Постанова

від 22.02.2024 по справі 910/9162/23

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"22" лютого 2024 р. Справа№ 910/9162/23

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Тищенко А.І.

суддів: Михальської Ю.Б.

Скрипки І.М.

секретар судового засіданні: Бендюг І.В.,

за участю представників сторін: згідно протоколу судового засідання від 22.02.2022,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Києві апеляційну скаргу Заступника керівника Київської міської прокуратури

на рішення Господарського суду міста Києва

від 17.10.2023 (повний текст складено 30.10.2023)

у справі № 910/9162/23 (суддя Мудрий С.М.)

за позовом Заступника керівника Київської міської прокуратури в інтересах держави

до 1) Київської міської ради

2) товариства з обмеженою відповідальністю "Автосос-Сервіс"

про визнання незаконним та скасування рішення, визнання недійсним договору та скасування рішення

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог

У червні 2023 року Заступник керівника Київської міської прокуратури звернувся до Господарського суду міста Києва з позовом в інтересах держави до Київської міської ради, Товариства з обмеженою відповідальністю "Автосос-Сервіс" про визнання незаконним та скасування рішення, визнання недійсним договору та скасування рішення, а саме:

- визнати незаконним та скасувати рішення Київської міської ради від 23.09.2021 №2697/2738 "Про передачу Товариству з обмеженою відповідальністю "Автосос-Сервіс" в оренду земельної ділянки для експлуатації та обслуговування автостоянки на вул. Пирогівський шлях, 237-б у Голосіївському районі міста Києва";

- визнати недійсним договір оренди земельної ділянки площею 1,2661 га по вул. Пирогівський шлях, 237-б у Голосіївському районі міста Києва (кадастровий номер 8000000000:90:123:0121), укладений між Київською міською радою та Товариством з обмеженою відповідальністю "Автосос-Сервіс", який посвідчено приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Дем`яненко Т.М. та зареєстрований в реєстрі 26.12.2022 за №648;

- скасувати рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 26.12.2022, індексний номер 65927834 та здійснену на його підставі у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно державну реєстрацію права оренди на земельну ділянку прощею 1,2661 га (кадастровий номер 8000000000:90:123:0121) по вул. Пирогівський шлях, 237-б у Голосіївському районі міста Києва, припинивши вказане право Товариству з обмеженою відповідальністю "Автосос-Сервіс" .

Короткий зміст рішення місцевого господарського суду та його мотиви

Рішенням Господарського суду міста Києва від 17.10.2023 у справі № 910/9162/23 в позові відмовлено повністю.

Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що чинним земельним законодавством передбачено виключне право власника нерухомого майна на отримання в оренду земельної ділянки, на якій воно розташоване, що виключає застосування конкурентних засад, передбачених статтею 134 Земельного кодексу України, для продажу права оренди.

При цьому, суд дійшов до висновку про те, що спірну земельну ділянку передано для експлуатації та обслуговування автостоянки на вул. Пирогівський шлях, 237-Б у Голосіївському районі міста Києва із земель комунальної власності територіальної громади міста Києва у зв`язку з набуттям права власності на нерухоме майно, а не для будівництва, обслуговування та ремонту об`єктів дорожнього сервісу, що не суперечить її цільовому призначенню земельної ділянки.

Крім того, суд дійшов висновку про не доведення прокурором належними доказами порушення Київською міською радою принципу раціонального використання землі у зв`язку з наданням земельної ділянки надмірною площею та для цілей, які не відповідають її функціональному призначенню.

Також, суд першої інстанції зазначив, що прокуратурою не надано доказів відсутності законних прав на нерухоме майно у ТОВ «Автосос-Сервіс», а самочинність збудованого об`єкту не є предметом дослідження даної справи.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги, письмових пояснень та узагальнення їх доводів

Не погоджуючись з прийнятим рішенням, Заступник керівника Київської міської прокуратури звернувся до суду з апеляційною скаргою, просить оскаржуване рішення скасувати та прийняти нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити у повному обсязі.

