2013) та 68 820,00 грн. - судового збору, встановлено рішенням Господарського суду Львівської області від 06.11.2013 у справі №914/3479/13, яке набрало законної сили.

Відповідно до частини 4 статті 75 Господарського процесуального кодексу України, обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Частиною 1 статті 54 Закону України Про місцеве самоврядування в Україні встановлено, що сільська, селищна, міська, районна у місті (у разі її створення) рада у межах затверджених нею структури і штатів може створювати відділи, управління та інші виконавчі органи для здійснення повноважень, що належать до відання виконавчих органів сільських, селищних, міських рад.

Відповідно до Положення про Управління капітального будівництва Львівської міської ради, затвердженого рішенням виконавчого комітету Львівської міської ради Про затвердження Положення про Управління капітального будівництва Львівської міської ради та його структури від 28.11.2016 №1100 (надалі - Положення), Управління капітального будівництва Львівської міської ради (надалі - Управління) є виконавчим органом Львівської міської ради, відповідно до ухвали міської ради від 26.05.2016 №505 Про затвердження структури виконавчих органів Львівської міської ради, загальної чисельності апарату ради та її виконавчих органів, утвореним відповідно до Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні".

Відповідно до пунктів 1.2. та 1.3. Положення, Управління є підзвітним і підконтрольним міській раді, виконавчому комітету міської ради, Львівському міському голові і підпорядкованим першому заступнику міського голови. Управління у своїй діяльності керується Конституцією та законами України, актами Президента України, Кабінету Міністрів України, ухвалами міської ради, рішеннями виконавчого комітету, розпорядженнями Львівського міського голови, цим Положенням, іншими нормами законодавства України.

Основними завданнями Управління, відповідно до пункту 2.1. Положення, є:

- забезпечення реалізації місцевої політики у галузі будівництва, реконструкції та ремонту;

- виконання функцій замовника будівництва, ремонту і реконструкції житлових будинків, об`єктів освіти, охорони здоров`я, зв`язку, транспорту, торгівлі, громадського харчування, комунального господарства, культурно-побутового й іншого призначення та ефективного використання капітальних вкладень, які спрямовуються на цю мету;

- сприяння впровадженню у будівництво прогресивних проектних рішень, нових будівельних матеріалів, конструкцій та виробів.

Пунктами 6.1. та 6.2. Положення передбачено, що Управління утримується за рахунок відрахувань на утримання служби замовника у встановленому порядку. Кошторис управління затверджує перший заступник міського голови за погодженням з Управлінням фінансів Департаменту фінансової політики. Структуру управління затверджує виконавчий комітет Львівської міської ради. Штатний розпис управління затверджує перший заступник міського голови за погодженням з управлінням фінансів департаменту фінансової політики. Ліквідація та реорганізація управління проводиться міською радою за поданням Львівського міського голови у порядку, встановленому законодавством України.

Відповідно до Положення про розмежування повноважень між виконавчими органами Львівської міської ради, затвердженого ухвалою Львівської міської ради від 14.07.2016 № 777, до повноважень Управління капітального будівництва належать:

1. Розробка на підставі пропозицій виконавчих органів поточних перспективних програм капітального будівництва, складання переліків будов, титульних списків будов і проектно-розвідувальних робіт та подання їх на затвердження у встановленому порядку.

2. Представництво інтересів управління в судах України.

3. Здійснення технічного нагляду за будівництвом, контроль за відповідністю обсягів та якості виконаних робіт проектам, технічним умовам і стандартам.

Згідно із частиною 2 та 4 статті 54 Закону України Про місцеве самоврядування в Україні, відділи, управління та інші виконавчі органи ради є підзвітними і підконтрольними раді, яка їх утворила, підпорядкованими її виконавчому комітету, сільському, селищному, міському голові, голові районної у місті ради. Положення про відділи, управління та інші виконавчі органи ради затверджуються відповідною радою.

