Постанова

від 03.04.2024 по справі 910/5419/23

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"03" квітня 2024 р. Справа№ 910/5419/23

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Суліма В.В.

суддів: Коротун О.М.

Майданевича А.Г.

при секретарі судового засідання : Шевченко Н.А.

за участю представників сторін:

від позивача: Мусієнко О.І.;

від відповідача: Прилуцька Н.М.,

розглянувши матеріали апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю «Виробнича компанія «Укрстальспецконструкція»

на рішення Господарського суду міста Києва від 29.09.2023 року (повне рішення складено 16.10.2023 року)

у справі №910/5419/23 (суддя Мельник В.І.)

за позовом Товариство з обмеженою відповідальністю «Виробнича компанія «Автострада»

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Виробнича компанія «Укрстальспецконструкція»

про стягнення 5 984 354 грн,-

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Виробнича компанія «Автострада» (далі - позивач) звернулась до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Виробнича компанія «Укрстальспецконструкція» (далі - відповідач) про стягнення 5 984 354 грн.

Позовні вимоги мотивовані неналежним виконанням відповідачем взятих на себе зобов`язань за договором №24/06-22 від 24.06.2022 року про надання послуг з перевезення вантажів щодо оплати за відповідні послуги.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 29.09.2023 позовні вимоги задоволено повністю. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю «Виробнича компанія «Укрстальспецконструкція» на користь Товариство з обмеженою відповідальністю «Виробнича компанія «Автострада» 5111899, 76 грн основного боргу, інфляційні втрати у сумі 35783, 30 грн, 3% річних у сумі 34872, 96 грн, неустойку у розмірі 290608, 00 грн, штраф у розмірі 511189, 98 грн та

Не погоджуючись з вказаним рішенням суду першої інстанції, Товариство з обмеженою відповідальністю «Виробнича компанія «Укрстальспецконструкція» звернулося до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 29.09.2023 року у справі № 910/5419/23 та прийняти нове, яким відмовити у задоволенні позовних вимог повністю.

Апеляційна скарга мотивована тим, що Господарський суд міста Києва, визнав обставини встановленими, які є недоведеними і мають значення для справи, неправильно застосував норми процесуального та матеріального права, зокрема, ст. 234 Господарського процесуального кодексу України.

Так, скаржник заперечує факт здійснення позивачем на його замовлення перевезення вантажів автомобільним вантажним транспортом на території України за маршрутом: територія заводу «Океан» м. Миколаїв до Залізнично-автомобільний мостовий перехід через р. Дніпро у м. Києві на залізничній дільниці Київ-Московський-Дарниця.

При цьому, скаржник наголосив, що акти здачі-приймання робіт не підписані представником замовника. Тобто, надані позивачем товарно-транспортні накладні не можуть бути належними доказами підтвердження здійснення позивачем перевезень на замовлення позивача згідно із заявкою на перевезення вантажу №1 від 27.06.2022 року на підставі договору №24/06-22 від 24.06.2022 року, та підтверджувати виконання позивачем узятих на себе зобов`язань за цим договором. Водночас, матеріали справи жодного іншого доказу на підтвердження виконання перевезення позивачем на замовлення відповідача не містять.

Крім того, представник скаржника вказав, що ухвалою Господарського суду міста Києва від 13.07.2022 року по справі №910/5740/22 задоволено заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Виробнича компанія «Укрстальспецконструкція» про забезпечення позову до пред`явлення позову та з метою можливого майбутнього виконання рішення по справі накладено арешт та заборонено Товариству з обмеженою відповідальністю «Суднобудівний завод «Океан», Товариству з обмеженою відповідальністю «Автострада трейд груп», Товариству з обмеженою відповідальністю «Океан-Стальконструкція» та будь-яким іншим особам здійснювати переміщення металевих конструкцій, які виготовлені Товариством з обмеженою відповідальністю «Океан-Стальконструкція» на замовлення Товариства з обмеженою відповідальністю «Виробнича компанія «Укрстальспецконструкція» за договором №101-БД від 03.08.2020 року, та зберігаються за адресою: місто Миколаїв, площа Заводська, 1, на певний перелік металоконструкцій згідно тексту ухвали.

Разом з цим, за твердженням скаржника спірні перевезення часткового здійснювалися у період дії вищевказаної ухвали про забезпечення позову.

Позивач спростовуючи доводи відповідача про незаконне перевезення металоконструкцій, зазначив, що за договором №24/06-22 перевозилось інше рухоме майно з іншими характеристиками, аніж були зазначені в ухвалі про забезпечення позову. Позивач стверджує, що за спірним договором передбачалось перевезення саме майна, яке виготовлено за договором №101-БД від 03.08.2020 року (специфікації №12-Дар), яке в свою чергу було арештоване ухвалою Господарського суду міста Києва від 13.07.2023 року по справі №910/5740/22.

Тобто, позивач сам підтвердив, що ним перевозились інші металоконструкції ніж ті, які виготовлені на замовлення відповідача за договором №101-БД від 03.08.2020 року та перебували на відповідальному зберіганні Товариства з обмеженою відповідальністю «Океан-Стальконструкція».