Апеляційна скарга мотивована тим, що оскаржуване рішення прийнято з невідповідністю викладених у ньому висновків обставинам справи, з неправильним застосуванням норм матеріального права, зокрема статей 79-1, 116, 123, 124, 134 Земельного кодексу України, статей 328, 376 Цивільного кодексу України, статті 17 Закону України «Про основи містобудування», а також з порушенням норм процесуального права: статей 2, 7, 86, частини 4 статті 236 Господарського процесуального кодексу України.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги прокурор посилається на те, що позовні вимог прокуратури ґрунтуються на положеннях абзацу 13 частини 2 статті 134 Земельного кодексу України, якими передбачено необхідність проведення земельних торгів у разі відведення земельних ділянок для експлуатації та обслуговування об`єктів дорожнього сервісу. Оскільки спірну земельну ділянку передано відповідачу-2 для експлуатації та обслуговування автостоянки, тобто об`єкту дорожнього сервісу, а не для обслуговування об`єктів інженерної, транспортної, енергетичної інфраструктури, об`єктів зв`язку та дорожнього господарства, право оренди товариство відповідно до статті 134 Земельного кодексу України могло набути виключно на конкурентних засадах. При цьому, прокурор посилається на правові висновки, викладені у постановах Верховного Суду від 07.12.2021 у справі №910/9028/19, від 09.02.2018 у справі №910/4528/15-г.

При цьому прокуратура вважає необґрунтованими висновки суду першої інстанції про те, що спірна земельна ділянка була передана в оренду на підставі частини 1 статті 123 Земельного кодексу України.

Крім того, скаржник вказує, що суд першої інстанції не врахував, що при відведенні земельної ділянки ТОВ «Автосос-Сервіс» у зв`язку з набуттям права власності на нерухоме майно загальною площею 1 176,6 кв.м, відсутнє будь-яке обґрунтування надання земельної ділянки саме площею 1,2661 га, яка значно (майже у 11 разів) перевищує площу нерухомого майна. У зв`язку з чим, на думку прокурора, Київською міською радою при відведенні відповідачу земельної ділянки у зв`язку з переходом права власності на майно для обслуговування та експлуатації автостоянки очевидно порушено принцип раціонального використання землі у зв`язку з наданням земельної ділянки надмірною площею не для цілей експлуатації та обслуговування наявного на праві власності нерухомого майна.

Прокурор також вказує, що земельна ділянка по вул. Пирогівський шлях, 237-6 у Голосіївському районі міста Києва ВАТ «Автомобільна компанія «Укртранс», ТОВ «Свротранссервіс», ТОВ «Автосос-Сервіс» або будь-яким іншим особам для будівництва об`єктів нерухомості не надавалась, у зв`язку з чим комплекс нежитлових будівель загальною площею 1 176,6 кв.м, а саме: гараж з навісом, літ. «А» загальною площею 596,8 кв.м; майстерня, літ. «Б» загальною площею 190,2 кв.м; склад, літ. «В» загальною площею 348,6 кв.м; будівля охорони, літ. «Г» загальною площею 27,8 кв.м; господарська будівля, літ. «Д» загальною площею 7,8 кв.м; вбиральня, літ. «Е» загальною площею 5,4 кв.м є об`єктами самочинного будівництва.

Водночас, за доводами апелянта, суд першої інстанції безпідставно не врахував доводи позову щодо самочинності збудованого нерухомого майна, яке стало підставою для відведення земельної ділянки поза процедурою аукціону, у порушення статті 86 Господарського процесуального кодексу України залишив поза увагою, що документи, на підставі яких здійснено первинну реєстрацію права власності на нерухоме майно за ТОВ «Євротранссервіс», не є тими документами на підставі яких може виникнути право власності.

Узагальнені доводи відзиву на апеляційну скаргу та заперечень проти пояснень відповідача

Заперечуючи проти вимог апеляційної скарги, відповідач-2 подав відзив, у якому просить відмовити у її задоволенні, наголошуючи на законності і обґрунтованості оскаржуваного рішення.

Відзиву на апеляційну скаргу від відповідача-1 не надходило, що, в свою чергу, не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції, відповідно до частини 3 статті 263 Господарського процесуального кодексу України.

Обставини справи встановлені судом першої інстанції та перевірені судом апеляційної інстанції

Як підтверджено матеріалами справи, рішенням Київської міської ради «Про передачу Товариству з обмеженою відповідальністю «Автосос-Сервіс» в оренду земельної ділянки для експлуатації та обслуговування автостоянки на вул. Пирогівський шлях, 247-б у Голосіївському районі міста Києва» №2697/2738 від 23.09.2021 вирішено: передати Товариству з обмеженою відповідальністю «Автосос-Сервіс», за умови виконання пункту 2 цього рішення, в оренду на 10 років земельну ділянку площею 1,2661 га (кадастровий номер 8000000000:90:123:0121) для експлуатації та обслуговування автостоянки (код КВЦПЗ - 12.04, для розміщення та експлуатації будівель і споруд автомобільного транспорту та дорожнього господарства) на вул.. Пирогівський шлях, 237-б у Голосіївському районі міста Києва із земель комунальної власності територіальної громади міста Києва у зв`язку з переходом права власності на нерухоме майно (договір купівлі-продажу нерухомого майна від 01 квітня 2020 року №468, право власності зареєстровано у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 01 квітня 2020 року, номер запису про право власності 36147910) (категорія земель - землі промисловості, транспорту, зв`язку, енергетики, оборони та іншого призначення, заява ДЦ від 05 липня 2021 року №72007-005944629-031-03, справа №679444450).