Змістовний аналіз змісту вищенаведених Положень та Закону України Про місцеве самоврядування в Україні, свідчить про те, що Управління капітального будівництва Львівської міської ради є виконавчим органом Львівської міської ради, є підзвітним і підконтрольним міській раді, виконавчому комітету міської ради, Львівському міському голові і підпорядкованим першому заступнику міського голови, виконує функції замовника та утримується за рахунок відрахувань на утримання служби замовника у встановленому порядку, кошторис управління затверджує перший заступник міського голови за погодженням з управлінням фінансів департаменту фінансової політики, Управління розпоряджається коштами міського бюджету міста Львова у межах, визначених міською радою, виконавчим комітетом і Львівським міським головою. Управління очолює начальник, якого призначає на посаду та звільняє з посади Львівський міський голова за поданням першого заступника міського голови у порядку, визначеному законодавством. Начальник управління безпосередньо підпорядкований першому заступнику міського голови, йому підконтрольний та підзвітний. Структуру управління затверджує виконавчий комітет Львівської міської ради. Штатний розпис управління затверджує перший заступник міського голови за погодженням з управлінням фінансів департаменту фінансової політики. Ліквідація та реорганізація управління проводиться міською радою за поданням Львівського міського голови у порядку, встановленому законодавством України.

Отже, Управління капітального будівництва Львівської міської ради не має достатньої інституційної та операційної незалежності від Львівської міської ради. Вказане підтверджується і тим, що у рішенні Господарського суду Львівської області від 06.11.2013 у справі №914/3479/13 суд зробив висновок, що оплата виконаних робіт не залежить від волі сторін договору, зокрема відповідача (УКБ ЛМР) і пов`язана з виконанням обов`язку третьою особою (у справі Львівська міська рада), яка має надати фінансування по об`єкту.

З огляду на викладене, суд першої інстанції дійшов до правильного висновку, що виконання грошового зобов`язання Управлінням капітального будівництва ЛМР за договором №20 від 10.09.2010 на реконструкцію вулиці Городоцької (від вулиці Кульпарківської до межі міста) в повній мірі залежить від Львівської міської ради.

Тобто, можливість проведення розрахунку з позивачем залежить від виділення коштів Львівською міською радою, зокрема, шляхом внесення змін до бюджету. Це також вбачається з листування, яке долучене позивачем до матеріалів справи і з самого договору №20 від 10.09.2010 на реконструкцію вулиці Городоцької, в якому зазначено, що оплата здійснюється тільки в межах бюджетних призначень та при умові поступлення коштів на рахунок замовника по даному об`єкту. Водночас, ухвалами саме Львівської міської ради від 10.10.2019 №5637 та від 26.12.2019 №6120 погоджено та затверджено договір поруки, укладений між відповідачем-2 та відповідачем-3, щодо грошового боргу, який є предметом розгляду у даній справі. Інших обставин з матеріалів справи судом не встановлено.

Враховуючи вищенаведені обставини, а також обставини, встановлені у рішенні суду від 06.11.2013 у справі №914/3479/13, проаналізувавши зміст вищезазначених Положень, які стосуються Управління капітального будівництва Львівської міської ради, беручи до уваги положення статті 54 Закону України Про місцеве самоврядування в Україні та статті 619 Цивільного кодексу України, місцевий господарський суд дійшов до правильного висновку, що у даній справі №914/3080/20 Львівська міська рада несе відповідальність поряд з відповідальністю основного боржника - Управління капітального будівництва Львівської міської ради, за невиконання Управлінням грошових зобов`язань, які виникли з договору №20 від 10.09.2010 на реконструкцію вулиці Городоцької.

З огляду на це відхиляються доводи апелянта про те, що висновок суду про наявність правових підстав для притягнення Управління капітального будівництва Львівської міської ради та Львівську міську раду до субсидіарної відповідальності не узгоджується з положеннями ст.ст. 96, 176, 619 ЦК України за змістом яких територіальні громади не відповідають за зобов`язаннями створених ними юридичних осіб.

