Постанова
від 20.02.2024 по справі 910/7983/21
ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"20" лютого 2024 р. Справа№ 910/7983/21

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Козир Т.П.

суддів: Агрикової О.В.

Мальченко А.О.

при секретарі Вага В.В.

за участю представників сторін:

від позивача: Мороз Н.В. за ордером;

від відповідача: Сурник В.М. за ордером;

від третьої особи 1: не з`явився;

від третьої особи 2: Вакуляк Ю.А. самопредставництво;

від третьої особи 3: Бельський-Панасюк О.О. самопредставництво;

від третьої особи 4: Геращенко В.І. самопредставництво;

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Києві апеляційні скарги Фонду державного майна України та Державного підприємства "Науково-дослідний, виробничий агрокомбінат "Пуща-Водиця"

на рішення Господарського суду міста Києва від 23.09.2021 (повний текст складено 04.10.2021)

у справі №910/7983/21 (суддя Стасюк С.В.)

за первісним позовом Державного підприємства "Науково-дослідний, виробничий агрокомбінат "Пуща-Водиця"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Сітібудсервіс"

третя особа-1, що не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача - Приватне акціонерне товариство "Домобудівний комбінат № 4"

третя особа-2, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача - Фонд державного майна України

третя особа-3, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача - Кабінет Міністрів України

третя особа-4, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача - Департамент земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації)

про визнання недійсним інвестиційного договору

та за зустрічним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Сітібудсервіс"

до Державного підприємства "Науково-дослідний, виробничий агрокомбінат "Пуща-Водиця"

про зобов`язання виконати умови, визначені підпунктом 4.3. Інвестиційного договору № 0503-ІД/13 від 05.03.2013,

УСТАНОВИВ:

У травні 2021 року Державне підприємство "Науково-дослідний, виробничий агрокомбінат "Пуща-Водиця" (далі - позивач, Агрокомбінат) звернулось у Господарський суд міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Сітібудсервіс" (далі - відповідач, Товариство) у якому просило суд визнати недійсним Інвестиційний договір №0503-ІД/136 від 05 березня 2013 року (далі - Договір/Інвестиційний договір), укладений між Агрокомбінатом та Товариством.

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що з аналізу істотних умов Договору вбачається, що він носить характер договору спільної діяльності, однак всупереч постанови Кабінету Міністрів України (далі - КМУ) від 11.04.2012 №296 не було погодження Кабінету Міністрів України на його укладення; умовами Договору передбачалось відчуження об`єкту будівництва на користь відповідача, та відповідно відчуження земельної ділянки державної власності, чим спричиняються збитки Державі; протиправність укладення оскаржуваного договору та суперечність його меті та інтересам держави і суспільства є очевидною; оскільки Договір суперечить вимогам законодавства, діючого на момент його укладення, він підлягає визнання недійсним у судовому порядку. Також позивач просить поновити строк позовної давності, посилаючись на відсутність фактичного контролю за господарського діяльністю позивача та відсутністю реального управління державним підприємством.

Відповідач у відзиві на позовну заяву заперечив проти її задоволення, посилаючись на те, що Договір не є договором про спільну діяльність, а є договором змішаної інвестиційно-підрядної форми, тому не потребував погодження Кабінетом Міністрів України; Договір було попередньо погоджено Міністерством аграрної політики та продовольства, яке було уповноваженим органом управління Агрокомбінату; на даний час зобов`язання, взяті на себе Товариством на підставі Договору, частково виконані; норми чинного законодавства, що регулюють спільну діяльність, не поширюються на правовідносини сторін за спірним Договором; обставини того, що Договір не є договором про спільну діяльність встановлені судовим рішенням у справі №910/4427/17 і Агрокомбінат при розгляді вказаної справи наголошував на том, що оспорюваний договір є договором змішаної інвестиційно-підрядної форми; поточні дії позивача порушують принцип добросовісності та доктрини щодо заборони суперечливої поведінки; особа, яка підписала Договір зі сторони позивача, мала необхідний обсяг повноважень; позивач міг дізнатися про начебто порушення свого права ще 05.03.2013, під час підписання договору, а позовну заяву подав лише 19.05.2021, після спливу строку позовної давності, тому відповідач просить застосувати строки позовної давності до вимог позивача.

В процесі розгляду справи Товариство подало зустрічну позовну заяву до Агрокомбінату у якій, з врахуванням заяви про зміну предмету позову, просило суд зобов`язати Агрокомбінат виконати свої зобов`язання, визначені підпунктом 4.3 Договору, а саме: підписати та подати до Подільської районної в місті Києві державної адміністрації Заяву про присвоєння поштової адреси об`єкту "Будівництво мікрорайонів І, ІІ, 1п.к. ІІІ, 1 п.к. VI у багатофункціональному житловому районі на вул. Маршала Гречка та просп. Правди (просп.Правди навпроти перетину з проспектом Василя Порика) у Подільському районі м.Києва (І мікрорайон, 7 черга будівництва)" із додаванням до заяви пакету документів, що передбачений частиною 5 статті 26-4 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності".

Зустрічні позовні вимоги мотивовані тим, що відповідачем 09.09.2020 було введено в експлуатацію вказаний об`єкт, у зв`язку із чим Товариство звернулось до Агрокомбінату з листом щодо підписання документів для можливості звернення до компетентних органів для присвоєння вказаного об`єкту поштової адреси, однак Агрокомбінат, в порушення умов Договору, ухилився від вчинення вказаних дій, а також сам, як замовник будівництва, не звертався до Подільської РДА для отримання поштової адреси на об`єкт, а Товариство не може самостійно звернутися із такою заявою, оскільки Порядком визначено суб`єкт відповідного звернення - замовник будівництва; відсутність поштової адреси на закінчений будівництвом та введений в експлуатацію об`єкт нерухомості унеможливлює подальше оформлення права власності для покупців 662 квартир та 156 нежитлових приміщень трьох багатоповерхових будинків зі складу 7-ї черги будівництва

Позивач у відзиві на зустрічний позов заперечив проти його задоволення, посилаючись на те, що відповідач у ньому посилається на неіснуючий нормативно-правовий акт (Тимчасовий порядок, затверджений Постановою КМУ від 27.03.2019 №367); позовна вимога відповідача не є ефективним способом захисту; відповідачем не обґрунтовано, які саме його права порушені позивачем; відповідач довільно і суб`єктивно тлумачить пункт 4.3 Договору; пунктами 4.1, 6.1.3 Договору не визначено тих обов`язків позивача, які вказані у зустрічному позові; відсутні докази і обґрунтування неможливості відповідачем діяти від свого імені при виконанні делегованих функцій на виконання Договору; відсутні докази передання відповідачем позивачу оригіналів документів для засвідчення їх копій.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 23 вересня 2021 року у задоволенні первісного позову відмовлено, зустрічний позов задоволено.

Зобов`язано Державне підприємство "Науково-дослідний, виробничий агрокомбінат "Пуща-Водиця" виконати свої зобов`язання, визначені підпунктом 4.3. Інвестиційного договору № 0503-ІД/13 від 05.03.2013, укладеного між Державним підприємством Науково-дослідний, виробничий агрокомбінат "Пуща-Водиця" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Сітібудсервіс", а саме: підписати та подати до Подільської районної в місті Києві державної адміністрації Заяву про присвоєння поштової адреси об`єкту "Будівництво мікрорайонів I, II, 1 п.к. III, 1 п.к. VI у багатофункціональному житловому районі на вул. Маршала Гречка та просп. Правди (просп. Правди навпроти перетину з проспектом Василя Порика) у Подільському районі м.Києва (І мікрорайон, 7 черга будівництва)" із додаванням до заяви пакету документів, що передбачений частиною 5 статті 26-4 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності".

Не погоджуючись з прийнятим рішенням суду, Державне підприємство "Науково-дослідний, виробничий агрокомбінат "Пуща-Водиця" подало апеляційну скаргу, у якій просить скасувати оскаржуване рішення повністю та ухвалити нове, яким задовольнити первісний позов та відмовити у задоволенні зустрічного позову.

Апеляційна скарга мотивована тим, що судом першої інстанції було порушено норми матеріального та процесуального права, не з`ясовано обставини, що мають значення для справи, а висновки суду не відповідають фактичним обставинам справи, оскільки за своїми умовами та характером правовідносин Договір за своєю правовою природою є договором про спільну діяльність, тому його укладення потребувало отримання погодження КМУ; відсутнє погодження Договору Мінагрополітики, а наявний у матеріалах справи лист викликає сумніви; наявні у справі висновки експертного дослідження та науково-правовий висновок є неналежними доказами; рішення суду у справі №910/4427/17 не має преюдиційного значення; позивач також посилався, як на підставу недійсності Договору, на те, що він суперечить інтересам держави і суспільства, а при його укладанні допущені численні порушення загальних засад законодавства; умисел на укладання відповідачем Договору з метою, яка суперечить інтересам держави і суспільства, може бути доведено не лише обвинувальним вироком суду, але й іншими засобами доказування; жодним нормативно-правовим актом чи пунктом Договору не зобов`язано позивача виконувати ті дії, які визначив відповідач у вимогах зустрічного позову; суд не витребував докази у відповідних органів, не залучив до участі у справі Кабінет Міністрів України і прийняв рішення про його права; суд прийняв від відповідача неналежні докази (незасвідчені копії); суд вдався до надмірного формалізму і мав застосувати принцип "суд знає закони".

Також у апеляційній скарзі заявлено клопотання залучення Кабінету Міністрів України до участі у справі в якості третьої особи, а також клопотання про поновлення процесуального строку для подання клопотання про витребування доказів та витребування доказів від Міністерства аграрної політики та продовольства України; відповідача, Офісу Генерального прокурора, Національної поліції України, Державного бюро розслідувань, Служби безпеки України, Кабінету Міністрів України.

Фонд державного майна України (далі - третя особа 2, Фонд), також не погоджуючись з прийнятим рішенням суду, подав апеляційну скаргу, у якій просить скасувати оскаржуване рішення повністю та ухвалити нове, яким задовольнити первісний позов та відмовити у задоволенні зустрічного позову.

Апеляційна скарга мотивована тим, що судом першої інстанції було порушено норми матеріального та процесуального права, а висновки суду не відповідають фактичним обставинам справи, оскільки наразі Фонд є представником власника та органом управління Агрокомбінату; оспорюваний Договір відповідає ознакам договору про спільну діяльність, однак в порушення постанови КМУ №296 його укладено без погодження Кабінету Міністрів України; є хибним висновки суду першої інстанції та віднесення оскаржуваного правочину до змішаного договору; є підстави стверджувати, що всі додаткові угоди оскаржуваного інвестиційного договору необхідно вважати нікчемними; рішення судів у справі №910/4427/17 не є преюдиційними до даної справи; згадування про лист Мінагрополітики від 05.03.2013 не може бути доказом погодження Договору уповноваженим органом управління і викликає сумнів, чи взагалі вказаний лист видавався, оскільки він відсутній в архіві вказаного Міністерства; судом ухвалено рішення на підставі недопустимих доказів (незасвідчених копій документів); умови Договору передбачають відчуження об`єкту будівництва на користь відповідача та відчуження земельної ділянки, тому його умови суперечать інтересам держави в особі Фонду, спричиняють економічні збитки, впливають на інвестиційну привабливість Агрокомбінату; відсутні підстави для задоволення зустрічного позову, оскільки судом зроблені помилкові висновки про невиконання Агрокомбінатом свого зобов`язання, що передбачене Договором.

Розгляд апеляційних скарг Агрокомбінату та Фонду було об`єднано в одне апеляційне провадження.

У відзиві на апеляційну скаргу Агрокомбінату відповідач заперечує проти її задоволення та просить залишити оскаржуване рішення без змін, посилаючись на те, що при укладанні Договору не було порушено норми Закону України "Про інвестиційну діяльність"; Договір не може розглядатись як договір про сумісну (спільну) діяльність, оскільки обов`язки щодо здійснення конкретних дій, обумовлених предметом Договору, фактично покладено на одну сторони - Товариство без ознак сумісної діяльності, спільності вкладень або ж поєднаної трудової участі, тому постанова КМУ №296 не поширює свою дію на правовідносини сторін; є хибними твердження Агрокомбінату про нібито вибуття земельних ділянок із державної власності, оскільки набуття права власності на об`єкт жодним чином не може зумовити відчуження земельних ділянок і вибуття їх із власності Держави; листом Мінагрополітики від 05.03.2013 було погоджено конкретний інвестиційний договір, який є предметом розгляду даної справи; судовими рішеннями у справі №910/4427/17 надавалась правова оцінка спірного договору і встановлено, що він не може розглядатися як договір про сумісну (спільну) діяльність і у вказаній справі Агрокомбінат, будучі відповідачем, наголошував на тому, що оспорюваний договір є договором змішаної інвестиційно-підрядної форми; позивачем не доведено, що договір завідомо укладався з метою порушення інтересів держави та суспільства, що унеможливлює визнання його недійсним з цих підстав; відповідачем надані належні і допустимі докази на підтвердження своїх заперечень і зустрічних позовних вимог; клопотання про витребування доказів заявлено з порушенням норм процесуального законодавства і не підлягає задоволенню; відсутні підстави для залучення до участі у справі третьою особою Кабінету Міністрів України, оскільки договір не отримання погодження Кабінету Міністрів України; посилання на надмірний формалізм суду є лише абстрактним припущенням; наявні підстави для задоволення зустрічного позову, оскільки позивачем, в порушення умов Договору, не вчинялись дії щодо подання документів для присвоєння поштової адреси введеним в експлуатацію будинкам.

У відзиві на апеляційну скаргу Фонду відповідач заперечує проти її задоволення та просить залишити оскаржуване рішення без змін, посилаючись на те, що за правовою природою спірний Договір є договором змішаної інвестиційно-підрядної форми і не потребував його погодження Кабінетом Міністрів України; земельні ділянки не вибувають із державної власності; листом Мінагрополітики від 05.03.2013 було погоджено конкретний інвестиційний договір, який є предметом розгляду даної справи; судовими рішеннями у справі №910/4427/17 надавалась правова оцінка спірного договору і встановлено, що він не може розглядатися як договір про сумісну (спільну) діяльність; позивачем не доведено, що договір завідомо укладався з метою порушення інтересів держави та суспільства; позивачем доведено наявність підстав для задоволення вимог зустрічного позову.

ПрАТ "Домобудівний комбінат № 4" (далі - третя особа 1) у письмових поясненнях заперечила проти задоволення апеляційних скарг Агрокомбінату та Фонду, просила залишити оскаржуване рішення без змін, а апеляційний розгляд справи здійснити без його участі.

У заяві від 09.09.2022 Фонд просив приєднати до матеріалів справи судову практику - постанову Верховного Суду від 27.07.2022 у справі №910/7966/21.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 13.09.2022 залучено до участі у справі третьою особою-3, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача - Кабінет Міністрів України (далі - третя особа 3, КМУ).

27.09.2022 відповідач подав клопотання про долучення доказів відправки копії відзиву на позовну заяву та зустрічного позову з додатками КМУ.

18.10.2022 від відповідача надійшло клопотання про зупинення провадження у справі до закінчення перегляду в касаційному порядку судовою палатою для розгляду справ щодо земельних відносин та права власності Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду справи №910/7579/21, яка стосується подібних правовідносин.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 20.10.2022 зупинено апеляційне провадження у справі до закінчення перегляду в касаційному порядку судовою палатою для розгляду справ щодо земельних відносин та права власності Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду справи №910/7975/21.

09.08.2023 від Фонду надійшла заява про поновлення провадження справи з доданою постановою судової палати для розгляду справ щодо земельних відносин та права власності Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 18 травня 2023 року у справі №910/7975/21.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 11.08.2023 провадження у справі було поновлено.

25.09.2023 та 26.09.2023 від позивача надійшла заява про залучення до участі у справі третьою особою, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача - Департаменту земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації).

25.09.2023 від позивача надійшло клопотання про долучення копії запиту до Національного юридичного університету ім. Я.Мудрого про надання наукового висновку.

26.09.2023 від відповідача надійшли додаткові пояснення, з урахуванням постанови Верховного Суду у справі №910/7975/21 та просить долучити копію відповіді Агрокомбінату на адвокатський запит відповідача щодо стану виконання сторонами спірного договору на час розгляду даної справи.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 26.09.2023 залучено до участі у справі третьою особою-4, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача - Департамент земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) (далі - третя особа 3, Департамент).

17.10.2023 відповідач подав клопотання про долучення доказів відправки копії відзиву на позовну заяву та зустрічного позову з додатками Департаменту.

17.10.2023 КМУ подав пояснення, у яких вважає, що позовні вимоги Агрокомбінату є обґрунтованими і підлягають задоволенню, оскільки зі змісту спірного Договору вбачається, що обов`язки позивача спрямовані на розпорядження земельною ділянкою, яка належить до державної власності, та щодо вчинення дій на виконання зобов`язань, наслідком яких може бути її відчуження.

19.10.2023 позивач подав лист з доказами відправки копії позовної заяви з додатками Департаменту.

20.10.2023 позивач подав клопотання про долучення до матеріалів справи копію науково-правового висновку Національного юридичного університету ім. Я.Мудрого.