На виконання вищезазначеного рішення, 26.12.2022 між Київською міською радою (орендодавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Автосос-Сервіс» (орендар) укладено договір оренди земельної ділянки, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Демяненко Т.М. зареєстрованого в реєстрі за №648.

Відповідно до п.1.1 договору орендодавець, на підставі рішення Київської міської ради від 23.09.2021 за №2697/2738 передає, а орендар приймає в оренду (строкове платне користування) земельну ділянку (далі - об`єкт оренди або земельна ділянка), визначену цим договором, для експлуатації та обслуговування автостоянки, яка перебуває у комунальній власності територіальної громади міста Києва в особі Київської міської ради.

Пунктом 2.1 договору передбачено, що об`єктом оренди відповідно до відомостей Державного земельного кадастру, рішення Київської міської ради від 23.09.2021 року за №2697/2738 та цього договору є земельна ділянка з наступними характеристиками:

- кадастровий номер - 8000000000:90:123:0121;

- місце розташування - вул. Пирогівський шлях, 237-б у Голосіївському районі м. Києва;

- категорія земель - землі промисловості, транспорту, електронних комунікацій, енергетики, оборони та іншого призначення;

- цільове призначення - 12.04 для розміщення та експлуатації будівель і споруд автомобільного транспорту та дорожнього господарства (для експлуатації та обслуговування автостоянки);

- розмір (площа) 1,2661 га.

Договір укладено на 10 років (п.3.1 договору).

Звертаючись з позовом до суду, прокурор зазначає, що рішення Київської міської ради від 23.09.2021 прийнято, а договір оренди земельної ділянки від 26.12.2022 укладено з порушенням вимог чинного земельного законодавства, всупереч інтересам держави та територіальної громади, а саме без дотримання процедури проведення земельних торгів.

Також, прокурор вказує, що площа земельної ділянки, яку передано товариству в оренду майже в 11 разів перевищує площу нерухомого майна, яке на ній розташовано.

Мотиви та джерела права, з яких виходить суд апеляційної інстанції при прийнятті постанови

Імперативними приписами статті 269 Господарського процесуального кодексу України визначено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, дослідивши наведені в апеляційній скарзі доводи та надані заперечення, заслухавши пояснення представників учасників справи, перевіривши встановлені фактичні обставини справи, правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права, колегія суддів дійшла до висновку щодо відсутності підстав для задоволення апеляційної скарги, з огляду на таке.

Відповідно до пункту 3 частини 1 статті 131-1 Конституції України прокуратура в Україні здійснює представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.

В силу частини 2 статті 53 Господарського процесуального кодексу України у визначених законом випадках прокурор звертається до суду з позовною заявою.

Згідно частиною 3 статті 23 Закону України «Про прокуратуру» прокурор може представляти інтереси держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу. Отже, прокурор може представляти інтереси держави в суді лише у двох випадках: якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює компетентний орган; у разі відсутності такого органу.

Бездіяльність компетентного органу (нездійснення захисту інтересів держави) означає, що компетентний орган знав або повинен був знати про порушення інтересів держави, мав повноваження для захисту, але не звертався до суду з відповідним позовом у розумний строк. Відповідний висновок щодо застосування вищевказаної норми права наведений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 26.05.2020 у справі №912/2385/18 (п.77).

В силу статті 23 вказаного Закону на прокурора покладається обов`язок попередньо, до звернення до суду, повідомити про це громадянина та його законного представника або відповідного суб`єкта владних повноважень.

Європейський суд з прав людини звертав увагу на те, що підтримка, яка надається прокуратурою одній зі сторін, може бути виправдана за певних обставин, наприклад, у тих випадках, коли відповідне правопорушення зачіпає інтереси великого числа громадян, або у випадках, коли потрібно захистити інтереси держави (див. mutatis mutandis рішення від 15 січня 2009 року у справі «Менчинська проти Росії» (Menchinskaya v. Russia), заява № 42454/02, § 35).

У даній справі на думку прокурора інтерес держави полягає у необхідності забезпечення прав та інтересів територіальної громади, як дійсного власника землі, що є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави, забезпечення раціонального використання та охорони земель.

Так, як визначено частиною 1 статті 374 Цивільного кодексу України територіальна громада є одним із суб`єктів права власності на землю (земельну ділянку).