Обґрунтованим є висновок суду першої інстанції і про застосування аналогії закону у зв`язку з відсутністю належного регулювання таких правовідносин з приводу субсидіарної відповідальності у Законі України Про місцеве самоврядування в Україні і Положеннях, та у зв`язку з наявністю умов, визначених частиною першою статті 8 Цивільного кодексу України, що зумовлює застосування до відносин між Управлінням та міською радою регулювання, передбаченого щодо діяльності казенного підприємства, оскільки у даній справі №914/3080/20 по своїм критеріям щодо обсягу та характеру діяльності, а також здатністю виконання грошових зобов`язань за укладеним договором, Управління капітального будівництва Львівської міської ради за своїм правовим статусом є подібним до правового статусу казенного підприємства.

Відповідно до частини першої статті 8 Цивільного кодексу України, якщо цивільні відносини не врегульовані цим Кодексом, іншими актами цивільного законодавства або договором, вони регулюються тими правовими нормами цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, що регулюють подібні за змістом цивільні відносини (аналогія закону).

Так, відповідно до частин першої - третьої статті 78 Господарського кодексу України, комунальне унітарне підприємство утворюється компетентним органом місцевого самоврядування в розпорядчому порядку на базі відокремленої частини комунальної власності і входить до сфери його управління. Орган, до сфери управління якого входить комунальне унітарне підприємство, є представником власника - відповідної територіальної громади і виконує його функції у межах, визначених цим Кодексом та іншими законодавчими актами. Майно комунального унітарного підприємства перебуває у комунальній власності і закріплюється за таким підприємством на праві господарського відання (комунальне комерційне підприємство) або на праві оперативного управління (комунальне некомерційне підприємство).

Відповідно до статті 137 Господарського кодексу України, правом оперативного управління в цьому Кодексі визнається речове право суб`єкта господарювання, який володіє, користується і розпоряджається майном, закріпленим за ним власником (уповноваженим ним органом) для здійснення некомерційної господарської діяльності, у межах, встановлених цим Кодексом та іншими законами, а також власником майна (уповноваженим ним органом). Власник майна, закріпленого на праві оперативного управління за суб`єктом господарювання, здійснює контроль за використанням і збереженням переданого в оперативне управління майна безпосередньо або через уповноважений ним орган і має право вилучати у суб`єкта господарювання надлишкове майно, а також майно, що не використовується, та майно, що використовується ним не за призначенням. Право оперативного управління захищається законом відповідно до положень, встановлених для захисту права власності.

Право оперативного управління є найбільш обмеженим правовим титулом, похідним від права власності, який обмежується не тільки законом та статутом, але й власником майна.

Таке регулювання здійснено через механізм, закріплений у положеннях статей 77, 78 Господарського кодексу України.

Відповідно до частини десятої статті 78 Господарського кодексу України, особливості господарської діяльності комунальних унітарних підприємств визначаються відповідно до вимог, встановлених цим Кодексом щодо діяльності державних комерційних або казенних підприємств, а також інших вимог, передбачених законом.

Частинами другою та третьою статті 76 Господарського кодексу України встановлено, що казенне підприємство створюється за рішенням Кабінету Міністрів України. У рішенні про створення казенного підприємства визначаються обсяг і характер основної діяльності підприємства, а також орган, до сфери управління якого входить підприємство, що створюється. Реорганізація і ліквідація казенного підприємства проводяться відповідно до вимог цього Кодексу за рішенням органу, до компетенції якого належить створення даного підприємства. Майно казенного підприємства закріплюється за ним на праві оперативного управління.

Згідно частини першої статті 77 Господарського кодексу України, казенне підприємство здійснює господарську діяльність відповідно до виробничих завдань органу, до сфери управління якого воно входить.

Відповідно до приписів частини сьомої статті 77 Господарського кодексу України, казенне підприємство відповідає за своїми зобов`язаннями лише коштами, що перебувають у його розпорядженні. У разі недостатності зазначених коштів держава, в особі органу, до сфери управління якого входить підприємство, несе повну субсидіарну відповідальність за зобов`язаннями казенного підприємства.