24.10.2023 Департамент подав письмові пояснення, у яких вказав, що виконання Договору не зумовило вибуття земельної ділянки, а також не зумовило зміну постійного користувача земельних ділянок державної власності і виключно Київська міська державна адміністрація має право на припинення користування та/або розпорядження цими земельними ділянками; позивачем суттєво пропущено строк позовної давності і не було заявлено обґрунтованого клопотання про його поновлення; враховуючи принцип "належного урядування" позиція Київської міської державної адміністрації та Департаменту повинна бути послідовною щодо можливості розміщення на земельній ділянці об`єктів, які визначені інвестиційним договором; позовна вимога про визнання недійсним виконаного договору без одночасного заявлення вимоги про застосування наслідків недійсності правочину є неналежним способом захисту.

10.11.2023 КМУ подав пояснення, у яких вказав, що до компетенції Уряду України належать повноваження щодо прийняття рішення про погодження укладення державними підприємствами договорів про спільну діяльність; спірний Договір містить ознаки договору про спільну діяльність, а тому Агрокомбінат повинен був отримати погодження КМУ на його укладанні, проте відсутня інформація про таке погодження.

05.12.2023 відповідач подав заперечення щодо письмових пояснень КМУ, вказуючи, що спірний Договір не є договором про спільну діяльність і не потребував погодження КМУ, а також він не передбачає вибуття земельної ділянки із власності держави.

05.12.2023 відповідач подав письмові пояснення щодо науково-правового висновку Національного юридичного університету ім. Я.Мудрого, який був наданий позивачем, у яких вказав, що Товариство погоджується із ним та просить врахувати цей висновок.

05.12.2023 позивач подав клопотання про долучення до матеріалів справи копію науково-консультативного висновку у галузі права Київського національного університету імені Тараса Шевченка.

22.01.2024 позивач подав клопотання про долучення до матеріалів справи копію науково-правового висновку Львівського національного університету імені Івана Франка.

15.02.2024 КМУ подав письмові пояснення, у яких вказує, що спірний Договір у своєму змісті не містить ознак, притаманних інвестиційним договорам, а за своєю суттю є договором про спільну діяльність і його укладання потребувало погодження КМУ.

20.02.2024 Фонд подав письмові пояснення, у яких вказує, що за оспорюваним Договором відповідач має виконувати лише функції замовника від імені та в інтересах позивача, проте відповідно до умов договору відповідач отримує майнові права на 95% всіх об`єктів нерухомості у збудованих будинках; правовий титул "право постійного користування землею" не передбачає можливості землекористувача (позивача) передавати земельну ділянку в користування третім особам, тому умови договору щодо отримання у власність новоствореного нерухомого майна особою, яка не є власником чи користувачем земельної ділянки та не є замовником будівництва, суперечать нормам чинного законодавства, тому договір підлягає визнанню недійсним; суд самостійно має здійснити правильну правову кваліфікацію спірних правовідносин та застосувати належні норми матеріального права.

Неявка у судове засідання представника третьої особи 1, яка була належним чином повідомлена про дату та час судового засідання, не перешкоджає розгляду апеляційних скарг. При цьому судом враховано клопотання третьої особи 1 про розгляд справи без її участі.

Представник позивача у судовому засіданні підтримав доводи, викладені у апеляційній скарзі позивача, просив її задовольнити.

Представник третьої особи 2 (Фонду) у судовому засіданні підтримав доводи, викладені у апеляційній скарзі Фонду, просив її задовольнити.

Представник відповідача у судовому засіданні заперечив проти задоволення апеляційних скарг позивача та Фонду з підстав, викладених у відзивах.

Представник третьої особи 3 (КМУ) у судовому засіданні підтримав апеляційні скарги та просив їх задовольнити.

Представник третьої особи 4 (Департаменту) у судовому засіданні підтримав доводи, викладені у письмових поясненнях.

Клопотання позивача про витребування доказів відхилено судом, оскільки подано заявником із недодержанням вимог, встановлених статтями 80, 81 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) щодо строків та порядку подання клопотання про витребування доказів, необґрунтовано причин неможливості своєчасного отримання доказів самостійно позивачем і надання їх суду першої інстанції.

Клопотання позивача та відповідача про долучення документів (науково-правових висновків та відповіді позивача на адвокатський запит) задоволено, а надані ними документи долучені до матеріалів справи.

З урахуванням положень Указу Президента України від 24.02.2022 №64/2022 "Про введення воєнного стану в Україні", затвердженого Законом України "Про затвердження Указу Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" від 24.02.2022 № 2102-ІХ), Указу Президента України від 05.02.2024 № 49/2024 "Про продовження строку дії воєнного стану в Україні", затвердженого Законом України "Про затвердження Указу Президента України "Про продовження строку дії воєнного стану в Україні" від 06.02.2024 № 3564-ІХ, апеляційний господарський суд розглядає справу у розумний строк, тобто такий, що є об`єктивно необхідним для забезпечення можливості реалізації учасниками справи відповідних процесуальних прав.

Заслухавши пояснення присутніх учасників процесу, дослідивши матеріали справи, розглянувши апеляційні скарги, Північний апеляційний господарський суд вважає, що апеляційні скарги не підлягають задоволенню з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи та вірно встановлено судом першої інстанції, 05.03.2013 між Державним підприємством "Науково-дослідний, виробничий агрокомбінат "Пуща-Водиця", як стороною-1, та Товариством з обмеженою відповідальністю "Сітібудсервіс", як стороною-2 укладено Інвестиційний договір №0503-ІД/13, предметом якого є зобов`язання та права сторін щодо їх дій по будівництву об`єкта на земельній ділянці з метою отримання кожною зі сторін своєї частини в збудованому об`єкті або іншого майна та/або коштів в порядку та на умовах, визначених в Договорі.

Відповідно до абз. 2 п. 2.1 Договору в порядку та на умовах даного Договору сторона-1, як землекористувач земельної ділянки, залучає сторону-2 до будівництва об`єкта на земельній ділянці та делегує стороні-2 забезпечити проектування та спорудження об`єкта, а сторона-2 зобов`язується на свій ризик за рахунок власних або залучених сил, коштів, матеріалів, засобів, техніки та устаткування забезпечити в повному обсязі проектування та спорудження об`єкта відповідно до проектної документації.

Згідно Розділу 1 Договору "Визначення термінів", cторони дійшли згоди, що терміни та скорочення, що використовуються в даному Договорі, слід розуміти та тлумачити наступним чином:

"Договір" - цей Договір та всі додатки до нього, що є його невід`ємними частинами.

"Законодавство" - чинне законодавство України, включаючи (але не обмежуючись) Цивільний кодекс України, Господарський кодекс України, Земельний кодекс України, Закон України "Про інвестиційну діяльність", Закон України "Про архітектурну діяльність", державні стандарти, технічні норми, державні будівельні норми та правила, екологічні норми, місцеві правила забудови, будь-які правила, розпорядження та процедури затверджені владою міста Києва, щодо будівництва та прийняття об`єктів в експлуатацію.

"Сторона-1" - Державне підприємство "Науково-дослідний, виробничий агрокомбінат "Пуща-Водиця", що діє у відповідності до законодавства, має право на земельну ділянку та згідно з законодавством може здійснювати функції, що випливають з права на земельну ділянку, в тому числі виступити замовником будівництва, здійснювати забудову земельної ділянки самостійно чи за участю у будь-якій формі третіх осіб, залучати осіб для організації проектування та спорудження об`єкта (визначення див. нижче), з метою отримання права власності на частину об`єкта та/або іншої вигоди згідно з Договором.

"Сторона-2" - Товариство з обмеженою відповідальністю "Сітібудсервіс", юридична особа, що діє за законодавством, яке відповідно до законодавства та цього Договору вправі взяти участь в організації проектування і спорудження об`єкта та у фінансуванні вказаних процесів і виконує частину функцій замовника з метою отримання права власності на частину об`єкта чи об`єкт повністю.

"Сторони" - разом сторона-1 та сторона-2.

"Сторона" - сторона-1 або сторона-2.

"Земельна ділянка" - частина земної поверхні (територія) орієнтовною площею 42,35 га (сорок дві цілих тридцять п`ять сотих гектар), розташована між проспектом Правди та вулицею Полковою в Подільському районі міста Києва, з межами, визначеними в Додатку №1 до даного Договору.

"Право на земельну ділянку" - врегульована та захищена законодавством можливість особи певним чином впливати на земельну ділянку, а саме: право власності чи право користування земельною ділянкою, підтверджене відповідно до законодавства.

"Об`єкт" - житлова та громадська забудова з об`єктами інженерно-транспортної інфраструктури, що має бути збудована на земельній ділянці (між проспектом Правди та вулицею Полковою в Подільському районі міста Києва), орієнтовною загальною площею не менше 50 000 (п`ятдесят тисяч) квадратних метрів. Загальна площа об`єкта, кількість будівель та технічні характеристики і параметри об`єкта будуть визначені в проектній документації.

"Проект", "Проектна документація", "Проектно-кошторисна документація" - оформлені та затверджені відповідно до законодавства текстові та графічні матеріали (документація) для будівництва об`єкта, якими визначаються містобудівні, об`ємно-планувальні, архітектурні, конструктивні, технічні, технологічні вирішення, а також кошториси для будівництва об`єкта, що складаються з креслень, графічних і текстових матеріалів, інженерних і кошторисних розрахунків, робочої документації, які визначають містобудівні, об`ємно-планувальні, архітектурні, конструктивні, технічні та технологічні рішення, вартісні показники об`єкта, що відповідають вимогам державних стандартів, будівельних норм і правил.

"Проектування об`єкта" - комплекс проектно-вишукувальних робіт, розробка, погодження, експертиза та затвердження проекту в порядку, встановленому законодавством.

"Спорудження об`єкта" - комплекс будівельно-монтажних робіт по безпосередньому спорудженню об`єкта відповідно до проекту; підключення об`єкта до всіх необхідних комунальних мереж і комунікацій. Опорядження інтер`єрів приміщень об`єкта, придбання та встановлення спеціалізованого обладнання, що визначає функціональне призначення приміщень, будівель, споруд об`єкта, не включаються до спорудження об`єкта.

"Будівництво об`єкта" - весь комплекс робіт по проектуванню та спорудженню об`єкта.

"Будівельний майданчик" - територія земельної ділянки, щодо якої стороною-1 у встановленому законодавством порядку оформлено всі дозволи та погодження, необхідні для спорудження об`єкта.

"Площа житла в об`єкті" - загальна площа всіх квартир в об`єкті. При цьому квартира - це внутрішня ізольована частина в об`єкті, що складається з комплексу взаємопов`язаних житлових (одного чи кількох) приміщень (кімнат), допоміжних (підсобних) приміщень (кухня, туалет, ванна, передпокій, комора тощо) та балкону, лоджії тощо, має самостійний вихід на вулицю, двір, коридор загального користування або сходову клітку і призначена та придатна для постійного у ній проживання фізичних осіб. При цьому приміщення - це частина внутрішнього об`єму будівлі, обмежена будівельними елементами, з можливістю входу і виходу.

"Площа нежитлового призначення в об`єкті" - площа всіх основних та допоміжних нежилих приміщень в об`єкті та машино-місць в паркінгах в об`єкті згідно з проектною документацією (які можуть бути предметом цивільного обігу, тобто які/майнові права на які можуть бути відчужені/передані).

"Загальна площа об`єкта" - разом площа житла в об`єкті та площа нежитлового призначення в об`єкті, а також площі місць загального користування в об`єкті.

Відповідно до п. 4.1 Договору сторона-1 у встановленому законодавством порядку здійснює функції землекористувача земельної ділянки, виконує в межах своєї компетенції відповідні дії щодо надання дозвільних документів на проектування та спорудження об`єкта, а також на звільнення земельної ділянки від існуючих об`єктів, у встановленому законодавством порядку (в тому числі "Положенням про замовника-забудовника (єдиного замовника, дирекцію підприємства, що будується) і технічний нагляд", затвердженим Постановою Держбуду СРСР від 02.02.1988 №16) здійснює функції замовника будівництва об`єкта в частині, що передбачена даним Договором; згідно з Договором бере участь у відрахуваннях (переданні) та платежах, передбачених законодавством щодо об`єкта.

Згідно з п. 5.1.4 Договору порядок, строки та джерело фінансування будівництва об`єкта визначаються стороною-2 на власний розсуд у відповідності до Договору і законодавства. Сторона-2 може використовувати як власні коштів, так і кошти, залучені на будь-яких не заборонених законодавством умовах від фізичних та юридичних осіб у способи, що не суперечать законодавству, самостійно укладаючи відповідні договори.

У п. 5.2 Договору сторони погодили, що враховуючи статус сторони-1 та з метою економії державних коштів сторони погодили, що розрахунки між сторонами за Договором здійснюються шляхом отримання у власність (господарське відання) частин об`єкта (майнових прав на них) або іншого майна та/або коштів в наступному порядку:

- за виконання своїх зобов`язань за Договором сторона-1 отримує у свою власність (господарське відання) 5% (п`ять відсотків) площі житла в об`єкті (пп.5.2.1);

- решту об`єкта (95% (дев`яносто п`ять відсотків) площі житла в об`єкті та 100% (сто відсотків) площі нежитлового призначення в об`єкті) отримує у свою власність сторона-2 (пп.5.2.2).

- за згодою сторін замість частини об`єкта, що вказана в п. 5.2.1 Договору, стороні-1 можуть бути надані стороною-2 нежитлові та/або жилі приміщення в інших об`єктах нерухомого майна та/або грошові кошти в розмірі не менше ніж 5% (п`ять відсотків) від вартості майнових прав на об`єкт за експертною оцінкою, проведеною відповідно до законодавства за ініціативою сторони-1. В такому разі сторона-2 отримає у власність об`єкт в повному обсязі (пп.5.2.3).

Пунктом 12.4 Договору передбачено, що укладання договору не є зміною цільового призначення земельної ділянки, яке встановлюється та змінюється компетентними суб`єктами у встановленому законодавством порядку.

Право на земельну ділянку залишається за стороною-1, земельна ділянка не є вкладом сторони-1 у діяльності по реалізації Договору і укладення даного Договору не припиняє права сторони-1 на земельну ділянку, яке протягом дії Договору залишається за стороною-1 (п. 12.5 Договору).

Відповідно до п. 12.6 Договору цей Договір не є договором про спільну діяльність, а є договором змішаної інвестиційно-підрядної форми відповідно до ст. 67 Господарського кодексу України та ст. 3, 6 Цивільного кодексу України. Майно (та майнові права), кошти тощо, внесені для реалізації даного Договору, не є об`єднанням вкладів сторін, не є їх спільною частковою власністю, а залишаються у власності сторони, що їх внесла. Частини об`єкта, що розподіляються між сторонами, не є спільною частковою власністю сторін, а належать кожній з сторін відповідно до положень Договору. При реалізації Договору сторони зберігають свою юридичну самостійність.

Зазначений Договір було попередньо погоджено Міністерством аграрної політики та продовольства України, яке на той час було уповноваженим органом управління Державного підприємства "Науково-дослідний, виробничий агрокомбінат "Пуща-Водиця", що підтверджується листом від 05.03.2013 №37-31-2-13/4502, в якому зазначено, що Міністерство розглянуло лист від 20.02.2013 №208 щодо погодження інвестиційного договору між Агрокомбінатом і Товариством предметом якого є будівництво об`єкту на земельній ділянці, яка перебуває у постійному користуванні підприємства тка не заперечує проти укладення і реалізації інвестиційного договору відповідно до вимог законодавства. Лист підписаний Першим заступником Міністра Біюком І.Ю.

Таким чином, 05.03.2013 землекористувач - Державне підприємство "Науково-дослідний, виробничий агрокомбінат "Пуща-Водиця" залучив Товариство з обмеженою відповідальністю "Сітібудсервіс" для забудови земельної ділянки орієнтованою загальною площею 42,35 га, розташованої між проспектом Правди та вулицею Полковою в Подільському районі міста Києва.

Отже, як вірно встановив суд першої інстанції, сторонами було досягнуто усіх істотних умов Договору. Також сторонами визначено, що Договір не є договором про спільну діяльність, а є договором змішаної інвестиційно-підрядної форми, а сам Договір було попередньо погоджено в уповноваженого органу управління Державного підприємства "Науково-дослідний, виробничий агрокомбінат "Пуща-Водиця".

На виконання умов Інвестиційного договору Агрокомбінатом було ініційовано питання зміни цільового призначення земель, на яких за вказаним інвестиційним договором передбачається здійснити комплексне будівництво житлової та громадської забудови.

Так, наказом Головного управління Держземагентства у м. Києві від 31.10.2014 №21/0/13-14 "Про зміну цільового призначення земельних ділянок та затвердження документації із землеустрою" змінено цільове призначення земельних ділянок із кадастровим номером 8000000000:91:066:0096 (площею 44,0615 га) та із кадастровим номером 8000000000:85:227:0300 (площею 7.9883 га) для здійснення комплексного будівництва житлової та громадської забудови з об`єктами побутового призначення, інженерно-транспортною інфраструктурою та створенням озеленених територій загального користування.

