Постанова

від 28.03.2024 по справі 904/3472/23

ЦЕНТРАЛЬНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ЦЕНТРАЛЬНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28.03.2024 року м.Дніпро

Справа № 904/3472/23

Центральний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Коваль Л.А. (доповідач),

суддів: Мороза В.Ф., Чередка А.Є.

секретар судового засідання: Михайлова К.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "БУРАН АКТИВ" на ухвалу Господарського суду Дніпропетровської області від 08.11.2023 (прийняту суддею Камша Н.М., повне судове рішення складено 09.11.2023) та на ухвалу за результатами попереднього засідання від 08.11.2023 (прийняту суддею Камша Н.М., повне судове рішення складено 09.11.2023) у справі № 904/3472/23

про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю "БУРАН АКТИВ"

ВСТАНОВИВ:

1.Короткий зміст заявлених вимог.

29.08.2023 до Господарського суду Дніпропетровської області надійшла заява Акціонерного товариства Комерційний банк "Приватбанк" про визнання грошових вимог до Товариства з обмеженою відповідальністю "БУРАН АКТИВ" на суму 96 175 995, 32 грн.

2.Короткий зміст оскаржуваного судового рішення у справі та мотиви його прийняття.

Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 08.11.2023 у цій справі, визнано грошові вимоги Акціонерного товариства Комерційний банк "Приватбанк" до Товариства з обмеженою відповідальністю "БУРАН АКТИВ" на суму 5 368,00 грн - 1 черга задоволення вимог кредиторів, на суму 54 873 953,41 грн - 4 черга задоволення вимог кредиторів, на суму 41 302 041,91 грн - 6 черга задоволення вимог кредиторів.

Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 08.11.2023 у цій справі, зокрема, завершено попереднє судове засідання у справі про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю "БУРАН АКТИВ" зобов`язано розпорядника майна внести до реєстру вимог кредиторів Товариства з обмеженою відповідальністю "БУРАН АКТИВ" вимоги наступних кредиторів, визнаних господарським судом Дніпропетровської області, зокрема, Акціонерного товариства Комерційний банк "Приватбанк", м.Київ на суму 5 368,00 грн. - 1 черга задоволення вимог кредиторів, на суму 54 873 953,41 грн - 4 черга задоволення вимог кредиторів, на суму 41 302 041,91 грн. - 6 черга задоволення вимог кредиторів.

3.Короткий зміст вимог апеляційної скарги.

Не погоджуючись з прийнятим судовим рішенням, Товариство з обмеженою відповідальністю "БУРАН АКТИВ" подало апеляційну скаргу на ухвалу Господарського суду Дніпропетровської області від 08.11.2023 у справі № 904/3472/23, в якій просить скасувати ухвалу Господарського суду Дніпропетровської області від 08.11.2023 у справі № 904/3472/23 (щодо розгляду вимог кредитора АТ КБ "Приватбанк") та ухвалу Господарського суду Дніпропетровської області від 08.11.2023 у справі № 904/3472/23 (за підсумками попереднього засідання) у частині визнання грошових вимог АТ КБ "Приватбанк"; ухвалити нове рішення за яким визнати грошові вимоги АТ КБ "Приватбанк" на загальну суму заборгованості за відсотковою винагородою за користування майном у розмірі 50 369 784, 35 грн та на загальну суму заборгованості з пені на відсоткову винагороду за користування майном у розмірі 21 321 841, 14 грн.

4.Узагальнені доводи особи, яка подала апеляційну скаргу.

В обґрунтування апеляційної скарги скаржник зазначає, що за судовим рішення, за яким окремо була визначена сума заборгованості з лізингових платежів та відсоткової винагороди, пеня була визначена на загальну суму за обома зобов`язаннями, тобто без розподілу її за видами такого зобов`язання (за прострочення заборгованості по сплаті лізингових платежів у рахунок вартості майна/ за прострочення заборгованості за відсотковою винагородою за користування майном).