В силу частини 2 статті 374 Цивільного кодексу України управління майном, що є у комунальній власності, здійснюють безпосередньо територіальна громада та утворені нею органи місцевого самоврядування.

Згідно з частиною 1 статті 80 Земельного кодексу України територіальні громади, які реалізують це право безпосередньо або через органи місцевого самоврядування, є суб`єктами права власності на землі комунальної власності.

Київська міська рада як орган, уповноважений діяти виключно в інтересах територіальної громади міста, при прийнятті оскаржуваного рішення та укладення договору оренди, внаслідок допущених порушень розпорядилась земельною ділянкою поза конкурентними засадами, а відтак діяла всупереч інтересам територіальної громади міста та, відповідно, і держави.

Поряд з цим, повноваженнями щодо розпорядження спірними земельними ділянками, відповідно до статті 122 Земельного кодексу України, наділена саме Київська міська рада, яка за висновком прокурора і допустила порушення вимог закону, а саме прийняла оспорюване рішення всупереч інтересів територіальної громади та держави, що виключає можливість здійснення нею захисту законних інтересів держави у спірних правовідносинах у спосіб, який обрав прокурор.

Отже, в даному випадку відсутній орган, який мав би здійснювати захист порушених інтересів держави, тому суд вважає, що прокурор діє як самостійний позивач і не здійснює представництво інтересів держави в особі будь-якого з державних органів, що виконують функції контролю за дотриманням земельного законодавства, використанням та охороною земель.

Відповідно до позиції Великої Палати Верховного Суду, викладеної в постанові від 11.09.2019 у справі № 487/10132/14-ц, оскільки орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах відсутній, є підстави для набуття прокурором статусу позивача відповідно до приписів частини 5 статті 53 Господарського процесуального кодексу України.

Як вбачається з матеріалів справи, Київська міська прокуратура зверталась до Київської міської ради та Департаменту земельних ресурсів виконавчого органу Київської державної адміністрації з листами №057/19417 від 24.11.2021 та №15/1-53вих-23 від 25.01.2023, якими повідомляла про виявлені порушення інтересів держави, просила надати інформацію щодо усунення таких порушень законодавства та інформувала, що у разі їх неусунення прокурор буде звертатись до суду з позовом в інтересах держави самостійно.

У відповідь на вказані листи Департамент земельних ресурсів повідомив прокурора (листи № 0570202/1-32121 від 02.12.2021, №05716-1372 від 03.02.2023) Київська міська рада, а також Департамент не планують вживати заходи для скасування вказаного рішення Київської міської ради та визнання недійсним укладеного на його виконання договору оренди земельної ділянки.

Верховний Суд у постанові від 26.05.2020 по справі № 912/2385/18 зазначив, щоб інтереси держави не залишилися незахищеними, прокурор виконує субсидіарну роль, замінює в судовому провадженні відповідний компетентний орган, який усупереч вимогам закону не здійснює захисту або робить це неналежно.

З урахуванням викладеного, на думку колегії суддів у даному випадку прокурором дотримано визначений статтею 23 Закону України "Про прокуратуру" порядок звернення до суду з позовом в інтересах держави, як самостійного позивача.

З урахуванням зазначеного, а також враховуючи відсутність іншого органу, який міг би здійснити захист інтересів держави в особі територіальної громади, враховуючи необхідність захисту не окремої особи, а всієї територіальної громади, звернення з даним позовом прокурора є виправданим та обґрунтованим. Зважаючи на оспорення рішень органу місцевого самоврядування та договору з додатковою угодою, об`єктом якого є право оренди на земельну ділянку комунальної власності, прокурор міг визначити позивачем і відповідний орган, однак, у даному випадку, предметом спору є і відповідні рішення такого органу, який не може бути одночасно і позивачем, і відповідачем (аналогічні правові висновки викладені у постанові ВП ВС від 15.09.2020 у справі №469/1044/17, КГС ВС від 07.09.2020 у справі №917/468/19 та від 16.09.2020 у справі №922/708/19).

Спір у справі виник у зв`язку з наявністю, на думку прокурора, підстав для визнання незаконним та скасування рішення, а також визнання недійсним договору оренди земельної ділянки.

За своєю правовою природою вищезазначене рішення Київської міської ради є актом ненормативного характеру ( актам індивідуальної дії).

Статтею 21 Цивільного кодексу України передбачено, що суд визнає незаконним та скасовує правовий акт індивідуальної дії, виданий органом державної влади, органом влади Автономної Республіки Крим або органом місцевого самоврядування, якщо він суперечить актам цивільного законодавства і порушує цивільні права або інтереси.