Пунктом 4 вказаного наказу затверджено розмір втрат сільськогосподарського та лісогосподарського виробництва, які підлягають відшкодуванню до бюджету у зв`язку із зміною цільового призначення земель сільськогосподарського призначення.

Відповідно до п. 6.4.9 Інвестиційного договору №0503-ІД/13 від 05.03.2013 Товариство повинно компенсувати Агрокомбінату кошти в розмірі, визначеному пунктом 4 наказу Головного управління Держземагентства у м.Києві від 31.10.2014 №21/0/13-14 "Про зміну цільового призначення земельних ділянок та затвердження документації із землеустрою", які підлягали сплаті до бюджету в порядку відшкодування втрат сільськогосподарського та лісогосподарського виробництва.

У зв`язку із вищевикладеним, з урахуванням листа №737 від 05.11.2014 Агрокомбінат та на підставі: розрахунку від 28.10.2014 розміру втрат сільськогосподарського виробництва (земельна ділянка (площею 44.0615 га) Товариством сплачено 3 715 926,00 грн.; розрахунку від 28.10.2014 розміру відшкодування втрат лісогосподарського (земельна ділянка (площею 44.0615 га) Товариством сплачено 142 134,00 грн.; розрахунку від 28.10.2014 розміру відшкодування втрат лісогосподарського (земельна ділянка (площею 7,9883 га.) Товариством сплачено 148 084,00 грн.

З інформації Державної служби України з питань геодезії, картографії та кадастру встановлено, що 22.10.2014 державним кадастровим реєстратором Головного управління Держземагенства у м. Києві, згідно з Порядком ведення Державного земельного кадастру, затвердженим постановою кабінету Міністрів України від 17.10.2012 № 1051, внесено відомості (здійснено реєстрацію) до Державного земельного кадастру про земельну ділянку, що утворена шляхом поділу земельної ділянки (кадастровий номер 8000000000:91:066:0090), з кадастровим номером 8000000000:91:066:0096, площею 44,0615 га, що розташована за адресою: м. Київ, Подільський район, проспект Правди (напроти перетину з проспектом Василя Порика). Вид використання земельної ділянки - для здійснення комплексного будівництва житлової та громадської забудови з об`єктами побутового призначення, інженерно-транспортною інфраструктурою та створенням озеленених територій загального користування, цільове призначення - для будівництва та обслуговування інших будівель громадської забудови.

Згідно інформації Державного земельного кадастру про право власності та речові права на земельні ділянки площею 44,0615 га. - кадастровий номер 8000000000:91:066:0096 та земельну ділянку площею 7.9883 га. - кадастровий номер 8000000000:85:227:0300, власником зазначених земельних ділянок є держава Україна в особі Головного управління Держземагенства у м. Києві. Право постійного користування земельної ділянкою належить Державному підприємству "Науково-дослідний, виробничий агрокомбінат "Пуща-Водиця".

Відповідно до наказів Мінагрополітики №113 від 20.02.2013 та №489 від 01.12.2014списано об`єкти нерухомості у кількості 17, які знаходились на земельній ділянці, що є предметом інвестиційного договору, які мають фізичний знос 100% та залишкову балансову вартість 0 грн.

22.10.2015 між Агрокомбінатом та Товариством було підписано протокол розподілу площ в об`єкті за Інвестиційним договором №0503-ІД/13 від 05.03.2013, з тексту якого вбачається, що відповідно до п. 5.2.1 Договору, за виконання своїх зобов`язань сторона-1 отримує у свою власність (господарське відання) частину об`єкту, що розташований на земельній ділянці площею 10,42 га., яка входить до складу земельної ділянки, зазначеної у п. 1.1.6 Договору (загальна проектна площа об`єкту складає 155800,53 кв.м.) у розмірі 5% від загальної площі об`єкта, яка складається з 7789,92 кв.м. площі житла в об`єкті.

09.11.2015 Агрокомбінатом, в особі директора Кириченка В.А., та Товариством, в особі директора Токмакова В.І., укладено Додаткову угоду № 1 до Інвестиційного договору № 0503-ІД/13 від 05.03.2013, з якої вбачається, що на виконання п. 5.3 Договору сторони розподілили площі в об`єкті, шляхом укладання вищевказаного протоколу.

Керуючись пп. 5.2.3 та п. 13.1 Договору цією угодою сторони погодили, що Агрокомбінат замість отримання частини майнових прав на приміщення, отримує від Товариства грошові кошти.

Відповідно до вказаної угоди житлова площа, яка є базою для визначення розміру грошових коштів, що мають бути сплачені державному підприємству становить 912,48 кв.м., відповідно до Звіту про оцінку ринкової вартості майнових прав (висновок про вартість майнових прав) від 05.11.2015 року Товариства з обмеженою відповідальністю "Оціночна Фірма "Де Візу" (сертифікат суб`єкта оціночної діяльності №774/15 від " 18" вересня 2015 року) вартість майнових прав на приміщення складає 6 296 375,83 грн, крім того, ПДВ 20%: 1 259 275,17 грн, разом з ПДВ 7 555 651,00 грн.

Згідно з висновком експертного дослідження за результатами проведення оціночно-будівельного дослідження №31509/19-42 від 06.12.2019 Звіт про оцінку ринкової вартості майнових прав від 05.11.2015, підготовленого за замовленням Агрокомбінату Товариством з обмеженою відповідальністю "Оціночна фірма "Де Візу" (сертифікат суб`єкта оціночної діяльності № 774/15 від 18.09.2015) з датою оцінки 22.10.2015 у цілому відповідає вимогам нормативно-правових актів з оцінки майна.

27.10.2016 Агрокомбінатом та Товариством підписано Додаток №2 до Інвестиційного договору від 05.03.2013, відповідно до якого за державним підприємством розподілено у житлових будинках №1 та №2 у мікрорайоні ІІ-а 26 квартир загальною площею 1875, 62 кв. м.

07.11.2016 Агрокомбінатом та Товариством підписано Додаток №2-1 до Інвестиційного договору від 05.03.2013, відповідно до якого за державним підприємством додатково розподілено у житлових будинках №1, 2 та №3 у мікрорайоні ІІ-а 48 квартир загальною площею 3738, 88 кв. м.

29.12.2016 Агрокомбінатом та Товариством укладено Додаткову угоду № 2 до Інвестиційного договору № 0503-ІД/13 від 05.03.2013, з якої вбачається, що на виконання п. 5.3 Договору сторони розподілили площі в об`єкті, шляхом укладання протоколу розподілу площ від 22.10.2015, виходячи з розрахунку 5% від площі житла в об`єкті. Сторони визначили у п. 2.1. перелік приміщень, майнові права на які є базою для визначення розміру грошових коштів.

Виходячи з даних Звіту про оцінку ринкової вартості майнових прав з датою оцінки 20.12.2016, підготовленого за замовленням Агрокомбінату Товариством з обмеженою відповідальністю "Європейський центр консалтингу та оцінки" вартість майнових прав на житлову площу, зазначену у п. 2.1 вказаної вище угоди, які належать державному підприємству станом на дату оцінки, складає 16 118 321,00 грн. з ПДВ.

Згідно з висновком експертного дослідження Київським науково-дослідним інститутом судових експертиз (КНДІСЕ) за результатами проведення оціночно-будівельного дослідження №31254/19-42 від 06.12.2019 Звіт про оцінку ринкової вартості майнових прав від 05.11.2015, підготовленого за замовленням Агрокомбінату Товариством з обмеженою відповідальністю "Європейський центр консалтингу та оцінки" з датою оцінки 20.12.2016, у цілому відповідає вимогам нормативно-правових актів з оцінки майна.

23.01.2017 між Агрокомбінатом та Товариством підписано протоколи розподілу площ в об`єкті за Інвестиційним договором № 0503- ІД/13 від 05.03.2013 (додатки №3 та №4), з тексту яких вбачається, що державне підприємство отримує в оперативне управління 1 862,9 кв.м. площ житла в першій черзі будівництва (житловий будинок №1, що складається з шести корпусів).

14.08.2017 між Агрокомбінатом та Товариством підписано протоколи розподілу площ в об`єкті за Інвестиційним договором № 0503- ІД/13 від 05.03.2013 (додаток №5), з тексту якого вбачається, що державне підприємство отримує в оперативне управління 1 884,5 кв.м. площ житла в другій черзі будівництва (житловий будинок №2, що складається з шести корпусів).

18.12.2017 Агрокомбінатом та Товариством укладено Додаткову угоду №3 до Інвестиційного договору № 0503-ІД/13 від 05.03.2013, з якої вбачається, що на виконання п. 5.3 Договору сторони розподілили площі в об`єкті шляхом укладання протоколу розподілу площ від 22.10.2015, виходячи з розрахунку 5% від площі житла в об`єкті. Сторони визначили у п. 2.1 перелік приміщень, майнові права на які є базою для визначення розміру грошових коштів.

Виходячи з даних Звіту про оцінку ринкової вартості майнових прав з датою оцінки 12.12.2017, підготовленого за замовленням Агрокомбінат Товариством з обмеженою відповідальністю "Європейський центр консалтингу та оцінки" вартість майнових прав на житлову площу, зазначену у п. 2.1 вказаної вище угоди, які належать державному підприємству станом на дату оцінки, складає 26 168 296,00 грн. з ПДВ.

Згідно з висновком експертного дослідження Київським науково-дослідним інститутом судових експертиз (КНДІСЕ) за результатами проведення оціночно-будівельного дослідження №31508/19-42 від 06.12.2019 Звіт про оцінку ринкової вартості майнових прав від 05.12.2017, підготовлений за замовленням Агрокомбінату Товариством з обмеженою відповідальністю "Європейський центр консалтингу та оцінки" з датою оцінки 12.12.2017 у цілому відповідає вимогам нормативно-правових актів з оцінки майна.

21.03.2018 між Агрокомбінатом та Товариством підписано протоколи розподілу площ в об`єкті за Інвестиційним договором № 0503- ІД/13 від 05.03.2013 (додаток №6), з тексту якого вбачається, що державне підприємство отримує в оперативне управління 1873,3 кв. м. площ житла в третій черзі будівництва (житловий будинок №3, що складається з шести корпусів).

20.04.2018 Агрокомбінатом та Товариством укладено Додаткову угоду №4 до Інвестиційного договору № 0503-ІД/13 від 05.03.2013, з якої вбачається, що на виконання п. 5.3 Договору сторони розподілили площі в об`єкті, шляхом укладання протоколу розподілу площ від 22.10.2015, виходячи з розрахунку 5% від площі житла в об`єкті. Сторони визначили у п. 2.1 перелік приміщень, майнові права на які є базою для визначення розміру грошових коштів.

Керуючись пп. 5.2.3 та п. 13.1 Договору, цією угодою сторони погодили, що Агрокомбінат замість отримання частини майнових прав на приміщення, отримує від Товариства грошові кошти.

Виходячи з даних Звіту про оцінку ринкової вартості майнових прав з датою оцінки 20.04.2018, підготовленого за замовленням Державного підприємства "Науково-дослідний, виробничий агрокомбінат "Пуща-Водиця" Товариством з обмеженою відповідальністю "Європейський центр консалтингу та оцінки", вартість майнових прав на житлову площу, зазначену у п.2.1 вказаної вище угоди, які належать державному підприємству станом на дату оцінки, складає 21 129 810,00 грн. з ПДВ.

Згідно з висновком експертного дослідження Київським науково-дослідним інститутом судових експертиз (КНДІСЕ) за результатами проведення оціночно-будівельного дослідження №31506/19-42 від 06.12.2019 Звіт про оцінку ринкової вартості майнових прав від 20.04.2018, підготовлений за замовленням Агрокомбінату Товариством з обмеженою відповідальністю "Європейський центр консалтингу та оцінки" з датою оцінки 20.04.2018, у цілому відповідає вимогам нормативно-правових актів з оцінки майна.

24.06.2019 між Агрокомбінатом та Товариством підписано протокол розподілу площ в об`єкті за Інвестиційним договором №0503- ІД/13 від 05.03.2013 (Додаток №2, II мікрорайон).

Відповідно до п.1 протоколу сторони погодили, що для цілей цього протоколу розподілу, об`єктом житлової та громадської забудови з об`єктами побутового призначення, інженерно-транспортною інфраструктурою та створенням озеленених територій загального користування, а саме: Будівництво мікрорайонів ІII, 1 п.к. III, 1 п.к. VI у багатофункціональному житловому районі на вул. Маршала Гречка та просп. Правди у Подільському районі м. Києва (II мікрорайон, 1, 2, 5, 6, 7 та 8-ма черги будівництва), що буде розташована на земельній ділянці орієнтовною загальною площею 10, 28 га, яка в свою чергу розташовується в межах земельної ділянки загальною площею 44, 0615 га.

Відповідно до п.5.2.1 Договору за виконання своїх зобов`язань за Договором державне підприємство отримує у свою власність частину об`єкту (загальна проектна площа житла в об`єкті складає 178 200 кв. м.) у розмірі 5% від площі житла в об`єкті, яка складається з 8 910,10 метрів квадратних житлових приміщень.

11.11.2019 Агрокомбінатом та Товариством укладено Додаткову угоду №5 до Інвестиційного договору № 0503-ІД/13 від 05.03.2013, з якої вбачається, що на виконання п. 5.3 Договору сторони розподілили площі в об`єкті, шляхом укладання протоколу розподілу площ від 24.06.2019, виходячи з розрахунку 5% від площі житла в об`єкті. Сторони визначили у п. 2.1 перелік приміщень, майнові права на які є базою для визначення розміру грошових коштів.

Виходячи з даних Звіту про оцінку ринкової вартості майнових прав з датою оцінки 11.10.2019, підготовленого за замовленням Агрокомбінату Товариством з обмеженою відповідальністю "Європейський центр консалтингу та оцінки" вартість майнових прав на житлову площу, зазначену у п.2.1 вказаної вище угоди, які належать державному підприємству станом на дату оцінки, складає 5 000 360,00 грн. з ПДВ.

Згідно з висновком експертного дослідження Київським науково-дослідним інститутом судових експертиз (КНДІСЕ) за результатами проведення оціночно-будівельного дослідження №31511/19-42 від 06.12.2019 Звіт про оцінку ринкової вартості майнових прав, підготовлений за замовленням Агрокомбінату Товариством з обмеженою відповідальністю "Європейський центр консалтингу та оцінки" з датою оцінки 11.10.2019, у цілому відповідає вимогам нормативно-правових актів з оцінки майна.

Звертаючись до суду із позовом про визнання недійсним Інвестиційного договору, Агрокомбінат посилався на те, що спірний Договір містить усі ознаки договору про спільну діяльність, а тому згідно положень Порядку укладення державними підприємствами, установами, організаціями, а також господарськими товариствами, у статутному капіталі яких частка держави перевищує 50 відсотків, договорів про спільну діяльність, договорів комісії, доручення та управління майном, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 11 квітня 2012 року № 296, Державне підприємство "Науково-дослідний, виробничий агрокомбінат "Пуща-Водиця" повинно було отримати погодження Кабінету Міністрів України на укладення вказаного вище договору. Оскільки зазначеного погодження отримано не було, на підставі ст.215, 203 Цивільного кодексу України оскаржуваний договір має бути визнаний судом недійсним. Крім того, Агрокомбінат зазначає, що оспорюваний Договір вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, оскільки ним передбачено вибуття земельної ділянки з державної власності, а також позбавлення позивача речового права (права постійного користування земельною ділянкою).

Заперечуючи проти позовних вимог Агрокомбінату, Товариство посилалось на те, що Договір не є договором про спільну діяльність, а є договором змішаної інвестиційно-підрядної форми, тому не потребував погодження Кабінетом Міністрів України; договір було погоджено з відповідним уповноваженим органом Мінагрополітики; за наслідками виконання договору земельна ділянка не вибуває з державної власності.

Також Товариство звернулось із зустрічним позовом до Агрокомбінату, в якому просило зобов`язати Агрокомбінат виконати свої зобов`язання, визначені підпунктом 4.3 Договору, а саме: підписати та подати до Подільської районної в місті Києві державної адміністрації Заяву про присвоєння поштової адреси об`єкту "Будівництво мікрорайонів І, ІІ, 1п.к. ІІІ, 1 п.к. VI у багатофункціональному житловому районі на вул. Маршала Гречка та просп.Правди (просп.Правди навпроти перетину з проспектом Василя Порика) у Подільському районі м.Києва (І мікрорайон, 7 черга будівництва)" із додаванням до заяви пакету документів, що передбачений частиною 5 статті 26-4 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності".

За наслідками розгляду даного спору суд першої інстанції прийшов до висновку, що первісні позовні вимоги Агрокомбінату не підлягають задоволенню, оскільки Інвестиційний договір укладений з додержанням норм чинного на час його укладання законодавства і відсутні правові підстави для визнання його недійсним, а зустрічні позовні вимоги Товариства підлягають задоволенню, оскільки Агрокомбінат не виконав свої зобов`язання за Договором, що перешкоджає присвоєнню поштової адреси будинкам та порушує права відповідача.

Північний апеляційний господарський суд погоджується із цими висновками суду першої інстанції з огляду на наступне.

Відповідно до статті 11 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини, інші юридичні факти.