Натомість, згідно п. 7.1 Договору лізингу сторони узгодили, що у випадку порушення лізингоодержувачем зобов`язань 1) по сплаті лізингових платежів, 2) по сплаті винагород, лізингоодержувач сплачує банку за кожний випадок порушення пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який сплачується пеня, яка розраховується у відсотках річних від суми простроченого платежу за кожен день прострочення платежу. Таким чином, за Договором лізингу пеня нараховуються окремо за кожним видом (випадком) прострочення основного зобов`язання.

За доводами скаржника, санкція за прострочення цих видів зобов`язань є однаковою для них, а саме становить пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, тому пеня яка припадає на кожний вид основної заборгованості буде пропорційною розмірам цих видів основної заборгованості, за таким розрахунком: 10 724 515, 61 грн (загальна сума пені за рішенням); 48 468 959, 9 грн (загальна сума 2-х видів основної заборгованості); 24 055 250, 78 грн (лізинговий платіж) = 49,6 % (від загальної суми основної заборгованості); 24 413 709,27 грн (відсоткова винагорода) = 50,4 % (від загальної суми основної заборгованості); Таким чином: 10 724 515, 61 грн. х 49,6 % = 5 319 359, 74 грн (пеня, що припадає на лізинговий платіж) 10 724 515, 61 грн х 50,4 % = 5 405 155,86 грн (пеня, що припадає на відсоткову винагороду.

На переконання скаржника, АТ КБ "ПРИВАТБАНК" не заявляє свої вимоги щодо лізингових платежів в рахунок сплати вартості майна, тому не може бути визнана у справі про банкрутство і похідна від цього вимога у вигляді пені, яка припадає на цю вимогу, у сумі 5 319 359, 74 грн.

За доводами скаржника, обґрунтованою є сума пені, що припадає на відсоткову винагороду і яка становить суму 5 405 155, 86 грн (тобто частина від заявленої кредитором суми пені у розмірі 10 724 515,61 грн.).

Також апелянт звертає увагу, що під час проведення попереднього засідання 08.11.2023, судом не надано жодної правової оцінки на подані боржником ТОВ "Буран Актив" контррозрахунки.

Апелянт вказує, що провівши математичні розрахунки кількості днів у році за Розрахунком за 26.12.2017, а саме (14,5 % х 2): 0,08056 = 359,98, доходимо, що при обчисленні пені за подвійною ставкою НБУ АТ КБ "ПРИВАТБАНК" за основу брався рік з чисельністю днів у ньому у кількості 360 днів, замість стандартних 365-ть.

На думку скаржника, внаслідок зменшення кількості днів у році за Розрахунком збільшується і коефіцієнт обчислення пені за цим Договором лізингу.

Скаржник вказує, що загальна сума заборгованості за відсотковою винагородою за користування майном: 1.1. За підрахунком АТ КБ "ПРИВАТБАНК" = 54 873 983, 41 грн; 1.2. За підрахунком ТОВ "БУРАН АКТИВ" = 50 369 784, 35 грн.

Отже, різниця відсоткової винагороди за даними АТ КБ "ПРИВАТБАНК" та даними ТОВ "БУРАН АКТИВ" становить: 54 873 983, 41 грн - 50 369 784, 35 грн = 4 504 199,06 грн.

Загальна сума нарахованої пені на відсоткову винагороду за користування майном: 2.1 За підрахунком АТ КБ "ПРИВАТБАНК" = 41 302 041,61 грн; 2.2 За підрахунком ТОВ "БУРАН АКТИВ" = 21 321 841, 14 грн.

Отже, різниця пені на відсоткову винагороду за даними АТ КБ "ПРИВАТБАНК" та даними ТОВ "БУРАН АКТИВ" становить: 41 302 041, 61 грн - 21 321 841, 14 грн = 19 980 200, 47 грн.

5. Узагальнений виклад позиції інших учасників справи.

Учасники провадження своїм правом на подання відзиву на апеляційну скаргу не скористались, про відкриття апеляційного провадження повідомлені належним чином, про що свідчать матеріали справи.

6.Рух справи у суді апеляційної інстанції.

Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 14.12.2023 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "БУРАН АКТИВ" на ухвалу Господарського суду Дніпропетровської області від 08.11.2023 у справі № 904/3472/23; розгляд апеляційної скарги призначено в судове засідання на 22.02.2024 о 16:00 год.