Водночас, за твердженням скаржника 19.07.2022 року відповідач направив повідомлення-застереження Товариству з обмеженою відповідальністю «Суднобудівний завод «Океан», Товариству з обмеженою відповідальністю «Океан-Стальконструкція» в якому заявив про відмову від послуг з перевезення вантажів Товариством з обмеженою відповідальністю «Автострада Трейд Груп» за договором №24/06-22 від 24.06.2022 року з території заводу «Океан» м. Миколаїв, площа Заводська, 1, у зв`язку з ухвалою про забезпечення позову шляхом накладення арешту на металоконструкції.

Таким чином, за твердженням скаржника, останній в односторонньому порядку відмовився від послуг перевезення про що повідомив позивача. Відповідно усі подальші дії у межах цього договору є фіктивними та такими, що не відповідають волі відповідача як замовника.

Згідно з витягом з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 20.11.2023 року апеляційну скаргу передано колегії суддів у складі: головуючий суддя: Сулім В.В., судді: Майданевич А.Г., Коротун О.М.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 24.11.2023 року витребувано з Господарського суду міста Києва матеріали справи №910/5419/23; відкладено вирішення питань, пов`язаних з рухом апеляційної скарги, до надходження до Північного апеляційного господарського суду матеріалів оскарження рішення Господарського суду міста Києва від 29.09.2023 року з Господарського суду міста Києва.

21.12.2023 року на виконання вимог вищезазначеної ухвали до Північного апеляційного господарського суду надійшли матеріали справи №910/5419/23.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 21.12.2023 року відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «Виробнича компанія «Укрстальспецконструкція» на рішення Господарського суду міста Києва від 29.09.2023 року у справі №910/5419/23.

08.02.2024 року через відділ забезпечення документообігу суду та моніторингу виконання документів від представника позивача до суду надійшов відзив на апеляційну скаргу, відповідно до якого представник позивача просив суд апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення господарського суду без змін.

При цьому, представник позивача, зокрема зазначив, що правила перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні не містять імперативної вимоги про те, що у випадку, якщо замовником перевезення є вантажовідправник, то і ТТН повинен підписувати такий замовник - вантажовідправник. Замовник і вантажовідправник - різні суб`єкти правовідносин перевезення, які можуть як бути, так і не бути однією особою.

Наявні у матеріалах справи докази у своїй сукупності дають можливість як встановити об`єми і найменування транспортованих металоконструкцій, так і встановити їх відповідність металоконструкціям, які були виготовлені відповідно до договору підряду №1211/Км-Др від 12.11.2021 року.

Крім того, представник позивача наголосив, що зі змісту ухвали Господарського суду міста Києва від 13.07.2023 року по справі №910/5740/22 про забезпечення позову вбачається, що судом було заборонено вчиняти дії щодо конкретного індивідуального визначеного майна. Одночасно, як підтверджується змістом первинних документів, зокрема випадкових накладних, товарно-транспортних накладних, які були долучені позивачем до відповіді на відзив у суді першої інстанції та які були долучені до позову, за договором №24/06-22 перевозилось інше рухоме майно із іншими характеристиками, тобто, навіть якщо б зазначена ухвала не була скасована судом апеляційної інстанції, ознаки невиконання такої ухвали були б відсутні, оскільки відповідну заборону суду виконанням договору №24/06-22 порушено не було.

Щодо посилання скаржника на повідомлення-застереження від 19.07.2022 року №07-2 про відмову від послуг з перевезення вантажів за договором №24/06-22 від 24.06.2022 року, представник позивача відзначає, що у відповідності до положень ст. 92 Цивільного кодексу України та с. 10 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань» підписант наведеного повідомлення не був уповноважений діяти від імені відповідача.

Водночас, ані цивільний закон, ні договір №24/06-22 не передбачають права відповідача в односторонньому порядку відмовитись від перевезення.

При цьому, посилання скаржника на неофіційну інформацію про те, що між Товариством з обмеженою відповідальністю «Океан-Стальконструкція» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Автострада Трейд Груп» після припинення останнього співпраці із Товариством з обмеженою відповідальністю «Виробнича компанія «Укрстальспецконструкція» укладено договір на виготовлення металоконструкцій по тому ж об`єкту не підтверджується жодним доказом по справі.

Відповідачем не було надано жодних доказів того, що він намагався одержати відповідну інформацію у позивача чи у Товариства з обмеженою відповідальністю «Океан-Стальконструкція», зокрема на стадії розгляду справи в суді першої інстанції.

Натомість, позивач доводить до відома суду, що металоконструкції, які переводились відповідно до спірного договору перевезення були виготовлені відповідачем на замовлення позивача відповідно до договору підряду №1211/Км-Др від 12.11.2021 року.