Права та обов`язки між сторонами у даній справі виникли на підставі Інвестиційного договору №0503-ІД/136 від 05 березня 2013 року.

Предметом розгляду у даній справі є первісні позовні вимоги Агрокомбінату про визнання недійсним Інвестиційного договору та зустрічні вимоги Товариства про зобов`язання Агрокомбінату виконати окремі умови Інвестиційного договору.

Щодо позовних вимог Агрокобмінату про визнання Інвестиційного договору недійсним, апеляційний господарський суд виходить з наступного.

Статтею 204 ЦК України закріплено презумпцію правомірності правочину та зазначено, що правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Ця презумпція означає, що вчинений правочин вважається правомірним, тобто, таким, що породжує, змінює або припиняє цивільні права й обов`язки, доки ця презумпція не буде спростована, зокрема, на підставі судового рішення (відповідна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 06.07.2015р. № 6-301цс15 та підтримана Великою Палатою Верховного Суду в постанові від 23.05.2018 у справі №916/5073/15).

Таким чином, у разі неспростування презумпції правомірності договору всі права, набуті сторонами правочину за ним, повинні безперешкодно здійснюватися, а створені обов`язки підлягають виконанню.

Відповідно до частини 1 статті 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Статтею 203 ЦК України встановлено загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину, зокрема: зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має вчинятися у формі, встановленій законом; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним; правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.

З урахуванням викладеного, недійсність правочину зумовлюється наявністю дефектів його елементів: дефекти (незаконність) змісту правочину; дефекти (недотримання) форми; дефекти суб`єктного складу; дефекти волі - невідповідність волі та волевиявлення.

Крім цього, частиною 1 статті 207 Господарського України (далі - ГК України), було встановлено, що господарське зобов`язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб`єктності), може бути на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині.

Статтю 207 ГК України було виключено на підставі Закону № 2275-VIII від 06.02.2018, однак на час укладання Інвестиційного договору вона була чинною.

Частиною 3 статті 215 ЦК України передбачено, що якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Вимога про визнання недійсним правочину може бути пред`явлена будь-якою заінтересованою особою. Цивільний кодекс України не дає визначення поняття "заінтересована особа", тому коло заінтересованих осіб має з`ясовуватись в кожному конкретному випадку в залежності від обставин справи та правових норм, які підлягають застосуванню до спірних правовідносин, якщо інше не встановлено законом.

Таким чином, позивачем при зверненні до суду з вимогами про визнання договору недійсним повинно бути доведено наявність тих обставин, з якими закон пов`язує визнання угод недійсними, а також доведено наявність порушеного права.

Вирішуючи спори про визнання правочинів (господарських договорів) недійсними, господарський суд повинен встановити наявність фактичних обставин, з якими закон пов`язує визнання таких правочинів (господарських договорів) недійсними на момент їх вчинення (укладення) і настання відповідних наслідків, та в разі задоволення позовних вимог зазначати в судовому рішенні, в чому конкретно полягає неправомірність дій сторони та яким нормам законодавства не відповідає оспорюваний правочин.

Частиною 4 статті 236 ГПК України, яка кореспондується з положеннями частини 6 статті 13 Закону України "Про судоустрій і статус суддів", встановлено, що при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Верховним Судом розглядався ряд справ за позовними заявами Агрокомбінату до різних юридичних осіб про визнання недійсними Інвестиційних договорів, умови яких є подібними до умов Інвестиційного договору, який є предметом розгляду у даній справі, і Верховний Суд у своїх постановах (від 18.05.2023 у справі №910/7975/21, від 11.07.2023 у справі №910/7978/21) скасовуючи рішення судів попередніх інстанції і направляючи справи на новий розгляд вказав, що характеризуючи будь-який договір, важливо визначити його елементи, які не лише надають змогу з`ясувати сутність і зміст зобов`язання, але й встановити відповідність договору вимогам імперативних норм чинного законодавства та волі сторін.

Позивач доводить, що спірний Інвестиційний договір є договором про спільну (сумісну) діяльність, а відповідач доводить, що він є договором змішаної інвестиційно-підрядної форми.

Так, частиною 3 статті 6 ЦК України встановлено, що сторони в договорі можуть відступити від положень актів цивільного законодавства і врегулювати свої відносини на власний розсуд. Сторони в договорі не можуть відступити від положень актів цивільного законодавства, якщо в цих актах прямо вказано про це, а також у разі, якщо обов`язковість для сторін положень актів цивільного законодавства випливає з їх змісту або із суті відносин між сторонами.

Відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (частина 1 статті 627 ЦК України).

Відповідно до статті 628 ЦК України зміст договору становлять умови, визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Сторони мають право укласти договір, в якому містяться елементи різних договорів (змішаний договір). До відносин сторін у змішаному договорі застосовуються у відповідних частинах положення актів цивільного законодавства про договори, елементи яких містяться у змішаному договорі, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті змішаного договору.

Договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї з сторін має бути досягнуто згоди (частина 1 статті 638 ЦК України).

Принцип свободи договору відповідно до статей 6, 627 ЦК України полягає у наданні сторонам права на власний розсуд реалізувати: 1) можливість укласти договір або утриматися від укладення договору, 2) можливість визначити зміст договору на власний розсуд, враховуючи обмеження щодо окремих положень договору, встановлені законом.

Втім, сторони не можуть на власний розсуд врегулювати у договорі свої відносини, лише у випадках якщо: 1) існує пряма заборона, встановлена актом цивільного законодавства; 2) заборона випливає із змісту акта законодавства; 3) така домовленість суперечить суті відносин між сторонами.

Під вимогами положень актів цивільного законодавства, від яких сторони в договорі не можуть відступити, слід розуміти імперативні приватно-правові вимоги.

У статті 629 ЦК України закріплено один із фундаментів, на якому базується цивільне право - обов`язковість договору. Тобто з укладенням договору та виникненням зобов`язання його сторони набувають обов`язки (а не лише суб`єктивні права), які вони мають виконувати. Не виконання обов`язків, встановлених договором, може відбуватися при: (1) розірванні договору за взаємною домовленістю сторін; (2) розірванні договору в судовому порядку; (3) відмові від договору в односторонньому порядку у випадках, передбачених договором та законом; (4) припинення зобов`язання на підставах, що містяться в главі 50 ЦК України; (5) недійсності договору (нікчемності договору або визнання його недійсним на підставі рішення суду).

Законодавець у статті 628 ЦК України не пропонує чіткого визначення змішаного договору, а лише передбачає можливість укладення сторонами договору, в якому містяться елементи різних договорів (змішаний договір) та вказав, що до відносин сторін у змішаному договорі застосовуються у відповідних частинах положення актів цивільного законодавства про договори, елементи яких містяться у змішаному договорі, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті змішаного договору.

При цьому, у цивілістичній доктрині визначається те, що "елементи різних договорів" можна звести до таких: 1) елементи різних договорів - це не окремі ізольовані обов`язки у змісті договору, а певна їх сукупність, характерна для відповідного договору; 2) системні ознаки, які обумовлюють виокремлення того чи іншого договору; 3) всі імперативні правила, які стосуються договору (істотні умови та умови, які відображають специфіку договору); 4) поєднання змісту різних договорів.

Таким чином, специфіка змішаних договорів полягає в тому, що вони включають в договірну конструкцію елементи саме різних договорів (наприклад, договір поставки обладнання з елементами надання послуг щодо встановлення відповідного обладнання), адже до відносин сторін у змішаному договорі застосовуються у відповідних частинах положення актів цивільного законодавства про договори, елементи яких містяться у змішаному договорі, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті змішаного договору.

Так, 05.03.2013 року між Агрокомбінатом та Товариством було підписано Інвестиційний договір №0503-ІД/13, предметом якого є зобов`язання та права сторін щодо їх дій по будівництву об`єкта на земельній ділянці з метою отримання кожною зі сторін своєї частини в збудованому об`єкті або іншого майна та/або коштів.

Тобто, відповідно до умов спірного Договору Агрокомбінат як землекористувач залучає Товариство для будівництва на земельній ділянці, якою позивач користується на праві постійного користування. Після закінчення будівництва Агрокомбінат має отримати у власність частину площі у побудованих об`єктах.

Приписами ст. 180 ГК України, а саме ч. 2, 3, 5 визначено, що господарський договір вважається укладеним, якщо між сторонами у передбачених законом порядку та формі досягнуто згоди щодо усіх його істотних умов.

У пункті 12.6 Договору сторони дійшли згоди, що останній є договором змішаної інвестиційно-підрядної форми.

Таким чином, сторони відповідно до ч. 2 ст. 628 ЦК України визначили, які саме норми цивільного законодавства повинні регулювати укладений ними договір.

Так, пунктом 5.1.3 Договору сторони погодили, що фінансування будівництва об`єкта здійснюється стороною-2 (Товариством) відповідно до укладених ним правочинів (контрактів, договорів, рахунків) безпосередньо виконавцям (проектувальникам, підрядникам, постачальникам, тощо) по мірі необхідності, згідно з черговістю реалізації договору.

Згідно з пунктом 5.1.4 Договору порядок, строки та джерело фінансування будівництва об`єкта визначаються стороною-2 на власний розсуд у відповідності до Договору і законодавства.

Зі змісту оспорюваного Договору вбачається, що зобов`язання Агрокомбінату (зокрема, пункти 3.1, 4.1, 6.1.1-6.1.17: оформлення дозволу на проектування об`єкта; ініціювання зміни цільового призначення земельної ділянки з метою подальшого здійснення будівництва об`єкта; звільнення земельної ділянки від об`єктів знесення; сприяння сторони-2 у виконанні проектування та спорудження об`єкта; отримання в компетентних органах та надання стороні-2 дозвільних документів на виконання підготовчих робіт та на виконання будівельних робіт по спорудженню об`єкта з лімітами і точками підключення електроенергії, води, та інших необхідних комунікацій на будівельному майданчику, а також ордер на тимчасове порушення благоустрою та ордерів на прокладення зовнішніх мереж зв`язку із спорудженням об`єкта; надавати стороні-2 будь - яку інформацію та відомості, що є необхідними для реалізації Договору тощо) є підготовчими діями, направленими на створення умов Товариству для вчинення юридично значимих дій, за результатом вчинення яких вдасться досягти визначений предмет Договору.

При цьому, за наслідком аналізу пунктів 6.1- 6.4 Договору, зокрема, прав та обов`язків Товариства (розробка завдання на проектування об`єкта; укладення відповідних договорів та забезпечення фінансування процесу збору вихідних даних на проектування об`єкта; укладення договорів на проектування та спорудження об`єкта; сприяння в отриманні погоджень та дозволів від відповідних державних органів та організацій та позитивних експертних висновків стосовно проекту; забезпечення фінансування будівництва об`єкта; забезпечення ходу процесу будівництва об`єкта) можливо дійти висновку, що здійснення будівництва об`єкта та реалізація Договору покладається на відповідача та третіх осіб, з якими у відповідача будуть договірні зобов`язання, в той час як позивач не приймає безпосередньої участі в будівництві.

Згідно Розділу 1 Договору "Визначення термінів", сторони дійшли згоди, що терміни та скорочення, що використовуються в даному Договорі слід розуміти та тлумачити наступним чином: "Законодавство" - чинне законодавство України, включаючи (але не обмежуючись) Цивільний кодекс України, Господарський кодекс України, Земельний кодекс України, Закон України "Про інвестиційну діяльність", Закон України "Про архітектурну діяльність", державні стандарти, технічні норми, державні будівельні норми та правила, екологічні норми, місцеві правила забудови, будь-які правила, розпорядження та процедури затверджені владою міста Києва, щодо будівництва та прийняття об`єктів в експлуатацію.

Інвестиції визначаються як всі види майнових та інтелектуальних цінностей, що вкладаються в об`єкти підприємницької та інших видів діяльності, в результаті якої створюється прибуток (дохід) або досягається соціальний ефект (ст. 1 Закону України "Про інвестиційну діяльність").

Згідно зі ст. 9 Закону України "Про інвестиційну діяльність", основним правовим документом, який регулює взаємовідносини між суб`єктами інвестиційної діяльності, є договір (угода).

Укладання договорів, вибір партнерів, визначення зобов`язань, будь-яких інших умов господарських взаємовідносин, що не суперечать законодавству України, є виключною компетенцією суб`єктів інвестиційної діяльності.

На основі аналізу положень Закону України "Про інвестиційну діяльність", а також окремих положень Господарського кодексу України можна виокремити такі ознаки, характерні для інвестиційного договору:

- мета діяльності, а саме, отримання прибутку або досягнення соціального ефекту; обов`язок однієї сторони (інвестора) здійснити інвестиції;

- об`єктом інвестиційної діяльності може бути будь-яке майно, у тому числі основні фонди і оборотні кошти в усіх галузях економіки, а також майнові права;

- довгостроковість відносин, пов`язаних з інвестиційною діяльністю (ч. 1 ст. 326 ГК України).

Загальні положення про договір підряду містить глава 61 ЦК України, а особливості підряду на капітальне будівництво додатково регулюються главою 33 ГК України.

Так, положеннями ч. 1 ст. 875 ЦК України передбачено, що за договором будівельного підряду підрядник зобов`язується збудувати і здати у встановлений строк об`єкт або виконати інші будівельні роботи відповідно до проектно-кошторисної документації, а замовник зобов`язується надати підрядникові будівельний майданчик (фронт робіт), передати затверджену проектно-кошторисну документацію, якщо цей обов`язок не покладається на підрядника, прийняти об`єкт або закінчені будівельні роботи та оплатити їх.

Частиною 5 ст. 318 ГК України регламентовано, що договір підряду на капітальне будівництво повинен передбачати: найменування сторін; місце і дату укладення; предмет договору (найменування об`єкта, обсяги і види робіт, передбачених проектом); строки початку і завершення будівництва, виконання робіт; права і обов`язки сторін; вартість і порядок фінансування будівництва об`єкта (робіт); порядок матеріально-технічного, проектного та іншого забезпечення будівництва; режим контролю якості робіт і матеріалів замовником; порядок прийняття об`єкта (робіт); порядок розрахунків за виконані роботи, умови про дефекти і гарантійні строки; страхування ризиків, фінансові гарантії; відповідальність сторін (відшкодування збитків); урегулювання спорів, підстави та умови зміни і розірвання договору.

Відповідно до ч. 2 ст. 319 ГК України та ч. 1 ст. 838 ЦК України підрядник має право за згодою замовника залучати до виконання договору як третіх осіб субпідрядників, на умовах укладених з ними субпідрядних договорів, відповідаючи перед замовником за результати їх роботи. У цьому випадку підрядник виступає перед замовником як генеральний підрядник, а перед субпідрядниками - як замовник.

Згідно з ч. 1 ст. 843 ЦК України, ч. 1 ст. 321 ГК України у договорі підряду визначається ціна роботи або способи її визначення.

За умовами ч. 1 ст. 846 ЦК України строки виконання роботи або її окремих етапів встановлюються у договорі підряду.

Відповідно до ч. 1 ст. 849 ЦК України та ч. 1 ст. 320 ГК України замовник має право у будь-який час перевірити хід і якість роботи, не втручаючись у діяльність підрядника.

Частиною 1 ст. 853 ЦК України встановлено, що замовник зобов`язаний прийняти роботу, виконану підрядником відповідно до договору підряду, оглянути її і в разі виявлення допущених у роботі відступів від умов договору або інших недоліків негайно заявити про них підрядникові.

Згідно з ч. 1 ст. 876 ЦК України власником об`єкта будівництва або результату інших будівельних робіт є замовник, якщо інше не передбачено договором.

Відповідно до ч. 1 ст. 877 ЦК України підрядник зобов`язаний здійснювати будівництво та пов`язані з ним будівельні роботи відповідно до проектної документації, що визначає обсяг і зміст робіт та інші вимоги, які ставляться до робіт та до кошторису, що визначає ціну робіт.

За приписами ч. 2 ст. 877 ЦК України договором будівельного підряду мають бути визначені склад і зміст проектно-кошторисної документації, а також має бути визначено, яка із сторін і в який строк зобов`язана надати відповідну документацію.

Як визначено ч. 1 ст. 879 ЦК України та ч. 3 ст. 318 ГК України матеріально-технічне забезпечення будівництва покладається на підрядника, якщо інше не встановлено договором будівельного підряду.

Відповідно до ч. 4 ст. 879 ЦК України та ч. 5 ст. 321 ГК України оплата робіт провадиться після прийняття замовником збудованого об`єкта (виконаних робіт), якщо інший порядок розрахунків не встановлений за погодженням сторін.

Елементи інвестиційного договору: зобов`язання однієї сторони (інвестора) здійснити інвестиції.

Елементи договору підряду: зобов`язання однієї сторони (підрядника) на свій ризик виконати певну роботу на замовлення іншої сторони (замовника), а замовник зобов`язується прийняти та оплатити виконану роботу.

Таким чином, є вірним висновок суду першої інстанції про те, що спірний Інвестиційний договір містить елементи зобов`язальних правовідносин з приводу інвестування (інвестиційний договір), підряду (договір підряду), та інших елементів зобов`язальних правовідносин, виникнення та існування яких не входить в суперечність з актами цивільного та господарського законодавства та, водночас, не дозволяє зробити висновок про можливість комплексного застосування до окремих частин Договору інших положень чинного законодавства, ніж ті, що регламентують порядок здійснення інвестиційної діяльності та особливості виникнення, зміни та припинення правовідносин підряду.