В судовому засіданні 22.02.2024 колегія суддів, порадившись на місці, оголосила перерву в судове засідання на 28.03.2024 о 16:30 год.

У судовому засіданні 28.03.2024 оголошено вступну та резолютивну частини постанови.

7.Встановлені судом обставини справи.

Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 27.07.2023 відкрито провадження у справі про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю "БУРАН АКТИВ" (50086, Дніпропетровська область, м.Кривий Ріг, вул. Леоніда Бородича, буд.8, оф. 303, код ЄДРПОУ 39653801), введено процедуру розпорядження майном та призначено розпорядником майна боржника арбітражного керуючого Сєдову Наталію Іванівну, свідоцтво №496 від 09.04.2013 (адреса:69005, м. Запоріжжя, вул. Гагаріна, буд.8, оф. 69, ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ).

27.07.2023 на офіційному веб - сайті судової влади України опубліковано оголошення №71094 про відкриття провадження у справі про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю "БУРАН АКТИВ" (50086, Дніпропетровська область, м.Кривий Ріг, вул. Леоніда Бородича, буд.8, оф. 303, код ЄДРПОУ 39653801).

29.08.2023 до Господарського суду Дніпропетровської області через "Електронний суд" надійшла заява Акціонерного товариства Комерційний банк "Приватбанк", м.Київ про визнання грошових вимог до Товариства з обмеженою відповідальністю "БУРАН АКТИВ" (50086, Дніпропетровська область, м.Кривий Ріг, вул. Леоніда Бородича, буд.8, оф. 303, код ЄДРПОУ 39653801) на суму 96 175 995,32 грн. та судового збору у розмірі 5 368,00 грн.

11.09.2023 до Господарського суду Дніпропетровської області надійшло повідомлення №07-09/23 від 08.09.2023 боржника про розгляд грошових вимог кредитора, в якому ТОВ "БУРАН АКТИВ" зазначив, що вимоги АТ КБ "Приватбанк" до боржника визнані частково, а саме у розмірі 24 413 709, 27 грн. (відсоткова винагорода, що визначена за рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 29.05.2019 по справі №904/5352/18) та у розмірі 5 405 155,86 грн. (пеня, що припадає на суму відсоткової винагороди за рішенням суду). Решта вимог не визнана боржником.

Правовідносини між кредитором та боржником виникли внаслідок укладення договору фінансового лізингу від 01.07.2016 №4Б16030ЛИ, згідно з п.1.1 якого банк передав лізингоодержувачу майно, а лізингоодержувач прийняв майно у банку у платне володіння та користування, а після сплати всієї суми лізингових платежів у власність, у визначені договором строки, на умовах фінансового лізингу.

У п.1.2 договору сторони узгодили, що вартість майна становить 194 424 664,00 грн., строк лізингу визначено сторонами 25.06.2026.

Актом приймання-передачі майна від 01.07.2016 майно передано ТОВ "БУРАН АКТИВ".

Відповідно до пункту 6.2.11 договору (в редакції додаткової угоди від 29.07.2016) лізингоодержувач зобов`язався сплачувати банку: винагороду за відкриття рахунку фінансовий лізинг (оренда); лізинговий платіж (суму, що відшкодовує при кожному платежі частину вартості майна); відсоткову винагороду за користування майном; інші витрати банку, безпосередньо пов`язані з цим договором.

Відповідно до пунктів 2.3,2.3.2 договору лізингоодержувач сплачує банку відсоткову винагороду за користування майном у розмірі 12 % річних від суми залишку несплаченої вартості майна, виходячи з фактичної кількості днів користування майном, та 360 днів у році, щомісяця в період з 25 числа місяця по останній день місяця, а так само в термін сплати останньої суми лізингового платежу.

Починаючи з 07.11.2016 лізингоодержувач мав сплачувати відсоткову винагороду за ставкою 10, 5 % річних, що було узгоджено сторонами у додатковій угоді від 04.11.2016.