При цьому умовою покладення субсидіарної відповідальності на орган місцевого самоврядування за змістом частини сьомої статті 77 Господарського кодексу України та частини десятої статті 78 цього Кодексу є недостатність коштів, які є у розпорядженні комунального підприємства.

Крім того, статтею 17 Закону України Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини встановлено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) та практику Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) як джерело права.

У низці випадків ЄСПЛ визнавав державу відповідальною за борги підприємств незалежно від їх формальної класифікації у внутрішньодержавному праві (рішення від 30 листопада 2004 року у справі Михайленки та інші проти України, пункт 45, рішення від 04 квітня 2006 року у справі Лисянський проти України, пункт 19, рішення від 03 квітня 2007 року у справі Кооперативу Агрікола Слобозія-Ханесей проти Молдови, пункти 18,19, рішення від 12 квітня 2007 року у справі Григор`єв та Какаурова проти Російської Федерації, пункт 35, рішення від 15 січня 2008 року у справі Качапор та інші проти Сербії. Отже, внутрішньодержавний правовий статус підприємства як самостійної юридичної особи сам по собі не звільняє державу від відповідальності за борги підприємств у межах Конвенції.

З огляду на наведені вище висновки ЄСПЛ, а також те, що нормами Господарського кодексу України визначено регулювання діяльності комунальних некомерційних підприємств аналогічно до діяльності державних казенних підприємств, без наділення вказаних суб`єктів повною самостійною відповідальністю у відносинах з третіми особами, суд першої інстанції правильно врахував зазначені висновки при вирішенні спору в даній справі.

Крім того, ЄСПЛ також висловив позицію і щодо субсидіарної відповідальності муніципального органу (органу місцевого самоврядування) за зобов`язаннями муніципального підприємства. Так, у пункті 62 рішення у справі Єршова проти Російської Федерації ЄСПЛ зазначив, що, враховуючи публічний характер діяльності підприємства, істотний ступінь контролю за його майном з боку муніципальних органів влади і рішень останніх, які мали наслідком передачу майна і подальшу ліквідацію підприємства, ЄСПЛ дійшов висновку про те, що підприємство не було наділене достатньою організаційною та управлінською незалежністю від муніципальних органів влади. Отже, незалежно від статусу підприємства як самостійної юридичної особи, муніципальна влада і відповідно держава мають бути в межах Конвенції визнані відповідальними за діяльність і бездіяльність підприємства.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 04.09.2018 у справі №5023/4388/12.

Статтею 619 Цивільного кодексу України визначено право кредитора на отримання задоволення своєї вимоги як від основного, так і від субсидіарного боржника.

Так, за змістом положень наведеної норми договором або законом може бути передбачена поряд із відповідальністю боржника додаткова (субсидіарна) відповідальність іншої особи.

До пред`явлення вимоги особі, яка несе субсидіарну відповідальність, кредитор повинен пред`явити вимогу до основного боржника.

Якщо основний боржник відмовився задовольнити вимогу кредитора або кредитор не одержав від нього у розумний строк відповіді на пред`явлену вимогу, кредитор може пред`явити вимогу в повному обсязі до особи, яка несе субсидіарну відповідальність.

Особа, яка несе субсидіарну відповідальність, повинна до задоволення вимоги, пред`явленої їй кредитором, повідомити про це основного боржника, а у разі пред`явлення позову, - подати клопотання про залучення основного боржника до участі у справі.

У разі недотримання цих вимог особою, яка несе субсидіарну відповідальність, основний боржник має право висунути проти регресної вимоги особи, яка несе субсидіарну відповідальність, заперечення, які він мав проти кредитора.

У розумінні положень цивільного законодавства суть субсидіарної відповідальності полягає у залученні поряд з основним боржником додаткового (субсидіарного) боржника; субсидіарна відповідальність настає тоді, коли у зобов`язанні беруть участь двоє боржників, один з яких основний, інший - додатковий (субсидіарний) (Постанова Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 19.08.2019 у справі №922/4109/16).