В свою чергу, згідно з ст. 1130 ЦК України за договором про спільну діяльність сторони (учасники) зобов`язуються спільно діяти без створення юридичної особи для досягнення певної мети, що не суперечить законові. Спільна діяльність може здійснюватися на основі об`єднання вкладів учасників (просте товариство) або без об`єднання вкладів учасників.

Статтею 1131 ЦК України визначено, що договір про спільну діяльність укладається у письмовій формі. Умови договору про спільну діяльність, у тому числі координація спільних дій учасників або ведення їхніх спільних справ, правовий статус виділеного для спільної діяльності майна, покриття витрат та збитків учасників, їх участь у результатах спільних дій та інші умови визначаються за домовленістю сторін, якщо інше не встановлено законом про окремі види спільної діяльності.

Таким чином, системний аналіз всіх положень Інвестиційного договору №0503-ІД/13 від 05.03.2013 дає підстави дійти висновку про те, що вказаний Інвестиційний договір не може розглядатися як договір про сумісну (спільну) діяльність, оскільки обов`язки щодо здійснення конкретних дій, обумовлених предметом Договору, фактично покладено на одну сторону - Товариство без ознак сумісної діяльності, спільності вкладень або ж поєднаної трудової участі.

Окрім того, у пункті 12.4. Договору сторони погодили, що укладання договору не є зміною цільового призначення земельної ділянки, яке встановлюється та змінюється компетентними суб`єктами у встановленому законодавством порядку. Право на земельну ділянку залишається за Агрокомбінатом, земельна ділянка не є вкладом Агрокомбінату у діяльності по реалізації Договору і укладення даного Договору не припиняє права Агрокомбінату на земельну ділянку (п. 12.5 Договору).

Також у п. 12.6 Договору сторони визначили, що цей Договір не є договором про спільну діяльність, а є договором змішаної інвестиційно-підрядної форми, відповідно до ст. 67 Господарського кодексу України та ст. 3, 6 Цивільного кодексу України.

Крім того, у спірному договорі сторони не обумовили спільне покриття витрат або збитків від будівництва та порядок вчинення цих дій.

Враховуючи викладене, є юридично правильним висновок суду першої інстанції про те, що Інвестиційний договір №0503-ІД/13 від 05.03.2013 являє собою змішаний господарський договір та не є договором про спільну діяльність, про що було зазначено у п. 12.6 Договору, та в основі якого лежать підрядні відносини та відносини з приводу інвестування, а сам Договір був укладений між сторонами виходячи з підстав ст. 627, 628 ЦК України.

Згідно з пп. "л" п. 18 ч. 2 ст. 5 Закону України "Про управління об`єктами державної власності". здійснюючи управління об`єктами державної власності, Кабінет Міністрів України визначає порядок укладення державними підприємствами, установами, організаціями, а також господарськими товариствами, у статутному капіталі яких частка держави перевищує 50 відсотків, договорів про спільну діяльність, договорів комісії, доручення та управління майном.

Постановою Кабінету Міністрів України від 11.04.2012 №296 затверджено Порядок укладення державними підприємствами, установами, організаціями, а також господарськими товариствами, у статутному капіталі яких частка держави перевищує 50 відсотків, договорів про спільну діяльність, договорів комісії, доручення та управління майном (далі - Порядок №296), який визначає механізм і процедуру укладення такими підприємствами договорів про спільну діяльність, договорів комісії, доручення та управління майном.

Пунктами 2, 3 Порядку №296 встановлено, що суб`єкт господарювання, який виявив намір укласти договір, подає центральному органові виконавчої влади, до сфери управління якого він належить, іншому суб`єкту управління об`єктами державної власності, зокрема Національній або галузевій академії наук (далі - орган управління), звернення щодо погодження укладення договору разом з відповідним пакетом документів, а орган управління готує протягом місяця з дня надходження від суб`єкта господарювання звернення щодо погодження укладення договору за погодженням з Мінекономрозвитку, Мінфіном, Фондом державного майна та Мін`юстом відповідний проект рішення Кабінету Міністрів України, до якого додаються:

- звернення суб`єкта господарювання до органу управління щодо погодження укладення договору разом з документами, що передбачені підпунктами 2-6 пункту 2 цього Порядку, а також погоджений органом управління проект договору;

- висновок органу управління щодо відсутності встановлених законодавством заборон та обмежень на використання майна суб`єкта господарювання, якщо таке використання передбачається договором;

- висновок органу управління про відповідність галузевим концепціям і програмам розвитку пропозицій суб`єкта господарювання, який планує укласти договір.

Згідно пунктів 4, 5 Порядку №296 орган управління подає в установленому порядку на розгляд Кабінету Міністрів України узгоджений проект рішення щодо погодження укладення договору разом з документами, зазначеними в абзацах четвертому - шостому пункту 3 Порядку. У разі прийняття Кабінетом Міністрів України рішення про погодження укладення договору орган управління здійснює заходи щодо забезпечення його укладення суб`єктом господарювання відповідно до вимог законодавства.

Отже, для укладення державними підприємствами, установами, організаціями, у статутному капіталі яких частка держави перевищує 50 відсотків, виключно договорів про спільну діяльність, договорів комісії, доручення та управління майном, необхідне рішення Кабінету Міністрів України про погодження укладення договору.

Однак, оскільки спірний Інвестиційний договір не є договором про спільну діяльність, Порядок укладення державними підприємствами, установами, організаціями, а також господарськими товариствами, у статутному капіталі яких частка держави перевищує 50 відсотків, договорів про спільну діяльність, договорів комісії, доручення та управління майном, затвердженого постановою КМУ від 11 квітня 2012 року № 296, не мав застосовуватися під час укладення спірного договору, а наявність повноважень підписанта на укладення Договору визначалося виключно положеннями статуту Державного підприємства "Науково-дослідний, виробничий агрокомбінат "Пуща-Водиця".

З матеріалі справи також вбачається, що у 2014 році Агрокомбінатом замовлено в раді Науково-правових експертиз при інституті держави і права ім. В.М. Корецького НАН України науково-правовий висновок щодо ряду питань, зокрема:

- яким законодавством регулюються відносини по укладенню та виконанню Інвестиційного договору №0503-ІД/13 від 05.03.2013 року, укладеного між Державним підприємством "Науково-дослідний, виробничий агрокомбінат "Пуща-Водиця" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Сітібудсервіс" за погодження з Мінагрополітики України (лист №37-31-2-13/4502 від 05.03.2013)?

- чи підлягало укладення Інвестиційного договору від 05.03.2013 року погодженню в центральних органах виконавчої влади відповідно до Порядку укладення державними підприємствами, установами, організаціями, а також господарськими товариствами, у статутному капіталі яких частка держави перевищує 50 відсотків, договорів про спільну діяльність, договорів комісії, доручення та управління майном, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 296 від 11.04.2012 року?

Науково-правовий висновок №126/35-е від 28.03.2014 року підтвердив відповідність укладеного договору вимогам законодавства, факт того, що спірний договір не є договором про спільну діяльність, відсутність перевищення повноважень генерального директора на час його укладення та відсутність необхідності отримувати погодження Кабінету Міністрів України на укладення оскаржуваного договору.

Під час апеляційного перегляду справи позивач також надав копії науково-правового висновку Національного юридичного університету ім.Я.Мудрого (підготовлений доктором юридичних наук, професором, завідувачем кафедри цивільно-правової політики, права інтелектуальної власності та інновацій, членом-кореспондентом НАПрН України Яроцьким В.Л. та кандидатом юридичних наук, доцентом кафедри цивільного права, начальником науково-дослідницького сектору Ісаєвим А.М.); науково-консультативного висновку у галузі права Київського національного університету імені Тараса Шевченка (підготовлений завідувачем кафедри цивільного права, доктором юридичних наук Цюрою В.В.); науково-правового висновку Львівського національного університету імені Івана Франка (підготовлений доктором юридичних наук, професором кафедри соціального права юридичного факультету, провідним фахівцем у галузі земельного права Ващишин М.Я.).

Згідно вказаних науково-правових висновків, що містять детальний правовий аналіз умов договору, визначення сукупності та аналіз чинного законодавства, що підлягає застосуванню до спірних правовідносин, Інвестиційному договору від 05.03.2013 притаманні ознаки інвестиційного договору та договору будівельного підряду, у ньому відсутні елементи договору про спільну діяльність, а за правовою природою він є змішаним, оскільки є договором прямого інвестування із елементами будівельного підряду (в термінології ГК України - договору на капітальне будівництво), і виконання договору не призводить до передачі права на забудову земельної ділянки і ним не передбачено зміну власника земельної ділянки, право постійного користування якої належить Агрокомбінату.

Тобто, матеріалами справи доведено, що внаслідок укладення спірного договору не змінена форма власності і власник спірної земельної ділянки.

Відповідно до положень статті 109 ГПК України висновок експерта у галузі права не є доказом, має допоміжний (консультативний) характер і не є обов`язковим для суду. Суд може посилатися в рішенні на висновок експерта у галузі права як на джерело відомостей, які в ньому містяться, та має зробити самостійні висновки щодо відповідних питань.

Враховуючи наведені положення статті 109 ГПК України, апеляційним господарським судом взято до уваги зміст зазначених науково-правових висновків, які були подані позивачем, і за результатами апеляційного перегляду справи Північний апеляційний господарський суд приходить до правових висновків, тотожних висновкам, викладеним у вказаних вище науково - правових висновках.

Окрім цього, з матеріалів справи вбачається, що у провадженні Господарського суд міста Києва перебувала справа №910/4427/17 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Інвест Будсістем" до Державного підприємства "Науково-дослідний, виробничий агрокомбінат "Пуща-Водиця", Товариства з обмеженою відповідальністю "Сітібудсервіс" та Товариства з обмеженою відповідальністю "Олівер-Буд" про визнання Інвестиційного договору від 19.09.2012 (нова редакція Договору №0804-2-ІД/08 від 08.04.2008), Інвестиційного договору №0503-ІД/13 від 05.03.2013, Договору №СІД-0112/14 від 01.12.2014, Договору №СІД-2909/15 від 29.09.2015 недійними с моменту їх укладення.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 22.05.2017 по справі №910/4427/17 відмовлено у задоволенні позову про визнання, у тому числі, недійсним Інвестиційного договору №0503-ІД/13 від 05.03.2013, при цьому при розгляді вказаної справи судом надавалася правова оцінка Інвестиційному договору №0503-ІД/13 від 05.03.2013.

Так, вказаним судовим рішенням, яке набрало законної сили, встановлено, що:

- Інвестиційний договір №0503-ІД/13 від 05.03.2013 не може розглядатися як договір про сумісну (спільну) діяльність, оскільки обов`язки щодо здійснення конкретних дій, обумовлених предметом Договору, фактично покладено на одну сторону - Товариство з обмеженою відповідальністю "Сітібудсервіс" без ознак сумісної діяльності, спільності вкладень або ж поєднаної трудової участі;

- Інвестиційний договір №0503-ІД/13 від 05.03.2013 містить елементи зобов`язальних правовідносин з приводу інвестування (інвестиційний договір), підряду (договір підряду), та інших елементів зобов`язальних правовідносин, виникнення та існування яких не входить в суперечність з актами цивільного та господарського законодавства та, водночас, не дозволяє зробити висновок про можливість комплексного застосування до окремих частин Договору інших положень чинного законодавства, ніж ті, що регламентують порядок здійснення інвестиційної діяльності та особливості виникнення, зміни та припинення правовідносин підряду;

- Інвестиційний договір №0503-ІД/13 від 05.03.2013 являє собою змішаний господарський договір, в основі якого лежать підрядні відносини та відносини з приводу інвестування, а сам Договір був укладений між сторонами виходячи з підстав ст. 627, 628 Цивільного кодексу України;

- оскільки Інвестиційний договір №0503-ІД/13 від 05.03.2013 не є договором про спільну діяльність, Порядок укладення державними підприємствами, установами, організаціями, а також господарськими товариствами, у статутному капіталі яких частка держави перевищує 50 відсотків, договорів про спільну діяльність, договорів комісії, доручення та управління майном, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 11 квітня 2012 року № 296, не мав застосовуватися під час укладення спірного договору, а наявність повноважень підписанта на укладення Договору визначалося виключно положеннями статуту Державного підприємства "Науково-дослідний, виробничий агрокомбінат "Пуща-Водиця".

При цьому, у справі №910/4427/17 Державне підприємство "Науково-дослідний, виробничий агрокомбінат "Пуща-Водиця", яке було співвідповідачем, заперечувало проти визнання недійсним Інвестиційного договору №0503-ІД/13 від 05.03.2013 та наголошувало на тому, що оспорюваний договір є договором змішаної інвестиційно-підрядної форми, а не договором про спільну діяльність.

Також, з матеріалів справи вбачається, що Генеральною прокуратурою України здійснювалось досудове розслідування у кримінальному провадженні № 12013110000001049, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань 17.10.2013 за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 5 ст.191, ч. 3 ст. 197-1, ч. 2 ст. 364, ч. 2 ст. 366, ч. 4 ст. 190, ч. 1, 4 ст. 358, ч. 3 ст. 209 Кримінального кодексу України.

Відповідно до постанови про закриття кримінального провадження в частині від 17.11.2017 року зазначено наступне (8 абзац сторінка 24 постанови): "Будучи допитаним як свідок колишній директор ДП "НДВА "Пуща-Водиця" ОСОБА_1 повідомив, що на посаді генерального директора підприємства він працював з лютого 2012 року до літа 2014 року.

У своїх показаннях ОСОБА_1 серед іншого зазначив, що жодних угод, що можуть призвести до відчуження нерухомого майна, ДП "НДВА "Пуща-Водиця" не укладало. Крім того, не йдеться про відчуження державного майна, оскільки згідно з відповідною Постановою Кабінету Міністрів України "Про затвердження порядку відчуження об`єктів державної власності", відчуження майна це передача права власності на майно юридичним чи фізичним особам за процедурами та у спосіб, що передбачені зазначеним Порядком.

Правочини, укладені з підприємствами "Сітібудсервіс" та ін., не можуть розглядатись як договори про спільну діяльність, оскільки обов`язки зі здійсненні дій за даними договорами фактично покладені на одну сторону без ознак сумісної діяльності, спільності вкладень або є поєднанні трудової участі.

Аналогічні за змістом показання надані начальником юридичного відділу ДП "НДВА "Пуща-Водиця" Биченковим Т.М.

Будучи допитаними як свідок, директор ДП "НДВА "Пуща-Водиця" Кириченко В.А. повідомив органу досудового розслідування, що станом на лютий 2017 року підприємство не може проводити повноцінно свою статутну діяльність, в т.ч. вирощування зернових та кормових культур у межах м. Києва, с. Софіївська Борщагівка та с. Петропавлівська Борщагівка Києво-Святошинського району Київської області, з різних причин економічного порядку.

Разом з тим, у користуванні ДП "НДВА "Пуща-Водиця" на даний час перебуває приблизно 300 га землі у м. Києві."

Абзац 5 ст. 27 постанови від 17.11.2017 "Аналогічні за змістом показання надані колишнім першим заступником Міністра аграрної політики та продовольства України ОСОБА_2 Крім того, ОСОБА_2 пояснив, що він як перший заступник Міністра аграрної політики та продовольства України, погодив у 2012-2013 роках відповідними листами укладання ДП "НДВА "Пуща-Водиця" Інвестиційних договорів, в тому числі у новій редакції, додаткових угод тощо, відмову від користування земельними ділянками. Зазначені документи не суперечать вимогам чинного на той час законодавства.

Згідно з довідкою Державної аудиторської служби України від 23.12.2016 порушень діючих нормативних актів при укладанні та реалізації інвестиційних договорів ДП НДВА "Пуща-Водиця" з ТОВ "Мартін, ТОВ Олівер-Буд", ТОВ "Датоліт", ТОВ "Сітібудсервіс", ТОВ "Сітібудсервіс" не встановлено.

Крім того, аналізом матеріалів кримінального провадження встановлено, що обставин, які б вказували на незаконність відмови від права постійного користування земельною ділянкою ДП "НДВА "Пуща-Водиця" на території м.Києва досудовим розслідуванням не встановлено, оскільки за своєю природою припинення права постійного користування земельними ділянками не її відчуженням з державної власності."

Проведеним досудовим розслідуванням не встановлено фактів незаконного припинення права постійного користування земельними ділянками Державним підприємством "Науково-дослідний, виробничий агрокомбінат "Пуща-Водиця" на території Подільського району м. Києва Товариством з обмеженою відповідальністю "Сітібудсервіс", а також службових осіб указаного державного підприємства.

Рішення органу досудового розслідування від 17.11.2017 мотивоване, в тому числі, наступним.

Також, аналізом матеріалів кримінального провадження встановлено, що обставини, які б вказували на незаконність відмови від права постійного користування земельною ділянкою Державним підприємством "Науково-дослідний, виробничий агрокомбінат "Пуща-Водиця" на території м. Києва відсутні, оскільки за своєю природою припинення права постійного користування земельними ділянками не є її відчуженням з державної власності.