Пунктами 2.3, 2.3.3 договору встановлено, що у випадку порушення лізингоодержувачем зобов`язань по сплаті лізингових платежів, передбачених договором, проценти складають 24 % річних, а починаючи з 07.11.2016 21 % (відповідно до додаткової угоди від 04.11.2016), від суми залишку несплаченої вчасно частини вартості майна.

У пункті 7.1 договору сторони визначили, що у випадку порушення лізингоодержувачем зобов`язань по сплаті лізингових платежів, по сплаті винагороди, сплачує банку за кожен випадок порушення пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який сплачується пеня, яка розраховується у відсотках річних від суми простроченого платежу за кожен день прострочення платежу.

Відповідно до п.7.9 договору строки позовної давності за вимогами про стягнення лізингових платежів, винагород, неустойки пені, штрафів, - складають 15 років.

Через тривале невиконання лізингоодержувачем взятих на себе зобов`язань за договором фінансового лізингу від 01.07.2016 №4Б16030ЛИ цей договір розірвано сторонами додатковою угодою від 11.12.2019 з 12.12.2019.

Наданим кредитором розрахунком заборгованості підтверджується, що відсоткова винагорода нарахована відповідно до умов договору фінансового лізингу від 01.07.2016 за період з 02.07.2016 по 12.12.2019, при цьому винагорода за період з 02.07.2016 по 19.10.2018 у сумі 24 413 709, 27 стягнута за судовим рішенням від 29.05.2019 у справі №904/5352/18.

Загальна суму винагороди, розрахована кредитором виходячи з умов договору, становить 54 873 953, 41 грн.

Також, рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 29.05.2019 у справі №904/5352/18 стягнуто з боржника на користь кредитора пеню у розмірі 10 724 515,61 грн.

Загальна сума пені, яка нарахована кредитором виходячи з умов укладеного між сторонами договору, становить 41 302 041, 91 грн.

8.Оцінка аргументів учасників справи і висновків суду першої інстанції.

Об`єктом апеляційного перегляду є судове рішення в частині визнання кредиторських вимог АТ КБ "Приватбанк", а саме пені в розмірі 41 302 041, 91 грн.

Так, частиною першою статті 2 КУзПБ передбачено, що провадження у справах про банкрутство регулюється цим Кодексом, Господарським процесуальним кодексом України, іншими законами України.

Розгляд та визнання грошових вимог податкових органів у процедурах банкрутства здійснюється судами з врахуванням особливостей виникнення (припинення) податкових зобов`язань боржника згідно з вимогами ПК України, які є спеціальними нормами права, що регулюють ці питання, якщо такі зобов`язання виникають до моменту порушення справи про банкрутство.

Згідно ч. 1 ст. 45 Кодексу України з процедур банкрутства конкурсні кредитори за вимогами, що виникли до дня відкриття провадження у справі про банкрутство, зобов`язані подати до господарського суду письмові заяви з вимогами до боржника, а також документи, що їх підтверджують, протягом 30 днів з дня офіційного оприлюднення оголошення про відкриття провадження у справі про банкрутство.

Відлік строку на заявлення грошових вимог кредиторів до боржника починається з дня офіційного оприлюднення оголошення про відкриття провадження у справі про банкрутство.

Відповідно до ч. 4 ст. 45 Кодексу України з процедур банкрутства для кредиторів, вимоги яких заявлені після закінчення строку, встановленого для їх подання, усі дії, вчинені у судовому процесі, є обов`язковими так само, як вони є обов`язковими для кредиторів, вимоги яких були заявлені протягом встановленого строку.

Вимоги кредиторів, заявлені після закінчення строку, встановленого для їх подання, задовольняються в порядку черговості, встановленої цим Кодексом.

Кредитори, вимоги яких заявлені після завершення строку, визначеного частиною першою цієї статті, є конкурсними, однак не мають права вирішального голосу на зборах та комітеті кредиторів.

Якщо кредитор заявив вимоги після здійснення розрахунків з іншими кредиторами, то сплачені таким кредиторам кошти поверненню не підлягають.