Зі змісту правового висновку, викладеного у постанові Великої Палати Верховного Суду від 26.06.2019 у справі № 905/1956/15 (провадження № 12-62гс19), за аналогією закону у випадках, коли один (первісний) боржник у матеріальному правовідношенні замінюється двома боржниками, після заміни первісного боржника двома боржниками - основним і субсидіарним - виконавчі дії з виконання рішення мають вчинятися щодо обох цих боржників.

Враховуючи всі вищенаведені обставини, положення законодавства та висновки викладені у рішеннях ЄСПЛ, суд першої інстанції дійшов до правильного висновку про те, що Львівська міська рада у даній справі №914/3080/20 несе субсидіарну відповідальність за грошовими зобов`язаннями Управління капітального будівництва Львівської міської ради.

З огляду на викладене вище, здійснення господарської діяльності комунальним некомерційним підприємством, на основі матеріальної бази, яка не є його власністю, зумовлює для законодавця необхідність регулювання спірних відносин у такий спосіб, який би дозволив захистити інтереси можливих кредиторів суб`єкта некомерційної господарської діяльності.

Як вже було зазначено, рішенням Господарського суду Львівської області від 06.11.2013 у справі №914/3479/13 вирішено стягнути з Управління капітального будівництва Львівської міської ради на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Балтом Україна 38614063,44 грн. - основного боргу, 2002641,69 грн. - три проценти та 68820,00 грн. - судового збору.

Вказане рішення суду набрало законної сили 23.12.2013, однак станом на дату пред`явлення позову у даній справі та на дату ухвалення рішення у даній справі, рішення суду від 06.11.2013 у справі №914/3479/13 Управлінням капітального будівництва Львівської міської ради не виконано. Таким чином, вимоги позивача про стягнення з відповідача-3 (УКБ ЛМР) пені, 3 % річних та інфляційних втрат є обґрунтовані.

Крім того, як вбачається із матеріалів справи, 06.09.2020 Товариством з обмеженою відповідальністю Балтом Україна надіслано на адресу Управління Капітального будівництва Львівської міської ради вимогу від 01.09.2020 про сплату пені, інфляційних втрат, 3% річних та суми знецінення грошей у розмірі курсової різниці, у зв`язку з невиконанням умов договору №20 від 10.09.2010 та рішення суду в справі №914/3479/13 про стягнення заборгованості за вказаним договором.

Разом з тим, слід зазначити, що за змістом частини другої статті 625 Цивільного кодексу України, нарахування інфляційних втрат на суму боргу та трьох процентів річних входять до складу грошового зобов`язання і є особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації від боржника за неналежне виконання зобов`язання (постанова Великої Палати Верховного Суду від 19.06.2019 у справі №646/14523/15-ц; постанова Великої Палати Верховного Суду від 19.06.2019 у справі №703/2718/16-ц).

При цьому, обов`язок сплати пені, інфляційних втрат та 3% річних передбачено відповідно договором №20 від 10.09.2010 та статтею 625 Цивільного кодексу України, та не ставиться в залежність від пред`явлення письмової вимоги (Постанова Верховного Суду у складі касаційного господарського суду від 11.04.2019 у справі №910/6543/18).

Суд апеляційної інстанції відхиляє доводи апелянта про відсутність правових підстав для задоволення судом першої інстанції вимог про стягнення пені, оскільки нарахування пені здійснюється не за прострочення забезпечувального зобов`язання, як це стверджує апелянт, а на підставі прострочення за основним зобов`язанням, а саме п. 6.2 договору №20 від 10.09.2010, в якому передбачено пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ.

Крім того, слід зазначити, що вимоги частини другої статті 625 Цивільного кодексу України мають імперативний характер. Цією правовою нормою передбачено можливість сторін у договорі лише змінювати розмір процентів річних. Право сторін у договорі забороняти та не застосовувати вимоги закону, встановлені частиною другою статті 625 Цивільного кодексу України, вказаною правовою нормою не передбачено (постанова Касаційного господарського суду в складі Верховного Суду від 16.04.2020 у справі №914/479/19).