Водночас, представник позивача зауважив, що відповідно до п. 1.2 договору підряду №1211/КМ-ДР від 12.11.2021 року, у відповідності до положень цього договору підрядник (позивач) доручає, а субпідрядник (відповідач) приймає на себе зобов`язання поставити продукцію на умовах DDP за адресою: Залізнично-автомобільний мостовий перехід через р. Дніпро у м. Києві на залізничній дільниці Київ-Московський-Дарниця - майданчик об`єкту «Залізнично-автомобільний мостовий перехід через р. Дніпро у м. Києві (з підходами) на залізничній дільниці Київ-Московський-Дарниця (згідно правил «Інкотермс» в редакції 2010 року).

Укладання сторонами договору №24/06-22 на перевезення металоконструкцій до місця призначення Залізнично-автомобільний мостовий перехід через р. Дніпро у м. Києві на залізничній дільниці Київ-Московський-Дарниця - майданчик об`єкту «Залізнично-автомобільний мостовий перехід через р. Дніпро у м. Києві (з підходами) на залізничній дільниці Київ-Московський-Дарниця повністю відповідає умовам договору підряду №1211/Км-Др від 12.11.2021 року. Крім того, наявні у матеріалах справи докази у своїй сукупності дають можливість як встановити об`єми і найменування транспортних металоконструкцій, так і встановити їх відповідність металоконструкціям, які були виготовлені відповідно до договору підряду №1211/Км-Др від 12.11.2021 року.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 28.02.2024 року продовжено строк розгляду апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю «Виробнича компанія «Укрстальспецконструкція» на рішення Господарського суду міста Києва від 29.09.2023 року у справі №910/5419/23. Оголошено перерву в судовому засіданні на 03.04.2024 року.

Представник скаржника в судовому засіданні 03.04.2024 року Північного апеляційного господарського суду підтримав доводи апеляційної скарги та просив її задовольнити, рішення господарського суду першої інстанції скасувати.

Представник позивача в судовому засіданні 03.04.2024 року Північного апеляційного господарського суду заперечував проти доводів апеляційної скарги та просив відмовити в її задоволенні, рішення господарського суду першої інстанції залишити без змін.

Відповідно до ст. 269 Господарського процесуального кодексу України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього.

Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, заслухавши пояснення представників позивача та відповідача, перевіривши матеріали справи, дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, колегія суддів встановила наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, 24.06.2022 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Виробнича компанія «Укрстальспецконструкція» (замовник) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Виробнича компанія «Автострада Трейд Груп» (змінено на Товариство з обмеженою відповідальністю «Виробнича компанія «Автострада») (перевізник) було укладено договір про надання послуг з перевезення вантажів № 24/06-22 (далі - договір), відповідно до умов якого перевізник зобов`язався за плату та за заявками замовника надавати послуги з перевезення вантажів автомобільним вантажним транспортом на території України за маршрутом: територія заводу «Океан» м. Миколаїв, площа Заводська, 1 (місце завантаження) - Залізнично-автомобільний мостовий перехід через р. Дніпро у м. Києві на залізничній дільниці Київ-Московський-Дарниця (місце призначення і розвантаження), а замовник зобов`язувався приймати належним чином надані послуги та здійснювати їх оплату.

Відповідно до п.п. 2.1, 2.2 договору надання послуг здійснювалось на підставі заявок на перевезення вантажу. Замовник надсилає (надає) перевізнику заявку на перевезення вантажу факсимільним зв`язком або електронною поштою або в усному порядку телефонним зв`язком..

Згідно із п. 9.3 договору усі заявки на перевезення вантажу, додатки, додаткові угоди, акти наданих послуг тощо, які укладаються в рамках даного договору, є невід`ємними його частинами.

Замовник зобов`язаний здійснювати розрахунки з перевізником за належним чином надані послуги згідно умов даного договору (пп. 3.2.3 п. 3.2 договору).

Відповідно до п. 4.1 договору за надання послуг за даним договором, перевізник виставляє замовнику рахунки-фактури за погодженою сторонами вартістю послуг згідно заявок на перевезення вантажів.

Згідно п.п. 4.3 - 4.6 договору розрахунки за даним договором здійснюються у національній валюті України - гривні. Замовник здійснює оплату належним чином наданих перевізником послуг відповідно до погоджених сторонами заявок згідно цього договору, шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок перевізника протягом трьох робочих днів з дати підписаним сторонами акта (-ів) приймання-передачі наданих послуг. Замовник протягом 2 (двох) робочих днів з дати отримання акта приймання-передачі наданих послуг (далі - акт), підписує та надсилає один примірник перевізнику або надсилає письмову відмову від підписання даного акту. Датою оплати послуг вважається дата зарахування грошових коштів на банківський рахунок перевізника.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідачем було надано, а позивачем погоджено заявку на перевезення вантажу № 1 від 27.06.2022 року, відповідно до умов якої сторони погодили перевезення вантажу (металоконструкцій загальною вагою 915 тон) по маршруту м. Миколаїв - м. Київ; пункт завантаження: територія заводу «Океан» м. Миколаїв, площа Заводська, 1; пункт розвантаження: Залізнично-автомобільний мостовий перехід через р. Дніпро у м. Києві на залізничній дільниці Київ-Московський-Дарниця; вартість перевезення: 82 449, 99 грн з ПДВ за 1 ходку (послугу).