Згідно приписів п. п. 2, 3 ч. 2 ст. 45 Кодексу України з процедур банкрутства забезпечені кредитори зобов`язані подати заяву з грошовими вимогами до боржника під час провадження у справі про банкрутство в частині вимог, що є незабезпеченими, або за умови відмови від забезпечення. Забезпечені кредитори можуть повністю або частково відмовитися від забезпечення. Якщо вартості застави недостатньо для покриття всієї вимоги, кредитор повинен розглядатися як забезпечений лише в частині вартості предмета застави. Залишок вимог вважається незабезпеченим.

Частиною 5 ст. 45 Кодексу України з процедур банкрутства встановлено, що розпорядник майна не пізніше ніж на 10 день з дня закінчення встановленого частиною першою цієї статті строку з урахуванням результатів розгляду вимог кредиторів боржником повністю або частково визнає їх або відхиляє з обґрунтуванням підстав визнання чи відхилення, про що письмово повідомляє заявників і господарський суд, а також подає до суду письмовий звіт про надіслані всім кредиторам боржника повідомлення про результати розгляду грошових вимог та їх отримання кредиторами разом з копіями повідомлень про вручення поштового відправлення та описів вкладення у поштове відправлення або інших документів, що підтверджують надсилання повідомлення кредиторам.

Згідно ч. 1 ст. 47 Кодексу України з процедур банкрутства у попередньому засіданні господарський суд розглядає всі вимоги кредиторів, що надійшли протягом строку, передбаченого частиною 1 статті 45 цього Кодексу, у тому числі щодо яких були заперечення боржника або розпорядника майна.

Як передбачено ст.ст. 73, 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 20.06.2021 у справі № 814/803/17 зазначила, що визначальним принципом господарського судочинства є змагальність сторін.

Необхідність доводити обставини, на які учасник справи посилається як на підставу своїх вимог і заперечень в господарському процесі, є складовою обов`язку сприяти всебічному, повному та об`єктивному встановленню усіх обставин справи, що передбачає, зокрема, подання належних доказів, тобто таких, що підтверджують обставини, які входять у предмет доказування у справі, з відповідним посиланням на те, які обставини цей доказ підтверджує (правова позиція Верховного Суду викладена у постановах Верховного Суду від 05.02.2019 у справі № 914/1131/18, від 26.02.2019 у справі № 914/385/18, від 10.04.2019 у справі №904/6455/17, від 05.11.2019 у справі № 915/641/18).

З огляду на правовий висновок Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду, викладений в постановах від 29.03.2018 у справі № 916/4644/15 та від 27.08.2020 у справі № 911/2498/18 обов`язок доведення кредиторських вимог одночасно з поданням відповідних документів, що їх підтверджують, покладено на кредитора.

У постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 23.04.2019 у справі № 910/21939/15 та від 11.07.2019 у справі № 904/2394/18, наведено правовий висновок, що на стадії звернення кредитора з вимогами до боржника та розгляду зазначених вимог судом принципи змагальності та диспозитивності у справі про банкрутство проявляються у наданні заявником відповідних документів на підтвердження своїх кредиторських вимог та заперечень боржника та інших кредиторів проти них.

Касаційний господарський суд у складі Верховного Суду у постанові від 26.07.2022 у справі № 904/4608/21 зауважив, що заяви з кредиторськими вимогами судам слід розглядати із застосуванням засад змагальності сторін у справі про банкрутство у поєднанні з детальною перевіркою підстав виникнення грошових вимог кредиторів до боржника, їх характеру, розміру та моменту виникнення.

У разі виникнення мотивованих сумнівів сторін у справі про банкрутство щодо обґрунтованості кредиторських вимог на заявника таких кредиторських вимог покладається обов`язок підвищеного стандарту доказування задля забезпечення перевірки господарським судом підстав виникнення таких грошових вимог, їх характеру, встановлення розміру та моменту виникнення цих грошових вимог.

Зазначена правова позиція викладена Касаційним господарським судом у складі Верховного Суду також у постановах від 07.10.2020 у справі № 914/2404/19, від 11.02.2020 у справі № 904/8484/16, від 07.08.2019 у справі № 922/1014/18.

Обов`язковою умовою підтвердження реальності здійснення господарських операцій є фактична наявність у сторін договору первинних документів, фізичних, технічних та технологічних можливостей для здійснення відповідних операцій та зв`язок між фактом придбання послуги і подальшою господарською діяльністю (аналогічна правова позиція викладена у постанові об`єднаної палати Верховного Суду від 05.07.2019 зі справи №910/4994/18).

Грошові вимоги у справі про банкрутство можуть підтверджуватися або первинними документами (угодами, накладними, рахунками, актами виконаних робіт тощо), що свідчать про цивільно-правові відносини сторін та підтверджують заборгованість боржника перед кредитором, або рішенням юрисдикційного органу, до компетенції якого віднесено вирішення такого спору (правові висновки, зроблені в постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 20.06.2019 у справі № 915/535/17, від 25.06.2019 у справі №922/116/18, від 15.10.2019 у справі № 908/2189/17, від 10.02.2020 у справі № 909/146/19, від 27.02.2020 у справі № 918/99/19, від 13.10.2021 у справі № 904/2104/19).

Надані кредитором докази мають відповідати засадам належності (стаття 76 ГПК України), допустимості (стаття 77 ГПК України), достовірності (стаття 78 ГПК України) та вірогідності (стаття 79 ГПК України).

Наведені висновки кореспондуються із правовою позицією Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду, що викладена у постанові від 27.03.2018 у справі № 909/453/16, а також у постановах від 23.04.2019 у справі № 910/21939/15, від 27.07.2020 у справі №904/2104/19 (п. 21) про те, що тягар доведення наявності вимог до боржника належними, достатніми та допустимими доказами покладається саме на кредитора.

Аналізуючи наведене, апеляційний суд зазначає, що саме первинними документами підтверджується заборгованість суб`єкта господарювання, її розмір (або ж рішенням юрисдикційного органу, до компетенції якого віднесено вирішення такого спору - тобто про заборгованість боржника перед кредитором); саме ці докази мають подаватися кредитором для встановлення судом невиконаного зобов`язання боржника та для визнання грошових вимог цього кредитора.

При цьому, у справі про банкрутство господарський суд не розглядає по суті спори стосовно заявлених до боржника грошових вимог, а лише встановлює наявність або відсутність відповідного грошового зобов`язання боржника шляхом дослідження первинних документів (договорів, накладних, актів тощо) та (або) рішення юрисдикційного органу, до компетенції якого віднесено вирішення відповідного спору (постанови Верховного Суду від 26.02.2019 у справі № 908/710/18, від 15.10.2019 у справі № 908/2189/17, від 26.07.2022 у справі № 904/4608/21).

Як зазначено вище, правовідносини між кредитором та боржником виникли внаслідок укладення договору фінансового лізингу від 01.07.2016 №4Б16030ЛИ, згідно з п.1.1 якого банк передав лізингоодержувачу майно, а лізингоодержувач прийняв майно у банку у платне володіння та користування, а після сплати всієї суми лізингових платежів у власність, у визначені договором строки, на умовах фінансового лізингу.

Наданим кредитором розрахунком заборгованості підтверджується, що відсоткова винагорода нарахована відповідно до умов договору фінансового лізингу від 01.07.2016 за період з 02.07.2016 по 12.12.2019, при цьому винагорода за період з 02.07.2016 по 19.10.2018 у сумі 24 413 709, 27 стягнута за судовим рішенням від 29.05.2019 у справі №904/5352/18.

Загальна суму винагороди, розрахована кредитором виходячи з умов договору, становить 54 873 953, 41 грн.

Зазначена сума заборгованості не заперечується боржником.

Натомість, боржник не погоджується із сумою заявленої кредитором пені у розмірі 41 302 041, 91 грн.

Згідно зі статтею 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідно до статті 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Стаття 549 Цивільного кодексу України зазначає, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, яке боржник має передати кредиторові у випадку порушення боржником зобов`язання.

Згідно з п. 7.1. договору, у випадку порушення лізингоодержувачем зобов`язань по сплаті лізингових платежів, по сплаті винагород, сплачує банку за кожний випадок порушення пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня, яка розраховується у відсотках річних від суми простроченого платежу за кожний день прострочення платежу. Сплата пені здійснюється у гривні.

Відповідно до п. 7.9. договору, строки позовної давності по вимогах про стягнення лізингових платежів, винагород, неустойки - пені, штрафів, інших платежів/витрат за цим договором встановлюються сторонами тривалістю 15 років.

Пунктом 7.10. договору сторони узгодили, що нарахування неустойки за кожний випадок порушення зобов`язань здійснюється протягом 15 років з дня, коли відповідне зобов`язання мало бути виконане.

Отже, за прострочення відповідачем сплати лізингових платежів та винагороди за отримане у лізинг майно, передбачена відповідальність у вигляді сплати пені у розмірі подвійної облікової ставки НБУ що діяла в період, за який сплачується пеня.

Як зазначено вище, рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 29.05.2019 у справі №904/5352/18 стягнуто з боржника на користь кредитора пеню у розмірі 10 724 515,61 грн. Вказане судове рішення яке набрало законної сили, не змінено, не скасовано.

Таким чином, вказана сума пені є безспірною, не може переглядатись судом повторно, а отже підлягає визнанню.

Заявлена сума пені у розмірі 30 577 526, 30 грн нарахована кредитором на підставі погодженого сторонами Договору фінансового лізингу № 4Б16030ЛИ від 01.07.2016, на підтвердження чого кредитором було надано розрахунок вказаної заборгованості.

Натомість, враховуючи незгоду боржника з фактом, порядком та умовами нарахування Кредитором окремих складових заборгованості за Договором лізингу, апеляційний суд у цій справі дійшов висновку про існування між сторонами спору в частині проведених кредитором розрахунків за окремими складовими суми боргу боржника перед кредитором, який (спір) вирішується шляхом подання боржником контррозрахунку заборгованості та здійснення судом перевірки розрахунків кредитора та боржника, що, однак, виключає неможливість суду визначити суму/розмір відповідних вимог та визнати їх згідно з ухвалою.

Разом з тим, колегія суддів звертає увагу, що при розгляді судом першої інстанції кредиторських вимог до матеріалів справи контррозрахунок боржником не подавався, а отже відсутні підстави вважати помилковим розрахунок пені поданий кредитором.

Наведене також спростовує посилання апелянта на неврахування судом першої інстанції наданого контуррозрахунку.

Колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції, що через розірвання договору лізингу пеня, яка нарахована у відповідності до умов цього договору, не підлягає визнанню. При цьому суд керується ч.4 ст. 631 Цивільного кодексу України, ч.7 ст. 186 Господарського кодексу України, якими визначено, що закінчення строку договору не звільняє сторони від відповідальності за його порушення, яке мало місце під час дії договору.

9.Висновки за результатами розгляду апеляційної скарги.

Відповідно до частини 1 статті 269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права (частина 4 статті 269 Господарського процесуального кодексу України).

Відповідно до статті 276 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

За встановлених обставин справи, апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а оскаржуване судове рішення місцевого господарського суду зміні або скасуванню.

Відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України судові витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги покладаються на скаржника.

Керуючись статтями 129, 269, 275, 276, 281-283 Господарського процесуального кодексу України, апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "БУРАН АКТИВ" на ухвалу Господарського суду Дніпропетровської області від 08.11.2023 та на ухвалу за результатами попереднього засідання від 08.11.2023 у справі № 904/3472/23 залишити без задоволення.

Ухвалу Господарського суду Дніпропетровської області від 08.11.2023 у справі № 904/3472/23 залишити без змін.

Ухвалу Господарського суду Дніпропетровської області за результатами попереднього засідання від 08.11.2023 у справі № 904/3472/23 залишити без змін.

Витрати з оплати судового збору за подання апеляційної скарги віднести на Товариство з обмеженою відповідальністю "БУРАН АКТИВ".

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, порядок і строки оскарження визначені ст.ст. 286-289 Господарського процесуального кодексу України.

Повне судове рішення складено 15.04.2024.

Головуючий суддя Л.А. Коваль

Суддя В.Ф. Мороз

Суддя А.Є. Чередко