Відповідно до приписів статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до статті 13 Конституції України земля, її надра, атмосферне повітря, водні та інші природні ресурси, які знаходяться в межах території України, природні ресурси її континентального шельфу, виключної (морської) економічної зони є об`єктами права власності Українського народу. Від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених цією Конституцією.

Згідно з частинами 1 і 2 статті 84 Земельного кодексу України у державній власності перебувають усі землі України, крім земель комунальної та приватної власності. Право державної власності на землю набувається і реалізується державою в особі Кабінету Міністрів України, Ради міністрів Автономної Республіки Крим, обласних, Київської та Севастопольської міських, районних державних адміністрацій, державних органів приватизації відповідно до закону.

Частиною 1 статті 116 Земельного кодексу України передбачено, що громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону.

Відповідно до частини 1 статті 124 Земельного кодексу України передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування згідно з їх повноваженнями, визначеними статтею 122 цього Кодексу.

Згідно з частиною 3 статті 124 Земельного кодексу України передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, громадянам, юридичним особам, визначеним частинами другою, третьою статті 134 цього Кодексу, здійснюється в порядку, встановленому статтею 123 цього Кодексу.

Частиною 1 статті 123 Земельного кодексу України передбачено, що надання земельних ділянок державної або комунальної власності у користування здійснюється Верховною Радою Автономної Республіки Крим, Радою міністрів Автономної Республіки Крим, органами виконавчої влади або органами місцевого самоврядування. Рішення зазначених органів приймається на підставі проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок у разі: надання земельної ділянки із зміною її цільового призначення; формування нової земельної ділянки (крім поділу та об`єднання).

Надання у користування земельної ділянки, зареєстрованої в Державному земельному кадастрі відповідно до Закону України "Про Державний земельний кадастр", право власності на яку зареєстровано у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, без зміни її меж та цільового призначення здійснюється без складення документації із землеустрою.

Частиною 2 статті 134 Земельного кодексу України передбачено, що не підлягають продажу, передачі в користування на конкурентних засадах (на земельних торгах) земельні ділянки державної чи комунальної власності у разі: розташування на земельних ділянках об`єктів нерухомого майна (будівель, споруд), що перебувають у власності фізичних або юридичних осіб; будівництва, обслуговування об`єктів інженерної, транспортної, енергетичної інфраструктури, мультимодальних терміналів, об`єктів зв`язку та дорожнього господарства (крім об`єктів дорожнього сервісу);

Отже, чинним земельним законодавством передбачено виключне право власника нерухомого майна на отримання в оренду земельної ділянки, на якій воно розташоване без проведення земельних торгів.

Виходячи із системного аналізу положень частини другої статті 124 і абзацу 2 частини другої статті 134 Земельного кодексу України незастосування конкурентної процедури у виді земельних торгів допускається виключно у випадку, коли земельна ділянка державної чи комунальної власності надається фізичним або юридичним особам у користування з метою обслуговування та експлуатації виключно існуючих об`єктів нерухомого майна (будівель, споруд), розташованих на такій земельній ділянці та належних на праві власності зазначеним особам для їх подальшого використання відповідно до того цільового та функціонального призначення, яке існувало на момент їх придбання.

Таке правове регулювання з боку законодавця є виправданим і логічним та створює передумови одночасно як для усунення випадків покладення на власників таких об`єктів надмірного тягаря, пов`язаного з необхідністю оформлення права землекористування, так і для недопущення ухилення учасників земельних правовідносин від дотримання положень законодавства щодо отримання земельних ділянок на конкурентних засадах та/або їх отримання з метою використання, що відрізняється від цільового використання об`єктів нерухомості, та/або у розмірі, який необґрунтовано значно перевищує площу таких об`єктів.

Аналогічна правова позиція, викладена в постановах Верховного Суду від 30.03.2021 у справі № 922/1323/20, від 01.04.2021 у справі №910/10500/19.

Як вбачається з матеріалів справи, процедура передачі в оренду відповідачем-1 відповідачу-2 за оспорюваним рішенням від №2697/2738 від 23.09.2021 земельної ділянки площею 1,2661 га (кадастровий номер - 8000000000:90:123:0121), розташованої за адресою вул.. Пирогівський шлях, 237-б у Голосіївському районі м. Києва, передувало саме набуття відповідачем2 у власність комплексу нежитлових будівель, загальною площею 1,2661 га, розташованого на земельній ділянці: кадастровий номер: 8000000000:90:123:0121, право користування вказаною земельною ділянкою за попереднім власником нерухомого майна оформлене не було.