Слід звернути увагу, що Державне підприємство "Науково-дослідний, виробничий агрокомбінат "Пуща-Водиця" зверталось з відповідними листами до Мінагрополітики як органу управління, з метою надання згоди на припинення права користування земельними ділянками в Подільському районі міста Києва. У своїх листах Мінагрополітики України не заперечувало стосовно добровільної відмови Державного підприємства "Науково-дослідний, виробничий агрокомбінат "Пуща-Водиця" від права користування земельними ділянками за умови дотримання вимог чинного законодавства.

Досудовим розслідуванням збитків інтересам державного підприємства та держави, внаслідок укладання та виконання зазначених вище договорів не встановлено.

17.11.2017 року вказане кримінальне провадження в цій частині закрите на підставі п. 2 ч. 1 ст. 284 Кримінального процесуального кодексу України.

Зазначена постанова від 17.11.2017 оскаржувалось до Печерського районного суду м. Києва. Ухвалою Печерського районного суду м. Києва від 01.06.2018 року у справі № 757/76782/17-к у задоволенні скарги на постанову про закриття зазначеного кримінального провадження відмовлено.

Ухвалою Апеляційного суду м. Києва від 09.07.2018 року у справі №757/76782/17-к зазначене рішення Печерського районного суду м. Києва залишено без змін.

Наведеним спростовуються доводи апелянтів про те, що Мінагрополітики України не направляло позивачу лист від 05.03.2013 про погодження укладення спірного договору.

Окрім того, з матеріалів справи вбачається, що Головним слідчим управлінням Національної поліції України здійснювалось досудове розслідування у кримінальному провадженні №12019000000001057 від 12.11.2019 за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 364, ч. 5 ст. 191 Кримінального кодексу України.

Кримінальне провадження було відкрито у зв`язку із перевіркою фактів можливого заволодіння та розтрати державного майна внаслідок свавільних дій посадових осіб Державного підприємства "Науково-дослідний, виробничий агрокомбінат "Пуща-Водиця" та посадових осіб Товариства з обмеженою відповідальністю "Столиця Груп".

За позицією органу досудового розслідування, службові особи групи компаній "Столиця", діючи за попередньою змовою з керівництвом Державного підприємства "Науково-дослідний, виробничий агрокомбінат "Пуща-Водиця" і службовими особами Міністерства аграрної політики та продовольства України, з 2008 року по теперішній час реалізовують злочинну схему з припинення права постійного користування земельними ділянками Державного підприємства "Науково-дослідний, виробничий агрокомбінат "Пуща-Водиця" на території Подільського району м. Києва загальною площею 286 га, використовуючи підконтрольні суб`єкти господарювання: Товариство з обмеженою відповідальністю "Олівер-Буд", Товариство з обмеженою відповідальністю "Мартін", Товариство з обмеженою відповідальністю "Сітібудсервіс", Товариство з обмеженою відповідальністю "Конкорд-ДС Плюс".

У травні 2020 року на підставі ч. 5 ст. 36 Кримінального процесуального кодексу України постановою прокурора доручено здійснення досудового розслідування вказаного кримінального провадження іншому органу досудового розслідування, а саме, слідчим Державного бюро розслідувань.

Разом з тим, Державним бюро розслідувань не встановлено фактів незаконною припинення права постійного користування земельними ділянками.

16.02.2021 постановою слідчого Державного бюро розслідувань, кримінальне провадження №12019000000001057 було закрите за відсутністю складу злочину та у зв`язку із існуванням не скасованої постанови про закриття провадження №1213110000001049, яке розслідувалось по аналогічним фактам.

Також із матеріалів справи вбачається, що Слідчим відділом Подільського УП ГУНП в м. Києві розслідувалось кримінальне провадження №42020101070000078 від 24.03.2020, за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 364 Кримінального кодексу України.

Постановою слідчого відділу Подільського УП ГУНП в м. Києві від 23.04.2021 кримінальне провадження закрите за відсутністю складу злочину.

Щодо доводів Агрокомбінату про те, що лист Мінагрополітики №37-31-2-13/4502 від 05.03.2013 не є згодою на укладення цього договору, оскільки за своїм змістом цей лист не є "розпорядженням" і "погодженням" укладення Договору, то як вірно зазначив суд першої інстанції, вказаний лист Мінагрополітики є саме погодженням на реалізацію Інвестиційного договору №0503-ІД/13 від 05.03.2013, а позиція Агрокомбінату, що вказаний лист не є погодженням, є власним тлумаченням його змісту, який не відповідає фактичному змісту листа.

При цьому, як вірно вказав суд першої інстанції, на законодавчому рівні не закріплено форми такого листа-погодження, так само, як не існує вимоги про те, що погодження повинно бути у формі "розпорядження" та/або відповідного "наказу" органу управління, а на звороті Інвестиційного договору наявний відтиск печатки Мінагрополітики, що також є додатковим підтвердженням погодження вказаного договору.

Щодо відсутності оригіналу вищевказаного листа, то як вірно зазначив суд першої інстанції, саме Агрокомбінат є розпорядником вказаного документу, а тому з об`єктивних причин вказаний лист відсутній у Товариства, проте це не дає підстав вважати суду, що вказаного листа не існувало, враховуючи, що при досудовому розслідуванні у кримінальних провадження Перший заступник Міністра ОСОБА_2 визнавав факт погодження у 2012-2013 роках відповідними листами укладання ДП "НДВА "Пуща-Водиця" Інвестиційних договорів.

Також суд першої інстанції вірно зазначив, що докази погодження мали бути наявні у Агрокомбінату, а ним, у свою чергу, не обґрунтовано належним чином, чому ці докази у нього відсутні, оскільки не доведено вилучення по кримінальній справі будь яких документів, що стосуються предмету спору, про що позивач зазначає у своєму позові. До матеріалів справи не подано опису, протоколу виїмки або обшуку, які б свідчили про вилучення у позивача доказів, що стосуються предмету спору у даній справі. При цьому, із аналізу поданих сторонами документів вбачається, що сам позивач за первісним позовом, звертаючись із запитами до державних органів, долучає копію вказаного листа, зміст якого відповідає змісту копії, яку надав відповідач.

Окрім того, Агрокомбінатом під час замовлення у раді Науково-правових експертиз при інституті держави і права ім. В.М. Корецького НАН України науково-правового висновку було надано лист №37-31-2-13/4502 від 05.03.2013. Також, вказаний лист досліджувався під час розгляду справи №910/4427/17 та під час досудових розслідувань у кримінальних провадженнях № 12013110000001049, №12019000000001057 та №42020101070000078.

Також судом було вірно враховано, що з моменту укладення Інвестиційного договору до моменту подачі позову до суду, Агрокомбінат виконував умови договору та вважав лист Мінагрополітики №37-31-2-13/4502 від 05.03.2013 погодженням на реалізацію Інвестиційного договору №0503-ІД/13 від 05.03.2013.

Цивільне законодавство обмежується презумпцією добросовісності та розумності поведінки особи.

Зміст добросовісності (bona fides) виражається через поняття "розумність і справедливість". При цьому згідно з обмежувальною функцією добросовісності, правило, обов`язкове для сторін, не застосовується настільки, наскільки за даних обставин це буде неприйнятним відповідно до критерію розумності та справедливості. Отже, добросовісність може за певних обставин анулювати чи виключити застосування правил, встановлених сторонами.

Водночас, принцип справедливості, добросовісності та розумності цивільного законодавства практично виражається у встановленні його нормами рівних умов для участі всіх осіб у цивільних відносинах; закріпленні можливості адекватного захисту порушеного цивільного права або інтересу; створення норм, спрямованих на забезпечення реалізації цивільного права, з шануванням прав та інтересів інших осіб, моралі суспільства тощо.

При цьому справедливість можна трактувати як визначення нормою права обсягу, межі здійснення і захисту цивільних прав та інтересів особи адекватно її ставленню до вимог правових норм.

Добросовісність означає прагнення сумлінно захистити цивільні права та забезпечити виконання цивільних обов`язків.

Розумність - це зважене вирішення питань регулювання цивільних відносин з урахуванням інтересів учасників, а також інтересів громади (публічного інтересу).

Апеляційний господарський суд, враховуючи встановлені обставини справи, також звертається до доктрини римського права "venire contra factum proprium" (заборони суперечливої поведінки), яка базується ще на римській максимі - "non concedit venire contra factum proprium" (ніхто не може діяти всупереч своїй попередній поведінці). В основі доктрини "venire contra factum proprium" лежить принцип добросовісності. Поведінкою, яка суперечить добросовісності та чесній діловій практиці, є, зокрема, поведінка, що не відповідає попереднім заявам або поведінці сторони, за умови, що інша сторона розумно покладається на них (правова позиція, викладена, зокрема, у постанові Верховного Суду від 28.04.2021 у справі №910/9351/20).

Так, у даному конкретному випадку, Агрокомбінат, після укладення Інвестиційного договору з відповідачем, протягом тривалого часу укладав додаткові угоди до нього, протоколи огляду та розподілу площ в об`єкті, замовляв проведення експертних досліджень та отримав у власність (господарське відання) 12 440,10 кв.м площі житла, а замість 7 557,41 кв.м площі житла отримав від Товариства грошові кошти в сумі 75 927 438,00 грн; отримав 4 006 144,00 грн компенсації відшкодування втрат сільськогосподарського виробництва, після подання позову позивачем відчужено 2670,10 кв.м. площі житла на загальну суму 63 285 415,00 грн, що підтверджується наданою Агрокомбінатом відповіддю від 26.07.2023 на адвокатський запит. Також у вказаній відповіді позивач вказує, що у разі визнання договору недійсним у Агрокомбінату виникне обов`язок відшкодувати вартість того, що одержано за цим договором, однак Агрокомбінат перебуває у складному фінансовому становищі та не має можливості здійснити відшкодування вартості отриманого за договором.

Таким чином, доводи позивача про недійсність Інвестиційного договору, з посиланням на те, що він є договором спільної діяльності, суперечать його попередній поведінці та є проявом недобросовісності.

Щодо доводів позивача про те, що Договорі наперед визначені умови щодо підстав вибуття земельної ділянки з державної власності та іншого рухомого та нерухомого майна, а також позбавлення речового права (права постійного користування земельною ділянкою) позивача, які суперечать вимогам законодавства, апеляційний господарський суд виходить з наступного.

Так, згідно статті 78 Земельного кодексу України (далі - ЗК України) право власності на землю - це право володіти, користуватися та розпоряджатися земельними ділянками. Право власності на землю набувається та реалізується на підставі Конституції України, цього Кодексу та інших законів, що видаються відповідно до них.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 84 ЗК України у державній власності перебувають усі землі України, крім земель комунальної та приватної власності. Право державної власності на землю набувається і реалізується державою в особі Кабінету Міністрів України, Ради Міністрів Автономної Республіки Крим, обласних. Київської та Севастопольської міських, районних державних адміністрацій, державних органів приватизації відповідно до закону.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 92 ЗК України право постійного користування земельною ділянкою - це право володіння і користування земельною ділянкою, яка перебуває у державній або комунальній власності, без встановлення строку. Права постійного користування земельною ділянкою із земель державної та комунальної власності набувають: підприємства, установи та організації, що належать до державної та комунальної власності.

Згідно з ч. 3, 4 ст. 142 ЗК України припинення права постійного користування земельною ділянкою у разі добровільної відмови землекористувача здійснюється за його заявою до власника земельної ділянки. Власник земельної ділянки на підставі заяви землекористувача приймає рішення про припинення права користування земельною ділянкою, про що повідомляє органи державної реєстрації.

Пунктами 12.4. та п. 12.5. Договору сторонами визначено, що укладання цього Договору не є зміною цільового призначення земельної ділянки, яке встановлюється та змінюється компетентними суб`єктами у встановленому законодавством порядку та при реалізації цього Договору право на земельну ділянку залишається за стороною-1, земельна ділянка не є вкладом сторони-1 у діяльність по реалізації Договору і укладання цього Договору не припиняє права сторони-1 на земельну ділянку.

З матеріалів справи вбачається, що Першим заступником Міністра аграрної політики та продовольства України погоджено відповідним листом укладання Державним підприємством "Науково-дослідний, виробничий агрокомбінат "Пуща-Водиця" Інвестиційного договору, додаткових угод, тощо, а тому зазначені документи не суперечать вимогам чинного на той час законодавства.

Згідно інформації Державного земельного кадастру про право власності та речові права на земельні ділянки 8000000000:91:066:0096 - площа 44,0615 га, та 8000000000:85:227:0300 - площа 7.9883 га, на праві постійного користування належать Державному підприємству "Науково-дослідний, виробничий агрокомбінат "Пуща-Водиця". На підставі наказу ГУ Держземагентства у м.Києві від 31.10.2014 № 21/0/13-14 цільове призначення змінено із земель сільськогосподарського призначення державної форми власності, наданих для ведення сільськогосподарської діяльност,і на землі житлової та громадської забудови.

Власником зазначених земельних ділянок, станом на час розгляду справи у суді першої інстанції, є Держава Україна в особі Головного управління Держземагенства у м. Києві, спірна земля юридично та фактично не вибувала з державної форми власності.

Згідно інформації Державного земельного кадастру власником земельної ділянки, забудова якої є предметом спірного договору, станом на час апеляційного перегляду справи є Держава Україна в особі Київської міської державної адміністрації, у зв`язку із чим апеляційним господарським судом було залучено до участі у справі третьою особою Департамент земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), який є структурним підрозділом, що забезпечує виконання повноважень у сфері земельних відносин.

Як вірно встановлено судом першої інстанції, зі змісту Інвестиційного договору вбачається, що у ньому не йдеться про відчуження державного майна, оскільки згідно з відповідною постановою Кабінету Міністрів України "Про затвердження порядку відчуження об`єктів державної власності", відчуження майна це передача права власності на майно юридичним чи фізичним особам за процедурами та у спосіб, що передбачені зазначеним Порядком.

Аналогічні висновки були зроблені під час досудового розслідування у кримінальних провадженнях № 12013110000001049, №12019000000001057 та №42020101070000078, відповідно до постанов про закриття вказаних кримінальних проваджень зазначено, що проведеними досудовими розслідуваннями не встановлено фактів незаконного припинення права постійного користування земельними ділянками Агрокомбінату на території Подільського району м. Києва зі сторони Товариства, а також службових осіб Агрокомбінату. Також, досудовими розслідуваннями не встановлено нанесення збитків інтересам державного підприємства та держави внаслідок укладання та виконання Інвестиційного договору.

Інших належних доказів на підтвердження того, що договір не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, позивачем не надано.

Апеляційним господарським судом при цьому також враховані пояснення Департаменту, у яких зазначено, що враховуючи принцип "належного урядування" позиція Київської міської державної адміністрації та Департаменту повинна бути послідовною щодо можливості розміщення на земельній ділянці об`єктів, які визначені інвестиційним договором, отже спірний договір не суперечить інтересам держави і суспільства, а навпаки спрямований на забезпечення раціонального використання землі у місті Києві для розміщення житлових будинків.

При цьому суд апеляційної інстанції враховує принцип «належного урядування» у тому контексті, що спірна угода виконується тривалий час, повноважні урядовці та державні органи погоджували її укладення та умови, вчиняли дії зі зміни цільового призначення земельної ділянки та державної реєстрації цієї зміни, погоджували та давали дозволи на будівельні роботи тощо, тобто, своїми діями протягом тривалого часу неодноразово послідовно підтверджували законні очікування відповідача, який добросовісно виконував умови спірної угоди та поніс значні витрати на будівництво і виплати позивачу, на досягнення мети угоди.

Крім того, Північний апеляційний господарський суд бере до уваги, що внаслідок виконання спірної інвестиційної угоди побудований значний обсяг житла та комерційної нерухомості, що відповідає суспільному інтересу громади м.Києва на задоволення житлових та інфраструктурних потреб громадян, земельна ділянка не вибула з державної власності, а позивач, який згідно його пояснень перебуває у скрутному матеріальному становищі, на виконання умов спірного інвестиційного договору отримав від відповідача більше ста мільйонів гривень на покриття власних витрат та збитків від власної діяльності та обумовлену договором і додатками до нього площу побудованого житла.

Також суд апеляційної інстанції враховує, що питання, пов`язані з виконанням інвестпроекту з будівництва на спірній земельній ділянці, неодноразово були предметом судових спорів між відповідачем і субпідрядниками, під час вирішення яких не ставилася під сумнів законність будівництва на відведеній для цього спірній земельній ділянці; відповідність спірної угоди вимогам законності та економічної обгрунтованості підтверджена державним аудитом, а під час здійснення ряду кримінальних проваджень, відкритих у зв`язку із фактом укладення та виконання спірної угоди, в діях представників її сторін не встановлено ознак кримінально-караних діянь.

Таким чином, є юридично правильним висновок суду першої інстанції про те, що Інвестиційний договір, укладений між Агрокомбінатом та Товариством, є чинним та таким, що відповідає всім вимогам законодавства, що діяли на час його укладання, а тому позовні вимоги Агрокомбінату про визнання договору недійсним є необґрунтованими та не підлягають задоволенню.