Таким чином, волевиявлення відповідача на здійснення позивачем перевезень відповідного вантажу було прямо і однозначно висловлено у відповідних договорі та заявці.

Відповідно до ч. 1 ст. 92 Цивільного кодексу України юридична особа набуває цивільних прав та обов`язків і здійснює їх через свої органи, які діють відповідно до установчих документів та закону. Порядок створення органів юридичної особи встановлюється установчими документами та законом.

Відповідно до п.п. 13, 14, 15 п. 8.13.8 статуту відповідача до компетенції Генерального директора належать всі питання діяльності Товариства, а саме: представництво інтересів Товариства без довіреності у всіх організаціях, підприємствах установах, видання довіреності від імені Товариства іншим фізичним та юридичним особам; розпорядження майном та коштами Товариства згідно з цим статутом, укладання від імені Товариства договорів та вчинення інших правочинів.

Таким чином, волевиявлення відповідача на здійснення позивачем перевезень відповідного вантажу було висловлене у відповідних договорі та заявці.

З огляду на викладене, колегія суддів критично оцінює твердження скаржника щодо відсутності волевиявлення останнього на здійснення позивачем перевезень вантажу.

Як вбачається з матеріалів справи та вірно встановлено судом першої інстанції позивач надавав послуги із перевезення:

- за період з 01.07.2022 року по 29.07.2022 року загальною вартістю 2 143 699,90 грн, в т.ч. ПДВ - 357 283,32 грн. Щодо надання зазначених послуг Перевізником було сформовано Акт здачі-приймання робіт (надання послуг) № 904 від 31.07.2022 року та відповідний реєстр перевезень згідно договору про надання послуг з перевезення вантажів №24/06-22 від 24.06.2022 року (додаток до Акту здачі-приймання робіт (надання послуг) № 904 від 31.07.2022 року);

- за період з 02.09.2022 року по 28.09.2022 року загальною вартістю 1 236 749,94 грн, в т.ч. ПДВ - 206 124,99 грн. Щодо надання зазначених послуг Перевізником було сформовано Акт здачі-приймання робіт (надання послуг) № 1619 від 30.09.2022 року та відповідний реєстр перевезень згідно договору про надання послуг з перевезення вантажів №24/06-22 від 24.06.2022 року (додаток до Акту здачі-приймання робіт (надання послуг) № 1691 від 30.09.2022 року);

- за період з 05.10.2022 року по 14.10.2022 року загальною вартістю 1 071 849,95 грн, в т.ч. ПДВ - 178 641,66 грн. Щодо надання зазначених послуг Перевізником було сформовано Акт здачі-приймання робіт (надання послуг) № 2156 від 31.10.2022 року та відповідний реєстр перевезень згідно Договору про надання послуг з перевезення вантажів №24/06-22 від 24.06.2022 року (додаток до Акту здачі-приймання робіт (надання послуг) № 2156 від 31.10.2022 року);

- за період з 14.11.2022 року по 23.11.2022 року загальною вартістю 659 599,97 грн, в т.ч. ПДВ - 109 933,33 грн. Щодо надання зазначених послуг Перевізником було сформовано Акт здачі-приймання робіт (надання послуг) № 2157 від 30.11.2022 року та відповідний реєстр перевезень згідно договору про надання послуг з перевезення вантажів №24/06-22 від 24.06.2022 року (додаток до Акту здачі-приймання робіт (надання послуг) № 2157 від 30.11.2022 року).

Щодо посилання скаржника на правовідносини по договору підряду №1211/Км-Др від 12.11.2021 року, зокрема, що неможливо ідентифікувати металоконструкції, які були виготовлені по вищевказаному договору підряду та перевезені за спірним договором №24/06-22, колегія суддів відзначає наступне.

Так, укладання сторонами договору №24/06-22 на перевезення металоконструкцій до місця призначення - Залізнично-автомобільний мостовий перехід через р. Дніпро у м. Києві на залізничній дільниці Київ-Московський-Дарниця - майданчик об`єкту «Залізнично-автомобільний мостовий перехід через р. Дніпро у м. Києві (з підходами) на залізничній дільниці Київ-Московський-Дарниця» повністю відповідає умовам договору підряду №1211/Км-Др від 12.11.2021 року.

При цьому, колегія суддів приймає як наладжені твердження позивача викладені у відзиві на апеляційну скаргу, що наявні у матеріалах справи докази у своїй сукупності дають можливість як встановити об`єми і найменування транспортованих металоконструкцій, так і встановити їх відповідність металоконструкціям, які були виготовлені відповідно до договору підряду №1211/Км-Др від 12.11.2021 року.