Так, 01.04.2020 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Євротрансервіс» (продавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Автосос-Сервіс» (покупець) укладено договір купівлі-продажу нерухомого майна, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу та зареєстрований в реєстрі за №468.

Відповідно до п.1.1 договору купівлі-продажу продавець продає (передає у власність), а покупець купує (приймає у власність) нерухоме майно, яким є комплекс нежитлових будівель, загальною площею 1176,6 кв.м., який розташований за адресою: місто Київ. Вулиця Пирогівський шлях, будинок 237-Б та сплачує його вартість за ціною та у порядку, що передбачені цим договором.

Комплекс нежитлових будівель, що відчужується за цим договором, складається з: гараж з навісом, літ. «А», загальною площею 596,8 кв.м., майстерня, літ. «Б», загальною площею 190,2 кв.м, склад, літ. «В», загальною площею 348,6 кв.м., будівля охорони, літ «Г», загальною площею 27,8 кв.м., господарська будівля, літ. «Д», загальною площею 7,8кв.м., вбиральня, літ. «Е», загальною площею 5,4 кв.м. (п.1.1.1 договору купівлі-продажу).

Згідно з п.1.3 договору купівлі-продажу відчужуваний об`єкт розташований на земельній ділянці, загальною площею 1,2661 га, визначена планом меж земельної ділянки та кадастровим номером: 8000000000:90:123:0121.

Як вбачається з витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності від 02.04.2021, 01.04.2020 зареєстровано право власності/Товариства з обмеженою відповідальністю «Автосос-Сервіс» на комплекс нежитлових будівель загальною площею: 1176,6 кв.м, за адресою: м. Київ, Пирогівський шлях, будинок 237-Б, який розташований на земельній ділянці: кадастровим номером: 8000000000:90:123:0121, цільове призначення: для розміщення та експлуатації будівель і споруд автомобільного транспорту та дорожнього господарства, площа 1,2661 га.

05.07.2021 Товариство з обмеженою відповідальністю «Автосос-Сервіс» звернулося до Київської міської ради із заявою №72007-005944629-031-03 про надання адміністративної послуги щодо видачі рішення Київської міської ради про надання у користування ТОВ Автосос-Сервіс» земельної ділянки, зареєстрованої у Державному земельному кадастрі (8000000000:90:123:0121), право власності на яку зареєстровано у встановленому порядку, без зміни її меж та цільового призначення.

В листі Департаменту земельних ресурсів КМДА №0570202/1-9311 від 13.07.2023 зазначено, що проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки Товариству з обмеженою відповідальністю «Автосос-Сервіс» не розроблявся, оскільки відповідно до частини першої статті 123 Земельного кодексу України надання у користування земельної ділянки, зареєстрованої в Державному земельному кадастрі відповідно до Закону України «Про Державний земельний кадастр», право власності на яку зареєстровано у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, без зміни її меж та цільового призначення, здійснюється без складання документації із землеустрою.

Згідно з даними Державного земельного кадастру про земельну ділянку (витяг №НВ-8001283472021 від 22.03.2021) право власності Київської міської ради на земельну ділянку: загальною площею 1,2661 га, місце розташування: вул. Пирогівський шлях (Червонопрапорна), 237-б у Голосіївський район м. Києва; кадастровий номер: 8000000000:90:123:0121; категорія земель: землі промисловості, транспорту, зв`язку , енергетики, оборони та іншого призначення; цільове призначення - 12.04 для розміщення та експлуатації будівель і споруд автомобільного транспорту та дорожнього господарства (для експлуатації та обслуговування автостоянки) зареєстровано 29.12.2007.

Отже, спірна земельна ділянка передавалася для експлуатації та обслуговування автостоянки на вул.. Пирогівський шлях, будинок 237-Б, у Голосіївському районі м. Києва із земель комунальної власності територіальної громади міста Києва у зв`язку з набуттям права власності на нерухоме майно (категорія земель - землі промисловості, транспорту, зв`язку, оборони та іншого призначення, код КВЦПЗ 12.04), а не для будівництва, обслуговування та ремонту об`єктів дорожнього сервісу.

Також, суд першої інстанції обґрунтовано зазначив, що спірна земельна ділянка відноситься до категорії земель - землі промисловості, транспорту, зв`язку, енергетики, оборони та іншого призначення із класифікацією виду цільового призначення - для розміщення та експлуатації будівель і споруд автомобільного транспорту та дорожнього господарства (код КВЦПЗ 12.04), а передача в оренду спірної земельної ділянки для експлуатації та обслуговування автостоянки не суперечить її цільову призначенню.

Таким чином, виходячи із встановлених фактичних обставин, розташування на спірній земельній ділянці належного ТОВ «Автосос-Сервіс» нерухомого майна (нежитлових будівель), що зумовлює застосування щодо процедури надання земельної ділянки в оренду виняткового застереження, передбаченого абзацом 2 частини другої статті 134 Земельного кодексу України, виключає застосування суб`єктом права комунальної власності на землю конкурентних засад (земельних торгів) при продажу права на оренду спірної земельної ділянки, що спростовує помилкові доводи прокурора про протилежне.

Крім того, прокурором належними доказами не доведено порушення Київською міською радою принципу раціонального використання землі у зв`язку з наданням земельної ділянки надмірною площею та для цілей, які не відповідають її функціональному призначенню.

Сама по собі констатація факту того, що площа відведеної земельної ділянки є більшою у математичному порівнянні з площею нерухомості, без обґрунтування належними та допустимими доказами, не може вважатися належним обґрунтуванням позову та не дає підстав для його задоволення.

Доведення обставин, пов`язаних з обґрунтованістю землевпорядної документації, в тому числі щодо розміру земельної ділянки покладається на сторони в судовому процесі. При цьому відповідно до загальних засад господарського судочинства, визначених статтями 2, 13, 14, 74, 86, 237 Господарського процесуального кодексу України, позивач у справах зазначеної категорії повинен довести належними доказами ту обставину, що неналежними доказами є розроблений на замовлення відповідача проект землеустрою чи технічна документація із землеустрою, в яких власне і визначається конкретна площа земельної ділянки, необхідна орендарю для експлуатації та функціонування належної йому будівлі (ведення господарської діяльності). У той же час відповідно до тих же положень Господарського процесуального кодексу України на відповідача у справі покладається обов`язок доведення обґрунтованості та необхідності виділення земельної ділянки саме в такому розмірі.

Таким чином, сам по собі факт перевищення площі відведеної земельної ділянки над площею, займаною об`єктами нерухомості та необхідною для їх обслуговування, не може бути самостійною підставою для визнання такої передачі землі незаконною та задоволення відповідного позову. У зв`язку з цим, оскаржуючи законність передачі земельної ділянки у користування з мотивів неспівмірності площі відведеної земельної ділянки порівняно з площею будівлі, розташованої на цій земельній ділянці, саме позивач повинен належними і допустимими доказами довести розмір земельної ділянки, який є дійсно необхідним для обслуговування та експлуатації розміщеного на землі майна, що відповідає принципу диспозитивності господарського судочинства, закріпленого у статті 14 Господарського процесуального кодексу України (аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 30.03.2021 у справі №922/1323/20).

Тобто, прокурор мав довести очевидну неспівмірність між об`єктом нерухомого майна та розміром земельної ділянки, яка виділялась для обслуговування такого об`єкта. Процес доведення в цьому випадку може здійснюватися з урахуванням, але не виключно: цільового та функціонального призначення об`єкту нерухомого майна; фактичного землекористування, яке склалось на момент придбання такого майна; Державних будівельних норм (за їх наявності) щодо мінімальних розмірів земельної ділянки (з огляду на вимоги санітарного, архітектурного, екологічного, протипожежного законодавства тощо); вимог раціонального землекористування; існуючої містобудівної документації; інших істотних факторів.

Однак, прокурором не доведено належними і допустимими доказами необхідності використання відповідачем-2 земельної ділянки у меншому розмірі, не зазначено норми права, що не врахована Київською міською радою при прийнятті оскаржуваного рішення, не надано жодних належних та допустимих доказів, що підтверджують проведення обрахунку площі земельної ділянки необхідної для обслуговування нерухомого майна, що має визначатися виходячи з площі нерухомого майна, функціонального використання та інших умов відповідно до норм містобудування та санітарних норм і правил, яка на думку позивача є завищеною і повинна обчислюватись в конкретно зазначеному випадку.

Стосовно доводів прокурора про самочинність об`єкту, який знаходиться на спірній земельній ділянці, слід зазначити наступне.

Статтею 328 Цивільного кодексу України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів.

Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності чи необґрунтованість активів, які перебувають у власності, не встановлені судом.

Відповідно до статті 204 Цивільного кодексу України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Таким чином набуття права власності відповідачем-2 на підставі договору купівлі - продажу нерухомого майна від 01.04.2020, посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу та зареєстрований в реєстрі за №468, є законним та правомірним.

Доказів визнання такого договору недійсним прокурором не надано.

Також апелянт посилається на лист КП БТІ від 28.01.2020 № 062/14-1062 (И-2020), згідно якого, на думку прокурора вбачається, що на спірній земельній ділянці право власності не реєструвалось.

В абзаці першому вказаного листа зазначено, що «….згідно з даними реєстрових книг Комунального підприємства Київської міської Ради «Київське міське бюро технічної інвентаризації» по нежитловому фонду за адресою в м. Києві, вул. Пирогівський шлях, 237-Б нерухоме майно на праві власності не реєструвалось.».

З 01.01.2012 набрала чинності Постанова КМУ від 26.10.2011 № 1141 «Про затвердження Порядку ведення Державного реєстру речових прав на нерухоме майно», згідно з відомостями з якого встановлено, що право власності на нерухоме майно, яке прокурор вважає самочинним, зареєстровано 24.07.2019.

Таким чином, лист КП БТІ від 28.01.2020 № 062/14-1062 (И-2020) жодним чином не спростовує докази, надані відповідачем - 2 щодо наявності нерухомого майна на спірні земельній ділянці у попереднього землекористувача.

Отже, проаналізувавши надані докази та доводи усіх учасників справи, обставини, якими прокурор обґрунтовує заявлені вимоги, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції дійшов до обґрунтованого висновку про відсутність підстав для визнання незаконним та скасування рішення Київської міської ради від 23.09.2021 №2697/2738 "Про передачу товариству з обмеженою відповідальністю "Автосос-Сервіс" в оренду земельної ділянки для експлуатації та обслуговування автостоянки на вул. Пирогівський шлях, 237-б у Голосіївському районі міста Києва", а тому позов в цій частині не підлягає задоволенню.

Щодо вимог прокуратури стосовно визнання недійсним договору оренди земельною ділянки від 26.12.2022, слід зазначити наступне.

Відповідно до норм статті 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент його вчинення стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього кодексу, а саме: зміст правочину не може суперечити цьому кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним; правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.

Оскільки відсутні підстави для визнання незаконним та скасування рішення Київської міської ради №2697/2738 від 23.09.2021, на підставі якого оспорюваний договір оренди було укладено, вказаний правочин є таким, що не суперечить вимогам законодавства, а тому не підлягає визнанню недійсним.

Оскільки вимога про скасування рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 26.12.2022, індексний номер 65927834 та здійснену на його підставі у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно державну реєстрацію права оренди на земельну ділянку прощею 1,2661 га (кадастровий номер 8000000000:90:123:0121) по АДРЕСА_1 , припинивши вказане право товариству з обмеженою відповідальністю "Автосос-Сервіс" є похідною вимогою, то остання також не підлягає задоволенню з огляду на законність рішення Київської міської ради №2697/2738 від 23.09.2021.

Висновки суду апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги

З огляду на викладене, колегія суддів погоджується з висновком суд першої інстанції щодо відмови у позові.

Статтею 74 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Відповідно до статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтуються на всебічному та повному і об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Враховуючи вищевикладене, апеляційний господарський суд погоджується із висновками місцевого суду як законними, обґрунтованими обставинами й матеріалами справи, детальний аналіз яких, як і нормативне обґрунтування прийнятого рішення наведено місцевим судом, підстав для скасування його не знаходить. Доводи апелянта по суті його скарг в межах заявлених вимог, як безпідставні й необґрунтовані не заслуговують на увагу, оскільки не підтверджуються жодними доказами по справі й не спростовують викладених в оскаржуваному рішенні висновків.

Оцінюючи вищенаведені обставини, колегія приходить до висновку, що рішення Господарського суду міста Києва від 17.10.2023 у справі № 910/9162/23 обґрунтоване, відповідає обставинам справи і чинному законодавству, а, отже, підстав для його скасування не вбачається, у зв`язку з чим апеляційна скарга не підлягає задоволенню.

Враховуючи вищевикладене та керуючись статтями 129, 269, 270, 271, 273, пунктом 1 частини 1 статті 275, статтями 276, 282, 284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд, -

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу Заступника керівника Київської міської прокуратури на рішення Господарського суду міста Києва від 17.10.2023 у справі № 910/9162/23 залишити без задоволення.

Рішення Господарського суду міста Києва від 17.10.2023 у справі № 910/9162/23 залишити без змін.

Матеріали справи № 910/9162/23 повернути до Господарського суду міста Києва.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена у порядку, передбаченому статтями 286-291 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст складено: 15.04.2024 після повернення суддів Тищенко А.І. та Михальської Ю.Б. з відрядження, виходу судді Скрипки І.М. з підготовки для підтримання кваліфікації.

Головуючий суддя А.І. Тищенко

Судді Ю.Б. Михальська

І.М. Скрипка