Щодо доводів позивача та Фонду про необхідність застосування до спірних правовідносин принципу "jura novit curia" ("суд знає закони"), апеляційний господарський суд зазначає, що принцип "jura novit curia", з одного боку, підлягає безумовному застосуванню: суд зобов`язаний застосувати правильні норми права. З іншого боку, перекваліфіковуючи позов за цим принципом, суд може порушити право на справедливий суд як щодо відповідача, так і щодо позивача. За таких умов необхідно також враховувати принцип змагальності та рівності сторін. Сторін не можна позбавляти права аргументувати свою позицію в умовах нової кваліфікації.

У контексті спірних правовідносин суд зазначає, що розсуд суду не є безмежним навіть у площині захисту порушених інтересів, тому в абзаці 2 частини 2 статті 16 ЦК України передбачено право суду захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом чи судом у визначених законом випадках.

Спір, що розглядається, стосується визнання недійсним договору. Правомірність правочину згідно зі статтею 204 ЦК України презюмується, якщо його недійсність не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним. Зважаючи на вимоги статті 215 ЦК України, частиною 3 якої, зокрема, передбачено, що якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Таким чином, можна дійти висновку, що у спорах про визнання недійсними договорів принцип "jura novit curia" застосовується до правочинів, недійсність яких прямо встановлена законом, однак у даному випадку відсутній закон, нормами якого прямо встановлена недійсність укладеного між сторонами Інвестиційного договору.

Доводи Фонду про те, що всі додаткові угоди до оскаржуваного Інвестиційного договору необхідно вважати нікчемними, відхиляються апеляційним господарським судом, оскільки при розгляді справи судом не встановлено ознак нікчемності у вказаних додаткових угодах.

Під час розгляду справи відповідач заявив про застосування наслідків пропуску позивачем позовної давності з вимоги про визнання недійсним Договору, однак перш ніж застосовувати позовну давність, суд повинен з`ясувати та зазначити в судовому рішенні, чи порушене право або охоронюваний законом інтерес позивача, за захистом якого той звернувся до суду. У разі коли такі право чи інтерес не порушені, суд відмовляє в позові з підстав його необґрунтованості.

Оскільки судом встановлено самостійні підстави для відмови у задоволенні первісного позову, заява відповідача щодо застосування наслідків пропуску позовної давності залишається без задоволення.

Щодо зустрічних позовних вимог Товариства про зобов`язання Агрокомбінату виконати умови Договору, апеляційний господарський суд виходить з наступного.

Згідно Сертифікату №ІУ 123200729881 від 29.07.2020, що виданий на підставі Акту готовності об`єкта до експлуатації від 06.04.2020, введено в експлуатацію об`єкт: "Будівництво мікрорайонів І, ІІ, 1 п.к. ІІІ, 1 п.к. VI у багатофункціональному житловому районі на вул. Маршала Гречка та просп.Правди (просп. Правди навпроти перетину з проспектом Василя Порика) у Подільському районі м. Києва (І мікрорайон, 7 черга будівництва)".

Відповідно до п. 4.1 Договору Агрокомбінат у встановленому законодавством порядку здійснює функції землекористувача земельної ділянки, виконує в межах своєї компетенції відповідні дії щодо надання дозвільних документів на проектування та спорудження об`єкта у встановленому законодавством порядку (в тому числі "Положенням про замовника-забудовника (єдиного замовника, дирекцію підприємства, що будується) і технічний нагляд", затверджений постановою Держбуду СРСР від 02.02.1988 р. №16) здійснює функції замовника будівництва об`єкта в частині, що передбачена даним Договором; згідно з Договором бере участь у відрахуваннях (переданні) та платежах, передбачених законодавством щодо об`єкта.

Згідно з п. 4.3 Договору в разі неможливості стороною-2 (Товариством) діяти від свого імені при виконанні делегованих функцій, сторона-1 (Агрокомбінат), як замовник будівництва об`єкта, виконує відповідні функції, отримавши повідомлення сторони-2.

Відповідно до п. 6.1 Договору Агрокомбінат зобов`язаний:

6.1.3. В порядку та на умовах, що визначені законодавством та Договором, належним чином виконувати функції замовника будівництва об`єкта та землекористувача земельної ділянки, які передбачені законодавством та цим Договором, в тому числі:

- протягом 3 (трьох) календарних днів з моменту отримання підписувати та надавати стороні-2 документи, необхідні для виконання даного Договору, (в тому числі необхідні листи, звернення, довіреності тощо);

- здійснити всі необхідні дії для отримання всіх дозволів, погоджень та експертних висновків, що необхідні для будівництва об`єкта, видані відповідними підприємствами, установами та організаціями, і протягом 5 (п`яти) робочих днів з моменту отримання кожного з вищевказаних документів (в тому числі погоджень) надавати його стороні-2;

6.1.4. Сприяти стороні-2 у виконанні проектування та спорудження об`єкта;

6.1.8 Після завершення будівництва об`єкта здійснити дії, віднесені законодавством до функцій сторони-1, щодо прийняття об`єкта в експлуатацію відповідно до законодавства та взяти участь у прийнятті його в експлуатацію; згідно з пунктом 5.6. цього Договору своєчасно та в необхідному обсязі здійснити передбачені законодавством відрахування та платежі щодо об`єкта.

6.1.10.Здійснити всі необхідні дії для державної реєстрації збудованого і прийнятого в експлуатацію об`єкта та оформлення права власності на його частини відповідно до цього Договору;

6.1.17.Виконувати інші обов`язки, передбачені цим Договором, а також виконувати всі інші дії за законодавством, які необхідні для виконання цього Договору.

Відповідно до п. 6.3. Договору Товариство зобов`язано:

6.3.9.Після завершення будівництва об`єкта взяти участь/сприяти у прийнятті його в експлуатацію.

Відповідно до п. 6.4.3. Інвестиційного договору Товариство має право вимагати від Агрокомбінату документи та відомості, що є необхідними для належного, повного та своєчасного виконання даного Договору.

Згідно з п. 7.3. Договору Агрокомбінат несе повну відповідальність у межах своїх функціональних обов`язків як особа наділена функціями замовника будівництва та землекористувача земельної ділянки в тому числі за організацію прийняття об`єкта в експлуатацію та оформлення прав на нього.

Матеріалами справи підтверджується, що 09.09.2020 у зв`язку із тим, що введено в експлуатацію об`єкт: "Будівництво мікрорайонів І, ІІ, 1 п.к. ІІІ, 1 п.к. VI у багатофункціональному житловому районі на вул. Маршала Гречка та просп. Правди (просп. Правди навпроти перетину з проспектом Василя Порика) у Подільському районі м. Києва (І мікрорайон, 7 черга будівництва)", для можливості звернутися до компетентних органів для присвоєння вказаному об`єкту поштової адреси, Товариство звернулось до Агрокомбінату із листом за вих. №09/09-20 від 09.09.2020 та просило затвердити (підписати ті скріпити печаткою) документи згідно із переліку у додатку.

22.10.2020 внаслідок виявленої технічної помилки у зверненні (лист №09/09-20 від 09 вересня 2020 року), а саме, що в рядку четвертому першого абзацу замість потрібного "(І мікрорайон, 7 черга будівництва)" помилково зазначено "(І мікрорайон, 6 черга будівництва)", Товариство повторно звернулось до Агрокомбінату з листом за №21/10-20 від 21.102.2020 з проханням затвердити (підписати та скріпити печаткою) документи згідно переліку у додатках, переданих разом з листом №09/09-20 від 09.09.2020.

Однак, лист від 21.10.2020 не був отриманий Агрокомбінатом та повернувся на адресу Товариства за закінченням терміну зберігання.

У свою чергу, Агрокомбінат відповіді на вищевказане звернення не надав, пакету документів не підписав та не звернувся із листом про присвоєння поштової адреси.

08.04.2021 Товариство, у зв`язку із неможливістю діяти від свого імені при виконанні делегованих функцій замовника (п. 4.3. Інвестиційного договору), для можливості звернення до Департаменту містобудування та архітектури Київської міської державної адміністрації та до Подільської районної в місті Києві державної адміністрації для отримання поштової адреси на об`єкт звернулося з листом до якого було повторно надано: пакет документів до Департаменту містобудування та архітектури Київської міської державної адміністрації та пакет документів до Подільської районної в місті Києві державної адміністрації.

12.04.2021 вищевказаний лист від 08.04.2021 був отриманий Агрокомбінатом, що підтверджується повернутим рекомендованим повідомлення про вручення поштового відправлення.

05.05.2021 листом №381/1.01-13 Агрокомбінат звернувся із пропозицією провести перемовини щодо виконання Інвестиційного договору.

06.05.2021 у відповідь на лист №381/1.01-13 від 05.05.2021 Товариство погодилось провести спільну нараду 12.05.2021. Окрім того, вкотре наголосило про зобов`язання звернутися до повноважених органів для отримання поштової адреси прийнятого в експлуатацію об`єкту.

13.05.2021 Агрокомбінат листом за №399/1.01-13 відмовив у виконанні обов`язку звернутися до повноважених органів для отримання поштової адреси, посилаючись на відсутність оригіналів документів на підприємстві.

Як вірно встановив суд першої інстанції, належно засвідчені копії документів Товариство надсилало Агрокомбінату, що підтверджується листом від 18.05.2020 за вих. №18/08/20-2.

20.05.2021 Товариство звернулося до Агрокомбінтау із претензією за №17/05-21/1 від 17.05.2021 в якій вимагало у семиденний строк (з дати отримання претензії) затвердити (підписати та скріпити печаткою) документи, згідно переліку у додатках до раніше направленого листа від 08.04.2021, про що повідомити Товариство.

25.05.2021 Агрокомбінат отримав вищевказану претензію, що підтверджується інформацію про пересилання поштового відправлення за номером №0100193985739, проте, як на день звернення, так і під час розгляду справи по суті, Агрокомбінатом не затверджено (не підписано та не скріплено печаткою) документи, згідно переліку у додатках до листа від 08.04.2021, у зв`язку із цим, будинкам, що введені в експлуатацію, неможливо присвоїти поштову адресу.

Тобто, Агрокомбінат ухиляється від виконання взятих нас себе зобов`язань за Договором.

На момент направлення Товариством вищевказаних листів, присвоєння адрес об`єктам будівництва та об`єктам нерухомого майна здійснювалося на підставі Тимчасового порядку реалізації експериментального проекту з присвоєння адрес об`єктам будівництва та об`єктам нерухомого майна, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 27.03.2019 №367 "Деякі питання дерегуляції господарської діяльності" (далі - Порядок), Цивільним кодексом України, Законом України "Про архітектурну діяльність", Законом України "Про регулювання містобудівної діяльності", Законом України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень", Законом України "Про адміністративні послуги", Постановою Кабінету Міністрів України від 25.05.2011 №559 "Про містобудівний кадастр".

Вищезазначений Порядок скасовано 07.07.2021 постановою Кабінету Міністрів України від 07.07.2021 №690.

Зустрічний позов Товариством було подано 15.06.2021, тобто на дату звернення до суду Порядок був чинний.

Постановою Кабінету Міністрів України від 07.07.2021 №690, затверджено новий Порядок присвоєння адрес об`єктам будівництва, об`єктам нерухомого майна (далі - Порядок №690).

З урахуванням вищевикладеного, представником Товариства було подано заяву про зміну предмету зустрічного позову, яка була задоволена судом першої інстанції і зустрічний позов розглядався з врахуванням вказаної заяви.

Порядок №690 визначає процедуру присвоєння, зміни, коригування адрес об`єктів будівництва, будинків, будівель, споруд, окремих частин об`єкта, які є самостійними об`єктами права на нерухоме майно (квартир, гаражних боксів, машиномісць, інших житлових та нежитлових приміщень).

Відповідно до п. 3 Порядку №690 перелік документів, що подаються для присвоєння, зміни, коригування, анулювання адреси, строки їх розгляду, підстави для відмови у присвоєнні адреси визначаються відповідно до положень статей 26-3, 26-4 і 26-5 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності".

Так, відповідно до ч. 1 ст. 26-3 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" адресою об`єкта нерухомого майна (далі - адреса) є унікальна структурована сукупність реквізитів, що використовуються для ідентифікації об`єкта та визначення місця його розташування на місцевості.

Згідно з ч. 2 ст. 26-3 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" порядок присвоєння адрес об`єктів нерухомого майна затверджується Кабінетом Міністрів України. Порядок не може передбачати обов`язок фізичних та юридичних осіб щодо отримання будь-яких дозволів, погоджень або інших документів дозвільного характеру, а також повноважень державних органів, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових осіб, підприємств, установ, організацій, утворених такими органами, видавати зазначені документи.

Частиною 3 ст. 26-3 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" визначено, що адреса присвоюється об`єктам будівництва, будинкам, будівлям, спорудам, квартирам, гаражним боксам, машиномісцям, іншим житловим та нежитловим приміщенням, які є самостійними об`єктами нерухомого майна.

Адреса не присвоюється: 1)тимчасовим спорудам; 2)будівлям та спорудам, що є приналежністю відповідної будівлі або споруди або їх складовою частиною; 3)іншим об`єктам нерухомого майна, перелік яких визначається Кабінетом Міністрів України в Порядку присвоєння адрес об`єктів нерухомого майна (далі - Порядок присвоєння адрес).

Порядок присвоєння адрес, визначений цим Законом, не поширюється на земельні ділянки.

Відповідно до ч. 5 ст. 26-3 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" адреса (крім реквізиту, визначеного пунктом 10 частини четвертої цієї статті) присвоюється, змінюється, коригується, анулюється:

- виконавчим органом сільської, селищної, міської ради - у разі, якщо об`єкт знаходиться у межах території, на яку поширюються повноваження сільської, селищної, міської ради;

- місцевою державною адміністрацією - у разі, якщо об`єкт знаходиться у межах території, на яку не поширюються повноваження сільської, селищної, міської ради, а також у разі неприйняття органом з присвоєння адреси рішення про присвоєння, зміну, коригування, анулювання адреси у строк, визначений цією статтею.

У містах з районним поділом за рішенням міських рад повноваження щодо присвоєння, зміни, коригування, анулювання адрес можуть делегуватися виконавчим органам районних в місті рад.

За рішенням Київської міської ради повноваження щодо присвоєння, зміни, коригування, анулювання адрес можуть делегуватися органам, визначеним частиною другою статті 11 Закону України "Про столицю України - місто-герой Київ".

Згідно з ч. 6 ст. 26-3 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" виконавчий орган сільської, селищної, міської та районної у місті ради, місцева державна адміністрація або районна у місті Києві державна адміністрація (далі - орган з присвоєння адреси) протягом п`яти робочих днів з дня отримання повідомлення про необхідність присвоєння адреси об`єкту нового будівництва, визначеного частиною дев`ятою статті 36 та частиною третьою статті 37 цього Закону:

1) приймає рішення про присвоєння адреси, що повинно містити відомості про ідентифікатор об`єкта будівництва;

2) оприлюднює рішення про присвоєння адреси на своєму офіційному веб-сайті (у разі наявності);

3) вносить інформацію про присвоєння адреси (у тому числі копію рішення про присвоєння адреси) до Реєстру будівельної діяльності.

Адреса вважається присвоєною з дня внесення до Реєстру будівельної діяльності інформації про її присвоєння.

Частиною 7 ст. 26-3 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" визначено, що відомості про присвоєння адреси доводяться до відома замовника будівництва в порядку, визначеному статтею 26-1 цього Закону, у день внесення інформації про присвоєння адреси об`єкту нерухомого майна до Реєстру будівельної діяльності.

Відповідно до ч. 20 ст. 26-3 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" органу з присвоєння адреси забороняється вимагати від замовника додаткові документи для прийняття рішення про присвоєння, зміну, коригування адреси, якщо вони не передбачені цим Законом.

Додаткові документи та інформацію, необхідні для прийняття рішення про присвоєння, зміну, коригування адреси, орган з присвоєння адреси отримує відповідно до частини восьмої статті 9 Закону України "Про адміністративні послуги".

Орган з присвоєння адреси при виконанні повноважень, визначених цією статтею, має право доступу до інформаційних ресурсів та баз даних в обсязі та порядку, встановлених Кабінетом Міністрів України в Порядку визначення адрес.

Статтею 26-4 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" визначено особливості присвоєння, коригування адреси після запровадження електронної системи щодо об`єктів, право на виконання будівельних робіт щодо яких отримано до запровадження такої системи

Так, за ч. 1 ст. 26-4 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" після запровадження електронної системи присвоєння, зміна, коригування, анулювання адреси щодо об`єктів, право на виконання будівельних робіт щодо яких набуто до запровадження цієї системи, здійснюються у порядку, визначеному статтею 26-3 цього Закону з урахуванням особливостей, визначених цією статтею.

Відповідно до ч. 2 ст. 26-4 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" документи для присвоєння, коригування адреси подаються відповідно до статті 26-1 цього Закону.

Згідно з ч. 3 ст. 26-4 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" присвоєння адреси здійснюється за вибором замовника після отримання права на виконання будівельних робіт або після прийняття закінченого будівництвом об`єкта в експлуатацію.