Так, за твердженням позивача, останній 29.12.2022 року надіслав на адресу відповідача наступні документи: акт здачі-приймання робіт (надання послуг) № 904 від 31.07.2022 року та відповідний реєстр перевезень; рахунок на оплату №156 від 31.07.2022 року; акт здачі-приймання робіт (надання послуг) № 1619 від 30.09.2022 року та відповідний реєстр перевезень; рахунок на оплату №217 від 30.09.2022 року; акт здачі-приймання робіт (надання послуг) № 2156 від 31.10.2022 року та відповідний реєстр перевезень; рахунок на оплату №218 від 31.10.2022 року; акт здачі-приймання робіт (надання послуг) № 2157 від 30.11.2022 року та відповідний реєстр перевезень; рахунок на оплату №219 від 30.11 .2022 року; акт звірки взаємних розрахунків за договором № 24/06-22 від 24.06.2022 року.

Дане поштове відправлення було отримано відповідачем, що підтверджується відомостями із сайту Укрпошти (трекінг) за поштовим відправленням №2103002755085 (наявні в матеріалах справи).

Разом з цим, колегія суддів не приймає як належне твердження скаржника, як на підставу для скасування оскаржуваного рішення, що акти здачі-приймання робіт не підписані представником замовника. Тобто, надані позивачем товарно-транспортні накладні не можуть бути належними доказами підтвердження здійснення позивачем перевезень на замовлення позивача згідно із заявкою на перевезення вантажу №1 від 27.06.2022 року на підставі договору №24/06-22 від 24.06.2022 року, та підтверджувати виконання позивачем узятих на себе зобов`язань за цим договором, з огляду на наступне.

Згідно п. 4.5 договору замовник протягом 2 робочих днів з дати отримання акта приймання-передачі наданих послуг, підписує та надсилає один примірник перевізнику або надсилає письмову відмову від підписання даного акта.

Як вбачається з матеріалів справи та не заперечується скаржником, останнім не було надіслано відмову від підписання вищевказаних актів, відповідно як правильно встановлено судом першої інстанції дані акти здачі-приймання робіт слід вважати погодженими.

Відповідно до п. 5.4 договору суми, передбачені даним договором, відповідна Сторона зобов`язана сплатити протягом 5 робочих днів з дня отримання письмової вимоги та підтверджуючих документів від іншої Сторони.

Відповідно до умов договору замовник зобов`язаний протягом двох робочих днів з моменту отримання відповідних документів підписати Акти приймання-передачі наданих послуг та надіслати один примірник Перевізнику або ж надіслати письмову відмову від підписання Актів.

Таким чином, станом на день слухання справи заборгованість відповідача за договором становить 5111899,76 грн.

Твердження скаржника, як на підставу для скасування оскаржуваного рішення, що спірні перевезення часткового здійснювалися у період дії ухвали Господарського суду міста Києва від 13.07.2023 року по справі №910/5740/22 про забезпечення позову, якою було накладено арешт та заборонено Товариству з обмеженою відповідальністю «Суднобудівний завод «Океан», Товариству з обмеженою відповідальністю «Автострада трейд груп», Товариству з обмеженою відповідальністю «Океан-Стальконструкція» та будь-яким іншим особам здійснювати переміщення металевих конструкцій, які виготовлені Товариством з обмеженою відповідальністю «Океан-Стальконструкція» на замовлення Товариства з обмеженою відповідальністю «Виробнича компанія «Укрстальспецконструкція» за договором №101-БД від 03.08.2020 року, та зберігаються за адресою: місто Миколаїв, площа Заводська, 1, на певний перелік металоконструкцій згідно тексту ухвали, колегія суддів не визнає переконливими доводами.

Так, як вбачається з матеріалів справи, конкретне індивідуально визначене майно, щодо якого була встановлена заборона ухвалою Господарського суду міста Києва від 13.07.2023 року по справі №910/5740/22 було іншим, аніж те, яке перевозилось за договором перевезення.

Водночас, посилання скаржника на наче б то підтвердження позивачем тієї обставини, що ним перевозилися інші металоконструкції ніж ті, які виготовлені на замовлення Товариства з обмеженою відповідальністю «ВК «УССК» за договором №101-БД від 03.08.2020 року та перебували на відповідальному зберіганні Товариства з обмеженою відповідальністю «Океан-Стальконстуркція», не заслуговують на увагу, оскільки спростовуються вищевикладеним, так і змістом заяв по суті спору, які наявні в матеріалах справи.

Так, як вбачається з матеріалів справи, позивач лише вказував, що конкретне індивідуально визначене майно, щодо якого була встановлена заборона ухвалою Господарського суду міста Києва від 13.07.2022 року у справі №910/5740/22, було іншим, аніж те ,яке переводилось за договором перевезення.

При цьому, колегія суддів приймає до уваги твердження позивача, що останньому не відомо чи виготовлялось відповідне майно за договором №101-БД від 03.08.2020 року чи ні, оскільки такий договір було укладено між відповідачем та Товариством з обмеженою відповідальністю «Океан-Стальконстуркція», а позивач, у свою чергу ніколи не був його стороною.

Водночас, колегія суддів зауважує, що ухвала Господарського суду міста Києва від 13.07.2022 року по справі №910/5740/22 була скасована постановою Північного апеляційного господарського суду від 03.08.2022 року, яка була залишена без змін Постановою Касаційного господарського суду від 07.12.2022 року.

Відповідно до ст. 284 Господарського процесуального кодексу України постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття. Відтак, з 03.08.2022 року будь-які судові заборони навіть щодо того конкретного майна, яке було вказане в ухвалі Господарського суду міста Києва від 13.07.2022 року у справі №910/5740/22, не діяли.

Щодо твердження скаржника, що останній в односторонньому порядку відмовився від послуг перевезення про що повідомив позивача, відповідно усі подальші дії у межах цього договору є фіктивними та такими, що не відповідають волі відповідача як замовника, колегія суддів відзначає наступне.

Як вбачається з матеріалів справи та не заперечується позивачем, 19.07.2022 року відповідач направив повідомлення-застереження Товариству з обмеженою відповідальністю «Суднобудівний завод «Океан», Товариству з обмеженою відповідальністю «Океан-Стальконструкція» в якому заявив про відмову від послуг з перевезення вантажів Товариством з обмеженою відповідальністю «Автострада Трейд Груп» за договором №24/06-22 від 24.06.2022 року з території заводу «Океан» м. Миколаїв, площа Заводська, 1, у зв`язку з ухвалою про забезпечення позову шляхом накладення арешту на металоконструкції (том 1, а.с 239 240).

За змістом ч.ч. 1, 2 ст. 598 Цивільного кодексу України зобов`язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом. Припинення зобов`язання на вимогу однієї із сторін допускається лише у випадках, встановлених договором або законом.

Припинення зобов`язання на вимогу однієї зі сторін можливе, якщо такі дії вчинені відповідно до вимог закону або передбачені умовами договору.

Розірванням договору є припинення договірного зобов`язання, тобто зникнення правового зв`язку між сторонами договірного зобов`язання на підставах, встановлених у законі або договорі, та припинення їхніх прав та обов`язків.

Відповідно до ч.ч. 1, 4 ст. 188 Господарського кодексу України зміна та розірвання господарських договорів в односторонньому порядку не допускаються, якщо інше не передбачено законом або договором. У разі якщо сторони не досягли згоди щодо зміни (розірвання) договору або у разі неодержання відповіді у встановлений строк з урахуванням часу поштового обігу, заінтересована сторона має право передати спір на вирішення суду.

Статтею 651 Цивільного кодексу України унормовано, що зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору. У разі односторонньої відмови від договору у повному обсязі або частково, якщо право на таку відмову встановлено договором або законом, договір є відповідно розірваним або зміненим.

З аналізу наведених норм права вбачається, що розірвання господарського договору може бути вчинено як за згодою сторін, так і у разі односторонньої відмови від нього. За загальним правилом розірвання договору в односторонньому порядку не допускається, однак окремі договірні відносини допускають можливість одностороннього розірвання договору. Повноваження сторони на одностороннє розірвання договору можуть бути передбачені законом або безпосередньо в договорі та можуть як ставитись в залежність від вчинення/невчинення сторонами договору певних дій, так і без будь-яких додаткових умов (безумовне право сторони на відмову від договору).

Одностороння відмова від договору не потребує узгодження та як самостійний юридичний факт зумовлює його розірвання. У випадках, коли право на односторонню відмову у сторони відсутнє, намір розірвати договір може бути реалізований лише за погодженням з іншою стороною, оскільки одностороннє розірвання договору не допускається, а в разі недосягнення сторонами домовленості щодо розірвання договору за судовим рішенням на вимогу однієї із сторін.

Відповідно до п. 8.3, 84 договору одностороння відмова від виконання взятих на себе зобов`язань за даним договором не допускається за винятком випадків, що вказані у даному договорі. Якщо інше не передбачено даним договором, договір може бути припинений або достроково розірваний включно за взаємною згодою сторін з обов`язковим укладанням додаткової угоди.

За таких умов, в силу наведених вище положень матеріального права, та враховуючи, що між сторонами не було досягнуто домовленостей щодо розірвання/припинення спірного договору, зокрема, не було підписано додаткову угоду, колегія суддів відзначає, що спірний договір №24/06-22 від 24.06.2022 року є чинним, зобов`язання за спірним договором не припинені та є обов`язковими для його сторін.

Також посилання скаржника на неофіційну інформацію про те, що між Товариством з обмеженою відповідальністю «Океан-Стальконструкція» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Автострада Трейд Груп» після припинення останнього співпраці із Товариством з обмеженою відповідальністю «Виробнича компанія «Укрстальспецконструкція» укладено договір на виготовлення металоконструкцій по тому ж об`єкту, на переконання колегії суддів, не спростовує вищевикладених висновків суду та не підтверджується жодними належними та допустимими в розумінні ст.ст. 73, 76-79, 86, 269 Господарського процесуального кодексу України доказами.

Відповідно до ч. 1 ст. 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень (ч. 1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України).

Відповідно до ч. 1-3 ст. 86 Господарського процесуального кодексу України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

У пунктах 8.15- 8.22 постанови Верховного Суду від 29.01.2021 року у справі № 922/51/20 зазначено таке: "8.15. Верховний Суд неодноразово наголошував щодо необхідності застосування категорій стандартів доказування та відзначав, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Зокрема, цей принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони.

Одночасно цей принцип не передбачає обов`язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний (постанови Верховного Суду від 02.10.2018 року у справі № 910/18036/17, від 23.10.2019 року у справі № 917/1307/18, від 18.11.2019 року у справі № 902/761/18, від 04.12.2019 року у справі № 917/2101/17). Аналогічний стандарт доказування застосовано Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 18.03.2020 року у справі № 129/1033/13-ц (провадження № 14-400цс19).

Відповідно до ст. 79 Господарського процесуального кодексу України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Тлумачення змісту цієї статті свідчить, що нею покладено на суд обов`язок оцінювати докази, обставини справи з огляду і на їх вірогідність, яка дозволяє дійти висновку, що факти, які розглядаються, скоріше були (мали місце), аніж не були.

Такий підхід узгоджується з судовою практикою Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ), юрисдикція якого поширюється на всі питання тлумачення і застосування Конвенції (пункт 1 статті 32 Конвенції). Так, зокрема, у рішенні 23.08.2016 року у справі "Дж. К. та Інші проти Швеції" ("J.K. AND OTHERS v. SWEDEN") ЄСПЛ наголошує, що "у країнах загального права у кримінальних справах діє стандарт доказування "поза розумним сумнівом ("beyond reasonable doubt"). Натомість, у цивільних справах закон не вимагає такого високого стандарту; скоріше цивільна справа повинна бути вирішена з урахуванням "балансу вірогідностей". … Суд повинен вирішити, чи являється вірогідність того, що на підставі наданих доказів, а також правдивості тверджень заявника, вимога цього заявника заслуговує довіри".

Схожий стандарт під час оцінки доказів застосовано у рішенні ЄСПЛ від 15.11.2007 року у справі "Бендерський проти України" ("BENDERSKIY v. Ukraine"), в якому суд оцінюючи фактичні обставини справи звертаючись до балансу вірогідностей вирішуючи спір виходив з того, що факти встановлені у експертному висновку, є більш вірогідним за інші докази.

Зазначена правова позиція щодо стандарту доказування викладена в постанові Верховного Суду у складі Касаційного господарського суду від 25.06.2020 року у справі № 924/233/18

Враховуючи вищевикладене у сукупності, на переконання колегії суддів докази, подані позивачем в обґрунтування заявлених ним позовних вимог є більш вірогідними ніж докази, подані відповідачем на їх спростування.

Отже, вищенаведені твердження відповідача в суді апеляційної інстанції про невиконання позивачем договору перевезення, колегія суддів не визнає переконливими доводами.

За приписами ст.ст. 909, 920 та 924 Цивільного кодексу України перевізник має відповідати за нестачу прийнятого до перевезення вантажу у розмірі фактичної шкоди, якщо не доведе, що це сталося не з його вини.

Згідно п. 1 ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є, зокрема, договори та інші правочини

Статтею 629 Цивільного кодексу України передбачено, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст. 525 та ст. 526 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається.

Згідно з ч. 1 ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідно до частини 1 статті 509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Згідно з ст. 216 Господарського кодексу України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Стаття 173 Господарського кодексу України встановлює, що господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених Господарським кодексом України, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Як вбачається з наведеного вище, суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що між сторонами виникли правовідносини з перевезення вантажу.

Згідно з ст. 908 Цивільного кодексу України перевезення вантажу, пасажирів, багажу, пошти здійснюється за договором перевезення.

Частина 1 ст. 909 Цивільного кодексу України передбачає, що за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов`язується доставити довірений їй другою стороною (відправником) вантаж до пункту призначення та видати його особі, яка має право на одержання вантажу (одержувачеві), а відправник зобов`язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату.

Відповідно до ч. 1 ст. 307 Господарського кодексу України вбачається, що за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов`язується доставити ввірений їй другою стороною (вантажовідправником) вантаж до пункту призначення в установлений законодавством чи договором строк та видати його уповноваженій на одержання вантажу особі (вантажоодержувачу), а вантажовідправник зобов`язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату.

При цьому, колегія суддів критично оцінює твердження скаржника, що об`єм металоконструкцій, перевезених за договором №24/06-22 складає 821,964т, тобто, більше ніж фактично було виготовлено металоконструкцій по договору підряду №1211/Км-Др від 12.11.2021 року, з огляду на наступне.

Відповідно до п. 3.1, 3.1.1 договору підряду №1211/Км-Др від 12.11.2021 року, номенклатура та кількість продукції на момент підписання договору, визначена на основі робочих креслень комплект 2376РД-3КМ2, 2376РД-2-КМ1, 2376РД-3-КМ1, 2376РД-4-КМ1 і складає орієнтовно 597,0 тон.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідно до акту №20-12 від 20.12.2021 року відповідач прийняв на зберігання у позивача 18,40300 тон металоконструкцій за договором підряду №1211/Км-Др від 12.11.2021 року; відповідно до акту №20-12-2 від 20.12.2021 року відповідач прийняв на зберігання у позивача 578,53100 тон металоконструкцій за договором підряду №1211/Км-Др від 12.11.2021 року; відповідно до акту №20-12-3 від 20.12.2021 року відповідач прийняв на зберігання у позивача 320,30000 тон металоконструкцій за договором підряду №1211/Км-Др від 12.11.2021 року.

Тобто, відповідачем було прийнято на зберігання вищевказані металоконструкції саме по договору підряду №1211/Км-Др від 12.11.2021 року, що підтверджується відповідними актами (наявні в матеріалах справи).

З огляну на викладене, та враховуючи, що скаржником не спростовано вище встановлені обставини, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції щодо задоволення позовних вимог в частині стягнення суми вартості товару в розмірі 5111899,76 грн.

Щодо позовних вимог в частині стягнення з відповідача інфляційні втрати в розмірі 35783,30 грн, 3 % річних в розмірі 34872,96 грн, неустойку в розмірі 290608, грн та штраф в розмірі 511189,98 грн, колегія суддів відзначає наступне.

Відповідно до вимог пункту 2 ст. 625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити три відсотки річних з простроченої суми, якщо законом або договором не встановлений інший розмір відсотків.

Нарахування інфляційних втрат на суму боргу та трьох процентів річних входять до складу грошового зобов`язання і є особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації від боржника за неналежне виконання зобов`язання.

Колегія суддів перевіривши розрахунок інфляційних втрат, 3 % річних, неустойки та штрафу позивача, погоджується з висновком суду першої інстанції щодо задоволення позовних вимог в цій частині.

Колегія суддів апеляційної інстанції, перевіривши наданий позивачем розрахунок інфляційних втрат та 3 % річних, погоджується з висновком місцевого господарського суду, що такий розрахунок є арифметично правильним, відтак, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про задоволення позовної вимоги про стягнення з відповідача на користь позивача інфляційних втрат в розмірі 35783,30 грн та 3 % річних в розмірі 34872,96 грн.

Згідно ст. 611 Цивільного кодексу України, у разі порушення зобов`язання настають наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Відповідно до вимог ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Відповідно до умов п. 5.1-5.2 договору за порушення умов даного договору, винна сторона несе відповідальність, передбачену даним договором, а також чинним законодавством України. Порушенням договору є його невиконання або неналежне виконання, тобто виконання з порушенням умов, визначених змістом цього договору. У разі порушення Замовником строку оплати згідно п.4.4. цього договору, перевізник має право вимагати сплати штрафу в розмірі 10% від вартості неоплачених послуг, а замовник зобов`язаний на вимогу Перевізника сплатити зазначений штраф.

Також, за результатами перевірки наданого позивачем розрахунку неустойки та штрафу, судом апеляційної інстанції визнаються обґрунтованими висновки місцевого господарського суду про те, що підлягає стягненню з відповідача на користь позивача неустойка в розмірі 290608,00 грн та штраф в розмірі 511189,98 грн.

Колегія суддів апеляційного господарського суду вважає інші посилання скаржника, викладені ним в апеляційній скарзі такими, що не можуть бути підставою для скасування прийнятого у справі рішення, наведені доводи скаржника не спростовують висновків суду першої інстанції та зводяться до переоцінки доказів та встановлених судом обставин.

Судом апеляційної інстанції при винесені даної постанови було надано висновки щодо всіх суттєвих доводам сторін із посиланням на норми матеріального і процесуального права, які підлягають застосуванню до спірних правовідносин.

Разом з цим, колегія суддів приймає до уваги, що мотиви апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю «Виробнича компанія «Укрстальспецконструкція» фактично зводяться до мотивів викладених у відзиві на позовну заяву, висновки по яким були зроблені судом першої інстанції у оскаржуваному рішенні.

Саме лише прагнення скаржника ще раз розглянути та оцінити ті самі обставини справи і докази в ній не є достатньою підставою для скасування оскаржуваного судового рішення.

При цьому, колегія суддів погоджується з твердженнями позивача викладеними у відзиві на апеляційну скаргу.

Отже, зазначені в апеляційній скарзі доводи не знайшли свого підтвердження під час перегляду рішення судом апеляційної інстанції, апелянт не подав жодних належних та допустимих доказів на підтвердження власних доводів, які могли б бути прийняті та дослідженні судом апеляційної інстанції в розумінні ст.ст. 73, 76-79, 86, 269 Господарського процесуального кодексу України. А тому апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.

Судові витрати, згідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України покласти на апелянта.

Керуючись ст. ст. 129, 269, 270, 275, 276 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Виробнича компанія «Укрстальспецконструкція» на рішення Господарського суду міста Києва від 29.09.2023 року у справі №910/5419/23 залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду міста Києва від 29.09.2023 року у справі №910/5419/23 залишити без змін.

3. Судовий збір, понесений у зв`язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції, покласти на апелянта.

5. Матеріали справи №910/5419/23 повернути до Господарського суду міста Києва.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду у порядку, передбаченому ст. 286 - 291 Господарського процесуального кодексу України

Головуючий суддя В.В. Сулім

Судді О.М. Коротун

А.Г. Майданевич

Дата складення повного тексту 16.04.2024 року.