Передбачене частиною другою статті 625 Цивільного кодексу України нарахування 3% річних має компенсаційний, а не штрафний характер, оскільки виступає способом захисту майнового права та інтересу, який полягає в отриманні компенсації від боржника (постанова Великої Палати Верховного Суду від 16.01.2019 №464/3790/16-ц; постанова Великої Палати Верховного Суду від 16.01.2019 у справі №373/2054/16-ц; постанова Великої Палати Верховного Суду від 20.03.2019 у справі №761/26293/16-ц; постанова Великої Палати Верховного Суду від 23.10.2019 №723/304/16-ц).

Як вбачається із розрахунку позовних вимог, що долучений до заяви (вх.№2679/21 від 23.06.2021) про збільшення розміру позовних вимог, позивач нараховує 3% річних в розмірі 7870510,36 грн. за період з 11.09.2013 по 08.06.2021, інфляційні втрати в розмірі 43374136,01 грн. за період з грудня 2011 року по травень 2021 року та пеню в розмірі 5854492,01 грн. за період з 05.12.2011 по 04.12.2012.

Щодо періодів нарахування 3% річних та інфляційних втрат, то місцевий господарський суд дійшов обґрунтованого висновку про правильність нарахування позивачем таких періодів. Зокрема, як вбачається із розрахунку позовних вимог, позивач при нарахуванні 3% річних не охоплює того періоду, за який було нараховано та вирішено стягнути 3% річних у справі №914/3479/13. Період нарахування інфляційних втрат також визначено вірно, оскільки нарахування інфляційних втрат розпочинається з моменту виникнення заборгованості та завершується травнем 2021 року включно.

Щодо нарахування пені слід зазначити, що позивач невірно визначив її нарахування, оскільки відповідно до частини 6 статті 232 Господарського кодексу України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Враховуючи те, що першим днем виникнення заборгованості є 05.12.2011, тому в силу положень частини 6 статті 232 Господарського кодексу України нарахування пені в даному випадку припиняється не 04.12.2012, а 04.06.2012.

Перевіривши поданий розрахунок позовних вимог, апеляційний господарський суд погоджується з судом першої інстанції, що позивачем невірно визначено суму заборгованості, яка існувала у вищезазначені періоди нарахування 3% річних, інфляційних втрат та пені.

Як вже зазначалося судом, рішенням суду у справі №914/3479/13 встановлено, що сума основного боргу Управління капітального будівництва Львівської міської ради становила 38614063,44 грн.

При цьому, як вбачається із матеріалів даної справи №914/3080/20, а саме із долучених доказів до клопотання (вх.№10296/21 від 29.04.2021) про долучення до матеріалів справи копії договору №20 від 10.09.2010 про реконструкцію вул.Городоцької, копій платіжних доручень та копій виписок із рахунків, вищезазначена заборгованість в розмірі 38614063,44 грн. після набрання законної сили рішенням суду у справі №914/3479/13 була частково погашена.

Зокрема, матеріалами справи підтверджуються такі платежі, що були здійснені в рахунок погашення заборгованості, яка встановлена рішенням суду у справі №914/3479/13: 28.08.2014 - 50000,00 грн., 28.11.2014 - 240000,00 грн., 30.01.2015 - 1000000,00 грн., 06.03.2015 - 1000000,00 грн., 06.05.2015 - 1228187,07 грн., 18.05.2015 - 771812,93 грн., 24.06.2015 - 1212,31 грн., 01.07.2015 - 998787,69 грн., 23.07.2015 - 100000,00 грн., 04.09.2015 - 1500000,00 грн., 28.10.2015 - 103000,00 грн., 28.11.2016 - 728513,37 грн. та 29.12.2016 - 517500,00 грн.

Отже, враховуючи вказані часткові оплати, судом встановлено, що розмір основного боргу за період з 05.12.2011 по 08.06.2021 становив:

- 38614063,44 грн. (за період з 05.12.2011 по 27.08.2014);

- 38564063,44 грн. (за період з 28.08.2014 по 27.11.2014 );

- 38324063,44 грн. (за період з 28.11.2014 по 29.01.2015 );

- 37324063,44 грн. (за період з 30.01.2015 по 05.03.2015 );

- 36324063,44 грн. (за період з 06.03.2015 по 05.05.2015 );

- 35095876,37 грн. (за період з 06.05.2015 по 17.05.2015 );

- 34324063,44 грн. (за період з 18.05.2015 по 23.06.2015 );

- 34322851,13 грн. (за період з 24.06.2015 по 30.06.2015 );

- 33324063,44 грн. (за період з 01.07.2015 по 22.07.2015 );

- 33224063,44 грн. (за період з 23.07.2015 по 03.09.2015 );

- 31724063,44 грн. (за період з 04.09.2015 по 27.10.2015 );

- 31621063,44 грн. (за період з 28.10.2015 по 27.11.2016 );

- 30892550,07 грн. (за період з 28.11.2016 по 28.12.2016 );

- 30475050,07 грн. (за період з 29.12.2016 по 08.06.2021 ).

Враховуючи наведене, судом було здійснено перерахунок 3% річних за період з 11.09.2013 по 08.06.2021 , інфляційних втрат за період з грудня 2011 по травень 2021 та пені за період з 05.12.2011 по 04.06.2012 , беручи до уваги при цьому вищезазначену вірну суму заборгованості, яка існувала в ці періоди, а не ту, яка вказана позивачем у розрахунку позовних вимог.

Отже, відповідно до здійсненого перерахунку, суд першої інстанції дійшов до правильного висновку, що розмір 3% річних за період з 11.09.2013 по 08.06.2021 становить 7528128,80 грн., а не 7870510,36 грн., розмір інфляційних втрат за період з грудня 2011 року по травень 2021 року становить 40902984,90 грн., а не 43374136,01 грн., а розмір пені за період з 05.12.2011 по 04.06.2012 становить 2958437,32 грн., а не 5854492,01 грн.

Таким чином, враховуючи вищенаведені норми законодавства, беручи до уваги встановлені судом обставини справи, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про те, що позов у даній справі підлягає задоволенню частково, а саме шляхом:

- cтягнення з Львівського комунального підприємства Агенція ресурсів Львівської міської ради на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Балтом Україна заборгованість в розмірі 32477691,76 грн.;

- cтягнення з Управління капітального будівництва Львівської міської ради, як основного боржника та з Львівської міської ради, як субсидіарного боржника на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Балтом Україна грошові кошти в розмірі 51389551,02 грн., з яких: 2958437,32 грн. - пеня, 40902984,90 грн. - інфляційні втрати та 7528128,80 грн. - 3% річних.

З приводу доводів апелянта про те, що суд першої інстанції одночасно задоволив заяву позивача за вх.№1812/21 від 27.04.2021 про зміну підстав позову та заяву позивача за вх.№2119/21 від 20.05.2021 про залучення співвідповідача та зміну предмету позову, внаслідок чого порушив норми процесуального закону, оскільки відбулась одночасна зміна предмета й підстав позову, суд зазначає наступне.

Позовом у процесуальному сенсі є звернення до суду з вимогою про захист своїх прав та інтересів, який складається із двох елементів: предмета і підстави позову.

Під предметом позову розуміється певна матеріально-правова вимога позивача до відповідача, стосовно якої позивач просить прийняти судове рішення. Підставу позову становлять обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги щодо захисту права та охоронюваного законом інтересу.

Відтак зміна предмета позову означає зміну вимоги, з якою позивач звернувся до відповідача, а зміна підстав позову - це зміна обставин, на яких ґрунтується вимога позивача.

За змістом позовної заяви, як у первинній редакції, так і в останній, яка прийнята судом першої інстанції до розгляду, позивач просив суд стягнути грошові кошти (протягом розгляду справи змінювався лише розмір стягнення). Протилежного апеляційним господарським судом не встановлено, оскільки протягом всього розгляду справи позивачем заявлялась лише вимога про стягнення грошових коштів. Тому залучивши за заявою позивача до участі в справі співвідповідача, суд першої інстанції не здійснив одночасної зміни й предмета й підстав позову, а лише доповнив існуючі підстави, підставами, щодо субсидіарної відповідальності відповідачів.

Також, суд апеляційної інстанції відмічає, щодо ухвали Господарського суду Львівської області від 13.01.2022 про зміну порядку виконання рішення та постанову Західного апеляційного господарського суду від 28.11.2022, яка прийнята за наслідками перегляду ухвали Господарського суду Львівської області від 13.01.2022, то ухвалою Верховного Суду від 24.01.2023 відмовлено у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою Виконавчого комітету Львівської міської ради, з посиланням на те, що ухвала суду першої інстанції щодо відстрочки або розстрочки виконання рішення, постанови, зміну способу та порядку їх виконання (п.24 ч.1 ст. 255 ГПК України) після її перегляду в апеляційному порядку не належить до переліку судових рішень, на які учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов`язки мають право подати касаційну скаргу (Т-12, а.с.212-222).

Щодо оскарження додаткового рішення від 22.07.2021 року то, як вбачається з апеляційної скарги, скаржник не наводить своїх розрахунків, щодо витрат на правові послуги, які він вважає вірними, а лишень вказує, що таке не може змінити суті основного рішення або містити в собі висновки про права та обов`язки осіб, які не брали у справі , чи вирішувати вимоги, не досліджені в судовому засіданні. Тобто вказує, що додаткове рішення є невід`ємною частиною рішення у справі, а відтак в разі скасування основного рішення у справі ухвалене додаткове рішення втрачає силу.

Відтак, з врахуванням наведеного, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків місцевого господарського суду, викладених в рішенні Господарського суду Львівської області від 01 липня 2021 та додаткового рішення Господарського суду Львівської області від 22 липня 2021 року в даній справі.

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів скаржника та їх відображення у судових рішеннях, суд апеляційної інстанції ґрунтується на висновках, що їх зробив Європейський суд з прав людини у справі «Проніна проти України» (рішення ЄСПЛ від 18.07.2006). Зокрема, ЄСПЛ у своєму рішенні зазначив, що п.1 ст. 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень.

Суд апеляційної інстанції вважає, що Господарський суд Львівської області ухвалив рішення від 01 липня 2021 року та додаткове рішення від 22.07.2021 у справі №914/3080/20, з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Відповідно до ст. 276 ГПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Отже, рішення Господарського суд Львівської області від 01 липня 2021 року та додаткове рішення Господарського суду Львівської області від 22 липня 2021 року у справі №914/3080/20 належить залишити без змін, апеляційну скаргу Виконавчого комітету Львівської міської ради - без задоволення.

Згідно з п.2 ч.1 ст.129 ГПК України у спорах, що виникають виконанні договорів та з інших підстав судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Оскільки у цьому випадку суд апеляційної інстанції не змінює рішення, та не ухвалює нового рішення, розподіл судових витрат судом апеляційної інстанції не здійснюється (частина 14 статті 129 ГПК України). Відтак, згідно ст.129 ГПК України сплачений судовий збір за подання апеляційної скарги слід залишити за скаржником.

Керуючись ст. ст. 114, 129, 236, 269, 275, 276, 282 ГПК України, Західний апеляційний господарський суд, -

П О С Т А Н О В И В :

1.Апеляційну скаргу Виконавчого комітету Львівської міської ради, б/н від 10.06.2022 залишити без задоволення.

2.Рішення Господарського суду Львівської області від 01 липня 2021 року та додаткове рішення Господарського суду Львівської області від 22 липня 2021 року у справі №914/3080/20 - залишити без змін.

3.Судовий збір за подання апеляційної скарги покласти на Виконавчий комітет Львівської міської ради.

4.Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом двадцяти днів відповідно до ст.ст. 286 - 289 ГПК України.

5.Матеріали справи №914/3080/20 повернути Господарському суду Львівської області.

Повний текст рішення складено 15.04.2024.

Головуючий суддяІ.Б. Малех

СуддяН.А. Галушко

СуддяМ.Б. Желік