Частиною 5 ст. 26-4 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" визначено, що для присвоєння адреси подаються такі документи:

1) заява про присвоєння адреси щодо об`єкта будівництва або закінченого будівництвом об`єкта із зазначенням прізвища, імені, по батькові заявника та реєстраційного номера облікової картки платника податків (за наявності) - для фізичної особи або найменування та ідентифікаційного коду юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України - для юридичної особи, відомостей про ідентифікатор закінченого будівництвом об`єкта (для об`єктів, яким присвоєно ідентифікатор до подання заяви);

2) копія документа, що посвідчує право власності або користування земельною ділянкою, на якій споруджується (споруджено) об`єкт (крім випадків, встановлених Кабінетом Міністрів України в Порядку присвоєння адрес), - у разі, якщо право власності або користування земельною ділянкою не зареєстровано в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно;

3) генеральний план об`єкта будівництва (у разі спорудження об`єкта на підставі проектної документації на будівництво) - у разі подання заяви про присвоєння адреси щодо об`єкта будівництва;

4) копія документа, що дає право на виконання будівельних робіт, - у разі подання заяви про присвоєння адреси щодо об`єкта будівництва (якщо відомості про такий документ не внесено до електронної системи);

5) копія документа, що засвідчує прийняття в експлуатацію закінченого будівництвом об`єкта, - у разі подання заяви про присвоєння адреси щодо закінченого будівництвом об`єкта (якщо відомості про такий документ не внесено до електронної системи);

6) копія документа, що посвідчує особу заявника, - у разі подання документів поштовим відправленням;

7) копія документа, що засвідчує повноваження представника, - у разі подання документів представником поштовим відправленням або в електронній формі.

Копії документів, що подаються для присвоєння адреси, засвідчуються замовником (його представником).

Відповідно до ч. 7 ст. 26-4 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" орган з присвоєння адреси протягом п`яти робочих днів з дня отримання заяви про присвоєння, коригування адреси:

1) приймає рішення про присвоєння, коригування адреси/відмову у присвоєнні, коригуванні адреси, яке повинно містити відомості про ідентифікатор закінченого будівництвом об`єкта (для об`єктів, яким присвоєно ідентифікатор до подання заяви);

2) оприлюднює рішення про присвоєння, коригування/відмову у присвоєнні, коригуванні адреси на своєму офіційному веб-сайті (у разі наявності);

3) вносить інформацію про присвоєння, коригування адреси/відмову у присвоєнні, коригуванні адреси (у тому числі копію рішення про присвоєння, коригування адреси/відмову у присвоєнні, коригуванні адреси) до Реєстру будівельної діяльності.

Рішення про присвоєння/відмову у присвоєнні адреси повинно додатково містити відомості про місце розташування об`єкта згідно з документом, що дає право на виконання будівельних робіт (у разі присвоєння адреси щодо об`єкта будівництва), або документом, що засвідчує прийняття в експлуатацію закінченого будівництвом об`єкта (у разі присвоєння адреси щодо закінченого будівництвом об`єкта).

Рішення про коригування адреси повинно додатково містити відомості про попередню адресу щодо закінченого будівництвом об`єкта.

Рішення про відмову у присвоєнні, коригуванні адреси повинно містити посилання на відповідну норму (пункт, статтю) законодавства із зазначенням, що саме порушено під час оформлення та подання документів, а також відомості про те, яке саме положення поданого заявником документа не відповідає вимогам законодавства.

Згідно з ч. 2 ст. 26-4 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" підставами для відмови у присвоєнні, коригуванні адреси є:

1) подання неповного пакета документів;

2) виявлення неповних або недостовірних відомостей у поданих документах, що підтверджено документально;

3) подання заяви особою, яка не є замовником, або його представником - у разі подання заяви щодо присвоєння, коригування адреси щодо об`єкта будівництва;

4) подання заяви до органу з присвоєння адреси, який не має повноважень приймати рішення про присвоєння, коригування адреси на відповідній території.

Відмова у присвоєнні, коригуванні адреси з підстав, не передбачених цією частиною, не допускається.

Матеріалами справи підтверджується, що пакет документів, який надсилався Агрокомбінату для присвоєння поштової адреси, повністю відповідав переліку, вказаному у Законі України "Про регулювання містобудівної діяльності".

Таким чином, Агрокомбінат, як замовник будівництва, зобов`язаний звернутися до Подільської районної в місті Києві державної адміністрації, для отримання поштової адреси на об`єкт або делегувати такі функції Товариству, видавши відповідну довіреність, проте такі дії зроблені не були.

Вказані документи повинні бути підписати з урахуванням строків, що визначені п. 6.1.3 Договору.

При цьому, як вірно встановлено судом першої інстанції, Товариство не може самостійно звернутися із заявою про присвоєння поштової адреси, оскільки Порядком визначено, що суб`єктом відповідного звернення є замовник будівництва.

Відповідно до Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" державна реєстрація права власності на закінчений будівництвом індивідуальний (садибний) житловий будинок, садовий, дачний будинок може проводитися у разі, коли відомості про технічну інвентаризацію такого будинку, про прийняття його в експлуатацію та про присвоєння такому будинку адреси містяться в Єдиній державній електронній системі у сфері будівництва.

Згідно ст. 40 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" державна реєстрація прав проводиться на підставі документів, необхідних для відповідної реєстрації, передбачених Законом України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень", іншими законами України та цим Порядком.

Згідно ст. 41 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" для державної реєстрації права власності на новозбудований об`єкт нерухомого майна подаються:

1) документ, що відповідно до вимог законодавства засвідчує прийняття в експлуатацію закінченого будівництвом об`єкта;

2) технічний паспорт на об`єкт нерухомого майна;

3) документ, що підтверджує присвоєння об`єкту нерухомого майна адреси;

4) письмова заява або договір співвласників про розподіл часток у спільній власності на новозбудований об`єкт нерухомого майна (у разі, коли державна реєстрація проводиться щодо майна, що набувається у спільну часткову власність);

5) договір про спільну діяльність або договір простого товариства (у разі, коли державна реєстрація проводиться щодо майна, будівництво якого здійснювалось у результаті спільної діяльності).

Документ, що відповідно до вимог законодавства засвідчує прийняття в експлуатацію закінченого будівництвом об`єкта, не вимагається у разі, коли реєстрація такого документа здійснювалася в Єдиному реєстрі документів.

У такому разі державний реєстратор відповідно до наданих заявником у відповідній заяві відомостей про реєстраційний номер документа, що відповідно до вимог законодавства засвідчує прийняття в експлуатацію закінченого будівництвом об`єкта, за допомогою програмних засобів ведення Державного реєстру прав у режимі реального часу отримує відомості Єдиного реєстру документів про документ, що відповідно до вимог законодавства засвідчує прийняття в експлуатацію закінченого будівництвом об`єкта, та перевіряє відсутність суперечностей між заявленими правами та відомостями, що містяться в цьому Реєстрі.

Документ, що підтверджує присвоєння об`єкту нерухомого майна адреси, не вимагається у разі, коли державна реєстрація права власності проводиться на індивідуальний (садибний) житловий будинок, садовий, дачний будинок, збудований на земельній ділянці, право власності на яку зареєстровано в Державному реєстрі прав. У такому разі заявник в поданій заяві обов`язково зазначає відомості про кадастровий номер відповідної земельної ділянки, за яким державним реєстратором отримуються відомості Державного земельного кадастру з метою встановлення місця розташування земельної ділянки, на якій споруджено відповідний об`єкт, для подальшого відображення таких відомостей як адреси об`єкта нерухомого майна.

Документ, що підтверджує присвоєння об`єкту нерухомого майна адреси, також не вимагається у разі, коли адреса отримана під час реалізації експериментального проекту з присвоєння адрес об`єктам будівництва та об`єктам нерухомого майна та зазначена в документі, що відповідно до вимог законодавства засвідчує прийняття в експлуатацію закінченого будівництвом об`єкта. У такому разі державний реєстратор відповідно до зазначених заявником у відповідній заяві відомостей про реєстраційний номер документа, що згідно з вимогами законодавства засвідчує прийняття в експлуатацію закінченого будівництвом об`єкта, обов`язково перевіряє відсутність суперечностей між заявленою адресою та відомостями, що містяться в Єдиному реєстрі документів.

Слід зазначити, що відсутність отриманої поштової адреси на закінчений будівництвом та введений в експлуатацію об`єкт нерухомості унеможливлює подальше оформлення права власності на об`єкт будівництва, що визначений в Інвестиційному договорі.

З положень ст. 509 ЦК України та ст. 173 ГК України вбачається, що зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Згідно з ст. 599 ЦК України зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Так, Інвестиційний договір став підставою для виникнення у сторін за цим договором господарських зобов`язань який відповідно до ст. 173, 174 ГК України, ст. 11, 202, 509, 629 ЦК України є обов`язковим для виконання його сторонами.

За правилами ст. 14 ЦК України цивільні обов`язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства.

В силу ч. 1 ст. 193 ГК України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. При цьому до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

За приписами ч. 2 ст. 530 ЦК України якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Матеріалами справи підтверджується, що Агрокомбінатом не виконано свого зобов`язання, передбаченого Інвестиційним договором.

Статтею 16 ЦК України, положення якої кореспондуються з положеннями ст. 20 ГК України, встановлено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Вказаними нормами матеріального права визначено способи захисту прав та інтересів, і цей перелік не є вичерпним. Отже, суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановленим договором або законом.

Застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту суб`єктивного права, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення.

Таким чином, суд зобов`язаний з`ясувати характер спірних правовідносин (предмет і підстави позову), наявність/відсутність порушеного права чи інтересу та можливість його поновлення/захисту в обраний спосіб.

Отже, саме по собі формулювання позовної вимоги, без з`ясування судом зазначених обставин, не є підставою для закриття провадження у справі або для беззаперечної відмови у задоволенні позову.

Надаючи правову оцінку належності обраного зацікавленою особою способу захисту, судам належить зважати і на його ефективність з точки зору ст. 13 Конвенції. Так, у рішенні від 15 листопада 1996 року у справі "Чахал проти Об`єднаного Королівства" Європейський суд з прав людини зазначив, що згадана норма гарантує на національному рівні ефективні правові засоби для здійснення прав і свобод, що передбачаються Конвенцією, незалежно від того, яким чином вони виражені в правовій системі тієї чи іншої країни. Суть цієї статті зводиться до вимоги надати людині такі міри правового захисту на національному рівні, що дозволили б компетентному державному органові розглядати по суті скарги на порушення положень Конвенції й надавати відповідний судовий захист, хоча держави - учасники Конвенції мають деяку свободу розсуду щодо того, яким чином вони забезпечують при цьому виконання своїх зобов`язань. Крім того, Суд указав на те, що за деяких обставин вимоги ст. 13 Конвенції можуть забезпечуватися всією сукупністю засобів, що передбачаються національним правом.

Аналіз наведеного дає підстави для висновку, що законодавчі обмеження матеріально-правових способів захисту цивільного права чи інтересу підлягають застосуванню з дотриманням положень ст. 55, 124 Конституції України та ст. 13 Конвенції, відповідно до яких кожна особа має право на ефективний засіб правового захисту, не заборонений законом.

Оскільки положення Конституції України та Конвенції мають вищу юридичну силу (ст. 8, 9 Конституції України), а обмеження матеріального права суперечать цим положенням, порушення цивільного права чи цивільного інтересу підлягають судовому захисту й у спосіб, не передбачений законом, зокрема ст. 16 Цивільного кодексу України, але який є ефективним засобом захисту, тобто таким, що відповідає змісту порушеного права, характеру його порушення та наслідкам, спричиненим цим порушенням.

Аналогічні висновки викладено у постановах Верховного Суду України від 21 травня 2012 року у справі № 6-20цс11 та від 12 червня 2013 року у справі № 6-32цс13.

Оцінюючи належність обраного позивачем способу захисту та обґрунтовуючи відповідний висновок, судам слід виходити із його ефективності, і це означає, що вимога на захист цивільного права має відповідати змісту порушеного права та характеру правопорушення, забезпечити поновлення порушеного права, а у разі неможливості такого поновлення - гарантувати особі можливість отримання нею відповідного відшкодування.

Зазначена позиція висвітлена у рішенні Верховного Суду України від 04 жовтня 2017 року у справі №914/1128/16.

Звертаючись із зустрічним позовом, Товариство обґрунтовує свої позовні вимоги наступним:

- Агрокомбінат відмовляється виконувати свої зобов`язання по Інвестиційному договору в цілому, що підтверджує поданий первісний позов про визнання Інвестиційного Договору недійсним. Таким чином, існують факти невиконання та відмови від виконання зобов`язань по договору в частині подачі документів щодо присвоєння поштової адреси;

- без присвоєння поштової адреси об`єкту: "Будівництво мікрорайонів І, ІІ, 1 п.к. ІІІ, 1 п.к. VI у багатофункціональному житловому районі на вул. Маршала Гречка та просп. Правди (просп. Правди навпроти перетину з проспектом Василя Порика) у Подільському районі м. Києва (І мікрорайон, 7 черга будівництва)", Товариство не може та не вправі оформити право власності на об`єкт будівництва, що призводить до фінансових втрат Товариства (у зв`язку із зсувом строків будівництва об`єкту) так й втратою ділової репутації серед контрагентів з якими існують договірні відносини (з субпідрядними організаціями).

З огляду на вищезазначене, є вірним висновок суду першої інстанції про те, що право Товариства підлягає захисту в судовому порядку із способом захисту, що був ним обраний, який є ефективним для поновлення порушеного права, тому зустрічні позовні вимоги підлягають задоволенню.

Щодо тверджень Агрокомбінату та Фонду про те, що суд прийняв рішення на підставі неналежних доказів (незасвідчених копій документів), то вони не знайшли свого підтвердження під час апеляційного перегляду справи, оскільки як вбачається з матеріалів справи (додатки 1-3 до справи) відповідач до зустрічного позову надав ксерокопії документів на 749 аркушах, які були прошиті та на зворотному боці останнього аркушу знаходилась відмітка з написом "З оригіналом згідно. Представник ТОВ "Сітібудсервіс" за довіреністю. Адвокат - Іванов О.В. 14.06.2021". Позивач відповідність вказаних ксерокопій оригіналам не спростував жодними доказами.

При цьому судом враховано правовий висновок Верховного Суду в постанові від 18.12.2018 у справі №761/5894/17 в якій Верховний Суд дійшов висновку, що судом першої інстанції допускається надмірний формалізм при повернені позовної заяви (або залишаючи її без руху) з тих підстав, що стороною було подано саме прошитий пакет документів, а не поаркушно засвідчений, відповідно до вимог ДСТУ 4163-2003.

Не залучення судом першої інстанції до участі у справі Кабінету Міністрів України не є підставою для скасування рішення, оскільки оскаржуваним судовим рішенням питання про права, інтереси та (або) обов`язки Кабінету Міністрів України не вирішувалися.

Відповідно до ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному та повному і об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Враховуючи встановлені фактичні обставини справи, оцінивши докази у справі в їх сукупності, апеляційний господарський суд погоджується із висновком суду першої інстанції про те, що первісна позовна вимога про визнання недійсним Договору є необґрунтованою та не підлягає задоволенню, а зустрічна позовна вимога про зобов`язання позивача виконати умови Договору є доведеною, обґрунтованою і підлягає задоволенню.

За таких обставин доводи апелянтів по суті їх скарг в межах заявлених вимог свого підтвердження не знайшли, оскільки не спростовують висновків суду першої інстанції та не можуть бути підставами для скасування рішення господарського суду першої інстанції.

Суд першої інстанції повно встановив суттєві для справи обставини, дослідив та правильно оцінив надані сторонами докази, вірно кваліфікував спірні правовідносини та правильно застосував до них належні норми матеріального і процесуального права, а тому рішення Господарського суду міста Києва законне та обґрунтоване, отже, підстави для його скасування відсутні.

Оскільки цією постановою суд апеляційної інстанції не змінює рішення та не ухвалює нового, новий розподіл судових витрат судом апеляційної інстанції не здійснюється, а судові витрати, пов`язані з розглядом апеляційної скарги, покладаються на апелянтів.

Керуючись ст. ст. 267-285 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційні скарги Фонду державного майна України та Державного підприємства "Науково-дослідний, виробничий агрокомбінат "Пуща-Водиця" залишити без задоволення, а рішення Господарського суду міста Києва від 23 вересня 2021 року - без змін.

2. Справу повернути до Господарського суду міста Києва.

3. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повний текст постанови складено 15.04.2024.

Головуючий суддя Т.П. Козир

Судді О.В. Агрикова

А.О. Мальченко


Дата ухвалення рішення	20.02.2024
Оприлюднено	18.04.2024
Номер документу	118389869
Судочинство	Господарське

Козир Т.П.

🇺🇦 Опендатабот

Опендатабот — сервіс моніторингу реєстраційних даних українських компаній та судового реєстру для захисту від рейдерських захоплень і контролю контрагентів.

Додайте Опендатабот до улюбленого месенджеру

Телеграм Вайбер

Опендатабот для телефону

Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовахліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці

🇺🇦 Зроблено в Україні

Постановавід 20.02.2024 по справі 910/7983/21ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Судовий реєстр по справі —910/7983/21

Постанова від 20.02.2024

Постанова
від 20.02.2024 по справі 910/7983/21
ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД